CC BY
19
Науковий вкник Л^вського нацюнального ушверситету ветеринарно! медицини та бютехнологш iMeHi С.З. Гжицького.
CepiH: Ветеринарнi науки
Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. Series: Veterinary sciences
ISSN 2518-7554 print doi: 10.32718/nvlvet9601 ISSN 2518-1327 online_http://nvlvet.com.ua
UDC 619:636.91-92:636.8:616.995.428:615.285.428
Epizootic features of pets' sarcoptoidoses and therapeutic efficiency of ivermectin
O.A. Dubova, O.A. Zghozinska, A.A. Dubovyi
Zhytomyr National Agroecological University, Zhytomyr, Ukraine
Dubova, O.A., Zghozinska, O.A., & Dubovyi, A.A. (2019). Epizootic features ofpets' sarcoptoidoses and therapeutic efficiency of ivermectin. Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. Series: Veterinary sciences, 21(96), 3-7. doi: 10.32718/nvlvet9601
In the article the results of studies of epizootic characteristics, clinical course, diagnosis criteria of pets' sarcoptoides, as well as evaluating the therapeutic efficacy of ivermectin in the fight against scabious diseases are presented. It is established that sarcoptoides among pets are mostly cats, home decorative rabbits, Guinea pigs, rats. Largely that do not meet hygienic standards contribute to contamination of animal welfare. Among the pathogens ofpets' sarcoptoidoses there are whole range, namely Notoedres cati causes scabies names notoedrosis; supracutaneous mite Psoroptes cuniculi striking in rodents, causing them the development of parasitic otitis, and carpet mite Otodectes cynotis is the cause of otodectosis in cats. Otodectosis in cats (31%) is most widespread. This is due to commensals of the pathogen and the constant presence of it in the external auditory canal. The rest of the diseases takes from 5 to 10% of the extensiveness of the invasion. Notoedrosis of cats is a highly contagous disease and more common in cats who have come into contact with stray animals and may have contracted through direct contact. Parasitic otitis in rodents, caused by Psoroptes cuniculi, develop in individuals that are kept separately and were not part of a collective of animals. Likely, the main contagion happened from mothers, and in further animals were carriers of parasites. Under favorable conditions, the increased development of ticks led to the emergence of the disease. Scabies diseases were accompanied by the development of dermatitis of varying severity, itching with scratches and abrasions. The clinical picture is quite characteristic, but the basis for diagnosis is the detection and identification of the pathogen, as well as the calculation of the intensity of the invasion. To combat sarcoptoidosis pathogens, parenteral administration of ivermectin solutions of 1% and 0.1% was applied twice at 7-day intervals at a dose of 0.03 ml/kg of 1% solution and 0.3 ml/kg of 0.1% solution. 7 days intensefficiency of drugs accounted for 69-85% and for 14 - 95-100%. The most effective drug was to fight Psoroptes cuniculi and Notoedres cati. Less intensefficiency of the drug in the fight against Otodectes cynotis may be associated with the biology of the mites and its commensals to the external auditory canal of cats.
Key words: sarcoptoidoses, cats, rodents, ivermectin, intensity of invasion, intensefficiency of drugs.
