КУЛЬТУРНО-СМИСЛОВІ ПРІОРИТЕТИ УКРАЇНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ, ЯКІ СТАНОВЛЯТЬ ОСНОВУ НАЦІОНАЛЬНОГО БУТТЯ УКРАЇНИ Текст научной статьи по специальности «Искусствоведение»

ив Ш1

second half of the XX century. Styles. Genre directions. In: Theory of modern composition. Moscow, 2005. (In Russ.). ]

3. Донцева Н. Творчество Б. А. Циммермана: музыка и слово. Автореф. канд. дис. / Н. Донцева, Москва, 2012 [Donceva N. B. A. Zimmermann's Creativity: Music and Word. Author's ref. сand. dis. / N. Dontseva, Moscow , 2012 (In Russ.). ]

4. Жабинский К. «Бытие и время» экзистенциального диалога в «Экклезиастическом действе» // Музыка в пространстве культуры. Избранные статьи. Вып. 1. Ростов-на-Дону: Книга, 2001. [Zhabinsky K. "Being and Time" of existential dialogue in "Ecclesiastical Action". In: Music in the space of culture. Selected articles. Issue 1. Rostov-on-Don: Book; 2001.(In Russ).]

5. Кириченко А. Концепция "мирового театра" в оперном творчестве немецких композиторов второй половины ХХ — начала ХХ1 столетия. Автореф. канд. дис. / А. Кириченко, Одесса, 2016. [Kirichenko A. The concept of "world theater" in the operatic creativity of German composers of the second half of the XX - early XXI century. Author's ref. сand. dis. / A. Kirichenko, Odessa, 2016 (In Russ.). ]

6. Махрова Э. Оперный театр в культуре Германии второй половины ХХ века. Автореф. докт. дис. / Э. Махрова, Москва, 1998. [Makhrova E. Opera in the Germany culture in the second half of the twentieth century. Author's ref. doct. dis. / E. Makhrova, Moscow, 1998. (In Russ.). ]

7. Пантиелев Г. Актуальность современной западногерманской оперы // Музыкальная культура в Федеративной Республике Германия: Материалы международного симпозиума. Кассель: Gustav Bosse Verlag, 1994. [Pantielev G. Relevance of modern West German opera // Musical culture in the Federal Republic of Germany: Materials of the international symposium. Kassel: Gustav Bosse Verlag, 1994. (In Russ.). ]

8. Пантиелев Г. Бернд Алоиз Циммерман // XX век. Зарубежная музыка: Очерки, документы. Москва, 1995. Вып. 1. С. 58-80. [Pantielev G. Bernd Alois Zimmermann // XX century. Foreign music: Essays, documents. Moscow, 1995. Issue. 1. Р. 58-80. (In Russ.). ]

9. Пантиелев Г. Проблемы современной оперной драматургии в творчестве композиторов ФРГ. Автореф. канд. дис. / Г. Пантиелев, Москва, 1990. [Pantielev G. Problems of modern opera drama in the work of Germany composers. Author's ref. сand. dis. / G. Pantielev, Moscow, 1990. (In Russ.). ]

10. Пантиелев Г. Серийный метод композиции в современной опере ФРГ («Солдаты» Б. А. Циммермана и «Лир» А. Раймана) // Проблемы музыкального искусства немецкоязычных стран: Сб. науч. трудов. М.: Московская гос. консерватория имени П. И. Чайковского, 1990. [Pantielev G. Serial method of composition in Germany modern opera ("Soldiers" by BA Zimmerman and "Lear" by A. Raiman) In: Problems of the musical art of German-speaking countries: Sat. scientific. works. M .: Moscow state PI Tchaikovsky Conservatory: 1990. (In Russ).]

11. Сафронов А. Бернд Алоиз Циммерман — музыкальный эссеист // Музыкальная академия. 1996. №2. С.170-171. [Safronov A. Bernd Alois Zimmerman - musical essayist. Music Academy. 1996; 2:170-171. (In Russ).]

