CC BY
11
в розумгннг людини, протир1ччя загальних форм г всгег повноти гх неминучих трансформацт в житт1 окремого 1ндив1да. Залежно в1д пропонованого виршення вказаного протиргччя складаеться теоретичний ландшафт фшософсько'г антропологгг, один полюс якого утворюють натуралгстичнг концепци, а протилежний - кеацион1стськ1. М1ж ними розташовуеться вся типолог1чна р1зноматттсть фшософських концепт1в, яка лог1чно рухаеться в1д залежност1 людини в1д передзаданих об 'ективних тдстав (законом1рностей природи або абстрактних законом1рностей розуму) в традицтних фшософ1ях щнностей або сутностг, натурал1зм1 I рацюнал1зм1 до плюрал1зму роздшених суб 'ект1в, що можна спостер1гати в 1ндив1дуал1зм1, персоналгзмг, стритуал1зм1, I дал1 - до розпорошення самог структури суб'екта у фшософи екзистенц1ал1зму й розчинення людини в несв1домому 1ррац1ональному потоц життя в ¡ррацюнал1зм1. Внутр1шню логту руху антропологгг завершуе тенденщя до поступового в1дновлення загальних форм I норм, спочатку, лише як суб'ективних конструкцт I встановлень (прагматизм), а пот1м цей процес знов повертае теорю в свт об 'ективних структур I законом1рностей (трансценденталгзм, об'ективний ¡деал1зм). Критично анал1зуються теоретичт насл1дки постмодернгстськог методологи 1ндив1дуал1зуючого ¡дюграф1зма в ¡нтерпретаци сутг людини, а також теоретичну безвих1дь антропоцентризму, гндивгдуалгзму, бюсощальног еклектики г зведення людини до тгла. Альтернативний погляд на перспективи розвитку фшософсько'г антропологи пов'язаний з використанням концептгв телеологи г социоцентргзма.
Клю^о^^ слова: антрополог1я, антропоцентризм, артефакт, ¡дюграф1зм, гндивгд, культура, номотетгзм, соцгоцентризм, телеологгя, тело, людина.
УДК 141.316
Т. С. Воропаева
ФОРМУВАННЯ еВРОПЕЙСЬКО1 1ДЕНТИЧНОСТ1 ГРОМАДЯН УКРА1НИ (1991-2015)
У статт1 розглядаеться специфта формування у громадян Украгни европейськог 1дентичност1 (як континентальной, так I цившзацтно'г). Запропоновано Iнтегративне розумтня колективног 1дентичност1 (в тому числ11 европейськог) на основ1 поеднання фшософських, Iсторичних, етнологгчних, культуролог1чних, соц1олог1чних, цивш1олог1чних, психолог1чних пгдходгв та комплексного досл1дження р1зних вим1р1в та детермтант ¡дентифтацтних процесгв.
Ключовi слова: европейська 1дентичн1сть, континентальна I цившзацтна 1дентичн1сть, громадяни Украгни, украгнознавство.
В умовах утвердження незалежносп Украши особливо! актуальности набувае проблема формування европейсько! щентичносп украшських громадян. Видатний британський сощолог З. Бауман слушно зауважив, що «вражаюче зростання штересу до «обговорення щентичносп» може сказати бшьше про нишшнш стан людського суспшьства, шж вiдомi концептуальш та анал^ичш результати його осмислення» [1, с. 176]. У глобалiзованому свт щентичшсть стае домшуючим дискурсом i науки, i повсякденного життя, адже глобалiзацiя здшснюе кардинальний вплив на духовну сферу будь-якого суспшьства, деформуючи традицшш системи щнностей i трансформуючи колективш щентичносп. При цьому щентичшсть, як пщкреслив З.
19
Бауман, виступае своерщною «призмою», через яку розглядаються, оцшюються i вивчаються багато важливих рис сучасного життя. У зв'язку з цим особливо щкавим е дослщження европейсько'1 iдентичностi як континентально'1 (переважно географiчно-мотивовано!), так i цившзацшно'1 (переважно цшшсно-мотивовано:1).
Наше багаторiчне дослщження цившзацшно! iдентичностi громадян Украши враховуе концептуальш положення багатьох вiдомих вчених. Одним з перших питання про цившзацшну щентичшсть поставив С. Гантшгтон, який у свош роботi «З^кнення цившзацш?» (1993 р. [9]) актуалiзував цю проблематику. Вiн пiдкреслив, що громадяни европейських краш мають спшьш культурнi характеристики, якi вiдрiзняють !х вiд представникiв китайського чи арабського св^у. Цивiлiзацiйнi вiдмiнностi формуються завдяки наявносп спiльних рис, таких, як мова, iсторiя, релiгiя, звичш, шститути, а також завдяки суб'ективнiй самощентифшаци людей [10]. На думку С. Гантшгтона, у 1990-тi роки вщбувся глобальний спалах кризи iдентичностi. У цш кризовiй ситуацп опинилося багато краш, де актуалiзувалися питання: «Хто ми таю?», «Звiдки ми?», «Хто не з нами?» [10, с. 186]. У ХХ1 ст. цившзацшш фактори вiдiграють усе бiльш помггну роль у формуваннi свггово!' пол^ики та економiки.
