CC BY
37
Науковий в^ник Львiвського нацюнального унiверситету ветеринарно! медицини та бiотехнологiй iMeHi С.З. Гжицького.
CepiH: Вeтeринарнi науки
Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. Series: Veterinary sciences
ISSN 2518-7554 print doi: 10.32718/nvlvet9422 ISSN 2518-1327 online_http://nvlvet.com.ua
Veterinary Medicine and the Use of Medicinal Plants
I. Salamon1, M. Hrytsyna2
1 University of Presov in the city of Presov, Slovak Republic
2Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv, Ukraine
Article info
Received 17.04.2019 Received in revised form
20.05.2019 Accepted 21.05.2019
University of Presov, 15, 17th November St., SK-080 01, Presov, Slovak Republic. Tel.: +421-51-757-06-62 E-mail: ivan.salamon@unipo.sk
Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv, Pekarska Str., 50, Lviv, 79010, Ukraine. Tel. :+38-097-561-52-30 E-mail: hrytsynamr@gmail.com
Salamon, I., & Hrytsyna, M. (2019). Veterinary Medicine and the Use of Medicinal Plants. Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. Series: Veterinary sciences, 21(94), 121-126. doi: 10.32718/nvlvet9422
The article deals with the history of development of veterinary medicine in the Eastern Europe (Austria-Hungary) and Galicia from the Middle Ages to our days. Particular attention is paid to the history of use of plants in veterinary practice. Herbal treatment of animals in the past times was described in Martin Cech's book The book of Horses Treatment (Budapest, 1797). An analysis of modern literature was conducted with the issue of use of plants in veterinary medicine. Basically, it is the use of phytodactyls for feed as an alternative to antibiotics, dyes or other synthetic medicines in pig breeding, poultry farming, fish farming, dairy cattle-breeding and for reducing the bacteriological contamination of food, feed additives and veterinary drugs as well. These actions ensure the ecological safety of livestock products. In modern veterinary plants and their extracts are used as phytodactyls for feed, in particular: Silybum marianum, Echinacea purpurea, Tagetes erecta that increase chickens' and piglets' body weight gain, decrease level of diseases and improve organoleptic indicators of carcasses of broiler chickens. Due to the content of various biologically active substances herbal preparations have antimicrobial, immunostimulating, general health improving effect on an animal's organism. Phytopreparations are used to improve digestion, enhance immunity, growth and reduce morbidity of animals. Phytopreparations are used as bactericidal medications for prevention and treatment of infectious diseases. With prophylactic and curative aim are used phytodac-tylos, such as "Fitovet", "Aciprogentin" i "Progentin", "Species chamomillae SPOFA". Galega orientalis, Origanum vulgare, species of the genus Philadelphus and other medical plants that contain a huge amount of flavonoids and essential oils. They have bactericidal properties and can be used for prophylactic and treatment of diseases and air disinfections on farms. Unfortunately, we still do not know much about the herbal treatment of animals. The modern veterinarian does not have enough knowledge about the possibilities of using medicinal plants in veterinary medicine.
Key words: extracts of medicinal plants, herbal preparations, phytodactyles, veterinary medicine, pig breeding, poultry farming, fish farming, livestock breeding.
Ветеринарна медицина i використання лшарських рослин
I. Саламон1, М. Грицина2
1Пряшiвський утверситет у м. Пряшевi, Словаюя
2Львiвський нацiональний утверситет ветеринарног медицини та бютехнологт iменi С.З. Гжицького, м. Львiв, Укра'та
В статтiрозглянуто кторт становлення ветеринарног медицини в Смдтй Сврот (Австро-Угорщит) та Украгт, починаючи з Середньовiччя, до наших дтв. Особливу увагу придтено ттори застосування рослин у ветеринарнш практищ. Лквання росли-нами тварин в минулому описано з архiвноi книжки Мартта Чеха "Книга про л^вання коней " (Будапешт, 1797 рж). Проведено аналгз сучасног лШератури з питання використання лжарських рослин у ветеринара. В основному, гх застосовують як фШодобав-ки до кормiв - як альтернативу антибютикам, барвниками чи тшим синтетичним препаратам у свинарствi, птахiвництвi, риб-ництв1 молочному скотарствi, а також для зменшення бактерiологiчного забруднення продуктiв харчування, кормових добавок та ветеринарних препаратiв. Це полтшить екобезпеку продукцИ тваринництва. Рослинт препарати завдяки вм^ту ргзних бюлоачно - активних речовин мають антимжробну, iмуностимулюючу, загальнозмщнюючу дт на оргатзм тварини. Фтопрепа-
рати використовують для полтшення травления, змщнення тунШету, вони пришвидшують ркт та зменшують захворюватсть тварин. Як бактерицидн препарати Чх використовують для профилактики та л^вання тфекцшних захворюваннях. На жаль, ми ще мало знаемо про л^вання рослинами тварин i сучасний ветеринар не мае достатжх знань про можливостi використання лжарських рослин у ветеринара.
Ключовi слова: екстракти лжарських рослин, рослинж препарати, фiтодобавки, ветеринарна медицина, свинарство, птахiв-ництво, рибництво, молочне скотарство.
