CC BY
90
В.М. Гранатуров, В.М. Осипов
УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ВИЗНАЧЕНЬ У СФЕР1 КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТ1
Вщомо, що в умовах ринкових вщносин однieю з ключових проблем, вщ вирiшення яко1 залежить успiх та виживання суб'екпв тдприемницько'1 дiяльностi, е проблема зайняття, утримання та укршлення позицiй на ринку товарiв i послуг. При цьому для вирiшення ще'1 проблеми велике значення мае встановлення, пщтримка на необхiдному рiвнi та пiдвищення конкурентоспроможностi цих товарiв або послуг.
Тому сьогоднi питання
конкурентоспроможносп знаходяться в центрi уваги наукових i практичних робiтникiв, 1м присвячено значну кшькють наукових дослiджень та опублшованих наукових праць. Разом iз тим, як показуе аналiз, виконаш дослiдження та розробки ще не дають вiдповiдi на багато питань, яю назрiлi в цiей сфер^ та не завжди можуть бути ефективним шструментом при плануваннi заходiв щодо пiдвищення конкурентоспроможностi та ощнюванш ефективностi цих заходiв.
Серед невиршених проблем у першу чергу слщ вiдзначити iснуючу невизначенiсть щодо понятшного апарату, який використовуеться, i особисто вщсутнють у вiтчизняних i зарубiжних учених едино1 думки щодо сутносп поняття
"конкурентоспроможнють". У роботах багатьох учених-економю^в та авторитетних мiжнародних оргашзацш зустрiчаються рiзнi трактування щодо визначення цього поняття. Бшьшють з
тих, хто займаеться проблемами конкурентоспроможносп, вщзначають, що на даний час единих уявлень про смислове навантаження поняття "конкурентоспроможнють" ще не iснуе, це поняття залишаеться складним, багатоаспектним, таким, що не мае ушверсального формулювання [2,5,7,11 та iн.].
Разом iз тим вiд розумiння сутносп цього поняття у значнiй мiрi залежать науково-методичнi пiдходи до виршення бiльшостi проблем
конкурентоспроможностi - ощнки 11 рiвня, вибiр та обгрунтування заходiв щодо встановлення, пiдтримки на необхщному рiвнi та пiдвищення конкурентоспроможносп тощо.
Метою роботи е удосконалення системи визначень, як використовуються у сферi конкурентоспроможностi.
Оскiльки саме слово
"конкурентоспроможнють" означае
здатнiсть витримати конкуренщю, ключовими поняттями, якi е основою та покликаш створити у подальшому можливiсть сформулювати визначення поняття "конкурентоспроможнють", е поняття "конкуренщя" та "конкуренты переваги".
Характеризуючи конкуренцiю, усi дослiдники вщзначають, що
конкуренщя - одна з головних рис ринкового господарства. Так, за ствердженням А. Смгга [13], одного з засновниюв теори конкуренци, конкуренцiя е "невидимою рукою" ринку, яка автоматично врiвноважуе
© Гранатуров Володимир Михайлович - доктор eKOHOMiHHm наук, професор. Нацiональна академiя зв'язку iM. О.С. Попова.
Осипов Володимир Михайлович - кандидат економiчних наук, доцент. Державний ушверситет, Одеса.
ISSN 1562-109X
ринок i таким чином регулюе вщповщнють приватних i суспiльних iнтересiв. Бшьшють авторiв
пiдкреслюють, що важливою
характеристикою конкуренци е те, що вона виступае визначальним чинником упорядкування щн, стимулом
шновацшних процесiв (запровадження у виробництво нових винаходiв i технологш). Конкуренцiя виконуе роль регулятора темшв i обсягiв виробництва, спонукаючи виробника запроваджувати науково-технiчнi досягнення,
тдвищувати продуктивнiсть працi, вдосконалювати технологш, оргашзащю працi тощо. Вона сприяе витюненню з виробництва неефективних пщприемств, рацiональному використанню ресурсiв, запобiгае диктату виробниюв-монопо-лiстiв по вiдношенню до споживача. Як вщзначаеться в [6], конкуренщя виконуе в ринковiй економщ функци регулювання, мотиваци, розподiлу i контролю. Незважаючи на те, що сьогодш немае загальноприйнятого визначення поняття "конкуренщя", всi одностайно визначають, що конкуренщя е одшею з найяскравших вiдмiнних рис бiзнесу, двигуном економiчного прогресу, механiзмом саморегуляци ринково'1 економжи.
