CC BY
21
УДК 711.1 Проф. М.М. Габрель, д-р архтектури -
НУ "Львiвська полiтехнiка"
УМОВИ ТА МЕТОДИЧН1 ВИМОГИ ДО ПРОСТОРОВОГО ПЛАНУВАННЯ НА ВНУТР1ШНЬООБЛАСНОМУ Р1ВН1
Визначено методолопчш змiни до просторового планування в Укра!ш, якi грунтуються на досввд Нiмеччини. Вони окреслюють умови дiяльностi з просторового планування та мiстобудiвного проектування, передбачають змшу традицiйних методик усiх етапiв планування - передпроектного аналiзу, оцiнки стану системи, обгрунтування варiантiв розвитку, вибору оптимально! пропозицп та проектування.
Prof. M.M. Gabrel'-NU "L'vivs'kaPolitekhnika"
Terms and methodical requirements are to spatial planning at inwardly area level
Certainly methodological changes to the spatial planning in Ukraine, which are based on experience of Germany. These changes are outlined by the terms of activity from the spatial planning and town-planning planning, foresee the change of traditional methods of all stages of planning - before project analysis, estimation of the state of the system, ground of variants of development, choice of optimum suggestion and planning.
Вступ, актуальшсть. Методолопя i практика просторового планування в Укра!ш не встигають за змшами, i вихщ i3 ситуацп вбачаеться в залучен-m досвщу европейських кра!н. Шмеччина мае добрi традицп просторового планування, а сшвпраця Львiвсько! област з Тюринпею (Мiнiстерством бу-дiвництва i транспорту) е корисною ще й тому, що цi землi пережили подiбнi трансформацп переходу вщ "радянсько!" системи господарювання та управ-лiння до демократично! та ринкових механiзмiв.
Питання регiонального просторового планування надзвичайно важли-вi й тому, що зростае роль територiальних громад (комунальне проектування), якi можуть спричинити втрату системно! цшсносл територш та систем-них ефектiв вщ спiльно! дiяльностi. Окрiм того, важливють економiчних проблем, вимога зменшення викидiв у природне середовище призводить до змши традицiйних систем енергозабезпечення в комунальнш сферi та вироб-ництва, що зумовлюе радикальш перетворення в структурi простору. 1снують й iншi причини, якi обумовлюють актуальнiсть просторового планування на внутршньообласному.
В Укра!ш допущено чимало помилок у системi реформування влас-ностi й систем господарювання. Велик резерви покращення ситуацп вбача-ють в ефективному просторовому плануванш на внутрiшньообласному рiвнi, що мае узгодити шдходи до використання просторового потенщалу та охоро-ни ресурЫв.
Метою до^дження е обгрунтування вимог до просторового планування на внутршньообласному рiвнi. Увагу закцентовано на методичних аспектах та використанш досвщу регiонального планування в Шмеччит (земля Тюрингiя) для укра!нсько! практики.
Виклад матерiалу досл1дження. Метою регюнального планування е оптимiзацiя структури територiй для суспiльного використання з урахуванням
динам^ змш. Просторове планування - стратегiчний шструмент управлiння та розвитку територiй. За европейською традищею роботу розпочинають з ак-центування плану в суспшьствь Просторове планування вiдбуваеться на засадах сталого розвитку, зокрема таких принцитв: балансу мiж вимiрами сталост (суспiльство - природа - економжа); консенсусу як бази суспiльних дш (вла-да - громада - швестор); узгодженостi рiзних iнтересiв та форм використання простору (промислового господарювання, сшьськогосподарсько! дiяльностi, природоохоронних заходiв i т. iн.); перспективностi, тобто визначення просто-рових змiн i перспектив розвитку як реакцш на суспшьт потреби i змiни.
Приводом до створення репональних планiв виступае законодавча ви-мога, коли влада зобов'язана розробити i оновлювати документи, або потреба управлшня територiею, коли е усвщомлення, що цей документ сприяе шдви-щенню ефективностi управлiнських дш. Цей документ розрахований на меш-канцiв, iнвесторiв i владу, кожен з яких бере участь у його розробленш та за-щкавлений у використаннi.
