CC BY
11
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 1 (29), 2021
УДК 34 (091) 1ван Терлюк
Нащональний унiверситет "Львiвська полггехшка", доцент кафедри теори та фшософп права, конституцiйного та мiжнародного права
Навчально-наукового шституту права, психологи та шновацшно! освiти, кандидат iсторичних наук, доцент i.terlyuk2406@gmail.com
"ДЕРЖАВА" I "ДЕРЖАВШСТЬ": ДО ПРОБЛЕМИ ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВОГО ТА 1СТОРИКО-ПРАВОВОГО ЗМ1СТУ ПОНЯТЬ В КОНТЕКСТ УКРАШСЬКОГО (НАЦЮНАЛЬНОГО) ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ
http://doi.org/10.23939/law2021.29.017 © Терлюк I., 2021
Актуальшсть зазначеноТ у заголовку проблеми зумовлюеться потребою в осмис-леннi особливостей постання i розвитку держави в УкраТш як системного явища, iстотнi й необхщш ознаки якого вiдображають поняття: "держава", "державшсть" й "дер-жавотворення". Розумiння останнiх важливе для усвщомлення iсторико-правових особливостей минулого УкраТни та для оцшки логiки розвитку сучасних полггичних i суспiльних процес1в у нашш державi. Звiдси, мета статтi, методологiчну основу якоТ становить дiалектичний метод пiзнання суспiльно-полiтичних та правових явищ та процесiв, полягае в тому, щоб привернути увагу до проблеми держави й, головно, державност як наукових категорш в контекст украТнського державотворення; про-стежити основш з iснуючих в науцi пiдходiв щодо розумiння означених понять i висловити свое ставлення до них; визначити смисловий зв'язок мiж поняттями "держава", "державшсть" й "державотворення"; окреслити сутшсть феномену нацюнальноТ держави й украТнськоТ (нацюнальноТ) державностi.
Стверджуеться, що поняття "держава" i "державшсть" як науковi категорн - це поняття рiзних вим1р1в державно-правовоТ дшсность Пiдкреслюеться розумiння дер-жавностi як прояву сощально-кторичноТ укорiненостi "держави" у буття суспшьства. Акцентуеться на нацюнально-духовнш природ! й нацiонально-культурнiй орiентацiТ державностц на ТТ спiвставностi з нацюгенезом. Аргументуеться теза про те, що державшсть народу або завершуеться появою суверенноТ держави, або/чи свщчить про неза-вершенiсть процесу ТТ розбудови. Умотивовуеться рiвнозначнiсть понять "державшсть" i "державотворення". Обгрунтовуеться теза нерiвнозначностi понять "украТнська дер-жавнiсть" i "украТнська нацiональна державнiсть". Наголошуеться на тому, що процес нацюгенезу й нацюнального державотворення в украТнського народу вперше припадае на останню третину XVI - першу половину XVII ст., i пов'язуеться передовом з ко-зацтвом.
Ключовi слова: держава, нащональна держава, державотворення, державшсть, нацюнальна державшсть, украТнське державотворення.
Постановка проблеми. Потреба в осмисленш особливостей постання i розвитку держави в Украiнi як системного утворення вимагае усвiдомлення теоретико-правового та юторико-правового
змюту насамперед тих понять, що вщображають iстотнi й необхщш ознаки цього явища. З-помiж таких, передовым, поняття "держави" й "державшсть" та "державотворення". Науковцi рiзних сфер сощогумаштаристики - ютори, пол^ологп, права - досить часто, прямо чи опосередковано, однак не завжди виправдано, використовують щ поняття в одному синонiмiчному ряду. Позаяк, мiж ними е певнi вiдмiнностi. Означення останшх, по-перше, засвiдчуe, що ця проблема усвщомлюеться, i !й придiляeться належна увага, а, по-друге, як нам видаеться, саме розумшня рiзницi мiж цими етимологiчно близькими поняттями важливе для усвщомлення iсторико-правових особливостей минулого Укра!ни та для розумiння лопки розвитку сучасних полiтичних та суспшьних процесiв у нашiй державi.
