CC BY
19Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия "Филология. Социальные коммуникации". Том 24 (63). 2011 г. №4. Часть 1. С.519-523.
УДК 811.161.2,27,373.7:159. 922.4
ВЕРБАЛ1ЗАЦ1Я ПРАВОСВ1ДОМОСТ1 УКРА1НЦ1В В УКРАНСЬКОМУ ПАРЕМ1ЙНОМУ ФОНД1
Юсьюв Б.М.
Льв1вський державний ун1верситет внутр1шн1х справ, м. Льв1в, Украна
У стaттi розглядаемо паремшну картину свiту як один 1з сnособiв вербал1заци правосвiдомостi укратщв. Комплекс цих вербальних мiкротекстiв метить аксiологiчну складову i вiдображае особливкть правового менталтету укратського народу.
Ключовi слова: аксiологiчна складова, вербалгзащя, ментальтсть, мтротекст, правосвiдомiсть.
Постановка проблеми. При розглад паремш як мшротекспв, що мютять вщповщш знания про свгг та вщтворюють когттивно-етичш установки людини, виникае можливють частково розв'язати проблему з'ясування специфiки меитальиостi представиикiв певно! культури, зокрема й украшського народу. «Фразеологiчиий склад мови - це дзеркало, в якому лiигвокультуриа спiльиота iдеитифiкуе свою нащональну свiдомicть. Через те цшком закоиомiрио можна стверджувати, що паремп - це нащонально-специфАчш одииицi мови, що акумулюють культурну спадщину народу; своерщш мiкросвiти, якi мiстять моральш закони, здоровий глузд, передаиi нашими предками у керiвницгво нащадкам [6, с. 40].
Як зазначае В. Сиротин, «паремп, як шякий iнший вид фольклору, складають звщ суджень життя народу, точних i гострих характеристик, спостережень та узагальнень i за характером впливу на жипедАяльшсть людей завжди були близью до правових норм» [11, а 39]. Аиaлiз змiсту корпусу юридичних приошв'ш i приказок дае тдстави стверджувати, що дaнi сентенци е чпкими й однозначними постулатами, яю за змiстом i формою загалом вiдповiдaють правовим нормам або приписам, мiстять у собi оцiнну складову i вiдобрaжaють особливостi меитaлiтету украшського чи iнших нaродiв свiту, висловлюють ставлення творцiв цих мiкротекстiв до правових i неправових дiй.
Деяю нaуковцi називають юридичнi прислiв'я «вкaзiвними пальцями юстицп» i визначають !х як «лaконiчнi, гнучю, узaгaльнюючi певт обставини юридичних явищ i факпв, виклaденi у вишукaнiй, часто в ртмчно оргaнiзовaнiй формi, фольклорнi вислови, в яких наведено повчaльнi думки» [13, а 3]. Йдеться про широкий спектр вербальних суджень про нaйрiзномaнiтнiшi житгевi ситуацл, про справи i вчинки людини, И помисли i нaмiри, а також про врегульоваш правовими нормами соцiaльнi стосунки, що завжди були i залишаються першочерговими об'ектами народного осмислення. З найдавтших чaсiв люди задумувалися над сощальним устроем, розмiрковувaли над рiзними аспекти владно-регулятивних явищ, давали !м ощнку. Тематика А змют юридичних паремш зосереджеш переважно на правових взаеминах мАж людьми у рАзних сферах !х життедАяльносп. Як зазначае I. Голубовська, в цьому
Юсьюв Б.М.
паремюлопчному корпус «вiдображаються не лише ушверсалп загальнолюдського жигтевого досвщу, а й подаються неповторнi зразки нащонально1 логiки та свiтооцiнки, що сприяе виявлення менталiтету етносу» [3, с. 72].