Опираючись на досвщ регiонального планування Нiмеччини, пропо-нуемо як базову прийняти таку структуру виконання плашв просторово! ор-гашзаци та розвитку окремих регiонiв области
• отримання та анал1з вихщних даних для характеристики та оцшки стану сис-теми. Визначають джерела даних 1 яшсть шформаци, яка мае бути пор1вняль-ною 1 сумшною для завдань просторового планування;
• розроблення концептуальних засад (цшей, методик, вимог до плану). Форму-вання модел оргатзаци простору, наприклад, збшьшення люистост!, змен-шення розораносп, полшшення еколопчно! ситуацп, збалансоватсть трудо-вих ресуршв 1 мюць пращ, покращення демограф1чно! ситуаци, вир1внюван-ня умов життя населения тощо;
• визначення рамкових умов просторового плану, що ввдбуваеться з1 врахуван-ням умов област!, галузевих пропозиций та вибраних цшей планування;
• формування часткових (фахових) платв на основ1 оценки придатност тери-торш з визначенням прюритетних й умовних територш ввдповвдного галузе-вого використання. Для кожного фахового плану е прюритетна шформащя та методики обгрунтування проектного ршення;
• накладання часткових пропозицш, визначення зон конфлдапв 1 виокремлен-ня прюритетних тдход1в до !х усунення;
• конкретизация концепци плану просторово! оргатзаци територп та його оформлення;
• обговорення, дискусп, експертизи, прийняття плану.
Для практики просторового планування на внутршньообласному рiв-нi в УкраАт iснують такi проблеми: брак вихщних даних i потрiбноl для обгрунтування ршень шформаци (тематичних карт, статистичних та шших вiдомостей, зорiентованих на задачi просторового планування); вщсутшсть галузевого (фахового) планування, яке б орiентувалося на задачi розроблення репональних плашв; вщсторонешсть мешканцiв (територiальних громад) вщ регiонального планування, вiдсутнiсть механiзмiв заохочення !х до участi в цьому процесц вiдсутнiсть досконалих методик аналiзу проблем i конфлiктiв у системц мало наукових дослiджень, як стосуються задач просторового розвитку регюшв Укра1ни та !х окремих територiальних пiдсистем.
Загалом методика просторового планування в Украш вщбуваеться за принципом "зверху - вниз", коли регюнальш документи розробляють цен-тральнi iнститути i пiсля ïx розроблення виконують галузевi плани та планування на нижчих рiвняx. Тобто домшуе державно-управлiнська форма розроблення плашв, коли ïx складають на замовлення органiв центральнi установи i пропонують громадам. У бшьшосп европейських краïн виконавцями планування е мiсцевi товариства i бюро, тобто щ повноваження делегуе держава (регюни) громадам, але фшансуе держава. Наявний в Украïнi тдхщ зу-мовлюе незацiкавленiсть мiсцевиx громад i влади до таких докуменлв, ïx зо-рiентованiсть на вузьке коло користувачiв. Такi роботи виконують i реалiзу-ють рiзнi структури, важко узгодити iнтереси громад i загальш iнтереси регь ону, оскшьки документ подано "зверху". У практищ просторового планування Украïни не диференцшовано завдання рiзниx рiвнiв планування. Так, Кон-цепцiя схеми планування Львiвськоï областi мiстить значну частину роботи, яка виходить за межi Концепцп в европейському ïï трактуванш. У практицi европейських краïн таю матерiали е значно конкретнiшими i зорiентованi на практичнi завдання управлшня територiею.
