CC BY
33
Теорiя i практика правознавства. — 2018. - Вип. 2 (14) ISSN 2225-6555
УДК 344.13 doi: 10.21564/2225-6555.2018.14.143446
ЗНАЧЕННЯ СУБ' СКТИВНО1 СТОРОНИ ДЛЯ КВАЛ1Ф1КАЦП В1ЙСЬКОВИХ ЗЛОЧИН1В
Харитонов СергШ Олександрович,
канд. юрид. наук, доц., доцент кафедри кримтального права № 2, Нацюнальний юридичний ушверситет iмен1 Ярослава Мудрого, Украгна, м. Харшв e-mail: [email protected] ORCID 0000-0002-2975-1743
Проаналiзовано суб 'ективну сторону втськових злочитв. Специфта цього елемента складу втськових злочитв полягае в тому, що при вчинет злочину втськовослужбовець порушуе не лише приписи кримтального закону, а й норми позитивного права, що регулюють порядок несення втськовог служби. Тому при квалiфiкацГг втськових злочитв ^iд до^дити не лише психiчне ставлення особи до сустльно-небезпечного дiяння, а й гг вiдношення до порушення вiдповiдного порядку несення втськовог служби.
Ключов1 слова: вшськова служба; втськовослужбовець; суб'ективна сторона; вина; мотив; мета.
\\ if ¡Л \ \\ // L 1\х[
^J I 1 /». / J \ \\ _ ■/ /ЯП \ \ \
Постановка проблеми. Злочини проти встановленого порядку несення вшськово! служби характеризуються тдвищеним ступенем сустльно! небезпечносп, оскшьки вони спричиняють шкоду суспшьним вщносинам, пов'язаним i3 безпекою держави.
Актуальн1сть теми досл1дження. Визначення суб'ективно! сторони
злочину мае важливе значення для правильно! квалiфiкацii вчиненого дiяння,
■i' *~11 [у С? Г1 С" а 11» '
тому щ питання завжди актуальнi як для науковщв, так i практичних пращвниюв.
Анал1з останн1х досл1джень i публжацш. Питання, що стосуються вiйськових злочишв, у часи незалежностi Укра!ни розглядали у сво!х працях такi вчеш-правознавщ, як Г. В. Андрусiв, В. М. Бшоконев, П. П. Богуцький, В. П. Бондаевський, В. К. Грищук, М. I. Мельник, В. О. Навроцький, М. I. Панов, М. I. Хавронюк, Г. I. Чангулi та ш.
Мета статт - проаналiзувати суб'ективну сторону вшськових злочинiв © Харитонов С. О., 2018 1
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. - Issue 2 (14) ISSN 2225-6552
та встановити li значення для правильно!' кваифшацп дiяння.
Виклад основного матерiалу. Суб'ективна сторона злочину достатньо значуща для кримшального права психiчна дiяльнiсть суб'екта злочину, яка безпосередньо зумовлюе й супроводжуе вчинення злочину.
Так, О. М. Леонтьев подшяв будь-яку дiяльнiсть людини з огляду на li усвщомлення на три частини: а) актуально усвщомлене (тобто те, що суб'ект розумiе в момент скоення вчинку); б) те, що знаходиться тд потенцтним контролем свiдомостi (зазвичай те, що рашше було усвiдомлено, i тому особа могла усвiдомлювати); в) не контрольоване свщомютю (в основному через те, що взагаи не було усвщомлено суб'ектом, що робить проблематичним вщповщь на запитання: чи могла вона усвщомлювати?) [1, с. 201].
Несвщомий елемент поведiнки мае правове значення лише в тих випадках i в тих межах, коли це може тддаватися контролю з боку свщомост та волi
особи, тобто потенцiйно в певний момент може бути усвщомлене. Саме в цих
/ Г1 VаРЙА \\ )) //2!?ЙТ!АУ' \
межах й можлива вiдповiдальнiсть особи за сво! дп [2, с. 82].
