CC BY
8
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полгтехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 3 (27) 2020
УДК 32. 001 (091) "Стар."
1ван Терлюк
Нащональний ушверситет "Львiвська полгтехшка", 1нститут права, психологи та шновацшно! освiти,
кандидат юторичних наук, доцент кафедри теори, ютори та фшософи права
i.terlyuk2406@gmail.com
УКРАШСЬКИЙ АДВОКАТ I ПРАВОЗНАВЕЦЬ ВОЛОДИМИР СТАРОСОЛЬСЬКИЙ ПРО НАЦ1Ю ТА НАЦ1ОНАЛЬНУ ДЕРЖАВУ
http://doi.org/10.23939/law2020.27.025 © Терлюк I., 2020
Актуальшсть зазначеноТ у заголовку проблеми криеться у зростаннi iнтересу до "нацюнального боку" проблеми осмислення досвщу становлення укратнськот державностi, зокрема, в щеолопчному вим1р1: формування укратнськот (полгтичнот) нацн, витокiв та еволюцн щей укратнськот нацюнальнот державностi, поглядiв вчених-дослiдникiв укратнськот "нацiональноТ■ проблематики".
Мета статт - привернути увагу до проблем вивчення наци i нацюнальнот держави в украТ■нськiй правов1й думщ початку ХХ ст.; без претензш на емпiричну вичерпнiсть, розглянути погляди В. Старосольського на нащю та нацюнальну державу. Мето-дологiчну основу, пщготовлену на стику теорн та фшософи права i полiтологiТ■, науковот розвiдки складае дiалектичний метод шзнання суспiльно-полiтичних та правових явищ та процеав - вiн дае змогу розглядати тх у розвитку та взаемозв'язку. А основним засобом осягнення змкту праць В. Старосольського став герменевтичний метод - вш сприяв тзнанню особливостей дослiдницького пiдходу вченого щодо наци, з'ясуванню поглядiв дослщника щодо т"т сутностi й вщношення до (нацiональноТ■) держави.
Стверджуеться, що Володимир Старосольський, в1домий укратнський адвокат i громадський дiяч у мпжвоеннш Галичинi, був, передовсiм, непересiчним ученим-нацiологом, автором оригiнальноТ■ концепци побудови укратнськот державносл, що базувалась на поеднанш нац1онального й соцiально-класового чинни^в у процесi державотворення. Пiдкреслюеться, що як учений, В. Старосольський одним з перших серед укратнщв спростував тезу про те, що нащя е спшьнотою, побудованот виключно на основi набору спiльних т. зв. "об'ективних" ознак - вони важливц однак не визначальнi у формуванш наци. Натомiсть, сутнiсним критерiем наци вважав т"т полiтичнiсть. Обгрунтовуеться теза про те, що для В. Старосольського нащя - це, передовым, психолого-полгтична спшьнота, себто нац1я проявляеться, насамперед, у боротьбi за власну (нацюнальну) державу. Наголошуеться на тому, що В. Старосольський був першим у вгтчизнянш наущ, хто грунтовно опрацював питання наци як змкту нацюнальнот держави.
Ключовi слова: Володимир Старосольський, теорiя наци, нац1я, нацюнальна держава.