Аналiз дослiдження проблеми. Феномен державностi, сучасш, зокрема, й вiтчизнянi правознавцi вивчають головно в контекстi осмислення природи i ролi власне само! держави як правового (чи/або сощального) явища в сустльста. З-помiж велико! кшькосп таких праць, чи не найбшьш помiтнi дослiдження авторiв: Н. Н. Алексеева, I. Й. Бойка, С. К. Бостана, Р. В. Зварича, В. В. Копейчикова, П. Крупкша, Л. С. Мамута, С. П. Мороза, О. В. Петришина, О. Д. Святоцького, Ю. А. Тихомирова, О. Ф. Скакун та шших. Найближче, з нашого погляду, до висвгглення зазначено! у заголовку науково! проблеми у рiзний час шдшшли iсторики права В. А. Греченко [1] та М. М. Мь рошниченко [див.: 2]. Одне з "найсвiжiших" з вiдомих нам дослщжень проблеми сьогоднi - стаття А. М. Мерник [3]. Розгляд юторико-правово! доктрини укра!нсько! державностi був темою окремого випуску Юридичного журналу "Право Украши" (№ 1 '2020). Та попри зростаючий науковий iнтерес до зазначено! проблеми, ми переконаш, що у цш проблематицi ще залишаеться чималий iнтелектуальний ресурс.
Мета статт - у контекстi укра!нського державотворення привернути увагу до проблем держави й, головно, державносп як наукових категорш, себто загальних, фундаментальних понять, що вщображають найiстотнiшi властивостi й вщносини в суспiльствi; простежити основш з iснуючих в науцi пiдходiв щодо розумiння означених понять й висловити свое ставлення до них; визначити смисловий зв'язок мiж поняттями "державшсть", "держава" й "державотворення"; окрес-лити сутнють феномену нащонально! держави й укра!нсько! (нацiонально!) державностi.
Виклад основного матерiалу. Виглядае так, що в сучаснш юридичнiй науцi з-помiж означених понять найбiльша увага придшяеться "держав/", щоправда, загалом у позитивютському ключi.
Один iз найпоширенiших поглядiв на "державу" передбачае розгляд !! як поняття у декшькох значеннях: субстанцiйному, як оргашзоване в певнi корпорацi! населення, що функщонуе в просторi й часц атрибутивному, як устрiй певних суспшьних вщносин, офiцiйний устрiй певного суспшьства, його оформлення; iнституцiйному, як апарат публiчно! влади, державно-правових органiв, що здшснюють державну владу; мiжнародному, як суб'ект мiжнародних вiдносин, як еднють територi!, населення i суспiльно! влади [4, с. 185]. В шшому дослщженш наводиться дещо подiбна думка, i пропонуеться використовувати поняття "держава" вже у трьох значеннях: 1) державно-органiзованого суспiльства; 2) апарату державно! влади як единого цшого; 3) системи державних оргашв [5, с. 30]. Разом iз тим, у спещальних наукових розвiдках справедливо зазначаеться про те, що у рамках позитивютських концепцш держави бшьше уваги зосереджуеться на iнституцiйно-нормативних аспектах !! наукового пiзнання, вщповщно, менше - на !! сощальнш i функцiональнiй ролi. А коли йдеться про природу держави, то позитивюти переважно ототожнюють !! з публiчною владою. У той же час розумiемо, що "публiчна влада е тiльки одним iз елемешгв держави, якими е також (за системного тдходу) громадяни, територiя, кордони, загально-суспшьш справи, бюджет, податки, правовий порядок, представництво i участь кра!ни у свiтовому спiвтовариствi" [6, с. 78].