Ешзоотичш особливост capK0nT0iA03iB домашшх тварин та терапевтична ефектившсть iBepMeKraHy
О.А. Дубова, О.А. Згозшська, А.А. Дубовий
Житомирський национальный агроекологiчний университет, м. Житомир, Украгна
У статтi наведено результати до^джень етзоотичних особливостей, клШчного перебку, критерпв дiагностики саркопто-ido3ie у домаштх тварин, а також оцтку терапевтичноi ефективностi iвермектину у боротьбi з коростяними хворобами. Вста-новлено, що на саркоптогдози серед домаштх улюбленщв хворiють переважно коти, домашт декоративш кролi, морсьш свинки, щури. В значшй мiрi зараженню сприяють умови утримання тварин, ят не вiдповiдають зоогтетчним нормативам. Серед збуд-ниюв саркоптоiдозiв домаштх тварин е весь спектр, а саме: свербуни Notoedres cati спричиняють свербунову коросту нотоедроз;
Article info
Received 28.09.2019 Received in revised form
29.10.2019 Accepted 30.10.2019
Zhytomyr National Agroecological Univercity, Korolyova Str., 39, Zhytomyr, 10025, Ukraine. Tel.: +38-098-788-55-95 E-mail: oxdubova@gmail.com
наштрники Р.огор1г8 ситсиИ уражують гризутв, викликаючи у них розвиток паразитарного отиту, а шмрогд Оойг^гя супоН,. е причиною отодектозу у котiв. НайбЫьшого поширення набувае отодектоз котiв (31%). Це пов'язане з коменсалiзмом збудника i постшною присуттстю його в зовншньому слуховому проходi. Решта захворювань обiймае вiд 5 до 10% екстенсивностi твазп. Нотоедроз котiв е високо контаг1озним захворюванням i найчастШе спостеркався у котiв, що мали контакти з безпритульними тваринами i могли заразитися за безпосереднього контакту. Паразитарт отити у гризутв, спричинет Р.огор1г8 ситсиИ, розви-ваються в особин, ят утримуються окремо. Ймовiрно, основне зараження вiдбулося ще вiд матерi, а надалi тварини були ноЫями паразитiв. За сприятливих умов посилений розвиток клщiв привiв до виникнення захворювання. Коростяш хвороби супроводжува-лися розвитком дерматитiв рiзного ступеня важкостi, свербежем з нанесенням подряпин та саден. Клiнiчна картина досить характерна, але тдставою для встановлення дiагнозу е виявлення та iдентифiкацiя збудника, а також тдрахунок iнтенсивностi твазп. Для боротьби зi збудниками саркоптоiдозiв застосовано парентеральне введення розчитв iвермектину 10% та 0,1% двiчi з ттервалом 7 дiб у дозi 0,03 мл/кг 1% розчину та 0,3 мл/кг 0,1% розчину. За 7 дiб ттенсефективтсть препаратiв становила 6985%, а за 14 - 95-100%. НайбЫьш ефективним препарат виявився для боротьби з Р.огор1г8 ситсиИ та Мо(ое&е,. сай. Менша ттенсефективтсть препарату у боротьбi з О1ойгс1г. супоН,. може бути пов 'язана з особливостями бюлогп клща.
Ключовi слова: саркоптоiдози, коти, гризуни, iвермектин, ттенсивтсть твазп, ттенсефективтсть препаратiв.
Вступ
У практищ ветеринарно! медицини др1бних тварин хвороби, що спричинюються акариформними клща-ми, надзвичайно поширеш. Вони займають до 10% ввд ycix нозолопчних форм, яш рееструються. Захворювання спричиняють ураження шшри, розвиток запа-лення, ускладнення гншними процесами тощо, що призводить до попршення стану здоров'я тварини, схуднення, явищ штоксикаци i навггь загибел (Paterson, 2006; Dubovaya & Dubovoj, 2018).
З уах захворювань, збудниками яких е представ-ники надряду Acariformes Zachvatkin, 1947, найбшьш актуальними е таш, що викликаються клщами ряду Sarcoptiformes Reuter, 1909, надродини Sarcoptoidea C Muttay, 1977 (Klimov & O'Konnor, 2008; Wirth, 2009) - коростяш хвороби.
Серед домашшх улюбленщв саркопто!дними кль щами уражуються коти, декоративш крол^ морсьш свинки, декоративш щури.
Основними захворюваннями, що рееструються у даних вщцв тварин, е нотоедроз та отодектоз копв, саркоптоз (рщше) та псороптоз гризушв.
Дiагноз за cаркоптоlдозiв встановлюють за харак-терними клшчними ознаками. Однак остаточною подставою е визначення та iдентифiкацiя збудника, а також тдрахунок штенсивносп iнвазil (Paterson, 2006).
Особливу стурбованють викликае проблема спе-цифiчноl терапil хворих тварин. Засоби для зовшш-нього застосування е достатньо токсичними, а !хне використання пов'язане з певними труднощами тех-шчного виконання.
Достатньо перспективним в наш час е використан-ня макроциклiчних лактонiв.
Мета роботи - визначення особливостей клшч-ного перебну коростяних хвороб, клшчне випробо-вування макроциклiчних лактонiв за cаркоптоlдозiв котiв та домашнiх гризушв, а також оцшка iнтенcефе-ктивносп запропонованих терапевтичних схем.
