CC BY
162
УДК 323.1 (477)
В. С. Караваев, астрант
НАЦЮНАЛЬНА ЩЕНТИЧШСТЬ ЯК ПРЕДМЕТ ТЕОРЕТИЧНОГО ДИСКУРСУ
Проаналiзовано проблему конструювання нащональног iдентичностi в сучасному теоретичному дискурЫ. Окреслено коло проблем, що недостатньо до^джеш у за-рубiжних та втчизняних наукових студiях, зокрема необхiднiсть розроблення моде-лi комплексного мехатзму формування та реал1заци державноI полтики конструювання укратськоЧ нащональног iдентичностi.
Ключовi слова: конструювання нащональног iдентичностi, конструктив^тська парадигма, етнщизм, полтика iдентичностi, державна полШика конструювання нащональног iдентичностi.
Актуальтсть проблеми. В сучасних наукових сту^ях проблема нацю-нально! щентичносп не тшьки залишаеться прюритетним напрямом теоретично! рефлекси та прикладних дослщжень, а й набувае якюно нових форм та змюту наукових розвщок. Вщповщний стан справ зумовлено насамперед своерщною аксюматичною необхщшстю конструювання чи реконструюван-ня нацюнальних щентичностей, що е основою для здшснення сустльно необ-хiдних реформ, становления громадянського суспiльства, передумовою для демократичного розвитку та утвердження нацюнально! едностi певно! поль тично! спiльноти.
Анал1з останн1х джерел I публжацш свiдчить про те, що, незважаючи на достатньо широке коло дослвджень у данш царинi, деяк аспекти проблеми нацюнально! iдентичностi залишаються невивченими. Тому метою статп е аналiз теоретичного дискурсу щодо нацюнально! iдентичностi та 11 конструювання i спроба окреслити т проблеми, що недостатньо висвгглено в сучасних наукових дослщженнях1.
Неодмiнною умовою теоретико-прикладно! розвiдки певно! проблеми е попереднш аналiз !! теоретико-методологiчно! бази, що дасть можливють не тiльки «усвщомити» iснуючий дискурс, а й окреслити перспективу подальших дослщжень. 1снування рiзноманiтних пiдходiв до розгляду феномену национально! щентичносп зобов'язуе визначити певнi умови, за яких необхщно аналiзувати вiдповiдну теоретико-методологiчну базу в контекст нашого дослiдження. По-перше, поняття нацiонально! iдентичностi мае бути розглянуте з позицiй конструктивiстсько! парадигми, яка припускае певну динамiчнiсть та конф^уращю дослiджуваного явища. По-друге, в умовах
1 Тема ще! статп безпосередньо пов'язана з дослiдженнями у межах комплексных цшьових програм НДР, як здшснюе Нацiональний шститут стратепчних дослiджень. 210 © Караваев В. С., 2010
державно! практики необхщно надати поняттю нацюнальнох iдентичностi чiткого змюту, розглядаючи И як нерозривну eднiсть етнокультурно! та полггично1 щентичностей, що дасть можливiсть здiйснити системний аналiз чинниюв Г! конструювання. По-трете, слщ виявити рiвень експлжацп полiтики iдентичностi та роль держави в ГГ здшсненш.
Поняття iдентичностi можна розглядати крiзь призму рiзних пiдходiв, кожен з яких надае цьому поняттю вщповщного змiстовного навантаження, однак такий дисциплшарний аналiз проблеми е доволi умовним й деколи штучним, i взагал^ в контекстi нашого аналiзу доречно розглядати проблему вдентичност з полшарадигмального пiдходу. Так, у межах юторико-фiлософського аналiзу проблеми можна виокремити принаймш два подходи: з позицп класично! фшософп, де iдентичнiсть — фундаментальна характеристика буття, тотожшсть самому собi протистоГть поняттям «розрiзнення», «шший», «змши» (Арiстотель, Г. Гегель, Ф. Шелшг), та з позици сучасно!, постмодершстськш фшософп, особливо в постструктуратзм^ де iдентичнiсть розглядаеться як «розрiзнення», вiдсутнiсть iндивiда як першопричини тотожностi (Ж. Деррiда, Ж. Дельоз, Т. Адорно, М. Хорк-хаймер).
У психолоНчних теорiях поняття вдентичност та вдентифжацп розглядаються насамперед у межах психоаналiзу та ^вдально^' психологи. Так, Е. Ержсон, аналiзуючи насамперед щдивщуальну iдентичнiсть, наголошуе на актуальност «зовнiшнiх» чинникiв пiд час формування iдентичностi, засвоeннi соцiальних ролей. 1нтенсивно психологiчнi аспекти проблеми iдентичностi розробляються в неофрейдизмi та, зокрема, в дослщженнях Лакана, де йдеться про конструювання iндивiдуальностi як можливого цшого [1]. Узагалi в психологiчних теор1ях проблема щентифтацп розглядаеться в «суб'ективно-особиспсному» планi, характеризуються як процес ототожнення себе з iншими на емоцшному рiвнi.