Популярною також у науковш лiтературi залишаеться теза щодо розумшня "держави" в широкому (всеосяжно1 правовой суверенно! теритс^ально! органiзацii громадянського суспiльства, яка мае у своему розпорядженш публiчно-полiтичну владу та спецiальний апарат управлшня) та вузькому (механiзму здiйснення публiчно-полiтичноi влади в суспiльствi й апарату управлшня суспшьством) значеннях [3, с. 20]. Останне, з нашого погляду, так чи шакше зводиться до класичного веберiвського (вiдомого нiмецького соцюлога М. Вебера - I. Т.) визначення держави як полггично! насильницько! корпорацii "адмiнiстративний апарат яко! устшно претендуе на монополiю законного фiзичного насильства для забезпечення порядку на певнш територii" [подаемо за: 7, с. 314]. До слова, сьогодш також популяризуеться концепщя органiзацii суспшьства ("держави"), здатного до стри-мування насильства - т. зв. природное' держави i порядку вiдкритого доступу. Природними державами визнаються такi суспшьства, "у яких великi групи, що володiють насильницьким потенцiалом, формують полгтичну органiзацiю, побудовану так, щоб тдвищувати вартiсть застосування насильства могутшми групами й iндивiдами, а отже, створювати стимули утримуватися вiд нього". Переважно це досягаеться через створення привiлеiв для елiт, цiннiсть яких знижуеться, коли вибухае насильство. А щодо "порядку вщкритого доступу", то тд ним розумiеться спосiб оргашзацп такого суспiльства, яке б "змогло консолiдувати контроль над насильством у руках однiеi органiзацii, котра зазвичай називаеться урядом або державою, а по^м нав'язало цiй органiзацii дисциплшу за до-помогою економiчноi та полггично! конкуренцп" [8, с. 315].
У цшому можна погодитися з узагальненим визначенням поняття сучасноi держави як полгтико-правового iнституту, "унiверсальноi полггично! форми органiзацii суспiльства, що характеризуеться суверенною владою або сукупнiстю шституцш полiтичного, адмiнiстративного, военного, судового, релейного й культурного характеру, за допомогою яких здiйснюеться управ-лiння певною територiею та населенням, що проживае на нш" [9, с. 9]. При цьому, звичайно, розумiемо, що така держава, як и загалом тлумачить сучасна юридична наука, юнуе вiдносно не-довго - почала формуватися лише в добу кризи феодальних вщносин, а утвердилася у перюд абсолютизму та перших буржуазних революцш.
З поняттям "державшсть' виглядае не так однозначно. У науковш ( навколонауковiй) лгте-ратурi щодо нього склалася низка пiдходiв, якi доповнюють, а iнодi й заперечують один одного. Звернемо увагу на окремi з них, з нашого погляду, знаков^
Найперше, поняття "державнiсть" часто використовуеться поряд з шшим - "держава". З одного боку, подiбний пiдхiд надзвичайно спрощуе ситуацiю: вiн фактично означае, що якщо е держава, то юнуе й державшсть. На цю обставину ще на початку 2000-х рр. звернув увагу вщомий юторик права В. Греченко. Дослщник, характеризуючи поняття державносп, серед шшого наго-лошуе на тому, що в юторико-правовш лiтературi, пiд "державнютю" дуже часто мають на увазi форму полiтичноi органiзацii суспiльства, що передуе створенню власне держави. Тобто державшсть - це протодержава [1, с. 245].