При розглядi формування европейсько! iдентичностi громадян Украши необхщно враховувати етапи цивiлiзацiйного розвитку людност украшських земель, праукрашських племен i украшства (якi корелюють з етапами розвитку европейсько! цившзацп): етап неол^изаци Украши; етап тришльсько!' протоцившзацп; етап шдоевропейських мiграцiй та виокремлення праслов'янсько'1 спiльноти; етап греко-римського цившзацшного впливу та утвердження ранньокласового суспшьства на украшських теренах; а також середньовiчний, ранньоiндустрiальний, iндустрiальний та постшдус^альний (iнформацiйний) етапи. Особливо важливим при цьому е аналiз цивiлiзацiйного поступу украшського народу на середньовiчному, ранньошдус^альному, iндустрiальному та постiндустрiальному етапах, а також в умовах шдус^ально'1 цившзацшно'1 хвилi (тобто промислово'1 революцп) та шформацшно'1 цившзацшноi хвилi [8] (тобто науково-техшчно'1 революцп).
С. Гантiнrтон наголошував, що цившзацп об'еднують не тшьки рiзноманiтнi об'ективнi чинники, але й суб'ективна самощентифшащя людей. При цьому вш зазначав, що люди можуть переосмислювати свою цившзацшну щентичшсть, адже контури й кордони цившзацш можуть з часом змшюватися. Сучасш лiмологiчнi дослiдження (проведенi у рамках юторично'1, географiчноi та пол^ично!' лiмологii) свщчать про тiсний зв'язок мiж уявленнями людей про кордони (локальш, регюнальш, етнiчнi, державнi, цивiлiзацiйнi) та рiвнем розвитку вщповщно!' iдентичностi (територiальноi, етшчно'1, громадянсько'1, континентально'1, цивiлiзацiйноi тощо). При цьому юнують рiзнi моделi взаемозв'язюв мiж уявленнями людей про кордони та яюстю 1'хньо'1 колективнох щентичносп. Рiзнi пiдходи до вивчення впливу уявлень людей про кордони на 1'хню локальну, регюнальну, етнiчну, нацюнальну, громадянсько-полiтичну та цивiлiзацiйну iдентичнiсть розробляють Дж. Екклсон, Дж. Локлш, Т. Лунден, Д. Ньюмен, А. Пааа, П. Тейлор, Дж. Уотерберрi та ш.
Таким чином, одним iз головних елементiв континентально:!, цивiлiзацiйноi та громадянсько-полiтичноi iдентичностi е певнi географiчнi кордони. 1з цього випливае проста формула: якщо немае стабiльноi континентально:!, цивiлiзацiйноi та громадянсько-полiтичноi iдентичностi, немае i стiйких кордонiв, стабiльноi територп, стабiльноi держави, цившзацп чи шшо'1 соцiально-iсторичноi (соцюкультурно!' чи пол^ично!') одинищ в цiлому. Отже, кордони i межi спочатку створюються в сощальних уявленнях людей, а вже потсм позначаються на географiчних картах. При
цьому прикордонний проспр (фронтiр) - це соцiально-географiчна зона, у межах яко! найбiльш штенсивно взаемодiють економiчнi, культурнi, правовi, пол^ичш й геополiтичнi системи сусiднiх кра!н, народiв, держав, цивiлiзацiй та зштовхуються !хш iнтереси. Сучасна лiмологiя стверджуе, що прикордонний простiр може охоплювати не тшьки зону, прилеглу до кордону (етшчного, державного, цивiлiзацiйного), а й внутршш райони кра!ни, яю (завдяки своему якiсному етнонiмiчному й епонiмiчному «навантаженню») стали системо- i смислоутворюючою територiею для певно! держави [4]. Для Укра'ни таким прикордонним i одночасно «внутршшм» простором (з функщями системо- i смислоутворення) стала територiя Ки!вщини, Переяславщини i Черншвщини, з яко!, власне, i поширились назви «Русь» та «Укра!на». О^м цього, саме з цiею територiею практично збiгаеться простiр так звано!' «внутршньо! Русi». При цьому необхщно наголосити, що основною геополiтичною орiентацiею як держави «Руська земля», так i держави Укра!на завжди була Свропейська [4].