Дещо iншого змiсту набувають дослiдження на межi соцюлоги та психологи, передумм сощально].', що розглядають iдентичнiсть як соцiальне утворення, котре конституеться пiд час взаемодп особи та сусшльства, де людина формуе вiдповiднi соцiальнi настанови (символiчний штеракцюшзм — Дж. Млд, Ч. Кулi, Г. Лебон ). Соцюлоочний аналiз проблеми iдентичностi насамперед здшснюеться у межах структурно-функцiонального пiдходу (Т. Парсонс, Р. Мертон) та феноменологи (А. Шюц, П. Бергер, Т. Лукман, Е. Гофман), яю наголошують на соцiальнiй детермiнованостi iдентичностi.
Шдабне дисциплiнарне розумiння iдентичностi, за висловом В. Малахова, створюе «ефект додатково1 валiдностi», але воно е необхщним для уникнення елементарного змiшування понять. Аналiзуючи поняття iдентичностi, спостерiгаeмо, що в сучасному науковому дискурсi воно являе собою не щось статичне, а таке, що конструюеться, детермшуеться певними чинниками та
агентами. У цьому раз! також важливо виокремлювати щентифжащю (як процес) та щентичшсть (як стан, що формуеться, трансформуеться внаслщок iдентифiкацiï).
Загалом щентичшсть означае усвщомлення особою свое! належностi до певно! соцiальноï групи, яка дае можлив!сть знайти свое м!сце у соцiокультурному просторi. Як наголошуе Л. Нагорна, «поняття "щентичшсть" вживаеться у значеннях тотожност!, справжност! та самобутностi. У сощогумаштарних науках перевага надаеться третьому (самобутносп) — iдентичнiсть розумiеться як сукупшсть специфiчних рис, як! видiляють певну спiльноту з-пом1ж iнших, що i е для окремо! особи чи групи пщставою для вщнесення себе до ще1 сшльноти» [2]. Очевидно, звщси випливае iснування двох вимiрiв iдентичностi: iндивiдуальноï (особисто!) та колективно!, якi Л. Нагорна вiдповiдно називае «я-щентичност!», як! стосуються особистiсних характеристик, та «ми-щентичност!», де превалюе сшввщнесення з нащо-нальною, територ!альною, професшною та шшими належностями. Лопчним продовженням наших м!ркувань е виокремлення та анал!з тако1 форми колек-тивно! щентичност!, що ставить за ознаку сшввщнесення з нащональною належшстю. Такою формою колективно! щентичност! в науковому дискурс! прийнято називати нащональну щентичшсть. I тут виникае чимало питань: що власне становить ïï зм!ст, наскшьки вона е автономною, як вона сшввщ-носиться !з шшими видами щентичност!, наскшьки вона е динам!чною та зумовленою зовшшшми чинниками.
Вщповщ! на щ та шш! питания намагаються дати концепцiï полiтичноï фiлософiï, передумм так!, як нацюнал!зм та л!берал!зм (згадаймо суперечку л!берал!в та комуштариспв). Найгрунтовшше щ проблеми розв'язуються в рамках теорш нацш, де виокремлюеться низка наукових пщход!в до вивчення нащонально1 щентичносп. Загалом 1х можна звести до двох основних: при-морд!ал!стського та конструктив!стського. Однак у сучасних нац!онал!стичних дискурсах зустр!чаються й шш! пщходи. Так, В. Горлова виокремлюе ще модерний п!дх!д, в!дпов!дно до якого нац!ональна !дентичн!сть розглядаеться як продукт модерност! [3]. Проте, на нашу думку, цей критерш не е визна-чальним для розроблення незалежного п!дходу, оск!льки дану !дею в прин-цит не заперечуе й конструктив!зм, i взагал!, у цьому раз! можна говорити, наприклад, й про постмодершстський пщхщ I нашть сама В. Горлова при-писуе його Л. Гршфелд, яка е теоретиком конструктив!зму [3]. Деяк! дослщ-ники виокремлюють такий методолоочний пщхщ, як есенщал!зм, котрий полягае в тому, що !снуе деяка сутн!сть, наприклад, доля, !стина, природа людини ! т. д., що ! визначають конкретн! щентичност! [4]. Однак есенщал!зм довол! близький до приморд!ал!зму, про що пише ! сам Г. Мшенков. Також при дослщженш етномв та нацш виокремлюють такий пщхщ, як шструментал!зм (ситуативний пщхщ), але А. Колодш прир!внюе його до конструктив!зму [5, 212
с. 73], що власне i e абсолютно вiрогiдним. О. Антонюк наголошye на виокрем-леннi етшчного, територiального та етнотериторiального пiдxодiв щодо тлу-мачення нацiï' та нацюнально! iдентичностi [б], принаймнi першi з двоx, яю фактично e примордiалiстським та констрyктивiстським.