Матерiал i методи досл1джень
Матерiалом для дослщжень були тварини - пацiе-нти навчально-науково-виробничо1 клiнiки ветерина-рно1 медицини Житомирського нацiонального агрое-
кологiчного ушверситету за перiод 2017-2018 рокiв. Клшчному випробовуванню пiдданi тварини в такш кiлькоcтi: коти, хворi на нотоедроз, - 8, на отодектоз -12; крол^ хворi на псороптоз - 15; морсьш свинки, хворi на псороптоз - 7; щури, хворi на псороптоз - 17.
Проводили клшчш дослвдження. Зiшкрiби з дшя-нок ураження досл1джували за методом Дубшша В.Б. Матерiал вщбирали за методом Приселково1 Д.О. на меж1 м1ж змiненою коростяним процесом та зовнi здоровою шкурою. Для розчинення шрок i луски еш-дермicy шкiри застосовували 10% розчин вдкого калi (Borovina, 2011).
Статистичш параметри епiзоотичного прояву захворювань вивчали за даними амбулаторно1 реестра-цц та експертиз лабораторного дослвдження.
Для боротьби з збудниками коростяних хвороб за-стосовували парентеральне введення розчину iвер-мектину 1% для котiв i кролiв з розрахунку 0,03 мл на 1 кг маси тша (0,15 мл на дорослу тварину); для щу-рiв, морських свинок, дабних декоративних кролiв -0,1% розчин з розрахунку 0,3 мл на 1 кг маси тша тварини. Препарат застосовували двiчi з штервалом 7 дб.
Iнтенcефективнicть оцiнювали на 7-у та 14-у добу тсля початку л^вання. Визначення ll проводили за формулою:
1Е = 100 % х (Н: - Йх)/Й1, де iE - iнтенcефективнicть використання препарату, % iii - iнтенcивнicть швази перед початком лiкy-вання, екз./1 г патпрепарату
iiх - штенсившсть iнвазil через декiлька днiв тсля застосування препарату, екз/1 г патматерiалy (у на-шому випадку - 7-а та 14-а доба).
Статистичну обробку отриманих даних проводили за допомогою IT-додатку Statistica 13.3. Доcтовiрнicть отриманих результата визначали за t-критерiем Стьюдента на 5% довiрчомy рiвнi.
Результати та Тх обговорення
Короcтянi хвороби домашшх тварин в наш час дуже поширеш. Як патогенш iнвазil вони мають важ-кий перебiг i в рядi випадкiв призводять навиъ до загибелi тварин (Dubovaya & Dubovoj, 2018).
Серед дослвджених видiв тварин середня екстен-cивнicть швази (Ei) значна (рис. 1).
31
Коростяш хвор оби домаштх тварин
■ Нотоедроз KoiiB ■ Отодектоз копв ■ Псоропгоз крол1в
Псороптоз морських СВИНОК ■ Псоропгоз IIiypiB
Рис. 1. Д1аграма середньо1 екстенсивност iHBa3iï
коростяних хвороб у домаштх тварин* *Екстенсивнють iнвазiï розрахована при кшькосп сприйнятли-вих тварин по 100 в кожнш групi
Як видно з рис. 1, отодектоз копв мае найвищий показник Ei.
Збудник захворювання - клiщ-шкiроïд Otodectes cynotis Hering, 1838 (рис. 2), родина Psoroptidae Canestrini, 1892, е коменсалом зовтшнього слухового проходу копв (Sweatman, 2011; Baraka, 2011; Ismail et al., 2017).
Рис. 2. Otodectes cynotis у зiшкрiбi з зовтшнього слухового проходу кота (оригшал) (х 150). Нативний препарат
Клшчно захворювання проявляеться свербiнням в дшянт вух - тварини трясуть головою, труть вухами рiзнi предмети. На шкiрi навколо вуха виникають садна, подряпини, нагноення. Зовнiшнiй слуховий прохщ заповнений кiрками пiдсохлого ексудату, шш-ра його вкрита дьогтеподiбним вмютом чорно-бурого кольору, неприемного запаху. У копв виявляють за-гальне пригтчення, кривоголовiсть. Нерiдко процес ускладнений гтйним отитом.
