CC BY
39
Науковий в^ник Львiвського нацiонального унiверситету ветеринарно! медицини та бютехнологш iMeHi С.З. Гжицького.
CepiH: Вeтeринарнi науки
Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. Series: Veterinary sciences
ISSN 2518-7554 print ISSN 2518-1327 online
doi: 10.32718/nvlvet9517 http://nvlvet.com.ua
UDC 619. 477
The treatment of animals in the Slavs in old times
V. Prysyazhnyuk
Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv, Ukraine
Article info
Received 13.09.2019 Received in revised form
14.10.2019 Accepted 15.10.2019
Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv, Pekarska Str., 50, Lviv, 79010, Ukraine. Tel.: +38-097-624-42-08 E-mail: Vasyl. pry-syaznyuk@gmail. com
Prysyazhnyuk, V. (2019). The treatment of animals in the Slavs in old times. Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. Series: Veterinary sciences, 21(95), 93-97. doi: 10.32718/nvlvet9517
The mythology and social history of the Slavs, as well as the messages left by the ancient Greek and Roman authors, is the basis on which you can approximate the picture of animal treatment in ancient Slavs. These messages also include the beginning of animal treatment in Ukraine, because as a Slavic people we are part of the historical and cultural life of all Slavs. Due to the fact that the development of human or animal medicine in all nations has the same course, and that in the period of development of civilization of this people and medicine there has been similar progress, therefore, the development of animal treatment in the Slavs had a similar form. In general, more diseases were caused by external factors, and especially in surgical cases, such as wounds, arrow penetration. Data on the occurrence of diseases due to parasites or poisons - this is the main cause of diseases of internal origin by external factors, the so-called theory of foreign bodies. The causes of all diseases in the beginning were of natural origin, so they were tried to cure with the help of the simplest natural treatment. With the further spiritual development of the Slavs and the emergence of the first religious beliefs, joining the natural causes of the disease is still a religious element, but without rejecting the main factor. The most ancient religious belief of the Slavs was the belief in the ancestral spirits, the so-called "animism". For the reasons described above, attempts have been made to prevent pet illnesses by providing the spirits or the above-ground creatures with evidence of memory by making sacrifices. When an animal fell ill and was suspected of being out of spirit, humans tried to reassure him with sacrifices or spells. On the other hand, good and evil spirits have been endeavored to receive help from good spirits against evil ones. Religious treatment, however, did not rule out the simplest healing procedures. In addition to religious activity, priests in the Slavs were treating both humans and animals. They were called "priests". Among them were doctors and magi. Natural remedies were not sufficient for a primary understanding of the treatment of a patient or wound, therefore, the "doctor", using primitive and simple methods of treatment, to increase their actions over patients or wounds, conspired loudly to the disease. The Magi did just not loudly, but in a whisper. However, little information in the field of medicine in the Slavs tells us a great deal. This is evidence that in ancient times the treatment was developed in ancient Slavs. At that time, the Slavs were already well aware of the danger of sap, or swelling of the salivary glands, and tried to prevent this through surgery. Due to the fact that the Slavs did not show great differences in culture at that time, the way of treating animals in all Slavs was common. Like every primitive nation, so did the Slavs, with the exception of the priests, the animals were treated by men engaged in the elderly, who, through their long lives, innate abilities and experience, have learned certain treatments, and have studied the medicinal value of herbs and other remedies, used during treatment. Subsequently, the treatment of certain species of animals goes to the people who have the greatest contact with the animals, and therefore it is shepherds, sheep farmers, keepers of dogs, poultries. Medicines were home-made herbs, then various animal products, of which today we can count part of the so-called pharmacy, then minerals and finally various magical procedures such as conspiracy.
Key words: medical business, animals, folk medicine, diseases, shepherds, cattle herdsmen, herdsmen, medicines.