Вступ
Фгготерапш - це л^вання рослинами або лшарсь-кими формами, виготовленими безпосередньо з рослин. Фiтотерапiя забезпечуе широкий спектр застосу-вання лжарських рослин з метою профшактики за-хворювань; як основне лшування при неважких захворюваннях; для тдтримуючого лшування поряд з використанням високоефективних хiмiчних препа-рапв, а також для полшшення смакових властивостей препарату. Фармаколопчна дiя зумовлена вмютом рiзних активних iнгредieнтiв у рослинах.
Лшарсьш рослини також можуть стати важливою сировиною для виготовлення ветеринарних лжарських засобiв. Так1 препарати, звичайно, вiдрiзняються ввд тих, що використовуються в гуманнiй медицинi, що зумовлене фiзiологiчними особливостями i способом життя домашшх тварин. Профшактика та л^-вання домашнiх тварин також е серйозною проблемою великомасштабного тваринництва, де переважае масове розведення i спiльне утримання домашшх тварин, а, отже, юнуе велика iмовiрнiсть поширення захворювань, як1 можуть проявлятися в бiльш широкому дiапазонi.
Ми мало знаемо про лшування тварин рослинами. 1снуе невелика кшькють лiтературних джерел на цю тему. Тому метою дано! роботи е вивчення юторично-го та сучасного досвщу використання лiкарських рослин для лшування тварин.
Матерiал i методи досл1джень
Матерiалом для написання статгi були лiтературнi джерела бiблiотеки Пряшiвського унiверситету i Нацюнально! науково! бiблiотеки у м. Пряшевi та Нацюнально! науково! бiблiотеки iменi Василя Сте-фаника НАН Укра!ни у м. Львова При проведеннi дослвджень використано методи: аналiтичний, хроно-лопчний, порiвняльно - iсторичний.
Результати та ix обговорення
IcTopiH лiкування тварин з використанням лжарських рослин. Рослинами люди лшувалися з сиво! давнини. Звичайно, л^вання тварин, як i людей, в минулому не було рацюнальним. У лiкувальнiй практищ використовувалися народнi повiр'я, забобо-ни, лшувальш мiфи, заклинання i невиправдаш хiрургiчнi втручання. Лiкарi лiкували на основi влас-ного досввду та традицш. Першi поввдомлення про л^вання рослинами в Схiднiй Gвропi збережеш ще з часiв Трипiлля (III тисячолптя до н. е.) i скiфського перiоду (I тисячолiття до н. е.). З чаав Ки!всько! Русi
зберiгся у виглядi витягу в бiблiотецi Лоренцо Медiчi (Флореншя) трактат "МазГ' княгинi £впраксп Мсти-славiвни, яка працювала над ним у 1130-1140 рр. Люди широко застосовували трави, про цiлющi вла-стивостi яких знали нашi предки слов'яни. З поши-ренням християнства народне знахарство вщйшло на заднш план, тимчасом як набуло популярносл лшу-вання рослинними олiями, яке використовували ченцi. Монастирська медицина породила першi лiкарнi, найпершi згадки про яш належать до XI ст. Добре розвиненою в Середньовiччi була х1рурпя, що пов'язано частими з вшнами. Промислова заготiвля i культивування лiкарських рослин, як пише Скибщь-ка M.I., 2014 почалася у ХУШ столiттi зi створеного 26 листопада 1915 року на Лубенських землях "апте-карського городу", а наступного року там була ор-ганiзована перша в Украíнi дослщна станцiя культури лiкарських рослин, яка юнуе дониш
Щодо лiкування тварин рослинами, то ввдомосп е значно обмеженими, шформацио про лiкування тварин рослинами можна почерпнути з рiзних старих атласiв, пiдручникiв або поабнишв. Дещо пiзнiше в £врош з'явилася спецiалiзована лiтература, напри-клад книга Мартiна Чеха "Книга лшування коней", яка була опублiкована у 1797 в Будапешта (Wittekova, 2008). Видання спиралося на практику турецьких цiлителiв i вiтчизнянi традицií. З велико! кшькосп вiдомостей про лшарсьш рослини, що використовувалися в минулому для л^вання тварин, була обрана шформа^ про найбiльш поширеш види рослин. Ввдвар з корешв ангелiки лiкарськоí (Angelica archangelica L.) використовували при серцевих захворюваннях, а кори вшьхи (Alnus glutinosa L. Gaertn.) давали при лихоманщ. Квiти i плоди бузини (Бузина чорна L.) використовували як сечопнний зааб у тварин i проти глистiв кишшвника. Морозник фюлето-вий (Helleborus purpurescens L.) був добрим засобом для очищення кровi та при ввдсутносп апетиту. Бед-ринець ломикаменевий (Pimpinella saxifraga L.) також мав широке застосування в л^ванш тварин i викори-стовуеться як шлунковий, вщхаркувальний i сечо-гiнний засiб. Ялiвець козачий (Juniperus sabina L.) широко застосовувався при рiзних показаннях, таких як анорекая, серцева слабк1сть, ресшраторш захво-рювання, включаючи легеневi хвороби, входив до складу таких препарапв, як - лаксан, кармшатив, що використовуються як проносний засiб, при здутп та проти круглих червiв у дорослих тварин. Часник, цибуля разом з насшням гарбуза давали проти нематод. Квггки дивини скшетровидно! (Verbascum densiflorum Bertol.) - при втрап апетиту, особливо у коней. Дубовi листки i кору (Quercus robur L.) дуже часто використовували для л^вання дiареí у тварин,
промивання гнИйних ран. КорИння тирличу жовтого (Gentiana lutea L.), застосовуються для лИкування захворювань печiнки, легень, жовтяницi, при втратИ апетиту та проти глистИв. Живок1ст лiкарський (Symphytum officinale L.) використовувався для за-гоення переломiв, боротьби з запаленням i болями, для полегшення дискомфорту i навИть для заспокоен-ня кобил при спарюваннИ. Копитник европейсъкий (Asarum europaeum L.) вводили у разi неспокою, при захворюваннИ серця, а великИ дози -як засiб для викликання блювоти.