Наука кримшального права тд суб'ективною стороною злочину розумiе
1 ^^^ I I I I 4\ \ \
його внутрiшню (вiдносно об'ективно!) сторону, психiчну дiяльнiсть особи, що
^^ u \ 1\ н" \ \\ \ j / ££ / / /
безпосередньо пов'язана з вчиненням злочину й складаеться з таких ознак: вина, мотив та мета. 1снуе точка зору, що суб'ективна сторона е найменш дослщженим елементом складу злочину й водночас мае найбшьш глибокий змют [3, с. 213-217]. Якщо об'ективна (зовнiшня) сторона вiдображае реальн явища, що вiдбуваються в сощальнш дiйсностi, й може сприйматися органами почутлв, то суб'ективна сторона не може сприйматися безпосередньо, а тзнаеться тiльки шляхом анаизу об'ективних ознак злочину i внутршшх психiчних процесiв суб'екта злочину [4, с. 452-453], що викликае вщповщш складнощi для дослiдника.
Вина. Суб'ективна сторона вшськових злочинiв мае особливу специфшу, яка перш за все пов'язана з тим, що диспозицп вшх норм вiйськових злочинiв е бланкетними, а тому мають спещальну, так звану военно-кримiнальну протиправнiсть. Сутнють спешально! протиправностi вiйськових злочинiв
Теорiя i практика правознавства. — 2018. — Вип. 2 (14) ISSN 2225-6555
полягае в тому, що дiяння порушуе не лише кримiнально-правовi приписи (заборони), утворюючи змют кримшально-правово! норми, а й одночасно визнаеться протиправними нормами шших галузей права, насамперед военного та адмшютративного права. Вшськовослужбовець, вчиняючи злочин, одночасно порушуе вщповщш вимоги, що мiстяться в нормативних актах, регулюючих деякi аспекти вшськово! служби, та певну заборону, яка передбачена кримшальним законодавством. При розглядi справ за статтями, диспозищя яких мае бланкетний характер (шакше кажучи, всiх вiйськових злочинiв), судам належить якомога ретельно з'ясувати й зазначити у вироках: а) у чому саме полягали правопорушення; б) норми яких правил, шструкцш, шших нормативних аклв не додержано; в) чи е причинний зв'язок мiж вчиненим порушенням i передбаченими законом суспшьно небезпечними наслiдками [5, с. 6-7]. О^м об'ективно! сторони складу злочину з бланкетно!
Г jjv /ху III / 1\ ' / \ II \
диспозицп, потрiбно встановити наявнiсть вини як до порушення заборон кримiнального закону, так i iнших нормативних актiв, регламентуючих вщповщш вiдносини у вiйськовiй сферi.
Г / I < \ \\ //Д I \л\\
Форма вини е обставиною, яка тдлягае доказуванню у кримiнальному
1\ \ I \ \\ \ JJ I // —i f I
провадженнi. Залежно вiд психiчного ставлення суб'екта до свого дiяння та наслщюв, спричинених дiянням, вина подiляеться на умисну та необережну. У будь-якому випадку суб'ект, як мтмум, повинен передбачати чи мати можливють передбачити настання суспшьно небезпечних наслщюв свого
дiяння. «Особа не може бути притягнута до кримшально! вiдповiдальностi,
^/7/П{7ПГ1
доки !! вину не буде доведено в законному порядку» - е змютом принципу вини у кримшальному прав^ В основi цього принципу лежить презумпщя невинуватостi.
Специфша невинного заподiяння шкоди в умовах вшськово! служби визначаеться передушм особливостями об'екта посягання, бланкетним характером диспозицш вшськових злочинiв, а в деяких випадках -невщповщнютю психофiзичних якостей вшськовослужбовця вимогам екстремальних умов або нервово-психiчних перевантажень [6, с. 42].
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. — Issue 2 (14) ISSN 2225-6554
Передумовою вщповщальност за суспшьно небезпечне дiяння е можливють вибору мiж таким дiянням i суспiльно корисним (допустимим). Цей вибiр, тобто усвiдомлена перевага вщповщно! лши поведiнки, можливий лише за (а) наявност альтернативи поведiнки i (б) при усвщомленш того, яка з альтернативних лiнiй поведiнки е правомiрною. Здатнiсть особи до винно! вщповщальност можлива при констатацп повного рiвня обiзнаностi, можливостi суб'екта усвiдомлювати значення тих чи шших вiдносин i вчинкiв у соцiальному середовищi й дiяти, керуючись цим розумiнням.
