CC BY
11Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальная коммуникация». Том 21 (60). 2008 г. №1. С.11-21.
УДК 070
УКРАТНСЬКИЙ СЕГМЕНТ ПРЕСИ В 1НФОРМАЦ1ЙНОМУ ПРОСТОР1 1ТАЛ1Т
Б1дз1ля Ю.М.
Уж городський нацiональний утверст' ет , м. Уж город
У статп розглянуто га проанал1зовано процес сгворення ново! укра!номовно1 преси в 1талп ем1грантами, що вшхали з Украши у другш половиш 90-х рошв ХХ столитя
Ключов1 слова: шформацшний проспр, преса, украшсько-ггалшсьш взаемини, украшська д1аспора, ем1гранти, сощальний статус, притулки карггаси
1талшська республша розташована на швдш Свропи в басейш Середземного моря на Апенншському швостров^ Територ1я кра1ни складае близько 301 тис. кв. км., населення - 57, 8 млн. ос1б. Державна мова гталшська, грошова одиниця - евро. Фундаментальним документом у галуз1 ЗМ1 1талшсько1 республши став «Закон про друк», прийнятий 8 лютого 1948 року, в якому визначено вщповщальнють за дифамащю, порушення моральних норм, тдбурювання до самогубства i злочини, а також особлива вщповщальшсть видань, що адресован молод1 та дням. Усього на територи кра1ни видаеться 6 загальнонащональних газет, 7 «надрегюнальних» та велика кшьюсть провшцшних. Проте преса на територи 1талп розподшена нер1вном1рно: на п1вноч1 виходить 42 газети, в центр1 - 22, на швдш - 14. Найбшьш впливовою та найбшьш потужною газетою в 1талп залишаеться «Repubblica» («Республша»), що видаеться у Рим1 трьохмшьйонним накладом. Укра1нсью контакти з 1тал1ею е досить давшми.
Писемш джерела фшсують, що контакти наших стввтизники 1з мешканцями Апенншського твострова досить давш. Так, у Ватиканськш б1бл1отец1 збер1гаеться цший ряд теолопчних документ1в, що «стосуються Укра1ни, 11 ютори..., найстар1ш1 з них..., наприклад, листи папи Григор1я VII до ки1вського князя 1зяслава», датоваш 1075 р.» [6, с.170]. Через щ стосунки ки1вського князя з католиками 1зяслав був тдданий нищивнш критищ давньоруським ритором Феодошем Печерським у пращ «Слово о вере к князю 1зяславу» [Див. дет.: 7]. 1нш1 наш1 пращури з тодшшми правителями Апенш мали навпъ родинш стосунки. Як твердять лггописщ, «у Верош й поблизу мютечка Сан-Поло Д'енза ще у 1094-1095 рр, можливо й у 1096 р, жила дочка ки1вського князя Всеволода Свпракшя - дружина шмецького ¡мператора Генрiха-IV, правителя Священно1 Римсько1 1мперИ. Через подружш незгоди вона була ув'язнена чоловшом у Верош пiд час його походу в 1талда» [6, с.170]. I ниш у Папському орiентальному iнститутi «збер^аються цiннi укра1нсью стародруки - Острозька бiблiя 1581 р., граматика Мелеия
Смотрицького 1648 р., матерiали з друкарень Львова i Печерсько! лаври у Киeвi, що вщносяться до ХУ1-ХУ11 столпъ» [6, с. 171].
Але загалом стосунки Укра!ни з Iталieю були дещо спорадичними, хоча школи не припинялися. У першу чергу сшвпраця проводилася в галузi вищого шкiльництва та мистецтва: укра!нщ здобували освiту в таких вщомих европейських наукових центрах як Болонський ушверситет, Болонська музична академiя, ушверситетах Риму, Паду!, Неаполя тощо. Протягом Х1У-ХУШ столiть «в унiверситетах мюта Падуя здобуло освiту близько 600 юнаюв з Укра!ни. Серед них - полковник Станюлав Морозенко, згодом уславлений сподвижник Богдана Хмельницького» [6, 170]. У Болонському ушверситет в XV стсштп навчався видатний вчений i просвiтитель того часу, перший з вщомих доктс^в медицини Юрш Дрогобич-Котермак, родом з Дрогобича. У 1481-1482 рр. Згодом вш був ректором Болонського унiверситету (1481-1482), тому й «став довiчним громадянином Болонь!» [8]. У 1483 р. Юрш Дрогобич видав латиною фундаментальну книгу з астрономи «Прогностична оцiнка поточного 1483 року», в якш вмщено чимало вiдомостей з астрономи, географи, метеорологи та спроба визначити географiчну довготу, де розташована Москва, Вшьно, Львiв, Дрогобич та iншi мюта. Вiршована передмова до книги написана за вшма правилами латинсько! версифшацп, традицп яко! були глибоко засвоеш укра!нським ученим. Тiльки два укра!нсью примiрники цiе! науково! працi збереглися до наших дшв. Один iз них знаходиться у Краковi (Польща), другий у Тюбiнгенi (ФРН).
