Научная статья на тему 'Самоопределение индивида в поле правовой культуры: идентичность или имидж?'

Самоопределение индивида в поле правовой культуры: идентичность или имидж? Текст научной статьи по специальности «Государство и право. Юридические науки»

CC BY
34
14
Поделиться
Ключевые слова
НАЦіОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНА іДЕНТИЧНіСТЬ / МУЛЬТИКУЛЬТУРАЛіЗМ / ПОЛіКУЛЬТУРНіСТЬ / КОНФЛіКТ іДЕНТИЧНОСТЕЙ / СИМУЛЯЦіЯ іДЕНТИЧНОСТі / іМіДЖ / ПРАВОРОЗУМіННЯ / КРЕАТИВНИЙ ДЕЦЕНТРОВАНИЙ іНДИВіД / НАЦИОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНАЯ ИДЕНТИЧНОСТЬ / МУЛЬТИКУЛЬТУРАЛИЗМ / ПОЛИКУЛЬТУРНОСТЬ / КОНФЛИКТ ИДЕНТИЧНОСТЕЙ / СИМУЛЯЦИЯ ИДЕНТИЧНОСТИ / ИМИДЖ / ПРАВОПОНИМАНИЕ / КРЕАТИВНЫЙ ДЕЦЕНТРИРОВАННЫЙ ИНДИВИД / NATIONAL-CULTURAL IDENTITY / MULTICULTURALISM / CONFLICT OF IDENTITIES / UNDERSTANDING OF LAW / SIMULATION OF IDENTITY / IMAGE / COMMUNICATION AND CREATIVE INDIVIDUAL

Аннотация научной статьи по государству и праву, юридическим наукам, автор научной работы — Мелякова Ю.В.

Исследование посвящено социально-правовой и антропологической проблеме мировоззренческого и личностного самоопределения человека открытого трансгрессивного общества в национально-культурном, гражданском, правовом идеологическом и ментальном планах. Политико-правовая ситуация в современной Украине выступает как дискурс идентичностей, мультикультурность в рамках одной политической нации, конфликт мировоззрений и, как следствие, симуляция идентичности. Самоидентификация постсовременной личности формирует креативный имидж, позволяющий ей чувствительно приспосабливаться к виртуальности права.

THE DETERMINATION OF THE INDIVIDUAL IN THE SPACE OF CULTURE LAW: IDENTITY OR IMAGE?

The article addresses the socio-legal and anthropological problem of personal people self-determination of open the transgressive society in national-cultural, civil, ideological and mental planes. The legal and political situation in modern Ukraine acts as a discourse of identity, the multiculturalism in the framework of one political nation, the conflict of worldviews and, as a consequence, the simulation of identity. Identity post-modern identity forms the image of a creative, sensitive allowing it to adjust to the virtuality of law. Simulation of identity, which is cynically by many persons forced to make a choice becomes a cause for them morbid self-destruction, the impossibility of spiritual selfrealization. This situation escalates the internal conflict in society the rift on the outsiders, those who aspire to be misfits. Humane way to solve this conflict is legal. Right, if it is truly democratic and humane, should equally guarantee the rights and opportunities of all parties to the social discourse. Alternative war as violence is the rule of law in the liberal value of the contract. Scientists hope to avoid excessive «Eniseli», they take the perspective of transnational identity, global peace, following the example of developed democratic States of the West. Globalization adds another dimension to the process of finding identity. Globalization not only blurs the traditional identities associated with family, history, place of residence, nation, religion, not only of identity, elaborated in the period of formation of industrial society (labour collective, class, Corporation), and such that are associated with the nationstate. Globalization is reshaping the social, cultural, psychological, moral forms of human existence. Lost the stability, the certainty of the individual in the social environment. Break established ties and traditional identity. Accordingly, increases the overall uncertainty of life, this causes confusion of people, because he loses confidence in the reliability of the surrounding world. The world is formed without a support, in which it is difficult to determine priorities and an unambiguous ideological orientation. A new identity is formed in the bowels of the network society. Previous forms of involvement in sustainable communities, a stable structured environment and traditional culture in such a society give way to the ephemeral forms that change all the time. Topical method of organization and understanding of contemporary anthropological structure and simultaneously a new form of identification of the individual is deconstruction. Philosophers have concluded the replacement of depth and hierarchy of identity simulation in a variety of forms: simulacrum, the image, the mask, the avatar. The post-modern identity of the individual loses its usual promise of depth, rootedness in tradition, fundamentalism and stationarity. Unconventional identity (the image) corresponds anthropologically deconstructive personality. Modern reality, including legal, is an anthropological system. The structural unity of this reality is a person who is in a permanent state of fulfillment and adaptation to changing global realities. The personality identifies itself and creates an environment of personal freedom, and so selffulfilling. The trend of globalization provokes uncertainty, which continues the search for new forms of identity. People lose their sense of belonging to a spiritually close environment, certain well-established values and guidelines. Globalization is blurring not only traditional identity, but also the mechanism of their formation. Identification begins to be permanent and unfinished, as a way of being human in this virtual space. The creativity of the individual is aimed at the deconstruction of their own world that meets his needs. The rationale for the current image is through games with the ancestral myths. The image is an irresponsible imitation of the anthropological essence of the individual pure simulative way. A plurality of non-natural images does not burden the individual’s historicity, but rather limitless potential. This anthropology radically alters the content and methods of understanding law and legal identity. The self-identification of personality in cultural, ethnic, social relations is the recognition and justification of the identity of their natural rights, especially the right to be proud of their genealogy and civil history. But it is the usual interpretation of «identity» is contrary to models of modern networked changeable and global peace, which exists as a hyperreality off-center individuals. In turn, the fact of the inertness of the consciousness of many poorly adapted individuals transforms ontological contradiction of man and environment in such forms as the crisis of identity, marginalization of certain groups.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

Текст научной работы на тему «Самоопределение индивида в поле правовой культуры: идентичность или имидж?»

УДК 340.12

Ю. В. Мелякова, кандидат фшософських наук, доцент

САМОВИЗНАЧЕННЯ 1НДИВ1ДА У ПОЛ1 ПРАВОВО1 КУЛЬТУРИ: 1ДЕНТИЧН1СТЬ ЧИ 1М1ДЖ?

Досл1дження присвячено сощально-правовт 7 антрополог1чнт проблем7 особистс ного й правового самовизначення людини нестабыьного пол1культурного сустльства у нацюнальному, громадянському, гдеологгчному й ментальному планах. Полтико-право-ва ситуащя в сучаснт Украгш постае як дискурс ¡дентичностей, мультикультуршсть в межах одшег пол1тичног нацп, конфлтт свтогляд1в ¡, як насл1док, симулящя ¡дентич-ност1. Само1дентиф1кац1я постсучасног особистост1 формуе креативний ¡м1дж, що дозволяе гй чутливо пристосовуватися до в1ртуальност1 права.