Якщо вшськовослужбовець був призначений у наряд з охорони державного кордону Украши чи вартово! служби, вiдповiдним наказом був включений до тдроздшу, що несе бойове чергування (бойову службу) i при цьому не був належним чином прошструктований i не володiв спецiальними знаннями та не пройшов спещально! пiдготовки, вiн не повинен вщповщати за
порушення правил несення спещальних служб, яким спричинено тяжю
/ fv У аРЙА \\ JJ / I /А \
наслщки. У вiйськовослужбовця недостатньо сформовано для таких умов
потенщал в адекватному вщображенш як суттевих зв'язкiв i вiдносин предметiв
1 ^^^ I и I I 4\ \ \
та явищ зовнiшнього свiту, так i суттевих ознак самих цих предмепв i явищ у
- Чй \ II /,'"■ \ \\ \ \ //£ ; / / LY^S
межах, необхiдних для орiентацil у змiстi й наслщках сво!х дiй (бездiяльностi). У цих випадках кримшальнш вiдповiдальностi тдлягае особа (начальник), яка усвiдомлено сво!м наказом затвердила знаходження непiдготовленого вшськовослужбовця в нарядi з охорони державного кордону Украши, на вартi (вахл) чи на бойовому чергуваннi (бойовш службi). У подiбних випадках вщсутш як iнтелектуальний, так i вольовий момент у дiяльностi вiйськовослужбовця щодо фактичних обставин вчиненого. Його суспшьно небезпечш дп й тяжю наслщки останнiх варто розглядати за правилами вибачально! фактично! помилки, яка виключае як злочиннiсть дiяння, так i будь-яку кримiнальну вщповщальнють за нього.
G сенс звернути увагу на те, яким чином порушен нами питання вирiшуються зарубiжним законодавцем. Так, у § 17 Кримiнального кодексу Федеративно! Республши Нiмеччина iснуе норма «Помилка в заборош», яка
Теорiя i практика правознавства. — 2018. - Вип. 2 (14) ISSN 2225-6555
мютить таю положення: «Якщо у особи, яка вчинила дiяння, бракуе усвщомлення того, що вона дiе протиправно, вона дiе невинно, якщо вона не могла уникнути ще! помилки. Якщо особа могла уникнути ще! помилки, то покарання може бути пом'якшено» [7, с. 312].
Мотив злочину (вщ. лат moveo - рухаю, штовхаю) - це психолого-юридична категорiя, тд якою розумiють внутрiшне спонукання, рушшну силу особи, яка вчиняе злочин, що визначае його змют i допомагае бшьш глибоко розкрити психiчне ставлення останньо! до вчиненого. Мотив дозволяе визначити, чому особа вчинила саме це дiяння.
Мотив являе собою ставлення суб'екта до явищ зовшшнього свггу. Залежно вiд такого ставлення дiяльнiсть суб'екта спрямовуеться на той чи шший предмет. У психологи воно трактуеться як суб'ективне явище, активна сторона свщомост людини та !! зворотний зв'язок з вщбиваним свiтом, що забезпечуе його регуляторну функщю [8, с. 162].
Сьогодш iснуе чимало теорiй щодо розумiння змiсту, сутностi та етатв виникнення й iснування мотиву та мотивацп людсько! дiяльностi взагалi i
7 г / ' I \ \\ у. У // п \ \ л\\
злочинно! дiяльностi зокрема. Так, В. М. Кудрявцев, проанаизувавши
i\ \ 11 \\\ \ ' /// '' I ц*^
психологiчнi та юридичнi погляди на це поняття, запропонував комплексний
пiдхiд до його розумiння, в якому всi види мотивiв людсько!' поведiнки
об'еднав у двi групи - негативнi (яю вiн взяв iз кримiнального права й
кримшологп) та позитивнi (яю присутнi головним чином у дослщженнях
психологiв) [9, с. 67-68].
^/7/П{7ПГ1
Серед дослщниюв проблеми, що розглядаеться, висловлювалась точка зору, згiдно з якою позитивних (сощально корисних), негативних (антигромадських) i навiть соцiально нейтральних мотивiв стосовно злочинно! поведiнки взагаш не iснуе. Пояснювалося це тим, що з одного й того ж зовш схожого мотиву може мати мюце як злочин, так i благородний вчинок [10, с. 30].
Неповнота кримшального провадження в частиш дослiдження мотивiв може призвести до порушення прав обвинуваченого на справедливе розслiдування й безтдставного направлення провадження до суду, що, у свою © Харитонов С. О., 2018 5
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. - Issue 2 (14) ISSN 2225-6556
чергу, обмежуе останнш у можливост встановлення ютинного мотиву замють того, який було заявлено рашше, що не вiдповiдае доказам, дослщженим у судi.