В Ггалп навчався й вiдомий укра!нський та росiйський церковний, громадський дiяч, учений та письменнки Феофан (Елеазар, Слисей, Саму!л) Прокопович (16771736). Защкавлення iсторiею Риму та його науковим свггом наштовхнуло Феофана Прокоповича до написання твору «Про папський вирок ГалшеевЬ», в якому письменник смшиво заявляе: «Чом ти ганьбиш безсоромно iм'я Галiлееве, папо? Чим вш тобi завинив, старче, тиране, скажи?» [Цит.: 11, с.289].
Ще одна важлива сторiнка зв'язкiв укра!нщв з Iталiею - життя видатного укра!нського композитора Максима Березовського. Саме вш у 1765-1774 роках навчався в Болонськш музичнiй академi!, а в 1771 рощ був обраний почесним членом Болонсько! фшармошчно! академi!.
Пщ часи Першо! свiтово! вiйни в Ггалп перебувало понад 100 тисяч укра!нщв у полош. За даними архiвiв значна !х частина була ув'язнена в таборах поблизу мют Верона та Касерта.
Пюля завершення Друго! свiтово! вшни до Iталi! прибуло близько 15 тисяч укра!нщв з таборiв для перемщених осiб у Нiмеччинi. Хоч бшьшють iз них потiм опинилася за океаном, та зрозумшо, чому у шслявоенний час, точнiше у 1952 рощ, укра!нський громадський дiяч В. Федорончук заснував Товариство гталшсько-укра!нсько! дружби. У 1954-1956 рр. гталшською мовою виходив журнал «Укра!на». З 1951 по 1975 р. 1талшське державне радiо мало щоденну програму укра!нською мовою, переважно релейного характеру.
Друга половина минулого столгття, зокрема 70 та 80-i роки, характеризуются певним занепадом укра!нського культурного життя в 1талп. У цей час в кра!ш проживала нечисленна група укра!нщв, в основному в Римi та Ватиканi. Проте у
Ватиканi дiе патрiархат Укра!нсько! католицько! церкви, Укра!нська папська колегiя Святого Йосафата. В Римi також функцюнують укра!нськi католицькi церкви, велика й мала папсью семiнарi!, Укра!нський католицький унiверситет. Останнiй заклад мае архiв, у якому зберiгаються «цiннi матерiали - манускрипти, рiдкiснi документи.., особистий паспорт родини Михайла Грушевського» [6, с.171]. Унiверситет мае й бiблiотеку, в якiй зiбрано понад 30 тисяч книг i 20 тисяч перюдичних видань. Бiля будинку ушверситету встановлено бюсти I. Котляревського та М. Шашкевича, велика мармурова статуя Т. Шевченка. Вiд часу заснування цього навчального закладу (1963 р.) тут видано бшьше 100 наукових теолопчних праць, у тому чи^ й «Монументальну iсторiю Укра!ни» [Див.: 6]. У Римi при цер^ Святих Сергiя i Вакха дiе Укра!нський музей, в якому збертаються народнi художнi вироби, картини, шони, старовиннi карти Укра!ни.
Для гталшщв, якi дослiджують укра!нознавство, в Неаполi дiе факультет укра!нсько! мови. До кшця 90-х рокiв ХХ стсшття у Римi виходило кiлька перюдичних видань релшйного характеру. Крiм того, при «Радю Ватикан» i «Радю Рим» дiють укра!нськi редакцi!.
Активiзацiя укра!нського руху в Iталi! починаеться iз 1989 року, коли в Неаполi на установчiй конференцi! було засновано Мiжнародну асоцiацiю укра!нiстiв iз центром у Киевi. Значну роботу у цьому здшснила професор Оксана Пахльовська.
У 90-х роках минулого стсшття активiзувався ем^рантський рух укра!нського населення до Iталi!, спочатку iз Захiдно! Укра!ни, а потiм i зi Схiдно!. При цьому слщ звернути увагу на значну рiзницю мiж емiгруванням укра!нцiв до США й Канади, де нашi земляки прагнули залишитися назавжди й штегруватися в тамтешнi суспiльства. Масовий ви!зд укра!нцiв до Iталi!, на думку самих же емпранпв, - це тимчасове явище, допоки в Укра!ш безробiття й низький рiвень оплати пращ. Ще ранiше аналогiчна ситуащя склалася з нашими спiвгромадянами, що легально та нелегально працюють у Чехи, Словаччиш, Польщi, Угорщинi. Сусщство останнiх кра!н з нашою державою, близькють мов та явище бшнгазму серед укра!нцiв Захiдно! Укра!ни, яю здебiльшого працюють там, певним чином полегшують !м умови перебування за кордоном. Проте потенцiйно вища оплата пращ спонукае багатьох укра!нщв !хати до iнших кра!н, у яких !м перешкоджае працевлаштуватися мовний бар'ер та незнання законодавства й традицш держави.