Вимоги та фахове (галузеве) планування окремих територш Формування системи центральних м^ць. У Концепцп схеми планування Львiвськоï област видшено три надрайоннi системи розселення - Дро-гобицька, Львiвська та Червоноградська. Для просторового планування на внутршньо-обласному рiвнi потрiбно з'ясувати питання урбанiстичноï поль тики в областi та визначення окремих цен^в системи розселення, дати вщ-повiдь на альтернативу "урбашзащя - дезурбанiзацiя" в регюш. У традицп просторового планування европейських краш статус центрального населено-го пункту е важливою етикеткою. 1снуе градацiя центральних населених пун-гав з вiдповiдними завданнями та перевагами. Нагадаемо, що теорiя центральних населених пунклв було опрацьовано в 30-х роках минулого столгг-тя, а методики планування з видшенням центральних поселень розроблено у 60-х рр. Головними критерiями видшення центральних поселень дос вважа-ють:
• юльшсть населения (мшмальне число для статусу центрального поселення, що е неоднаковим у рiзиомаиiтииx крашах);
• оснащетсть поселення (р1вень розвитку социально! та iижеиериоï шфрас-труктури);
• значення району, на який впливатиме центр (шльюсть мешканщв, що прожи-вають у межах зони впливу центрального поселення) з урахуванням чинника демографiчииx змiи.
На нашу думку, класична методика, яка базувалась на зазначених ви-ще критерiяx, застарша, оскiльки змiнилися соцiальнi та соцiально-виробничi вiдносини, змiнилася система надання послуг, збшьшилася кiлькiсть мешкан-цiв та ïx орiентацiя на рiзнi центри, зросла мобшьшсть населення та вщбувся переxiд вiд моно- до мультицентральноï орiентацiï\ Вiдповiдно, змiнюються пiдxоди до визначення системи центральних мюць. Ставляться вимоги, що не можна громади прив'язувати до якогось одного центру, а також адмшютра-тивш межi не мають значення для шдивщуальних дiй.
З питанням центральних поселень тюно пов'язане питання транспор-тно! доступностi та розбудови структурних зв'язюв на територп, зокрема i ви-дiлення зон обмеженого доступу до центру. 1снуе iерархiчна система сполу-чень, зокрема рiвень великомасштабних сполучень, рiвень мiжрегiональних i регiональних сполучень. У Концепцп схеми планування Львiвськоl областi професiйно опрацьовано питання найвищого масштабу та розбудови мiжна-родних транспортних комунiкацiй. Оскшьки значна частина просторового потенцiалу перебувае поза зонами впливу мiжнародних комушкацш, слiд поглибити аналiз та деталiзувати рiшення транспортних зв,язкiв на нижчому iерархiчному рiвнi. Для цього доцшьно застосувати методику полiгонiв Тю-сена, яка також передбачае встановлення середньо1 вiддалi по прямих i реаль-них вiддалях, що сполучають сусщш центри, i в такий споЫб обмежують зо-ни сусiднiх цен^в. Пiсля цього в межах окреслених зон аналiзують ефектив-нiсть транспортних сполучень з центральним поселенням. Порiвнюють час подолання вiдстанi до центру по прямш (iдеальна) та реального часу подо-лання вiдстанi до центрального поселення. На основi порiвняння визначають поселення (фрагменти територiй), що мають рiзне сполучення з центральним поселенням. Будують вщповщну матрицю порiвнянь iдеальних (по прямiй) та реальних сполучень.
У першу зону потрапляють поселення з найкращими умовами досяж-ностi центру, коли за значних щеальних вiдстаней реальна доступнiсть мала. У другу i третю зони - поселення i територп, що мають близью щеальш та реальш сполучення i не потребують якихось змш. Поселення четверто1 зони за незначних вщдалей по прямiй вимагають значних затрат реального часу на сполучення з центральним поселенням. Для поселень ще1 зони доцшьно ю-тотно реформувати i розвивати транспортш сполучення. Такi дослiдження потрiбнi для обгрунтування ршень про спорудження нових сполучень. але при цьому варто враховувати й iншi критерп, зокрема безпеки руху, еконо-мiчнi та еколопчш аспекти будiвництва.
Методика видшення та формування рекреацiйних територiй. Для просторово1 оргашзацп та розвитку захщного регiону Украши загалом i Львiвськоl областi зокрема важливе значення мае рекреацшний потенцiал. У Концепцп схеми просторового планування облас^ цi питання розглянуто на макрорiвнi. Пiд час розроблення репональних плашв (окремих, i прських зокрема) важливо враховувати статус курор^в i рекреацiйно привабливих зон. Територiальнi громади подають попит на отримання вiдповiдного статусу. Опираючись на науковi обгрунтування, тут враховуеться система показ-никiв, зокрема: чистота пов^я, наявнiсть мiнеральних рекреацiйних ресур-сiв, паркових зон, наявнiсть i стан готелiв та об,ектiв вщпочинку, туристичнi маршрути, економiчна значимiсть туризму для територп, природна привабли-вють ландшафту, наявнiсть мiсць, важливих для шзнавального туризму тощо.