На наше переконання, наслщком вiдсутностi мотивiв в обвинувальному актi е обставиною, яка перешкоджае суду правильно вирiшити питання про шдивщуаизацш кримiнальноi вiдповiдальностi особи, що знайде свое вираження у видi й розмiрi покарання, яке не вщповщатиме загальним засадам його призначення.
Мотив самовшьного залишення вiйськовослужбовцем частини або мюця служби може бути негативним, наприклад, бажання вiдпочити вiд вшськовоi служби, й позитивним, примiром, допомога батькам, побиття з вiйськовослужбовцями, що може розглядатись як пом'якшуючi обставини, а у деяких випадках як обставини, що усувають кримшальну вщповщальнють. При цьому ст. 63 Конституцп Украши не заважае шдозрюваному (обвинуваченому)
промовчати про мотиви ухилення вщ вiйськовоi служби або приховати
/ Гг ¡/НзД \\ IEr^Ti^i /Л \
справжш мотиви. Оцiнка судом мотивiв самовшьного залишення частини або
мюця служби не повинна породжувати сумшви в законност й обгрунтованост
1 I I I I 4\ \ \
вироку. Наприклад, при мотивуваннi пом'якшення покарання суд не може
^^ и \ I If'"' \ \\ \ j //1 / ( ' /
оперувати такими загальними термiнами, як «унаслщок збiгу тяжких особистих, сiмейних чи iнших обставин», «вчинення злочину пiд впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомiрним або аморальними дiями потерпiлого» тощо. Мотиви мають бути конкретизованi.
Якщо мотив не передбачений як обов'язкова ознака в диспозицп статл про
^/Г|/П(7пгп\\ l»
вшськовий злочин, вiн може впливати на кваифшащю останнього, розмежування дiянь, тотожних за об'ективними ознаками й рiзних за формами вини, визначати характер i ступiнь суспiльноi небезпечностi злочину та особу винного. А це, у свою чергу, впливае на щдивщуамзащю вщповщальност вшськовослужбовця й межi покарання, а в деяких випадках може навт бути визнано обставиною, що виключае злочиннють дiяння.
У складах вiйськових злочишв мотив може виконувати рiзноманiтнi функцп, але у будь-якому випадку вш впливае на змiст вини i вказуе на
Теорiя i практика правознавства. — 2018. — Вип. 2 (14) ISSN 2225-6555
спрямовашсть дшння. У випадках, коли законодавець обов'язковою ознакою суб'ективно! сторони злочину зазначае мету (наприклад, «з метою ухилення вiд вшськово! служби» - ст. 408 Кримшального кодексу Укра!ни (дат - КК Укра!ни)), вона встановлюеться саме за допомогою мотиву. Мотив i мета -поняття корелятивнi: кожному мотиву вщповщае певна характерна мета i навпаки.
Головною причиною постановки мети е мотив. Мета ж, у свою чергу, визначае спошб i характер дш людини, конкретизуе й уточнюе мотив, показуючи шлях його задоволення й коригуючи останнш. Через мету i способи !! реашзацн мотив, як суб'ективна категорiя, поеднуеться з реальною дшсшстю, зумовлюе об'ективний вплив на сощальш процеси [11, с. 36].
У деяких вшськових злочинах мотив мае багатогранне значення. Примiром, при добровшьнш здачi в полон саме мотиви боягузтва й легкодухост дозволяють розмежовувати цей склад злочину вщ незлочинно! поведiнки (у випадках, коли особа здалася в полон, не маючи можливост вести бш за вiдсутностi боеприпасiв, або цей вчинок був обумовлений метою
укоршення у ворожий стан для розвщувально! чи диверсшно! роботи ) або вщ
7г / i< А\\ //Д I ' \ м
злочину проти основ нащонально! безпеки (державна зрада), якщо мотивом
\ \\ \ I г- \ Х\ vt Г /// ' ~Х /1 / у/ D^S /
була допомога ворогу.