Постановка проблеми. Актуальнiсть зазначено! у заголовку проблеми зумовлена сучасним станом розбудови незалежно! демократично! Укра!ни, коли в умовах осмислення досвщу становлення украшсько! державностi - як в шституцшному, так i в щеолопчному вимiрах - зростае
штерес до "нацюнального боку" проблеми: формування укра!нсько! (полггично!) наци, витоюв та еволюци iдей украшсько! нацюнально! державностi, урокiв укра!нського нацюнального державо-творення i, звiсно, у цьому ряду - учеш-дослщники украшсько! "нацюнально! проблематики". З-помiж останнiх, постать Володимира Старосольського (1878-1942) виняткова. Укра!нський адвокат зi Львова, який користувався визнаним авторитетом у Галичиш завдяки активнш участi у численних полггичних процесах на захист укра!нських iнтересiв та активностi у громадсько-по-лiтичному життi краю (був одним iз керiвникiв Укра!нсько! соцiал-демократично! парти в Галичинi, !! останнiм головою у 1939 р.). Крiм того, В. Старосольський був вщомий своею активною участю у нацiонально-визвольних змаганнях, а також як неперешчний вчений-правознавець, нацюлог, автор актуально! й сьогодш, оригiнально! концепцi! побудови укра!нсько! державносп, що грунтувалася на поеднаннi нацюнального й сощально-класового чинникiв у процес державотворення.
Аналiз дослiдження проблеми. Науковою проблематикою i постаттю В. Старосольського, тсля тривалого замовчування радянською наукою, по-справжньому защкавилися щойно у незалежнш Укра!нi. Представники рiзних галузей вггчизняно! соцiогуманiтаристики - правники (Т. Андрусяк, П. Стецюк), полiтологи (I. Кресша, А. Бучин, В. Згурська, Й. Надольський), соцюлоги (Т. Прокопишин, Л. Ляшук), iсторики (I. Стряпко), юторики права (I. Гловацький) тощо - намага-лися рiзнобiчно висвiтлити громадсько-полггичну й адвокатську дiяльнiсть В. Старосольського та розкрити його оригшальну концепщю нацi!. Та наважимося припустити, що попри вщносно значну iсторiографiю означена проблема лише здаеться опрацьованою та зрозумшою. А вiдтак, у цш проблематицi ще залишаеться чималий простр для дослiджень.
Мета статтi - привернути увагу до проблем вивчення наци i нацюнально! держави в укра!нськш правовiй думцi початку ХХ ст.; без претензш на емтричну вичерпнiсть, розглянути особливостi дослiдницького тдходу В. Старосольського щодо нацi!; вщобразити погляди ученого щодо !! сутносп, вiдношення до (нацiонально!) держави, факторiв запоруки мiцностi зв'язку мiж нащею та державою.
Виклад основного матерiалу. Сво! погляди на зазначену у заголовку проблему В. Старосольський виклав, переважно, у декшькох творах свого вщенсько-подебратського перюду життя -двотомнш монографi! "Держава i полггичне право" (1923-1925) та "Теорi! наци"'. Остання, чи не найбiльш вщома його наукова праця, що мае три видання: вщенське (1922), нью-йоркське (1966), ки!вське (1998), лягла в основу нашо! розвiдки [1].
На час написання В. Старосольським нацюлопчних праць - сто роюв тому - в розумшш феномену наци юнували два основнi пiдходи: атомютичний i психологiчний (соцiологiчний).
За атомютичним пiдходом, нацiя трактувалася як сукупнють певно! кiлькостi людських одиниць, що в^^зняються вiд iнших таких сукупностей спшьними "об'ективними" ознаками. В. Старосольський погоджуеться, що до таких неупереджених ознак, що притаманш будь-якш наци, належать: 1) антрополопчна спiльнiсть (своерщна будова i вигляд тiла); 2) самостшна мова (з лiтературою, наукою тощо); 3) власш iсторичнi традици i змагання (на полiтичнiй, суспшьнш царинi); 4) власна культура (так матерiальна як i духова) й спшьш культурнi стремлiння; 5) Тери-торiя, на котрiй або була, або е, або може бути власна нацюнальна держава [1, с. 14]. Але, щоб спшьнои бути нащею, перелiчених ознак, якi представники пашвного на початку минулого столггтя атомiстичного пiдходу розумiння нацi! визнавали самодостатшми, В. Старосольському видалося замало. I фактично, свою теорда наци вш побудував на його критищ.