Лжувальна справа тварин у слов'ян в давш часи
В.Я. Присяжнюк
Львiвський нацюналъний унiверситет ветеринарноЧ медицини та бютехнологт iменi С.З. Гжицького, м. Львiв, УкраЧна
Мгфологгя та сощалъна 1стор1я слов'ян, а також послання, залишет стародавнми грецькими Iримськими авторами, е тдс-тавою, на якш можна наблизити картину лгкування тварин в давнх слов 'ян. В цих посланнях мЧститъся гг тформащя про початок лгкування тварин в Украгт, бо як слов 'янсъкий народ ми е частина Чсторичного I культурного життя вЫх слов 'ян. У зв 'язку з тим, що розвиток медицини людини або тварин у всЧх народ1в мае один I той самий переб1г I що в перюд розвитку цивШзацп даного народу I медицини е под1бний прогрес, розвиток лгкування тварин в слов 'ян мав аналог(чну форму. В основному бтъша ктъкктъ захворюванъ була викликана зовншнти факторами, особливо в х1рург1чних випадках, таких як рани, проникнення стрши. Виникнення хвороб через паразит1в або отруту е основною причиною хвороб внутршнъого походження через зовншш чинники, так звана теор1я стороншх тт. Причини вЫх хвороб на початку були природного походження, тому гх намагалися вилЧкувати за допомогою найпростШого природного лгкування. З подалъшим духовним розвитком у слов 'ян I виникненням перших релшйних вЧруванъ приеднуетъся до природних причин захворювання ще релшйний елемент, але основний фактор залишаетъся. Найдавш-шою релгйною в1рою слов 'ян була саме вгра в дух1в предк1в, так званий "антЬзм ". З причин, описаних вище, робилися спроби запо-б1гти хворобам домашнх тварин, надаючи духам, або вищезгаданим надземним Чстотам, докази пам 'ят1, приносячи жертви. У випадку, коли тварина захворала I тдозрювалося, що це через духа, люди намагалися заспокогти його жертвами або заклинаннями. З тшого боку, щодо добрих I злих духЧв були зробленг зусилля, щоб отримати допомогу в1д добрих дух1в проти злих. Л1кування на релшйних засадах, однак, не виключало найпростШих зцтюючих процедур. Священники в слов 'ян, крм д1ялъност1 релшйног, займалися лгкуванням як людей, так I тварин. 1х називали "жерцями ". Серед них були "врач1" I волхви. Для первинного розумтня лгкування хворого чи ран природними засобами були недостаттми, тому "врачС', виконуючи прим1тивн1 та прост1 методи лЧку-вання, для тдвищення гх дш над хворими чи раною замовлювали голосно хворобу. Волхви робили так само, ттъки не голосно, а пошепки. Та невелика тформащя в галузЧ медицини у слов 'ян говоритъ нам, однак, дуже багато. Це е доказом, що у часи давнх слов 'ян лгкування було розвинене. У той час слов 'яни вже добре знали про небезпеку сапу чи набряку слинних залоз, намагалися цъому запобЧгти за допомогою хЬрургЬчного втручання. Через те, що тодШж слов 'яни не виявляли великих в1дм1нностей у кулъту-р1, спосЧб лгкування тварин у вс1х слов 'ян був стлъним. Як I в кожного первЧсного народу, у слов 'ян лгкуванням тварин, крм свя-щеннитв, займалися люди похилого в1ку, ят завдяки довгому життю, вродженим зд(бностям I набутому досвЧду навчилися певних методЧв лЧкування, а також вивчали л1карсъку щнтстъ трав та тших засобЧв, що використовуютъся тд час лгкування. Згодом лгкування окремих вид1в тварин переходитъ до людей, як1 маютъ найбтъший контакт Чз тваринами, зокрема пастухами, в1вчара-ми, доглядачами собак, птахЧв. Лтарсъкими засобами були домашж трави, потш р1зж продукти тваринного походження, з яких съогодж ми можемо виокремити частину так званог аптеки, далI мтералъж речовини I в к1нц1 р1зж маг1чж процедури, так як заговорення.