Мета злочину за загальним визначенням теорй кримiнального права е
усвщомлений образ кiнцевого результату злочинно! дiяльностi, до якого прагне
суб'ект злочину [12, с. 294]. Мета, як i мотив, не е виключно кримшально-
правовою категорiею, психологи вважають, що мета е обумовленою думкою про
^/7/П{7ПГ1
майбутнш бажаний результат особистих дш, якi знаходять свое вираження в образнш або речовш формi й пов'язанi з мотивом [13, с. 21]. Цшеспрямованють злочинно! дiяльностi завжди пiдлягала доказуванню й розглядалася як дуже важлива характеристика злочинного дiяння, тому чимало наукових до^джень пов'язанi саме з трактуванням поняття мети та !! класифшацн. На думку Р. В. Черепеншкова, метою злочину е рiзнi за змютом уявнi образи, що можуть бути як предметного характеру (якщо злочинна дiяльнiсть пов'язана з будь-якою змшою предметiв матерiального свiту), так i непредметними [14, с. 23].
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. - Issue 2 (14) ISSN 2225-6558
Ми не погоджуемося з такою точкою зору науковщв, яю вважають, що непредметна мета притаманна злочинам з формальним складом [15, с. 395]. Як видаеться, у формальних i навпъ в ушчених складах злочину цш можуть мати матерiальний характер (примiром, вимагання чи розбiй). Мета разом iз мотивом е рушiйною силою усвщомлено! та вольово! людсько! дiяльностi. Якщо особа мае вщповщний iнтерес, уявний образ останнього стае метою задоволення !! внутрiшнiх потреб. Саме перехщ уявностi до реальностi означае завершешсть конкретно! дiяльностi особи, становить вщповщний ланцюжок: мрiя - мета (уявний результат) - дiяльнiсть - результат дiяльностi.
При конструюваннi складiв злочишв iз посиланням на мету останшх законодавець використовуе два прийоми: позитивний - коли конкретна мета мютиться в диспозицп статтi, й негативний - коли закон вказуе на обов'язкову вщсутшсть тако! мети.
Для деяких складiв вiйськових злочинiв вщповщш мета та мотив е
/ /л ъД^лА \\ / I ¿йжТаУ' /Л \
обов'язковим атрибутом. Так, застосування насильства щодо начальника за (ст. 404 КК Укра!ни) вiдбуваеться з метою примусити його до порушення
1 ^^^ I и I I 4\ \ \
обов'язкiв з вшськово! служби. При вчинеш вiйськовослужбовцем дезертирства
^^ \\ \ 1\ П" '' ' ' \ \\ \ I //1 ( /
(ст. 408 КК Укра!ни) метою е ухилення вiд вiйськово! служби; злочинш дп вiйськовослужбовця, який перебувае в полош (ст. 431 КК Укра!ни), вчиняються з метою забезпечення поблажливого до себе ставлення з боку ворога.
Значения мотиву та мети для розмежування i правильно! квалiфiкацii
злочишв. Вщсутнють конкретно! мети дозволяе розмежовувати вiйськовi та
ij til ГУ (7 П С11 \ \»
загальнокримiнальнi склади злочинiв. Наприклад, вiдсутнiсть мети вчинити злочин на шкоду суверештету, територiальнiй цiлiсностi й недоторканност Укра!ни, !! обороноздатностi, державнш, економiчнiй чи iнформацiйнiй безпецi не дозволяе квашфжувати склади цих злочишв як дезертирство, порушення правил несення вартово!, прикордонно! служби чи бойового чергування та розголошення вщомостей вiйськового характеру, що становлять державну таемницю за ст. 111 КК Укра!ни (Державна зрада). Навпаки, наявшсть зазначено! мети в дiяннях вшськовослужбовця, якi з об'ективно! сторони
тотожш з дезертирством, порушенням правил несення вартово!, прикордонно! служби чи бойового чергування та розголошенням ведомостей вiйськового характеру, що становлять державну таемницю, утворюють уже склад протиправного дiяння проти нащонально! безпеки, а не склад вшськового злочину.
Окрiм зазначених вiйськових злочишв, мотив i мета розмежовують й шш^ якi за зовнiшнiми об'ективними ознаками схожi iз загальнокримiнальними. У таких випадках саме мета й мотив дозволяють ч^ко вказати на основний безпосереднш об'ект цих злочишв, видшити !х iз загально! маси злочишв i правильно квалiфiкувати.