На формування европейсько! iдентичностi укра!нщв суттево впливають уявлення про кордон мiж Свропою (до яко! належить Укра!на) та Азiею. Вiдомо, що кордон мiж Свропою та Азiею у перюд iз XIX-VII ст. до н. е. аж до нашого часу був перемщений iз заходу на схщ. Стародавнi греки проводили цей кордон приблизно у центральнш частиш Середземного моря; в «Осьовий час», у 524-457 рр. до н. е., кордоном почали вважати Керченську протоку i рiчку Тана!с (Дон). Завдяки науковому авторитету Птолемея щ уявлення мщно утвердились i не змшювалось аж до XVIII ст. Вщомо, що римський письменник Гай Плшш Секунд, описуючи Свропу, Аз^ i Африку, зазначав, що «кордонами (частин св^у) слугують рiки Тана!с i Нiл» [6], а давньогрецький iсторик Страбон пiдкреслював, що течiя рiки Тана!с «протилежна Нiлу» [5]. У наш час науковщ видшяють держави, географiчно розташованi в Сврот (до яких, безперечно, належить Укра!на), i трансконтинентальнi держави, менша частина територш яких знаходиться на теренах Свропи, а бiльша частина - на теренах Азп (наприклад, Роая i Туреччина). Отже, на сходi Укра!на межуе з европейською територiею РФ як трансконтинентально!' держави, а на твдш (морський кордон) - з азшською територiею Туреччини як трансконтинентально!' держави.
Вщомо, що М. Грушевський, Ю. Карпенко, В. Иконов, О. Потебня, О. Субтельний, П. Толочко та iншi автори й дослщники вважають, що назва «Укра!на» е семантично близькою до поняття «погранична територiя». При цьому канадський учений О. Субтельний уточнюе, що Укра!на - це «земля, що лежить скраю», але не Роси, а Свропи; що це влучна назва для кра!ни, розташовано! на твденно-схщному пограниччi Свропи, на порозi Азii, по окра!нах Середземноморського св^у, з обох бокiв колись важливого кордону мiж лiсом, де ховалися вщ небезпеки, i вiдкритим степом [7]. Подiбнi уявлення досить потужно впливають на формування i континентально!, i цивiлiзацiйноi iдентичностi громадян Укра!ни.
Вiдомо, що iдентифiкацiйна проблематика була актуалiзована в ХХ ст., рiзнi аспекти цiеi проблеми дослiджувалися в рамках психологи, соцiологii, фiлософii, юторп, етнологГ!, полiтологii, антропологГ!, педагогiки i т.д. Першi концепцii iдентичностi були представлеш спочатку у працях З. Фройда, а тзшше - у творах Е. Ерiксона, Г. Теджфела, Дж. Тернера, К.-Г. Юнга та шших вчених. Новi пiдходи до вивчення iдентичностi з рiзних теоретико-методолопчних позицiй репрезентували Х. Абельс, М. Барретт, Ф. Барт, З. Бауман, П. Бергер, П. Бурдье, А. Ватерман, Б. Геральд, В. Дуаз, Дж. Колеман, Г. Кон, В. Коннор, Ж. Лакан, Т. Лукман, Г. Люббе, Дж. Мараа, Д. Маттесон, Дж. Мщ, М. Мщ, С. Московiчi, Т. Парсонс, Е. См^, П. Сорокш, С. Страйкер, Ч. Тейлор, Е. Фромм, Ю. Хабермас, С. Хантшгтон, К. Хорш, В. Хесле, А. Шюц та ш. Вiдомi росiйськi й украшсью вченi (Г. Андреева,
Е. Арутюнова, Ю. Арутюнян, А. Асмолов, А. Бороноев, Ю. Бромлей, С. Галкiна, П. Гнатенко, Я. Грицак, М. Губогло, Л. Дробiжева, А. Здравомислов, Н. 1ванова, Л. 1онш, К. Касьянова, I. Кон, Н. Корж, Н. Лебедева, Л. Науменко, М. Обушний, В. Павленко, С. Рижова, Н. Рябчук, С. Савоскул, Г. Солдатова, Т. Стефаненко, В. Тишков, В. Хотинець, С. Чешко, Н. Шульга, В. Ядов та ш.) вивчали етнiчну, громадянську та нацiональну iдентичнiсть.
Оскiльки бшьшють сучасних дослiдникiв вважають, що щентичшсть е результатом процесу щентифшацп (що розглядаеться як процес стввщнесення, уподiбнення, ототожнення себе чи свое! референтно! групи з ким-небудь або чим-небудь), то цей феномен необхщно розглядати як динамiчну структуру, яка розвиваеться упродовж усього людського життя, причому !! розвиток е нелшшним i нерiвномiрним, може розгортатися як у прогресивному, так i у регресивному напрям^ проходячи етапи подолання криз щентичносп [2; 3; 14]. Отже, в рамках укра!нознавства щентифшащя повинна розглядатися як процес, включений у цшсну життедiяльнiсть суб'екта; нерозривно пов'язаний з когшгивною, емоцiйною i поведшково! сферою особистостi; обумовлений !! потребами, мотивами, цiлями i установками; опосередкований нормативно-звичаевими, знаково-символiчними, iдейно-образними та цшшсно-смисловими системами культури. При цьому самощентифшащя здiйснюеться на основi вшових, гендерних, етнокультурних, нацiональних, релiгiйних, професшних, цивiлiзацiйних та iнших параметрiв.