12. Сафонов А. Несвоевременный композитор эпохи утопии: к 100-летию Бернда Алоиса Циммермана // Музыкальная жизнь. 2018 1.06. URL: https ://muzlifemagazine.ru/nesvoevremennyy -kompozitor-yepokhi-ut/

13. Gielen M. Der Kampf um "Die Soldaten". Der Dirigent Michael Gielen erinnert sich an die Kolner Urauffuhrung 1965: im Gesprach mit Bettina Ehrhardt. URL:

http://www.nbuv.gov.ua/atticles/2003/03klinko.htm

14. Zimmermann B. A. Interval und Zeit. Aufsadze und Schriften zum Werk [тм. ]. Mainz, 1974.

Kononenko A.M.

Research Fellow of the Department of Eeducational Technologies and Promotion of Ukrainian Studies, Research Institute of Ukrainian Studies, Kyiv

CULTURAL AND SEMANTIC PRIORITIES OF UKRAINIAN IDENTITY, WHICH FORM THE BASIS OF THE NATIONAL EXISTENCE OF UKRAINE

Кононенко Алла Михайлшна

науковий ствробтник в1ддту oceimnix технологш та популяризацИ укратознавства, Науково-до^дний тститут укратознавства, м.Кшв

КУЛЬТУРНО-СМИСЛОВ1 ПР1ОРИТЕТИ УКРА1НСЬКО1 1ДЕНТИЧНОСТ1, ЯК1 СТАНОВЛЯТЬ ОСНОВУ НАЦЮНАЛЬНОГО БУТТЯ УКРА1НИ

Summary. As a basis for the national existence of Ukraine, I will try to determine the current stage of development of Ukrainian culture.

Ukrainian culture must be considered in the context of world culture.

Our Ukrainian culture belongs to the Western type, in which the highest value is determined by Personality and Freedom. This orientation is essential. Studies of the history of Ukrainian culture over the centuries have noted the features of the Ukrainian mentality, as individualism and rejection of violence by the authorities...

Both the State and the Nation should become values. Only a strong, democratic, legal state, which will express the will of the people of Ukraine, will be able to ensure the formation of a modern system of values by harmonizing the universal and national.

The implementation of identity policy should ensure the emergence in our country of all-Ukrainian meanings, meanings, worldview, the integrity of the cultural space, what is united by the concept of "identity".

Overcoming the crisis of the ethnic status of Ukrainians.

Understanding the formation of ethnic and national identity reproduces the history of living conditions of people. For the initial stages of ethnogenesis, the determining factors were natural factors - time and space, and further progress was determined by culture as a way of purely human existence.

Анотащя. За основу нацюнального буття Украши я спробую визначити сучасний етап розвитку украшсько! культури.

Укранську культуру необхщно розглядати в контексл свггово! культури.

Наша Укранська культура належить до захщного типу, в яких вищою щнтстю визначаються Особистють та Свобода. Така орieнтацiя е ютотною. Дослвдження юторп Украшсько! культури протягом столпъ вiдмiчають риси менталтгету Украшця, як iндивiдуалiзм та неприйняття насильства влади... Цшнюними орiентирами мають стати i Держава, i Нацiя. Тiлъки сильна, демократична, правова держава, яка буде виразником волi народу Украши, зможе забезпечити становления сучасно! системи цшностей шляхом Узгодження Загальнолюдського та Нацюнального.

Прюритетом укра1нсько1 iдентичностi, якi становитимуть основу нацiоналъного Буття мають стати:

Громадсьш права i свободи,

Сшльшсть громадсько! позицii щодо стратегii i напрямку розвитку Держави i Сустльства,

Толерантнiсть усiх частин суспiльства,

Повага до нацii i рiвнiсть уах нацюнальностей...

Реалiзацiя полiтики iдентичностi мае забезпечити появу в нашш державi загальноукрашських смислiв, значень, свiтогляду, цшсшсть культурного простору, того, що об'еднуеться концептом «вдентичнють».

Подолання кризи етшчного статусу укрэднщв.

Осмислення формування етшчно1' та нацiональноi iдентичностi ввдтворюе iсторiю умов життедiялъностi людей. Для початкових етатв етногенезу визначальними були природш чинники - час i простiр, а вже подальший поступ визначався культурою як способом суто людського буття.

Key words: Identity, Culture, National-cultural identity, Being, Spiritual self-consciousness, National self-consciousness, National identity.

Ключовi слова: !дентичтсть, Культура, Нацюнально-культурна idenmuHnicmb, Буття, Духовна caMoceidoMicmb, Нацюнальна caMoceidoMicmb, Нацюнальна ideHmu4Hicmb.