Аналгз дослгджень 7 публгкацШ. Дослщження юридичних паремiй здшснювалось протягом кiлькох столiть. Першi розвщки з даного питання належать росшськоме паремiографу I. Снегiрьову. На його думку, бшьша частина народних правових звича!в виражаеться паремiями, що складалися на стародавнiх вiчах, мирських сходах; це коршш формули стародавньо! юридично! мови, що мiстять «мирськi, вiчевi та судовi приговори стародавнiх общин» [12, с. 265].
Цшавим фактом, що вказуе на тюний зв'язок паремш iз давньоруським правовим життям е те, що в стародавнш мовi укладання договорiв чи угод мiж особами та мiстами позначалися термшом «пословица», а попередню нараду, заручини квалiфiкували як «поговiрка» [11, с. 265].
До перших украшських дослщниюв, якi розглядали паремп як «першоджерела правництва», належить П. Чубинський. Поодиною прислiв'я правничого характеру знаходимо й у раннiх збiрках украшських упоряднитав паремiй XVII - першо! половини XIX ст. Кл. Зинов'!ва, I. Шишацького, Г. 1лькевича, М. Закревського, В. Вислоцького. Значне мюце правовi паремп посiли у збiрках М. Номиса, I. Франка i М. Комарова. Видатною подiею у висв^лент правничо! теми у паремiях став тематичний збiрник В. Охримовича «Украшсько-русью приповiдки правничi, системно впорядковаш та юридично пояснеш» (1912). Чимало приказок та при^в'1в, що покривають собою концептосферу права, запропонували А. Багмет, Т. Дащенко та К. Андрущенко. Важливi риси морально-правових i державно-юридичних реалiй у прислiв'ях i приказках майже шiстдесяти народiв свпу проаналiзованi у працi «Права людини i громадянина в афоризмах та приошв'ях» [10].
Проблеми визначення св^огляду народiв через мовнi одиницi, зокрема й паремшш, знаходимо у працях класикiв лшгвютично1 думки - В. Гумбольдта, О. Потебш, Ф. Боаса, сучасних росшських дослiдникiв М. Толстого. А. Бабурша, Н. Арутюново!, Ю. Апресяна, В. Тели, О. Шмельова, Ю. Степанова, та украшських мовознавщв Г. Богданович, I. Голубовсько!, I. Кащенко, С. Жаботинсько!, В. Жайворонок, В. Кононенка, Т. Космеди та ш.
Мета ща науково! розвщки - показати, як у паремiях вербалiзуються вiдповiднi параметри правосвiдомостi украшщв, виражаеться !хне ставлення до юридичних реалш.
Виклад основного матергалу. При^в'я i приказки виразно свiдчать, що у народнш свiдомостi право пов'язане iз загальнолюдською мораллю. Саме тому вони мають здебiльшого морально-правовий, а не «чисто» юридичний характер. Крiм цього, вони послiдовно вiдображають ставлення народу до закону, правосуддя, служит^в права, одвiчне прагнення украшщв до справедливости високий ступiнь моралi, велику вiдповiдальнiсть укра1нця за кожну справу, особливо за злочин, порiвн.: У важтй справ7 тхто не судгя. - «Вимiр справедливостi у всякш справi вимагае щонайменше двох оаб» [2, т. 1, с. 216]; Ми не повинм так судити, як другим здае ся. - «Означае, що кожний повинен судити по справедливости» [2, т. 3, с. 246]; Де закони виповняють, там ус прав1 бувають; На чигй земл1 живеш, того народу й закони шануй [1, с. 52]; За грунтом 7 право йде - «Посщане грунту надае також права в громадi та в державЬ» [2, т. 1. с. 70]; Хто за правду горою, т ой не боться 7 бою» [1, с. 205]; Ав возив би тобов д1дько пол1на на тамт1м св1т1. - «Прокляте, основане на вiруваню в таку кару в загробшм житю», тобто перед законом усе ж ус рiвнi, якщо не на земл^
то в потойбiчному свт, тому закон нiхто не повинен порушувати [2, т. 1, с. 370]; Кладу а тд суд. - «Нехай мене з мо1м противником суд розсудить» [2, т. 1, с. 245]; Зробити не штука, в1дпов1сти штука. - «Одвiчальнiсть за всяке дшо, а особливо за злочин тяжка» [2, т. 2, с. 279]. У наведених паремiях вщображено провщну роль закону (права) у сощальних взаемовщносинах, що заслуговуе поваги i вiдповiдае загальноприйнятим моральним суспiльним нормам.
