CC BY
11
Науковий вкник Л^вського нацюнального ушверситету ветеринарно! медицини та бютехнологш iMeHi С.З. Гжицького.
CepiH: Ветеринарнi науки
Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. Series: Veterinary sciences
ISSN 2518-7554 print ISSN 2518-1327 online
doi: 10.32718/nvlvet9612 http://nvlvet.com.ua
UDC 619. 477
Medical treatment of animals in slavs in the middle ages
V. Prysyazhnyuk
Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv, Ukraine
Article info
Received 07.10.2019 Received in revised form
06.11.2019 Accepted 07.11.2019
Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv, Pekarska Str., 50, Lviv, 79010, Ukraine. Tel.: +38-097-624-42-08 E-mail: Vasyl. pry-syaznyuk@gm ail.com
Prysyazhnyuk, V. (2019). Medical treatment of animals in slavs in the middle ages. Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. Series: Veterinary sciences, 21(96), 71-74. doi: 10.32718/nvlvet9612
How the treatment of animals in Galicia evolved before the first printed veterinary works appeared today is little known to tell. The reason for this is the lack of relevant historical research in this area. However, this gap will no doubt be widened over time. This work is long and exhausting, since it is based on archival research and also on literature, which refers to a specific period. These will be pieces from different spheres of life, which, after proper segregation, will make it possible to complete this chapter. The above mentioned text of the treatment of horses by Slavs since 1394 is the oldest known mention of an equine doctor, as well as the salary for surgery and payment for medication. Confirming that in medieval Galicia, both the forging and the treatment of horses belonged to the blacksmith's duties. Preparation of medicines for horses was carried out by those who treated them. The blacksmiths, who were treated, began to be called Konoval. The oldest mention is recorded on parchment in 1505, also there is a guild sign of people of this profession. This is also evidenced by the engraving, whose origins date back to the Middle Ages. Blacksmiths are in the first place in the Middle Ages like equestrian doctors, they are already mentioned in the literature from the XI century. The grooms appear near the blacksmiths, but the name of the groom began dating only in the early 13th century. Since then, there are the first written mentions of poultry, falconers and dog-keepers. They were responsible for the care and treatment of the poultries or animals that had been cared for. In addition to agricultural content, there were also guidelines for the treatment and breeding of pets. In very few cases, veterinary writers describe the signs or causes of diseases, mainly by continuing to give the name of the disease and method of treatment. Therefore, treatment is empirical in the full sense of the word. Following the custom at the time of treatment, describe the treatment of each disease, as it is today in surgery, that is, starting from the head and ending at the feet. When the doctor could not make the correct diagnosis, he called the horse sick and recommended to treat it with a mixture consisting of butter, eggs and salt. By the term "attack" the author understood the signs of a very acute and usually fatal illness. Since drugs that deserve attention, we recommend sulfur, copper greens, turpentine, mustard, quicklime, mercury, tar, used as an ointment or liniment for external treatment. In addition to the aforementioned measures, the burning of the ferrous iron of the tumors was applied and then sprinkled with green copper, indicating the treatment of cutaneous form of sap. Medicines can be divided into three groups, namely: Medicinal products of vegetable, animal and mineral origin. The medicines were mixed and prepared mainly by the horse doctor, the medicines consisted mainly of home remedies and were readily available to anyone. In the liquid form were infused into the mouth, nose, enemas, ablution, bathing. Water, wine, vinegar and olive oil are the basis for liquid medicines. Ointments, suppositories, patches, pastes and poultices were used in the condensed form, Ointments are often used in a warm state. The basis for this was fats and wax. In the form of powdered substances that have blown into the eye or wounds. In addition to the above remedies, medicinal products and magical procedures were used for therapeutic purposes: words with superstitious signs related to religious worship were used to achieve treatment. Dressings and surgical instruments. A horn was served to deliver the medication, with certain preparations filled in the horn. Wounds were washed using a copper syringe. A leather bag made of the same material has replaced today's pourer. A hoof knife, a blood dispenser, a razor to remove hair are also mentioned, and also iron for burning ulcers and eczema. The dressing material is hemp yarn, scarves, mostly blue, spartan shale.