Якщо казати саме про визначення, то в найбiльш широкому розумшш воно грунтуеться на повсякденному розумшш конкуренци як суперництва за досягнення кращих результат на певному полi дiяльностi i визначае конкуренцiю як суперництво на будь-якому поприщi мiж окремими юридичними або фiзичними особами (конкурентами), якi зацiкавленi у досягненш одше'1 i ж цш - переваги над сво'1'ми суперниками (конкурентами). У такому широкому розумшш ринкову конкуренщю розглядають як змагання на ринку.
Якщо мати на увазi сутнiснi сторони конкуренци стосовно ринку, то
бшьш змiстовним i таким, що вiдповiдае вимогам логiки до побудови визначень, е визначення конкуренци, яке наведено у Закош Украши "Про конкуренцiю й обмеження монополютично'1 дiяльностi на товарному ринку": "Конкуренщя - це змагання суб'еклв, що хазяюють, коли 1хш самостшш ди ефективно обмежують можливiсть кожного з них односторонньо впливати на загальш умови об^у товарiв на вщповщному товарному ринку".
Конкуренцiю можна розглядати на рiзних рiвнях. Мiж собою конкурують товари - за покупця. Конкурують товаровиробники (пiдприемства) - за частку ринку ^ вщповщно, за сво'1' прибутки. Конкурують мiж собою окремi галузi та краши.
Важливим показником
конкурентоспроможностi економiчного об'екту будь-якого рiвня е наявнiсть у нього конкурентних переваг, тобто якостей, яю вiдсутнi чи менш вираженi у суперника. Саме конкурентш
(порiвняльнi) переваги, яю е ключовим поняттям теори конкуренцii, визначають ринкову позицiю суб'екта конкуренци. Тому розглянемо це питання дещо докладшше.
Як вiдомо, уся теорiя конкуренц11' почалася з мiжнародноi торгiвлi, спробами пояснити успiх чи iншоi кра'1'ни або окремих товарiв на мiжнародних ринках.
Пояснення першопричин, що породжують мiжнародну торгiвлю, грунтуеться, як вщомо, на законi порiвняльних переваг.
А. Смгг перший, доводячи вигiд-нють для кра'1'ни вiльноi торгiвлi (на противагу протекщонютським заходам для закршлення конкурентних переваг мiсцевих виробникiв на внутршшх ринках), розробив теорiю абсолютних переваг.
Д. Ркардо розвинув доводи А. См> та на користь вшьно'1 торгiвлi й розширив
зону порiвняльних переваг для вигщно'1 мiжнародноi торгiвлi, ввiвши принцип вщносно!' переваги [12]. Оскшьки теорiя Д. Ркардо не з'ясувала до кiнця походження порiвняльних переваг i залишила вщкритими ряд питань стосовно набуття деякими крашами порiвняльних переваг у виробницт певних видiв продукци, це змушувало вчених-економiстiв шукати iншi теоретичнi тдходи, змiнювало погляди вчених на конкуренщю.
У першiй половинi ХХ столпгя шведськi економiсти Е. Хекшер i Б. Олiн одними з перших запропонували систематизоване пояснення джерел порiвняльних переваг, вщоме як теорiя вщносно!' забезпеченостi чинниками виробництва Хекшера-Олша. У вiдповiдностi до ще'1 теори причиною i одночасно рушшною силою розвитку мiжнародноi торгiвлi е мiжкраiннi вiдмiнностi у вщноснш забезпеченостi традицiйними факторами виробництва (каттал, праця, земля), що зумовило адекватну !'м структуру i напрями потокiв мiжнародного економiчного обмiну.
1з розвитком процеав глобалiзацii й штеграци концепщя порiвняльних переваг на основi факторiв виробництва не завжди може пояснити структуру експорту й iмпорту краш. Усе бiльшу роль у задоволенш потреб людей починають грати науково-техшчш досягнення, якi здатнi суттевим чином тдвищувати продуктивнiсть працi та ефективнють виробництва.