Отже, правосвщомють украшщв вiдзначаегься розсудливiстю, законослухнянiстю, толерантшстю, взаемоповагою. У той же час у великому масивi паремiй закон протистоиъ беззаконню, право - безрпав'ю, справедлив1сть -несправедливост1, напр.: В прав1 сттьки ктщв, що в плот1 дзюр. - «Право можна толкувати на рiжнi способи» [2, т. 2, с. 781]; Грошi свое право мають. - «Вони ламають писаш й неписаш закони» [2, т. 1, с. 660]; Без суду, без права повiсили. -«Говорять про сусщський суд» [2, т. 3 с. 244]; Закон у пана як дишло: куди направить - туди й вийшло [2, т. 2, с. 155] та ш. У свщомосп украшщв вщбито складний концепт нерiвнiсть людини перед законом: закон рiвний для вех не завжди, а це суперечить гаслу закон рiвний для всгх..
Давш слов'яни iменували звичай словами закон, правда, право. У розмовно-побутовому стат слово правда означало «справедливють» i за семантикою було протилежним до слова кривда. Крiм того, протиставлення правда - кривда було одним iз головних у слов'янськш язичницькш мфологи. Поширення ди закону як норми обов'язково1 поведiнки людей тд страхом владного примусу призвело до семантичного ототожнення термiнiв «правда» й «закон» [4, с. 19].
У паремшних одиницях виокремлюються деяю аспекти поняття закон, що поеднуються, вступають у синкретичну дiю, зокрема наголошуеться на ди Божого закону, закошв моралi, що впливають на закони держави, юрисдикщю: Всисмо ми брати, а це значить, що ус люди на землi повиннi жити за Божими законами; хоча «людсью закони i установи часто показують зовшм не те» [2, т. 1, с. 403]; Станемо на едтй виплатi, ци бiднi, ци богатi, що значить. - «Станемо однаково на Божiм сущ, де всякому буде вщдано по справедливость» [2, т. 1, с. 258].
Украшщ - люди релтйш. У ставленш до права вони швидше сподiваються на справедливють Божу, а не на людську, хоча й ощнка людини у iхнiй ментальносп досить висока, тобто вiдображено наявшсть вiдчутгя людсько1 гiдностi, порiвн: Хто хоче свiдком бути, треба хрестик лизнути. - «Перед зложенням свщоцтва в чаа процесу свiдка приводять до присяги, давнiше змушували щлувати хрест» [2, т. 3, с. 88]; Вiд бога сi не сховаеш - «Означае, що вщ злочину нiхто не сховаеться i нiхто не може бути звшьнений вiд Божого правосуддя» [2, т. 1, с. 119].
У ношя украшсько1 мови Господь - це откун, який допомагае, боронить i як суддя всевишнiй протиставляеться суддi-людинi. Бог-суддя в уявi украlнцiв е гарантом правопорядку i свободи.
Низка паремш свiдчить про те, що у ментальносп украlнцiв зафiксовано таю ознаки, як небажання завжди говорити правду заради iстини, властив1сть бути обережним, що е гарантом безпеки, тобто схвалюються ситуацп ухиляння вщ закону, наприклад паремiя Чи видиш, чи не видиш, то мовчи свщчить про замовчування iнформацil i е застереженням адресатовi, який «пориваеться засвiдчити якусь рiч, яку вш сам бачив» [2, т. 1, с. 240]; Хоц ес видiв, тихо будь!-«Не викликайся на свщка, бо наживеш клопоту, притягання до судiв» [2, т. 1, с. 240]. Мовчання свiдчить про вщсутшсть бажання служити торжеству права.