Ключовi слова: нащонально-культурна ¡дентичтсть, мультикультурал1зм, пол1-культуршсть, конфлжт ¡дентичностей, симулящя ¡дентичност1, ¡м1дж, праворо-зум1ння, креативний децентрований ¡ндив1д.

Актуальтсть. Питання антрополопчнох деконструкцп особиспсного буття, а також проблема морально-правових пошуюв свободного децентро-ваного шдивща певно'1 культури в умовах вщкритого мережевого сустльства набувають остантм часом значно'1 актуальность Факт симуляцп щентичнос-т переважною частиною населення решти регюшв нашо'1 краши пiдтверджуe обмежет можливостi !х самореалiзаmi в умовах урочистосп офщшнох щео-логп. Складасться ситуацiя, коли право не здатне впоратися iз функцieю незалежного арбггра у мiжнацiональних i мiжетнiчних спорах. Не воно набувае рис полiкультуралiзму, а, навпаки, носп певних культур вимушеш змiнювати свою щентичтсть заради набуття повноцiнного правового статусу в сустльства Вiдсiля ще одна iз актуальних сьогоднi проблем - проблема невизнання щнносп права - шгшзм.

Метою дано'1' статп можна вважати намагання довести й виправдати не-традицiйний, симулятивний споаб буття iндивiда певно'1' культури, юторп та правово'1' традицп, причетнiсть до яких усвщомлюе вiн сам. Метою також е антрополопчний й методолопчний аналiз феномену нацюнальнох i культур-но-цившзацшнох iдентичностi, зокрема постсучасних 1'х форм, а також до-ведення взаемовпливу самощентифшаци та праворозумiння в умовах ради-кальних соцiальних трансформацш у вiтчизняному суспiльствi.

Анал1з публшацШ. Питання натонально-культурно'1, цившзацшнох та правово'1 (громадянсько!) iдентичностей часто знаходять вщгук у дослщжен-нях сучасних закордонних та втизняних вчених. Так, особливостям нацю-

54

© Мелякова Ю. В., 2016

нально! iдентичностi громадян сучасно! Америки, Свропи й скандинавських кра!н, ментальна зршсть яких була набута в умовах постшдус^ального суспiльства й глобалiзащi, присвячено роботи С. Хантiнгтона, Ч. Тейлора, Р. Дарендорфа, М. Кастельса, П. Хiманена, Ю. Габермаса, В. Гьосле, Е. Пд-денса та ш. Проблемою нащонально! iдентичностi укра!нщв на шляху до розбудови нами громадянського суспшьства займаються, зокрема, таю вчеш 1нституту фшософп iменi Г. С. Сковороди НАН Укра!ни, як С. Бистрицький, О. Бший, Р. Зимовець, Р. Кобець, С. Лозниця та В. Лях. Сво! нариси украшсько! iдентичностi зробили Л. Нагорна, С. Дацюк, Л. Хашиева, О. Астаф'ева, В. Малахов, Ю. Калиновський, А. Костенко тощо. Питанню сутнюно! характеристики сучасно! людини як креативного члена нестабiльного мультикультурно-го суспiльства присвячено працi С. Жижека, Х. Арендт, I. та Л. Усанових.

Однак аналiз праворозумшня суб'екта в аспектi його культурно! щентич-ностi досi не отримав достатньо! уваги, зокрема у герменевтико-антрополо-гiчному аспектi, коли право виступае не як правосвiдомiсть, а як споаб буття людини конкретно! правово! культури.

Виклад основного материалу. Самощентифшащя сучасних укра!нщв мае партикулярний характер, адже виявляе досить дрiбнi спшьноти й свiтогляди в межах наци. Проте не сам по собi факт мультикультуралiзму е проблемою на шляху духовно! та сощально! еволюцп украшсько! наци. Скорiше нащо-нальна шея, що набула сьогоднi функцп щеологп та знаряддя полiтичного попушзму, стае перешкодою для демократа та полшультурного виховання людини глобалiзованого св^. Конфлiкт iдентичностей е стандартною причиною локальних вшськових суперечок (а по сут вiйн) у межах одше! поль тично! наци, що були рашше й тривають зараз у свт.

С. Бистрицький, аналiзуючи сучасну ситуацiю в Укра!ш, виявляе пропа-гандистськi технологи вiдстоювання нащонально! iдентичностi за рахунок органiзованого насильства. В^чизняш iдеологи дiють за вщомою iстиною: нiщо не об'еднуе краще, нiж спiльний ворог. Унiкальнiсть i еднiсть тсе! чи шшо! спшьноти доводяться через ii рiшучiсть бути «разом проти». Проте ставка на вшну у боротьбi за еднють iдентичностi уявляеться занадто неви-правданою. В укра!нських реалiях виявляеться вiрною формула: «щентичнють для проекту вшни» [1].

Нерацiональний схематизм сприйняття щентичностей, який е звичайним у повсякденному досввд комушкацп, спираеться на пересуди. Найлегше сприймаються негативнi характеристики 1ншого, навiть якщо вони - суцшьна вигадка. Це також стосуеться засобiв масово! шформацп, якi технiчно закрш-люють i тиражують усереднене розумшня. Публiчно закрiпленi пересуди, покладаючись на суспшьну думку, заповнюють та знищують те мiсце, де

перебувала совють, створюючи плацдарм аморалiзму [1, с. 71]. Такий схематизм у поеднанш з вiртуальними технолопями являе собою ефективний агрегат пропаганди вшни.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

Популярна сьогодш гiбридна вiйна рiзновимiрна у сво!х виявах, серед яких популярним е вiртуальне знищення свiтоглядних цшностей супротивника, екзистенцiйних можливостей його культури, шляхом маншуляцп усiма мож-ливими медшними засобами. У цьому сена пбридна вiйна зiштовхуе крива-ву реальшсть численних смертей вiд вшськового та супровiдних рiзновидiв насильства (бандитизму, терору) з вiртуальною реальнiстю пересудiв про вiйну. Вона вiдрiзняеться вщ попереднiх вiйн пропагандистським опертям не стшьки полiтичним iдеологiям, скiльки гшертрофовано посиленому образу захисту власно! щентичносп [1, с. 73].

Навiть у випадку нацизму належшсть до «вищо! аршсько! раси» несла у собi модерну iдеологiчну апеляцiю до ушверсальносп раси. Гiбриднi ж вь йни прямо посилаються на потребу захисту партикулярно! культурно! щен-тичностi. Пбридна вшна е вiйною iдентичностей у тому сена, що викорис-товуе особливосп переживання iдентичностi та п предметних проявiв для полiтичного та пропагандистського виправдання агресп, для руйнування ю-торично-ментально! едностi нацп та п сили [1, с. 73].