Технологiчнi перетворення
призвели до рiзкого зниження праце-, матерiало- i енергоемностi виробництва в iндустрiально розвинених крашах, що, в свою чергу, потягло за собою падшня ролi дешево'1 робочо'1 сили i сировинних ресурав у мiжнароднiй торгiвлi та поставило перед крашами, що спецiалiзувалися на 1'х експортi, проблему зниження рiвня !'х участi i
навпъ вiдносного витiснення з мiжнародного подшу працi.
Вiдносне звуження попиту економж розвинутих кра1н на ресурси шших кра1н вiдбуваеться:
по-перше, через падшня частки ресурсном^™»! продукц11 у 11 сукупному (виробничому i невиробничому) споживанш;
по-друге, внаслiдок зменшення витрат сировини, матерiалiв i енергii на одиницю кiнцевоi продукцii, що забезпечуеться зростаючим
використанням нових технолопчних процесiв i виробництвом нових конструкцшних матерiалiв;
по-трете, на основi ново!' технологii, що зменшуе, а нерщко й зводить нанiвець значущють дешевизни ро6очо!' сили.
Створення i впровадження нових технолопчних процеав дозволяе 1'х власникам не тшьки обходити "вузью мiсця", пов'язанi з нестачею тих чи шших факторiв виробництва, але й забезпечувати високу
конкурентоспроможнють навпъ у галузях промисловосп с дуже високими ставками заробiтноi плати. Так, у США, наприклад,
висококонкурентоспроможними й
одночасно з найбшьш високими у свт ставками заробiтноi плати е аерокосмiчна галузь, шформацшш послуги,
електронiка та iн.
Девальващя конкурентних переваг дешевоi працi тд впливом технологiчних перетворень пов'язана не тшьки з розробкою й використанням
наукомютких технологiй, але i вiдбуваеться у тих галузях о6ро6но'1 промисловостi, де особливо висока частка висококвалiфiкованих спецiалiстiв - робгтниюв, iнженерiв i технiкiв, тобто яю володiють високим конкурентним потенцiалом.
Пщточування традицiйних
порiвняльних переваг у мiжнародному
подш пращ вщбуваеться також шляхом модифжаци критерпв
конкурентоспроможностi на основi використання новптах технологiй - сама по собi дешевизна робочо1 сили, 11 щнова рiзниця, якщо навiть вона достатньо велика, далеко не завжди спрацьовуе, бо наймайстершша i дешева праця у частиш забезпечення новизни й високо'1 якостi продукту не може суперничати з комп'ютеризованим та
високотехнолопчним виробництвом.
Оскiльки iснуюча торговельна практика мiж кра1нами не вписувалась повнютю в теоретичнi моделi порiв-няльних переваг, з'явилась низка робгт, яю були спробою пояснити iснуючi тенденци у мiжнароднiй торгiвлi та дати вщповвд на найбiльш актуальнi питання, що виникають. При цьому кожна iз попередшх теорiй доповнювала наступну факторами (конкурентними перевагами), вщ яких залежала можливють ефективно1 участi кра1н у мiжнародних економiчних вiдносинах та пщвищення 11 конкурентоспроможностi.
Як вщзначаеться в [9], в iсторичнiй ретроспективi еволюцiя ринково1 економiчноi системи ^ насамперед, 11 продуктивних сил е одночасно еволюцiею сутностi i механiзму формування конкурентних переваг. Перехiд вiд аграрного суспшьства до iндустрiального i трансформацiя
останнього у "суспшьство знань" означають радикальну змшу джерел економiчного розвитку, а отже, i формування конкурентних переваг: починаючи з тих, яю у значнш мiрi визначаються об'ективними природними умовами господарювання, до джерел у значнiй мiрi суб'ективного походження, з обмеженим впливом сил природи на економiчний розвиток -
штелектуального ресурсу i його безпосереднього ноая - людини.