Ключовi слова: лЧкувалъна справа, тварини, народна медицина, захворювання, в1вчар1, скотарЧ, пастухи, лтарсък1 засоби.
Вступ
Впродовж останшх рошв опублжовано шлу низку наукових дослвджень впчизняних автор1в (К^, 1968; Verkhratskyi, & Zabludovskyi, 1991; АгапсЫ^ 1998; Sadvari et а1., 2000; КшИак & ТкасИик, 2001; Verbytskyi et а1., 2002; Prysiazhniшk, 2017), присвяче-них ктори медицини, що розкривае питання заро-дження, становления та розвитку лшувально! справи, в тому числ1 у р1зних регюнах Укра!ни залежно ввд полтгачних 1 сощально-економ1чних умов. У деяких наукових працях показано оргашзацш 1 становлення державно! ветеринарно! служби певного краю, обласп (Rudyk & Bisiшk, 2000; Verbytskyi et а1., 2002), 1 Укра!-ни загалом.
Мета до^дження: висвгтлити питання дгяльносп фах1вщв лшувально! справи слов'ян в давш часи з метою запобтання захворюванням та лшування тварин в певних юторичних умовах в Галичиш.
Завдання до^дження полягали в тому, щоб отримати даш щодо оргашзаци форм роботи фах1вщв л1кувально! справи тварин в давш часи в Укра!ш, 1 зокрема в Галичиш, розкрити сутшсть народно! ветеринар!!, д1яльшсть народних цшител1в з метою змен-шення захворюваносп тварин ! людей у певних поль тичних та сошально-економ1чних умовах.
Матерiал i методи дослщжень
Матер!алом для вивчення лшувально! справи тварин на захцщоукрашських землях в давш часи були
OKpeMi apxiBHi документи Державного вторичного apxiBy м. Львова, перюдичш видання, статп, а також деяш вггчизняш та шоземш бiблiографiчнi джерела Нацюнально! науково! бiблiотеки iменi В. Стефаника НАН Укра!ни у м. Львова При проведенш дослщжень використано методи: хронолопчний, системний, порь вняльно-юторичний, аналггачний.
Результата та Тх обговорення
Мiфологiя та сошальна iсторiя слов'ян, а також послання, залишеш грецькими i римськими авторами, е тдставою на якш можна наблизити картину л^-вання тварин в давшх слов'ян.
В цих посланнях метиться й шформац!я про початок л^вання тварин в Укра!ш, бо як слов'янський народ ми е частина вторичного i культурного життя вах слов'ян. Так було до 1000 р. шсля Христа, тому що з того часу заметь слов'янсько! ютори починаеть-ся iсторiя слов'янських народiв i держав.
У зв'язку з тим, що розвиток медицини людини або тварин у вах народiв мае один i той самий переби-i що в перюд розвитку цившзацп даного народу та медицини е подiбний прогрес, розвиток лшування тварин у слов'ян мав аналопчну форму, шдтверджен-ня можна знайти у кожнш первюнш наци вщ найниж-чого до вищого рiвня культурного прогресу.
Стало зрозумшим, що в моменп приручення людьми тварин i шзнання !х селекцшно! цшносп, вони намагалися прийти з допомогою у випадку за-хворювання. В основному бшьша шльшсть захворю-
вань була викликана зовшшшми факторами, 1 особливо в х1рурпчних випадках, таких як рани, проникнен-ня стрши. Виникнення хвороб через паразипв або отруту е основною причиною хвороб внутршнього походження через зовшшш чинники, так названа теор1я стороншх тш. Причини вах хвороб на початку були природного походження, тому намагалися виль кувати за допомогою найпроспшого природного ль кування.
З подальшим духовним розвитком у слов'ян 1 ви-никненням перших релтйних в1рувань приеднуеться до природних причин захворювання ще релтйний елемент, але основний фактор залишаеться. Особливо узгодженим вш стае у випадках, коли хвороба супро-воджуеться невщомими ознаками, наприклад у випадках лихоманки домашшх тварин.