Зокрема, розмiрковуючи про мiсце територи у формуваннi нацi!, В. Старосольський вважав, що кожна нащя, аби бути нащею, звичайно, повинна мати власну територда. Проте, територiя не мае абсолютного зв'язку для юнування наци. Як аргумент своему твердженню вчений наводить
Укратський адвокат i правознавець Володимир Старосольський про нацт та нащональну державу
приклад циган, eвреïв або численниx дiаспор. Останш з переселенням за межi своeï етнiчноï територiï не втрачають власно1' нацiональноï iдентичностi. Саме тому, територда вважаe "тшьки додатковою прикметою, яка не сама, але як додаток до iншиx, складаe eCT^ наци" [1, с. 25-26].
Так само неоднозначним, на думку В. Старосольського, e мюце культури (в широкому розyмiннi: + мова, традицп тощо) у формyваннi наци. Аргумент - в однш наци можуть пере-xрещyватися рiзнi культурш впливи, але це не призводить до виникнення на ïï основi рiзниx нацiй. Дослiдник наводить переконливий приклад: "Для украшщв Збруч i Карпати становлять меж^ по яким на протязi довгого часу витворювалися вщмшш кyльтyрнi типи. По мимо всього вщ^много практичного значення для наци, mxTO одначе не може на сш основi признати юнування трьоx yкраïнськиx нацш" [1, с. 21].
I ще один аргумент - у будь-якому суспшьсга i^ye значна соцiальна диференцiацiя щодо його культурно!' eдностi. Дослiдник переконаний, що класова спiльнiсть у культурному вщношенш, здебiльшого сильнiша вiд нацiональноï. Вш згадye про феодально-родову аристократiю як про спшьноту, для якоï був xарактерним однаковий спосiб думання та вщчування, спiльна мова, побут, кодекс життeвоï моралi, i яка об^днувала свох^ членiв значно сильнiше, шж ïxнi нацiональнi сyспiльства. Вiдтак, для В. Старосольського "боротьба нацiй веде до зближення ïx у галyзi культури, водночас культурна сxожiсть не може бути джерелом того суспшьного об^днання, яким e нащя". З цього приводу вчений наводить промовистий факт: "Украшське громадянство, зближене культурно до поляюв Галичини, все представляe у вщношенш до ниx непримиримий напрям, а зближена культурно до москалiв, Придншрянщина такий же напрям щодо Роси" [1, с. 22-23].
Звичайно, В. Старосольський погоджyeться з тим, що загалом, "об^ктивш" атомютичш ознаки нацiï мають вплив на ïï формування. Насамперед, це стосyeться культури, адже спшьна культура полегшye теxнiчне порозyмiння мiж членами наци (через чинник мови й писемносп). До того ж, мова у його час для недержавниx народiв (такими були й украшщ) фактично ставала синошмом нацiï, прологом ïï нацюнального вiдродження - спочатку виникають мовно-культурш течiï, а потiм полггичш. Бiльш того, В. Старосольський припyскаe, що роль культурного чинника для наци дедалi бiльше зростатиме.
Так само вш визнавав значення "раси" (антропологiчного типу) у формyваннi наци: "Iстнyваннe расовиx окремiшностей не можна заперечити, а раз признаeтся ïx, то муситься признати, що фiзична та моральна яюсть одиниць, з якиx складаeться сyспiльство, мусить впливати i на його яюсть як гyртовоï цiлости. Так внyтрiшнe житге нацiï, як i ïï доля в зносинаx з другими, безперечно e залежш вiд расовиx прикмет" [1, с. 53]. Проте i тут вчений пiдкреслюe, що чинник "раси" важливий, однак також, як i решта "об'eктивниx" ознак (включно з культурою), не e визначальним у процес перетворенню спiльноти у нащю.
Загалом, на його думку, головна вада атомютичного пiдxодy розумшня нацiï полягаe в тому, що за нього наци як спшьнот не була притаманна вища, об^днувальна ïï цiлiсть, i вона не юнувала як сyб'eкт права.