Тому нацiональна щентичшсть в сyчасниx наyковиx стyдiяx аналiзyeться y межаx примордiалiзмy (етнiцизмy) та констрyктивiзмy. Конструкт нацю-нально! щентичносп в примордiалiстсько-етнiцистськiй парадигмi (Е. Шилз, К. Гiртць, Е. Cмiт) e традицшним, незмiнним, це по суп об^ктивна данiсть, що транслюeться поколшнями. Ця модель iдентичностi «перебyваe в русл1 есенцiалiзмy i вiдшyкye оргашчно притаманний ш сyтнiсний, автентичний змiст, що виводиться здебiльшого з культурного досвщу. Iдентичнiсть визна-чаeться як екстракт усього того, що «оргатчно притаманне» ïï но^в^ [2]. Kонстрyктивiстська парадигма осягнення нацiональноï' iдентичностi базyeть-ся на визнаннi останньо! своeрiдним соцiальним конструктом, що формyeть-ся, змiнюeться та рyйнyeться пiд впливом певню подiй та обставин. Як на-голошye Л. Нагорна, «бiльшiсть констрyктивiстiв не сприймаe iдентичнiсть як дашсть, розглядаючи ïï як свофщний результат самопредставлення — фантом, що зазнаe постiйного переформатування i e не сутшсним, не iманентним, а стввщносним i контекстуальним» [7, с. 35]. Як зазначаe украшський дослщ-ник Г.Касьянов, «вщмшносп мгж примордоалтстами та модернiстами зосереджу-ються передумм у сферi термiнологiï, i вже тсля цього — в методологи. Голо -вне, що вiдрiзняe модершстсью версiï, — це переконання в тому, що нацюге-неза розпочалася саме в модерну добу та увага передумм до "сyб'eктивниx" чинниюв в цьому процесi» [В].
Таким чином, конструктивютська парадигма осягнення нацiональноï iдентичностi в контекстi нашого анал!зу e бiльш прийнятною, оскшьки при-пyскаe ïï певну процесуальшсть, однак не сл!д в^дкидати й етнщистське ро-зyмiння нацiональноï щентичносп, тому що воно e доволi цшним з позицiï змiстовностi останньо1. Основи констрyктивiстського пiдxодy викладено в працяx зарyбiжниx дослiдникiв Б. Андерсона, Е. Гелнера, Е. Гобсбаума, Д. Гатчшсона, Дж. Ротшильда, Р. Брубейкера, К. Дойча, А. Каппелера, Т. Рейнджера, М. Есмана, П. Браса, Ф. Барта, Т. Ержсена, Е. Бал1бара, К. Вер-дерi та ш. Так, Б. Андерсон розглядаe нащю як уявну полiтичнy стльноту, сyтнiсть яко1 полягаe в тому, що кожний iндивiд особисто не знаe iншиx чле-нiв певно1 спiльноти, однак кожен пам'ятаe про свою стльшсть. Hацiональна iдентичнiсть, як вважаe Б. Андерсон, замiнила релтйну спiльнотy та динас-тичну державу. Mеxанiзмами конструювання нацiональноï самосвiдомостi, на його думку, були притаманнi модерновi соцiальнi процеси, особливо роз-виток друкарського капiталiзмy [9]. Е. Гелнер стверджye, що нацiональна iдентичнiсть констрyюeться в резyльтатi фyнкцiонyвання елiтноï меншосп та держави на основi поeднання волi, культури та полiтичного утворення [10, с. 1б7-1бВ].
Сучасн! критики конструктив!стсько1 парадигми, насамперед постмодер-шстського осмислення нацш та нацiональноï щентичност!, звинувачують ïï представник!в у анал!з! нацюнальних стльнот як суто вербальних феномешв, а не об'екпв сусп!льно1 реальност! [5, с. 11]. Як зазначае А. Муканова, в межах конструктив!зму результатом конструювання е нац!я, яку деяк! досл!дники роз-глядають як реально !снуючу сшльноту (Бал!бар), для шших вона !люзорна (Гобсбаум) [11]. На нашу думку, вщповщна дихотом!я свщчить про таке: по-перше, зг!дно з першим подходом нацюнальна щентичшсть е вторинною або р!вною в!дносно об'ективних детермшант, а з позицп другого — нацюнальна щентичшсть е бшьш автономною; по-друге, в межах конструктив!зму !снуе чимало напрям!в, як! вже закладають певн! методолог!чн! розб!жност!, — це принаймн! «пом!ркований конструктив!зм», б!льш консервативний та «край-н!й конструктив!зм», б!льш радикальний. Так, Е. Бал!бар та I. Валерстайн розглядають нац!ональн! сп!льноти, що визначають соц!альну !дентичн!сть, як !сторичн! конструкти, котр! перебувають на постшнш реконструкцiï [12, с. 263]. Е. Гобсбаум та Т. Рейнджер розробили оригшальну теор!ю «винай-дення традиц!й», яка полягае у створенн! в першу чергу державою в!дпов!дних культурних практик, що встановлюють та символ!зують сощальну едшсть чи членство в групах, реальних або штучних сшльнотах за допомогою мехашз-м!в сощал!зацп, прищеплення переконань, систем цшностей ! правил пове-д!нки, лег!тим!зують шституцп, статус чи владн! зв'язки [13, с. 22].