Найдавшшою релшйною в1рою слов'ян була саме в1ра в дух1в предков, так званий "ашм1зм". Слов'яни того часу, як перв1сний народ, не розум1ли феномену смерт1 та створили соб1 розумшня, що смерть е станом, схожим на сон, отсля - настае пробудження 1 продовження життя. За словами, що духи померлих е в1рним ввдображенням у дороз1 людей, яш живуть шшою живою ютотою, яка тд час сну, млявосп або навпъ звикло! лихоманки, ввдпускае на короткий час тшо людини, а тсля смерт1 вщходить назавжди. Шсля вищезгадано! смерт1 дух е надзвичайно рвдшсний для звичайних смертних, але не дуже ввд них в1др1зняеть-ся. Маючи передсмертну земну ф1гуру веде той самий спос1б життя, що в1в, будучи в тюному зв'язку з тшом - тому що вш 1сть, п'е, полюе, пасе свиней, бореться з недружшми ам'ями.
Якщо гхш нащадки цього заслуговують, то духи допомагають в полюванш, риболовл1, але якщо забу-ли про дух1в предков, то вони завдають 1м шкоди. Була отримана користь в1д дух1в через пам'ять про них. I тому насамперед потр1бно було тшо померлого покласти до труни 1 спалити на вогнищ1, тсля похо-вання тша духа необхвдно було забезпечити 1жею, знаряддям та зброею. Тому потр1бно було скласти вищеперел1чеш предмети до труни або спалити разом на вогнищ1. Обов'язковою жертвою для дух1в був жир велико! худоби як жертва з Ью, а кров - як жертва з напою.
Отже, якщо нащадки не виконали обов'язшв сто-совно дух1в сво1х предшв, вони могли вигадувати в1рування, що помста в1д духа може посилатися на них безпосередньо або на !хне оточення чи майно, а також на тварин, яких мали.
Шкоди, запод1яш привидами тваринам, як результат 1хньо! помсти, могли поширюватися 1 на бшьшу к1льк1сть тварин, якими володша вся с1м'я. Саме у слов'ян юнував закон помсти щодо ос1б в утроб1, так само як 1 зовш, наприклад закон помсти перетворюва-вся на право помсти одше! с1м'1 1нш1й, ставлення одного племеш до 1ншого.
У цьому випадку с1мейн1 духи також брали участь у помсп, з'являючись шдиввдуально, з ус1ею родиною, або племенами 1 могли спричинити втрату б1ль-шоь к1лькост1 тварин. I навпаки, духи як1 були
прийняп живими, допомагали 1м у 1хнш д1яльност1 та в л1куванн1 тварин.
З плином часу перв1сна в1ра в привид1в розвивала-ся. Пов1льно дух перетворювався на доброго чи злого (поганого), все б1льше 1 бшьше втрачае т1лесн1 ознаки 1 переходить на небеса. З того часу сила ьхнього впли-ву на справи тимчасов1 зростае 1 водночас втрачаеться пам'ять про 1хне земне походження. Проте це стосу-еться лише дух1в давно померлих людей, коли дух людей, пам'ять про яких е, залишаються звичайними духами. Однак духи, в1дом1 своьми прим1тивними жертвоприношеннями 1 жертовними ритуалами, пере-творюються на вищих ютот з надприродним похо-дженням. Вони вже займають пром1жне м1сце м1ж духом подв1йним 1 п1зн1ше божеством. Вони е отку-нами або мучителями земних ютот.
З причин, описаних вище, робилися спроби запо-б1гти хворобам домашн1х тварин, надаючи духам або вищезгаданим надземним ютотам докази пам'ят1, роблячи жертви. У випадку, коли тварина захворша 1 тдозрювалося, що це через духа, люди намагалися заспокоьти його жертвами або заклинаннями. З 1ншо-го боку, щодо добрих 1 злих дух1в були зроблен1 зу-силля, щоб отримати допомогу в1д добрих дух1в про-ти злих. Лжування на рел1г1йних засадах, однак, не виключало найпрост1ших зц1лювальних процедур.