Середня iнтенсивнiсть iнвазiï у дослщжених тварин становила 28 ± 4,3 екз/1 г лускового матерiалу.
Ми вважаемо, що високий ступiнь поширення отодектозу зумовлений коменсатзмом збудника. За звичайних умов клщьшюрощи харчуються вушною
сiркою та злущеним епiдермiсом. У разi змiни iмун-ного статусу тварини пiд впливом загального стану, стрес-факторiв, перенесених хвороб, неохайност тварини тощо збудник активiзуеться надмiрно, спри-чиняючи захворювання. Також зазначено (Baraka, 2011), що кошенята часто заражаться вщ матерi та стають носiями збуднишв.
Нотоедроз копв - свербунова короста. Захворювання висококонтагюзне. У переважнш бiльшостi зареестрований у котiв, якi тривалий час перебували на подвiр'ï i контактували з безпритульними котами (Mehlhorn, 2016; Antipov et al., 2017).
Збудник - Notoedres cati Hering, 1838 (рис. 3), родина Sarcoptidae Murray, 1877. Уражуеться переважно шюра голови, морди, зовнiшньоï поверхн вушних раковин, iнколи шт.
Рис. 3. Notoedres cati у зiшкрiбi ураженоï шкiри кота (оригiнал) (х 150). Нативний препарат
Клшчт ознаки спочатку виникають на шкiрi голови (спинц носа, надбрiвних дугах, основi вух) у формi папул та везикул, яю згодом вкриваються юрками. Розвиваеться сильний свербiж, що посилюеться у вечiрню пору доби. Шшра потовщена, вкрита юрками, волосся випадае. Згодом дерматит ускладнюеться гнiйною iнфекцiею i кiрки вкриваються юрками гною, затплюючи очi та тздр^ Тварина перебувае в стан iнтоксикацiï, що супроводжуеться вiдповiдними кль нiчними ознаками.
Середня iнтенсивнiсть iнвазiï становила 14,2 ± 1,2 екз./1 см2 ураженоï шкiри.
Зараження нотоедрозом вщбуваеться за рахунок безпосереднього контакту сприйнятливих тварин з хворими або паразитоношями, а також опосередкова-но через предмети, контамшоват лускою зi збудни-ками (Knaus et al., 2014; Bakhur & Poberezhets, 2016).
Серед домаштх гризутв основними коростяними хворобами е псороптози з ураженням зовнiшнього слухового проходу. Збудник - клщ-нашшрник Psoroptes cuniculi Delafond, 1859 (рис. 4), родина Psoroptidae Canestrini, 1892 (Arslan et al., 2008; Borovina, 2011; Medeiros, 2012; Müller, 2012; Frank et al., 2013).
Рнс. 4. Psoroptes cuniculi y 3imKpi6i 3 KipoK 30BHimHboro cnyxoBoro npoxogy MopcbKoi' cbhhkh (opmiHan) (x 150). HaTHBHHH npenapaT
KnimHHi o3HaKH npoaBnaoTbca HaaBHicTO KiponoK 3acoxnoro a6o BocKonogi6Horo eKcygaTy b Bymrnn pa-KoBHHi Ta cnyxoBoMy npoxogi. TBapuHH TpacyTb rono-boio, nyxaooTb Byxa. BymHa paKoBHHa rinepeMiftoBaHa, rapana, BKpuTa cagHaMH Ta nogpanHHaMH. Bupa®eHa KpuBoro^oBicTb. 3rogoM po3BHBanuca ocepegKH MoKHy-hoi eK3eMH, a TaKo® rrnHHi Bupa3KH Ha mKipi Byx.
CepegHa iHTeHcHBHicTb iHBa3ii' cTaHoBuna: y KponiB -56,5 ± 4,4 eK3./1 r KipoK, y mypiB - 16,3 ± 1,8 eK3/1 r KipoK, y MopcbKux cbhhok - 18,7 ± 2,2 eK3/1 r KipoK.