Для Укра!ни особливо важливим е процес формування европейсько'! (i континентально!, i цившзацшно!) iдентичностi громадян. У цьому плаш досить продуктивним е поеднання теоретичних пiдходiв i досягнень укра!нознавства, фшософсько! антропологи, сощально! фшософи, сощально! психологи та цивiлiологii. Отже, европейська щентичшсть - це результат самоототожнення суб'ек^в (як шдивщуальних, так i колективних) iз Свропою та европейською цивiлiзацiею, представниками яко! цi суб'екти себе вважають. Звичайно, i континентальна, i цивiлiзацiйна iдентичнiсть практично не усвщомлюеться людьми в !хньому повсякденному житп. Вона актуалiзуеться переважно тод^ коли суб'ект зустрiчаеться з представниками шших континентiв та iнших цившзацш, або ж у тих випадках, коли виникае необхщнють осмислення цившзацшно! ролi та мюи власно! кра!ни.
Процес формування i трансформаци европейсько! щентичносп громадян Укра!ни дослiджувався укра!нознавцями КНУ iменi Тараса Шевченка упродовж 1991-2015 рр. у рамках кшькох наукових проекпв Центру укра!нознавства фшософського факультету (до вересня 2000 р. вони виконувались у вщдш етнологл 1нституту укра!нознавства КНУ iменi Тараса Шевченка) «Укра!нська нацiональна iдея: теоретико-емтричш аспекти»; «Соцiально-психологiчнi та регiональнi аспекти формування нацюнально! самосвiдомостi громадян Укра!ни як чинника державотворення»; «Трансформацiя нацюнально! щентичносп: юторюсофсью, культурологiчнi та сощально-психолопчш аспекти»; «Трансформацiя базових цiнностей укра!нського народу», «Укра!нський костюм у чаа i просторi», «Проблемы национальной идентичности в России и в Украине в условиях глобализации», «Трансформация этнической идентичности в России и в Украине в постсоветский период»; «Становлення та розвиток цившзацшно! щентичносп громадян Укра!ни» та ш.). У цих проектах активну участь брали студенти й астранти 3-х ушверсите^в мюта Киева (у тому чист студенти й астранти факульте^в психологи, соцюлоги, фшософського, геолопчного та механiко-математичного факульте^в КНУ iменi Тараса Шевченка), студенти й астранти працювали у якосп iнтерв'юерiв, здiйснювали обробку даних, виконували iншi види роботи. Назваш проекти фiнансувалися Фондом «Вiдродження», Мшютерством
Укра!ни у справах науки i технологiй, Фондом iм. Фрiдрiха Еберта, Фондом фундаментальних дослщжень Мiнiстерства освiти i науки, Росшським Гуманiтарним науковим Фондом, а також Асощащею укра!нських банкiв.
Для вивчення формування й трансформацп европейсько! щентичносп ми використовували методику М. Куна - Т. Макпартленда «Хто Я?», адаптований Опитувальник колективно! iдентичностi (Р. Лухтанен, Дж. Крокер), адаптовану методику «Шкала вимiрювання iдентичностi» М. Синерелли та iншi методи. Надiйнiсть результат проведеного дослiдження забезпечувалась методологiчним обгрунтуванням його висхiдних позицiй; використанням сукупносп дiагностичних методик, адекватних метi й завданням дослщження; поеднанням кiлькiсного та якюного аналiзу емпiричних даних; використанням методiв математично! статистики iз застосуванням сучасних програм обробки даних, репрезентатившстю вибiрки. Опитування проводилися в уах областях Укра!ни методом iндивiдуального штерв'ю за мiсцем проживання. Вибiрка репрезентативна за основними соцiально-демографiчними показниками. Статистична похибка не перевищуе 2,9%.
На жаль, деяю дослiдники досить часто плутають нацюнальну та цивiлiзацiйну щентичшсть, пiдмiняють поняття i називають, наприклад, штучно створеш регiональнi конфлiкти цившзацшними, не завжди враховують результати багатьох емтричних дослiджень тощо. Сучасне укра!нознавство спроможне запропонувати iнтегративне розумiння колективно! щентичносп (в тому чист i европейсько!) на основi поеднання фшософських, iсторичних, етнологiчних, культурологiчних, соцiологiчних, цившолопчних, психологiчних пiдходiв та комплексного дослщження рiзних вимiрiв та детермiнант щентифшацшних процесiв. Для подолання багатьох необгрунтованих висновкiв необхiдно залучати результати емтричних дослщжень, оскшьки без цього неможливо вийти на iнтегративний рiвень осмислення поставлено! проблеми [14].
Застосований нами штегративний пщхщ передбачав урахування важливих теоретико-методологiчних засад дослiдження колективно! щентичносп громадян Укра!ни, основними з яких е: 1) ч^ке розрiзнення етшчного та нацiонального буття, етшчно! та нацюнально! iдентичностi, етшчно! та пол^ично! наци; 2) системне вивчення процесу становлення i розвитку колективно! щентичносп украшщв у контекстi етногенетичних, нащетворчих, соцiокультурних, iнформацiйних та цивiлiзацiйних процеав; 3) розгляд укра!нсько! нацп як повномасштабно! (яка за вiдомою мiжнародною класифiкацiею Я. Крейчi та В. Велiмскi е одночасно i етшчною, i полiтичною [12, с. 58-59]), без розриву племшного, етнiчного й нацюнального етапiв розвитку укра!нства; 4) базування дослщження цившзацшно! iдентичностi на наукових уявленнях про цившзащю як над-етшчну, над-нацiональну i над-державну стльшсть.