Key words: blacksmiths, horses, horse doctor, medical business, animals, folk medicine, diseases, medicines, instruments.
Лжувальна справа тварин у слов'ян в середш в1ки
В.Я. Присяжнюк
Львiвський нацюналъний утверситет ветеринарног медицини та бготехнологш iMeHi С.З. Гжицького, м. Львiв, Укра'та
Як розвивалося лгкування тварин в Галичит до появи перших друкованих праць з ветеринара, на съогодт мало в1домо. Причиною цього е в1дсуттстъ в1дпов1дних гсторичних досл1дженъ в цъому напрямку. Однак нема сумтву, що з часом цъого розриву не буде. Ця робота тривала i виснажлива, осклъки базуетъся на архгвних досл1дженнях та на лШератур1, яка належитъ до певного перюду. Це будутъ частки з рiзних сфер життя, ят лише тсля належног сегрегацп дозволятъ доповнити цю главу. Наведений вище текст про л^вання коней слов 'янами з 1394 року е найдавншою вiдомою згадкою про ктного лжаря, а також про зарплату за операцЮ i оплату мeдикамeнтiв. С тдтвердження, що в сeрeднъовiчнiй Галичин як кування, так i л^вання коней належало до обов 'язмв коваля. Приготування лтв для коней здшснювалося тим, хто гх л^вав. Ковалiв, що займалися лкванням, почали нази-вати коновалами. НайстарШа згадка записана на пeргамeнтi в 1505 рощ, також там е гтъдшний знак людей щег професп. Про це також свiдчитъ гравiрування, походження якого сягае ще середнх вМв. На першому мкщ в сeрeднъовiччi е ковалi, як rnmi лiкарi вони вже згадуютъся в лiтeратурi з XI ст. Поряд з ковалями з 'являютъся конюхи, але назва конюхи виникла ттъки на початку XIII ст. З того часу е пeршi писемн згадки про птах1вник1в, соколънитв i собачнимв. До гхнiх обов 'язтв входило догляд i лк-вання птах1в або тварин, вiдданих гм на догляд. Крм стъсъкогосподарсъкого змкту, також були вказiвки щодо л^вання та розведення домаштх тварин. Автори ветеринарних працъ дуже рiдко описуютъ ознаки хвороб або гх причини, в основному пода-ютъ назву даног хвороби i спосiб л^вання. Тому л^вання е eмпiричним у повному розумтж цъого слова. Дотримуючисъ звичаю в той час у прийнятому л^вант, описуютъ способи л^вання кожного захворювання, так як це съогодн вiдбуваетъся в х1рурги, тобто починаючи вiд голови i зактчуючи ногами. Коли лжар не мк поставити правилъний дiагноз, називав коня хворим i рекомен-дував л^вати його сумшшю, що складаетъся з масла, яецъ i солi. Пiд термном "напад " автор розумiв ознаки дуже гострог i зазвичай смертелъног хвороби. З прeпаратiв, як заслуговуютъ на увагу, рекомендували Ырку, зеленъ мiдi, скипидар, гiрчицю, нега-шене вапно, ртутъ, дъоготъ, як використовувалися у виглядi x^i або лттенту для зовншнъого л^вання. На додаток до вищеза-значених заходiв застосовувалося припалювання розжареним залiзом пухлин, а потм посипали зеленою мiддю, що вказуе на лк-вання штрног форми сапу. Лжарсъш засоби можна подтити на три групи, а саме: лжарсъш засоби рослинного, тваринного i мтералъного походження. Лжи змiшував i виготовляв переважно сам коновал, лim складалися переважно з домашнiх засобiв i були доступн кожному. У рiдкому виглядi вливалися в рот, тс, застосовували кл1зми, промивання, купання. Вода, вино, оцет i оливкова олiя - основа для рiдких лтв. У згущеному виглядi використовували мазi, супозитори, пластирi, пасти i припарки. Мазi часто використовували в теплому стат. Основою для цъого були жири i вкк. Лжи були у виглядi порошкоподiбних речовин, як вдувалися в око або рани. Окрм вищезазначених засобiв, для л^валъних цшей використовувалися лжарсъш засоби та магiчнi про-цедури: слова iз забобонними ознаками, пов 'язан з релтйними поклонтнями, було використано з метою л^вання. Для подавання лшв служив рк з певними препаратами. За допомогою мiдного шприца промивалися рани. Шшряний мшок з цъого самого матери алу замтяв съогодтштй вливач. Крм того, згадуютъся копитовий нж, пристрш для пускання кровi, бритва для видалення во-лосся, а також залiзо для припалювання виразок i екземи. Перев'язувалъний матeрiал - конопляна пряжа, хустки, переважно синъого колъору, спартансъш сланщ.
