CC BY
530
УДК 81'373: 81'22
Л1НГВ1СТИЧНА 1ДЕНТИФ1КАЦ1Я ПАРЕМП: СЕМ1ОТИЧН1 Й КОГН1ТИВН1 ПАРАМЕТРИ
Н.Н.Шарманова
LINGUISTIC IDENTIFICATION OF PAROEMIAS: SEMIOTIC AND COGNITIVE PARAMETERS
N.N.Sharmanova
Криворгзький нацгональнийутверситет, Украина, nmsharm@mail.ru
В статье освещены теоретические вопросы современной паремиологии, а именно проблематика лингвистического статуса этих единиц в аспекте теории клише. Паремии как типы клише анализируются как семиотические феномены языка, имеющие двойную направленность: знаки системы языка с парадигматическими особенностями и микротексты. Сделан акцент на том, что паремия является эстетическим знаком языка, вся паремиосистема относится к глубинным слоям национального культурного пространства, в основе которого лежит универсальная референция.
Ключевые слова: паремия, паремиология, клише, теория клише, семиотика, универсальная референ^я, генерализация.
The article deals with theoretical questions of the modern paremiology, namely the problem of linguistic status of these units in terms of the cliché theory. The paroemias as a type of a cliché are analyzed as two-sided semiotic language phenomena: as language signs with the paradigmatic peculiarities and as microtexts. It is stressed that paroemia is an aesthetic language sign and that the whole system of paroemias belongs to the deep levels of national cultural space.
Keywords: paremia, paremiology, clichés, cliché theory, semiotics, universal reference, generalization
Нацюнальний споаб свиосприйняття найяскрашше представлено в паремшному корпус мови. Одинищ паремюлоги становлять софшну скла-дову культури кожно! наци, де репрезентовано нацюнальний свгт i злил воедино людина й Утверсум. Уа види паремшно! творчост пов'язат з ^адою «мова — культура — людина», за яко! корелятивне взаемоввдношення одиниць паремюлоги та «концепто-сфери культури, у якш би з версш лшгвокультуролопчного анал1зу вона не висувалася, зумовлена припущенням про високу ймовiрнiсть здатност суб'екпв мови як суб'екпв культури вплювати в мовленнево-мисленневу дiяльнiсть знання, пов'язанi зi сферою осмислення свiту людиною» [1].
Паремшний корпус свiтових мов викликае защкавлення вчених рiзних царин, i не лише лшгвютично!. На сьогоднi дослщження паремiй активно проводиться у свгтовш науцi, адже вони сприяють реконструюванню етнокогнiтивних моделей нацюнального мислення i знання, розв'язанню проблеми фонових знань комунiкантiв через вияв-лення паремiйних аналогiв й етнокультурних лакун, розкриттю найбiльш важливих стереотитв масово! свiдомостi й багатовiкових векторiв упливу на не!.
Метою нашо! розвiдки е осмислення певних теоретичних положень, пов'язаних з iдентифiкацiею паремш як мовних одиниць, яким притаманна особлива семiотика, семантика i прагматика.
Науковий iнтерес до проблем паремюлоги зро-стае наприкiнцi ХХ — початку ХХ1 ст. як у зарубiж-ному, так i у вiтчизняному мовознавствi, що дае змо-гу створювати численнi фундаментальш науковi пра-цi, робити спроби мiжнародних класифiкацiй паремiй, укладати паремшний матерiал у словниках, проводи-ти паремшш паралелi на матерiалi рiзних мов. Паре-мiологiчна проблематика репрезентована низкою лш-
rBÍCTH4HHx дослiджень М.Алексеенка, М.Алефiренка, Н.Барлi, В.Бондаренка, В.Бонзера, Т.Бочино1', 1Голубовсько1', А.Дандiса, О.Дуденко, Р.Дюплессi, В.Жайворонка, А.Жолковського, В.Жукова, В.Калашника, З.Каньо, Ю.Кжижановського, Е.Кйонгес-Маранда, М.К1ммерле, В.Коваля, Е.Кокаре, Г.Крейдлша, А.Крикманна, М.Куусi, Д.Лукатоса, П.Маранди, Дж.Мшнера, В.Мок1енка, З.Ноймана, М.Пазяка, Г.Пермякова, О.Потебш, Ю.Прохорова, Л.Савенково1', О.Селiверстовоl, Н.Семененко, А.Семеркены, Т.Стеффенса, А.Тейлора, Н.Федорова, В.Фелщино!, В.Фойта, М.Черкаського, Ф.Янковського та шших мовознавщв. У численних працях висвiтлено феномен паремш, що виступають у ролi номенiв i регуляторiв морально-цшнюно! концептуалiзацil дiйсностi; розглянуто рiзнi аспекти 1'х функцiонування як одиниць мови i фольк-лорних текстiв. Дослщники розглядають семантичнi опозицп паремiй, подають мiжмовну класифiкацiю паремiйних аналогiв в лшгвокультуролопчному та зiставно-типологiчному аспектах тощо.