К. Дойч, на конструктив!стських засадах розвивае свою «комун!кативну» теор!ю, за якою будь-як! засоби влади використовуються для посилення та розвитку тих сощальних канал!в комунiкацiï, поведшкових уподобань, пол!-тичних (а часом ! економ!чних) прив'язаностей, як! вс! разом утворюють сощальну тканину (fabric) нацюнальност! [14, с. 331].
П. Р. Брас зазначае, що нац!ональна !дентичн!сть конструюеться на основ! етн!чно1 щентичност! за допомогою полггачних д!й та полiтичноï мобМзацп, внаслщок чого етшчна група досягае усшху в здобутт! та утвердження групових прав. Тод! вона перестае бути етшчшстю ! стае нацюнальшстю [15, с. 227]. На думку К. Калхуна, нацюнальна щентичшсть конструюеться в результат! функцюнування оргашв державно! влади, розширення економ!чних зв'язк!в, розвитку нових комушкацш та транспорту, реал!заци певних пол!тичних проекпв, а також на основ! етшчно! щентичност! [16, с. 73].
У сучасному нацюнал!стичному дискурс! чимало науковщв виокремлюють також шструментальний пщхщ в анал!з! нацiональноï щентичност!, хоча методолог!чно в!н тотожний конструктив!зму, ! взагал! його можна розглядати як конструктив!стський напрям. Так, прихильники !нструментального п!дходу стверджують, що культурн! символи використовуються елгтами у сво1'х штересах або в штересах груп, як! вони репрезентують, для досягнення ними певних вигод та одержання влади (К. Вердер!, Р. Брубейкер) [11]. 214
К. Вердерi зазначае, що нацюнальна щентичшсть конструюеться через вiдповiднi державт практики, яким притаманна рiзнорiдна штенсившсть гомогенiзацiйних заходiв, що залежать вщ того, якою владою надiлено поль тичнi елтти та якi сили !й протидiють. Це певною мiрою пояснюе, чому деяю держави, особливо «третього» свiту, прагнуть менш радикально! гомогешза-цi!, н!ж iншi [17, с. 303-304].
Ю. Iшутiна пропонуе виокремлювати два напрями конструювання нащ-онально! iдентичностi: структурно-iнституцiональний та мiфо-символiчний. Структурно-функцiональний пiдхiд пов'язуе формування нацюнально! свщо-мостi з процесами модершзацп та демонструе, як держави, особливо !х по-лiтичнi та штелектуальш елiти, мобiлiзували та об'еднали сусшльство за допомогою нових засобiв впливу та комушкацп. Мiфо-символiчний пiдхiд дослщжуе проблему iдентичностi з iншо! позици, а саме пояснюе, як нацю-нальнi iде!, цiнностi та смисли, втiленi у мiфах та символах, впливають на реальнiсть та формують !! [18, с. 15].
Отже, конструктивiстське осмислення нацiонально! iдентичностi у сучас-ному теоретичному дискурсi мютить методологiчно важливi положення, що розглядають останню як динам!чне, соцiально зумовлене явище, котре конструюеться певними практиками та чинниками, i прюритетну роль в цьому про-цес вiдiграе держава. Однак конструктивiзм б!льшою мiрою зосереджено на поштичних чинниках формування национально! iдеитичностi, мiнiмiзуючи роль етнокультурних чинниюв у цьому процем, а iиодi й взагал нехтуе ними. А тому в рамках нашого анал!зу конструктивiстська парадигма е щнною з позици ме-тодолопчних засад дослiдження нацiонально! iдентичностi як можливост конструювания вщповщними чинниками та мехатзмами, однак конституюван-ня !! зм!стовносп та зм!сту цього конструювання мае базуватися на конструк-тив!стських теор1ях, а також ураховувати певт аспекти етнiцистсько! парадиг-ми. Також вщповщну теоретичну базу дослщження зм!стовносп конструювання нацiонально! iдентичностi становить аналiз нацiй та нацiоналiзмiв як за-хщних та схщних (Г. Кон [19]), культурних та полгтичних (Д. Гатчiнсон [20]), громадянських та етшчних (Р. Брубейкер [21], Л. Гршфелд [22]), що не тшьки конституюе етнiчнi та державно-громадянсью щецтичносп, а й породжуе сер-йозт термiнологiчнi роз6!жност! у сучасному теоретичному дискурс!.