З Инших рослин любисток лiкарсъкий (Levisticum officinale Koch) був визнаний як сечогИнний, вггропнний i шлунковий засоби. Часто використо-вували насiння льону (Linum usittatissimum L.), з якого вИтискали олИю i використовували для лИкування ран, опiкiв, а також застосовували при задишцi тягових тварин. ЧистотИл звичайний (Chelidonium majus L.) застосовували при захворюваннях легенiв i печИнки, а подрiбненi свИжИ рослини проти бородавок та шших шкИрних захворювань. Перстач прямостоячий (Potentilla erecta L. Rausche) наносили на слизовИ обо-лонки, шкИру й очИ, як i очанку (Euphrasia rostkoviana Hayek), котру також використовуетъся для очищення кровИ. ВИдома медунка лИкарсъка (Pulmonaria officinalis L.) застосовуетъся для лИкування захворювань легень, лепеха звичайна (Acorus calamus L.) при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, особливо при шлункових i захворюваннях печИнки та легень. Листки печшочнищ звичайно! (Hepatica Nobilis Garsautl) використовували при розладах трав-лення та при здутп у велико! рогато! худоби. Грицики звичайнИ (Capsella bursa-pastoris L. Medic.) - як сечопнний засИб, також при сечовипусканнИ з кров'ю та припиненнИ кровотечИ. Дуже поширеним засобом для лИкування тварин була ромашка аптечна (Chamomilla recutita L. Rausch.), яку використовували при шлунко-вих розладах, набряках, спазмах, подразнення очей, слизових оболонках i промиваннИ ран. РевИнь пальча-стий (Rheum palmatum L.) застосовували для очищення кровИ, жовтяницИ на раннИй стадИ!, для полИпшення травлення. Як послаблюючий засИб i для промивання рани - парило звичайне (Agrimonia eupatoria L.). ГИр-чак пташиний (Polygonum aviculare L.) проявляе в'яжучИ властивостИ, але також використовувалися його гемостатичнИ властивостИ, особливо при травмах коней. Дуже часто надземнИ пагони хвилИвника зви-чайного (Aristolochia clematitis L.) використовували як спазмолИтичний засИб при спазмах, колИках, його анти-септичну дИю - для загоення ран, при запаленнИ очей, при легеневих хворобах. Проти внутрИшнИх i зовшшшх паразитИв популярним е пижмо звичайне (Tanacetum vulgare L.). БарвИнок малий (Vinca minor L.) використовувався проти раку у тварин. Про це згадуеться шзнИше в офщшнш медицинИ людини.
У деяких випадках рослини застосовували для пИдвищення продуктивностИ тваринництва. Так, цикорИй звичайний (Cichorium intybus L.) використовували для прискорення росту молодих курчат. Для збИльшення лактацИ! у корИв до корму додавали фен-
хель звичайний (Foeniculum vulgare Mill.), кмин звичайний (Carum carvi L.) i козлятник лшарський (Galega officinalis L.) тощо.
Становлення сучасноТ ветеринарноТ практики i використання .мкарських рослин. Як пише Прися-жнюк В.Я. (Prysjazhnjuk, 2017): "Першими фахiвцями лiкувальноi справи тварин у давш часи були пастухи, скотарi, вiвчарi, коновали, а згодом - хiрурги-цирульники. Для лiкування тварин широко використовували народш засоби рослинного i тваринного походження".
Що стосуеться професiйного використання лiкарських рослин у ветеринари, то варто зазначити, що перша ветеринарна школа на територп Австро-Угорщини була заснована у Ввдш Марiею Терезiею у 1767 рощ i отримала назву "1нститут вiйськових ко-валiв", де також проводили лшування тварин. Ц ко-валi лiчили тварин у недалекому минулому в селах, а !хш нiмецькi "kurschmidt" або угорська назва "gyogykovacs" ("лiкуючий коваль") збереглася до наших дшв. Згодом - у 1782 рощ було створено перший ветеринарний коледж у Будапешта Вiхою в про-фесiйному лшуванш тварин було прийняття Закону 1888 року, який передбачав, що тшьки випускник цього коледжу може займатися офщшною ветеринар-ною практикою. З шшого боку, варто визнати, що "лiкуючi ковалi" вищезгаданих цiлителiв мали бага-тий досвiд використання лшарських рослин i добре знали природу.