«Чи означае це, що захист щентичносп е торуванням шляхiв до вшни? Чи означае це, що модерний проект ушверсально! культури - ушверсального консенсусу цшностей життевих свтв - мае повернутися?» - запитуе С. Бистриць-кий [1, с. 73]. Упм, офiцiйнi заяви про невдачу полiтики мультикультуралiзму разом iз нацiональним захистом власних суверештелв у рамках европейсько! спiльноти, передуам нацiонально-культурних iдентичностей (мови, традицiй), свщчать про певнi меж такого мiжнацiонального консенсусу. Так, iдентичнiсть, спроектована на «захист», «вщач 1ншому», досить легко використовуеться для проектування вiйни у сучасному свiтi глобально! комушкацп. Проект сучасно! вiйни вказуе на нагальну потребу у фшософському розумiннi онтолопчно! рiзницi (тобто iдентичностi) як умови як миру, так i вшни.

Результат самощентифшацп особистостi в культурному, нащональному, соцiальному планах по суп е визнанням щею особистiстю сво!х природних прав: права не приховувати власного походження, пишатися своею iсторiею, спiлкуватися рiдною мовою, живитись скарбами в^чизняно! спадщини, ви-ховувати д^ей у традицiях свое! родини, захоплюватись тими кiно та л^ера-турою, якi знаходять вiдгук у серщ, ностальгувати за цiнностями свого ди-тинства. Неможливiсть людей вiльно реалiзовувати зазначенi права та одно-часне небажання !х позбутися - демонструють у багатьох iз них схильшсть до симуляци iдентичностi - феномену, надто схожого iз фроммiвською «втечею

вщ свободи»: коли заради можливосп самореалiзацii у нових умовах людина свiдомо вiдмовляеться вiд частини сво'х особистих прав i свобод, яю можуть завадити '"' успiшнiй штеграцп у «нове» суспiльство. У виглядi таких вольностей, зокрема, виступають: свобода не вiдмовлятись вiд свое'' юторп, не за-суджувати сво'х минулих вчителiв, а також не роздшяти сучасних iдеалiв, розширивши власний щншсний вибiр. Або ти можеш собi усе це дозволити -або ти маеш шанс стати повнощнним членом суспiльства. Компромiс, у тому чит iз совiстю. Це справжня проблема екзистенцшно'' «свободи для». На жаль, у свщомосп переважно'' бiльшостi сучасних укра'нщв стверджуеться визна-чена ще Кантом «свобода вщ» - iдентичнiсть у И негативному сена (сена гаранта захисту вщ загроз).

Симуляцiя iдентичностi, що цишчно здiйснюеться зараз багатьма особами, змушеними робити свiй вибiр, стае причиною болючого для них самозне-шкодження, неможливостi духовно!' самореалiзацii. Така ситуащя нагнiтае внутрiшнiй конфлiкт у суспшьсга - розкол на аутсайдерiв, тих, хто прагне ними бути, та маргiналiв. Гуманний споаб вирiшення цього конфл^у е пра-вовим. Право, якщо воно дiйсно демократичне й гуманне, мае в рiвнiй мiрi гарантувати права i можливостi уах сторiн. Альтернативою вiйни як насиль-ства е торжество права, в значенш лiберального договору. Тiльки правове врегулювання конфлiкту в Укра'ш надасть можливють сподiватись на куль-турну еволюцiю суспiльства, яка, в свою чергу, обумовлена рiвнем правосвь домосп населення.

Правосвiдомiсть як розумiння щнносп й само'! природи права громадяна-ми пов'язана з 'х адекватною i неупередженою самоiдентифiкацiею в суспшьсга. Проте спроба тако'1 щентифшацп виявила сьогоднi культурну неоднорщ-шсть укра'нщв. Звичайно, одного факту полпдентичносп недостатньо для розв'язання громадянсько'' вшни, однак достатньо для '11 пщтримання, тим бiльш на фонi пол^ично'' гри.

У цей час тривае самощентифшащя жителiв Донбасу. Бiльшiсть цих людей не визнае себе прибiчниками анi ДНР, анi офщшно'' Укра'ни - вони за тих, хто принесе 'м мир. Найжахливiше у цщ ситуацп те, що вони вже не щенти-фiкують себе з укра'нським народом. Теоретики констатують зародження ново'' культурно'' спiльностi - субкультури Донбасу. Навiть якщо вона марп-нальна, люмпенська, кримiнальна, важливо, що вона не ототожнюе себе з укра'нською. Тепер навт територiальна еднiсть (включення Донбасу до складу уштарно'' Укра'ни) не буде здатна утворити едносп культурно'', духовно'', ментально''. Та ж сама проблема культурно'' шородносп лежить в основi геопол^ичного конфлiкту навколо Криму, i вона набагато важливiша, нiж проблема кордошв.

Парадокс щентифшаци полягае у тому, що легше загубити духовну едшсть нацп через тополопчне вiдчуження територп, анiж гарантовано вщновити 1'! шляхом зворотнього воз'еднання цих територш. Змiна полiтико-правових реалiй не здатна радикально вплинути на природню компоненту праворозу-мiння - остання значно шертшша за iсторiю. Тому аш революцiя гiдностi, анi офщшний прiоритет полiкультурностi в державi доки що не принесли укра-шцям свободи iдентичностi. Новi полiтичнi прюритети тягнуть за собою новi прюритети юторп, моралi, духовностi, права i навiть iдентичностi. У новому антагонiзмi активiсти i маргiнали мiняються мюцями. А моральнi проекти iдеологiв «зависають» у просторi популютсько! риторики.

Не юнуе сучасностi без «господарiв сьогодення». Примирення щентич-ностей уявляеться сьогодш можливим виключно через всезагальне визнання цих «господарiв» та 1х лептимного свiтогляду. Вiтчизняна демократiя мае плюралiзм iдеологiй, але серед цього плюралiзму - одну легiтимну. Криза щентичностей, що була констатована взимку 2014 року, досить швидко змь нюеться торжеством нацюнально! ще! украшщв. Це свщчить про те, що на-селення поступово змiнюе свою щентичшсть, замiщаючи И симулякрами. Самосвiдомiсть, що з'являеться в результат^ не може вважатись щентичнютю у справжньому сена цього слова, адже вона виражае не усвщомленють особою необхщносп бути собою, а усвщомленють нею меркантильно! необхщносп просто бути, бути якомога зручшше i довше. Змiна щентичносп е реалiею сучасностi, способом буття людини транзитивного суспiльства. Саме на си-мулякрах iдентичностi тримаеться зараз крихкий мир у решп регюшв.

У кожному iндивiдуальному випадку подiбна оновлена iдентичнiсть у бiль-шш чи меншiй мiрi страждае та очшуе вибуху свое! природностi у разi змiни «господарiв сьогоднiшнього дня». Тут постають головш питання, зокрема: у чому ж полягае заслуга права? Якщо бшьшють страждае як через змшу iдентичностi, так i через вiдмову це зробити, то яку ж справедливють гарантуе право? Як ще можна розумiти справедливють, о^м як право i можливють бути тим, хто ти е i пишатися цим? Якщо втизняна реальнiсть свiдчить про те, що значна кшькють людей сьогоднi вщмовляеться вiд тако! можливостi, то мабуть 1'х думка про цiннiсть права далека вiд iдеалу. Отже, зв'язок мiж iдентичнiстю i праворозумiнням виявляеться, по-перше, очевидним, а по-друге, значним i вагомим для суспiльного розвитку.