Спираючись на теорiю соцiальноi щентичносп Г. Теджфела i Дж. Тернера (яю одними з перших вивчали групову щентичшсть), враховуючи концепцiю щентифшацшно! матрицi С. Московiчi (який в рамках обгрунтування теорii соцiальних уявлень запропонував щею про iдентифiкацiйну матрицю, в основi яко! лежать рiзнi груповi iдентичностi), а також дослщження Дж. Беррi (який видiляв чотири типи етшчно! iдентичностi: моноетнiчну щентичшсть, бiетнiчну iдентичнiсть, змiнену та маргшальну iдентичнiсть [11]), ми виокремили рiзнi рiвнi розвитку колективно! iдентичностi: високий, середнш и низький. Нашi теоретичш й емпiричнi дослiдження [14] показали, що за допомогою адаптованого Опитувальника колективно! щентичносп (який розробили Р. Лухтанен i Дж. Крокер) можна виявити високий, середнш та низький рiвнi европейсько! щентичносп громадян Укра!ни.
Упродовж 1991-2015 рр. було дослщжено специфку трансформацш цивiлiзацiйноi iдентичностi громадян Укра!ни, що живуть у рiзних регiонах. Загалом
було обстежено 48000 респондентив вiком вiд 18 до 89 роюв (в 1991 р. було опитано 300 респондент; в 1992 р. - 400, в 1993 р. - 1200, в 1994 р. - 1250, в 1995 р. - 1250, в 1996 р. - 1500, в 1997 р. - 1500, в 1998 р. - 1500, в 1999 р. - 1500, у 2000 р. - 2500, у 2001 р. - 2500, у 2002 р. - 2000, у 2003 р. - 2000, у 2004 р. - 2500, у 2005 р. - 2500, у 2006 р. - 2500, у 2007 р. - 2500, у 2008 р. - 2500, у 2009 р. - 2500, у 2010 р. - 2500, у 2011 р. - 2500, у 2012 р. - 2100, у 2013 р. - 2500, у 2014 р. - 2000, у 2015 р. - 2000). Динамка становлення i розвитку европейсько! континентально! щентичносп громадян Укра!ни вщображена у Таблиц № 1.
Таблиця № 1 (N=48000) Трансформащя европейськоТ' континентальноТ щентичносп громадян __УкраТни (1991-2015 рр.)_
Рiвнi Рк проведення опитування
европейсько!
континентально! 1991 1995 2000 2005 2010 2015
щентичносп
Високий 24% 21% 29% 37% 28% 35%
Середнш 49% 48% 47% 45% 39% 47%
Низький 27% 31% 24% 18% 33% 18%
У 1999 р., коли ми вже проводили емтричну частину нашого дослщження, вщбувались президентсью вибори, зокрема, в другому турi за посаду Президента Укра!ни змагались Л. Кучма i П. Симоненко. У цей час практично вс украшсью ЗМ1 активно пропагували «соцiально-економiчний та пол^ико-правовий рiвень розвитку европейських кра!н», «европейський споаб життя», «европейсью стандарта», «европейсью щнносп» тощо, порiвнюючи на конкретних прикладах яюсть життя в Укра!ш та в розвинутих европейських кра!нах. I саме в 1999 р. активiзувалися дискусп науковщв, громадських дiячiв i простих громадян про рiзнi типи цившзацшно! iдентичностi сучасних укра!нщв: евразшську, европейську, слов'янську та iншi (звичайно, слов'янська щентичнють не може розглядатися як цившзацшна, оскiльки цей тип колективно! iдентичностi репрезентуе не цившзацшний, а метаетнiчний рiвень, але для «чистоти» дослiдження цившзацшно! iдентичностi громадян Укра!ни респондентам була запропонована i така позицiя, оскiльки уявлення про не! активно циркулювали у ЗМ1).
Упродовж 1999-2015 рр. було дослщжено специфку цивiлiзацiйного самовизначення (фактично - цившзацшного вибору) громадян Укра!ни, що живуть у рiзних регiонах держави. Усього було обстежено 39100 респондентив (у 1999 р. - 1500, у 2000 р. - 2500, у 2001 р. - 2500, у 2002 р. - 2000, у 2003 р. - 2000, у 2004 р. - 2500, у 2005 р. - 2500, у 2006 р. - 2500, у 2007 р. - 2500, у 2008 р. - 2500, у 2009 р. - 2500, у 2010 р. - 2500, в 2011 р. - 2500, у 2012 р. - 2100, у 2013 р. - 2500, у 2014 р. - 2000, у 2015 р. - 2000). Респондентам запропонували вибрати, до яко! саме цившзацп вони себе вщносять: до евразшсько!, европейсько!, слов'янсько! (адже саме щ щентитети активно популяризувались в укра!нських ЗМ1). Була також передбачена вщповщь «Важко сказати», адже тих, хто не визначився, було досить багато. Результати проведеного дослщження представлеш в Таблищ № 2.
