CC BY
12
BicHiiK Нацiонального унiверситету "Львiвcька полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 4 (32), 2021
КОНСТИТУЦ1ЙНЕ ТА М1ЖНАРОДНЕ ПРАВО
УДК 323.1
В^алш Ковальчук
Нацюнальний унiверситет "Л^вська полтехшка", 1ститут права, психологи та шновацшно! oсвiти, завщувач кафедри теори та фшософп права, конституцшного та мiжнaрoднoгo права, психологи та шновацшно! oсвiти, kovalchyk 1903@gmail.com, ORCID: 0000-0002-7523-2098
НАЦ1ОНАЛЬНО-ПРАВОВА 1ДЕНТИЧН1СТЬ ТА II РОЛЬ В УМОВАХ КОНСТИТУЦ1ЙНО1 ТРАНСФОРМАЦ11
В УКРА1Н1
http: //doi.org/10.23939/law2021.32.159 © Ковальчук В., 2021
У статл аналiзуeтьcя нац1ональна правова щентичшсть та "й" вплив на формування сучасноТ конституцшноТ держави. Автор статл акцентуе увагу на конcтитуцiйних про-цесах та Тх особливостях у кратнах демократичного транзиту, зокрема, УкраТш. Акцен-товано на тому, що в цих краТнах процес конституцшноТ трансформацп переплiтаетьcя з пошуком щентичносл, яка зазнала кризи пicля розпаду СРСР та вщмови вiд подальшо-го застосування радянськоТ щеологп.
Ключова теза цього дослщження полягае в тому, що нащональна правова щентичшсть може й повинна стати першочерговою умовою ефективного функщонування сучасноТ конституцшноТ держави, ТТ роль особливо важлива на початковiй стадп держа-вотворення. Вона поеднуе в уcталенi традицп та культуру народу з ушверсальними цiнноcтями конcтитуцiоналiзму i спрямована на формування полiтичноТ нацп. Зазнача-еться, що роль культурного фактору в цьому процеci е одним iз ключових. Чим сильшше почуття культурноТ едноcтi, тим сильшше та глибше уcвiдомлення iдентичноcтi всере-динi наци, i навпаки - слабккть об'еднуючого культурного елементу чи його вщсутшсть призводять до слабкост наци та i"i занепаду.
Однак робиться висновок про те, що пол^ична нащя формуеться не лише на етно-культурнiй, але й на правовш iдентичноcтi. Полiтична нащя - це вторично сформована спшьшсть людей iз високим рiвнем пол^ичноТ оргашзацп та правовоТ культури. Це сус-пiльcтво правоcвiдомих громадян, яке вщкидае будь-яку нетерпимicть до "шших", включно расову. Сучасна нацiональна держава е етнопол^ичним утворенням, яке ефек-тивно функцiонуе завдяки правов1й щентичност як окремого iндивiда, так i cуcпiльcтва загалом. Нац1ональна - правова щентичшсть передбачае щншсне правове самовизна-
чення, яке визнаеться вама защкавленими членами спiльноти i е результатом високого р1вня колективноТ правосвщомость
Запропоновано авторське розумiння нащональноТ (правовоТ) iдентичностi як стану суспшьноТ правосвщомосп, який конструюеться з наступних когерентних елеменлв: 1) вiдношення до минулого, яке знаходить свое вираження через конституцшно-правову традищю ("iсторiя формуе щентичшсть"); 2) актуально"! пол^ико-правовоТ та сощальноТ диспозицп ("сучасшсть формуе iдентичнiсть"); 3) цшей та намiрiв побудови лептимного правопорядку ("майбутне формуе iдентичнiсть"). У такому контекст! нащонально-правова щентичшсть - це стан самовизначення нацп як повнощнного суб'екта права, який базуеться на правовш традицп, державотворчiй дiйсностi та цивiлiзацiйнiй перспектива
У статтi акцентовано увагу на тому, що вiдновлення кторичноТ справедливой iстотно впливае на правову щентичшсть народу, вщчуття його нащональноТ гщност^ на подальшi перспективи демократичноТ трансформацп суспiльства, формування його як щшсного суспiльства здатного до компромiсiв та здобутюв, терпимого до "шших" спшь-нот. Вiд цього в кшцевому результатi залежить, яка модель конституцшного регулю-вання - лiберальна чи патерналктська - буде застосована в процеа подальшого держа-вотворення.