Ключовi слова: ковалi, кот, коновали, л^валъна справа, тварини, народна медицина, захворювання, лжарсъш засоби , тстру-менти.
Вступ
Впродовж останшх рошв опублжовано шлу низку наукових дослгджень впчизняних авторГв (Kis, 1968; Bogojavlenskij, 1980; Verkhratskyi & Zabludovskyi, 1991; Rudyk & Bisiuk, 2000; Sadvari et al., 2000; Kurtiak & Tkachuk, 2001; Verbytskyi et al., 2002; Prysiazhniuk, 2017), присвячених кторп медицини, що розкривають питання зародження, становления та розвитку лГкувально! справи, в тому числ у рГзних регюнах Укра!ни залежно вгд полггачних i сошально-економГчних умов. У деяких наукових працях показано оргашзацш i становлення державно! ветеринарно! служби певного краю, област (Rudyk & Bisiuk, 2000; Verbytskyi et al., 2002) i Укра!ни загалом. Мета дослг-дження: висвплити питання дiяльностi фахiвцiв лГку-вально! справи тварин у слов'ян в середш вiки з метою зменшення захворювань та лшування тварин в певних юторичних умовах в Галичиш. Завдання дос-л1дження полягали в тому, щоб отримати даш щодо оргашзаци форм роботи фахiвцiв лГкувально! справи тварин в середш вiки в Укра!ш, зокрема в Галичиш, використання рiзноманiтних лГкувальних засобiв при
лшуванш тварин, розкрити сутшсть народно! ветеринару, дшльшсть народних цiлителiв з метою зменшення захворюваносп тварин у певних полггачних та соцiально-економiчних умовах.
Матерiал i методи дослвджень
Матерiалом для вивчення лГкувально! справи тварин на захщноукрашських землях в середш вши були окремi архiвнi документи Державного Гсторичного архiву м. Львова, перюдичш видання, статп, а також деяш впчизняш та шоземш бiблiографiчнi джерела Нацюнально! науково! бiблiотеки Гмеш В. Стефаника НАН Укра!ни у м. Львовг При проведенш дослщжень використано методи: хронолопчний, системний, порь вняльно-юторичний, аналггачний.
Результата та Тх обговорення
Як розвивалося лГкування тварин в Галичиш до появи перших друкованих праць з ветеринару, сього-дш мало вщомо. Причиною цього е ввдсутшсть вщпо-вщних Гсторичних дослвджень в цьому напрямку.
Однак нема сумшву, що з часом цього розриву не буде. Ця робота тривала 1 виснажлива, оск1льки базу-еться на арх1вних дослщженнях та на лггератур^ яка належить до певного перюду. Це будуть частки з р1зних сфер життя, яш лише шсля належно! сегрегацп дозволять доповнити цю главу.