В контексп розвитку ветеринарноi медицини в Схвднш Gвропi слiд розглянути iсторiю розвитку ветеринарно! медицини в Галичиш, зокрема у Львов^ де в 1512 роцi створюеться цех хiрургiв, основною структурною одиницею якого була створена рашше Школа коновальства (ветеринари). Класична ушвер-ситетська кафедра ветеринарно! медицини була створена у 1784 рощ на медичному факультет Львiвсько-му ушверситеп. На початку 1881/1882 навчального року у Львовi була вiдкрита самостшна Щсарсько-королiвська Ветеринарна школа. У вересш 1908 року вона отримала право надавати науковi ступенi - доктора ветеринарно! медицини, а за особливi заслуги -звання почесного доктора i проiснувала до осеш 1939 року. У 1944 рощ навчальний заклад поновив свою дiяльнiсть. У 1992 роцi повернуто попередню назву -Львiвська академiя ветеринарно! медицини. У 2003 рощ академп присвоено статус нацiональноi та надано iм'я !! вихованця i довголiтнього працiвника, видатно-го вченого, професора Степана Гжицького, а згодом й надано статус ушверситету.
Сьогодш ветеринарна медицина е досить розвину-тою. На жаль, ми можемо констатувати той факт, що сучасний ветеринар не володiе достатшми знаниями про можливостi використання лжарських рослин у ветеринарнiй практицi. В Укра!ш написано ряд поаб-нишв та пiдручникiв для студентiв з використання лшарських рослин у ветеринарнш медицин (Rabinovich, 1987; Dahno & Dahno, 2012; Malyk et al., 2016). Проте наукових дослiджень з цього питання ще недостатньо.
y "(3,ep®aBHin ®apMaKonei' yKpai'HH. flpyre BugaH-Ha, gonoBHeHHa", 2018 Bnepme 0CH0BHa yBara npugina-eTbca nmaHHM KomponM aKocTi niKapcbKux 3aco6iB gna 3acTocyBaHHa y BeTepuHapmn Megu^m Ha piBHi BHMor GBponencbKoi' ®apMaKonef. B Hei BxoguTb TaKun nepeniK niKapcbKoi' pocnuHHo' chpobhhh Ta niKapcbKux pocnHHHHx npenapariB, ^o 3acTocoByMTbca y BeTepu-Hapmn MeguHHHi: aKaHia, aKe6i! cTe6na, aHgporpa^ica TpaBa, acTparany MoHronbcbKoro KopeHi, 6epe3u nucTa, Bep6u Kopu eKcTpaKT cyxun, BoBKoHora 6nucKyHoro TpaBa, BoBHyra KopeHi, BoBHyra nonboBoro KopeHi, rip-KoKamTaHa HaciHHa, ripKoKamTaHa HaciHHa eKcTpaKT cyxun, cTaHgapTH3oBaHHH, ripnaxa rocrponucToro Kope-HeBH^a Ta KopeHi, ripnaKa cxigHoro nnogu, gy6a Kopa, gygHHKa gaypcbKoro KopeHi, gygHHKa KuTancbKoro KopeHi, gygHHKa nymucroro KopeHi, KolKcy HaciHHa, ni-^hhh nucra, noMHHocy apMaHga cTe6na, MycKaTHoro ropixa onia, HanonieBa onia, HuHeonbHun Tun, Heponio-nia, noBoM (gepe3u) nnogu, puMcbKo! poMamKu KBiTKu, cochu KapnuKoBo! onia, cyxoBepmKiB звннaнннx cy-nnigga-KonocKu, HMuHy nicKoBoro KBiTKu, maBnil naBa-Hgon^™' onia, maBnil MycKaTHol onia, monoMHuH 6aHKanbcbKoI KopeHi, aniBHeBa onia.
OcTaHHiM HacoM y 3B'a3Ky 3 3a6opoHoM KpamaMu GBponencbKoro CoM3y BuKopucTaHHa aнтн6ioтнкiв -cTuMynaTopiB pocTy b rogiBni TBapuH, Hepe3 mKignuBun BnnuB Ha 3gopoB'a nMgen npogyKqn TBapuHHu^roa, nocTae nuraHHa 3aMmu Ix Ha 6e3neHHimi npenaparu hu KopMoBi go6aBKu, aKuMu Mo®yTb 6yTu niKapcbKi pocnu-hu. KopMoBi go6aBKu BroHaHawTbca GBponencbKoM ^.upeKTuBoM npo KopMoBi go6aBKu 70/524 aK peHoBuHu a6o npenapam, ^o MicTaTb 6ygb-aKi iHrpegieHTu, ^o npu gogaBaHHi go KopMy BnnuBaMTb Ha noro BnacTuBoc-Ti Ta bupo6huhtbo eKo6e3neHHo' npogyKqu TBapuHHuH-TBa.