Миттева й свiдома змiна щентичносп е зрада людиною свого минулого. Цей крок може бути спричинений рiзноманiтними факторами: розсудливою змшою переконань та цшностей («прозрiнням»), романтичною iдеалiзацiею нового й фанатизмом, утилiтарним прагненням комфорту й безпеки, тдко-ренням колекгивнш волi й небажанням бути у меншосп, або, нарештi, тривь

альним побоюванням розправи з боку «господарiв сьогодення». Проте будь-який iз варiантiв е досить болюним для людей у морально-психiчному плат, та усi вони аж шяк не свiдчать про правове врегулювання ситуацп. Тож очевидно, що праворозумiння громадян Укра'ни надто далеке вщ демократичного. Сподiватись сьогодш на правовий захист може лише той, хто мае «пра-вильну», «легальну» iдентичнiсть. Людина, яка змушена ламати свою людську природу для самозахисту, не розраховуючи на пщтримку з боку права, не може щнувати таке право. Однак щентичшсть - складна i динамiчна структура, яка розвиваеться протягом усього життя людини. Отже, е шанс, що нащонально-пол^ична iдентичнiсть укра'нщв рано чи шзно узгодиться iз мшливим сенсом правово'' справедливостi.

Один iз наших сучасникiв, професор В. Малахов, який називае себе «фь лософським пращвником пострадянсько'' i новоукра'нсько'' формат'», сто-совно iдеологiчного самовизначення сучасних укра'нщв вiдверто й непри-ховано говорить про величну силу духу тих, хто в змозi «слщувати вектору опору велшням Часу» [2]. На його думку, услужшня можновладцям та на-силля над штелектуальною совiстю починаеться iз «поденщини на услужш-нi у Часу». На порядку ж денному може опинитися як удосконалення роз-винутого соцiалiзму, так i пристосування до европейських щнностей, або, наприклад, ствердження нащонально'' iдентичностi [2, с. 49]. Так, отр Гiтлеру й Сталiну набував загартування там i тодi, де на союз iз часом роз-раховувати було неможливо. Навiть i тепер здатнiсть зайняти чесну позищю громадянина i мислителя передбачае як свою неодмшну умову рiшучiсть у випадку необхщносп йти супротив течп часу, готовнiсть чинити опiр його могутшшим тенденцiям, у тому раз^ якщо вони ставлять пiд удар щнносп, без яких ми не в змозi уявити власне життя. Адже е реч^ важливiшi за час [2, с. 50].

В. Малахов закликае до тверезосп духовного опору даниш Часу. Духовний отр - це iмпульс, що виводить далеко за межi власне полiтичноi та iдеоло-пчно'' площини [2, с. 51]. Саме сьогодт, зауважуе фiлософ, коли стшьки списiв ламаеться навколо iдентичностi натонально'', конфесiйноi, партiйно-полiтичноi тощо - мае хто-небудь нагадувати уам про незрiвнянно глибшу, власне людську щентичшсть, про крихку й загадкову якють людяносп [2, с. 54]. Сучасний транзитивний св^, на думку В. Малахова, не пропонуе тако'' ще'', якiй варто присвятити свое життя. Тимчасова користь i миттева насоло-да - единi мотиви поведшки постсучасного iндивiда, з якими варто рахувати-ся. «Атомом» соцiальностi визнаеться тепер навггь не iндивiд, а деперсональ зоване iнформацiйне повiдомлення; людьми ж, що втратили внутршню стшюсть, можна манiпулювати як завгодно [2, с. 53].

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

1нший стввтизник, прогресивний теоретик i блогер сучасност С. Дацюк по-своему бачить оригшальш перспективи вирiшення конфлiкту щентичнос-тей в Укршш. На його думку, Украша мае стати основою екуменiчного руху всерединi християнства i сучасно! його реформацп [3]. 1з цього руху може постати нова Украша. Вщтак кршш потрiбна нова генералiзацiя. Украша - це не нащя, не держава i не територiя - це «мережевi громади», якi самооргань зуються в рiзних способах комушкацп та беруть пiд контроль управлшсью, економiко-фiнансовi, полiтичнi, соцiальнi, культурнi, науковi та освiтнi шф-раструктури. Так, основою мережево! нетериторiальноi самооргашзацп мае стати не держава, а самоврядування, яке вщбиратиме у держави ус п монополи на фiксацiю iдентичностi, а також управлiння та використання публiчних ресурсiв, збiр i розпорядження податками тощо. Це тополопчна, але не тери-торiальна фрагментащя свiту. У цьому сенсi «Майдан як мережа громад, що сво!ми дiями змiнили iсторiю Укршни, - це прообраз нового свпу», - вважае С. Дацюк [3].

1дея нагадуе «федеращю громад» у сощалютичнш теорп I. Франка, однак головним суб'ектом духовного й культурного вщродження там виступала на-цiя як етнос, а не певна транснащональна щентичшсть. Як вважае С. Дацюк, вшна РосГ! та Укра!ни е протистоянням рiзних смислових iдентифiкацiйних оргашзованостей (нацiональних та iмперських). Саме вони породжують ан-тагонiзми, вiйну, у той час як мережева самооргашзащя сощального життя знiматиме конфлiкт, породжуючи замють нацiональних та iдеологiчних щен-тичностей-смислiв новi смисли - мережева Кра!ни, якi кладуть в основу ор-ганiзацii свого свiту смисл «нащя» або смисл «iмперiя», приречеш на пораз-ку i руйнування. Отже, С. Дацюк переконаний, що щея нового свiту грунту-еться на мережевих громадах людства. Це стльноти, ям об'еднуються i з'еднують тополопчш фрагменти свiту за допомогою телекомушкацш та iнтернету [3]. Щось схоже на загальносвiтовий перформанс.

Втизняш теоретики офiцiйно констатували позитивний ефект нащональ-но-державницько!, а не нащонально-етшчно! парадигми самовизначення Укра!ни сьогоднi, а також територiальний, а не етно-нащональний варiант громадянства. Проте останнiм часом фактичш реалii суттево розходяться iз офiцiйними принципами нацiональноi полiтики, про що свщчить криза iден-тичносп украiнцiв. У сподiваннях уникнути зайво! «етнiзацii», науковцi беруть за перспективу транснащональну iдентичнiсть глобального свiту, на зразок розвинутих демократичних держав Заходу.

Фшософ Л. Хашиева називае сучасну украшську iдентифiкацiйну модель «множинною щентичшстю», вважаючи П однiею з найсуперечливших i най-популярнiших у глобалiзованому свiтi. На жаль, в Укршш спостер^аеться

тенденщя до пол^изацп ще'' культурних вiдмiнностей, слабкiсть iнтегруючих iдей, вщсутшсть спiльних основ сощально'' згуртованостi, нестабшьшсть цiннiсних орiентирiв, розкол мiж щейним i культурним. Автор припускае перспективу поеднання в структурi нащонально'' щентичносп - громадянсько'' та етшчно'' щентичностей, примирення яких в межах едино'' нащонально-культурно'' свiдомостi здатне утворити «демократичне громадянство» [4].