Зазвичай, ця множина характеристик i показникiв територп може бути згрупована в декшька критерпв, якi характеризують: значущiсть рекреацп для територil; природно-ландшафтну привабливiсть; культурно-юторичну цiннiсть; наявнiсть рекреацiйноl iнфраструктури; розвинешсть соцiальноl та
шженерно! шфраструктури на територи; вигiднiсть географiчного розташу-вання, зокрема розвиненiсть зв,язкiв з шшими регiонами та на внутршньооб-ласному рiвнях, близькiсть мiсць концентраци рекреантiв.
Загалом територiю можна охарактеризувати за штегральними показ-никами наявного рекреацшного потенцiалу та ефективнiстю його використання, а також скласти карту привабливост та структури ландшафту. Кожна територiальна громада вiдповiдно до обгрунтованих критерив ощнюе свiй потенщал, а шляхом попарного порiвняння окремих складниюв визначае рiз-нi зони, важливi для рекреаци (туризму). Будують матрицю порiвнянь рiвня рекреацiйного потенщалу до рiвня розвитку об,ектiв рекреацшно! шфрас-труктури.
У першу зону потрапляють поселення з великим рекреацшним потен-цiалом i високим рiвнем розвитку об,ектiв iнфраструктури. У другу - поселення з високим потенщалом, але низьким рiвнем розбудови шфраструктури, у четвертш зонi за низького потенщалу е високий рiвень розвитку рекреацшно! iнфраструктури. На основi такого аналiзу обгрунтовують заходи з приведен-ням до вiдповiдностi рекреацшно! iнфраструктури, наприклад, готельного господарства у зонах з рiзним рекреацiйним (туристичним) потенщалом.
Забезпечення охорони природи в просторовому плануванш для захщ-ного регюну Украши особливо актуальне через ушкальш природно-лан-дшафтнi умови та загрози 1х збереження. Планування охорони природи в ре-гiональних планах тюно пов'язане з ландшафтним проектуванням, яке мае виконуватись для рiзних територiальних рiвнiв: ландшафтна програма на всю область, рамковi ландшафтнi плани для планування окремих чи групи реп-ошв, ландшафтш проекти для окремих територiальних громад (сшьських рад). Змют рамкових ландшафтних планiв полягае в тому, щоб взявши до уваги всю множину природно-ландшафтних i умов землекористування, ви-явити конфлжти на територи через призму охорони природи та розробити природоохоронш заходи щодо просторово! оргашзаци та розвитку регюну. Така робота передбачае збiр природоохоронних даних, аналiз наявних плашв i конфлiктiв та прийняття на цiй основi рiшення стосовно вагомост певних територiй. Вiдбуваеться нанесення ще! шформаци на карти, пристосування до методики та завдань регюнального планування.
У практищ Шмеччини визначення прюритетних територiй вщбу-ваеться шляхом нанесення на топографiчну карту визначених меж окремих природоохоронних об'еклв (нацiональнi парки, бюсферш резервати, територи захисту болгг, гнiздування птахiв, мiсця розселення видiв). Об'еднуючи цi територи, визначають межi зон природоохоронних територiй. По кожнш з них формують таблицю даних, якi И характеризують, описують наявнi кон-флiкти та мютять рекомендаци щодо заходiв !х усунення.
Важливою е методика видiлення цшсних (нероздiлених) природних комплексiв. Розглядають люи, сiльськогосподарськi угiддя, що не роздшеш дорогами i поселеннями та утворюють цшсш природнi комплекси. Цi територи мають особливе значення для охорони природи i е найважлившим шаром у природоохороннiй шформаци регiонального планування.