Безперечно, констелящя нацiонально! щентичносп, проблеми !! конструювання та утвердження перебувають у сферi политики як сустльно! д1яльнос-т та практики, що конституюеться головним чином комушкативним подходом i базуеться на !! процесуальному аспектi. В сучасному науковому простор! сформувалося поняття «полттика iдентичностi», яке довол! часто р!зниться за сво!м зм!стовим навантаженням. Як зазначено у Стенфордськш фшософськш енциклопедп, «перевантажене поняття политики щентичносп позначае широкий д!апазон полгтично! д!яльносп та теоретизування практик несправед-
ливосп вщносно певних сощальних груп» [23]. У зарубгжиих наукових сту-д!ях поняття та змют политики щентичносп в нацюнальнш сфер! розвивають-ся насамперед у площит дискусш м!ж л!бералами, як! наголошують на мультикультурал!зм!, та комуттаристами, що вказують на необхщшсть здш-снення певних штеграцшних практик [24; 25]. Грунтовний теоретичний анал!з политики щентичносп здшснив росшський учений Г. Мшенков, який вважае останню «культурним вим!ром политики» [26]. А. Лукша розглядае политики щентичносп як «дискурсивт практики, суб'ектами яких е влада та елтти» [27, с. 234]. У контекст! нашого анал!зу прийнятним пщходом до политики щентичносп е !! тлумачения Н. Пелагешою як «системи цшей та за-ход!в, що здшснюються державою з метою створення умов, за яких громадя-ни щентиф!кували б себе з нацюнальною державою» [28, с. 63].
Вагомий внесок у створент теоретико-методолопчно! бази для досль дження нацюнально! щентичносп та певних аспекпв !! конструювання здш-снили так! авторитетт украшсью вчеш, як М. Степико, Ю. Зернш, С. Би-стрицький, А. Срмоленко, I. Кресша, О. Майборода, С. Миряева, А. Ручка, Л. Шкляр, В. Хмелько, М. Обушний, Л. Нагорна, В. Горлова, М. Рябчик, В. Люовий, О. Проценко, О. Забужко, А. Колодш, Н. Яковенко та ш.
Так, анал!зуючи укра!нський нацюналютичний дискурс, В. Люовий та О. Проценко зазначають, що серед наявних позицш щодо формування укра!н-сько! наци та нацюнально! щентичносп можна виокремити дв! основш: щею «еттчно! серцевини», що конституюе iснувания укра!нсько! еттчно! наил, яка повинна стати основою для громадянсько! консолщацп, та щею державниць-кого патрютизму, прихильники яко! вважають, що наголос на громадянськш консолщацп, котра мае здшсиюватися на украшськш кулътурнш основ!, е не-бажаним. У межах ще! позици виокремлюють прагматичний та радикальний (стверджуе про необхщшсть становления виключно полгтично! наци, яка не обов'язково повинна мати укра!нськ1 ознаки) подходи [29, с. ххх — хххи].
Р!зт аспекти конструювання та становлення укра!нсько! нацюнально! щентичносп дослщжуються на баз! таких науково-дослщних установ, як 1нститут полгтичних ! етнонацюнальних дослщжень !м. I. Ф. Кураса НАН Укра!ни, Науково-дослщний шститут укра!нознавства МОН Укра!ни, 1нститут укра!нознавства !м. I. Крип'якевича НАН Укра!ни, Укра!нський шститут нацюнально! пам'яп, Нацюнальний шститут стратегчних дослщжень та ш.