3apa®eHHa Big6yBaeTbca 3a 6e3nocepegHboro Korna-KTy. B yMoBax goMamHboro yTpuMaHHa rpH3yHiB aK geKopaTHBHux TBapuH 6e3nocepegHboro KoHTaKTy He Big6yBaeTbca. OgHaK icHye Mo®nHBicTb Toro, mo TBapu-hh 6ynu 3apa®eHi Big MaTepi Ta TpuBanuH nac Buciyna-nu b poni Hocii'B napa3HTiB, aKTHBHicTb aKux 6yna Bpery-
nboBaHa 3aranbHHM cTaHoM opraHi3My TBapuH (Paterson, 2006).
OT®e, napa3HTo$ayHa KopocTaHHx cBep6yHiB y go-MamHix yno6neHmB npegcTaBneHa gocuTb mupoKoo raMoo 36ygHHKiB, cepeg aKux e cBep6yHH, HamKipHHKH Ta mKipoigu.
AHani3 eni3ooTonoriHHHx oco6nHBocTen nomupeHHa KopocTaHHx xBopo6 cepeg TBapHH goMamHboro yTpH-MaHHa go3BonuB HaM 3po6uTH bhchobkh npo Te, mo 3HaHHoo Mipoo y i'x nomupeHHi 6epyTb ynacTb ririeHiH-Hi napaMeTpu yTpuMaHHa TBapuH. 3oKpeMa, 3 gaHHx aHaMHe3y 6yno BigoMo, mo yMoBH yTpHMamia xBopux TBapuH HepigKo He BignoBiganu 3ooririeHiHHHM HopMa-THBaM. OKpiM Toro, 3HanHy ponb y BHHHKHeHHi iH^ecTa-mi' Bigirpae iMyHHHH cTaTyc TBapuH. OcKinbKH b 6inb-mocTi bohh e HociaMH iHBa3ii', 3MiHH iMyHHoro cTaTycy b 6iK noripmeHHa cnpuHHHaoTb cnanax KnimHHo Bupa®e-Hoi' $opMH 3axBopoBaHHa BHacnigoK aKTHBi3ami' 36yg-
HHKiB.
HiKyBa^bHi 3axogu noBHHHi 6yTH cnpaMoBaHi Ha 3a-cTocyBaHHa npenapaTiB aKapuuugHoro BnnuBy, aKi 6ynu 6 BigHocHo 6e3neHHHMH, ManoTOKcuHHHMH, a TaKo® cnoci6 i'x 3acTocyBaHHa noBHHeH 6yTH 3pynHHM.
Ham gocBig go3BonuB 3po6uTH bhchobkh npo HH3bKy e^eKTHBHicTb 3aco6iB 3oBHimHboi' aKapuuugHoi o6po6KH i3 3acTocyBaHHaM pi3HoMamrHHx Kpanenb, Ma3en, po3-HHHiB Tomo. TaKHM hhhom, mh Haganu nepeBary 3aco-6aM napeHTepa^bHoro BBegeHHa, cepeg aKux npoBigHe Micue 3aHMaroTb MaKpouHKniHHi naKToHH.
3 Hamoro BnacHoro gocBigy, a TaKo® 3 nrrepaTypHux g®epen (Arslan et al., 2008; Bai & Ogbourne, 2016) BigoMo, mo xona y o^imHHrn iHcTpyKqii go npenapaTiB BigcyTHi BigoMocTi mogo 'x 3acTocyBaHHa KoTaM Ta rpu3yHaM, Bce ® TaKH bohh 3acTocoByoTbca y npaKram BeTepHHapHoi' MeguuHHH i gocuTb go6pe nepeHocaTbca Uhmh BHgaMH TBapuH.