Г| • и • • •
Захист територш ввд техногенних i природних ризикш, зокрема
• • • ГЧ ' с»
паводкiв у репональному плануваннi. Завдання захисту територiй полягае у стримуванш паводку, запобiганнi лиху, створенш мiсць для води, де вона завдасть найменшо1 шкоди. Традицшно передбачають i використовують два види захисту: шженерний (греблi, дамби, протипаводковi мури); призводить до розливу води в шших мiсцях, iснуе можливють i загроза пошкодження ш-женерних споруд; незабудова заплав як бшьш природний протипаводковий захист (незабудова i вшьний розплив заплав, створення басейнiв-польверiв для вiдведення води пiд час паводку, збереження та вщновлення природного стану води). Такий захист передбачае вилучення значних територш вщ штен-сивного використання з резервуванням !х пiд протипаводковi заходи.
Методика визначення зон паводюв для питань просторового планування передбачае: збiр шформаци про паводки у минулому на проектованш територп; анашз територп збирання води (характер рельефу, шляхи стану, ви-сота паводюв, потужшсть сташв); аналiз ризикiв затоплення; дослiдження на-явно! iнфраструктури, зокрема дорiг, яю будуть затопленi, що обмежить до-!зд до окремих територiй.
Обгрунтовують, вибирають i запроваджують тi заходи, яю найдоцшь-нiшi в кожнш конкретнiй ситуацп, проте перевагу надають природним заходам. Фахова концепщя захисту територп для репональних правил зобов'язуе визначення зон затоплення i заборони забудови та трактування !х як умовнi територп. Окрiм цього, визначають зони загрози паводкiв, а також територп затоплення у випадку вщмови iнженерного захисту.
Сiльське господарство у регтнальному плануваннi. Методи фор-мування сiльськогосподарськоí концепцп для просторового планування на внутршньообласному р1вн1. Наголосимо, що для Львiвськоl областi ха-рактерний: низький рiвень забезпечення населення сшьськогосподарськими угiддями; подрiбнена структура сшьськогосподарських угiдь; включення у !х структуру природних об'еклв; складнiсть рельефу для значно1 частини тери-торil областц низький рiвень ефективностi використання та значна частка за-лишених земель.
Метою тако1 роботи е обгрунтування пропозицш на видiлення прiори-тетних i умовних територiй сiльськогосподарського використання.
Критерiями для видiлення територiй як прюритетних е: частка робо-чих мюць у сiльському господарствi в загальнш кiлькостi робочих мiсць та частка сшьськогосподарського продукту у загальному валовому продуктi те-риторil. Розроблення проекту вщбуваеться в такiй послщовносп:
• оц1нка територИ в1дпов1дно до встановлених критерИв, зокрема бон1тування грунтов;
• визначення обмежень на сшьськогосподарське використання земель (зони захисту грунтових вод, видобутку корисних копалин тощо);
• встановлення законних прюритетних площ сшьськогосподарського використання (територп, що становлять кормову базу залежно вщ величини тварин-ницьких ферм тощо);
• визначення розрахункових прюритетних територш;
• видалення однор1дних груп площ;
• узгодження земель р1зного режиму сшьськогосподарського використання.
В Укрш'ш вiдбулись змiни: якщо колись розробляли два проектнi документа на рiвнi планування територiальних громад (генплани населеного пункту та схема землегосподарського устрою сшьсько! ради), то з 1 квггня 2008 р. вщповщним ДБН Б.1.1-7-207 "Склад, змют, порядок розроблення, по-годження та затвердження схем планування територи сшьрад" передбачено розроблення проекту сшьсько! ради, де щ два документи розробляються спшьно.
Iндустрiальнi площi в регтнальному плануваннi. Ця частина роботи полягае у визначенш напрямюв розвитку та видiленнi територiй технопар-кiв. Для цього здiйснюють спещальш дослiдження. Треба наголосити, що ю-нують вимоги до локалiзацil технопарюв (максимальна вiдстань 5 км вщ ав-тостради, поза населеними пунктами, поблизу центрального мюта високого рiвня тощо), а територiя мае вщповщати вимогам до iндустрiальноl забудови, мати вщповщний рельеф, добрий зв'язок i залiзничне сполучення. Територи пiд технопарки роздшеш на двi категори (до 100 та бшьше 100 га).