У цьому контекстi А.Жуков зауважуе: «паре-мiологiчний матерiал завдяки своему обширу, значнiй яскравостi й об'ективнш складностi протистоиъ спробам дослiдникiв перевгрити алгеброю гармонт та впорядкувати його у виглядi чiтких типологiй, вщ-носно несуперечливих класифiкацiй i зовшшньо есте-тичних схем. I це зрозумшо, оск1льки паремiя, як i будь-який шший мовний знак, живе повноцiнним життям тiльки в текст або мовленневiй ситуацп. Ска-зане повною мiрою стосуеться приств'1в i приказок, що е традицiйним, хоч i дещо примхливим, об'ектом типолопчних устремлiнь учених» [2]. Мовознавець слушно наголошуе на тому, що найбшьш об'ективними е паремiологiчнi типологп, вибудоваш не лише з урахуванням найвагомших диференцiйних
ознак, а й позначених мобшьною гнучшстю — влас-тивютю, яка передбачае врахування промiжних, пере-хщних явищ.
Паремiологiя, яка об'еднуе усталеш вщтворю-ванi, культурно маркованi одинищ, перебувае на сти-ку рiзних наукових дисциплiн: лiнгвiстики, фольклористики, етнопсихологп, культурологи, когштологи. Подекуди 11 квалiфiкують як маргiнальну галузь на меж1 мовознавства й фольклористики (О.Селiванова).
Одиницi паремюлогп об'еднуються спiльним науковим термiном «паремiя». Щд маремшми ми розушемо предикативнi структури на позначення уза-гальнених комунiкативних ситуацiй, яю спiввiдносягься з прецедентними феноменами, що спираються на фоновi знання комутканпв та визначають стратепю морально! поведанки кожно! людини й соцiуму загалом: Нема у свтi цвттшого над маювочки: нема ж i роду рiдншого над матточки; Праця людину тдносить, а лiнощi псують; Краси у втку не носити. Власне паре-мшний корпус охоплюе «сукуптсть основних одиниць паремюлогп — власне маремш, що вирiзняються афо-ристичнiстю, усталенiстю, вiдгворюванiстю, переосми-сленим чи буквальним узагальненим значенням, здебь льшого повчальним змiстом, передають специфiчну iнформацiю про традицiйнi цiнностi та погляди, грунто-ванi на життевому досввд народу, позначають типовi жилета ситуаци» [3].
Лiнгвальну природу паремш ускладнюе тенденцiя до знакового статусу в мовнш системi. Усi одинищ паремюлогп (прислiв'я, приказки, афоризми, примовки, «дшовЬ» вислови, повiр'я, прикмети, за-мовляння, нiсенiтницi, казковi формули тощо) ста-новлять клiше i використовуються в ролi знак1в. У кожнш мовi е певна к1льк1сть цшсно оформлених речень, як1 належать до мовно! системи як усталенi знаки задля позначення певних незмiнних у сво!х вiдповiдних характеристиках категорiй конкретних явищ чи абстрактних положень: при^в'я, поширенi афоризми, частина полiтичних гасел. Усе це сприяе розгляду зазначених одиниць як класу онтологiчних знашв, жоден iз яких не може бути виведений за меж1 загально! категорп мовного знака [4].