Актуалiзацiею нацiональноТ-правовоТ iдентичностi на сучасному етапi е суверештет народу (нацп), який знаходить свое формальне вираження через суверештет держави. Нащональна конституцшна держава е оптимальною формою вираження народного суверештету. Однак кнування такоТ держави неможливе без почуття патрiотизму та нащональноТ гiдностi, якi тiсно взаемопов'язаш. Вони передбачають любов до своеТ держави, повагу до ТТ символiв та готовнiсть боронити ТТ в разi небезпеки.
Автор вважае, що майбутне украТнськоТ пол^ичноТ нацп безпосередньо пов'язане з европейською щентичшстю та цшностями конституцiоналiзму, серед яких визначальну роль вщкрають: особиста свобода та гщшсть, народний суверенiтет та права меншостц полiтичний плюралiзм, незалежшсть судовоТ влади та легiтимнiсть публiчноТ влади за-галом. Нац1ональна гщшсть та конституцшний патрiотизм стають базовими елемента-ми нац1онально - правовоТ щентичност i саме вони повинш лягти в основу сучасноТ правовоТ щеологп УкраТнськоТ держави.
Ключовi слова: нащональна правова щентичшсть, конституцшна трансформа-щя, нац1ональна традиц1я та культура, щнност конституцiоналiзму, патрiотизм та нащональна гщшсть.
Постановка проблеми. Процес конституцшних перетворень, що був зумовлений поваленням комушстичних режимiв в кра1нах Центрально! та Схщно! Свропи, республiках пострадянського простору, зокрема, в Укра1ш, суттево вплинув не лише на змiну оргашзацп та функцiонування пол> тичних iнститутiв, але й на трансформащю свiтоглядних цiнностей як окремого шдивща, так i сус-пiльства загалом. Вш безпосередньо пов'язаний iз кризою нащонально! iдентичностi, проявами яко! е: щеолопчна аморфнiсть, соцiальна аномiя, деструктивна орiентацiя на руйнування домiнуючих щнностей i принципiв правово! системи, спонтаншсть масового руху i обмежена здатшсть тради-цiйних елiт протистояти йому в межах юнуючого правопорядку, негативна сощальна мобiлiзацiя i тиск мас на владш iнститути, не обтяжешсть соцiальною та iсторичною вiдповiдальнiстю, вщчуття скривдженоси, прояви нетерпимостi та ксенофоби.
1дея iнтернацiоналiзму та вселюдсько! солщарноси, яку комунiстична iдеологiя розглядала як протидда нацiональнiй обмеженостi та его!зму, на практицi призвела до "диктатури пролетарiату", чим довела свою неспроможшсть бути об'еднуючим фактором спiвiснування багатонащональних полiтичних утворень. Вона призвела до лопчного результату - розпаду СРСР та шших держав
сощалютичного табору, в яких нащональне питання не знайшло свого пол^ико-правового врегу-лювання (як приклад, Сощалютична Федеративна Республiка Югославiя).
Поява на пол^ичнш картi свiту нових нащональних держав викликала гостру необхiднiсть пошуку iдентичностi та правово! щеологп, яка могла б об'еднати полiетнiчну кра!ну в сучасну поль тичну нащю. У зв'язку iз цим було запропоновано рiзноманiтнi моделi пошуку консенсусу, зокре-ма, концепцiя конституцiйного патрютизму та громадянства. Однак цього виявилося недостатньо для досягнення поставлено! мети. Рiч у т1м, що пол^ична нацiя не може формуватися виключно на унiверсальнiй ще! конституцiоналiзму та громадянських прав. В 11 основi також повиннi лежати мо-ва, культура, традици народу, якi творять його ментальшсть i зберiгають юторичну пам'ять. Лише поеднання "духу народу", зокрема, його правово! традици та ушверсальних щнностей конститущо-налiзму е запорукою творення сучасно! нацiонально-правово! щентичносп.