3 HieM MeToM Mo®Ha BuKopucToByBaTu i niKapcbKi pocnuHu, ^o e g®epenoM 6ionoriHHo - arcruBHux peHo-buh, 3oKpeMa e^ipHux onin, ^naBoHoxgiB, aKi MaMTb aHTuMiKpo6Hy, iMyHocTuMynMMHy, 3aranbHo3MiHHMM-Hy giM. Bohu 3ano6iraMTb BuHuKHeHHM pe3ucTeHTHocTi MiKpoopraHi3MiB, He BuKnuKaMTb anepriHHux peaKqin, cTuMynMMTb iMyHiTeT, noninmyMTb TpaBneHHa, a Big-noBigHo npumBugmyMTb picT TBapuH i 3Hu®yMTb iMo-BipHicTb 'xHboro 3axBopMBaHHa.
y cBuHapcTBi icHye gocBig BuKopucraHHa HaciHHa po3Toponmi n^M^rox (Silybum marianum L.) aK $rro-6ioтнннol go6aBKu cynopocHuM cBuHoMaTKaM, ^o no-3utubho BnnuBano Ha ^opMyBaHHa nnogiB nopocaT, Mani nopocaTa mBugme npuBHanuca go caMocTiHHo' nigrogi-Bni KoM6iKopMoM i Manu Kpa^i cepegHbogo6oBi npupoc-tu ®ubox Macu. KonecHuK M.^,. (Kolesnyk & Ban'kovs'ka, 2010) peKoMeHgye u gna MacoBoro BuKopu-cTaHHa y nneMiHHoMy Ta npoMucnoBoMy cBuHapcTBi.
3 niTeparypu BigoMun (Bukalova & Prylipko, 2013) gocBig BuKopucTaHHa niKapcbKux pocnuH y TBapuHHuH-TBi gna noninmeHHa naKTaHi' y KopiB Ta aKocTi MonoKa, aKa 3ane®uTb nepegoBciM, Big npurHiHeHHa aKTuBHocTi noro MiKpo^nopu. ^k anbTepHaTuBy BuKopucTaHHM 3 HieM MeToM npogyKTiB opraHiHHoro cuHTe3y, ^o goga-MTb y MonoKo, aBTopu nponoHyMTb nigrogoByBaHHa
TBapuHu pocnuHaMu, 3oKpeMa TpaBoM gepeBiM (Achillea millefolium L.), eneyTepoKoKoM (Eleutherococcus senticosus), 6ypKyHoM niKapcbKuM (Melilotus officinalis (L.) Pall.), 6op^iBHuKoM CocHoBcbKoro (Heracleum sosnowskyi Manden.), neB3eeM ca^nopoBugHoM (Mapa-noBun KopiHb) (Rhaponticum carthamoides Willd.), hu-KopieM guKuM (Cichorium intybus L.), 3HiToM By3bKonu-ctum (Epilobium angustifolium L.), MaTepuHKoM 3bu-HaHHoM (Origanum vulgare L.), o6ninuxoM KpymuHo-nogi6HoM (Hippophae rhamnoides L.), a TaKo® 3eneHoM MacoM i HaciHHaM Kpony (Anethum graveolens L.), $eH-xeneM звннaнннм (Foeniculum vulgare Mill.), kmuhom звннaнннм (Carum carvi L.). Цi pocnuHu nocunMMTb aneTuT, 6ioxiMiHHi npoHecu TpaBneHHa kopmobux Mac, nigcunMMTb ^iToecTporeHaMu ropMoHanbHi ^yHKqü naKTyMHo' TBapuHu, 3ano6iraMHu po3BuTKy rHinHox MiKpo^nopu y TpaBHoMy KaHani.
y nraxiBHuHTBi aK $iTogo6aBKy go KopMiB nepege-pa C.E. i KiHam O.B. (Peredera & Kinash, 2013) npono-Hye BuKopucToByBaTu eKcTpaKT exiHaHe' nypnypoBo' (Echinacea purpurea (L.) Moench.), ^o 3yMoBnMe nig-Bu^eHHa ^ubox Baru, anHeHocHocTi, 36epe®eHocTi no-roniB'a nTuHi. Eopogan B.n. (Borodaj et al., 2011) 3a-nponoHyBaB HopHo6puBHi npaMocToani (Tagetes erecta L.), aKi cTuMynMMTb nirMeHTHun o6MiH y Kypen, BuKo-pucToByBaTu y rogiBni KypHaT-6ponnepiB. BHacnigoK Hboro ''xHa mKipa cTae ®obtom, a, aK BigoMo, ®oBTo3a-6apBneHi TymKu KopucTyMTbca Ha puHKy BenuKuM no-nuToM. Abtopom 6yno BcTaHoBneHo, ^o npu gogaBaHHi nopomKy 3 KBiToK HopHo6puBHiB go KopMy KypHaraM 'xHa ®uBa Maca 36inbmyBanaca Ha 115 r, a nirMeHTaqia mKipu Man®e y 2,5 pa3y 6yna iHTeHcuBHima, Hi® y koh-TponbHox rpynu. BuKopucTaHHa HopHo6puBHiB aK anbTe-pHaTuBu mTyHHuM 6apBHuKaM BuKnuKae noTpe6y Buro-ToBnaTu 3 hux ^ironpenapaT Ha npoMucnoBin ocHoBi.