Якщо шдшти з фшософсько1' точки зору на Буття (Суще) то отримаемо найважливше свггоглядне поняття, до якого дшшла Украша в процесi свого розвитку з чаав свое1' незалежностг

За основу нацiонального буття Укра1ни я беру «нацюнальну самосвiдомiсть украшця», його сощально-полп'ичну орiентацiю.

Ще у 1918 р. Михайло Грушевський, шукаючи вiдповiдь про украшську iдентичнiсть, у свош роботi «Хто такi украшщ i чого вони хочуть» писав: «Передуам, розумiеться всi тi, хто зроду украшець, родився i вирю з укра1нською мовою на устах i хоче тепер iти спшьно з сво!м народом, з уама свiдомими синами укра1нського народу, яш хочуть працювати для його добра, боротися за його свободу i кращу долю.

Але не пльки хто природжений укра1нець, а також i всякий той, хто щиро хоче бути з укра1нцями, i почувае себе !х однодумцем i товаришем, членом украшського народу, бажае працювати для його добра. Якого б не був вш роду, вiри чи звання — се не важно. Його воля i свiдомiсть вирiшуе дiло» [1, с. 453].

У процеа осмислення «за кого» i «з ким» виникае потреба i необхiднiсть осмислення i самого себе у цьому буттi, оцшка свого мiсця в суспiльствi Самосвщомють - це пiзнання самого себе через сввдомють «iншого». А це можливо завдяки здатностi порiвнювати сво! розумiння з позицiями «iнших». То ж «не свщомють народжуеться iз самосвiдомостi, iз «Я», а самосвщомють виникае в процесi розвитку свщомосп, в мiру того, як вона реально стае самостшним суб'ектом» [2].

Саме тут нам необхвдно розбиратися (i вiдповiдно виховувати молодь), виходячи з розумшня полiтичноi нацii як полгшчно! спiльноти. Адже, нацiя складаеться: полiтизований етнос (етнiчна нацiя) та сукупшсть громадян держави (полiтична нащя - полiетнiчна спiльнота).

Маемо виховувати полгтичну свiдомiсть двох рiвнiв: самосввдомють представникiв етнiчних груп, якi входять до складу нацii i прагнуть зберiгати свою мову, культуру, традици - етнiчна самосвiдомiсть i самосвщомють полiтичноi спiльноти - загальнонацiоналъна самосвщомють!

Ось тут я пiдхожу, до важливого аспекту у вихованнi як молодi в освiтi, так старшого

ив

ЕШШ

населения - вчителiв-вихователiв та родинного виховання.

Якщо у сввдомосп людей полiетнiчноl спiльноти нацiональна належшсть не вважаеться загальнонацiональною, то це сввдчитиме про не консолiдоваиiсть ще1 наци (украшськох наци!). А отже, i не сформованiстю загальнонацюнальнох самосвщомосп. А це потенцiйна загроза юнуванню держави. Хотiлося б навпаки! Щоби всi Вихователi полггачнох наци Украши ввддавали перевагу загальнонацiональнiй iдентичностi над етшчною i ми можемо стверджувати про еднiсть наци i про сформовашсть нацюнально1 Украшськох самосвiдомостi.

Нацюнальш iнтереси е фундаментом нацюнальнох самосввдомосп.

Нацiональна iдея е не лише компонентом сусшльно1 свiдомостi, а й «мютком» переходу вiд думки до до, ввд свiдомостi до активностi. Вона е формою теоретичного освоення дщсносп i мiстить - по-перше, створений теоретично вдеальний об'ект нацюнальнох держави, хоч i не в повнш формi i подруге, план, нацшений на реалiзацiю цього об'екта на практищ [3].

Таким чином, для дослщження структури нацюнальнох самосвiдомостi необхвдно. По-перше, видiлити групу елементiв, що визначають нацiональну штеграцш загалом - усввдомлення територiальноl, державно-полггично1, економiчноl, культурно-мовно1 спiльностi.

По-друге, визначити нацюнальне (етнiчне) самопiзнания, нацiональну i етнiчну iдентичнiсть, етнiчну самосвiдомiсть, подвшну етнонацiональну iдентичнiсть.