Конституцiйна трансформацiя в кра!нах Центрально! та Схщно! Свропи, як i в Укра!нi, була значною мiрою зумовлена необхiднiстю формування правово! щентичносп. Це знайшло вщобра-ження передуем в преамбулах конституцiй кра!н, як-от Польща, Чехiя, Словаччина, Хорватiя, Угорщина, Укра!на. Хоча й в основнш частинi конституцiй цих кра!н цша низка статей стосуеться питання державних символiв, мови, прав корiнних народiв та нацiональних меншин. Можна ствер-джувати, що процес формування сучасно! конституцшно! держави у цих кра!нах тiсно переплетений iз пошуком нацiонально! iдентичностi. I Укра!на у цьому питанш не е виключенням.
Аналiз дослiдження проблеми. Питання нащонально! iдентичностi висвiтлене достатньо повно в суспшьно-гумаштарних науках, у тому чи^ юриспруденцi!. Класичними з цiе! тематики можна вважати пращ Макса Вебера, Ернеста Гелнера, Мирослава Гроха, Юргена Габермаса, Ральфа Дарендорфа, Богдана Юстяювського, Володимира Старосольського, Девiда Мiллера, Паскуале Манчiнi, Ентонi Д. Смiта, Самуеля Хантшгтона, Курта Хюбнера, Френсiса Фукуями, Романа Шпорлюка. Правова iдентичнiсть стала предметом наукового дослщження в працях сучасних укра!нських та зарубiжних иравознавщв: А. Аарнiо, О. Грищук, I. Барцща, Н. 1саево!, I. В. Колюника, I. Панчук, О. Парути, С. Резшкова, Б. Стецюка, М. Савчина, М. Цимбалюка. А. Шайо.
Пiдходи авторiв у питаннi ролi нацiонально! iдентичностi в умовах становлення сучасно! конституцшно! держави та глобалiзацi! суттево рiзняться. Часто висловлюеться позищя, що на-цiональна традицiя та культура стае на перешкодi становлення сучасно! пол^ично! нацi! заснованiй на основi громадянства (Ю. Габермас, Р. Дарендорфа), а також про те, що нацiоналiзм та нащо-нальна щентичшсть е складовими елементами пол^ики попустiв. Так Френсiс Фукуяма зазначае, що в основi популiзму лежить нащонатзм, який роздiляе людей на "сво!х" та "чужих" ("шших"). Цю думку розвивае Сiбе Шаап, який вважае, що популiзм створюе шюзда iдентичностi, яка в будь-яких проявах становить загрозу для лiберально! демократi!. Натомiсть такому пiдходу опонують Д. Мiллер, К. Хюбнер, яю вважають, що нацiональна iдентичнiсть, в основi яко! покладено культура та традици народу, поряд з ушверсальними щнностями сприяють творенню сучасно! конституцшно! держави.
Мета статт полягае у тому щоб з'ясувати правову природу нацiонально! iдентичностi та по-казати !! роль у формуванш сучасно! держави в умовах конституцшно! трансформацп в Укра!ш ви-ходячи з досвiду кра!н Центрально-Схщно! Свропи, в яких вiдбуваються аналопчш процеси. Вщ-правна теза ще! статтi зводиться до того, що нащональна правова iдентичнiсть може й повинна стати першочерговою умовою ефективного функщонування сучасно! конституцшно! держави, !! роль особливо значима на початковш стади державотворення. Прикладом е Укра!на, яка впродовж три-валого iсторичного перiоду не була сформована як суверенна держава i лише правова щентичшсть, яка збереглась завдяки спшьнш юторп, культурi, мовi та релт! народу, дозволила зберегти укра!нську нацiю як повноцiнного суб'екта владно-правових вiдносин.
Виклад основного матерiалу. У контексп запропонованого дослiдження важливо з'ясувати правову природу нацiональноï iдентичностi. Насамперед ми виходимо з того, що так само як окремий нащя (народ) може бути ношем (суб'ектом) правовоï iдентичностi. Ця думка в юридичнш науцi е дом^ючою. Однак у теорiï права та держави до сих шр немае единоï позицiï щодо розу-мшня категорiй "народ", "нащя", ïx сшввщношення та правосуб'ектностi. Ця позицiя знайшла свое обгрунтування в концепцiï нащонального (народного) суверенiтету, яка розглядае народ основним лептимним джерелом публiчноï влади.
Проблема сшввщношення понять "народ" - "нащя", "народний суверенiтет" - "нащональ-ний суверенiтет" мае давню юторт, яка стосуеться двох близьких, проте окремих за своею суттю аспекпв.