Окр1м згаданих реальних або вигаданих демошв, були ще зл1 духи 1 смерть ноч1, хвороби але 1хш 1мена не збереглися. До добрих дух1в в1дносилися "Домов1" як1 обер1гали д1м 1 пожитки. На Галичиш були в1дом1 р1зн1 домашн1 духи й навггь окрем1 в стайнях та корь вниках. "Домового" уявляли в образ1 старого б1дно вдягненого 1 неохайного. I тому ще його називали "Ыдним" або "Ыдаком" чи "Ыдн1стю".
З плином часу добр1 надприродн1 духи стали до-брими богами, 1 люди почали поклонятися богам. Одним 1з слов'янських бог1в, до якого вони звертали-ся у випадку хвороб людських чи тваринних, був Волос. Л1кував хвороби людей 1 тварин, а також охо-роняв в1д шк1дник1в. В Литв1 при лихоманщ людей або тварин приносили в жертву кабана.
Слов'янська богиня Купала також доглядала за тваринами. З ще! причини в н1ч на святого 1вана на 11 честь проводили численш ритуали, були розводили вогнища, до яких кидали пучки ароматичних трав, виганялись стада для очищення та захисту ввд шк1д-ник1в.
Покровительницею л1сових тварин мала бути богиня Дзевошя, дружина Святибора; Волос 1 Гонило мали сво! милости, як пастухи та 1хш отари. У литов-ц1в бог Медш1с був покровителем зайц1в.
Священники в слов'ян, кр1м д1яльност1 рел1г1йно!, займалися л1куванням як людей, так 1 тварин. Вони були посередниками м1ж богами 1 людьми, тому в сучасному уявленш 1м треба було лише подружитися з богами з метою зцшення, або для запоб1гання захво-рюванню, 1, як сввдчить жертва з1 свин1 (кабана), часто потр1бно було просити про допомогу щодо здоров'я тварин. 1х називали "жерцями". Серед них були "вра-ч1" 1 волхви. Для первинного розумшня л1кування
xBoporo npupogHHMH 3aco6aMH 6yno HegocraTHiM, TOMy "BpaHi", 3acrocoByroHH npuMiTHBHi MeTogu niKyBaHHa, gna nigcuneHHa 3MoBnroBanu ronocHo xBopo6y. BonxBH po6unu TaK caMo TinbKH He ronocHo, a nomenKH.
npu mKyBaHHi BHyTpimHix xBopo6, цнтye A6cupTyc: "cnoB'aHH y BHnagKy 3arpHMKH ceHi y KoHen 3acTocoBy-Banu o6naneHHH xBicT 6o6pa, aKHH npuKnaganu 3HH3y KHBoTa, a6o b 3agHift npoxig BKnaganu cBiHKy, 3po6neHy 3 Megy i com, BenHHHHoro aK Kypane a^e". TBapHHH Big mui go Hir 6ynu BKpHTi KoBgpaMH, i nig hhmh po3Knaga-nuca po3neneHi ByrnHHKH nocHnaHi 6o6poBHM xboctom, o6ropTanu, BKyTyBanu TBapHH TaK, ^o6 gHM nponHaB yce Tino. -3k TinbKH Byrinna 6yno 3HaTe, KiHb noHHHaB ceHoBHgineHHa. Bu^eBKa3aHHH cnoci6 niKyBaHHa He 3acTocoByBanH npH ceHoBigHHx KoniKax i npH KoniKax iHmoro noxogKeHHa.
Кacтpaцia nomar, 3a A6cipToM, 6yna BHKoHaHa cnoB'aHaMH mnaxoM po3gaBnroBaHHa aenoK. Цa npo^-gypa y cnoB'aH Mana nogBinHy MeTy. 3 ogHoro 6oKy, 3a6e3neHyBana KacTpyBaHHa KoHen, a noTiM Mana 6yTH 3aco6oM npo^inaKTHKH cany i Ha6paKy niM^aTHHHHx By3niB cnHHHoi' 3ano3H.