Докладний аналiз еволюци теори конкуренци наведено в [1]. У табл. 1 наведено основш, на думку автора, етапи еволюци теори конкуренцП на прикладi мiжнародноi конкурентоспроможностi кра1н. Як вщзначае автор, суттевим недолiком як класичних, так i сучасних теорiй, який ютотно знижуе 1х практичне значення, е розгляд мiжнародноi конкурентоспроможностi, здебшьше, з позицП торгiвлi. Жодна теорiя не може дати вiдповiдi на уа питання, що виникають. "На наш погляд, поеднання еволюцшно! теори Й. Шумпетера, дiловоi моделi А. Сливоцького, П. Кругмана та теори глобального випередження конкурешгв Г. Хамела, К. Прахалада може найкращим чином пояснити високу
конкурентоспроможнють розвинених кра1н свпу" [1, 24].
Таблиця 1. Еволюцгя теорИ мгжнародног конкурентоспроможностг крагни
Теори Конкуренты переваги
Теорiя мерканташзму (Т. Мен, А. Монкретьен та ш.) Протекцiонiстська полгтика держави
Теорiя абсолютних переваг (А. Смгт) Абсолютнi рiвнi витрат виробництва
Теорiя вiдносних переваг (Д. Ркардо) Вщносш рiвнi витрат виробництва
Теорiя спiввiдношення факторiв (Е. Хекшер, Б. Олiн) Вщмшнють у факторах виробництва i 1х ефективне застосування
Еволюцшна теорiя (Й. Шумпетер) 1нновацГ1 та пщприемництво
Теорiя конкурентних переваг (М. Портер) Продуктивнiсть у використаннi факторiв на рiзних стадiях конкурентоспроможностi
Теорiя глобального випередження конкурешгв (Г. Хамел, К. Прахалад) Ключовi компетенци, iнтелектуальне лiдерство
Що стосуеться саме визначення поняття "конкурентоспроможнють", то, як вiдзначалось ранiше,
загальноприйняте визначення, на жаль, вщсутне. Це, поряд зi складнiстю виршення проблеми взагалi,
визначаеться також тим, що з юторичною еволюцiею ринково'' економiчноi системи i, насамперед, й продуктивних сил одночасно змiнюються сутнють i механiзм формування
конкурентоспроможностi.
Виконаний нами аналiз показуе, що iснуючi розбiжностi у роботах рiзних авторiв з цих питань викликанi, насамперед, еволющею економiчноi думки внаслiдок еволюцй ринково'' економiчноi системи (такi розбiжностi, що обумовленi iсторичним часом появи визначень, можна вважати
об'ективними), iншi - рiзними точками зору на проблему (як правило, занадто вузьким чи широким й трактуванням) або простою невщповщнютю науковим правилам логiки [4,14] щодо побудови визначень (пщмша одного поняття шшим, використання деяких лопчних форм, схожих з визначенням, таких як опис, характеристика, порiвняння тощо). Крiм того, бiльшiсть авторiв, надаючи свое визначення, розглядають не конкурентоспроможнють взагал^ а конкурентоспроможнiсть економiчного об'екту певного рiвня.
Докладний аналiз юнуючих тдхо-дiв до змiсту та визначення поняття "конкурентоспроможнють" стосовно об'екту свого дослщження
(конкурентоспроможносп кра'ни)
виконав Л.Л. Антонюк [1]. Як вщзначае автор, рiзнi вченi характеризують конкурентоспроможнють залежно вщ об'екта i предмета свого дослiдження. При цьому конкурентоспроможнiсть кра-'ни розглядаеться у рiзних аспектах, як: полiтико-економiчна концепщя;
потенцiйнi можливостi компанiй кра'ни
конкурувати на свпових ринках; динамiчний процес, мехашзм розвитку; властивiсть економiки; спроможнють кра'ни утримувати свою присутнiсть на мiжнародних ринках тощо.
Деякi наведеш у цiй роботi визначення конкурентоспроможносп кра'ни представленi у табл. 2. Як видно з ще'' таблищ, про еднiсть пiдходiв мова навпь не йде.