Таблиця № 2 (N=39100)
Piк Цившзацшна щентичшсть
^оведення Gвpазiйська Gвpопейська Слов'янська Важко
опитування щентичшсть щентичшсть щентичшсть сказати
1999 24% 37% 23% 16%
2000 25% 33% 24% 18%
2001 25% 36% 22% 17%
2002 27% 33% 21% 19%
2003 24% 38% 18% 20%
2004 19% 46% 20% 15%
2005 15% 57% 18% 10%
2006 16% 51% 19% 14%
2007 16% 53% 18% 13%
2008 14% 54% 18% 14%
2009 15% 52% 17% 16%
2010 15% 50% 19% 16%
2011 14% 53% 17% 16%
2012 12% 62% 17% 9%
2013 14% 67% 10% 9%
2014 12% 73% 7% 8%
2015 10% 72% 7% 11%
Гнтегративний пщхщ дозволив ^ос^жите динамiкy становлення eвpопейськоï iдентичностi ^омадян У^аши: 1) y 1991-1995 pp. eвpопейська континентальна iдентичнiсть займала низью мiсця в загальномy pейтингy щентитетсв, але, починаючи з 1996-1999 pp., ïï значимiсть помiтно зpосла (особливо в rpym етнiчних у^аш^в, поляюв, yгоpцiв, словакiв, pyмyнiв, кpимських татаp); 2) y 1999-2008 pp. вiдбyвалося yтвеpдження eвpопейськоï цивiлiзацiйноï iдентичностi (коли стала пом^ною тенденцiя до збшьшення ïï показникiв, як y rpym етшчних у^аш^в, так i в rpym нащональних меншин); 3) найвищого piвня pозвиткy eвpопейська цивiлiзацiйна щентичшсть досягла в 2005-2015 pp.; 4) до 2010 p. y етшчних у^аш^в на Швдш i Сходi У^аши спостеpiгалася тенденцiя до зpостання eвpопейськоï цивiлiзацiйноï та нацiональноï щентичност (y 2010-2013 pp. пpоцес зpостання нацiональноï iдентичностi пpизyпинився); 5) найбшьш стpiмко eвpопейська цивiлiзацiйна iдентичнiсть зpостаe y жителiв великих мiст; 6) бyла виявлена синхpонiзацiя пiдйомiв i спадiв y pозвиткy нацiональноï та eвpопейськоï цивiлiзацiйноï iдентичностi гpомадян У^аши в 19992010 pp. та на^икт^ 2013-2015 pp.; 7) eвpопейська iдентичнiсть до 2015 p. не втpачала своeï значyщостi для громадян У^аши тому, що запит на eвpопейськiсть e дyже сильним в у^ан^кому сyспiльствi (хоча наявнiсть в у^ан^ких ЗМГ пpоeвpопейськоï pитоpики поeднyeться з повною вiдсyтнiстю виваженоï пол^ики iдентичностi в Укpаïнi).
Отже, yтвеpдження eвpопейськоï цивiлiзацiйноï iдентичностi в у^шнському сyспiльствi e одним з найважливших аксiологiчних i свiтоглядних завдань, необхщних для подальшого виживання й pозвиткy Укpаïни як незалежноï деpжави. Сеpед чинникiв, що пеpешкоджають нiвеляцiï eвpопейськоï цивiлiзацiйноï iдентичностi yкpаïнського наpодy чи не найважлившими e нацiональна кyльтypа та колективна пам'ять. Адже глобалiзований свiт не тiльки не вiдсyваe колективну пам'ять на
задв!рки 1сторичного процесу, але, навпаки, вщроджуе, як пiдкреслюe E. См1т [13], етнонацiональнi м1фи, юторичну пам'ять i давнi традици. Багато в чому вибух штересу до минулого, а також вщродження етнонащональних м1ф1в i традицiй можна розглядати як своерщну в1дпов1дь нацiональних спшьнот на ун1ф1куюч1 й нiвелюючi виклики, породжуваш глобалiзованим св1том.
Таким чином, проведене нами теоретико-емтричне дослiдження показало, що в iдентифiкацiйнiй матрицi громадян Украши багато рок1в домiнye европейська щентичнють. Чинниками, як1 найбiльше вплинули на активiзацiю цього типу щентичносп, стали: «Помаранчева революцiя 2004 р.», проведення в Укршш фiналy «Свробачення» у 2005 р., проведення в Укршш фiналy Свропейського чемпiонатy з футболу в 2012 р., вщмова уряду вщ запланованого на кшець листопада 2013 р. пiдписання Угоди про Асощащю м1ж Украшою та €С, поди Свромайдану i Революцп Пдност1, а також перемога Джамали на «Свробаченш - 2016». Таким чином, сьогодш европейська орieнтацiя повинна стати не тшьки одним Гз напрямкiв зовшшньо'1 пол1тики Украши, а й стратепчним вектором внутр1шньо'1 трансформацп украшського сyспiльства. Свропейський ви61р, европе'1'защя Украши, вiдданiсть европейським ц1нностям, впровадження европейських стандар^в у реальне життя мають стати важливими геопол^ичними, економiчними та соц1окультурними Стратегемами для нашо'1 держави.