Юськв Б.М.
Як зазначае М. Попович, юторично «в украшськш нащональнш ментальносп склалося дво!сте ставлення до права: з одного боку, були створен правовА засади, що забезпечували щлеспрямовану дАяльтсть особистосп, з Аншого, - реально панували не вони, а право сильного. Це сприяло утвердженню шдивщуалютичного начала, прагненню розв'язати сво! проблеми власними силами, хоч би к-норуючи закон [8, с. 239].
На шдставА аналАзу паремш, Ю. Калиновський дшшов висновку, що вони «мютять... аксюлопчну... складову А вщображають особливють правового менталитету суспшьства» [7, с. 75]. Ураховуючи цю обставину, можна «прослщковувати взаемозв'язок повсякденно! правосвщомост та морально! свщомост як взаемозалежних саморегуляторАв людсько! поведшки» [7, с. 75].
Отже, уявлення, почуття А волевиявлення людей, !х суб'ективне ставлення до чинного права, знання про закони, !х оцшка е важливими елементами правово! психологи, формами повсякденно! правосвщомосп.
Маючи негативне ставлення до правителАв, судщв та шших державних чиновниюв, творщ паремш давали вщповщш характеристики !х дАяльност та й законодавству в цшому. Характеристика дш влади, чиновництва та шших ошб, яю мають бути на сторожА закону, в основному мае викривальний характер А викликае осуд, напр.: Нема / в суд/ ниш правди. - «Жалуеться чоловш на несправедливий суд» [2, т. 3, с. 289]; 1деш до суду, то треба «прийдте, поклотмося». - «В суд треба проходити рАжш шстанцп А кланятися скрАзь, а то й дати хабаря» [2, т. 3, с. 245]; Хто мастит, той где. - «Хто шдкупить урядника, той виграв справу» [2, т. 2, с. 511]; Не жиль / гинути, якби би було за що. - «Говорив чоловш засуджений за якусь дурницю» [т. 1, с. 468[; З дужчим не борись, з богатим не судись. - «Бо дужчий тебе поб'е, а багатий справу виграе» [2, т. 1, с. 166]; Вткнув у шс папери, тай св1та не видит. - «Наршають на книжного чоловша, урядовця, що з-поза книжок та паперАв не бачить живих людей» [2, т. 1, с. 421]; Адукат готовому дивит си - «Адвокат дивиться лише на готовА грошА, яю дае йому клАент, не дбаючи, чи справа добра, чи ш [т. 1, с. 26]. Як бачимо, реакщя народу на служителАв порядку А закону не е позитивною А свщчить про усвщомлення ним свого безправ'я та вседозволеност пашвного класу, здавна засуджуеться хабарництво та шдкупшсть у судочинсга, але мае мюце усвщомлення, що без таких дш правосуддя не завжди торжествуе.
Дослщження показуе, що у паремАях характеризуются зв'язки, що виникають А розвиваються у сощуш, формуеться своерщне «щнтсне поле правосвщомосп» [9, с.26]. Висловлення, зафшсоване через слово, фразу, мовну конструкщю у паремл, ретранслюеться на рАвт системи уявлень про право, закон, справедливють, рАвтсть, тощо, укладаеться у своерщний правовий дискурс, що характеризуе стан правосвщомосп на конкретному етат сустльного розвитку.
Отже, у буденнш свщомостт, вербалАзованш через паремп, закладено архетишчш матрищ, за допомогою яких маемо можливють з'ясувати ставлення укра!нщв до правових реалш, довкшля, що мало мюце в рАзш юторичш епохи.
Саме паремп е ефективним засобом штертекстуального тлумачення соцюкультурних, зокрема А правових явищ, що пов'язують людину зА свгтом. Паремшш судження актуалАзують соцюкультурну, насамперед правову шформащю, що була вАдрегульована, закодована А збережена численними поколАннями етносу. Перспектива досл1дження. АналАз змюту корпусу юридичних паремш дае тдставу моделювати правосвщомють укра!нця як одну з форм менталитету етносу.