Глобалiзацiя привносить наступний вимiр у процес пошуку iдентичностi. С потреба у формуванш ново'' iдентичностi, яка враховувала б т можливостi для реалiзацii шдивща, що 'х надае доба глобалiзацii. Професор 1нституту фшософп НАН Укра'ни В. Лях констатуе, що вщносини iндивiда з iншими людьми дедалi стають фрагментарними, суто функцiональними. Зведення юнування до набору функцiональних вщносин робить з людини «модульну особистють», яка складаеться iз тисячi модушв, що залежно вiд ситуацп «вми-каються» i «вимикаються». На вщмшу вiд цшюно'' особистостi, цi модул (а разом з ними й сама «модульна людина») можуть бути легко замшеш один на одний як незалежш. Самотнiсть та iзоляцiя - плата за таку свободу [5, с. 8].

В. Лях шукае нових форм iдентичностi, як набуватимуть особливого зна-чення у зв'язку з тим, що глобалiзацiя створюе ситуащю невизначеностi як новий рiвень свободи. Вона розмивае не лише традицшш iдентичностi, пов'язанi iз сiм'ею, iсторiею, мiсцем проживання, нащею, релiгiею, не лише iдентичностi, вироблеш в перiод становлення iндустрiального суспшьства (праця, клас, корпорацiя), а й таю, що пов'язаш з нащею-державою. Глобалi-зацiя змiнюе соцiокультурнi, психолопчш, моральнi форми iснування людей. Втрачена певна стабшьшсть, визначенiсть iндивiда в сощальному середовищi [6]. Розриваються сталi зв'язки i приналежнiсть людини до традицшних iден-тичностей. Вiдповiдно зростае загальна невизначешсть життя, що спричиняе розгублешсть людини, оскiльки у не'' зникае впевнешсть у надiйностi навко-лишнього свiту. Утворюеться «свiт без опори», в якому важко визначити прюритети i однозначнi свiтогляднi орiентири [5, с. 6].

Глобалiзацiя примножуе шанси розвитку i водночас сприяе появi загроз-ливих тенденцiй, а саме ствердження космополiтичного свiтогляду i паралель-но провокуе вiдродження рiзного роду фундаменталiзмiв. Вона знешкоджуе юнукта iдентичностi i водночас спонукае до постшного пошуку нових, таких, що стввщносш з глобалiзацiйними викликами. Нова щентичшсть формуеть-ся в надрах мережевого суспшьства. Пвд iдентичнiстю В. Лях розумiе власти-вiсть, завдяки якш соцiальний агент усвiдомлюе себе i конструюе смисли навколишньо'' реальность Негативнi ж наслiдки глобалiзацii, за словами автора, ведуть до фрустрацп та кризи щентичносп. Зокрема, якщо говорити про суспшьство США як авангард глобалiзацiйних процесiв, то слщ зазначити,

що в цш кра'ш мшьйони людей несамовито шукають свою справжню шди-вщуальнють або певну мапчну терапiю, щоб знову стати цшсною особиспс-тю (налiчують близько 8000 терапiй подiбного типу) [5, с. 7].

Часто пошук нових щентичностей призводить до вщродження патрiар-хальних, якi знову набирають силу. Подiбнi вiдродження називають щентич-ностями опору, оскiльки 'хне спрямування - антиглобалiстичне. Вони можуть мати в собi й небезпечний, асощальний змiст, на зразок ново'' щентичносп Донбасу. В. Лях вважае, що щншсть морально'' норми, яка була пщгрунтям права, зараз руйнуеться мережевим суспшьством. Виникае суспiльство, де шдивщуальна iдентичнiсть знову поступаеться мiсцем колективнш (новому «колективному Я»). Саме тут видаються запитаними i актуальними традицш-нi колективнi iдентичностi, чим можна пояснити появу рiзного роду фунда-менталiзмiв як вияв традицiоналiзму в культура

Водночас глобалiзацiя приносить iз собою безлiч проблем, якi не можна виршити на нацiональному рiвнi. Глобальна демократiя тяжiе до трансна-цiональностi. Тому, зокрема, Р. Дарендорф висловлюе стурбовашсть з цього приводу: незрозумшо, яким чином можливо здшснювати контроль за тими, хто приймае вщповщш рiшення в глобальному масштаба Тобто спроба вийти з-пiд глобально'' влади мережевого суспшьства стимулюе створення рiзних iдентичностей спротиву, породжуючи новi фундаменталiзми, нацiоналiзми, сепаратизми, локалiзми, етшчш та культурнi спiвтовариства. Проте, як зазна-чае Р. Дарендорф, «правда, яка багатьом не до вподоби, така: людство не дуже чисто розподшене по земнш кулi в групи з одшею iдентичнiстю, ... отже, новi можливосп, якi вiдкривае глобалiзацiя, стають пщставою для появи нових конфлiктiв» [7, с. 31].

Сьогодш наявний пошук ново'' системи зв'язюв, що будуватиметься на-вколо подiлюваноi iдентичностi. Виникають усе новi iдентичностi, якi фор-муються не зверху - вниз, а зсередини - назовш, тобто <т, хто е нашими» проти «тих, хто нашими не е». Попереднi форми iдентичностi (патрiархаль-шсть, релiгiйнiсть, iндивiдуалiзм) все ж не були глобальними, чи такими, що утвореш на основi унiверсальних, абсолютних цiнностей. Тому пропозицiя В. Ляха: створити новi проекти, де щентичносп формуватимуться не на осно-вi спротиву глобалiзацiйним процесам, а на цшностях, що включали б у себе своерщний космополiтичний компонент, який мютить у собi глобалiзацiя [7, с. 13].

Новi iдентичностi мають виникнути в умовах вiдсутностi стабшьних куль-турних характеристик. Тому що, згщно з М. Кастельсом, сама багатолика культура набувае шшого - вiртуального - характеру. В нш немае нiчого ста-лого. Це безперервний процес створення i руйнування - деконструкщя. По-

передш форми причетносп до сталих спiльнот, стабшьно! структурованостi жиггесвiту та традицшних культур у такому суспшьста поступаються мiсцем ефемерним формам, яю весь час змiнюються. Своерiдний дух шформацшно-го суспiльства становить «хакерська етика». М. Кастельс гадае, що можна було б навпь припустити, що в шформацшному суспiльствi взагалi немае культури у звичному для нас розумшш [8, с. 197].