Погоджуемося з таким твердженням, оскшьки вважаемо, бо вважаемо, що початок укра-шському державотворенню поклали утворення, як сучасна наука трактуе як перед-, або про-тодержави. Це були союзи (об'еднання) схщнослов'янських племен, що виникли наприкшщ епохи, яку Л. Морган назвав епохою вшськово! демократий Передумовою появи таких утворень був розклад родового ладу, спричинений сощальною диференщащею схщнослов'янсько! спшьноти. У межах су^сно! Украши вiдомо про декiлька таких мiжплемiнних об'еднань. З Ш-1У (V) ст. на територи мiж Дншром i Днiстром були зафiксованi полгтичш структури Антського мiжплемiнного союзу (за М. Грушевським, анти - найдавнiшi генетичнi предки украiнського народу). Зокрема, у джерелах йдеться про об'еднання 380-386 рр. на чолi з Божем, який воював з готами, а по^м (VI ст. у Прикарпатп) - на чолi з Маджаком. Крiм Антського союзу, на територи Украши юнував також союз склавишв, дулiбiв та деяких шших. Iлюстрацiею розкладу родового ладу антського суспшьства може бути т. зв. Мартишвський скарб, який, за припущенням учених, належав комусь з антських вождiв. Основними елементами державносп протодержавних мiжплемiнних об'еднань
схщних слов'ян, на кшталт Антського, становили територiя та подш населення за територiальною ознакою. Визначальною особливiстю тогочасно! слов'янсько! державностi, що свщчила про заро-дження держави, став прообраз апарату для стягування данини та органи публiчно! влади: вождь, рада старшшин, народш збори ^че), народне ополчення. Натомiсть, свщченням !! "протодер-жавностi" було правлшня, яке залишалося громадським. А це означало, що попри великий вплив вождiв-родоначальникiв, вони не володши монархiчною владою, а вища полiтична влада зосе-реджувалась у руках народних зборiв - вiча [10, с. 14-15]. Звщси, пiд державнiстю цшком можемо розумiти витоки власне держави.
В юторико-правових дослiдженнях, особливо стосовно ютори Укра!ни, поняття "державнють" використовуеться також для того, аби виокремити особливу форму полггично! оргашзацп суспiльства в Укра!нi стосовно певних перiодiв !! розвитку [1, с. 244].
Власний досвщ викладання автором навчально! дисциплiни "Iсторiя держави i права Укра!ни" цiлком пiдтверджуе слушнють такого пiдходу. Так, у процес викладiв курсу, зокрема, послуговуемося термшами "Укра!нська державнiсть у добу Середньовiччя", "Укра!нська дер-жавнiсть доби Раннього Нового часу" i т. ш. На наш погляд, цими термшами вщтшяються основнi перiоди вiтчизняного державно-правового розвитку, яю десь спiвставнi з европейською перю-дизацiею iсторичного процесу. У першому випадку, примiром, йдеться про хронолопчний перiод, що охоплюе час юнування Ки!всько! (Киево-русько!) держави, Галицько-Волинського князiвства (Руського королiвства) та Великого князiвства Литовського (Литовсько-русько! держави) з умовною кшцевою датою - роком укладення Люблшсько! унi!. Саме тсля 1569 р. укра!нське сустльство зазнае разючих змiн в контекст головних критерi!в, що лежать в основi запропоновано! нами перiодизацi!. Серед останшх: а) принципи органiзацi! державно! влади, що виокремлюють форму полггично! оргашзацп суспшьства, i зводяться до титв i форм держави; б) сустльний устрiй або соцiальна структура суспшьства, що змшюеться зi змшою типу держави; i в) право, яке, як один iз компонента суспшьного ладу, розвиваеться разом з ушм суспiльством, i також змшюеться разом зi змiною типу держави [Див.: 10, с. 5-7, 14-107].
Однак, з шшого боку, особливу пол^ичну оргашзащю суспiльства як форму державносп в межах певних перiодiв !! розвитку можемо трактувати також як "державу". Звичайно, якщо вона (полгшчна оргашзащя суспiльства - I. Т.) вщповщае сутнiсним ознакам держави певного юторичного перiоду. Для Середньовiччя, як вiдомо, такою обов'язковою чи сутнюною ознакою, що дозволяе говорити про появу держави як форми суспшьного розвитку, була, власне, сама династя монархiв, з якими асощювалася, i навколо яких розбудовувалася держава. У нашому випадку - це, вщповщно: Рюриковичу Романовичi (бiчна гшка Волинських Мономаховичiв з династi! Рюри-ковичiв - I. Т.) та Гедимшовичг
Ще один, досить поширений погляд на "державнють" як на вияв (у розумшш - риси) або форму, власне, само! держави (чи певного перюду !! юнування); властивють самого суспiльства, що вщображае рiвень його "державницького" розвитку.