Перший iз них пов'язаний iз питаниям "Народ е самостiйним суб'ектом владних правовiдносин чи лише сукупшстю (колективом) громадян, кожен з який надшений власною правосуб'ектнiстю?" Цi два шдходи щодо розумшня народу як правового феномену були започатковаш французькими мислителями та суспiльно-полiтичними дiячами XVIII столiття Жан-Жаком Руссо та Емануелем-Жозефом Сiесом. Так на переконання Ж.-Ж. Руссо, народ як носш суверештету е сукупшстю громадян, яю формують "загальну волю" (volonté commune) в процес особистого голосування. Суверештет народу не може бути представлений, оскшьки передаватися може лише влада, але не воля, тому суверештет е невщчужуваним. 1ншу концепщю запропонував Е. Сiес, який замшив "народ" Ж.-Ж. Руссо "нащею" - юридичною абстракцiею, единим неподшьним цiлим, яке об'еднуе усix громадян, однак не зводиться до них, а дiе вщ власного iменi, тобто володiе власною право-суб'ектшстю i виступае носiем нацiонального суверештету. Як абстрактний суб'ект "нащя" Е. Оеса може дiяти лише через представництво [1, с. 16].
Час рiзкого протиставлення нацiï та народу минув, адже сучасна наука використовуе елемен-ти обох пiдxодiв, хоча ix спiввiдношения не можна вважати доктринально усталеним. Вiдмiнностi мiж народним та нащональним суверенiтетами у сенс Ж.-Ж. Руссо та Е. ^еса можна вважати такими, що мають юторичне значення.
Другий аспект сшввщношення народу та наци, народного та нащонального суверештеив пов'язаний iз тим значенням термiиу "нацiя", яке застосовуеться у сферi етнополiтики, коли до ува-ги береться та стльнота, яка складае основу лептимносп держави. Нею вважаеться етнiчне насе-лення, що виникло на територп сформованоï держави (автохтони) i е ношем мови, релiгiï, звичаïв громадян (шдданих) цiеï держави. 1з iдеï нацiонального суверенiтету випливае, що не може бути визнана лептимною держава, нав'язана народовi ззовнi проти його воль Ця щея набула особливоï актуальностi в Gвропi у перюд формування нацiональниx держав у Х1Х столiттi. Пiсля утворення такоï держави, вважае Е. Смщ мова може йти лише про пол^ичну (територiальну) нацiю [2, с. 38], щодо якоï в правовiй лiтературi все частше застосовуеться термiн "народ".
I хоча в захщноевропейськш правовiй традицп часпше звертаються до концепцп нащонального суверенитету, на вiдмiну вщ краïн пострадянського простору, враховуючи й Украшу, де закршився термiн "народний суверештет", щ два поняття розглядаються як нерозривно пов'язаш, практично тотожш. Спiввiдношення етнiчноï наци та полiтичноï наци (народу) на момент уконституювання держави яскраво виражене у Преамбулi Конституцн Украïни: "Верховна Рада Украши вiд iменi Украïнського народу - громадян Украши всix нацiональностей, ... на основi здiйсненого украïнською нащею, ушм Украïнським народом права на самовизначення..., приймае цю Конститущю...".
Сучасна нацiональна конституцiйна держава - це гармоншне поеднання усталеноï традицп й культури етнiчноï наци, яка е домшуючою, та можливостi на самовираження всix етнiчниx груп, яю проживають в межах цiеï держави в якост ïï громадян. Роль культурного фактору для полiтичноï наци надзвичайно вагома. Чим сильнiше почуття культурноï едностi, тим сильнiше й глибше усв> домлення iдентичностi всередиш наци, i з точнiстю навпаки - слабюсть об'еднуючого культурного елементу чи його вщсутшсть призводять до слабкост наци та ïï занепаду. Шанобливе ставлення до iсторичноï спадщини, мови, релiгiï титульноï нацп з боку шших нащональних груп е неодмшною умовою формування полiтичноï наци.
