CC BY
2Сагуйченко В.В.
Харювський Нацюнальний педагогiчний yuieepcumem iM. Г.С. Сковороди, докторант кафедри фшософп, кандидат фшо-
софських наук, доцент
УКРАШСЬКИЙ ДОСВ1Д ОСВ1ТНЬО1 СВРОШТЕГРАЩ1
UKRAINIAN EDUCATIONAL EXPERIENCE OF EUROPEAN INTEGRATION
Sahuichenko V, Kharkiv National Pedagogical University. G.S. Skovorody, doctoral student of philosophy, PhD, associate professor
АНОТАЦ1Я
Починаючи з дев'яностих роюв минулого столiття Украгною здшснюеться реформування eciei освтньог сфери, почи-наючи з дошюльног й до вищо'г' системи освiти. Змта освтньо'г' полтики у системi вищо'г' освти пов'язана з Болонським процесом, до якого Украгна почала приеднуватися з окремих питань у рiзнi роки.
До^джуються запровадження принцитв Болонського процесу у вищi навчальш заклади Украгни, пов'язаних iз змтою освтньог полiтики Украгни.
Проаналiзовано проблеми на шляху впровадження освтньог евроiнтеграцii.
Запропоновано проведення подальших дослiджень з питань розвитку сощального вимiрy Болонського процесу у контек-стi забезпечення достyпностi вищо'г' освти для всiх верств населення та створення ефективног'мережi вищих навчальних закладiв.
ABSTRACT
Since nineties Ukraine made reforming the entire educational sector, ranging from pre-school and in higher education system. Changing education policy in higher education linked to the Bologna Process, to which Ukraine started to join on specific issues over the years.
Study the introduction of the principles of the Bologna process in higher educational institutions of Ukraine related to the change in education policy in Ukraine.
Analyzed the problems in implementing educational integration.
It proposed a further research on the development of the social dimension of the Bologna process in the context of accessibility of higher education for all sections of the population and an effective network of higher education institutions.
Ключовi слова: фiлософiя освiти, Болонський процес, вища освiта.
Keywords: philosophy of education, Bologna process, higher education.
Постановка проблеми. М1жнародне дослщження, що здшснено тд епдою ОЕСР, шдкреслюе значення процесу глобал1зацп як розширення, поглиблення 1 прискорення зав'язшв через нацюнальш кордони 1 розповсюджуе його 1 на освгтню сферу [12, р.27]. За цих умов освгта зобов'язана приймати участь у забезпеченш навишв 1 компетенцш, що допомагають працювати у цьому новому свт: адже воно дае потенщал для впливу на життев1 результата, в тому чис-л1 1 для зменшення несправедливосп 1 нер1вносл [12, р.31]. У цьому контекст 1 е доречшсть розглядати укра!нський досвщ европейсько! штеграцп. Не випадково 1 укра!нське дослвдження, що рекомендовано МОН Укра!ни як навчаль-ний поабник для студенлв, шдкреслюе подальший процес самовдосконалення: «отримання диплому про вищу освиу не можна вважати перепусткою до подальшого безтурбот-ного життя 1з гарантованою службовою посадою 1 високою заробгтною платнею»[5,с.5]. Мониторинг працевлаштування молодих спещал1слв та роботодавщв сввдчить про неви-сокий р1вень теоретично! 1 практично! тдготовки зпдно з отриманим за дипломом фахом, а роботодавщ очшують на робочому мющ знання особливостей займано! посади та, головне, - здатносл приймати на цш посад1 самостшш пра-вильш ршення, пвдкреслюють важлив1сть для них умшь до дшового та м1жособистюного спшкування, умшь перюдич-но формулювати нов1 виробнич1 завдання та самостшно !х розв'язувати. Прикро, що сьогодш визначальним критер1ем оцшки ефективносп д1ялъносп для бшьшосп вищих навчальних заклад1в е показники конкурсного прийому, а не реальний попит конкретних фах1вшв на ринку праш Прикро тому, що сьогодш щ вимоги до випускнишв т1м вище, чим вище престиж та статус робочого м1сця, вщповвдно 1 його сощальний пакет для робгтника. Т1м паче, що яшс-на трансформащя будь-якого суспшьства, пов'язана з його
переходом в епоху шформацшно! революцп, е не просто технолопчним стрибком. А як шдкреслюе укра!нське досль дження, мова йде про «формування нових екзистенщальних та духовних основ розвитку людства, коли надматер1альш цшносп, пов'язаш з саморозвитком особистосп, етичними стосунками м1ж людьми чи реал1защею еколопчного 1мпе-ративу стають домшуючими чинниками сошального про-гресу. Тим самим створюються передумови для подолання в1ков1чно! пр1рви м1ж утилгтарними 1 часто м1зантрошчни-ми цшями економ1чно! ефективносп та гумашстичними ще-алами, м1ж сутшстю людини та способом !! юнування, м1ж потенщальними можливостями самоактуал1заци кожно! людини та можливостями !х реал1зацп»[7,с.123-124]. Реформування системи вищо! освгти з врахуванням соцюкультурних контекспв шдшмае культурне значення вде! ушверситету, потребуе подальшо! розбудови мереж! вищо! освгти у наць ональному 1 наднацюнальному простор!, пошук!в в!дпов!д! на виклики глобал1зацп, про що йдеться у дослвдженнях автора дано! статп [9;10].