Остання теза за В. Селiвановим, наприклад, визначае державнють як вщображення певного рiвня жигтедiяльностi суспiльства "на шляху його соцiально-економiчно! й полiтично! струк-туризацi!, усвiдомлення та визнання невщ'емного права народу на самовизначення" [11, с. 284]. На нашу думку, таким потенщалом укра!нське суспiльство володшо, зокрема, у перiод мiжвоенно! та военно! окупацi! (1920-тi - середина 1940-х рр.). Скажiмо, на захщноукра!нських землях тодi дiевим засобом зростання нацюнально! свiдомостi укра!нського населення стала кооперащя, розвинуте громадське життя - дiяли "Пласт", "Рiдна школа", "Просвгга", "Союз укра!нок", НТШ, спортивнi -"Сокш" й "Луг". Права укра!нщв вiдстоювали впливовi полiтичнi партi! з легальними засобами боротьби та нацюналютичне шдпшля. З-помiж останнiх, найбiльш послщовно за право укра!нсь-кого народу на полгшчне самовизначення виступала Оргашзащя укра!нських нацiоналiстiв. Вона об'еднувала навколо себе противниюв будь-яко! окупацi! укра!нських земель та проголошувала iдею Укра!нсько! самостiйно! соборно! держави. А сам факт появи Карпатсько! Укра!ни на
Закарпатп засвщчив стихшне прагнення укра!нщв до творення свое! держави й показав здiбнiсть укра!нського народу до державотворчо! працi навiть за несприятливих умов. Адже закарпатський регiон тодi був у числi найменш розвинутих у вшх вiдношеннях: соцiально-економiчному, полпичному, культурному серед усiх укра!нських земель, однак на цш територi! було досягнуто певного рiвня самоврядування та оргашзацп державного життя [Див., докл.: 12].
У роки Друго! свггово! вiйни проявом державностi з боку укра!нського суспiльства вважаемо дiяльнiсть Оргашзацп Укра!нських Нацiоналiстiв i Укра!нсько! Повстансько! Армi!. Так, керiвними органами ОУН та УПА було вироблено широку нормативно-правову базу державотворчого характеру як то: оргашзащя органiв мiсцевого управлшня на контрольованiй територi!, встанов-лення правових норм та оргашв правосуддя, визначення засад ведення господарсько-фшансово! i дипломатично! дiяльностi тощо. Яскравою шюстращею реалiзацi! напрацьовано! ОУН та УПА державотворчо! програми стала поява у шмецькому тилу нацiонально-державних структур, яю нелегально дiяли пiд контролем ОУН у формi станиць, кущiв, районних, надрайонних, окружних, обласних i крайових проводiв, i протистояли органам окупацшно! нiмецько! влади на мiсцях. Звичайно, дiяльнiсть ОУН i УПА е одним з найважливших i одночасно найбшьш суперечливих явищ в ютори, зокрема iсторi! держави i права Укра!ни ХХ столiгтя. Ординарними тдходами, однозначними оцiнками - вiд сустльно! апологi! до цiлковитого заперечення, - як це мало i ще iнодi мае мiсце у впчизнянш i зарубiжнiй iсторiографi!, воно схарактеризовано бути не може. Однак незаперечним залишаеться той факт, що очолений ОУН повстанський рух тд назвою "Укра!нсько! Повстансько! армi!" чи "бандерiвського", мав глибоко народний, нацюнально-ви-звольний характер. Вш ставив мету здобуття i розбудову тако! держави, що цшковито вiдповiдала б iнтересам укра!нського народу [Див., докл.: 13].