Окрiм цього, можна висловити деяю зауваження щодо побудови наведених визначень. Так, наприклад, визначення "конкурентоспроможнють -це мехашзм розвитку" е занадто широким, оскшьки о^м
конкурентоспроможносп iснують iншi мехашзми розвитку. Тому таке визначення не розкривае змюту поняття конкурентоспроможностi, й сутi, не вiд-окремлюе конкурентоспроможнють вщ iнших об'ектiв, що е призначенням визначення. Певною мiрою лише одшею з характеристик, яка також не розкривае змiсту та сутi поняття
конкурентоспроможносп може слугувати вираз: "Конкурентоспроможнють - це динамiчний процес, де кожний, власне, конкуруе з кожним". Характерним для юнуючих пiдходiв до визначення конкурентоспроможносп е застосування в одному й тому же розумшш понять "конкурентоспроможнють" та '^вень конкурентоспроможносп". З цих позицш розглянемо наступне визначення: "Конкурентоспроможнють - стутнь можливосп нацюнальних галузей економжи за вiльного i справедливого ринку виготовляти товари i послуги, що вщповщають вимогам як внутрiшнього, так i зовнiшнiх ринкiв при одночасному зростаннi реальних прибуткiв наймано'' пращ". По-перше, ступшь можливостi характеризуе рiвень кон-
курентоспроможностi, й кiлькiсну оцш-ку, а не змiст цього поняття. По-друге, чому саме "за вшьного i справедливого
ринку"? Сьогодш, як вщомо, таких ринюв або зовам не icHye, або дуже мало. Як бути з визначенням поняття "конкурентоспроможнють" за таких умов?
Аналопчний стан i3 визначенням конкурентоспроможносп тдприемств та продукцп (товарiв), коли у значнш кiлькоcтi випадкiв мае мюце характеристика цього поняття, або змiшyвання його iз рiвнем конкyрентоcпроможноcтi.
Так, наприклад, у [3] розглянуто багато точок зору стосовно понять
конкурентоспроможносп з метою використання ïx для визначення поняття "конкурентоспроможнють тдприемства", оскшьки, на думку автора, кожне з юнуючих визначень конкурентоспроможносп пiдприeмства допустимо, але не е унiверсальним та вичерпним. Разом iз тим до авторського визначення можна вщнести лише наступне, яке, на наш погляд, е характеристикою, а не визначенням: "Конкурентоспроможнють, на наш погляд,
це узагальнений, тдсумковий показник
конкуренци, конкурентних переваг та
Таблиця 2. Зм1ст поняття "конкурентоспроможтсть " у р1зних досл1дженнях
Автор, назва роботи Змют визначення
1нститут менеджменту i розвитку (IMD) World Competitiveness Yearbook 2000, IMD www.imd.ch/wcy/ranking Конкурентоспроможнють - реальна i потенцшна можливють фiрм за юнуючих умов проектувати, виготовляти, збувати товари, яю за щновими й нещновими характеристиками привабливiшi для споживачiв, шж товари ïx конкурешгв
Куликов Г. Японский менеджмент и теория международной конкурентоспособности. - М.: Экономика, 2000. - С. 36 Конкурентоспроможнють - стутнь можливосп нащональних галузей економжи за вшьного i справедливого ринку виготовляти товари i послуги, що вщповщають вимогам як внутршнього, так i зовшшшх ринюв при одночасному зростанш реальних прибутюв наймано'' пращ
Селезнёв А. Инфраструктура рынка и конкурентоспособность России (методологические вопросы анализа и интегральной оценки) // Экономист. - 1996. -№2. - С. 10 Конкурентоспроможнють - зумовлене економiч-ними, сощальними i полгтичними факторами положення кра'ни на зовнiшньому ринку, яке вщображуеться через показники (iндикатори), яю адекватно характеризують такий стан i його динамiку
Фатхутдинов Ф. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. - М.: Инфра-М, 2000, - С. 23 Конкурентоспроможнiсть - властивiсть об'екта, що характеризуеться ступенем реального або потенцшного задоволення ним конкретно'' потреби у порiвняннi з аналогiчними об'ектами, яю представленi на даному ринку
Бшорус О., Мацейко Ю. Конкурентоспроможнють у сучасному глобальному свт // Економiчний часопис ХХ1. - 2002. - № 9. - С.12 Конкурентоспроможнють - це динамiчний процес, де кожний, власне, конкуруе з кожним
Хамел Г., Прахалад К. Конкурируя за будущее. - М.: Олимп-бизнес, 2002. - С. 231 Конкурентоспроможнють - це мехашзм розвитку
AMrHHep K. A framework for the K0HKypeHT0cnp0M0:mcTb - 3gaTHicTb nigTpHMy-
evaluating the competitiveness of BaTH nacTKH phhmb, BogHonac 36i.nbmyroHH CBm
countries Structural change and Eco- npH6yTOK, nomnmyBara co^a.nbrn craHgapTH Ta
nomic Dynamics, 1998, № 9, p. 160 craHgapTH HaBmnHmHboro cepegoBH^a
його стало'' роботи, який убирае в себе результати дш та зусиль самих рiзних виробничих, обслуговуючих та управ-лiнських ланцюгiв, тдсистем i залучених ресурсiв" [3, 28] (переклад наш).