Проблема конструювания укра!нсько! нацюнально! щентичносп е одним з прюритетних напрям!в дослщження та анал!зу для Нацюнального шститу-ту стратепчних дослщжень, науков! сшвробгтники та консультанти якого здшснили та й надал! здшснюють серйозт напрацювания не тшьки в теоретичному аспект!, а й у практичному вим!р!, що пов'язано насамперед !з спе-цифжою д!яльност! шституту. Принципово, що сшвроб!тники шституту розглядають феномен нацiоналъно! щентичносп та !! формування з позицш 216
р!зномаштних державних практик ! певним чином конституюють ïï як вщ-носно автономну сферу державного управлшня та регулювання. Анал!зуючи конструювання нацюнально1' щентичност! в контекст! державно1' политики, науковц! формують та розвивають вщповщну теоретико-методолопчну базу ц!е1' проблеми, що вносить ясшсть та конкретшсть у розумшш феномену на-ц!онально1' щентичност!. Так, розглядаючи поняття нац!онально1' щентичнос-т! як синкретичний феномен, що м!стить елементи як етнокультурно1', так i громадянсько1' щентичност! [30, с. 333], дослщники надають в!дпов!дно1 зм!стовност! та характеру ïï конструювання. Як стверджуе М. Степико, взаемозв'язок у загальнонацюнальнш щентичност! етн!чних чинниюв ! прин-цип!в громадянського самовизначення е виявом природноï' «подвшност!» фор-мування будь-якоï' сучасноï' нацiï' в оргашчнш едност! ïï двох складових: куль-турноï' та громадянськоï стльност! за дотнування останньоï [31, с. 41]. Соцю-культурна щентифжащя населення, сформована на основ! оргатчного поед-нання його етнокультурних надбань, громадянських прав ! свобод, ефективно-го розв' язання пол!тичних, соц!ально-економ!чних, еколог!чних та !нших проблем, означае його трансформацию у политичну стльноту демократичноï нацiï [32]. Тому нацюнальна щентичшсть конструюеться на основ! таких чин-ник!в, як наявшсть у народу спiльноï територiï проживания, культурних тради-ц!й, iсторичноï пам'ят!, щентичшсть економ!чного простору, релiгiï, мови [33, с. 785; 34, с. 128], що зумовлюе формування вщповщних державних политик i практик. Так, якщо ранше проблема формування нацiональноï щентичност перебувала в компетенцiï передумм етнополиики та етнонацюнального розвитку [35], гумаштарноï политики [36], то згодом вона набувае певноï автономнос-т!, однак в основному зосереджуеться на соцюкультурних та етнонацюнальних аспектах ïï конструювания [37; 38]. Тут слщ виокремити политику пам'ят! [39], политику у сфер! культури, мовну пол!тику тощо, як!, безумовно, можна розглядати як певну частину соцюкультурних мехашзм!в конструювання нацю-нальноï щентичносп. Сучасн! дослщники нацiональноï щентичносп наголо-шують також на необхщносп розроблення та ухвалення Стратеги та Концепци формування украïнськоï нацiональноï щентичност! [38, с. 88; 40, с. 154; 41].
Висновки. В сучасних наукових студ!ях проблема конструювання нацю-нальноï щентичност! е прюритетним напрямом дослщження, набувае якюно нових зр!з!в та форм анал!зу в контекст! практичноï необхщност!, однак на сьогодн! в теоретичному дискурс! бракуе комплексного анал!зу политичних, етнокультурних чинниюв та мехашзм!в конструювання нацiональноï щентич-ност!, вивчення д!яльност! оргашв державноï влади та управлшня вщносно пол!тики становления украïнськоï нацiональноï щентичност!, ïï нормативно-правовоï бази та загалом розроблення модел! комплексного мехашзму формування i реал!зацп державноï политики конструювання укра^сь^' нацю-нальноï щентичност!.
Л1ТЕРАТУРА
1. Малахов, В. С. Неудобства с идеитичиостью [Текст] [Электронный ресурс] /
B. С. Малахов. — Режим доступа: http://www.igpi.ru/info/people/friends/malakhov/ агйс1е8/1132596923.html
2. Нагорна, Л. П. Поняття «нацюнальна вдентичтсть» ! «нацюнальна вдея» в украшсько-му термшолопчиому простор! [Електроиний ресурс] [Текст] / Л. П. Нагориа—Режим доступу: http://www.po1itik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=16&c=119.
3. Горлова, В. Укра!иська иацюиальиа щеитичшстъ: компаративиий аиал!з иацюиа-лгстичних дискурсш [Текст] : автореф. дис... каид. фшос. иаук : 09.00.12 / В. М. Гор -лова; Харк. иац. уи-т !м. В. Н. Каразша. — Х., 2005. — 21 с.
4. Мииеиков, Г. Коицепт идеитичиости: перспективы определения [Текст] [Электронный ресурс] / Г. Мииеиков- Режим доступа: http://old.belintellectuals.eu/ discussions/?id=68
5. Колодш, А. Ф. Нацюиальиий вим!р сустльиого буття [Текст] / А. Ф. Колодш. — Льв!в : Астроляб!я, 2008. — 368 с.
6. Аитоиюк, О. В. Державна самовдеитифжацш Укра!ии в процес реал!зацп иацю-иальиих штереов [Текст] [Електроииий ресурс] / О. В. Аитоиюк. — Режим доступу: http://persona1.in.ua/artic1e.php?ida=589
7. Нагориа, Л. П. Регюиальиа щеитичшсть: укра!нський коитекст [Текст] / Л. П. Нагориа; НАН Укра!ни, 1и-т полгт ! етнограф. дослвджеиь !м. I. Ф. Кураса. — К. : ШШНД !м. ГФ.Кураса НАН Укра!ни, 2008. — 405 с.