Сучасна полiтична нацiя формуеться не лише на етнокультурнш, але й правовiй iдентичностi. Це складний полiтико-правовий феноменом, який виник в процес еволюцi! вiд звичайно! спшьноти до суспiльства правосвiдомих громадян. Нащя - юторично сформована спiльнiсть людей iз високим рiвнем полiтично! оргашзацп та правово! культури. Це суспшьство правосвiдомих громадян, яке вiдкидае будь-яку нетерпимють до "iнших", включно расову. Як слушно зазначае Б. Барбер: "Бути громадянином означае брати участь у певному усвщомленому способi буття, що припускае усвь домлення юнування "Iнших" i залучення до спшьно! дiяльностi разом з ними" [3, с. 255]. У цьому контексп Ю. Габермас говорить про перехщ "вiд народу, пов'язаного з народним духом, до наци громадян". Сучасна держава, яка в основу свое! правово! доктрини заклала принципи народовладдя та прав людини, не може функщонувати в межах лише одше! нащонально! щентичносп i повинна бути орiентована на установлення едностi мiж гетерогенними елементами. Це означае, наголошуе шмецький вчений, що мiж громадянами однiе! державно-правово! структури кожному гарантуеться право залишатися iншим i збер^ати свою особисту автономiю [4, с. 194-200].
Отож сучасна нащональна держава е етнополпичним утворенням, яке ефективно функщонуе завдяки правовш iдентичностi як окремого шдивща, так i суспшьства загалом. Нацiональна-правова iдентичнiсть передбачае щншсне правове самовизначення, яке визнаеться вшма зацiкавленими членами спiльноти i е результатом високого рiвня колективно! правосвiдомостi.
Щодо змiсту поняття "нащонально-правова iдентичнiсть", то ми виходимо з того, що це той стан сустльно! правосвщомосп, який конструюеться з наступних когерентних елеменпв: 1) Вщношення до минулого, яке знаходить свое вираження через конституцiйно-правову традицiю ("iсторiя формуе iдентичнiсть"). 2) Актуально! полпико-правово! та соцiально! диспозицi! ("сучас-шсть формуе iдентичнiсть"). 3) Цiлей та намiрiв побудови легiтимного правопорядку ("майбутне формуе iдентичнiсть"). У такому контексп нащонально-правова щентичшсть - це стан самовизначення наци як повнощнного суб'екта права, який базуеться на правовш традици, державотворчш дшсносп та цившзацшнш перспективi.
Вiдновлення достеменно! ютори це шлях вiд стереотипiв та створення умов для сприйняття демократичних та конституцiйних цiнностей, утвердження демократичного конституцшного ладу та iде! конститущонатзму. Сьогоднi Росiя створюе власну картину свпу в якiй Укра!на та укра!нщ подаються у негативному свита. Вiдбуваеться пiдмiна понять та фак^в. Наприклад, про роль укра!нцiв у творенш власно! державностi чи про голодомор в Укра!ш. Спотворена шформащя та манiпуляцiя суспiльною думкою е суттевою перешкодою подальшого конституцiйного реформу-вання, зокрема внесення змiн до Конституцп. Вiдновлення iсторично! справедливостi ютотно впли-вае на правову щентичшсть народу, вщчуття його нацiонально! гщность А це в свою чергу на подальшi перспективи демократично! трансформацп суспшьства, формування його як цшсного суспшьства здатного до компромюв та здобутюв, терпимого до "Iнших" спшьнот. Вiд цього в кiнцевому результат залежить, яка модель конституцiйного регулювання - лiберальна чи патерна-лютська - буде застосована в процесi подальшого державотворення.
Iсторична пам'ять накладаеться на систему конституцiйних цiнностей, сприяе !х усвiдомленню та поширенню. Тому нездатшсть до системного мислення, вмшня аналiзувати факти та подi! не дозволить суспшьству сформувати почуття власно! гщносп i здiйснити демократичнi перетворення в умовах сучасного державотворення. Натомють усвiдомлення власно! iсторi! та культури формуе вщчуття гщноси i сприяе подальшому демократичному розвитку.