На основi виконаного аналiзу складають характеристику вибраних дь лянок за системою показниюв, зокрема: конфiгурацiя, характер рельефу, на-явнiсть води та заповщних територiй, характеристика грунтiв, шфраструктури, наявно! забудови, вiддаль до основних комушкацш, вокзалу, аеропорту. На цш основi виконують пiдсумкову ощнку дiлянки та розробляють варiанти шдключення до зовнiшнiх транспортних комунiкацiй.
У плаш розвитку регiону визначають дшянки для технопаркiв, якi важливi як на регюнальному, так i локальному рiвнях. Наявнiсть таких нап-рацювань та !х розмiщення в Iнтернетi пiдвищуе iнтенсивну привабливiсть регiону. Доцшьно здiйснити розроблення та пошук площ для iндустрiальних паркiв у масштабi всiеl областi та визначити основш напрямки розвитку. А на рiвнi регiональних планiв (окремих районiв та груп) здшснити конкретиза-цiю. Важливо, щоб цi пропозицil враховувалися i на рiвнi комунального проектування (шд час опрацювання планiв сшьських рад).
Забезпечення сировинною базою в регтнальному проектуванш. Робота зводиться до визначення прюритетних i умовних територш цього нап-ряму. Спещальш шститути розробляють концепщю розвитку сировинно! ба-зи. Для цього визначають територи поширення покладiв корисних копалин та складають карту сировинного потенщалу. Окремi галузi видобувно! та пере-робно! промисловостi зацiкавленi в регiональних планах, оскшьки вони (нап-риклад, прнича промисловiсть) мають змогу через цей документ узаконити закршлення земель.
Завдання регюнального плану - виявити i планово зафжсувати цi те-ритори, а не вирiшувати питання: хто i як буде !х освоювати; здшснити кла-сифiкацiю територil ще! категорil. Важливим е також енергетичне забезпечення регюну та використання вщновлювальних (мюцевих) джерел енергil. Питання виршують для кожного регiону шдивщуально, а стосовно Кар-патського таксону важливим е розвиток вггрово! енергетики. Досвщ Нiмеччи-ни в оргашзаци ще! галузi особливо корисний, адже саме вггрова енергетика
визнана прюритетною - спрощеш допуски для спорудження вггряюв, юнуе MaTepianbHa пiдтримка постачання вггрово1 енергiï та створено paMKOBi умови на ïï розвиток.
Обгрунтування концепцп площ полягае у вибоpi дiлянок, що базуеться на ^e^Mi конфлiктiв, а алгоритм передбачае aнaлiз режиму вiтpiв (карта вгг-piв), нaявноï iнфpacтpyктypи з можливicтю шд'еднання до мepeжi; створення лaндшaфтноï карти та видшення можливих дiлянок для локaлiзaцiï об,eктiв; виявлення дiлянок i зон конфлiктних (розселення - природа - господарюван-ня); iндивiдyaльний aнaлiз вибраних дiлянок; визначення пpiоpитeтних територш для вггрово1" енергетики.
Анaлiз лaндшaфтiв передбачае вивчення естетики кpaeвидiв; рекре-aцiйного освоення та атракцшност лaндшaфтiв. Бiльшa частина кpaeвидiв окремих регюшв включае у cвiй образ вггряки. Така галузева карта локaлiзa-цй' вiтpякiв передбачае визначення зон прюритетного та умовного використання з урахуванням природних i техшчних обмежень, що ютотно звужуе зони цих територш. Обмеження стосуються буферних зон навколо населених пунклв (750 м), вiддaлi вiд дорш, тpyбопpоводiв, а також захисних зон аеро-кapcтiв тощо.
Iитеграцiя фахових плашв. Шсля прийняття piшeння про розроблення (оновлення) регюнального плану розробляють заходи для заохочення людей до внесення пропозицш. Планувальне бюро, приступивши до роботи, збирае пропозицп, якi надходять вiд фахових структур щодо галузевого планування: вода та природоохоронш територп, люового господарства, захисту вiд затоплень i т.д., о^м того, збираються пропозицп окремих громад сто-совно плашв використання площ, а також тематичш карти, фотозшмки та ш-ша iнфоpмaцiя. Особлива увага пpидiляeтьcя натурним обстеженням.