Одиницям iз перших укра!нських емiгрантiв до Iталi! в 90-х роках минулого стсшття вдалося одразу влаштуватися на бшьш-менш пристойну роботу. Бшьшють укра!нцiв шлях до роботи пройшли через спецiальнi тимчасовi притулки-карггаси (з iталiйсько! - милосердя). Мешканки таких притулюв (в Iталiю ем^рували здебiльшого укра!нськi жiнки) повиннi дотримуватись норм та правил, визначених закладом, та добросовюно виконувати покладенi на них обов'язки. Частина одиноких перестарших гталшщв теж харчуеться !жею з каргташв.
На початок 2000 року в рiзних регiонах Iталi! вже перебувало кшька десяткiв тисяч нових укра!нських емiгрантiв-заробiтчан [ДС, 2005, № 6-7, с. 4-11]. Бшьше шж 100 тисяч з них, за ршенням уряду 1талп, отримали дозвш на легальне працевлаштування [ДС, 2005, № 5, с. 17].
Достеменно1 офщшно1 шформацп про кшьюсть украшських емiгрантiв не може назвати ш Укра1на, нi Iталiя. За неофiцiйними даними, в Гтали перебувае близько 500 тисяч украшщв [ДС, 2005, № 5, с. 17].
Першi роки перебування ново! хвилi украшських емiгрантiв в Гталп не характеризувалися масовою соцiально-кульгурною активнютю, хоча серед мiгрантiв переважае штел^енщя (вчителi, лiкарi, працiвники культури). Суспшьно-культурну та громадську дiяльнiсть серед ново! хвилi украшських емiгрантiв в Гталп проводить Укра1нська греко-католицька церква. Спочатку в костьолах Гтали органiзовуються украшомовш греко-католицькi богослужiння, бесiди, збiр пожертв тим ем^рантам, що захворiли, постраждали або тривалий час не можуть працевлаштуватися. На той час у Римi вже друкувалася укра1номовна газета «Форум», але через малий тираж не могла доходити до сотень тисяч нелегалiв по всш кра1ш. Весною 2001 року священик Свген Небесняк починае видавати парохiяльний бюлетень украшських скитальцiв в Гтали «Христос - наша надiя» (на 10 сторшках).
1 листопада 2001 року з шщативи колишнього викладача укра1нсько1 мови i лiтерагури Дрогобицько1 пмназн Лщп Дукас, студента факультету сощальних комунiкацiй Салезiанського унiверситету в Римi Павла Сковронського, священика УГКЦ о. Василя Поточняка та випускника Тернопшьсько1 медично1 академи Олеся Городецького виходить перший номер християнського часопису украшщв в Гтали «До свила». Саму назву засновники часпопису трактували так: «...ми вимушено знаходимося у темрявi необiзнаностi, нелегальностi, осуду вiд чужих, иалшщв, i сво1х, украшщв, головне вщ державно1 влади i переслщуемо мету за допомогою друкованого слова вести людей i самим прямувати «До свила». Але свiтла не просто мехашчного, а до Свила вищого, до Христа» [ДС, 2005, № 6-7, с. 5].
Перший наклад часопису складав 500 примiрникiв. Це була чорно-бша фотокотя на 24 сторшках; оригшал набирався на приватному комп'ютер^ а пстм був розмножений на ксерокс в Салезiанському унiверситетi, складений i зшитий укра1нськими студентами. Починаючи з номера 7-8 (травень 2002 р.) часопис мае кольорову обкладинку, друкуеться бшьше шж на 50 сторшках i збшьшуе наклад до 1500 примiрникiв. Ь сiчня 2003 р. (№ 14) тираж зрiс до 2000 прим., з травня (№ 18) - 2500, з ачня 2004 р. - 2750 прим., а об'ем журналу збшьшився до 60 сторшок, в тому чи^ 8 кольорових. Тепершнш одноразовий наклад часопису «До свила» -3500 примiрникiв.
Першим головним редактором часопису став греко-католицький священик Василь Поточняк. Вш народився на Львiвщинi у 1973 рощ, закшчив Люблiнський католицький унiверситет у Польщ^ працював у Дрогобицькiй духовнш семiнарil викладачем i префектом, поим навчався у Римi в Папському схщному iнститутi. Iз 2001 року - пасторальний координатор украшських греко-католицьких громад в Гтали. До редколеги увiйшли як аматори у журналютищ та видавничiй справi, так i тi, хто дещо розумiвся на цш справi. До першо1 редколеги увшшли: Лiдiя Дукас, Анна Максим, Вiра Лебiщак, Людмила Гаврущенко, Лдая Свiрська, Олесь Городецький; функцil техшчного редактора виконував Павло Сковронський; серед набiрникiв тексту: Роман Деркач, Орест Каспрук, Ярослав Копичин. Разом з тим, ш тсдо, нi сьогодш у редколегil часопису нема жодного штатного пращвника.