Прошюструемо також "державнiсть" як вияв власне держави. Наприклад, у згаданому вище тдручнику тд загальною редакцiею росшського проф. В. С. Нерсесянца, йдеться про те, що держава виявляе себе через демонстращю (прояв) державносп як державно-органiзоване суспiльство, апарат державно! влади та системи державних оргашв [5, с. 30]. Натомють формою такого вияву держави можемо вважати самовираження (забезпечення / збереження штерешв) певних сташв, сощальних чи полпичних груп, народу (нацп) або реалiзацiю конкретних iдей. Очевидно, у цих випадках може йтися про феодальну, буржуазну, iмперську, соцiалiстичну (комунютичну), нацю-нальну тощо державнiсть, наприклад, в Укра!ш чи деiнде. Водночас форма державносп засвiдчуе певний тип держави. Так, укра!нсью нацiональнi державш формацi! революцiйно! хвилi 1917-1921 рр. (тут формацгя - та сама форма державносп, яка за сво!ми оргашзацшною структурою та потен-цшними можливостями здатна до втiлення пропаговано! iде!, у цьому випадку - ще! нацюнально-державного будiвництва - I. Т.) - УНР доби Укра!нсько! Центрально! ради (УЦР), "Укра!нську Державу" (Гетьманат), Директорiю УНР ("Друга УНР") та Захщноукра!нську Народну Республку (ЗУНР) маемо усi пiдстави вважати формами Укра!нсько! нацiонально! держави. Зокрема, цшний iнструментарiй для такого висновку надае популяризована в останш роки А. 1вановою концепцiя перехiдно! держави (держави перехщного перiоду або транзитивносп) [Див.: 14]. Вона полягае у можливосп розгляду iсторико-правово! реальностi, що склалася на укра!нських етнiчних землях революцшно! доби як рiзних форм едино! держави перехщного перюду, себто як цшсний процес розбудови Укра!нсько! держави i права.
Не менш поширеним е розумшня "державностi" як минущого (чи непостшного) стану територiально-полiтично! органiзацi! суспiльства з обмеженою публiчною владою.
Обмеженiсть останньо! зумовлюеться залежнютю вiд зовнiшнього фактору. Державний апарат тако! територiально-полiтично! органiзацi! - лептимний i легальний, проте не самостшний, оскiльки входить до складу шшо! держави. Проф. О. Скакун, наукова та громадянська позицiя яко! часто не ствпадае, а то й перебувае у разючш суперечностi, подiбне державне утворення трактуе як державнють, себто - якiсно нижчу форму полпично! органiзацi! суспiльства в порiвняннi з державою. I! аргумент - таке утворення не мае ушх властивих державi ознак, абоЛ кiлькiсне та якiсне
наповнення цих ознак е суттево меншим, ашж в державi [15, с. 30-32]. Звiсно, тут йдеться, передовым, про обсяг суверештету, винятково важливоi ознаки держави як полгтико-правового iнституту, що, загалом, полягае у полгтичнш незалежностi держави, и правi самостiйно вирiшувати сво! внутршш i зовнiшнi справи, без втручання в них будь-яко! iншоi держави. В. Греченко як приклад юторичних форм тако! державностi в Украш називае "укра!нську козацьку державнiсть" та "укра!нську радянську державнiсть" [1, с. 246-247].