Докладно розглядаючи щентичнють як вимiр iндивiдуального буття лю-дини, як суто людську здiбнiсть до обгрунтування свое! сутностi, не можна не враховувати антрополопчного змiсту категорп щентичнють, i водночас деконструктивних метаморфоз, що останшм часом трапилися в людськш природi та антропологи. Разом зi змiною людини змiнився i суб'ект права.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

Традицiйний, який став уже арха!чним, змiст iдентичностi полягае у ви-знаннi особистiстю свое! природно! та духовно! належностi до певно! соць ально-культурно! спiльноти. У дiалектичному розумiннi iдентифiкацiя части-ни з цшим здiйснюеться за принципом стввщношення елемент - система. Тому виключно щентифшащя iндивiда з певною антрополопчною цiлiснiстю надае сенсу його юнуванню. Тiльки у складi дано! цшсносп вiн набувае сво-го призначення, функцп. Однак нова методологiя дозволяе осягнути таю ак-туальнi сьогодш явища, як iндивiдуалiзм, особистiсна автономiя та хаосмо-тична саморегуляцiя шдивща у багатовимiрному просторi: соцiальному, ш-формацiйному, комерцiйному, споживчому, iдеологiчному, культурному тощо. Це робить необхщним переосмислення щентичносп вiдповiдно до сучасних стандарпв життя людини i !"! антрополопею.

Актуальним методом органiзацii й осмислення сучасно! антропологiчноi структури i водночас новою формою щентифшацп iндивiда виявляеться де-конструкцiя. Фiлософи констатують замщення глибинностi та iерархiчностi самовизначення людини - iмiтацiею та симуляцiею у рiзноманiтних формах: симулякр, iмiдж, маска, аватар. Отже, щентичнють втрачае свш звичний посил до глибинностi й укоршеносп в традицiю, свiй натяк на фундаменталiзм i стацiонарнiсть. Сучасна, нетрадицшна iдентичнiсть мае вiдповiдати декон-структивнiй особистостi. Теперiшня реальнiсть отримала назву антропосис-темно!, де тдсистемною одиницею виступае людина, яка зайнята перманент-ним самовiдтворенням, практичним пристосуванням до мшливих умов. У нових умовах виробництву тдлягае сама людяшсть, або iдентичнiсть, що свiдчить про значш антропокультурнi метаморфози.

Iдентичнiсть у значенш належностi до iсторii, до традицп передбачала утворення й живлення власного мiфу. Такого роду мiфи радянсько!, постра-дянсько!, нацiональноi щентичносп сплiталися у единий iсторико-культурний проспр-фундамент, що обгрунтовував саме iснування переачно! вiтчизняноi

особи. У тепершнш час особистюний проспр людини не мае потреби у вертикальному визначенш та виправданш сво!м коршням, традищею, мiфом. Постмодерний суб'ективний проспр народжуеться у конструктивно-логiчнiй мережi символiв, що рiвноцiнно спiвiснують.

1гор та Людмила Усанови у сво!й статл «Неомiфологiя постсучасно! осо-бистостi» взагалi визначають епоху пост як «наявну вiдсутнiсть, що прагне стати вiчнiстю на всi часи» [9, с. 157]. Постсучасна особиспсть жертвуе сво-!м онтологiчним буттям заради символiчного самобуття - жваво! iмiтацii свое! культурно!, полпично!, нацюнально! iдентичностi. Така особиспсть е принципова невизначенiсть, безтдставшсть, вiдмова вiд власного мiсця в юторп. Вона демiфологiзована. Конструювання «ново! людяносп», як за-значають Усанови, вщбуваеться переважно через задоволення, яке е системним упередженням вольового начала. Ситуативне й негайне задоволення власних потреб та штереав - це алгоритм самовизначення децентровано! i автономь зовано! iдентичностi.

Ситуацiя пост складаеться саме через власну безвщносшсть, непородже-нiсть, негенеологiчнiсть, позаiсторичнiсть особистостi. Вона не мае свого походження, а отже, i свого майбутнього, вона взагалi не мае шчого свого, проте користуеться уам як сво!м власним без остраху згубитися у чужш об-разностi, бо саме завдяки цш безродностi проникае за будь-яю меж1, кордони, закони, заборони, бо вони ж не !! стосуються i не !й писаш. Вона нiзвiдки i нiкуди, вона не мае власного iменi, бо iмен у не! безлiч, вона не мае власного вигляду i оформленостi, бо вона е остання точка i як точка вона усюди, вона не е початком i кшцем, бо безначальна i безкiнечна. Вона iманентно належить вiчностi, втiм вiчнiсть слiд розум^и не як трансцендентну висоту, а як ви-падiння з часу через його нескшченну повторюванiсть i тожсамiсть - симу-лякри буття [9, с. 157].

Обличчя особистосп виступае не виразником глибини, а маскою себе самого iз безлiччю атрибутивних властивостей, як функцiональна i змiнна складчастiсть. Неомiфологiзм особистостi е втратою глибини та висоти, вер-тикалi та iерархii, нарештi едносп. Як плата за це вона перетворюеться на свою тшь - одномiрнiсть, принципову системну однаковiсть, що забезпечуе наявну вщсутшсть себе - симулящю iдентичностi. Проти абсолюту постала глобальнють, проти вiчностi - тривалють, а маска звiльнилася вiд першообра-зу. Особистiсть системи пост мае саму себе як тдгрунтя юнування. Стратегiя iмiтацГ! означае, що не потрiбно шукати в собi шчого, достатньо лише непри-ховано! явленосп, цинiчностi, нарочитостi, безпардонностi, яким немае меж. Мтащя е анiгiляцiею старих мiфiв, живлення ними через !х викриття, роз-вiнчання, коли вони потрапляють у ^овий простiр. Iмiджевi технологii про-

дукують розвшчаш прототипи людського образу. Маска, тшь, аватар, симулякр стають головними сурогатами особистосп, якi живуть у нескшченних серiях демiфологiзацii юторп [9, с. 158-159].

Симуляцiя тепер не е актом вщносним, вона е абсолютним способом бут-тя. Не е вона також актом тдробки та залежност вiд справжньо', ютинно'' реальностi. Симуляцiя нiчого не тдробляе. Вона е знаком самого знаку, вщ-критiстю i оголешстю одномiрного, проте багатозначного [10]. Особистють обирае деконструктивнi способи творчостi за рахунок переозначення або демонтажу, нескшченного переформатування i перезавантаження. Варiантом деконструктивно'' культури е також правова культура, яка iнварiантно покла-дае тимчасову локальну справедливють креативного суб'екта глобального простору. I ця справедливють не обгрунтована анi минулим, анi майбутшм, анi фундаментальним, анi колективним, а лише оптимальним шдивщуальним задоволенням у численних iмiджах. Особистiсть творить середовище власно'' свободи, через що i самореалiзуеться. I'' зусилля спрямованi на конструюван-ня власного свiту, що вщповщатиме '"' особистому запиту.