В задумi творцiв журналу - «писати правду про наше життя-буття в Iталiï. Бо i в Украш, i в Iталiï багато писалося i пишеться,... але в бшьшосп журналiсти шукають сенсацiй, головно негативних, часто - нелюдяних. Таких матерiалiв можна знайти серед украшства за кордоном, але чи так живе бшьшють матерiв, якi вшхали вимушено?» [ДС, 2005, № 6-7, с. 5].
Релшйна тематика - основна в часопис «До свггла», у першу чергу журнал звертае увагу на християнськi свята та на особливосп ïx вiдзначення в Украш та у мюцях компактного проживання украшщв за кордоном, зокрема в мютах та мiстечкаx Ггалп. Цим зумовленi й бiльшiсть постшних рубрик журналу «До свiтла» («Духовш бесiди», «Боже, нам Украïну храни», «Свгглиця», «Катехиза») та специфiка тематики матерiалiв, умiщениx пiд ними: «Покров Пресвятоï Богородицi», «Про святе Хрещення», «Собор святого Петра» (2002, № 9), «Христос Рождаеться» [ДС, 2003, № 1] «Велет в царсга духа», «Свого краю не можна забути» (штерв'ю з протоархимандритом отщв василiан отцем 1сидором 1ваном Патрилом), «Недшя Митаря i Фарисея» [ДС, 2003, № 2], «Християнський змют посту», «Перемогти себе» (1нтерв'ю з владикою Ю. Вороновським), «Що таке 1сусова молитва?», «Поклони i колшоприклонення», «Про святе подружжя» [ДС, 2003, № 3], «Воскресшня Христове - свято надп i Радостi», «Сповнювати Божу волю» (1нтерв'ю з преосвященним владикою Глiбом Лончиною, Апостольським Вiзитатором украïнцiв- греко-католикiв в Iталiï), «Сш Книга вiчная, Книга Божiя, Книга небесная», «Пастирський вiзит в Мондрагоне» [ДС, 2003, № 4], «Лист Синоду Спискотв Киево-Галицько1' Митрополiï УГКЦ щодо проблеми абортiв в Украш», «Блаженний Володимир Прийма (1906-1941)» (2003, № 5), «Украшський святий у базилщ св. Петра» [ДС, 2004, № 10], «Яким був 1сус?» [ДС, 2005, № 1] тощо.
Часто на сторiнкаx журналу знаходимо повщомлення, що помiж роботою об'еднаш громади украшських заробiтчан здiйснюють паломницью подорожi до знакових християнських мюць. Так, група прочан з Неаполя тд керiвництвом священикiв 1вана Дуфанця та Романа Войциxiвського вiдвiдали вщому святиню у Лурдi (Францiя) [ДС, 2005, № 5, с. 44]. Серед релшйно1' тематики в часопис й повщомлення про те, що на свято Покрови Божо1' Матерi 150 украшщв Вiченци з образами, хрестом i прапором Украши пройшли пiшою ходою вiд одного костьолу до шшого. А 19 грудня з шщативи церковного комiтету було оргашзовано та сценiчно проiлюстровано свято св. Миколая з роздачею подарунюв та концертною програмою. Було роздано понад 200 подарунюв, i не тшьки присутшм у церквi, а й жшкам, що збираються у мюькому парку [ДС, 2005, № 6-7, с. 46-47]. В силу тих обставин, в яких опинилися украшщ в Ггали, об'еднання 1'х у громади вщбуваеться, як правило, через церкву. У цьому зв'язку е типовим створення украшсько1' громади у Флоренци, про що пише журнал «До св^ла»: «Життя украшсько1' громади церковне, а згодом i нащональне почалось у Флоренцiï трохи незвично. 25 серпня 2002 р. украшщ з Риму з В. Волошином пршхали у це мюто на прощу i зустршися тут зi сво1'ми земляками. Отець Володимир вщслужив Службу Божу у цер^ Santa Maria Novella». «Римляни» вщЧ'хали, а «флорентiйцi» залишились iз мрiею заснувати церковну громаду. Нелегко було з пошуками
церкви... Украшська Греко-Католицька громада розпочала свое юнування 24 листопада 2004 року" [ДС, 2005, с. 26].