Анал!з досл1джень ! публшацш. Нормативно-правова база Укра!ни закршила входження кра!ни до Болонського процесу. Так, серед перших головних докуменпв е План дш щодо забезпечення якосп вищо! осв1ти Укра!ни та Г! штеграцп в европейське \ свгтове осв1тне сп1втовариство на перюд до 2010 року, що затверджено наказом Мшютерства осв1ти 1 науки Укра!ни ввд 13 липня 2007 року № 612. Хронологш под1й Болонського процесу у фактах 1 документах дослвди-ли з 1998 року Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я.,Шинкарук В.Д., Груб1нко В.В., Бабин 1.1., де вони прослщили до 2003 року поетапне впровадження европейськими кра!нами основних тенденцш щодо створення зони европейсько! вищо! школи, зупиняючись на основних знакових комюн1ке, що пвдписува-ли м1н1стри у м1стах Сорбонна, Болонья, Саламанка, Прага,
Берлш. Автори дослщження шдкреслюють: Bci пропозицiï Болонського процесу мають спiльнi ключовi позицiï, а саме: уведення двоциклового навчання, запровадження кредитноï системи, контроль якостi освiти, розширення мобiльностi, забезпечення працевлаштування випускник1в, забезпечення привабливостi eвропейськоï освiти. Як вважали автори ви-дання, ознайомлення украшського освiтнього сшвтовари-ства з даним дослщженням повинно було допомогти укра-ïнським вищiм навчальним закладам критично оцшити своï можливостi щодо вжиття окремих заходiв, спрямованих на унормування структур i дiй, прийнятних i/або тих, що при-ймаються европейським освiтнiм спiвтовариством [2]. Ха-рактеризуючи загальну картину европейсько1' освiти ХХ столитя, до яко1' прагне Украша, Андрущенко В.П. включае до не1' i 11-12 рiчну школу, вщповвдальну за загальноосвiтню пiдготовку майбутнього абiтурiента, еднiсть системи «наука - освгга - практикам», рiвний доступ до яшсно1' освiти, iнформатизацiю освгга, освiту впродовж життя, академГч-ну мобГльшсть викладачiв i студентiв, кредитно-модульну технологiю навчання, демократизацiю освгга, едшсть нацю-нальних та загальнолюдських культурних прiоритетiв, дер-жавно-громадське управлiння освггою[1,с. 10]. А головне, що i шдкреслюе украïнський дослГдник, - «не в кожнш кра-ïm щ критерiï та показники сформованi у повному обсязГ. Деяк1 з краш, у тому числГ й Украша, 1'х лише формують, трансформуючи вищу освпу в контекстi Болонських домов-леностей» [1,с. 10].
Мета дослГдження: з'ясувати проблеми впровадження освГтньо1' евроштеграци краïни та знайти можливГ шляхи 1'х вирiшення.