Ta HeBenHKa iн$opмaцia b rany3i мegнцннн y cnoB'aH roBopHTb HaM, ogHaK, gyKe 6araTo. Цe e goKa-3om, ^o y Hacu gaBHix cnoB'aH niKyBaHHa 6yno po3BH-HeHe, ^o bhcoko cToano b ^e^KiM i PuMcbKin цнвini-3a^ax. y toh Hac cnoB'aHH BKe go6pe 3Hanu npo He6e3-neKy cany hh Ha6paKy cnHHHHx 3ano3, HaMaranuca ^o-My 3ano6irTH 3a gonoMororo xipypriHHoro BTpyHaHHa. ^epe3 Te, ^o b TogimHix cnoB'aH He 6yno BenHKHx Big-MiHHocTeft y KynbTypi, cnoci6 niKyBaHHa TBapHH y Bcix cnoB'aH 6yB cninbHHM.
^k i b KoKHoro nepBicHoro Hapogy, y cnoB'aH niKy-BaHHaM TBapHH, KpiM cBa^eHHHKiB, 3aHManuca nrogu noxunoro BiKy, aKi 3aBgaKH goBroMy khttto, BpogKe-hhm 3gi6HocTaM i Ha6yToMy gocBigy HaBHHnuca neBHHx MeTogiB niKyBaHHa, a TaKoK BHBHanu niKapcbKy ^HHicTb TpaB Ta iHmux 3aco6iB, ^o BHKopucTOByroTbca nig Hac niKyBaHHa.
npocTi nrogu, 6ynu Han6inbm KoHcepBaTHBHHM ene-MeHToM y cycninbcTBi, i cborogHi ManKe b KoKHoMy ganeKoMy ceni e nrogHHa, aKa He Mae 6ygb-aKoi' ocBiru, a 3anMaeTbca niKyBaHHaM TBapHH aK cboix, TaK i cycigcb-khx. Цe 6yno He3MiHHHM npoTaroM cToniTb. CborogHi gna Toro, ^o6 BigTBopuTH icTopiro nepBHHHoi' MegHKo-caHirapHoi gonoMoru, Heo6xigHo bhbtoth HapogHy Me-gнцннy i gna nopiBHaHHa MoKHa 6yge 3HanTH MeTogu niKyBaHHa, aKi BKe BHKopucTOByBanHcb b Hacu, ^o ga-TyroTbca go KinbKox cToniTb ToMy.
3rogoM niKyBaHHa oKpeMHx BHgiB TBapHH nepexo-gHTb go nrogen, aKi MaroTb Haft6inbmHH KoHTaKT i3 TBa-pHHaMH: nacTyxiB, BiBHapiB, gornaganbHHKiB co6aK, nTaxiB. HiKapcbKHMH 3aco6aMH 6ynu goMamHi TpaBH, noTiM pi3Hi npogyKTH TBapuHHoro noxogKeHHa, 3 aKHx cborogHi mh MoKeMo BuoKpeMHTH HacTHHy TaK 3BaHoi anTeKH, gani MiHepanbHi penoBHHH i b кiнцi pi3Hi MariH-Hi npoцegypн, TaKi aK 3aroBopeHHa, oco6nHBo Konu b HboMy 6panu ynacTb 6oru hh gyxu.