8. Касьяиов, Г. В. Теорп иацп та иацюиал!зму [Текст] : моиограф!я [Електроииий ресурс] / Г. В. Касьяиов. — Режим доступу: http://litopys.org.ua/kasian/kas.htm
9. Аидерсои, Б. Уявлеш стльиоти. Мгркуваиия щодо походжеиия й поширеиия иа-цюиал!зму [Текст] [Електроииий ресурс] / Б. Аидерсои — Режим доступу: http:// litopys.org.ua/anders/and.htm
10. Гелиер, Е. Наци та иацюиал!зм [Текст] / Е. Гелиер // Нацюиал!зм: антологш. — 2-ге вид. / упоряд. О. Процеико, В. Шсовий — К. , 2006. — С. 156 — 169.
11. Мукаиова, А. С. Феномены «иация» и «национализм»: проблемы истории и теории [Текст] : автореф. дис... каид. истор. иаук : 07.00.07 / Мукаиова А. С. / Удмуртс. гос.уи-т. — Электрон. даи. (1 файл). — Ижевск, 2010. — Режим доступа: http:// v4.udsu.ru/files/1271427065.pdf
12. Балибар, Э. Раса, иация, класс. Двусмысленные идентичности [Текст] / Э. Балибар, И. Валлерстайи. — М. : Логос, 2004. — 288 с.
13. Гобсбаум, Е. Вииайдеиия традицш [Текст] / Е. Гобсбаум, Т. Рейиджер. — К. : Нжа-Цеитр, 2005. — 448 с.
14. Дойч, К. Народи, иаци та комуижащя [Текст] / К. Дойч // Нацюиал!зм: аитологш. — 2 -ге вид. / упоряд. О. Процеико, В. Лгсовий. — К. , 2006. — С. 317 — 332.
15. Брас, П. Етичт групи ! формуваиия етшчио! вдеитичиосп [Текст] / П. Брас // На-цюиал!зм: аитологш. — 2-ге вид. / упоряд. О. Процеико, В. Шсовий — К. , 2006. —
C. 225 — 235.
16. Калхуи, К. Национализм [Текст] / К. Калхуи. — М. : Изд. дом «Территория будущего», 2006. — 288 с.
17. Вердери, К. Куда идут «нация» и «национализм»? [Текст] / К. Вердери // Нации и национализм / Б. Аидерсои, О. Бауэр, М. Хрох и др. : пер с аигл. и ием. Л. Е. Пере-яславцевой, М. С. Паиииа, М. Б. Гиедовского. — М. : Праксис, 2002. — С. 297 — 307.
18. Ишутина, Ю. А. Формирование и репрезентация национальной идентичности тайваньцев [Текст] : автореф. дис. ... канд. культурологических наук : 24.00.01 / Ю. А. Ишутина — Владивосток, 2006. — 30 с.
19. Кон, Г. Захвдний та схщний нацюнатзм [Текст] / Г. Кон // Нацюнатзм: антологш. — 2-ге вид. / упоряд. О. Проценко, В. Шсовий. — К. , 2006. — С. 479 — 482.
20. Гатчшсон, Д. Культурний i полггичний нац1онал1зм [Текст] / Д. Гатчшсон // На-ц1онал1зм: антологiя. — 2-ге вид. / упоряд. О. Проценко, В. Шсовий — К. , 2006. — С. 499 — 506.
21. Брубейкер, Р. Громадянська та етшчна наци у Францл та Ншеччит [Текст] / Р. Бру-бейкер // Нацiоналiзм: антологiя. — 2-ге вид. / упоряд. О. Проценко, В. Лгсовий — К. , 2006. — С. 311 — 316.
22. Гршфелд Л. Типи нацiоналiзму [Текст] / Л. Гршфелд // Нацiоналiзм: антологiя. — 2-ге вид. / упоряд. О. Проценко, В. Шсовий — К. , 2006. — С. 525 — 536.
23. Identity Politics // Stanford Encyclopedia of Philosophy [Electronic resource]. [Text] — Mode of access : http://plato.stanford.edu/about.html.
24. Arel, D. Introduction: Theorizing the Politics of Cultural Identities in Russia and Ukraine [Text] / D. Arel [Electronic resource]. — Mode of access:: http://www.uottawa.ca/aca-demic/grad-etudesup/ukr/pdf/INTR0-001-030.pdf
25. Magdalena, F. Islam and the politics of Identity: Lessons from the Philippines and Southeast Asia [Text] / F. Magdalena [Electronic resource]. — Mode of access: http:// www.hawaii.edu/cps/identity.html
26. Миненков, Г. Я. Политика идентичности с точки зрения современной социальной теории [Текст] / Г. Я. Миненков // Политическая наука. — 2005. — № 3. — С. 21-38.