Для цього, вихователi мають виховувати: 1) усввдомлення спшьносп юторично1 долi (пам'ять), культурi, психолопчно1 самобутностi i неповторностi, нацiональнi (етшчш) стереотипи; знання моральних чеснот (норм, заборон, правил, звичав, принципiв) нацюнальнох (етшчно1) спiльноти; 2) нацiональнi цшнюш орiентацil, нацiональнi iнтереси, нацiональна щея.

Проводити мiжиацiональнi порiвняния: самооцiнка нащею само1 себе та iнших народiв; уявлення про власну роль наци i И статус у свт, внесок нацп у загально цившзований поступ людства.

Не забувати про емоцшну складову у виховаинi нацюнальнох самосвщомосл -нацiональнi почуття, переживання, патрютизм, жертовнiсть в iм'я нацiональних штереав, громадянський обов'язок, нацiональна гiднiсть, трепетне ставлення до iсторичного минулого, шанування нацюнальнох символiки та святинь...

Тому нацюнальна самосвiдомiсть е усввдомленням нащею само1 себе порiвияно з шшими нацiональними спiльнотами, моделювання свого майбутнього Буття.

Нацiональна свiдомiсть виступае як знання наци про саму себе.

За основу нацюнального буття Украши я беру «нацюнальну самосвiдомiсть украшця», його Моральнють.

Моральна свiдомiсть поеднуе в особi цiнностi - iстину, добро, свободу, справедливють. Це форма сусшльно1 сввдомосп де стикаються життевi iнтереси та вищi цiнностi людського Буття.

Суттевою ознакою Моралi, що вона звеличуе, наповнюе людину цiнностями - честь, совють, справедливiсть, обов'язок. Це шдшмае людину над повсякденнiстю, робить li сильнiшою. Через моральнiсть особистiсть замислюеться над власним життям, сенсом життя... Моральнiсть - це не сума загальновщомих iстин, а напруження духовних сил, що й е засобом формування особистостi.

«Ознакою кризового стану системи цшностей, руйнацй' едностi мiж потребами, iнтересами та цiнностями е втеча у сферу морально нейтрального. У такому разi результата науково!, мистецько!, полхгичнох дiяльностi не вщповщають реальним потребам та iнтересам сустльства. Складаеться ситуацiя, коли цiнностi людсько! культури перетворюються на свою протилежнють - наукова iстина перетворюеться на суму практичних рекомендацiй, справжне мистецтво - на його тдроблення, авторитет влади - на корупцш i манiпулювання особистiстю та li Пересами» [4].

За основу нацюнального буття Украши я спробую визначити сучасний етап розвитку украшськох культури.

Украшську культуру необх1дно розглядати в контекст свггово1 культури.

Радянська система створила у багатьох украшцях стереотип украшськох культури як перифершно1, другорядно1:

Оцю «другоряднiсть» не вдалося подолати повною мiрою й сьогоднi...

Сучасна хвиля нацiонального ввдродження (таких в юторп украшськох культури маемо дешлька) ввдбуваеться завдяки зростання ролi украшськох штелтенци, яка завжди вирiзнялася невiдривним зв'язком iз народною культурою.

Таким чином, сучасне ввдродження потребуе поеднання народностi i елiтарностi, що сприятиме подоланню нацюнальнох замкненостi, виявленню загальнолюдського в нацiональних цiнностях.

Якщо украшська культура визнае людську Особиспсть як вищу цiннiсть, то й зможемо утворити так1 культурш Форми, яш задовольнять потреби людини, сформують яскравi iндивiди. Саме !х наявшсть забезпечуе процес творення Нових культурних Цiнностей.

Наша Укра1нська культура належить до захiдного типу, в яких вищою щннютю визначаються Особистiсть та Свобода. Така орiентацiя е ютотною. Дослiдження ютори Украшськох культури протягом столiть вiдмiчають риси менталiтету Укра1нця, як iндивi,дуалiзм та неприйняття насильства влади. Але ж, як казав украшський iсторик Микола Костомаров «прагнення до створення чогось нового i. руйнування вже створеного», а це все те, що

26 East European Scientific Journal #1(65), 2021 неминуче виникае вщ переваги особистосл над спiльнотою. Ще рiзкiше висловлювався Пантелеймон Кулiш. Вш вважав, що основною драмою украшшв е «постшний конфлiкт м1ж державницьким началом та ру!нницьким»...