Характерним змшуванням понять конкурентоспроможносп та рiвня конкурентоспроможностi е, на наш погляд, наступне визначення
конкурентоспроможносп товару:
"Конкурентоспроможнють товару -ргвень (видiлено нами) його економiчних, технiчних i експлуатацшних параметрiв, якi дозволяють витримати суперництво з шшими аналогiчними товарами на ринку" [6, 22]. Як далi вщзначае автор, конкурентоспроможнiсть - порiвняльна характеристика товару, що мiстить комплексну оцшку вЫе' сукупностi виробничих, комерцшних,
органiзацiйних i економiчних показникiв. Тобто мова йде не про конкурентоспроможнють товару
(продукцп), а про й рiвень.
Подiбнi приклади можна було б продовжити, але, на наш погляд, навпъ вже викладеш дозволяють пщтвердити думку про те, що сьогодш iснуе невизначенiсть щодо понятшного апарату, який використовуеться при розглядi проблем
конкурентоспроможностi, i особливо вщ-сутнiсть у вiтчизняних i зарубiжних учених едино'' думки щодо сутностi поняття "конкурентоспроможнiсть".
Розглядаючи шляхи усунення юнуючих проблем, слiд визначити деякi сформульоваш нами вихiднi науково-методичнi передумови, яю, на нашу думку, дозволять виршити цю проблему або знизити й гостроту.
По-перше, система визначень, пов'язаних з поняттям
"конкурентоспроможнiсть", повинна будуватися на единш методичнiй основi у наступнш логiч-
нiй послiдовностi: конкурентоспроможнють - рiвень конкурентоспроможностi -конкурентоспроможнють економiчного об'екту певного рiвня (кра'ни, пiдпри-емства, товару) - рiвень конкурентоспро-можностi економiчного об'екту певного рiвня. При цьому кожне наступне визначення повинно будуватися на основi попереднього - деталiзувати його.
По-друге, при побудовi визначень слщ виходити з того, що конкурентоспроможнють - це властивють об'екту, а рiвень конкурентоспроможностi - й кiль-кiсна характеристика, що визначаеться станом i динамiкою конкурентних переваг, якими володiе цей об'ект.
По-трете, при побудовi визначень не бажано наводити перелш окремих чинниюв або характеристик (наприклад, умов конкуренцй, конкурентнi переваги та !'х джерела тощо), яю можуть змiню-ватися з юторичною змiною економiчних формацш.
Розглядаючи можливiсть
застосування сформульованих науково-методичних передумов, слщ вщзначити, що сьогоднi iснуе низка визначень, у яких конкуренщя представлена як властивють об'екту. Розглянемо деяю з них.
1. "Ушверсально (незалежно вщ рiвня проявлення) конкурентоспромож-нiсть можна визначити як iманентну економiчному суб'екту ^зично', юридично'' особi або на агрегованому рiвнi - галузi, сектору економки, а на синтетичному - кра':1ш в цiлому) спроможнiсть (стан) брати участь у ринковш економщ в умовах конкуренцй при зростанш доходiв, розширеннi
виробництва, пщвищент рiвня та якостi життя учасникiв економiчного процесу" [8, 5] (переклад наш).
2. "Конкурентоспроможнють -властивють суб'екта ринкових вщносин, яка виявляеться у процес конкуренци та дозволяе зайняти свою шшу у ринковому господарствi для розширеного вщтворю-вання, що передбачае покриття уах витрат виробництва та отримання прибутку вщ господарсько' дiяльностi" [3, 23] (переклад наш).