Важливим е застосування Г1С-технологш у репональному плануванш. Окpeмi фaховi структури caмоcтiйно створюють тeмaтичнi плани i передають дaнi у цифровш фоpмi, що дае змогу накладати, додавати, видаляти шформа-цiю, видшяти пeвнi аспекти, а також легко передавати вщомосл для використання. Ця система створюе умови неперервного регюнального планування та реклами територш у пошуках iнвecтоpiв.
У традищях европейських краш на оcновi мaтepiaлiв, що надходять у плaнyвaльнi бюро, розробити зведеш карти, у яких виявляються зони конфлж-тiв як зони накладання piзних iнтepeciв на однш i тiй же територп. Конфлжти формуються у площинi "охорона - використання" тepитоpiй i вид^ються як конфлiкти: пpиpодоохоpоннi - сшьськогосподарського використання, система розселення - розбудова тpaнcпоpтноï мереж1, виробнича база - природоохоронш територп, сшьськогосподарська дiяльнicть - лicовe господарство. Пiд час розроблення плашв узгоджують piзнi штереси, усувають можливi i нaявнi конфл^и, чiтко дифepeнцiюють тepитоpiï за режимами використання. Це створюе rap^rami умови для конкретизаци peгiонaльних правил забудови та використання територш. Оскшьки регюнальш правила в yкpaïнcькiй пpaктицi трактуються як "фyнкцiонaльно-пpaвовe зонування" тepитоpiй, такий пiдхiд дасть змогу об'еднати щ складники та пов'язати Схему планування област з
регiональними правилами, чпташе обгрунтувати регламенти на забудову та використання територш з процедурно-правовими аспектами.
Висновки
1. Методика I практика просторового планування в Укра!т щораз ширше залучае досвщ Свропейських кра!н. Схщна Шмеччина та Укра!на мають схож традицп просторового планування, пережили трансформаци вщ "радянсько!" системи господарювання та управлшня територ1ями до демократично! системи з використанням ринкових мехатзм1в. Корисним буде взаемне використання наявного досвщу.
2. Розкрито загальну фшософ1ю, принципи та тдходи до просторового планування в Шмеччит, що вщбуваеться на засадах балансу м1ж вим1рами сталост (суспшьство - природа - економша), консенсусу як бази сус-тльних дш, штегрування р1зних штерес1в та форм використання простору, а також перспективность
3. Окреслет методолопчт засади створюють умови просторового планування, у межах яких реал1зуеться вщповщна структура (алгоритм) вико-нання плашв просторово! оргашзаци та розвитку окремих територ1аль-них систем, а також вщбуваються змши методик виконання вс1х етатв просторового планування.
4. Анал1з законодавчих { методичних матер1ал1в, а також Концепцп Схеми планування Льв1всько! област вказуе на збереження в Укра!т тради-цшних для радянського часу оргатзацшних форм { методик просторового планування. Анал1з ситуацп та практики просторового планування вказуе на под1бтсть проблем у постсощалютичних державах, проте з особливою гостротою вони проявляються в Укра!т.
5. Наведено приклади виконання фахових платв у Шмеччит, зокрема фор-мування системи центральних мюць, транспортного сполучення, форму-вання рекреацшних територш, охорони природи та захисту територш вщ техногенних { природних ризиюв, розвитку сшьського господарства та щдустр1альних площ в регюнальному планувант, забезпечення сирови-ною та енергетичними ресурсами. Щ методики придатт для практики Укра!ни та спрощують процес просторового планування.
6. ¡нтегращя фахових плашв у просторовому планувант (виконання зведе-них платв) виявляе конфлшти у тдходах до використання простору, пе-редбачае розроблення заход1в з !х усунення. Це дае змогу здшснити ч1тке зонування за прюритетним та умовним використанням { виступае умо-вою розроблення регюнальних плашв забудови й використання територш, узгодження планувальних, функцюнальних { правових аспекив господарювання й охорони простору життед1яльносп людей.