E^eKTuBHicTb BuKopucraHHa kopmobux go6aBoK go-BegeHa b pu6HuHTBi. BBegeHHa ogHopiHKaM Kopona go KopMiB cnupToBo'' HacTonKu exiHaHe' nypnypoBo' (Echinacea purpurea) 3yMoBnMe He3HaHHe 36inbmeHHa y KpoBi KoHHeHTpaaix reMorno6iHy, KinbKocri epuTpoHuTiB Ta 3pocTaHHa BMicTy anb6yMiHiB y cupoBaTHi KpoBi, a oT®e, Mo®e cnpuaTu 36inbmeHHM npupocTiB pu6u (Deren', 2009). BucoKi noKa3HuKiB npupocry Macu i noninmeHHa Mop^onoriHHux noKa3HuKiB geaKux opraHiB cnocTepiranu y pu6, aKuM 3rogoByBanu po3MeneHi nno-gu po3Toponmi (Silybum marianum L.) (Korylyak, 2015).
AKTyanbHuM e BuKopucTaHHa pocnuH aK aHTuMiKpo-6Hux areHTiB, ocKinbKu MiKpo6Ha 3a6pygHeHicTb npogy-KTiB xapHyBaHHa, kopmobux go6aBoK Ta BeTepuHapHux npenapaTiB 3anumaeTbca gocuTb bucokom. ^,ocnig®eH-HaMu (Darmohray et al., 2018) BcTaHoBneHo, ^o BogHun eKcTpaKT Galega orientalis (Lam) Mae iHri6yMHun BnnuB b Me®ax 20-30% Ha picT 6aKTepin mTaM>> Escherichia coli XL1, DH5, TuMHacoM aK gia Ha 6aKTepix mTaMy Micrococcus luteus Ta gpi®g®i Saccharomyces cerevisiae W303 6yna ge^o hu®hom.
nepcneKTuBHuM e BuKopucraHHa y BeTepuHapHin npaKTuHi Hy6ymHuKa (Philadelphus) aK aHTuMiKpo6Horo npenapaTy 3aBgaKu HaaBHocTi ^eHonbHux cnonyK. TaK, I^eHKoM B. (Ishchenko et al., 2016) 6yno BcTaHoBneHo,
що вмИст фенолИв у екстрактах чубушников становить 33,0 ± 0,48 до 107,1 ± 0,91 мг/гр. Вмiст флавонощв у спиртових екстрактах листков коливаеться 5,3 ± 0,41 до 10,6 ± 0,41 мг/гр. Найбiльш перспективним для використання е Philadelphus coronarius Nana' i Philadelphus L. 'Avalanche', якИ мають високу концентрацИю флавоноiдiв за вiдносно невисокого вмИсту фенолiв. З цiею метою можна використовувати екст-ракти видiв роду_ Verbascum L., якi також мИстять фла-воно!ди i кумарини та мають антимИкробну дiю (Hrytsyna, 2017).
СильнИ антимiкробнi властивостi мають ефiрнi олп, екстрагованi з рослин, завдяки чому !х можна використовувати для дезшфекци та санацИ! повiтря, що дае змогу дотримуватися санiтарно-гiгiенiчного режиму примИщень. Так, санацiя повiтряного середо-вища птахiвничих примiщень ефiрними олИями м'яти перцево! (Mentha х piperita L.), шавлИ! лИкарсько! (Salvia officinalis L.), фенхеля (Foeniculum vulgare) в дозИ 0,025 мл/м3 забезпечуе протягом доби зниження бактериального обсИменИння повИтря на 63,2% (Svintyc'ka, 2013).
Для профилактики i лИкування гельмИнтозИв у тварин Лазоренко, 2017 пропонуе використовувати рослини, якИ е менш токсичнИ для органИзму тварини.
Для полИпшення травлення й лИкування шлунково-кишкових захворювань (Sereda et al., 2012) було роз-роблено лшувально-профшактичний засИб "ФИтовет". Основними складовими збору е: ромашка лИкарська (Matricaria recutita L.), звИробИй звичайний (Hypericum perforatum L.), деревИй звичайний Achillea millefolium L.), полин гИркий (Artemisia absinthium L.), злинка канадська (Erigeron canadensis L.), дуб черешковий (Quercus robur L.). Препарат у формИ стерилИзованого чи свИжоприготовленого вИдвару показав свою ефек-тивнИсть при дисбактерИозИ, диспепсИях, дизентерИ! тварин.
У рамках ново! пропозицИ! фИрма MEVAK, a.s. Nitra пропонуе деякИ комбИнованИ препарати (Aciprogentin i Progentin), до складу яких входить порошок коренИв а!ру тростинового (Acorus calamus L.). ОкрИм того, Aciprogentin мИстить Natrii propionas -50,000 g, Natrii hydrogenphosphas - 10,000 g. Це порошок брудно-коричневого кольору для перорального використання, призначений для велико! рогато! худоби, овець та кИз. Progentin: Natrii propionas 120 g, Calcii propionas 95 g, Mangani sulfas monohydricum 0,5 g, Cupri sulfas pentahydricum 0,25 g, Ferri sulfas hexahydricum 0,0625 g, Cobalti chloridum hexahydricum 0,025 g, Zinci sulfas heptahydricum 0,025 g, бИло-жовтуватий пгроскошчний порошок з поодинокими кольоровими кристалами мИнеральних солей, призначений для велико! рогато! худоби, телят, овець, кИз, свиней, собак.