Ha e^eKTHBHicTb niKapcbKHx TpaB MaB BnnHB i Hag-npupogHift hhhhhk. Oco6nHBo цe cTocyBanoca gHa Ky-
nana, b toh Ke geHb giBHaTa 36upanuca 3 Biporo 36inb-meHHa cunu ix niKyBaHHa. XpucTuaHcTBo, npunHaTe 6nu3bKo 1000 poKy oKpeMHMH cnoB'aHaMH, BigKpuno mnax hobhm BnnHBaM y мegнцннi TBapHH, ane gyKe noBinbHo. Hrogu 6ynu 6e3noMiHHHMH y 6opoTb6i 3 xbo-po6aMH. Bohh He BMinu ix giarHocTyBaTH, a MeTogu niKyBaHHa 6ynu npuMiTHBHHMH. npo BeTepuHapiro b toh Hac 3Hanu Mano, BoHa Hocuna eMnipuHHun xapaKTep yaBneHb npo xBopo6u TBapHH, xoh ii KopeHi TarHyTbca b ganeKi MHHyni Hacu.
B Ti Hacu Bci 3axogu npoTH nomecTen i niKyBaHHa TBapHH TpuManucb Ha HapogHin BeTepuHapHin мegнцннi. HagaHHa gonoMoru TBapHHi nig Hac 3axBoproBaHHa BKe cBigHHno npo 3apogKeHHa BeTepuHapii. ycyBanu цi xBopo6u goMamHiMH, цinкoм npocTHMH 3aco6aMH, Ta-khmh aK pyM'aHoK, цвiт HopHoi 6y3HHH, nbHaHe HaciHHa, onia, nonHH, arogu aniBuro, gy6oBa Kopa, ripnuna, cinb, MigHHH Kynopoc. Cepeg iHcrpyMeHTiB, aKi 3acTocoByBa-nu npu xBopo6ax, Ha toh Hac 6ynu ny^agna i TpoaKap. PeKoMeHgyBanuca niKH y $opMi nopomKiB, 3anHBaHb, BguxaHHa napu, HaTupaHHa.
y XI-XV ct. niKyBaHHaM TBapHH Bce HacTime nona-nu 3anMaTHca kohtoxh, nacTyxu, HapogHi ^nuTem, 3Ha-xapi, BonxBH. 3 po3bhtkom твapннннцтвa BnacHHKH TBapHH Ta HneHH ixHix ciMen cTaroTb ogHonacHo i nacry-xaMH, i BeTepuHapaMH, aKi BMinu gonoMaraTH TBapuHaM npu He3HaHHHx ymKogKeHHax i xBopo6ax, gornagaTH ix nig Hac nonoriB. Bohh BMinu cTeKHTH 3a 3gopoB'aM TBapHH, BH3HaHaTH xBopo6y i HagaBaTH TBapuHaM nocu-nbHy niKyBanbHy gonoMory. rocnogapi i nacTyxu go6pe ycBigoMnroBanu, ^o 3 MeToro 3ano6iraHHa 3axBoproBa-HaM TBapHH Heo6xigHo yTpuMyBaTH b HucToTi, go6pe rogyBaTH, BHnacaTH TinbKH Ha cyxux nacoBH^ax. fliar-HocTHKa 3axBoproBaHb y toh Hac 6a3yBanaca, b ochob-HoMy, nume Ha BHKopucTaHHi BnacHHx opraHiB HyrriB: gocnigKyBanu pyx TBapHH, TeMneparypy Tina, Konip oHen, cTaH a3HKa, HocoBoro g3epKanbHa, potoboI Ta hocoboI nopoKHHHH, BHganeHHa noTy, ceHi, 3anax 3 poTa, Hi3gpiB.
nacTyxaM 6yno BigoMo i npo 3apa3Hi xBopo6u, aKi bohh HaMaranHca niKyBam h 3ano6iraTH iM, a TaKoK xBopo6u BHMeHi, opraHiB TpaBneHHa i guxaHHa. nacTyxu HaMaranHca Haftpi3HoMaHiTHimHMH cnoco6aMH niKyBaTH i napa3HTapHi 3axBoproBaHHa. HanpuKnag, $acцionbOз (MoTHnHHro) bohh niKyBanu rany3KaMH cMepeKH, KoHon-naHHM HaciHHaM, nigcMaKeHHM BiBcoM. nacTyxu, cko-Tapi, 3Haxapi 36upanu, cymunu, 36epiranu i 3acTocoBy-Banu niKapcbKi TpaBH npu pogax i TpaBMax, bohh 3anMa-nuca TaKoK KpoBonycKaHHaM. flna niKyBanbHHx цineн BHKopucToByBanu KpoB, Kup, kobh, KicTKoBHH mo3ok, MonoKo i MonoHHi npogyKTH, pocnHHHi onii, to6to caMe bohh 6ynu nepmHMH BeTepuHapHHMH $aхiвцaмн-niKapaMH.