Такою частиною е витяг, наданий Чапським з бухгалтерских запиав короля Владислава Ягайла, в якому написано: "Корол1 навпъ дов1ряли металоконс-трукщям ковал1в". З вихцщих облпсових запиав короля Владислава Ягайла видно, що хворих коней за-лишали у коватв. Наприклад, в 1394 рощ було видано грош1 на потреби з догляду за залишеними шньми короля у Вюлщи в коваля Якуша для !хнього лшу-вання. "1ншим на мило 1 за пускання кров1 корол1всь-кому хворому коню ковалю заплачено грош1, а догля-дальнику того коня Бартошу - дали на взуття 2 ской-ца. Шзшше за л1ки для корол1вських коней, це для Ыскупа 1 Валаха, заплачено ковалю 18 скойщв, а 1ва-ну Венгринову - доглядачу коней на витрати на тиж-день дали 6 скойщв"
Наведений вище текст е найдавшшою ввдомою згадкою про шнного л1каря, а також про зарплату за операцш 1 оплату медикаменлв. Це п1дтвердження, що в середнышчнш Польщ1, до складу яко! входила Галичина, як кування, так 1 лшування коней належало до обов'язшв коваля. Приготування лив для коней здшснювалося тим, хто !х л1кував.
Ковал1в, що займалися л1куванням, почали назива-ти коновалами. Найстар1ша згадка записана на перга-мент1 в 1505 рощ, також там е гшьдшний знак людей ще! професи. Про це також сввдчить грав1рування, походження якого сягае ще середшх в1к1в.
Ориг1нал знизу мае напис "ковальконовали". Зо-бражено коня перед кузнею з тднятою л1вою ногою, щиколотка пов'язана з передпл1ччям. Мета задуму пов'язана з тим, щоб к1нь не м1г опустити ногу 1 був змушений стояти спокойно на 3-х ногах. Перед конем зображено конюха, який тримае в рущ палку, яка слугована для удар1в, дана йому ковалем. Коновал сто!ть з право! сторони коня 1 контролюе кровотечу, яка сильним струменем ст1кае на землю. Це грав1ру-вання е найдавн1шою ввдомою слов'янською 1люстра-ц1ею, а також сввдченням л1кувального втручання у ветеринарп. Над зображенням видно ковальськ1 виро-би 1 слюсарн1 знаки.
На першому м1сц1 в середньов1чч1 е ковал1, як шн-н1 л1кар1 вони вже згадуються в лггератур1 з XI ст. Поряд з ковалями з'являються конюхи, але назва конюхи виникла т1льки на початку XIII ст. З того часу е перш1 писемш згадки про птах1вник1в, сокольник1в 1 собачников. До 1хн1х обов'язк1в входило догляд 1 тку-вання птах1в або тварин, вщданих !м на догляд. Кр1м с1льськогосподарського зм1сту, також були вказ1вки щодо л1кування та розведення домашн1х тварин.
В останн1 столптя середньов1ччя 1тал1йц1 зайняли пров1дне м1сце в л1куванн1 тварин 1 ветеринарнш лгге-ратур1 завдяки таким особам, як Йорданус Руффус, Петрус Кресенлус, Карло Ру!ш, Лоренц1й Русий,
Убертус де Курттенова, Бартололло Гр1зон, Паскаль Карущолло та багато 1нших.
Зокрема, високого р1вня в Гили досягла лиература стосовно шнно! науки i самого мистецтва кiнного спорту. Шсля цього вони пройшли через багато сто-лiть, маючи сильний вплив на л^вання тварин в европейських кранах, поки вченi-французи не перей-няли вiд iталiйцiв першiсть на цю тему.
Переважний iталiйський вплив був уже в XV ст. в лiтературi про лшування тварин в £врош i тривав без перерви аж до кшця XVIII ст.
Автори ветеринарних праць дуже рiдко описують ознаки хвороб або !х причини, в основному продов-жуючи таким чином, що подають назву дано! хвороби i спосiб л^вання. Тому лiкування е емпiричним у повному розумiннi цього слова. Дотримуючись зви-чаю у прийнятому в той час лшуванш, описують спо-соби лiкування кожного захворювання, так як це сьо-годнi ввдбуваеться в хiрургi!, тобто починаючи ввд голови i зак1нчуючи ногами. Л^вання захворювань за принципами середньовiчних ветеринарних фахiвцiв було таким. Належить зазначити, що одшею з найчас-тших хiрургiчних процедур було пускання кров^ i це з рiзних вен тша коня. Застосовували не тшьки при внутрiшнiх хворобах чи хiрургiчних, а також як засiб профшактики хвороб.