На другому мющ за кшькГстю в часопис «До свила» - матерiали загальнокультурницького характеру. При цьому видавщ журналу ставлять собГ за мету як ознайомити украшських читачiв i3 культурою Iталiï, не дати забути давш украïнськi традицп, так i презентувати Украïну для палшщв.
Проте до травня 2005 року намiри залишалися лише намiрами, оскiльки видання друкувалося виключно украшською мовою (крiм поодиноких оголошень та рекламних матерiалiв). Травневе число 2005 року стало знаменним, бо двi украшки з Болоньï (Наталiя Бшоусова та Леся Данчишин) видрукували матерiал «Георпус де Леополi - один iз перших ректорiв Болонського ушверситету». В матерiалi йдеться про життя украïнського вченого Юрiя Дрогобича (названого Георпем зi Львова) пiсля пере1'зду з Кракова до Болоны. Таким чином прiзвища двох украшок були внесет до бiблiографiчного покажчика наукових матерiалiв про життевий i науковий шлях Юрiя Дрогобича - Georgius de Leopoli, di Russia. Як не дивно, але, за твердженням часопису, це едиш украшсью автори серед таких дослщниюв спадку украшського науковця, як iталiйцi А. Крюлаш, Ф. Габотто, С. Малагова, Ф. Бонош, Д. Пiларву, П. Лонго, шмець Г. Хелерман та ш. Бо книги про Юрiя Дрогобича, як побачили свiт в Украш, до мiжнародного реестру не занесет i, як наслщок, невiдомi европейському читачевi [Див.: ДС, 2005, № 6-7].
Корисною для iталiйських читачiв у одному iз номерiв журналу „До свггла" е iнформацiя «Хоробрий iталiець Гз сотш Довбуша», надрукована украшською мовою (палшською скоречено подаеться лише бюграфГчна довщка), в якш розповщаеться про трапчну долю громадянина 1талп Августо Доншш, лГкаря за фахом, який через военш дп тд час Друго1' свГтово1' вшни опинився на територи Украши, вступив до лав УПА i дГяв тд псевдошмом Михась. Щц час перестршки Гз радянськими солдатами А. Доншш загинув i похований у братськш могилГ на подвiр'ï Церкви Пречистоï ДГви Марiï у ВГкнянах Тлумацького району Iвано-Франкiвськоï област [ДС, 2004, № 10, с. 42-43].
ЦГкавий, на нашу думку, у цьому ж часопис й матерГал, присвячений видатному украшському композиторовГ Дмитру Бортнянському, який у другш половиш XVIII ст. навчався у Венеци, пстм Болоньï (в знаменитого падре Мартт). В Iталiï композитор познайомився зГ знаменитими оперними школами Риму, Неаполя, Мшана. В НеаполГ Д. Бортнянський створюе своï першГ твори «1мпащя на Кшвський кант», «Ave Maria» для двох жшочих голосГв (1775) та ш. У Венеци та Модеш були з устхом поставлен його опери «Креонт» (1776), «АлкГд» (1778), «Квшт Фабш» (1779) [Див.: ДС, 2005, № 6-7].
В матерГалГ «Його шсш стали народними» [ДС, 2004, № 7, с. 26] часопис «До свила» звертае увагу на те, що в Украш непомпно пройшла дата сторГччя вщ дня смерт украшського поета i композитора Сидора Воробкевича. Його музика на диво милозвучна, близька до народно^ ш властивГ характерш особливосп нацiональноï культури. Украшському читачевг мабуть, буде щкаво довщатися, що в Iталiï теж здобув популярнють переклад тсш С. Воробкевича «Заграй ми, цигане старий» («Ozingaro, suonami»).