Лггература
1. Закон УкраТни "Про планування 1 забудову територш".
2. ДБН Б. 1.1-6-2007 "Склад, змют, порядок розроблення, погодження та затвердження схем планування територи регюну. - К., 2008.
3. ДБН Б. 1.1-7-2007. Склад, змют, порядок розроблення, погодження та затвердження схем планування територи сшьради. - К., 2008.
4. ДБН Б. 2.4-2-94. Види, склад, порядок розроблення, погодження та затвердження мю-тобуд1вно! документаци для сшьських поселень. - К., 1995.
5. ДБН Б. 1-3-97. Склад, змют, порядок розроблення, погодження та затвердження гене-ральних плашв мюьких населених пункпв.
6. Габрель М.М. Просторова оргашзащя мiстобудiвних систем [1н-т репональних дос-лiджень НАН Укра!ни]. - К. : Вид. дiм А.С.С, 2004. - 400 с.
УДК 504.75 Проф. В.П. Кучерявий, д-р с.-г. наук - НЛТУ Украти, м. Львiв
ПРОБЛЕМИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УРБОЕКОСИСТЕМИ
ВЕЛИКОГО М1СТА
Висвгглено проблеми еколопчних баланав, яю мають лежати в основi досль дження проблеми сталого розвитку великих мют. Виявлено, що його основою е роз-виток без шкоди основним екологiчним, соцiальним, економiчним процесам, а головне - сьогодшшне використання природних ресурсiв не мае шкодити майбутнiм поколiнням мешканщв великого мiста.
Ключов1 слова: урбоекосистема, еколопчш баланси, iндикатори якостi середо-вища, сталий розвиток, фiтомелiорацiя.
Prof. V.P. Kucheryaviy - NUFWT of Ukraine, L'viv Problems of big city urboecosistems steady development
The problems of ecological balances, which must form the basis of research on big city steady development problems, are enlightened. It is discovered that his basis is development without harm basic ecological, social, economic processes, and the main - today's use of natural resources must not harm the future generations of inhabitants of city.
Keywords: urboecosistem, ecological balances, indicators of environmental quality, steady development, phytomelioration.
Особливютю будь-яко! екосистеми, зокрема й тако! велетенсько!, як велике мюто, е вщкрилсть, оскшьки вона мае одержувати i вщдавати енер-пю. Урбоекосистема однаковою мiрою вщкрита як для iммiграцi!, так i для емшраци, а тому для !! функцюнування i самошдтримки необхщш середови-ще "на входГ i середовище "на виходГ. Отже:
Екосистема = IE + S + ОЕ,
де: IE - середовище "на входГ'; S - власне система; ОЕ - середовище "на вихода".
Масштаби змш середовища "на вход^' i "на виход^' природних еко-систем надзвичайно сильно коливаються i залежать вiд декiлькох змiнних, зокрема: розмiрiв системи (чим вона бшьша, тим менше залежить вiд зовшш-нiх чинникiв); iнтенсивностi обмiну (чим вш iнтенсивнiший, тим бiльшими е приплив i вiдтiк); збалансованостi автотрофних i гетеротрофних процесiв (чим сильшше порушена ця рiвновага, тим бшьшим мае бути приплив iз зов-нi для !! забезпечення); стадп i ступеня розвитку системи (молодi системи вiдрiзняються вiд зрiлих).
Дшсно, чим бiльша за розмiрами природна екосистема, тим менше вона залежить вщ зовшшшх чинникiв, наприклад, лiс i невеликий гай, або люо-ва екосистема i окремий в !! складi елементарний бюгеоценоз. Проте, розгля-даючи урбоекосистему великого мюта, можна стверджувати зворотне: чим бiльшi !! розмiри, тим бшьше вона залежить вiд стану середовище "на входГ" i середовище "на виходГ. I це зрозумiло: мюька екосистема одночасно пере-робляе величезну кшьюсть речовини (Одум, 1986; В.П. Кучерявий, 2002; Го-лубець, 1989; Sukopp, 1990).