Лiкування сапу, рекомендоване авторами, являе собою лшування, яке полягае в тампонуванш рани волокнами конопель, просочених козячим жиром, або вливання до носових порожнин ртутi, змшано! з оли-вковою олiею.
З набряком тдщелепових лiмфатичних вузлiв пов'язано витоки (видiлення) з носа. Лжарсьш засоби складаються з дiетичних процедур, таких як годуван-ня коня житом, приготовленим у водi, також операти-вних - спроба ввдкрити набряк гарячим залiзом, потiм налити до рани розплавлену сiрку, а набряк обгортати теплим хтбом з аллю.
З препаратiв, якi заслуговують на увагу, рекомен-дували арку, зелень мщ, кaмiння, скипидар (терпентин), прчицю, негашене вапно, ртуть, дьоготь, яш використовували у виглядi мaзi або лiнiменту для зовшшнього лiкувaння. На додаток до вищезазначе-них зaходiв застосовувалося припалювання розжаре-ним зaлiзом пухлин, а попм посипали зеленою м1ддю, що вказуе на л^вання шк1рно! форми сапу.
Лжарсьш засоби, використовувaнi в середш вiки, можна подiлити на три групи. Лiкaрськi засоби рос-линного походження: червона бабка, лавр, Боже дерево (листя або коршь), береза (листя), хрш, цибуля, часник, цитрусовi, кориця, скaбiозa польова, коров'як (корiнь), дьоготь, винш др1ждж1. Сливова губка, мод-рина, iмбир, бiлa гiрчиця, пркота, гвоздика, бiлий iмбир, омела, оленячi язики, ячмiнь, просо, деревiй, кмин, лопух (корiнь), мох, медовик (коршь), мускат (квитка), мак. Олiя кропу, льону, коноплi, маку, лавра. Оман (коршня), оцет, осика (кора), перець, кропива, пиво, мaндрiвник (корiнь), конопля (пряжа), гречка, рута, смола, шафран, татарська трава, терпентин,
вино, вюк, грецьш гор1хи, жито, смола з модрини, пошл, мед, оливкова олш.
Лгкарсью засоби тваринного походження: курячий бшок, дощовий черв'як, обпалеш ящ1рки, яйця птах1в. Кров собаки, коня, крота, обпалеш косл. Оленячий жир, жир в1вщ, кози. Кал людський, гусячий, свиш, в1вц1, мило, людська сеча, молоко, масло, гусяче тр'я, блохи, бджоли, палеш педошви взуття, бульйон. 1спа-нськ1 мухи, хрущ1 травнев^ жир собаки, перепшок, сало, смалець, шкаралупи з яець. Воша, жовтки з яець, жива жаба, козяча жовч.
Лшарсьш засоби мшерального походження: горь лий галун, чорнило, терта глина, зелень мщ, тертий ладан, купорос (зал1зний купорос), подр1бнена сшь, порошкопод1бне скло, холодна вода, негашене вапно, ртуть.
Л1ки зм1шував i виготовляв переважно сам коваль, коновал. Лжи складалися здебшьша з домашнiх засо-бiв i були доступнi кожному. У редкому виглядi вли-валися в рот, нiс, застосовували мзми, промивання, купання. Вода, вино, оцет i оливкова олiя - основа для редких лшв.
У згущеному виглядi використовували мазi, супо-зиторп, пластирi, пасти i припарки. M^i часто використовували в теплому сташ. Основою для цього були жири i вiск. Лiки були у виглядi порошкоподiбних речовин, яш вдувалися в око або рани.
Мапчне лiкування. Окрiм вищезазначених засобiв, для лiкувальних цiлeй використовувалися лжарсьш засоби та магiчнi процедури: слова iз забобонними ознаками, пов'язанi з релтйними поклонiннями, було використано з метою л^вання.