Майже шокуючим для читачiв журналу «До свила» е матерiал «Найглибшi почуття на днi мого серця» - iнтерв'ю з дружиною покшного вiдомого укра!нського народного спiвака Назарiя Яремчука Дариною, яка, як виявилося, також е заробпчанкою в 1тали. Журналiст Богдан Пилипiв, який вiв розмову з реципiенткою, вiдступае вщ традицiйного короткого й у врiзцi подае не просто коротку шформащю
3 «гачком», а висловлюеться емоцшно: «справдi, це не вкладаеться в головi й «не пiддаеться лопщ». Адже... в будь-якiй кра!нi знаменит особистостi (саме до когорти !х належить i улюбленець народу - Назарш Яремчук), нi члени !хшх сiмей та родичi - нестатюв не вiдчувають... Якi чинники спонукали до такого кроку п. Дарину, яка провела зi сво!м чоловшом у церковному шлюбi дуже щаслив^ проте надто короткi роки спшьного життя, дiлячи навпiл успiхи й тривоги..." [ДС, 2005, № 1, с.18]. Саме iнтерв'ю з дружиною Н. Яремчука пронизано болем i пркотою, як вiд передчасно! втрати чоловша, так i вiд того, що, за словами спiвбесiдницi, «нашi люди залишили в Укра!нi родкт землi i багатющi надра, дней, батькiв, могили, що заростають бур'янами, аби змогти дати освiту сво!м дiтям i заробити на пам'ятники i встановити !х на могилах сво!х близьких» [ДС, 2005, № 1, с. 20]. Серед шшого довщуемося про деякi рiдкiснi детали про якi говорить дружина Н. Яремчука: «Волею долi склалося наше шмейне життя. I це не випадковють. Справдi так, бо мое життя можна умовно роздiлити на двi половини. В першiй - доля готувала мене до зустрiчi з Назарiем. Друга - Назарш i я - крапля справжнього людського щастя, заради якого й приходить жшка на цей свп... Вишиванки, говiрки, страви до традицшних свят, звича! - однаковi, як у мене на Галичиш, так i в Назарiя на Буковиш. Та й батьки народили нас майже в однаковому вщ - мене, коли моему батьку виповнилось 54 роки, Назарчика, коли його батьковi було вже 64 роки. Моя матуся - молодша вщ батька на 34 роки, Назарiева - теж». Пiдсумовуючи свою розповщь, спiвбесiдниця згадуе, що Назарiй Яремчук був пдним сином свое! земл^ що його болiли !! рани i вiн iйшов - тричi - в Чорнобиль, в саме пекло, був на даху
4 реактора, звщки скидали радiоактивну пилюку, в Афганюташ пiдтримував наших юнаюв-солдаив, якi вмирали там, не вщаючи за що.
Останнiм часом журнал «До свила» подае досить широку палiтру суспшьно-полiтичних матерiалiв тд рубриками «Людина i суспiльство», «Свплиця», «Вiстi з Укра!ни», «Вiстi з куточюв Iталi!». Цей процес активiзувався з часу президентських виборiв 2004 року в Укра!ш. У той час укра!нщ в Iталi! провели численш мiтинги по територi! вше! кра!ни, виступаючи проти фальсифiкацi! результата голосування, а поим взяли активну участь в голосуваннi при укра!нських консульствах та в Посольствi Укра!ни в Iталi! [ДС, 2004, № 10].
Проте тсля того, коли ситуащя в Укра!нi не змшилася на краще, а новий уряд продовжував ^норувати проблеми заробiтчан за кордоном, в часопис «До свила» з'являеться «Вiдкритий лист Президентовi Укра!ни В.А. Ющенку та Прем'ер-мiнiстровi Укра!ни Ю.В. Тимошенко», пiд яким поставлено 1100 тдпишв [Див.: ДС, 2005, № 5]. Щодо проблем укра!нських автоперевiзникiв, якi курсують мiж Укра!ною та Iталiею, до укра!нських урядовцiв звертаеться й Марiо Тронка, Президент 1талшсько-Укра!нсько! Християнсько! Культурно! Асощацп [Див.: ДС, 2005, № 5, с. 17].
Проблеми матерiального становища й сощального статусу родини в емГгранта особливо загостренi. Дослiдники зазначають, що сощальний аспект, в якому опинилося населення Украши, мае надзвичайно важливе значення. На психiчному i психолопчному рiвнi вiн особливо стосуеться заробгтчан. «Суттевий вплив на психологiчний стан населення, а звщси - i на соцiальну безпеку держави мае рiвень доходiв у суспiльствi i вiдмiнностi в доходах мiж дiаметрально протилежними прошарками суспiльства. У наш час рiзниця в доходах мiж пiдприемцями i найманими робiтниками, а в широкому розумшш - мiж багатими i найбiднiшими прошарками населення досягла розмiрiв, якi загрожують сощальним вибухом» [3, с.56]. Важке матерiальне становище та соцiальна незахищенiсть населення (особливо з вищою освгтою) змушують його вшжджати на заробiтки, часопис наголошуе на цш своерiдностi ем^рацп з Укра1ни: «Трудова емiграцiя з Украши до европейських кра1н, зокрема до Гтали, стала своерiдним знаком нашого часу» [ДС, 2003, № 8-9, с. 13]. На таю ж думки наштовхують результати соцюлопчного дослщження «Стан сучасно1 укра1нсько1 ем^рацп в Пали», проведеного у травш 2003 року соцiологiчною групою Папського Григорянського ушверситету [див.: ДС, 2003, № 8-9, с. 13-17]. Проаналiзувавши вшову таблицю, бачимо, що переважна бшьшють укра1нських емiгрантiв в !