Slovakofarma, a.s. Hlohovec виробляе препарат ромашки аптечно! (Matricaria recutita L.) (Species chamomillae SPOFA), який володИе спектром речовин, що сприяють зменшенню спазмИв гладких м'язИв тра-вно! системи та використовуються для зовнИшнього
застосування (шкИри та слизових оболонок), пов'язаних з протизапальною дИею.
РослиннИ кормовИ добавки з антимИкробною актив-нИстю кориснИ для захисту здоров'я сИльськогосподар-ських тварин. Такими добавками до корму е екстраго-ванИ з рослин ефИрнИ олИ!, наприклад, материнки звичайно! (Origanum vulgare L.) або чебрецю звичайного (Thymus vulgaris L.), якИ можуть бути альтернативою антибиотикам. У СловаччинИ отримано внутрИшнИй стандарт "Добавка для комбИкорму на основИ материнки звичайно!", автор - МарИан Деметра. Стандарт поширюеться на виготовлення, випробування, оцИнку та реалИзацИю "комбИкормово! добавки на основИ Origanum vulgare L.", призначено! як кормова добавка для поросят - сисунИв i вИдлучених поросят.
Хоча в останнИ роки зростае Интерес у практикую-чих ветеринарних лИкарИв та науковцИв до лИкування травами i рослинними препаратами, але вИн ще незна-чний. Так, ряд авторИв (Sereda et al., 2012; Palapa et al., 2016) називають причини, якИ перешкоджають за-стосуванню лшарських рослин у тваринництвИ, зокре-ма: вИдсутнИсть ветеринарних препаратИв на основИ лшарських рослин вИтчизняного виробництва, недо-статня сировинна база, особливо культивованих лИкарських рослин, нерозвинута фИтотерапИя, нез-ручнИсть !х застосування у нативному виглядИ в ре-альних умовах тваринницьких господарств, неза-цшавлешсть органИв державного та мИсцевого управ-лИння у використаннИ лИкарсько! продукцИ! в тварин-ництвИ.
Висновки
В статтИ розглянуто ИсторИю становлення ветеринарно! медицини в СхИднИй £врош (Австро-УгорщинИ) i Укра!нИ та ИсторИю використання рослин у ветеринарнш практицИ. ЛИкування рослинами тварин в ми-нулому описано з архИвно! книжки МартИна Чеха "Книга про лИкування коней" (Будапешт, 1797 р.).
В сучаснИй ветеринари як фИтодобавки до кормИв використовують рослини i !хнИ екстракти, зокрема Silybum marianum, Echinacea purpurea, Tagetes erecta, Galega orientalis, види роду Philadelphus, Origanum vulgare та ИншИ, а також фИтопрепарати "ФИтовет", "Aciprogentin" i "Progentin", "Species chamomillae SPOFA" як альтернативу антибИотикам, барвниками чи Иншим синтетичним препаратам у свинарствИ, пта-хИвництвИ, рибництвИ, молочному скотарствИ для по-лИпшення якостИ молока та дезинфекцИ! повИтря на фермах. Використання рослинних препаратИв полИп-шують якИсть продукцИ! тваринництва.
РослиннИ фИтопрепарати завдяки вмИсту рИзних бИологИчно - активних речовин мають антимИкробну, Имуностимулюючу, загальнозмИцнюючу дИю на органИзм тварин. ФИтопрепарати використовують для по-лИпшення травлення, змщнення ИмунИтету, як бактери-циднИ препарати для профИлактики та лИкування Инфе-кцИйних захворюваннях.
На жаль, ми мало знаемо про лИкування рослинами тварин i сучасний ветеринар не мае достатнИх знань
npo MO^^HBOCTi BHKopHCTaHHa mKapcbKHx poc^HH y
BeTepHHapii'.
References
Borodaj, V.P., Vertijchuk, A.I., Mel'nyk, V.V., & Ponomarenko, N.P. (2011). Sposib pidvyshhennja jakosti m'jasa kurchat-brojleriv. Zb. nauk. pr. Vinnyc'k. nac. agrarn. un-tu: Serija: Sil's'-kogospodars'ki nauky, 11(51), 3-5 (in Ukrainian).
Bukalova, N., & Prylipko, T. (2013). Pidvyshhennja jakosti moloka ta produktyvnosti laktujuchyh koriv na osnovi etologichnyh pryncypiv. Tvarynnyctvo Ukrai'ny, 4, 1518. http://nbuv.gov.ua/UJRN/TvUkr_2013_4_8 (in Ukrainian).
Dahno, I.S., & Dahno, G.P. (2012). Likars'ki ta otrujni roslyny z osnovamy fitoterapii' : navch. posib. Sumy: PP Vinnychenko M.D., FOP Lytovchenko Je.B. (in Ukrainian).
Darmohray, L., Gutyj, B., & Darmohray, O. (2018). Koncepcija antymikrobnoi' aktyvnosti vodnogo ekstraktu roslyny Galega orientalis (Lam). Nauk. visnyk LNU veterynarnoi' medycyny ta biotehnologij. Serija: Veterynarni nauky, 20(87), 122-125. doi: 10.15421/nvlvet8724 (in Ukrainian).