Деконструкщя родових мiфiв постае як обгрунтування актуального iмiджу особи. Пошук i демонстрацiя актуальних iмiджiв активiзуеться зокрема у трансформацiйних суспiльствах невизначено'' щеологи, де тривае самощен-тифiкацiя шдиввдв та суперництво iдеалiв, на зразок сучасно'' Укра'ни. Загублена у хаос особистiсть залишаеться на самозабезпечення й самовизна-чення, вiдмовляючись вщ себе минуло'', конструюе, як 'й здаеться, себе нову, застосовуючи при цьому принцип iнаковостi. Проте шаковють можлива лише як переробка оригшального начала, утворення його протилежностi, а не сут-нiсно iншого. Досягаеться шаковють через просту структурну деконструкщю i звiльняе вiд приналежностi. Кожен новий крок деконструкцп е принципово iмовiрним. Такого роду iмовiрнiсне дiеве буття уособлюе в собi шюз^ свободи. 1люзорно свободна, самокерована особистють конструюе свiй вiртуаль-ний св^ абсолютних можливостей, згодом набуваючи власного вiртуального буття.

Однак технолопя iмiтацii iмiджiв не е щентифшащею у тому сенсi, в яко-му ми звикли '"' розум^и. Якщо iдентичнiсть - це результат самовизначення особою '"' внутрiшньоi причетностi до певно'' духовно'' традицй' та сощально-iсторичноi едностi, то iмiдж е безвiдносною симуляцiею духовних iдеалiв та порожньою одиничнiстю. Iмiдж вщкривае простiр нескiнченноi безпiдстав-ностi, штерпретовано" як свобода. Свобода - едино можливий стан буття людини у множинносп альтернативних реальностей глобального св^у.

Фшософи сходяться у думцi, що технолопчш можливостi постiндустрi-ального суспшьства доповнюють i продовжують природнi можливосп люди-

ни, довершують !! первинну натуру, виводячи !! за власш меж - у постпри-родне. Сучасшсть вимагае антрополопчно! креативносп, адже людина iснуе у нескшченнш безлiчi можливих свiтiв. Iндивiд власноруч мае моделювати гшерреальнють, заселяючи !! власними адептами. До складу зазначено! гшер-реальностi входить i реальшсть права як один iз iмовiрнiсних свiтiв - це вiртуальне середовище особисто! свободи й самореалiзацii людини.

Саме альтернативна множиншсть iмiджiв кожного окремого шдивща об-лаштовуе його мюце у свiтi, одночасно пщлаштовуючи свiт пiд iндивiда як креативну персону. Вiртуальна «матриця» реальностi мютиться в шдивщуаль-нiй свiдомостi. Фактично сучасна особистiсть вбудовуе свiт у себе, оволодiвае ним та робить його розширенням власного образу. У той самий час прихована iмовiрнiсна воля само! «матрицi» здатна звести особиспсть до повно! шстру-ментально! пасивностi, тому як особистiсний мшрокосм е одиницею глобально! вiргуальноi системи, на волю яко! вiн не може вплинути [11].

Iдентичнiсть сучасного iндивiда е платою за його абсолютну потенцiйнiсть. Замикаючи принципову вщкрипсть системи на себе, iмiджева особиспсть надае системi власного обличчя, власного образу буття, проте не може перед-бачити поведiнки системи, до яко! належить, вщчувае залежнiсть вщ не!. Свобода особистостi виявляеться неабсолютною, такою, що обмежена спонтанною необхщнютю, мережевою рацюнальшстю метапростору. Топографiч-но децентрована особистiсть стае головною, але не визначальною фюурою пперреально стi.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

Iмiдж як поверховий статус не обтяжуе особу статичним фундаментом натуральности й генетичносп. Креативна особиспсть здатна мати безлiч iмi-дж1в та необмежений потенцiал здiбностей. 1мщж стае логiчно виправданою замiною щентичносп. Вiн дорiвнюе симульованiй iдентичностi, про яку йшлося рашше. Iмiдж е безвщповщальною iмiтацiею антропологiчноi сут-носп, чистий образ, який пристосовуе шдивща до чергово! нестiйкоi реаль-носп.

Отже, симулятивна соцiальна реальнiсть вимагае вщ iндивiдiв для !х адап-тацii не сутнiсноi iдентифiкацii, а тшьки iмiджевих технологiй самовизначен-ня. Деконструктивно-антрополопчний аналiз дозволяе переконатися у симу-лятивнiй природi само! нацюнально-культурно! iдентичностi сучасних iнди-вiдiв. Класична щентичнють зникае услiд за грунтовним змiстом особистостi. Постсучасна особистiсть е «спкетованим» символом популярного вiртуаль-ного св^у, яка «постить» себе на сучасному етапi гри належним чином, щоб не перестати бути гравцем. Доречно було б вважати iмiдж новою щентичшс-тю, проте неостаточною. Iмовiрнiсна логiка вiртуальноi матрицi закономiрно спричиняе нову систему норм належного. Вшьш вiд правових стереотипiв

об'ективно' справедливости суб'екти самi створюють постсучасне право за вимогами доцшьносп. Правове ршення постае як результат деконструюван-ня трьох елементiв: правово'' ситуацп, символiчноi системи законодавства та щншсних систем креативних суб'ектiв права.

Як висновок слщ зауважити, що урахування моменту трансгресивностi й мшливосп правово'' реальностi, i в тому чист симулятивностi iндивiдiв, радикально змшюе змiст i методи розумiння права та правово'' щентифшацп. Саме тому усвщомлення вiртуальноi креативностi людини принципово за-мiнюе '1 самовизначення через щентифшащю - самовизначенням через iмiдж. Проте безумовним виявляеться сам причинно-наслщковий зв'язок щентич-ностi (або iмiджу) i праворозумiння суб'екта. Також цшком очевидна гнучкiсть само'' системи норм належного у деонтолопчному вiртуальному свт права, в якому ми мешкаемо. Нацюнально-культурнш iдентичностi належить особлива роль не тшьки у розбудовi громадянського суспiльства, консолiдованого цiннiсною системою, а й у вихованш штегруемих лояльних особистостей, вiльних у самовизначенш не тiльки у вимiрi сучасносп, а й у своему юторич-ному минулому.

Л1ТЕРАТУРА

1. Бистрицький С. Проект вшни: вщ 'дентичност' до насильства / С. Бистрицький // Фшос. думка. - 2015. - № 1. - С. 61-74.

2. Малахов В. Философия и время: Вектор сопротивления / В. Малахов // Вопросы философии. - 2011. - № 1. - С. 49-60.

3. Дацюк С. Нариси укра'нсько'' 'дентичност': сенсуал'защя [Електронний ресурс] / С. Дацюк. - Режим доступу: http://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/ 53f5b37dc14b2/.

4. Хашиева Л. В. Множинна 'дентичнють: реал"' глобал'зованого суспшьства [Електронний ресурс] / Л. В. Хашиева. - Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/ е-ЬооШЬ/2013-Шос/5/04^£

5. Лях В. В. Свобода ' пошук нових форм 'дентичност' в добу глобал'зацп / В. В. Лях // Мультиверсум. Фшософський альманах. - К. : Укр. Центр дух. культури, 2006. -Вип. 57. - С. 3-19.

6. Габермас Ю. Громадянство ' нацюнальна щентичтсть / Ю. Габермас // Умови громадянства : зб. ст. / тд ред. Варта ван Стршбергена ; пер. з англ., передмова та примггки О. О. 1ваненко. - К. : Укр. Центр дух. культури, 2005. - 264 с.