Власне, задля обгрунтування циx моментiв ближчим для В. Старосольського був псиxологiчний п^^д до розyмiння нацiï. Приxильники такого пiдxодy нацiю мають за окрему цшсть, а вiдтак трактують як окремий суб^кт iз власними життям, волездатнiстю, долею. Нацiя, -зауважував учений, - вистyпаe передумовою творення суспшьства, вона пiддаe аналiзовi сyспiльнi явища з позицiï свiдомоï волi як вищого рiвня власного розвитку, прагне до незалежносп, самостшносп та вимагаe задоволення потреб вищого рiвня [1, с. 89].
На основi псиxологiчного пiдxодy В. Старосольський стверджye, що нацiя e 'тир псиxольогiï" [1, с. 39], а не вш^р рацiонального мислення, що саме суб^ктивна xарактеристика e суттю зв'язку нацiï [1, с. 30-40].
Виникнувши, нацiя стаe до певноï мiри незалежною вiд iнтересy й сама починаe вирiшyвати долю притаманниx 1й iнтересiв. I якiсть цього процесу yзалежнюeться рiвнем (нацiональноï) свщомосп спiльноти. До слова, висновок ученого про те, що нацюнальна свщомють - чи не
найголовшший показник появи й юнування наци, тдтверджений сучасною впчизняною та зарубiжною суспiльствознавчою наукою. Показовим вважаемо погляд на проблему, висловлений у низщ праць укра!нсько! професорки I. Кресшо!. Дослiдниця, зокрема, трактуе нацiональну свiдомiсть як складну модершзовану систему "духовних феноменiв та !хтх утворень, якi сформувалися в процес iсторичного розвитку наци, i вщображають основнi засади 11 буття та розвою"; виводить три рiвнi нацюнально! свiдомостi: буденний, теоретичний i державно-полггачний [2, с. 18].
Вирiшальним чинником формування наци, як "витвору ново! доби" (пiсля Французько! буржуазно! революци - I. Т.), на думку В. Старосольського, була також демократ. Саме завдяки демократа населення стае яюсно новою, в порiвняннi з попередньою добою iсторi!, спiльнотою: "народини нацi! е тiсно звязанi з народинами полгшчно! новочасно! демократi!" [1, с. 70]. Тут можна погодитися з I. Стряпко, який стверджуе, що саме демократа як головний чинник нацю-творення, була нарiжним каменем теори нацi! В. Старосольського [3, с. 195].
Та все ж, найважлившим джерелом юнування нацюнально! стльноти, !! життедайною енергiею, за В. Старосольським, е прагнення стльноти до полггично! самостшносп, що фактично означало здатнють спiльноти бути полгшчно активною народнiстю. Слова ученого: "Джерелом нацюнально! стльноти та ютотною силою !! iснування е прагнення до полгшчно! самодiяльностi та самостiйностi. Нащя постае через самоусвiдомлення спiльноти, ядром якого е переконання в необхщносп здобути власну незалежну державу, яка одна спроможна забезпечити сво!м членам вшьний розвиток" [1, с. 90]. Вщтак, називаючи i характеризуючи ознаки наци, укра!нський дослiдник першо! половини XX ст. все ж визнав домшантнють i визначальнiсть у процес формування нацi! нацiонально! свщомосп та волi, зокрема, до творення власно! держави. Наш сучасник, дослщник Й. Надольський, з цього приводу слушно зауважив, що в такий спошб В. Старосольський у сво!й книзi обгрунтував погляд на нащю як на "уявлену спiльноту", на швстолптя випередивши теоретичнi досягнення класиюв цього жанру 1970-1980 рр. - Мирослава Гроха, Ернеста Гельнера, Бенедикта Андерсона та ш. [4, с. 42].
Боротьба за власну (нацюнальну) державу, за В. Старосольським, - юторично полгшчний чинник формування наци. На думку вченого, нащя мусить заволодгш наймогутнiшим iсторично даним суспшьством - державою [1, с. 104]. А це було можливо лише за наявносп нацюнально! ще!.