3. Прикладом такого пщходу е також наведене у табл. 2 визначення Ф. Фатхут-динова, на думку якого конкурентоспроможнють - це властивють об'екта, що характеризуеться стутнню реального або потенцшного задоволення ним конкретно'' потреби у порiвняннi з аналопчними об'ектами, яю представленi на даному ринку.
Слщ вiдзначити, що за сво'м змю-том першi два визначення виключають iз розглядання конкурентоспроможнють продукту (товару), хоча у першому визначенш й наголошуеться незалежнiсть його вщ рiвня проявлення конкурентоспроможностi.
Незважаючи на те, що останне визначення наведено у табл. 2 у контекст визначень конкурентоспроможносп кра-'ни, саме воно, на нашу думку, у найбшьшш мiрi придатне для визначення конкурентоспроможносп взагалi.
Безперечною позитивною якютю цього визначення, як ми вважаемо, е: розглядання конкурентоспроможностi як властивосп об'екта; його взаемозв'язок iз конкретним ринком; розглядання конкурентоспроможносп як реально'' або потенцшно' характеристики. Останне суттево впливае на визначення показниюв рiвня
конкурентоспроможностi, оскшьки
багато фаxiвцiв у якостi таких показниюв розглядають частку ринку, яку займае цей об'ект, або iншi пов'язанi з ним показники. Такий пщхщ виключае
можливiсть визначати рiвень конкуренто-спроможностi на етапi планування продукпв або заxодiв щодо пщвищення рiвня конкурентоспроможностi на рiвнi тдприемства, галуз^ кра'ни.
До недолiкiв визначення конкурентоспроможносп, що
розглядаеться, на нашу думку, слщ вщнести наявнють у ньому характеристики ступеню, тобто в одному визначенш розглядаються
конкурентоспроможнють i ï'ï' рiвень.
Виконанi нами дослщження дають змогу запропонувати наступнi визначення понять
"конкурентоспроможнють" i '^вень конкурентоспроможностi" взагалi
(незалежно вщ рiвня проявлення):
конкурентоспроможнiсть - це властивють об'екта, що характеризуеться можливютю реального або потенцшного задоволення ним конкретно'' потреби певного ринку;
рiвень конкурентоспроможносп -кшькюна характеристика конкуренто-спроможносп, яка характеризуе ступiнь вiдповiдностi можливосп об'екта реального або потенцiйного задоволення ним конкретно' потреби певного ринку у порiвняннi з аналопчними об'ектами, яю представлеш на даному ринку.
Наведеш визначення можуть стати основою для побудови у подальшому визначень конкурентоспроможносп та '' рiвня стосовно продукту, тдприемства, галуз^ кра'ни тощо, з урахуванням особливостей, притаманних цим об'ектам.
Вiзьмемо, наприклад, визначення конкурентоспроможносп та ïï рiвня стосовно продукцГ'. Вiдомо, що товар (продукт, що вироблений на продаж) -головний суб'ект ринку. Як вщзначаеться в [6], саме в товарi вщображеш всГ осо6ливостГ i протирГччя розвитку ринкових вГдносин в економщ. Товар -точний iндикатор економiчноï' сили й активностi виробника. Дiевiсть чинникГв,
що визначають позици виробника, перевiряeться в процесi конкурентного суперництва товарiв в умовах розвиненого ринкового мехашзму, що дозволяе виявити вiдмiнностi даного товару вщ товару конкурента як за ступенем вщповщносп конкретнiй сус-пшьнш потребi, так i за витратами на ïï задоволення.
Основним ^m^ieM конкуренто-спроможностi товарiв служить мiра задоволення ними реальних потреб, що зумовлюе рiзну привабливiсть товарiв-конкурешгв для споживачiв. Для побудови визначення поняття
"конкурентоспроможнють товару
(продукцп)", яке повинно вiдрiзняти його вщ визначення поняття
"конкурентоспроможнють" взагал^ а також яке можна використовувати у подальшому для побудови поняття "р> вень конкурентоспроможностi продукцп", важливо встановити тi властивостi продукцп, як1 покликанi забезпечити конкретнi потреби певного ринку та наявнють яких створюе ïï конкурентнi переваги.