Так, ошр начальниковi або примушування його до порушення службових обов'язкiв (ч. 5 ст. 404 КК Укра!ни) схожий з умисним вбивством (ст. 115 КК Укра!ни); склад погрози або насильства щодо начальника (ст. 405 КК Укра!ни) - з нанесенням тшесних ушкоджень (статтi 121, 122, 125 КК Укра!ни); з побоями та мордуванням (ст. 126 КК Укра!ни); катуванням (ст. 127 КК Укра!ни); погрозою вбивством (ст. 129 КК Укра!ни); погрозою знищення майна
7 г- I I , Д \\ //Д 'у Т ^ \
(ст. 195 КК Укра!ни); погрозою або насильством щодо прашвника
\ ^i* \\ \ и / \ \\ 6f /t/1 ' S, /I / /
правоохоронного органу (ст. 345 КК Укра!ни); погрозою або насильством щодо
журналюта (ст. 345-1 КК Укра!ни); погрозою або насильством щодо
державного чи громадського дiяча (ст. 346 КК Укра!ни); погрозою або
насильством щодо службово! особи чи громадянина, який виконуе громадський
обов'язок (ст. 350 КК Укра!ни).
^/7/П{7ПГ1
Злочин, передбачений у ст. 406 КК Укра!ни, порушення статутних правил взаемовщносин мiж вшськовослужбовцями за вiдсутностi вiдносин пiдлеглостi слщ розмежовувати з дiяннями, передбаченими у статтях 121, 122, 125, 126, 127 i 296 КК Укра!ни. У системi вiйськових злочинiв навпъ з единим родовим об'ектом треба розрiзняти за мотивом i метою схожi за ознаками об'ективно! сторони та суб'екта склади злочишв: самовшьне залишення вшськово! частини або мюця служби (ст. 407 КК Укра!ни) вщ дезертирства (ст. 408 КК Укра!ни).
Судам слiд ретельно i всебiчно дослiджувати мотиви та мету злочишв,
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. - Issue 2 (14) ISSN 2225-6510
тому що недоощнка цих ознак тягне хибну кваифжацш вчиненого дiяння.
Висновки. Вшськовослужбовця можливо притягувати до кримшальноi вiдповiдальностi за вчинення вшськового злочину лише за умови констатацп повного рiвня його обiзнаностi про порядок несення вiдповiдноi вшськовоi служби, можливостi усвiдомлювати значення своiх вчинкiв i керуватись цим розумшням.
Список л1тератури:
1. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. Москва : Политиздат, 1975.
304 с.
2. Кудрявцев В. Н. Правовое поведение: норма и патология. Москва : Наука, 1982.
288 с.
3. Широбоков А. Ю. Проблема определения субъективной стороны преступления. Научные исследования и разработки молодых ученых. Новосибирск, 2016. № 11. С. 213-217.
4. Таганцев Н. С. Русское уголовное право. Часть Общая : лекции : в 2 т. Тула : Автограф, 2001. Т. 1. 800 с.
5. Про практику застосування судами Украши законодавства про деяю злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатаци транспорту, а також про адмшютративш правопорушення на транспорт : постанова Пленуму Верхов. Суду Украши вщ 23.12.2005 р. № 14. В1сник Верховного Суду Украши. 2006. № 1. С. 6-7.
6. Дорогин Д. А. Обстоятельства, исключающие уголовную ответственность в условиях военной службы : науч.-практ. пособие. Москва : Юрлитинформ, 2015. 160 с.
7. Павленков П. В. Уголовное уложение (Уголовный кодекс) Федеративной Республики Германия : науч.-практ. коммент. и пер. текста закона. 2-е изд. Москва : Проспект, 2017. 312 с.
8. Платонов К. К. Система психологии и теория отражения. Москва : Наука, 1982.
310 с.
9. Кудрявцев В. Н. Борьба мотивов в преступном поведении : монография. Москва : Норма, 2016. 128 с.
10. Криминальная мотивация / отв. ред. В. Н. Кудрявцев. Москва : Наука, 1986. 304 с.
11. Хабиров С. С. Субъективная сторона преступлений против военной службы : дис. ... канд. юрид. наук / Воен. ун-т. Москва, 2002. 215 с.
12. Грищук В. К. Кримшальне право Украши. Загальна частина : навч. поаб. Кшв : 1нЮре, 2006. 568 с.
13. Ситковская О. Д, Конышев Л. П., Коченов М. М. Новые направления судебно-психологической экспертизы : справ. пособие. Москва : Юрлитинформ, 2000. 160 с.