TaS^^H 1
iHTeHcuBHicTb iHBa3ii' capKonToigHHx KnimiB KoTiB Ta rproyrnB BnpogoB® niKyBaHHa Ta iHTeHce^eKTHBHicTb iBepMeKTHHy 1%
36ygHHK xBopo6u, KrntKicTb gocnigHHx TBapHH
iHTeHcHBHicTb iHBa3ii, eK3 /1 r KipoK // iHreHcefoeKTHBHicTb iBepMeKTHHy, % _nic^a BBegeHHa npenapaTy, go6a_
go nonaTKy niKyBaHHa
7-a 14-a
4,0 ± 1,5*** 0***
// 71,8 // 100
10,1 ± 2,0*** 1,2 ± 0,3***
// 63,9 // 95,7
8,3 ± 1,6*** 0***
// 85,3 // 100
3,0 ± 0,9*** 0***
// 81,6 // 100
5,7 ± 1,0*** 0***
// 69,5 // 100
NNotoedres cati, koth
(n = 8)
Otodectes cynotis
(n = 12)
Psoroptes cuniculi: Kporn (n = 15)
-«(n = 17) -«(n = 7)
mypu
MopcbKi cBHHKH
14.2 ± 1,2 28 ± 4,3 56,5 ± 4,4
16.3 ± 1,8 18,7 ± 2,2
*** P < 0,001
^k BHgHo 3 gaHux Ta6n. 1, po3HHH iBepMeKTHHy 1% Ta 0,1% BignoBigHo gna gpi6HHx rproyrnB BuaBHBca e^eKTHBHHM gna 6opoTb6u 3 KopocTaHHMH xBopo6aMH. TaK, HaHKpama iHTeHce^eKTHBHicTb Ha 7-y go6y nicna nonaTKy niKyBaHHa BuaBunaca y 6opoTb6i 3 ncopomo-
3om y KponiB Ta mypiB, a Haiiripmooo - y 6opoTb6i 3 oTogeKTo3oM KoTiB, xona BoHa 6yna gocuTb bhcokoo (iHTeHcHBHicTb iHBa3ii' 3HH3unaca y 2,8 pa3y). Ha 14-y go6y iHTeHce^eKTHBHicTb cTaHoBuna 100%, oKpiM oto-
дектозу копв, хоча штенсившсть швазп знизилася у 28 раз1в.
На нашу думку, неповне знищення кл1щ1в-шшрощв Otodectes cynotis розчином 1вермектину 1% може бути пов'язане з його коменсал1змом у вушнш раковин копв. KpiM того, можливо, бюлопчт особ-ливосл клiщiв-шкiроlдiв можуть мати вплив на стш-кiсть популяцп до впливiв тих чи iнших акарицидних препарапв, але це питання потребуе подальшого ви-вчення та експериментальних дослвджень.
Висновки
1. Коростянi хвороби (саркошшдози) серед тварин домашнього утримання уражують переважно котiв та домашшх гризунiв - кролiв, щурiв, морських свинок.
2. Найбшьш поширеним за показниками екстен-сивностi швазп був отодектоз копв (31%), решта захворювань за цим показником перебувала у межах 5-10%
3. Клшчш ознаки характеризуються дерматитами рiзного ступеня складностi, свербежем з нанесенням саден та подряпин, у подальшому - ускладненням запалення гншними та дистрофiчними процесами.
4. Передумовами виникнення саркоптоlдозiв е порушення зооппешчних нормативiв утримання та догляду за тваринами.
5.Застосування розчину iвермектину в концентраци 1% у дозi 0,03 мл/кг для котв та великих крол1в i 0,1% в дозi 0,3 мл/кг для щур1в, морських свинок та дибних декоративних кролiв парентерально двiчi з штервалом у 7 дiб е високоефективним заходом боротьби з коростя-ними хворобами. Iнтенсефективнiсть становить 69-85% на 7-у добу та 95,7-100% на 14-у добу.
Перспективи подальших дослгджень полягають у проведенш дослщжень резистентносп клiщiв-шшрощв Otodectes cynotis до парентерального вве-дення макроцимчних лактонiв i пiдбору ефективнi-ших схем боротьби з ними.