Пареми являють собою дискурсивнi знаки мо-ви, що означають певну стереотипну ситуацiю, подiю, факт, яш узагальнюють властивостi й ознаки рiзних iндивiдуальних подiй та об'ектiв, створюючи глобальний образ цшсного свiту, своерщну схему свiтобудови. Як i iншi мовнi знаки, пареми «е устале-ними в тiй чи тш мовi артикуляцiйними звуковими актами, кожен iз яких осмислюеться носiями мови в постшному зв'язку з якимось класом позамовних явищ i може довшьно вiдтворюватися й комбiнуватися з ш. знаками при необхiдностi позначення вщповщних явищ» [5].
Пареми ном^ють i репрезентують певнi яви-ща об'ективно! дiйсностi чи 1х вiдображення у свiдомостi. Паремil виконують iншi функцil — основнi й факультативш, побутують у художнiй сферi спiлкування, у публiцистичному, полiтичному та шформацшному дискурсах. Однiею з основних 1хшх функцiй е естетична, через що вони можуть розгляда-тися як особливi естетичнi знаки (В.Калашник).
Найбiльш чiткi ознаки, за якими певний сегмент мовленневого потоку сприймаеться рецип1ентом як парем1я, що потребуе вiдповiдного семантичного пере-кодування, пропонуе А.Крикманн [6]. Дослiдники пов'язують ознаки провербiальностi не з психолог^ею сприймання, а з лiнгвiстичним аналiзом паремшного тексту (В.Занглiгер). Бiльшiсть мовознавцiв визнае узагальнетсть однiею з основних диференцшних ознак паремil, що моделюе И змiстову структуру.
Водночас паремiя сп1вв1дноситься з явищем прецедентност1, зокрема з прецедентним висловлен-ням, прецедентним текстом i прецедентною ситуацiею. Щ поняття, на думку Д.Гудкова, становлять специфiчну групу вербальних феноменiв, пов'язаних з iнварiантними уявленнями конкретних образiв, явищ культури, 1х нацiонально детермшованими когнiтивними моделями. Як прецедентне висловлення, парем1я являе собою «репродукований i самодостатнiй складний вербальний знак, сума значень компонент1в якого не дорiвнюе смислу» [7]. Глибинне значення становить результат семантичного поеднання складо-вих. Унаслщок таких когнiтивних механiзмiв у семантищ вiдбуваеться утворення нового значення (смислу) усього вислову. Паремiя входить до когштивно! бази, мае властивють неодноразово вiдтворюватися в мовних актах, розглядаеться як ета-лонна одиниця мови. Загальною специфiкою паремil як прецедентного висловлення е особливий рiзновид дискурсивного дейксису, система координат якого знаходиться в семiотичному просторi.
Актуалiзацiя паремiй у процесi комунiкацil вщсилае реципiента до когнiтивного iнварiанта, створюючи стереотипну вщтворювашсть, «що дае змогу застосувати широке коло референцш до прислiв'я-висловлення, яке може й не цитуватися, але просто братися до уваги» [8]. Автономний текстовий статус визначае те, що пареми як лшгвокультурш тексти мало! форми е прецедентними текстами — одиниця-ми текстового рiвня, iнварiант сприйняття яких входить до когштивно! бази, а сам текст вщомий уйм членам лшгвокультурно! спшьноти (Д.Гудков). Пре-цедентну ситуацiю Д.Гудков квалiфiкуе як конкретну одиничну, що сприймаеться як зразкова, еталонна для однотипних ви^в [9].
Одиницi паремюлогп найчаст1ше становлять судження синтетично! / аналтгачно! будови (рiдше — поняття), яке позначене унiверсальною референцiею. В основi паремi! лежать понятгевi категори. Паремiйний текст структурно й семантично побудовано так, що асоцiативний образ дае змогу зашнювати значну к1льк1сть рiзноманiтних думок вщносно невеликими розумовими величинами (О.Потебня).