14. Черепенников Р. В. Цели преступного деяния и их уголовно-правовое значение : дис. ... канд. юрид. наук / Моск. ун-т МВД РФ. Москва, 2001. 225 с.
15. Вереша Р. В. Теоретико-прикладш аспекти суб'ективно'1' сторони складу злочину : монографiя. Кшв : Алерта, 2017. 568 с.
References:
1. Leont'ev, A.N. (1975). Dejatel'nost'. Soznanie. Lichnost'. Moscow: Politizdat [in Russian].
2. Kudrjavcev, V.N. (1982). Pravovoe povedenie: norma i patologija. Moscow: Nauka [in Russian].
3. Shirobokov, A.Ju. (2016). Problema opredelenija subjektivnoj storony prestuplenija. Nauchnye issledovanija i razrabotki molodyh uchenyh. Novosibirsk, 11, 213-217 [in Russian].
4. Tagancev, N.S. (2001). Russkoe ugolovnoe pravo. Chast' Obshhaja. (Vols. 1-2; Vol. 1). Tula: Avtograf [in Russian].
5. Pro praktyku zastosuvannia sudamy Ukrainy zakonodavstva pro deiaki zlochyny proty bezpeky dorozhnoho rukhu ta ekspluatatsii transportu, a takozh pro administratyvni pravoporushennia na transporti: postanova Plenumu Verkhovnogo Sudu Ukrainy vid 23.12.2005 r. № 14. (2006). Visnyk Verkhovnoho Sudu Ukrainy., 1, 6-7.
6. Dorogin, D.A. (2015). Obstojatel'stva, iskljuchajushhie ugolovnuju otvetstvennost' v uslovijah voennoj sluzhby. Moscow: Jurlitinform [in Russian].
7. Pavlenkov, P.V. (2017). Ugolovnoe ulozhenie (Ugolovnyj kodeks) Federativnoj Respubliki Germanija. Moscow: Prospekt [in Russian].
8. Platonov, K.K. (1982). Sistema psihologii i teorija otrazhenija. Moscow: Nauka [in Russian].
9. Kudrjavcev, V.N. (2016). Bor'ba motivov v prestupnom povedenii. Moscow: Norma [in Russian].
10. Kriminal'naja motivacija. V.N. Kudrjavcev (Ed.). (1986). Moscow: Nauka
11. Habirov, S.S. (2002). Subjektivnaja storona prestuplenij protiv voennoj sluzhby. Candidate 's thesis. Moscow [in Russian].
12. Hryshchuk, V.K. (2006). Kryminalne pravo Ukrainy. Zahalna chastyna. Kyiv: Inlure [in Ukrainian].
13. Sitkovskaja, O.D, Konyshev, L.P., Kochenov, M.M. (2000). Novye napravlenija sudebno-psihologicheskoj jekspertizy. Moscow: Jurlitinform [in Russian].
14. Cherepennikov, R.V. (2001). Celi prestupnogo dejanija i ih ugolovno-pravovoe znachenie. Candidate's thesis. Moscow [in Russian].
15. Veresha, R.V. (2017). Teoretyko-prykladni aspekty sub'iektyvnoi storony skladu zlochynu. Kyiv: Alerta [in Ukrainian].
Харитонов С. А. Значение субъективной стороны для квалификации воинских преступлений.
В статье проанализирована субъективная сторона воинских преступлений. Специфика этого элемента состава воинских преступлений заключается в том, что при совершении преступления военнослужащий нарушает не только предписания уголовного закона, но и нормы позитивного права, которые регулируют порядок несения воинской службы. Поэтому при квалификации воинских преступлений необходимо исследовать не только психическое отношение лица к общественно-опасному деянию, но и его отношение к нарушению соответствующего порядка несения воинской службы.
Ключевые слова: воинская служба; военнослужащий; субъективная сторона; вина; мотив; цель.
Kharytonov S. О. The value of the subjective side for the qualification of military crimes.
The article analyzes the subjective side of military crimes. The specificity of this element of the composition of military crimes is that when a crime is committed, a serviceman violates not only the requirements of the criminal law, but also the norms of positive law that regulate the procedure for carrying out military service. Therefore, in the qualification of military crimes, it is necessary to investigate not only the person's mental attitude towards a socially dangerous act, but also his attitude to the violation of the corresponding order of carrying out military service.
Keywords: military service; serviceman; subjective side; fault; motive; purpose.
Надтшла доредколеги 12.09.2018 р.