7. Дарендорф Р. У пошуках нового устрою: Лекцп на тему полггики свободи у XXI столгтп / Р. Дарендорф ; пер. з шм. А. В. Орган. - К. : Киево-Могил. акад., 2006. -109 с.

8. Кастельс М. 1нформацшне суспшьство та держава добробуту. Фшська модель : пер. з англ. / М. Кастельс, П. Хiманен. - К. : Вид-во «Ваклер», 2006. -232 с.

9. Усанов I. Неомiфологiя постсучасно! особистосп / I. Усанов, Л. Усанова // Фшос. обри. - 2010. - № 24. - С. 155-166.

10. Дельоз Ж. Различие и повторение / Ж. Дельоз ; пер. с фр. Н. Б. Маньковской, Э. П. Юровской. - СПб. : ТОО ТК «Петрополис», 1998. - 384 с.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

11. Жижек С. Матрица, или Две стороны извращения / С. Жижек // «Матрица» как философия : эссе / пер. с англ. О. Трухиной. - Екатеринбург : У-Фактория, 2005. -С.329-371.

12. Хантингтон С. Кто мы?: Вызовы американской национальной идентичности / С. Хантингтон ; пер. с англ. А. Башкирова. - М. : ООО «Изд-во АСТ» : ООО «Транзиткнига», 2004. - 635 с.

13. Бистрицький С. Нащональна щентичшсть i громадянське суспшьство / С. Би-стрицький, О. Бший, Р. Зимовець та ш. - К. : Дух i Лггера, 2015. - 452 с.

14. Костенко А. Г. Глобалiзацiя як чинник деструкцп щентичносп / А. Г. Костенко // Практ. фшо^я. - 2008. - № 3. - С. 120-128.

15. Астафьева О. Н. Транснационализация культурного пространства: государство и проблемы координации коммуникативных стратегий / О. Н. Астафьева // Человек, культура, общество глобализации. - М. : РИК, Изд-во «Академ. проект», 2007. - С. 5-11.

16. Нагорна Л. П. Соцюкультурна щентичшсть: пастки цшшсних розмежувань / Л. П. Нагорна. - К. : 1ИЕНД iм. I. Ф. Кураса НАН Украши, 2011. - 272 с.

САМООПРЕДЕЛЕНИЕ ИНДИВИДА В ПОЛЕ ПРАВОВОЙ КУЛЬТУРЫ: ИДЕНТИЧНОСТЬ ИЛИ ИМИДЖ?

Мелякова Ю. В.

Исследование посвящено социально-правовой и антропологической проблеме мировоззренческого и личностного самоопределения человека открытого трансгрессивного общества в национально-культурном, гражданском, правовом идеологическом и ментальном планах. Политико-правовая ситуация в современной Украине выступает как дискурс идентичностей, мультикультурность в рамках одной политической нации, конфликт мировоззрений и, как следствие, симуляция идентичности. Самоидентификация постсовременной личности формирует креативный имидж, позволяющий ей чувствительно приспосабливаться к виртуальности права.

Ключевые слова: национально-культурная идентичность, мультикультурализм, поликультурность, конфликт идентичностей, симуляция идентичности, имидж, правопонимание, креативный децентрированный индивид.

THE DETERMINATION OF THE INDIVIDUAL IN THE SPACE OF CULTURE LAW: IDENTITY OR IMAGE?

Melyakova J. V

The article addresses the socio-legal and anthropological problem ofpersonal people self-determination of open the transgressive society in national-cultural, civil, ideological and mental planes. The legal and political situation in modern Ukraine acts as a discourse of identity, the multiculturalism in the framework of one political nation, the conflict of worldviews and, as a consequence, the simulation of identity. Identity post-modern identity forms the image of a creative, sensitive allowing it to adjust to the virtuality of law.

Simulation of identity, which is cynically by many persons forced to make a choice becomes a cause for them morbid self-destruction, the impossibility of spiritual self-realization. This situation escalates the internal conflict in society - the rift on the outsiders, those who aspire to be misfits. Humane way to solve this conflict is legal. Right, if it is truly democratic and humane, should equally guarantee the rights and opportunities of all parties to the social discourse. Alternative war as violence is the rule of law in the liberal value of the contract.

Scientists hope to avoid excessive «Eniseli», they take the perspective of transnational identity, global peace, following the example of developed democratic States of the West. Globalization adds another dimension to the process of finding identity. Globalization not only blurs the traditional identities associated with family, history, place of residence, nation, religion, not only of identity, elaborated in the period of formation of industrial society (labour collective, class, Corporation), and such that are associated with the nationstate. Globalization is reshaping the social, cultural, psychological, moral forms of human existence. Lost the stability, the certainty of the individual in the social environment.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

Break established ties and traditional identity. Accordingly, increases the overall uncertainty of life, this causes confusion of people, because he loses confidence in the reliability of the surrounding world. The world is formed without a support, in which it is difficult to determine priorities and an unambiguous ideological orientation. A new identity is formed in the bowels of the network society. Previous forms ofinvolvement in sustainable communities, a stable structured environment and traditional culture in such a society give way to the ephemeral forms that change all the time. Topical method of organization and understanding of contemporary anthropological structure and simultaneously a new form of identification of the individual is deconstruction. Philosophers have concluded the replacement of depth and hierarchy of identity - simulation in a variety of forms: simulacrum, the image, the mask, the avatar.

The post-modern identity of the individual loses its usual promise ofdepth, rootedness in tradition, fundamentalism and stationarity. Unconventional identity (the image) corresponds anthropologically deconstructive personality. Modern reality, including legal, is an anthropological system. The structural unity of this reality is a person who is in a permanent state of fulfillment and adaptation to changing global realities. The personality identifies itself and creates an environment ofpersonal freedom, and so self-

fulfilling. The trend of globalization provokes uncertainty, which continues the search for new forms of identity. People lose their sense of belonging to a spiritually close environment, certain well-established values and guidelines. Globalization is blurring not only traditional identity, but also the mechanism of their formation. Identification begins to be permanent and unfinished, as a way of being human in this virtual space. The creativity of the individual is aimed at the deconstruction of their own world that meets his needs. The rationale for the current image is through games with the ancestral myths.

The image is an irresponsible imitation of the anthropological essence of the individual -pure simulative way. A plurality of non-natural images does not burden the individual's historicity, but rather limitless potential. This anthropology radically alters the content and methods of understanding law and legal identity. The self-identification ofpersonality in cultural, ethnic, social relations is the recognition and justification of the identity of their natural rights, especially the right to be proud of their genealogy and civil history. But it is the usual interpretation of «identity» is contrary to models of modern networked changeable and global peace, which exists as a hyperreality off-center individuals.

In turn, the fact of the inertness of the consciousness of many poorly adapted individuals transforms ontological contradiction of man and environment in such forms as the crisis of identity, marginalization of certain groups.

Key words: national-cultural identity, multiculturalism, a conflict of identities, understanding of law, simulation of identity, image, communication and creative individual.