Семантична структура одиниць мови визначаеться характером взаемодi! конструктивних елеменпв, що входять до !! складу. Семантичне ста-новлення паремi! починаеться переважно з метафоричного переосмислення реально! дiйсностi, унаслiдок чого вона набувае формульного характеру, де компоненти деактуалiзуються, часто втрачають денотативнi вщношення, прирощують конотацiю. Логiко-семантичною основою генералiзацi! в паремiях е загальночасовий характер вщтворюваних
явищ або понять. Узагальнена семантика на фор-мально-граматичному рiвнi виражена найчаспше теперiшнiм часом дiеслова, що передае когштивний вияв загальночасовостi паремш: Про ноги не дума-ють, коли голова в петлг, Стявши голову, за волоссям не плачуть; рос. Добрая слава лежит, а худая далеко бежит; Кто много говорит, тот мало делает. Морфолопчним iндикатором загальночасовосп е при^вник завжди (рос. всегда): Послухавши жука, завжди у гною будеш; У негiдникiв завжди невинт очг, I в курки норов е: не завжди яйця несе; рос. Гора с горой не сходится, а человек с человеком всегда сойдется; В чужих руках всегда ломоть велик; За мужем жена всегда госпожа. Домывания в одиницях паремюлогп форми тепершнього часу означае едтсть дп з суб'ектом поза конкретним часовим вимiром, абстрагування вщ будь-яко! дп в певний перюд, стереотиптсть !! повторень.
Категорiя загальночасовосп виявляеться також у формах майбутнього чи минулого часу дiеслова, яш вважаються реалiзацiею теперiшнього абстрактного: На два криласи не застваеш; Обшдеться Великдень i без гречано'1 паски; На двох стшьцях не всидиш; Не горто, не болто - як з лука спрягло; рос. Медведя не убил, а шкуру запродал. Паремшна семантика мотивуеться декларащею цшностей як усталених норм i стереотитв поведшки людини в соцуш, що не обмежуються моментом мовлення та морфолопчними маркерами яких е абстрактн iменники (зокрема i субстантивованi), особовi, присвiйнi, означальнi займенники, при^вники, на-приклад: Нехай ваше буде зверху; Поганi очi все пере-лупають; Нехай твого батька журавлi, а мого чапт; Гора з горою не зшдеться, а людина з людиною — завжди; Добро довго пам 'ятаеться, а зло ще довше; рос. Беда всему научит; Дуракам во всем счастье; Был у меня муж Иван — не приведи Бог и вам; Дуракам всегда везет; На всякий горшок найдется и покрышка. Категоричнiсть змюту грунтуеться на абстрактносп типових дш, закономiрностей, не пов'язаних iз конкретним моментом мовлення: «Узагальненiсть i панхронiчна (усечасова) спрямованiсть дiй-станiв i е тим, що зазвичай нази-вають узагальненим значенням при^в'я (за широкого розумшня, паремiй — Н.Ш.)» [10].
Таким чином, лшгшстична iдентифiкацiя одиниць паремюлогп грунтуеться на встановленнi комплексу 1хнк семiотичних властивостей. Визначення мовного статусу паремш як мовних знаюв, !хнього структурного моделю-вання на основi мiжнародноl системи паремiйних тишв, розроблення когнпивно-прагматичнох парадигми семантики та з'ясування функцiонально-прагматичних особли-востей паремiй дае змогу розв'язати низку аспекпв науково! дилеми щодо специфши паремiологii, обсягу фразеологи та мсця паремiй у нiй.
1. Телия В.Н. Культурно-языковая компетенция: ее высокая вероятность и глубокая сокровенность в единицах фразеологического состава языка // Культурные слои во фразеологизмах и в дискурсивных практиках / Отв. ред. В.Н.Телия. М.: Языки славянской культуры, 2004. С. 19-30. С. 19.
2. Жуков А.В. В.П.Жуков-словарник: прозрения Учителя // Литературная и диалектная фразеология: история и развитие. Пятые Жуковские чтения: матер. Международного научного симпозиума: в 2 т. Т. 2: В.П.Жуков. Избранные работы по русскому языку / отв. ред. А.В.Жуков. Великий Новгород, 2011. С. 327-333. С. 329.
3. Коло1з Ж.В., Малюга Н.М., Шарманова Н.М. Украшська паремюлопя / За ред. Ж.В.Коло1з. Кривий Рп: ТО «ЦЕНТР-ПРИНТ», 2012. 349 с. С. 39.