27. Лукина, А. В. Технологии производства и утверждения национальной идентичности [Текст] / А. В. Лукина // Гражданские, этнические и религиозные идентичности в современной России. — М. : Ин-т социологии РАН, 2006. — С. 233 — 253.
28. Пелагеша, Н. G. Украшська нацюнальна щентичшсть: шляхи европе1зацп [Текст] / Н. G. Пелагеша // Стратепчш прюритети. — 2008. — № 3. — С. 60-67.
29. Люовий, В. Нацiоналiзм, нащя та нацюнальна держава [Текст] / В. Люовий, О. Проценко // Нацiоналiзм: антологш. — 2-ге вид. / упоряд. О. Проценко, В. Шсовий — К. , 2006. — С. хi — хххй.
30. Украша в 2005-2009 рр.: стратепчш оцшки сустльно-полггичного та сощально-економiчного розвитку [Текст] : монографш / за заг. ред. Ю. Г. Рубана. — К. : Н1СД, 2009. — 655 с.
31. Степико, М. Т. Шляхи i чинники формування спшьно1 щентичностг украшського суспшьства: позицй фахiвцiв. Заочний круглий стш [Текст] / М. Т. Степико // Нацюнальна безпека i оборона. — 2007. — № 9. — С. 32-44.
32. Степико, М. Т. Соцюкультурш мехашзми нащетворення: минуле, сучасне, майбут-не [Текст] / М. Т. Степико // Украшська полггична нацш: Генеза, стан, перспективи : монографш : за ред. В. С. Крисаченка. — К. : Н1СД, 2004. — 656 с.
33. Украшський сощум [Текст] / за ред. В. С. Крисаченка. — К. , 2005.
34. Ukraine: processes, results, prospects. — K. : National Institute for Strategic Studies [Electronic resource]. — Mode of access: http://www.niss.gov.ua/book/2_red.pdf
35. Украша: Стратепчш прюритети. Аналггичш оцшки — 2006 [Текст] : монографш / за ред. О.С. Власюка. — К. : Н1СД, 2006. — 576 с.
36. Гумантарна политика Украшсько! Держави в новггнш перiод [Текст] : монографГя / за ред. С. I. Здюрука. — К. : Н1сД, 2006. — 403 с.
37. Украша в 2008 рощ: щорiчнi оцiнки суспiльно-полiтичного та сощально-економГчного розвитку [Текст] : монографш / за заг. ред. Ю. Г. Рубана. — К. : Н1СД,
2008. — 744 с.
38. Украша в 2009 рощ: конституцшний процес i перспективи краши. Бгла книга державно! политики [Текст] / за заг. ред. Ю. Г. Рубана. — К. : НГСД, 2009. — 224 с.
39. Зернш, Ю. О. Державна полiтика пам'ятi як чинник утвердження украгнсько! нацюнально! iдентичностi [Текст] : автореф. дис... канд. полгт. наук : 23.00.05 / Ю. О. Зернш; 1н-т держави i права Гм. В. М. Корецького НАН Украши. — К.,
2009. — 21 с.
40. Украша в 2007 рощ: щорГчш ощнки суспшьно-полгтичного та сощально-економГчного розвитку [Текст] : монографш / за заг. ред. Ю. Г. Рубана. — К. : Н1СД, 2007. — 538 с.
41. Концепщя формування загальнонащонально! вдентичност громадян Украши: АналГтична доповвдь Центру О. Разумкова [Текст] // Нацюнальна безпека i оборона. — 2007. — № 9. — С. 28-31.
СОСТОЯНИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ ПРОБЛЕМЫ КОНСТРУИРОВАНИЯ НАЦИОНАЛЬНОЙ ИДЕНТИЧНОСТИ В СОВРЕМЕННОМ ТЕОРЕТИЧЕСКОМ ДИСКУРСЕ
Караваев В. С.
Проанализирована проблема конструирования национальной идентичности в современном теоретическом дискурсе. Очерчен круг проблем, которые недостаточно исследованы в зарубежных и отечественных научных студиях, в частности, необходимость разработки модели комплексного механизма формирования и реализации государственной политики конструирования украинской национальной идентичности.
Ключевые слова: конструирование национальной идентичности, конструктивистская парадигма, этницизм, политика идентичности, государственная политика конструирования национальной идентичности.
THE STATE INVESTIGATION OF THE PROBLEM OF DESIGNING A NATIONAL IDENTITY IN CONTEMPORARY THEORETICAL
DISCOURSE
Karavaev V. S.
The article analyzes the problem of constructing national identity in contemporary theoretical discourse. Outlines the problems that have not been studied in foreign and domestic scientific studios, in particular the need to develop an integrated model of the mechanism of formation and implementation of public policy construction of Ukrainian national identity.
Key words: construction of national identity, constructivist paradigm, identity politics, public policy construction of national identity.