Цшнюними орiентирами мають стати i Держава, i Нацiя. Тiльки сильна, демократична, правова держава, яка буде виразником волi народу Укра!ни, зможе забезпечити становлення сучасно! системи цiнностей шляхом Узгодження Загальнолюдського та Нацiонального.

Прюритетом укра!нсько! iдентичностi, як1 становитимуть основу нацюнального Буття мають стати:

Громадсьш права i свободи,

Спiльнiсть громадсько! позицп щодо стратеги i напрямку розвитку Держави i Суспiльства,

Толерантнють усiх частин суспiльства,

Повага до наци i рiвнiсть усiх нацюнальностей ...

Формування ново! системи цшностей е перш за все справою Держави, яка повинна зосередитися на визначеннi державно! гуманггарно! полiтики, вибудуванi нацюнально! вдеологи, нацюнально! вде! з урахуванням потреб, iнтересiв та цiнностей усiх сощальних груп суспiльства.

Нацiональну основу Буття Укра!ни закладае освiта в особi вчителя-вихователя. Який усвiдомив головну тезу «Не навчати дней так, як навчали мене»! То був шший Час. Тепер Вчитель мае формувати умшня творчо мислити i Аргументовано захищати Власну позицш... Одна з методик сьогодш називаеться змiшане навчання (blended learning) - комбшащя очного навчання з елементами 1) онлайн-навчання (поза мережею, не на зв'язку) i 2) дистанцiйних методiв (не контактний з вчителем).

Рiзнi форми змiшаного навчання дають можливiсть кожному учневi розвиватися в напрямку, який щкавить саме його...

Тож, змшане навчання - не просто поеднання вiртуального i офлайн навчання, а цiлiсний шдхвд, що включае освiтне середовище - школу, онлайн-простiр, домiвки учшв та вчителiв. Це розвиток! I компетенцш, i людей - учшв, вчител1в, батькiв.

Така форма роботи вае! школи вимагае безлiч швидких рiшень, тож учителевi необхiдна свобода i гнучк1сть самостiйно визначати поточш види роботи, власний графiк та навчальш iнструменти. Така автономiя i високий рiвень персонально! вiдповiдальностi вчителiв можлива лише за умови довiрливих стосунк1в з керiвництвом школи. Спшьне розумiння необхiдностi i об'ективних переваг змшаного навчання та гнучкостi вае! системи управлiння школою.

Визначальною умовою формування нацiонально! щентичносп е позитивне ставлення-сприйняття громадянами - свое! наци, кра!ни, держави. А соцюлопчш дослвдження свiдчать, що бшьшсть укра!нцiв пишаються своею кра!ною, вважають себе патрiотами, незважаючи на ва соцiально-економiчнi проблеми свого буття.

ив

ВВЯ1В

Хоча й повшьно, однак зростае громадянська iдентичнiсть укра!ншв. Бiльшiсть починае ототожнювати себе iз власною кра!ною Укра!ною.

Зростае i розумiння полiтично! суб'ектностi громадян як визначально! характеристики полiтично!' нацi!.

Але! Роблячи аналiзи i висновки з приводу соцюлопчних опитувань, не враховують 1нтереси жител1в Пiвдня i Сходу. Про що наголошував ще Тарас Шевченко: «...минувшая жизнь этой кучки задумчивых детей великой славянской семьи не одинакова. На полях Волыни и Подолии вы часто любуетесь живописными развалинами древних массивных замков и палат... О чем же свидетельствуют эти угрюмые свидетели прошедшего? О деспотизме и рабстве! О хлопах и магнатах! Могила или курган на Волыни и Подолии

- большая редкость. По берегам же Днепра, в губерниях Киевской, Полтавской, вы не пройдете версты поля, не украшенного высокой могилой, а иногда и десятком могил; и не увидите ни одной развалины на пространстве трех губерний... Что же говорят пытливому потомку эти частые темные могилы на берегах Днепра и грандиозные руины дворцов и замков на берегах Днестра? Они говорят о рабстве и свободе. Бедные, малосильные Волынь и Подолия! Они охраняли своих распинателей в неприступных замках и роскошных палатах. А моя прекрасная, могучая, вольнолюбивая Украина туго начиняла своим вольным и вражьим трупом неисчислимые огромные курганы. Она своей славы на поталу не давала, ворога деспота под ноги топтала и - свободная, нерастленная - умирала. Вот что значат могилы и руины» [5].