Сьогоднi переважае думка, вщпо-вiдно до яко'1' пiд конкурентними перевагами товару розумieться комплекс споживчих, цiнових i якюних характеристик, якi визначають його устх як на внутрiшньому, так i на зовшшньому ринку. Конкурентнi переваги - це ri характеристики, властивосп товару, якi створюють для пщприемства певну перевагу над сво'1'ми конкурентами, а для споживача -оптимальне поеднання споживчих характеристик товару.
З урахуванням викладених рашше науково-методичних передумов, а також наведених визначень
конкурентоспроможностi взагалi та ïï рiвня можна запропонувати наступш визначення понять
"конкурентоспроможнiсть продукцп" та
'^вень конкурентоспроможностi продук-ци":
конкурентоспроможнiсть продукцп - це властивють продукцп, обумовлена наявнютю у не'1' сукупност1 техшко-експлуатацшних i економiчних характеристик, що визначае можливють реального або потенцiйного задоволення нею конкретно'1' потреби певного ринку;
р!вень конкурентоспроможностi продукцп - кшькюна характеристика, яка характеризуе ступ1нь вщповщносп техш-ко-експлуатацiйних i економiчних параметр!в продукцп реально або потенцiйно задовольняти конкретш потреби певного ринку у пор!внянш з аналогiчною продукцieю, яка
представлена на даному ринку.
Застосування викладеного вище пщходу до визначення понять у сфер! конкурентоспроможносп дозволить ство-рити загальноприйнятi визначення, забезпечить едине розумшня ïx сутност1, що сприятиме бшьш ефективному вирiшенню 61льшост1 проблем аналiзу конкурентоспроможностi - оц1нц1 ïï р1вня, вибору та обгрунтуванню заxодiв щодо встановлення, пщтримки на необxiдному р1вш та пiдвищенню конкурентоспроможностi тощо.
Лггература
1. Антонюк Л.Л. Мiжнародна конкурентоспроможнють краш: теорiя та меxанiзм реалiзацiï / Монографiя. - К.: КНЕУ, 2004. - 275 с.
2. Астахова И. Повышение конкурентоспособности изделий // Бизнес Информ. - 1997. -№21. -С.71-74.
3. Воронкова А.Э. Стратегическое управление конкурентоспособным потенциалом предприятия: диагностика и организация. - Луганск: Изд-во Восточно-украинского нац. ун-та, 2000. -315 с.
4. Горский Д.П. Определение (логико-методологические проблемы). -М.: Мысль, 1974. - 311 с.
5. Ермолов М.О. Чем отличается конкурентоспособность фирмы от конкурентоспособности товара // Как продать ваш товар на внешнем рынке: Справочник. - М.: Мысль, 1990. - С. 228241.
6. Кобиляцький Л.С. Управлшня конкурентоспроможнютю: Навч. поабник. - К.: Зовшшня торпвля, 2003. -304 с.
7. Осипов В.Н., Диленко В.А., Стрелец А.А. Оценка конкурентоспособности продукции производственного назначения. - Одесса: Ин-т проблем рынка и экон.-экол. исслед. НАН Украины, 2001. - 152 с.
8. Петров В. Конкурентоспособность // РИСК. - 1999. - №4. - С. 4-11.
9. Пщдубний 1.О., Пщдубна А.1. Управлшня мiжнародною
конкурентоспроможнютю тдприемства: Навч. поабник. - Харюв: ВД "1НЖЕК", 2004. - 264 с.
10. Портер М. Стратегiя конкуренци / Пер. з англ. А.Олшник, Р.Скшьський. - К.: Основи, 1998. - 390с.
11. Роль держави у довгостроковому економiчному зростанш / За ред. Б.С. Кваснюка. - К.: 1ЕП, 2003.
12. Рикардо Д. Начало политической экономии и налогового обложения: Сб. соч.: В 5 т. - М.: Госполитиздат, 1941. - Т. 1. - 280 с.
13. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов: Пер. с англ. - М.: Наука, 1992. - 572 с.
14. Уемов А.И. Основы практической логики с задачами и упражнениями. - Одесса: ОГУ им. И.Н. Мечникова, 1997. - 388 с.