Deren', O.V. (2009). Vplyv ehinacei' purpurovoi' na dejaki gematologichni ta biohimichni pokaznyky krovi odnorichok koropa. Rybogospodars'ka nauka Ukrai'ny, 4, 130-133 (in Ukrainian).
Derzhavna Farmakopeja Ukrai'ny. Derzhavne pidpryjemstvo "Ukrai'ns'kyj naukovyj farmakopejnyj centr jakosti likars'kyh zasobiv". 2-e vyd. Dopovnennja 3. Harkiv: Derzhavne pidpryjemstvo "Ukrai'ns'kyj naukovyj farmakopejnyj centr jakosti likars'kyh zasobiv" (in Ukrainian).
Hrytsyna, M.R. (2017). Vmist biologichno-aktyvnyh rechovyn u riznyh vydiv rodu Verbascum L. Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies. Series: Veterinary Sciences, 19(77), 86-91. doi: 10.15421/nvlvet7720 (in Ukrainian).
Ishchenko, V., Kostenko, S., Kostenko, V., & Tymoshyk, Y. (2016). Perspektyvy zastosuvannja chubushnyka jak likars'koi' roslyny. Nauk. visnyk LNU veterynarnoi' medycyny ta biotehnologij. Serija: Veterynarni nauky, 18(3(70), 123-127. doi: 10.15421/nvlvet7029 (in Ukrainian).
Kolesnyk, M.D., & Ban'kovs'ka, I.B. (2010). Fitobiotych-nyj stymuljator velykoplidnosti porosjat. Visnyk Pol-tavs'koi' derzhavnoi' agrarnoi' akademii', 2, 67-69 (in Ukrainian).
Koryljak, M.Z. (2013). Fitoterapevtychni vlastyvosti roztoropshi pljamystoi' ta i'i' vykorystannja v godivli tvaryn. Rybogospodars'ka nauka Ukrai'ny, 4, 97-108. http://nbuv.gov.ua/UJRN/rnu_2013_4_12 (in Ukrainian).
Korylyak, M.Z. (2015). Morfologichna harakterystyka kyshkivnyka ta gepatopankreasu dvolitok koropa pry zastosuvanni rozmelenyh plodiv roztoropshi pljamys-toi'. Nauk. visnyk LNU veterynarnoi' medycyny ta bio-tehnologij. Serija: Veterynarni nauky, 17(3), 218-223. https://nvlvet.com.ua/index.php/journal/article/view/55 0 (in Ukrainian).
Lazorenko, L.M. (2017). Vykorystannja likars'kyh roslyn za parazytoziv u tvaryn. Visnyk Sums'kogo nacional'-nogo agrarnogo universytetu Serija "Veterynarna medycyna", 11(41), 131-134 (in Ukrainian).
Malyk, O.G., Vlizlo, V.V., Kocjumbas, I.Ja., Salyga, Ju.T., Muzyka, V.P., Kosenko, Ju.M., & Brezvyn, O.M. (2016). Likars'ki roslyny u veterynarnij medycyni. Kyi'v: Agrarna nauka (in Ukrainian).
Palapa, N.V., Pron' N.B., & Ustymenko, O.V. (2016). Osoblyvosti vykorystannja likars'kyh roslyn u tvarynnyctvi. Zbalansovane pryrodokorystuvannja, 2, 47-50 (in Ukrainian).
Peredera, S.B., & Kinash, O.V. (2013). Dosvid vykorystannja ehinacei' purpurovoi' u ptahivnyctvi. Visn. Poltav. derzh. agrarn. akademii': nauk.-vyrobn., fahovyj zhurn, 6, 62-68 (in Ukrainian).
Prysjazhnjuk, V.Ja. (2017). Parostky likuval'noi' spravy tvaryn v Galychyni. Naukovyj visnyk LNUVMBT imeni S.Z. G'zhyc'kogo, 19(77), 158-161. doi: 10.15421/nvlvet7734 (in Ukrainian).
Rabinovich, M.I. (1987). Lekarstvennye rastenija v veterinarnoj praktike: Spravochnik. Moskva: Agropromizdat (in Russian).
Sereda, A.V., Glushhenko, L.A., & Gryshhuk, A.V. (2012). Perspektyvy vykorystannja likars'kyh roslyn i fitopreparativ u tvarynnyctvi. Veterynarna medycyna Ukrai'ny, 11, 40-41. http://nbuv.gov.ua/UJRN/ vetm_2012_11_15. (in Ukrainian).
Skybic'ka, M.I. (2014). Istorija vyvchennja likars'kyh roslyn v Ukrai'ni. Praci naukovogo tovarystva im. Shevchenka. Ekologichnyj zbirnyk, 39, 163-180 (in Ukrainian).
Svintyc'ka, K.V. (2013). Vykorystannja likars'kyh roslyn u procesi sanacii' povitrja ptahivnychyh prymishhen'. Visnyk Poltavs'koi' derzhavnoi' agrarnoi' akademii, 1, 171-173. doi: 10.31210/visnyk2013.01.42 (in Ukrainian).
Wittekova, C. (2008). Pfirodna lecba koni. Praha: Nakla-datelstvi Slovart (in Czech).