Список лiтератури
1. Багмет А. З61рка укра!нських приказок та при^в'ш / А. Багмет, М. Дащенко, К. Андрущенко.
- К.: Техшка, 2004. - 224 с.
2. Галицько-русьи народш приповщки: [в 3 т.] / [з1брав, упорядкував 1 пояснив Др. Ьан Франко].
- Льв1в: ВЦ ЛНУ 1м. Iв. Франка, 2006. - [2-ге вид.]. - Т.1. - 818 с. - Т.2. - 813 с. - Т.3. - 699 с.
3. Голубовська I. О. Паремн як вщбиття цшшсних прюритеив етшчно! стльност (на матер!ал! украшсько!, росшсько!, англшсько! та китайсько! мов) / I. О. Голубовська // Мовознавство. - 2004.
- № 2-3. - С.66-74.
4. йашвська О. П. Звичаеве право в Укра'1ш. Етнотворчий аспект: [навч. поЫбник] / О. П. йановська.
- К.: ТОВ «УВПК «ЕКС-Об», 2002. - 264 с.
5. Комаров М. Нова зб!рка народних малоруських приказок, присл1в'!в, примовок, загадок I замовлянь / М. Комаров. - Одеса, 1890. - 124 с.
6. Маслова В. А. Лингвокультурология / В. А. Маслова. - М.: Наука, 1996. - С.40-45.
7. Калиновський Ю. Ю. Приказки та присл1в'я як шдикатори повсякденно! правосвiдомосгi / Ю. Ю. Калиновський // Гуманiгарний часопис. - 2006. - № 3 - С. 75-85.
8. Попович М. В. Теор!я ментальност / М. В. Попович // Проблеми теорп ментальност / [кол. авт.; вщп. ред. М. В. Попович]. - К.: Наукова думка, 2006. - 403 с.
9. Потебня А. А. Из лекций по теории словесности Басня. Пословица. Поговорка / А. А. Потебня.
- X., 1914. - 170 с.
10. Права людини I громадянина в афоризмах та присл1в'ях / [редкол.: П. М. Рабшович та ш. - 3-е вид., допов.]. - Льв1в: Край, 2008. - Вип.8. - 220 с.
11. Сиротин В. М. Присл1в'я та приказки як як джерело вивчення етико-правових звича'в I уявлень укра'1'нського народу / В. М. Сиротин // Народна творчють та етнограф!я. - 1987. - № 1. - С. 39-42.
12. Снегирев И. Обозрение юридического быта с продолжением древнего и среднего периода русской народной жизни / И. Снегирев // Юридические записки. - Т. 2. - М., 1842. - 305 с.
13. Тертишник В. Юридичш присл1в'я - вказ!вш пальщ юриспруденцн / В.Тертишник // Пщприемництво, господарство, право. - 2003. - № 6. - С. 3.
Юськив Б.Н. Вербализация правосознания украинцев в украинском паремийном фонде // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». - 2011. - Т.24 (63). - №4. Часть 1. - С.519-523.
В статье рассматриваем паремийную картину мира как один из способов вербализации правосознания украинцев. Комплекс этих вербальных микротекстов содержит аксиологическую составляющую и отражает особенность правового менталитета украинского народа.
Ключевые слова: аксиологическая составляющая, вербализация, ментальность, микротекст, правосознание.
Yuskiv B. M. Verbalization of Law Awarness in Ukrainian Proverbs and Sayings // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63). - №4. Part 1. - P. 519-523.
The article deals with the world paremia picture as one of the verbalization ways of Ukrainian law awarness. Comlex of these verbial works contains estimation component and describes peculiarities of ethnic law mentality.
Key words: law awarness, verbalization, mentality, microtext, world estimation.
Поступила доредакцп 06.07.2011 р.