Виклад основного матерiалу. Проблемам освГтньо1' евро-iнтеграцiï Украши присвяченi роботи багатьох украшських дослщнишв, як1 вивчали основш характеристики ушверси-тетсько1' освгга та можливосп 1'х реалiзацiï у реал1ях нашо1' держави, дослГджували вищу освпу в пост-Болонському простор^ проводили прогностичний аналiз впровадження европейсько1' штеграцп (Андрущенко В.П., Кремень), стан та перспективи розвитку вищо1' освгга в регюш i в Укршш (Бабак В.П.); шновацшно-методичш ресурси розвитку вищо1' освгга та шновацшно-комушкативш технологи як чинник розвитку вищо1' освгга, ушверситет у пошуках ново1' стратеги (Бак1ров В.С.); дослщжували основш парадигми розвитку системи вищоï освгга, цшшсно-етичний вимГр сучас-ного ушверситету (Бойченко Н.М.); Пролеев С.В., Шамрай
B.В. розглядали освггаш проект модерну та сучасний уш-верситет; резерви i перспективи оновлення змГсту сучасноï освгга дослщжували Кремень В.Г., Култаева М.Д.; Гомшко О.£ розглядае Болонську реформу як виклик сучасному уш-верситету; евроштеграцш Украши як чинник сощально-е-кономГчного розвитку держави та роль освгга в розвитку партнерства Украши з шшими державами - (Кремень В.Г., Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубшко В.В., Бабин I.I.); головш принципи входження в Свропейський проспр вищоï освгга (Журавський В.С., Згуровський М.З.);
C.В.Курбатов шдшмае питання ушверситетських рейтинпв як фактору легiтимацiï елггаого статусу освгга в сучасних умовах. Незважаючи не широке коло дослГджуваних пи-тань, слад вадштити i певш застереження для системи освгга Украïни, серед яких необхщно вщзначити i невадповадшсть юридичних докуменпв Украши для досягнення сумГсносп та можливосп порГвнювати освпш системи, адже Болон-ський процес спрямований на оформлення м1жнародного сшвробпництва шляхом добровшьного прийняття зобов'я-зань щодо координацп политики у напрямГ реформування
системи вищоï освпи. Важливо шдкреслити, що ще «у 1997 рощ шд егГдою Ради Свропи та ЮНЕСКО було розроблено i прийнято Люабонську конвенцш про визнання кватфша-цш, яш Гснують у системГ вищоï освгга £вропи. Цю конвен-щю подписала i Украïна, бшьшГсть з яких згодом сформулю-вали i принципи Болонськоï декларацп. Люабонська угода декларуе наявшсть та вагомГсть рГзномаштшсть освгтшх систем i мае на мет створення умов, за якими бшьша шль-к1сть людей скористаеться уама перевагами i здобутками нацюнальних систем освгга i науки, зможе бути мобшьними на европейському ринку пращ»[3,с.3;4]. Важливо пГдкрес-лити, що i самГ европейськ1 дослщники розумшть вплив глобатзацп у галузГ вищо1 освгга як здатшсть сприятливих умов для навчання й зайняття науковими дослщженнями, яким не заважають нацюнальш кордони. Але i сприймають i шшу точку зору, за якою rnmi дослГдники розглядають цю тенденцш як виклик нацюнальнш культурГ i автономи [11]. У цьому контексп е доцшьшсть звернути увагу на те, що навиъ «мщш i престижш ушверситети Свропи не посшша-ють приеднатися до процесу, - адже 1х диплом i без цього мае високу ринкову вартють та статусну привабливГсть» [6]. Тим паче, як шдкреслюе це дослГдження, «положення Бо-лонськоï декларацп по-рГзному трансформуються та штер-претуються рГзними групами штереав та впливГв у цих кра-шах: для тщаторГв процесу декларащя була закликом до штеграцп унГверситетських систем Гз схожими яшсними характеристиками у межах подГбних культурних, економГчних i полГтичних систем, то для значноï к1лькостГ новоприбулих до розширеноï Свропи дГапазон мотиваци коливаеться вГд спроб бути не прше до намагання опосередкованоï лепти-мiзацiï европейського статусу вiдповiдноï краши чи полГ-тичного режиму» [6]. Щкаво, що ще у 2004 рош дослГдник попереджав: пГсля майбутнього масштабного впровадження положень Болонськоï декларацп, у рамках нацГональних освГтнГх систем можна чекати на серйознГ системш кон-флГкти. Щоби подолати цю тенденцш, необхГдно перейти до шновацшних практик, - попереджав Гнший украшський дослГдник, який вважав Болонський процес за освгтню Гнно-вац1ю мегарГвня [8, с.167].