References
Antipov, A.A., Bakhur, T.I., & Feshchenko, D.V. (2017). Klinicheskie i gematologicheskie pokazateli u koshek pri notoedroze. Uchenye zapiski uchrezhdeniya obra-zovaniya "Vitebskaya ordena "Znak Pocheta" gosu-darstvennaya akademiya veterinarnoj mediciny": nauchno-prakticheskij zhurnal, Vitebsk, 53(1), 9-12. https://elibrary.ru/item.asp?id=29202740 (in Russian). Borovina, E.G. (2011). Morfologicheskie osobennosti kleshhej Psoroptes cuniculi i ehffektivnost' akaritsida fenoksifen pri ehksperimental'nom psoroptoze kroli-kov: diss...kand.vet.nauk: 03.02.11 - parazitologiya. Moskva, 23 (in Russian). Dubovaya, O.A., & Dubovoj, A.A. (2018). Akaroentomo-zy sobak i kotov i ih epizooticheskie osobennosti v g. Zhitomire, Ukraina. Uchenye zapiski uchrezhdeniya obrazovaniya "Vitebskaya ordena "Znak Pocheta" gosudarstvennaya akademiya veterinarnoj mediciny":
nauchno-prakticheskij zhurnal, Vitebsk, 54(2), 19-22. http://ir.znau.edu.ua/handle/123456789/9519 (in Russian).
Arslan, H., Acici, M., & Umur, S., & Hokelek, M. (2008). Psoroptes cuniculi infestation in four rabbits and treatment with ivermectin. Türkiye parazitolojii dergisi. Türkiye Parazitoloji Dernegi, 32(3), 244-246. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/18985580.
Bakhur, T., & Poberezhets, S. (2016). Changes in hematological indices of cats with notoedrosis and as result of treatment in different ways. Scientific Messenger LNUVMBT named after S.Z. Gzhytskyj, 18, 2(66), 37. doi: 10.15421/nvlvet6601.
Baraka, T. (2011). Epidemiology, genetic divergence and acaricides of Otodectes cynotis in cats and dogs. Veterinary World, 4(3), 109-112. doi: 10.5455/vetworld. 2011.109-112.
Frank, R., Kuhn, T., & Mehlhorn, H., Rueckert, S., Pham, D., & Klimpel, S. (2013). Parasites of wild rabbits (Oryctolagus cuniculus) from an urban area in Germany, in relation to worldwide results. Parasitology research. 112(12), 4255-4266. doi: 10.1007/s00436-013-3617-7.
Bai, S.H. & Ogbourne, S. (2016). Eco-toxicological effects of the avermectin family with a focus on abamectin and ivermectin Article reference. Chemosphere, 154, 204212. doi: .10.1016/j.chemosphere.2016.03.113.
Ismail, N.N., Kmarudin, N., Norulhuda, W., Othman, N. (2017). A survey of ear mites (Otodectes cynotis) in stray cats in Kota Bharu, Kelantan, West Malaysia MJVR, 8(1), 173-176. doi: 10.13140/RG.2.2.29948.03209.
Klimov, P.B., & OConnor, B.M. (2008). Origin and higher-level relationships of psoroptidian mites (Acari: Astigmata: Psoroptidia): evidence from three nuclear genes. Molecular Phylogenetics and Evolution, 47(3), 1135-1156. doi: 10.1016/j.ympev.2007.12.025.
Knaus, M., Capari, B., Visser, M. (2014). Therapeutic efficacy of Broadline® against notoedric mange in cats. Parasitology Research, 113(11), 4303-4306. doi: 10.1007/s00436-014-4126-z.
Medeiros, V. (2012). Endo and ectoparasites in conventionally maintained rodents laboratory animals. Journal of surgial and clinical research, 3. 27-40. doi: 10.20398/jscr.v3i1.3144.
Mehlhorn, H. (2016). Notoedres cati. In: Mehlhorn H. (eds) Encyclopedia of Parasitology. Springer, Berlin, Heidelberg. doi: 10.1007/978-3-642-27769-6_2158-2.
Müller, K. (2012). Skin diseases in the rat and mouse. Kleintierpraxis, 57, 644-657. doi: 10.2377/00232076-57-644.
Paterson, S. (2006). Skin Diseases of Exotic Pets. Sue Paterson MA VetMB DVD Dip ECVD MRCVS, 232250. doi: 10.1002/9780470752432.
Sweatman, G. (2011). Biology of Otodectes cynotis, the ear canker mite of carnivores. Canadian Journal of Zoology, 36(6), 849-862. doi: 10.1139/z58-072.
Wirth, S. (2009). Necromenic life style of Histiostoma polypore (Acari: Histiostomatidae). Experimental and Applied Acarology, 49(4), 317-327. doi: 10.1007/s10493-009-9295-6.