Осмислення формування етшчно! та нацюнально! вдентичносп ввдтворюе юторш умов життедiяльностi людей. Для початкових етатв етногенезу визначальними були природш чинники

- час i проспр, а вже подальший поступ визначався культурою як способом суто людського буття.

I саме тому головним чинником постання етшчносп людини е !! територiя мешкання - не дмнка земл1, а сакральна реальшсть, що в кожного етносу (залежно вщ рiзновиду занять -збиральництво, мисливство, рибальство, землеробство, скотарство...) набувало сво!х неповторних рис (трипшьш, черняхiвцi).

На ввдшну вщ сво!х сусiдiв-кочiвникiв укра!нський етнос i його нацiя не розчинявся й дотепер iснуе у власному етноареалi та довкола. Все це вщображаеться в нашiй ментальностi.

Характеризуючи етногенез украшшв, Тарас Кононенко зазначае, що з гойданням колиски дитина долучаеться до гармонiйного ритму (симфонп) довк1лля людини й Космосу та призвичаювалася бути в гармонi!' i з собою, i зi свггом - родиною та природою, Землею та Небом. Ще з дитинства немовля на чуттевому (бiопсихiчному - найглибшому) рiвнi пiзнавало поняття мама й тато, хл1б i сшь, природа ба Бог (Боги: Зорi та Мiсяць, води i трави, люи й гори,

ив

ЕШШ

птахи й дерева, «злЬ> й «добрЬ» духи, вiтри та звiрi)... [6]

Етнос формуеться на базi однорвдних уявлень людини i спiльноти, що передаються з поколшня в покол1ння пiдсвiдомо.

На шдсташ iсторичних фактiв про Укра!ну - !! iсторична та соцiокультурна окремiшнiсть та мiфiв можемо стверджувати, що Укра!нська Держава е суб'ектом формування нацюнально!' iдентичностi.

Одним iз фундаментальних внесшв постмодернiзму в гуманiтарнi науки стало вщкриття - нацiональна iдентичнiсть грунтуеться не стiльки на iсторичних фактах, скшьки на мiфах.

Суспiльствознавству це вщкриття повернуло усввдомлення - держави е справжнiми творцями нацiй, а не навпаки. Нацiональна iдентичнiсть е продуктом державно! полтгики, а не мiфiчного нацiонального духу.

Два сторiччя тому не iснувало таких нацш, як бельгiйцi, iталiйцi, австрiйцi, що виникли в результатi утворення держав.

Реалiзацiя пол1тики iдентичностi мае забезпечити появу в нашш державi загальноукра!нських смисл1в, значень, свiтогляду, цiлiснiсть культурного простору, того, що об'еднуеться концептом «вдентичшсть».

Подолання кризи етнiчного статусу укра!нщв.

Фундаментом Заможнього Буття щабель культури знаходиться на одному рiвнi зi щаблем економiки - без економiки немае культури, а без культури не може бути Нацюнально! культури, тому що саме культура формуе свщомють укра!нця, його iмпульс до свого розвитку.

Економiку необхвдно розвивати на мiсцях, громади можуть вирiшувати, як1 питания !м приймати, як1 сфери свого розвитку вони мають у сво!х прiоритетах, яш сфери Культури мають розвивати. А це компетенщя Об'еднаних Територiальних Громад (ОТГ). Наприклад, в часи вiрусно! епiдемi! можна розвивати можливостi зеленого туризму, амейного вiдпочинку в спещальних будиночках iз нацiональним колоритом, рiзномаиiтнi фестивал1 тощо. В ОТГ можна створювати Територiальнi громади певних етшчних груп. Все це дае додатковi можливостi для збереження свое! вдентичносп, мовно! унiкальностi, традицiй.

Тож економiчна складова грае важливу роль у можливосл реалiзацi! рiзномаиiтних культурних проекпв, збереженнi культурно! спадщини, що е сховищем матерiальних та духовних цшностей укра!нського народу. В той же час, економша виступае «законодавцем», бо визначае цшшсний змiст економiчно! культури.