Висновки. Подальшого дослГдження заслуговуе питання розвитку соцГального вимГру Болонського процесу у кон-тексп забезпечення доступностГ вищоï освГти всГх верст населення, впровадження фiлософiï неперервноï освГти з питань освГти протягом життя, освГти дорослих, можливо-CTi удосконалення та пГдвищення квалiфiкацiï, якосп самоï вищоï освГти. СуспГльство повинне знайти вщповвдь на питання: якоï вищоï освГти потребуе краша, для всГх бажаю-чих чи тшьки для окремоï елГти, чи буде далГ пГдтримува-тися сошальна пГдтримка для окремих верств населення, попереджуючи соцГальне розшарування чи ш. I створення оптимальноï для нас, нашоï культури, здобутк1в оптималь-ноï мереж1 вищих навчальних закладГв. Окреме питання -це приведення у вадповадшсть укра1нського законодавства до законодавства краш-учасниць Болонського процесу (як приклад, одного з неузгоджених питань - статус кандида-пв та докторГв наук). НеобхГдно вГдповГсти на питання: як може держава допомогти сво1ми гарантГями i фшансовим забезпеченням мобГльностГ викладачам i студентам для здшснення м1жнародного спГвробГтництва у европейському освггаьому просторГ, зокрема, пвдтримки наукового стажу-вання. ПроаналГзувати ефектившсть впровадження кредит-но-модульноï системи оргашзацп навчального процесу в системГ вищоï освГти. ВГдповГсти чи е у нашш краïнi единГ та дшш стандарти якостГ у системГ вищоï освГти. Питань ба-
гато. Але пам'ятаемо, що при наявносп политично! полi, що тдтверджуе наша дiйснiсть, починаючи з дев'яностих ро-к1в, коли крана започаткувала низку прогресивних реформ, серед яких перехщ до гуманiстично-iнновацiйноï парадигми системи освiти, введения рiвневоï тдготовки випускиишв (бакалавр i магiстр), виборшсть ректорiв, розширення прав оргаиiв самоврядування, що було першим кроком до дер-жавно-громадського управлiния навчальними закладами. Чи е у нас бажання i далi наближатися до eвропейськоï освiти? I що заважае? Необхщно вiдповiсти у першу чергу на питания фшансово1' пiдтримки вищоï освiти з боку держави, без яко1' реформуваиия вищоï освiти за орiентирами Болонського процесу е фiкцiею: адже треба сприймати мониторинг подальшого працевлаштувания випускникiв, бшьшють яких не пов'язуе свое майбутне з системою освгти Украши. Статус i заробтгну плату науковцiв не можна порiвнювати з европейськими стандартами. Хоча проблема викладацьких кадрiв сьогодш як школи загострена по вах крашах свиу. Так, за сввдченням мiжиародного дослвдження, що проведено тд егiдою ЮНЕСКО, квалiфiкацiя викладачiв вищих навчальних закладiв погiршилася: 50 вщсотшв з них мають лише стушнь бакалавра, а не мапстра, що повинно ввдкри-вати можливосп проводити самостiйнi науковг дослiджения у майбутньому [11]. У цьому контекст нам необхвдно збе-регти науковий потенцiал викладачiв у наших вищих навчальних закладах: жоден шститут, пм паче унiверситет не пройде акредитацш i не отримае лшензш на право працю-вати, якщо не виконано вимоги щодо певно1' шлькосп док-торгв, кандидатiв наук на вадповадних кафедрах навчального закладу. Необхщно звернути увагу на постшно зростаючу долю витрат у кранах Свропейського Союзу на проведения наукових дослвджень саме у державному сектора Стаиом на 2009 рш державний сектор витрачав 72 вщсотка вах акаде-мГчних наукових дослвджень у крашах ОЕСР [11].
Список лггератури
1. Андрущенко В.П. Вища освгта в пост-Болонському простора спроба прогностичного аналiзу//В.П.Андрущенко
//Фшософгя освгти. - №2. - 2005. - С.6 - 20.
2. Болонський процес у фактах i документах (Сорбонна - Болонья - Саламанка - Прага - Берлш). - Тернопшь: ТДПУ, 2003. - 52 с.
3. Вища освгта Украши i Болонський процес: Навчаль-ний поабник/За редакщею В.Г. Кременя. Авт. колектив: М.Ф. Степко, Я.Я.Болюбаш, В.Д.Шинкарук, В.В.Грубшко, 1.1.Бабин. - К.Юсвгта. - 2004. - 384 с.
4. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головш принципи входжения в Свропейський освгт-тй проспр вищо1' освгти. - К.: 1ВЦ «Видавництво «ПолГтех-шка». - 2003. - 200 с.
5. 1ващенко В.П., Приходько В.В., Ясев О.Г. Вступ до вищо1' освгти: Навч. Поабник. - Дишропетровськ: РВА «Дшпро - VAL», 2007. - 194 с.
6. Касьянов Г.В. Болонизация: спеши медленно //Зеркало недели. - 2004. - 22 мая. - С.12-13.
7. М.1.Романенко. Освгта як об'ект сошально-фшо-софського аналГзу. Наукова монографГя. Дншропетровськ: видавництво «Промшь». 1998. - 132 с.
8. Навроцкий А.И. Высшая школа: теория и практика модернизации. - Харьков: Харьковский национальный университет имени В.Н.Каразина. - 2007. - 196 с.
9. Сагуйченко В.В. Культурне значення где1' ушверси-тету//В.В.Сагуйченко// Плея. Випуск 107 (№4). - С.336-339.
10. Сагуйченко В.В. Розбудова мереж1 вищо1' освгти у нацiональному i наднацюнальному простора пошуки вгдпо-вщ на виклики глобалгзаш]У/В.В.Сагуйченко//Плея. Випуск 110 (№7). - С .285-289.
11. Philip G Altbach, Liz Reisberg, Laura E Rumbley. Trends in global higher education: tracking an academic revolution. Paris : UNESCO Publishing, 2010. - 253 p.
12. Trends Shaping Education 2016. OECD Publishing, Paris, 2016, -120 p.