Список використано'1 лiтepатуpи
1. Бауман З. Индивидуализированное общество / З. Бауман. - Москва : Логос, 2002. - 324 с. ; Bauman Z. Individualizirovannoe obshchestvo / Z. Bauman. - Moskva : Logos, 2002. - 324 s.
2. Воропаева Т. С. Идентификация как психологический механизм формирования этнического самосознания / Т. С. Воропаева // Мир психологии и психология в мире. -1995. - № 1. - С. 7-12 ; Voropaeva T. S. Identifikatsiya kak psikhologicheskiy mekhanizm formirovaniya etnicheskogo samosoznaniya / T. S. Voropaeva // Mir psikhologii i psikhologiya v mire. - 1995. - № 1. - S. 7-12
3. Воропаева Т. С. Культурно-юторичний пщхщ до етнопсихолопчних явищ / Т. С. Воропаева // Культура та етноетика. Mатерiали Miжнародноï конференци. - К.: Гнститут фшософп НАНУ, 1994. - С. 10-12 ; Voropaieva T. S. Kulturno-istorychnyi pidkhid do etnopsykholohichnykh yavyshch / T. S. Voropaeva // Kultura ta etnoetyka. Materialy Mizhnarodnoi konferentsii. - K.: Instytut filosofii NANU, 1994. - S. 10-12
4. Воропаева Т. С. Семантика назви «Украша» у св1тл1 щей Гвана Опенка / Т. С.Воропаева // Гван Опенко i сучасна наука та осв^а. Сер. : юторична та фшолопчна. - 2015. - Вип. 12. - С. 54-62 ; Voropaieva T. S. Semantyka nazvy «Ukraina» u svitli idei Ivana Ohiienka / T. S. Voropaieva // Ivan Ohiienko i suchasna nauka ta osvita. Ser. : istorychna ta filolohichna. - 2015. - Vyp. 12. - S. 54-62.
5. Латышев В. В. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе / В. В. Латышев // Вестник древней истории. - 1947. - №4. - С. 169-292 ; Latyshev V. V. Izvestiya drevnikh pisateley o Skifii i Kavkaze / V. V. Latyshev // Vestnik drevney istorii. -1947. - №4. - S. 169-292
6. Латышев В. В. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе / В. В. Латышев // Вестник древней истории. - 1949. - №2. - С. 271-357 ; Latyshev V. V. Izvestiya drevnikh pisateley o Skifii i Kavkaze / V. V. Latyshev // Vestnik drevney istorii. -1949. - №2. - S. 271-357
7. Субтельний О. Украша. Гстор1я / О. Субтельний. - Кшв : Либщь, 1993. - 720 с. ; Subtelnyi O. Ukraina. Istoriia / O. Subtelnyi. - Kyiv : Lybid, 1993. - 720 s..
8. Тоффлер Э. Третья волна / Э. Тоффлер. - Москва : АСТ, 2004. - 784 с. ; Toffler E. Tretya volna / E. Toffler. - Moskva : AST, 2004. - 784 s.
9. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций? / С. Хантингтон // Полис. - 1994. -№ 1. - С. 33-48 ; Khantington S. Stolknovenie tsivilizatsiy? / S. Khantington // Polis. - 1994. - № 1. - S. 33-48
10. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций / С. Хантингтон. - Москва : АСТ, 2003. - 603 с. ; Khantington S. Stolknovenie tsivilizatsiy / S. Khantington. - Moskva : AST, 2003. - 603 s.
11. Cross-cultural psychology: research and applications / J. W. Berry, Y. H. Poortinga, M. H. Segall, P. R. Dasen. - Cambridge : Cambridge University Press, 1992. - P. 44-62.
12. Krejci J. Ethnic and Political Nations in Europe / J. Krejci, V. Velimsky. - New York : St. Martin's Press, 1981. - P. 58-59.
13. Smith A. National Identity and the Idea of European Unity / A. Smith // International Affairs, 1992. - .Vol. 68, № 1. - P. 55-76.
14. Voropayeva T. Theoretical and empirical aspects of the formation of national and European identity of citizens of Ukraine (1991-2011) / T. Voropayeva // European Science and Technology : materials of the international research and practice conference, Wiesbaden, January 31 st, 2012-. - Wiesbaden, 2012. - Vol. II. - P. 710-720
Стаття надшшла до редакцп 10.05.2016.