У цьому контексп важливу роль вщграе конституцшна традицiя та контину!тет. Вони визна-чають усталенi погляди на природу конституцп, !! призначення в суспшьств^ вiдповiдну конституцiйну культуру й свщомють. Це частково пояснюе сутнiсть конституцшних трансформа-цiй, зокрема логiку конституцшних реформ i проблему самоiдентифiкацi! наци у правовш географи свiту. Конституцшне оформлення контину!тету втiлюеться у положеннях преамбули, особливостях набрання чинностi Конститущею. Також це досягаеться встановленням переходного перiоду щодо реорганiзацi! та реформування системи органiв публiчно! влади або !! територiально! органiзацi!, юридичних пщстав та оформлення виникнення ново! державность
Мiжнародний досвщ говорить про pi3Hi пiдходи до конституцiйного регулювання континугте-ту. Як приклад можуть слугувати конституцiï 4exiï, Угорщини, Хорват. У Конституци Украши наявнiсть державного континуитету визначено як "багатовшову юторда украïнського державотво-рення", яке було втшено шляхом реалiзацiï Украшського народу права на самовизначення.
Актуалiзацieю нацiональноï-правовоï iдентичностi на сучасному етапi е суверенiтет народу (нацiï), який знаходить свое формальне вираження через суверештет держави. Народний суверештет - це сформована в процес сустльного життя природна властивiсть народу волод^и верховною, незалежною, установчою владою, яка виражае загальну волю всiх активних членiв полiтичноï спiльноти й реатзуеться у правах громадян створювати державу, установлювати i змiнювати ïï кон-ституцiйний лад, формувати органи державноï влади та здiйснювати контроль над ними, в межах конституцшного та лептимного правопорядку.
Народний та державний суверештети тiсно пов'язанi мiж собою та е проявами одного й того ж суспшьно-пол^ичного явища. Спошб реалiзацiï суверенноï влади народу в умовах сьогодення набувае форм державность Держава е публiчно-владною формою оргашзаци народу, який у своему соцiально-економiчному розвитку досяг стадiï цивiлiзацiï. Суверештет народу знаходить свш вияв у тому, що народ створюе та уконституйовуе державу, формуе органи державноï влади та надае 1'м повноваження, перiодично 1'х змiнюе шляхом демократичного волевиявлення. Суверенiтет народу безпосередньо проявляеться через участь народу у здшсненш державноï влади i, тому, не супере-чить суверенiтету держави, Конституцшна держава е оптимальною формою вираження народного суверештету.
В умовах вшни на Сходi Украши питання нацiональноï-правовоï щентичност набувае особливого значення. Воно постае особливо гостро в контекст оргашзаци незаконних виборiв i видачi росiйських паспортiв жителям тимчасово окупованих територш, якi спрямованi на штегращю де-факто непiдконтрольних уряду територш Украши до Роси. Окуповаш територiï Донбасу можуть стати пол^ичною проблемою для Украïни навiть тсля усунення росiйських вiйськ та 1'х сателiтiв з регiону. Створення регiональноï або навiть i квазiнацiональноï щентичност в невизнаних республь ках, так званих "ДНР" та "ЛНР" мае стати продовженням росшсько! присутностi в Укршш. Тому повернення територш а головне людей Донбасу в сферу пол^ико-правового та культурно-гумаштарного простору Украïни вимагае пошуку тих точок дотику, як могли б стати основою щентичносп новiтньоï пол^ично! нацiï.
Однак формування такоï щентичносп без почуття патрiотизму та нащональна пднють втрачае свiй змiст. Патрютизм проявляеться через любов до своеï держави та готовнiсть захистити ïï у разi небезпеки. Це також повага до символiв держави, одним з яких е державна мова. Саме таку правову позищю зайняв Конституцшний Суд Украïни у своему Рушенш вiд 14 липня 2021 р. у справi щодо конституцшност Закону Украïни "Про забезпечення функщонування украïнськоï мови як держав-ноГ'. У ньому Суд зазначив, що будь-як зазiхання на юридичний статус украïнськоï мови загрожу-ють нащональнш безпецi та самому iснуванню державност Украïни [5]. Патрiотизм безпосередньо пов'язаний з нащональною гiднiстю як проявом iсторичноï пам'ятi, що спрямована у майбутне. Нацiональна гiднiсть - це повага не лише до своеï наци, але й шших народiв та нацiй. Почуття пд-ностi е необхiдним i дшсним проявом буття людини та нацп, воно е ознакою духовного самовира-ження. Без пдност неможлива ш боротьба за право, нi пол^ичне самоуправлiння, нi державна не-залежнють. Громадянин, позбавлений цього почуття - пол^ично недiездатний, народ, не просякну-тий ним, приречений на тяжке юторичне приниження.