В. Старосольський детально аналiзуе джерела формування укра!нсько! нацiонально! iде! в !! етнiчному, соцiальному й геополiтичному вимiрах, i доходить висновку, що ця щея завжди була пов'язана з синтезом нацюнального та соцiального визволення [1, с. 69-80], що рушшними силами боротьби за нацюнальну державу були не тшьки нацюнальш, але й соцiально-класовi iнтереси. Власне щ iнтереси е двома взаемодоповнювальними чинниками суспшьно-юторичного поступу, й недооцiнка або тнорування одного з них веде до нерозумшня урокiв iсторi!, а тому й до небезпеки знову повторити помилки минулого [1, с. 80-89].
Учений виокремлював три шляхи побудови держави: на основi економiчних штерешв, полгшчних штерешв i нацюнально! едносп. У першому випадку утворення держави вщбуваеться шляхом економiчного вщокремлення !! вiд метрополi! (США). Утворення держави на основi полiтичних штерешв передбачае захоплення полiтично! влади парпею, яка виступае вiд iменi одного суспшьного класу (бiльшовицька Росiя). Найкращим i едино прийнятним для Укра!ни шляхом утвердження державностi е утворення держави на основi нацiонально! едносп (наприклад, як у Чехi! на початку XX ст.) [1, с. 94-109].
В. Старосольський усшяко тдкреслював важливють для повноцiнного функцiонування наци держави (нацюнально! - I. Т.). Державу вш вважав формою полгшчного самовизначення наци. Та все ж, на його думку, у сшввщношенш "нащя - держава" головною е нащя, а держава - похщною. Нащя головна, бо оргатчна, себто функцюнуе як органiзм, а держава - мехатчна (функцiонуе як мехатзм). Однак, мiж цими два феноменами юнуе очевидний дiалектичний зв'язок: нащя формуе сво! зусилля на опанування державою; вона - центр iнтересiв, а держава - зааб !х реалiзацi!; нацiя поглинае людину цшковито, а держава - частково. Звщси випливае, що нацiя - нарiжний камiнь у побудовi держави та центр ушх можливих людських штерешв. Проте тiльки маючи державу, можна здобути нацюнальну незалежшсть, самовизнання, сформувати нацюнальну самосвщомють i т. ш. [1, с. 37-38].
Укратський адвокат i правознавець Володимир Старосольський про нацт та нащональну державу
Висновки. Володимир Старосольський, вщомий украшський адвокат i громадський дiяч у мiжвоеннiй Галичинi, був, передовсiм, неперешчним ученим-нацiологом, автором оригшально! концепцп побудови украшсько! державностi, що базувалася на поеднанш нацiонального й соцiально-класового чинниюв у процесi державотворення. Як учений, В. Старосольський одним з перших серед украшських вчених спростував тезу про те, що нащя е спшьнотою виключно на основi набору спшьних т. зв. "об'ективних" ознак - вони важлив^ однак не визначальш у формуваннi наци. Натомють, сутнiсним критерiем наци вважав li полiтичнiсть (нацiя - психолого-полггична спiльнота - I. Т.), що проявляеться у боротьбi за власну (нащональну) державу. Вiн був першим у вггчизнянш науцi, хто грунтовно опрацював питання наци як змюту нащонально! держави. З-помiж основних факторiв запоруки мiцностi зв'язку мiж нащею та державою, вважав: нацiю як тшьки одну державу; нацiональну (державницьку) щею як чинник, що творить нащональну стльноту; демократiю як найкращий варiант для функцiонування наци (i держави).