T. Voropayeva
FORMATION OF THE EUROPEAN IDENTITY OF CITIZENS OF UKRAINE (1991-2015)
Activation of globalization processes in the world leads to acceleration of internal transformations in the CIS states and actualizes the problem offormation of different forms of collective identity in the new socio-cultural coordinates. In this regard, the relevance of the interdisciplinary study of the shaping of the European identity (the main forms of which are continental and civilization identity) of citizens of Ukraine is not in doubt. It is known that the phenomenon of a collective identity has long attracted attention of many researchers and was actively discussed in the diverse social and humanitarian discourses. The foreign science studies this phenomenon mainly in the line with the socio-cultural anthropology, sociology and psychology from different theoretical and methodological positions (B. Anderson, M. Barrett, Z. Bauman, F. Barth, P. Berger, J. Coleman, G. Cohn, V. Connor, V. Doise, E. Durkheim, E. Erikson, Z. Freud, E. Gellner, J. Habermas, S. Huntington, R. Jenkins, K. Jung, B. Luckman, J. Marcia, J. G. Mead, M. Mead, A. Melucci, C. Moscovici, E. Smith, I. Straub, S. Stryker, H. Tajfel, J. Turner, C. Taylor et al.). In Russian and Ukrainian science, collective identity is studied within the framework of philosophy, political science, sociology, culture studies and psychology.
Our long-term studies of different types of collective identity (of gender, professional, ethnic, national, regional ones, etc.) show that European identity can be studied as a continental one and as that of a civilization. In the first case, the respondents consider, first of all, that Ukraine geographically belongs to Europe, and in the second case, they begin to integrate a wider range of factors (geographical, macro-cultural, political, legal, religious, ideological, etc.). The purpose of this article is to study the dynamics of formation of the European identity in 1991 - 2015 in terms of ukrainology. An interdisciplinary approach has allowed tracing the dynamics of formation of the European identity of citizens of Ukraine: 1) 1991 - 1995. European identity was held low in the overall ranking of identities, but from 1996 - 1999 years, its importance has increased significantly (especially in the group of ethnic Ukrainians, Poles, Hungarians, Slovaks, Romanians, Crimean Tatars). 2) 1999 - 2008.
The assertion of the European identity happened (when it became a significant trend of increasing rates of European identity within ethnic Ukrainians and groups of national minorities). 3) The highest level of European identity was reached in 2005 - 2015. 4) Until 2010 the ethnic Ukrainians in the South and East of Ukraine had a tendency to increase in European and national identity (in 2010 - 2013, this process stopped). 5) The fastest growing of European identity among the inhabitants of large cities could be seen. 6) The synchronization of ups and downs in the development of national and European identity of citizens of Ukraine in 1999 - 2010 and 2013 - 2015 was detected. 7) The European identity until 2015 has not lost its importance for the citizens of Ukraine, because a request for Europeanness is very strong in the Ukrainian society (although the presence of the media in the Ukrainian pro-European rhetoric combined with a complete lack of a balanced politics of identity in Ukraine).
Key words: European identity, continental and civilization identity, citizens of Ukraine, Ukrainian studies.
УДК 141.7(045)
Н. М. Емельянова
СВОБОДА I В1ДПОВ1ДАЛЬН1СТЬ ОСОБИСТОСТ1 В УМОВАХ ДЕГУМАН1ЗОВАНИХ СОЦ1АЛЬНИХ СИТУАЦ1Й
У cmammi проанал1зоват погляди на проблему свободи i в1дпов1дальност1 у класичнт та некласичнт фшософи. Розглянута проблема свободи вибору та вiдповiдальностi особистостi у рамках «людина - система» на прикладi «Стенфордського тюремного експерименту» П. Зимбардо. До^джено умови дегуматзованих сощальних ситуацт та ди людит, що збер^ають гг як особист^ть.
Ключовi слова: Людина, свобода, необхiднiсть, вiдповiдальнiсть, особисткть, дегуматзащя, ситуацтт сили, можливостi, стенфордський тюремний експеримент.
Проблема свободи i вщповщальносп особистосп звичайно розглядаеться в контекст стввщношення свободи й необхщносп. Саме в рамках ще! опозищ! здшснюеться особиспсний вибiр, який передбачае вщповщальшсть за його наслщки. Проблема свободи й необхщносп е варiантом найважлившо! онтолопчно! дшеми природно! закономiрностi та свщомо! дiяльностi людей. З одного боку, юнують закони реальности що нас оточуе, та з якими ми не можемо не вважатися. З шшого боку, людина як розумна ютота протягом уае! свое! юторп прагне щ закони подолати. Свобода, до яко! вона волiе, стае i метою !! юнування, i умовою нових здшснювань. Проте справжня свобода невщ'емна вщ вщповщальносп, шакше вона неминуче перетворюеться на свавшля. Особливо ч^ко це проявляеться у тих сощальних ситуащях, коли вщношення мiж людьми дегумашзоваш. На жаль, саме щ ситуащ! ми спостер^аемо зараз: наше супшьство розколото, тривае жорстока безглузда вшна, котра не тшьки перетворюе цш мюта й селища на ру!ни, але й вщшмае людсью життя та руйнуе душь Загрозливi соцiально-полiтичнi поди нашого часу, що виходять за межi етничних або нацiональних штереав i набувають свiтового значення, роблять проблему вщповщальносп особистосп в умовах дегумашзованих сощальних ситуащй дуже актуальною.