Культура - цшносл та переконаиия громадян - впливають на економшу зважаючи на свою культурну щентичшсть.

Прогресивний розвиток економiки можливий лише за умови ввдповвдносп змiсту економiчно! культури ринковому типу економiки. 1накше культура буде вступати в протирiччя ь.. сповiльиятиме розвиток економiчно!' сфери.

Вузьке трактування поняття культури як галузi приводить до сощальних загострень, втрати розумшня в суспшьсга... Завдання нацiонально! самовдентифжаци повиннi мати не етнiчний, а культурний характер. Не потрiбно шукати причин в минулому, а створювати умови реальних можливостей у сьогоденш, закладати реальнi можливостi щодо формування нацюнально! едносп у сучасному й майбутньому ...

Олена Газiзова, акцентуючи увагу на значеннi рiдно! мови для збереження нацiонально! пам'ял дiаспори, пвдкреслюе, що вирiшальну роль у формуванш укра!нсько! iдентичностi

пiдростаючого поколшня зарубiжних укра!нцiв належить укра!нськ1й мов^ оск1льки !! вивчення сприяе не тшьки засвоенню лiнгвiстичних знань, але й формуванню духовних цiнностей учшв, !хньо! iдентичностi [7].

У програш школи укра!нознавства США зазначаеться: «Укра!нська мова - основний предмет навчання. Вона е осередком, у якому концентруеться навчання усiх iнших предметiв. Цю вимогу здiйснюемо не тiльки на годинах, призначених на навчання рвдно! мови, але й у всьому навчанш, всiх iнших предметiв. Усi вчителi вчать мови, вважають навчання мови чшьним завданням [8].

Двомовнiсть б№шосп укра!нських дiтей у дiаспорi стала незаперечним фактом: дiти стали краще володiти мовою кра!ни проживання, шж своею родною. Це явище е цшком закономiрним, адже в державних школах вони навчаються п'ять дшв на тиждень, а в укра!нськш - один або два дш на тиждень.

У зв'язку з цим усе бшьшо! актуальностi набувае проблема нових методичних пiдходiв до вивчення рщно! укра!нсько! мови.

Беручи до уваги умови в кра!нах проживання, викладання укра!нсько! мови ввдбуваеться за методикою вивчення матерiалу домiнуючо! мови, тому вправи мають творчий характер, спираючись на досвiд учшв, вмщують рiзноманiтнi тексти, спрямованi на спонукання пiзнавально! активностi дiтей [7].

Щдсумуемо, що необхiднiсть формування та впровадження ново! фiлософi! викладання укра!нсько! мови, на вiдмiну вiд шоземних мов якi потрiбнi для «ведення дiалогу зi свiтом» р1дна мова за ради задовольнити потребу в самощентифжацп укра!нцiв к вiдповiдi на зовшшш (глобалiзацiя та iнформацiйна революшя) i внутрiшнi (становлення держави, впровадження ринкових та демократичних ввдносин, вiдродження культури тощо) виклики розвитку сучасно! цивiлiзацi!.

Тодi, як зазначае С. Ермоленко, мова стае атрибутом, ознакою належносп людини до певного сошального, державного утворення, через мову ввдбуваеться iдентифiкацiя людей з уаею нацiональною культурою. Розмiрковуючи над шляхами поширення рол1 укра!нсько! мови у процесах державотворення, зазначае що люди по-рiзному приходять до усвщомлення

28 East European Scientific Journal #1(65), 2021 державотворчо1 ролi украшсько1 мови. Але для вах найприродшшим мав би бути шлях—через дитячий садок, школу, через родинне й шшльне виховання, через засвоення мови в дитинствi [9, с. 102].

Розглядаючи основи нацюнального буття Украши, маемо не забувати про взаемозв'язок понять: «нацюнальна щентичшсть», «нацiя», «нацiональнi iнтереси» i «нацюнальна безпека».. А в цьому контекст первинним мае Бути Нацiональна Самосвщомють. I тiльки тодi така нащя стае Силою, що народить i вiдтворить Нацiональну Державу .

Список л^ератури:

1. Грушевський М. Хто таш украíнцi i чого вони хочуть // Iсторiя украшсько1 фшософи. - К., 2001. - С. 449-461.