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Старосольський В. Теор1я наци. Ыдень, 1922. 144 с. URL : http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/15900/iile.pdf. 2. Кресша I. Укра1нська нацюнальна свщомють i сучасш полггичш процеси (Етно полгголопчний анал1з) : монограф1я. К. : Вища шк., 1998. 392 с. 3. Стряпко I. Теор1я наци Володимира Старосольського. BicHUK Днiпропетровського утверситету. 2014. Т. 22. Вип. 24 (2). С. 190-197. 4. Надольський Й. Нацюлопчш дослщження Володимира Старосольського. Науковий вкник Ужгородського унiверситету. Серiя : Полiтологiя, Соцiологiя, Фiлософiя. 2010. Вип. 15. С. 39-43.
REFERENCES
1. Starosolskyj V. Teoriya naciyi. [Theory of Nation]. Viden, 1922. Retrievered from URL : http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/15900/file.pdf (accessed 24.04.2020). 2. Kresina I. Ukrayins ka nacionaVna svidomist" i suchasnipolity^chniprocesy" (Etno politologichnyj analiz). [Ukrainian national consciousness and modern political processes (Ethno political analysis)]. : monografiya. K. : Vyshha shk., 1998. 392 p. 3. Stryapko I. Teoriya naciyi Volody^my^ra StarosoVs^kogo. [Theory of Nation of Volodymyr Starosolsky]. Visny^kDnipropetrovs'kogo universystetu. 2014. T. 22. Vyp. 24 (2). 190-197 pp. 4. NadoFs'kyj J. (2010). Naciologichni doslidzhennya Volodymyra StarosoVs^kogo. [ National research of Vladimir Starosolsky]. Naukovyj visnyk Uzhgorodskogo universy'tetu. Seriya : Politologiya, Sociologiya, Filosofiya. Rel. 15. 39-43 pp.
Дата надходження: 27.07.2020р.
Ivan Terlyuk
Lviv Polytechnic National University, Institute of Law, Psychology and Innovative Education, Ph. D., Assoc. Prof. of department of Theory, History and Philosophy of Law
UKRAINIAN ATTORNEY AND ADVOCATE VOLODYMIR STAROSOLSKY ON THE NATION AND NATIONAL STATE
Abstract. The urgency of the problem mentioned in the heading lies in the growing interest in the "national side" of the problem of understanding the experience of becoming a Ukrainian state, in particular, in the ideological dimension: the formation of the Ukrainian (political) nation, the origins and evolution of the ideas of the Ukrainian national statehood, the views of scientists-researchers of the Ukrainian "national problematics".
The purpose of the article is to draw attention to the problems of studying the nation and the nation state in the Ukrainian legal thought of the early twentieth century; without claiming empirical exhaustiveness, consider V. Starosolsky's views on the nation and nation state. The methodological basis, prepared at the intersection of theory and philosophy of law and political science, scientific intelligence is a dialectical method of knowledge of socio-political and legal phenomena and processes, which allows them to consider their development and interconnection. And the main means of understanding the content of V. Starosolsky's works was hermeneutic method, he contributed to the
TepnmK IeaH
knowledge of the features of the scientist's research approach to the nation, to clarify the views of the researcher on its nature and relation to the (national) state.
It is alleged that Vladimir Starosolsky, a well-known Ukrainian lawyer and public figure in the interwar Galicia, was, above all, an outstanding scientist-national scientist, author of the original concept of building Ukrainian statehood, which was based on the combination of national and social class factors in the process of statehood. It is emphasized that, as a scientist, V. Starosolsky was one of the first among Ukrainians to refute the thesis that the nation is a community built solely on the basis of a set of common so-called. "Objective" traits are important but not determinative in the formation of a nation. Instead, politeness was considered an essential criterion for a nation. The thesis is argued that, for V. Starosolsky, the nation is, above all, a psycho-political community, that is, the nation manifests itself primarily in the struggle for its own (national) state. It is emphasized that V. Starosolsky was the first in national science to thoroughly study the issue of the nation as the content of the nation-state.
Key words: Vladimir Starosolsky, theory of nation, nation, nation state.