Боротьба за таку щентичшсть в Укршш повинна починатися зi змiн у законодавствi про гро-мадянство. Так однiею з новел закону повинна стати норма про присягу на вiрнiсть Украшськш державi особою, яка набувае громадянство шляхом натуралiзацiï, з автоматичною втратою його у разi ïï порушення. Також необхiдно вимагати вiд нових громадян, окрiм пiдтвердження безпе-рервного проживання в краïнi протягом п'яти роюв. здатнiсть читати, писати i говорити на базовому рiвнi державною украшською мовою; знати юторда Украïнськоï держави; мати добру моральну репутацiю; демонструвати прихильнiсть цiнностям та принципам Конституци Украши. Подiбнi ви-
моги повинт знайти вщображення у законодавствi, яке визначае правовий статус вищих посадових oci6 держави, державних службовцiв та працiвникiв судових та правоохоронних органiв.
Як застереження необхщно звернути увагу на те, що нащонально-патрютичн гасла все часп-ше стають засобом боротьби за полпичну владу популiстських партiй. Ця тенденцiя простежуеться в умовах конституцшно! трансформацп кра!н Схщно! Свропи та Укра!ни. На наш погляд, таке ро-зумiння зв'язку популiзму та щентичносп е дещо спрощеним та одностороншм, оскiльки не бе-реться до уваги те, що нащональна щея для популiзму лише зашб досягнення основно! мети - абсолютно! концентраци влади. Популiсти орiентуються не на нацiональну, а на авторитарну державу. Вiдмiннiсть мiж ними суттева: сучасна полiтична нацiя з почуттям гiдностi - це те, що об'еднуе людей, а авторитарна нащоналютична держава - те, що !х роз'еднуе.
Висновки. Майбутне укра!нсько! полiтично! нацi! безпосередньо пов'язане з европейською iдентичнiстю та цiнностями конституцiоналiзму, серед яких визначальну роль вщграють: особиста свобода та гiднiсть, народний суверештет та права меншостi, полпичний плюралiзм, незалежнiсть судово! влади та лептимшсть публiчно! влади загалом. Майбутне нащонально! щентичносп нероз-ривно пов'язана з штегращею Укра!нсько! держави в единий европейський правовий проспр. Ц намiри знайшли свое вiдображення в Конституцп Укра!ни (змiни вiд 7 лютого 2019 року). Ця мета безпосередньо випливае з правово! традици та сучасно! державотворчо! практики. Система цих щнностей лежать в основi концепци конституцшного патрiотизму, яка може визначати майбутне укра!нсько! полiтично! наци. Нащональна гщшсть та конституцiйний патрютизм стають базовими елементами нацiонально-правово! щентичносп i саме вони повиннi лягти в основу сучасно! правово! щеологи Укра!нсько! держави.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Ключковський Ю. Б. Суверештет: держави, наци чи народу? Публгчне право. Ки!в, 2013. № 3. С. 14-22.
2. Смгт Ентот Д. Нащональна вдентичшсть / пер. з англ. П. Таращука. Ки!в: Основи, 1994. 224 с.
3. Барбер Б. Сильна демократия: полггика учасницького типу. Демократiя: антолопя / упоряд. О. Проценко. Ки!в: Смолоскип, 2005. С. 254-262.
4. Хабермас Ю. Политические работы / Ю. Хабермас / пер. с нем. Б. Скуратова. Москва: Праксис, 2005. С. 194-200.
5. Ршення Конституцшного Суду Украши у справi за конституцшним поданням 51 народного депутата щодо вщповщносп Конституцп Украши (конституцшносп) Закону Укра!ни "Про забезпечення функцiонування украшсько!' мови як державно!" вщ 14 липня 2021. №1-р/2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/v001p710-21#Text.
REFERENCES
1.Kliuchkovskyi Yu. B. (2013). Suverenitet: derzhavy, natsii chy narodu? [Sovereignty: state, nation or people?]. Kyiv. Publichnepravo. No. 3. S. 14-22 [in Ukrainian].
2. Smit Entoni D. (1994). Natsionalna identychnist. [The national identity] / per. z anhl. P. Tarashchuka. Kyiv: Osnovy. 224 s. [in Ukrainian].