Вмсмовк'м
1. nepmHMH $aхiвцaмн niKyBanbHoi cnpaBH TBapHH y gaBHi Hacu b ranHHHHi 6ynu nacTyxu, cKoTapi, BiBHa-pi, kohtoxh, gornagaHi nTaxiB, co6aK, HapogHi ^nuTem, 3Haxapi, BnacHHKH TBapHH.
2. Народна ветеринарна медицина розробила заходи, спрямоваш на запобпання появ1 й поширенню заразних захворювань тварин i людей.
3.Для лiкування тварин використовували засоби рослинного, тваринного i мшерального походження.
Перспективи подальших дослгджень. Плануеться дослвдити дiяльнiсть ветеринарних фахiвцiв щодо оргашзацп санiтарно-карантинних заходiв та гх роль в розвитку лiкувальноï справи i тваринництва в Гали-чиш.
References
Aranchii, S.V. (1998). Istoriia veterynarnoi medytsyny Poltavshchyny. Poltava: Poltavskyi literator (in Ukrainian).
Bogojavlenskij, N.A. (1980). Drevnerusskoe vrachevanie
v H1-HUIIst. M. (in Russian). Kasova knyha tsekhu kovaliv. TsDIA m. Lvova. F. 52, O.
2, 996-999 (in Ukrainian). Kis, Ya.P. (1968). Promyslovist Lvova u period
feodalizmu. Lviv (in Ukrainian). Knyha zapysiv protokoliv vyzvolennia tsekhu kovaliv. TsDIA m. Lvova. F. 52, O. 2, 989-995 (in Ukrainian).
Kodeks pryvileiv i prav m. Lvova za 1356-1685rr. Ukladach Antonii Alembek. TsDIA m. Lvova. F. 52, O. 2, 1153 (in Ukrainian). Kurtiak, B.M., & Tkachuk, P.S. (2001). Narys istorii veterynarnoi medytsyny Lvivshchyny. Lviv: Triada plius (in Ukrainian). Prysiazhniuk, V.Ia. (2017). Parostky likuvalnoi spravy tvaryn v Halychyni. Naukovyi visnyk LNUVMB im. S.Z. Hzhytskoho, 19(77), 158-161. doi: 10.15421/nvlvet7734 (in Ukrainian). Rudyk, S.K., & Bisiuk, I.Iu. (2000). Istoriia veterynarnoi
medytsyny Kyivshchyny. K. Ahrosvit (in Ukrainian). Sadvari, Yu.Iu., Bakhtyn, V.F., & Dudash, A.V. (2000). Veterynarna medytsyna Zakarpattia na mezhi tysiacholit. Uzhhorod: Patent (in Ukrainian). Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy u m. Lvovi (TsDIA), Fond 52,Opys 2, Sprava 8 (in Ukrainian).
Verbytskyi, P.I., Dostoievskyi, P.P., & Rudyk, S.K. (2002). Istoriia veterynarnoi medytsyny Ukrainy. K. Vetinform (in Ukrainian). Verkhratskyi, S.A., & Zabludovskyi, P.Iu. (1991). Istoriia
medytsyny. Kyiv (in Ukrainian). Vytiahy z Lvivskykh zemskykh i miskykh aktiv u spravakh mista za 1411-1786 rr. TsDIA m. Lvova. F. 52, O. 2, 644 (in Ukrainian).