4. Мельничук О.С. Розвиток структури слов'янського ре-чення. Ки1в: Наукова думка, 1966. 324 с. С. 44.
5. Украшська мова: Енциклопедiя / Редкол.
B.М.Русатвський та ш. Кш'в: Украшська енциклопедiя, 2000. 750 с. С. 192.
6. Крикманн А.А. Некоторые аспекты семантической неопределенности пословицы // Паремиологический сборник: Пословица. Загадка: Структура, смысл, текст / Под ред. Г.Л.Пермякова. М.: Наука, 1978. С. 82-104. С. 90.
7. Гудков Д.Б. К вопросу о словаре прецедентных феноменов // Культурные слои во фразеологизмах и дискурсивных практиках / Отв. ред. В.Н.Телия. М.: Языки славянской культуры, 2004. С. 251-259. С. 251.
8. Барли Н. Структурный подход к пословице и максиме // Паремиологические исследования / Под ред. Г.Л.Пермякова. М.: Гл. ред. восточной литературы, 1984.
C. 126-148. С. 134-135.
9. Гудков Д.Б. Там же. С. 252.
10. Тарланов З.К. Русские пословицы: синтаксис и поэтика. Петрозаводск: Изд-во Петрозаводского гос. ун-та, 1999. 448 с. С. 44.
References
1. Telija V.N. Kul'turno-jazykovaja kompetencija: ee vysokaja verojatnost' i glubokaja sokrovennost' v edinicah frazeologicheskogo sostava jazyka [Cultural and linguistic competence and phraseology]. Kul'turnye sloi vo frazeologizmah i v diskursivnyh praktikah [Cultural layers in idioms and discourse practices]. Ed by V.N.Telija. Moskow, Jazyki slavjanskoj kul'tury Publ, 2004, pp. 19-30.
2. Zhukov A.V. V.P.Zhukov-slovarnik: prozrenija Uchitelja [Zhukov the lexicographer: insights of the Teacher]. Literaturnaya i dialektnaya frazeologiya: istoriya i razvitie. Pyatye Zhukovskie chteniya [Literal and dialect phraseology: history and development. Zhukov readings 2011 Vol. 2. V.P.Zhukov. Selected works in the Russian language.]. Velikiy Novgorod, 2011, pp. 327-333.
3. Koloiz Zh.V., Maljuga N.M., Sharmanova N.M. Ukrains'ka paremiologija [The Ukrainian paremiology. Krivij Rig, TO CENTR-PRINT Publ., 2012, p. 39.
4. Mel'nychuk O.S. Rozvytok struktury slov'jans'kogo rechennja [Development patterns of the Slavic sentence]. Kyiv, Naukova dumka Publ., 1966, p. 44.
5. Rusanivs'kyj V.M., ed.Ukrains'ka mova: Encyklopedija [Ukrainian Language Encyclopedia]. Kyiv, Ukr. encykl. publ., 2000, p. 192.
6. Krikmann A.A. Nekotorye aspekty semanticheskoj neopredelennosti poslovicy [Some aspects of semantic ambiguity of proverbs]. Paremiologicheskij sbornik: Poslovica. Zagadka: Struktura, smysl, tekst [Paremiological collection: Proverb. Riddle: structure, meaning, text]. Ed. by G.L.Permjakov. Moskow, Nauka Publ., 1978, p. 90.
7. Gudkov D.B. K voprosu o slovare precedentnyh fenomenov [About a precedent phenomena dictionary]. Kul'turnye sloi vo frazeologizmah i diskursivnyh praktikah [Cultural layers in idioms and discourse practices]. Moskow, Jazyki slavjanskoj kul'tury publ., 2004, p. 251.
8. Barli N. Strukturnyj podhod k poslovice i maksime [A structural approach to a proverb and a maxim]. Paremiologicheskie issledovanija [Paremiological issues]. Ed. by G.L.Permjakov. Moskow, Gl. red. vostochnoj literatury Publ., 1984, pp. 134-135.
9. Gudkov D.B. Ibid, p. 252.
10. Tarlanov Z.K. Russkie poslovicy: sintaksis i pojetika [The Russian proverb: syntax and poetics]. Petrozavodsk, Petrozavodsk gos. univ. publ., p. 44.