талп - 73,1% - е особами найбшьш працездатного вiку (36-55 роюв). За освiтою респонденти розподiлилися наступним чином: середню мають 14, % опитаних, середню спещальну - 35,8 %, вищу - 36,4 %. Як бачимо, мае мюце витш з Украши до Гтали висококвалiфiкованих спещалюта та iнтелекту, що, безумовно, негативно вiдiб'еться на майбутньому нашо1 держави. Цiкавим е той факт, що найбшьше в ^али е пращвниюв освiти (15,1%), економiстiв та бухгалтерiв (13,9%), iнженерiв (11,3%), медичних пращвниюв (10,3%), а найменше - державних службовщв (0,7%). Попри наявнють в ^али представникiв усiх, без винятку, областей Укра1ни, абсолютним лщером е Захiдна Укра1на: Львiвська - 41,9 %, Тернопшьська - 18,4%, !вано-Франювська - 11,6%, Чернiвецька
- 10,8%. Натомють Пiдвенно-схiдний регiон Украши представлений не так чисельно серед опитаних респондента: Одеська - 0,1%, Харювська - 0,3%, Луганська- 0,4%, Запорiзька - 0,4%, Дншропетровська - 0,4%, АР Крим - 0,7%. Про актуальнють питання роздшених шмей свщчить високий вiдсоток одружених людей, яю залишили сiм'l в Украш, - 64,4 %. Бiльше 90 % опитаних мають дгтей, з яких лише 5,5% перебувають разом iз батьками в Iталil. Переважна частина заробгтчан в Iталil
- це жшки - 91,1%, чоловши складають 8,9%. Несподiванкою стало для соцюлопв, що бiльше половини респондента (58,6%) взагалi не знайомi з роботою дипломатичних установ Украши в ^али. На вщкрите запитання: «Яю причини змусили вас при1хати до ^али?» вГдповГдГ розподГлилися таким чином: 1) низью зарплати г пенси та 1х невиплата - 47,2 %; 2) безробгття - 16,9 %; 3) висока вартють освгти дГтей - 10,5%, 4) злидш, голод - 7,5 %; 5) кутвля житла - 4,5 %; 6) безлад, безперспектившсть - 2,7 % й тлн. [Див. дет.: ДС, 2003, № 8-9].
Окремо1 уваги та лгтературознавчого аналГзу потребуе поезГя укра1нських заробГтчан, що друкуеться в часописГ «До свГтла». Хоча це не е цшком вправш й високохудожнГ твори, але вони порушують важливГ проблеми суспГльно життя. Не помилимося, якщо скажемо, що головним мотивом укра1нсько1 емГгрантсько1
лiтератури в Iталi! е туга за рщними i Батькiвщиною. Так, Галина Чоловська iз Калуша, зус^чаючи Рiздо в Iталi!, згадуе рщну домiвку:
Сумний Святий вечiр Вдома на Вкра!ш, У мо!й родиш, Бо мама далеко, у чужiй кра!нi Сама, одинока, Вечеряти сша, I серце стиснулось, Душа заболша... Разом на вечерi Тато з дiточками, Та не так весело,
Бо немае мами [ДС, 2005, №1, с. 47].
Така притаманна риса укра!нському характеру, як почуття гумору, на щастя, теж не розгублена заробпчанами в Гталп. Про це свщчить досить оригшальна творчiсть укра!нки з Рима Ольги Рентюк, яка видрукувала в часопис «До свила» кiлька сво!х гуморесок. В одному зi сво!х творiв («I смiх, i ^х») авторка в жартiвливiй формi пояснюе, чому палшських чоловiкiв однi укра!нсью жiнки приваблюють, а iнших вони зневажають. Принагiдно зауважимо, що останшм часом ця тема в !талп дуже часто е предметом широкого обговорення в прес й на телеканалах. Ольга Рентюк докоряе тим укра!нським жшкам, якi сво!ми вчинками «ганьблять державу»:
А хто буде поважати Натвп'яну жiнку, Що iз брудним марокканцем Лежить у затшку? Хто вас буде поважати, Дороге жшоцтво? Ви забули, що то - цнота. А ви, парубоцтво! Пропили ще в Укра!ш Козацькую славу При!хали в Гталда
Й ганьбите державу [ДС, 2005, № 6-7, с. 96].
З гумором ставиться авторка й до свое! вередливо! сеньйори, якш прислужуе («Панський обiд»):
Моя панi - баба «добра», так сказати можна, Й не сяка-така бщося - графиня вельможна... Що вартуе пережити, як сщае !сти. Для ясности зауважу - не калша панi, Не немiчна - з шиком автом !де на здибанi По покоях, як той шершень, ганяе щоднини, Не дасть духа перевести аш на хвилину. Коли !сти на пiдносi подаю до лiжка, Припрошую гречно - «боно» - то така потшка. Панi глипа на ту тацу, чого там бракуе, Отим браком мене паш часом конiруе. - Бiжи соли подай, перцю, замшяй ми воду -Бабу мшить щохвилини, як в марцю погоду. Макарони так, як глисти, на ведевцю крутит, Мене вщ тих макарошв аж тд грудьми нудит
[ДС, 2005, № 6-7, с. 96].