2. Карлова В.В. Нацюнальна самосввдомють: сутнють, поняття та змют у контекстi сучасних дослвдницьких пiдходiв/ В.В.Карлова // Ефективнiсть державного управлшня. - Львiв, 2010. - Вип.23 - С.158-165

3. Михальченко M.I. Укра1нська Нацiональна вдея як регулятивна сила в загальнонацiональному та регюнальному масштабах / Регiональнi версп укра1нсько1 нацюнально1 вдеЛ: спiльне та ввдмшне: Збiрник статей. - К., 2005. - С. 9-35.

4. Стасевська О. А. Система цшностей як основа буття сучасного украшського суспшьства / О. А. Стасевська // Вюник Нацюнального ушверситету "Юридична академ1я Украши iменi Ярослава Мудрого". Серiя : Фiлософiя, фiлософiя права, полгголопя, соцiологiя. - 2014. - № 1. - С. 6276. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnyua_2014_1_10

5. Шевченко Т.Г. Прогулка с удовольствием и не без морали. Твори в 5 томах. Т. 4. - К.: «Дншро», 1978. - С. 311-312

6. Кононенко Т. Народно-звичаевi обри фшософи Г. Сковороди //Фiлософiя Украши. Вступ до методологи украшознавства / Т. Кононенко. -К.: Науково-дослшний шститут укра1нознавства, 2008. - С. 24

7. Газiзова О. Украшська мова як фактор збереження нацюнально1 iдентичностi пiдростаючого поколшня зарубiжиих украlнцiв. // Украгнознавчий альманах. - К.: Кшвський Нацюнальний унiверситет iменi Тараса Шевченка, 2012. - Вип. 7. - С. 45-48

8. Програма школи украшознавства США / навчально-виховш програми з украшознавства. -К.: Знання Украши, 2002. - С. 138-182

9. Ермоленко С.Я. Мова i украшознавчий свiтогляд: Монографiя/С.Я. Ермоленко.— К.: НД1У, 2007.— 444 с.

Ревенко Наталя Валеривна

ТДПУ имени Низами Муродова У.Д.

ДИДАКТИЧЕСКИЕ КАТЕГОРИИ ПРИМЕНЕНИЯ ПЕДАГОГИЧЕСКИХ ТЕРМИНОВ -ЗАЛОГ ЭФФЕКТИВНОГО ФОРМИРОВАНИЯ ПЕДАГОГИЧЕСКИХ КАДРОВ.

Аннотация. В статье отмечается, что данные категории и концепции дидактики очень эффективны при формировании педагогических кадров в системе высшего образования. Основные категории дидактики рассматриваются как составные части дидактической системы.

Аnnotation. The article notes that these categories and concepts of didactics are very effective in the formation of teaching staff in the higher education system. The main categories of didactics are considered as components of the didactic system.

Ключевые слова: дидактика, принцип, студент, категория, компонент, мотивация, коммуникация, орфография, гностик, модификация.

Key words: didactics, principle, student, category, component, motivation, communication, spelling, gnostic, modification.

Для определения дидактической основы двуязычного узбекско-русского словаря для высшей школы мы рассматриваем: общие дидактические правила, дидактические системы, их структуру, факторы, задачи, принципы, учащихся, в первую очередь, дидактику, её сущность: основные категории дидактики; общая дидактическая система; структурная и содержательная составляющие дидактического процесса; задания дидактики, их разделение на группы; основные принципы дидактики, их свойства; факторы и движущие силы обучения, влияющие на эффективность дидактического процесса; дидактическая система учебного процесса; его условия, оптимизирующие этот процесс; общие звенья дидактического процесса;

успешная дидактика, включая мотивационный процесс, содержание обучения и учебный процесс; дидактические требования к организации учебного процесса; способы совершенствования дидактической базы.

Эти категории и понятия дидактики рассматриваются в трудах известных дидактиков М. Н. Данилова и Б. П. Есипова, И. Ю. Лернера, М. Н. Скаткина, Ф. Р. Юзликаева, Б. Ходжаева и других.

Дидактика - это раздел педагогической науки, изучающий теорию преподавания и обучения. Студенты изучают законы преподавания и обучения по всем учебным дисциплинам (общая дидактика). «Дидактика - это изучение преподавания и обучения, их целей, содержания,