3. Barber B. (2005). Sylna demokratiia [The strong democracy: participatory politics] / uporiad. O. Protsenko. Kyiv: Smoloskyp. S. 254-262 [in Ukrainian].
4. Khabermas Yu. (2005). Polytycheskye raboty [Political works] / per. s nem. B. Skuratova. Moskva: Praksys. S. 194-200 [in Russian].
5. Rishennia Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy u spravi za konstytutsiinym podanniam 51 narodnoho deputata shchodo vidpovidnosti Konstytutsii Ukrainy (konstytutsiinosti) Zakonu Ukrainy "Pro zabezpechennia funktsionuvannia ukrainskoi movy yak derzhavnoi" vid 14 lypnia 2021. [On ensuring the functioning of the Ukrainian language as the state language] of July 14, 2021. No. 1-r / 2021. No. 1-r/2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-21#Text [in Ukrainian].
Дата надходження: 19.11.2021 р
Vitaliy Kovalchuk
Lviv Polytechnic National University, Head of the Department of theory and philosophy of Law, constitutional and international law Educational and Scientific Institute of Law, Psychology and Innovative Education kovalchyk1903@gmail.com ORCID: 0000-0002-7523-2098
NATIONAL LEGAL IDENTITY AND ITS ROLE IN THE CONDITIONS OF CONSTITUTIONAL TRANSFORMATION IN UKRAINE
The article analyzes the national legal identity and its influence on the formation of a modern constitutional state. The author of the article focuses on the constitutional processes and their features in the countries of democratic transit, in particular Ukraine. It is emphasized that the process of constitutional transformation in these countries is intertwined with the search for an identity that has undergone a crisis since the collapse of the USSR and the rejection of the further application of Soviet ideology.
The key thesis of this study is that national legal identity can and should become a primary condition for the effective functioning of the modern constitutional state, its role is especially important at the initial stage of state formation. It combines the established traditions and culture of the people with the universal values of constitutionalism and is aimed at forming a political nation. It is noted that the role of the cultural factor in this process is one of the key ones. The stronger the sense of cultural unity, the stronger and deeper the awareness of identity within the nation, and vice versa - the weakness of the unifying cultural element or its absence leads to the weakness of the nation and its decline.
However, it is concluded that a political nation is formed not only on ethnocultural but also legal identity. A political nation is a historically formed community of people with a high level of political organization and legal culture. It is a society of law - conscious citizens that rejects any intolerance of the "Other," including racial intolerance. The modern nation-state is an ethno-political entity that functions effectively due to the legal identity of both the individual and society as a whole. National -legal identity implies a valuable legal self-determination, which is recognized by all interested members of the community and is the result of a high level of collective legal awareness.
The author understands the national legal identity as a state of public legal consciousness constructed from the following coherent elements: 1) Relation to the past, which finds its expression through the constitutional tradition ("history forms identity"). 2) Current political legal and social disposition ("modernity forms identity"). 3) Goals and intentions to build a legitimate law and order ("the future shapes identity"). In this context, national legal identity is a state of self-determination of the nation as a full-fledged subject of law, based on the legal tradition, state-building reality and civilization perspective.
The article emphasizes that the restoration of historical justice significantly affects the legal identity of the people, their sense of national dignity, which in turn affects the further prospects of democratic transformation of society, its formation as a holistic society capable of compromises and achievements, tolerant of "Other" Communities. Ultimately, it depends on which model of constitutional regulation - liberal or paternalistic, will be applied in the process of further state formation.
The actualization of national legal identity at the present stage is the sovereignty of the people (nation), which finds its formal expression through the sovereignty of the state. The national constitutional state is the optimal form of the expression of people's sovereignty. However, the existence of such a state is not possible without a sense of patriotism and national dignity, which are closely interrelated. They presuppose love for one's country, respect for its symbols and a willingness to defend it in case of danger.
The author believes that the future of the Ukrainian political nation is directly related to European identity and the values of constitutionalism, among which personal freedom and dignity, people's sovereignty and minority rights, political pluralism, independence of the judiciary and the legitimacy of public power in general play a key role. National dignity and constitutional patriotism are becoming the basic elements of national legal identity and they should be the basis of modern legal ideology of the Ukrainian state.
Keywords: national legal identity, constitutional transformation, national tradition and culture, values of constitutionalism, patriotism and national dignity.