У лютому 2004 року в !талп засновано нову укра!номовну газету - мюячник «Укра!нсью вiстi». Видання виходить чорно-бшим друком з кольоровою обкладинкою на 16-ти сторшках формату Ах3. Головний редактор «Укра!нських вiстей» - Олесь Городецький, який колись виступив шщатором створення журналу «До свила». Видання проголошено газетою Християнського товариства укра!нщв в Iталi!, проте за сво!м матерiалом воно е суспшьно-полпичним.
У першому номерi «Укра!нських вютей» головний редактор, звертаючись до читачiв, гарантуе, що вони зможуть в газет «прочитати останнi новини з Укра!ни та Iталi!, зустрiтися з щкавими людьми укра!нсько! полiтики, культури та економiки» [14]. Газета характеризуемся рiзнобiчнiстю: у нiй можна знайти вщ матерiалiв та пояснень щодо роботи Посольства Укра!ни в !талп та консульського вiддiлу в Римi до останнiх новинок, якi стосуються укра!нського законодавства про iммiгрантiв. На сторшках видання друкуються консультацi! лiкарiв, пояснення експертiв у рiзних галузях, переклади укра!нською мовою текстiв палшських законiв та нормативних актiв. Газета може стати у пригодi i у хвилини дозвiлля, коли читач хоче просто посмiятися з дотепних жарив та розв'язати цiкавий кросворд. Через брак у нас пщшивки вшх номерiв цього видання не можемо дати читачевi бiльш розгорнуту характеристику. Навпъ загальний аналiз часопишв «До свiтла» та «Укра!нських вютей» засвщчуе, що видання сформувалися й зайняли свою шшу як у культурно-громадському жигтi укра!нських емпранпв, так i в iнформацiйному просторi Iталi!. Видання служать своерiдним осередком, який несе ще! згуртування укра!нщв в цiй кра!нi навколо християнських та нацюнально-культурних цiнностей. Через видання укра!нсью емiгранти прагнуть про себе заявити як гталшцям, так i Укра!нi, державнi керманичi яко! удають, що проблеми заробiтчанства не юнуе.
Список лiтератури
1. Антонюк О.В. Основи етнополпики. - К.: МАУП, 2005. - 432 с.
2. Баронин А.С. Этническая психология. - К.: Тандем. - 200. - 264 с.
3. Даншьян О.Г., Дзьобань О.П., Панов М.1. Нацюнальна безпека Укра!ни: структура та напрямки реатзацц. - Харк1в: Фолю, 2002. - 285 с.
4. Дубас О.П. 1нформацшний розвиток сучасно! Украши у световому контексп: Монограф1я. - К.: Генеза, 2004. - 208 с.
5. Жук П., Мазур Н., Соломонюк Р. Турчак Р. Етнополетична карта свету ХХ1 столитя: Методичний i предметний коментарг - Тернотль: Мандр1вець, 2000. - 240 с.
6. Зарубiжнi украшщ / С.Ю. Лабезик (кер. авт. кол.), Л.О. Лещенко, Ю.1. Макар та ш. -К.: Вид-во «Укра!на», 1991.-252 с.
7. Лихачев Д.С. Человек в литературе Древней Руси. - 2-е изд. - М., 1970.
8. Пахльовська О. Украшсько-еталшсьш летературш зв'язки XV-XX ст. - К., 1990.
9. Платонов Ю.П. Этнический фактор. Геополитика и психология. - СПб.: Речь, 2002. -520 с.
10. Садохин А.П. Теория межкультурной коммуникации. - Москва: Высшая школа, 2005. - 310 с.
11. Укра!нська летература XI -XVIII ст. - Чертвщ: Прут, 1997. - 289 с.
12. До свила: Християнський часопис украшщв в 1тали. - 2002-2006. посилання на це видання робимо в тексп, вказуючи абревiатуру ДС, рiк видання, номер i сторiнку часопису.
13. Украшсьш вгсп: газета Християнського товариства украшщв в 1талл. - 2004. - Лютий.
14. Украшсьш вiстi: Газета Християнського товариства украшщв в 1тали. - 2004. -Березень.
Бидзиля Ю.М. Украинский сегмент прессы в информационном пространстве Италии
В статье рассматривается процесс создания новой украиноязычной прессы в Италии эмигрантами, которые выехали из Украины во 2-ой половине 90-х годов ХХ века.
Ключевые слова: информационное пространство, пресса, украинская диаспора, социальный статус
Bidzilya Ju.M. The press segment in an information field of Italy
In article is considered Ukrainian language process of creation new Ukrainian press in Italy by emigrants, who have left Ukraine in 2nd half 90th years of the XX-th century.
Key words: an information field, the press, the Ukrainian diaspora, the social status
Пост упила до редакци 04.09.2008 р.