Для подавання лЫв служив рiг з певними препаратами. За допомогою медного шприца промивалися рани. Шшряний мшок з цього ж матeрiалу замiняв сьогодшшнш вливач. Крiм того, згадуються копито-вий шж, пристрiй для пускання кровi, бритва для видалення волосся, а також залiзо для припалювання виразок i екземи. Перев'язувальний матeрiал - коноп-ляна пряжа, хустки, переважно синього кольору, спа-ртанськ1 сланцi.
Висновки
1. Першими фахiвцями лшувально! справи тварин у середш вiки в Галичиш були ковал^ коновали, конюхи, доглядачi птахiв, собак, народш цiлитeлi, зна-харi, власники тварин.
2. Народна ветеринарна медицина розробила заходи, спрямоваш на запобпання появi та поширенню заразних захворювань тварин i людей. Належить за-
значити, що однieю з найчастших хiрургiчних процедур було пускання кров^ i це з рiзних вен тiла коня, що застосовували не пльки при внутрiшнiх хворобах чи х1рурпчних, а також як зааб профiлактики хвороб.
3. Для лшування тварин використовували засоби рослинного, тваринного i мiнeрального походження.
Перспективи подальших дослгджень. Плануеться дослiдити дiяльнiсть ветеринарних фахiвцiв щодо оргашзацп санггарно-карантинних заходiв та 1хню роль в розвитку лшувально! справи i тваринництва в Галичиш.
References
Aranchii, S.V. (1998). Istoriia veterynarnoi medytsyny Poltavshchyny. Poltava: Poltavskyi literator (in Ukrainian).
Bogojavlenskij, N.A. (1980). Drevnerusskoe vrachevanie
v H1-HUIIst. M. (in Russian). Kasova knyha tsekhu kovaliv. TsDIA m. Lvova. F. 52, O.
2, 996-999 (in Ukrainian). Kis, Ya.P. (1968). Promyslovist Lvova u period
feodalizmu. Lviv (in Ukrainian). Knyha zapysiv protokoliv vyzvolennia tsekhu kovaliv.
TsDIA m. Lvova. F. 52, O. 2, 989-995 (in Ukrainian). Kodeks pryvileiv i prav m. Lvova za 1356-1685rr. Ukladach Antonii Alembek. TsDIA m. Lvova. F. 52, O. 2, 1153 (in Ukrainian). Kurtiak, B.M., & Tkachuk, P.S. (2001). Narys istorii veterynarnoi medytsyny Lvivshchyny. Lviv: Triada plius (in Ukrainian). Prysiazhniuk, V.Ia. (2017). Parostky likuvalnoi spravy tvaryn v Halychyni. Naukovyi visnyk LNUVMB im. S.Z. Hzhytskoho, 19(77), 158-161. doi: 10.15421/nvlvet7734 (in Ukrainian). Rudyk, S.K., & Bisiuk, I.Iu. (2000). Istoriia veterynarnoi
medytsyny Kyivshchyny. K. Ahrosvit (in Ukrainian). Sadvari, Yu.Iu., Bakhtyn, V.F., & Dudash, A.V. (2000). Veteiynarna medytsyna Zakarpattia na mezhi tysiacholit. Uzhhorod: Patent (in Ukrainian). Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy u m. Lvovi (TsDIA), Fond 52,Opys 2, Sprava 8 (in Ukrainian).
Veibytskyi, P.I., Dostoievskyi, P.P., & Rudyk, S.K. (2002). Istoriia veterynarnoi medytsyny Ukrainy. K. Vetinform (in Ukrainian). Verkhratskyi, S.A., & Zabludovskyi, P.Iu. (1991). Istoriia
medytsyny. Kyiv (in Ukrainian). Vytiahy z Lvivskykh zemskykh i miskykh aktiv u spravakh mista za 1411-1786 rr. TsDIA m. Lvova. F. 52, O. 2, 644 (in Ukrainian).