I справд^ факти - рiч уперта. Якщо у першому випадку, iснування козацько! "держави" часу и фундатора - Б. Хмельницького е дискусшним, то поди друго! половини ХУ11-ХУШ ст. - однозначна Свiдчення тому - укладення Переяславського договору, документу, який у полгтичному аспект юридично засвiдчував на мiжнародному рiвнi вiдокремлення Укра!ни ("Вшська Запо-розького") вiд Речi Посполито!, а в правовому - створення вшськово-полгтичного союзу анти-польсько! спрямованосп у формi сюзеренiтету-васалiтету з динаспею Романових сусiдньоi Мос-ковсько! держави, а згодом - т. зв. "договiрних" ("гетьманських") статей, що стають юридичним засобом обмеження укра!нського державного суверештету. Це засвщчуе навiть побiжний аналiз iхнiх текстiв. Як наслщок - вiд кiнця XVII - початку XVIII ст. козацько-гетьманська держава транс-формувалася з васально! держави в автономну у складi Московського царства. У XVIII ст. новий статус Укра!ни вже визначали односторонш акти Московсько! держави, що, як i "гетьманськi статтi" друго! половини XVII ст. раз у раз зменшували управлшську автономда. Попри незмшнють у сво!й основi органiзацii полгтично! влади в Гетьманщинi: подiлу на три ланки урядiв -Генерального, полкового, сотенного - принципи, форми й методи дiяльностi цих урядiв тд тиском росiйського царя зазнали певних, а з часом - i суттевих змш: у статут гетьмана, у структурi Генерального уряду, у принципах формування полкових i сотенних урядiв тощо. Дiевим важелем обмеження козацько-гетьмансько! автономи та руйнування традицшного полiтичного укладу стали росшсью органи державного управлiння (Малоросшський приказ, iнститут царського резидента, Малоросшсью колегп, Правлiння гетьманського уряду). Ще одним важелем обмеження козацько! автономи, а, отже, нiвелювання полiтичного устрою Гетьманщини було запровадження росшського адмiнiстративно-територiального устрою та адмiнiстративно-полiцiйних органiв самодержавства в Украш [Див., докл.: 16, с. 34-87].
Так само щодо радянсько! державносп. И вважаемо привнесеною ззовш, такою, що наса-джувалася в Украшу за допомогою збро! i терору, була урiзаною й формально суверенною, а фак-тично в окремi перiоди навiть не автономною, державнютю в рамках "шшо!" тоталiтарноi держави та системи права [Див., докл.: 17].
Проте, якщо взяти до уваги ще один з юнуючих пiдходiв щодо розумшня державносп, то приклади з "укра!нською козацькою державнiстю" та "укра!нською радянською державшстю" насправдi суттево глибшi. Йдеться про твердження проф. М. Мiрошниченко (з посиланням на думку росшсько! дослщнищ Л. Морозово!), що будь-яка "державнють мае нацiонально-духовну природу, нацюнально-культурну орiентацiю, бо вбирае в себе накопичеш певним народом (народами) духовш та соцiальнi цiнностi" [6, с. 85]. I якщо "укра!нську козацьку державшсть" мож-на вважати "укра!нською" в силу органiчностi для бшьшосп суспiльних верств тодiшнiх украiнцiв ще! козацького устрою, козацького права, тдтримувано! козацтвом Православно! церкви, ототож-нених з козацтвом засад улаштування соцiально-економiчних вщносин тощо [Див., докл.: 18], то з "укра!нською радянською державшстю" складшше.
По-перше, вона не була "мюцевою" етнокультурною, себто такою, що оргашчно формувалася в серединi укра!нського суспiльства, а звiдси - не була питомо укра!нською нацiональною. Вщтак, з нашого погляду, немае шяко! "украiнськоi радянсько! державностi", натомiсть е - "радянська державнiсть (чи держава) в Украш". По-друге, будучи не укра!нським полiтичним i правовим надбанням, радянська форма державносп в Украш виникла внаслщок реалiзацii полiтико-правовоi думки i практики наших пiвнiчних сусадв у перiод Росiйськоi революц^ 1917 року. Деяю мислителi давно звернули увагу на те, що бшьшовизм був не тшьки й не стшьки продовженням традицiй
марксизму й соцiалiзму, скшьки продовженням росшських нацюнальних традицш. Одним iз перших, хто заговорив про це, був Микола Бердяев, який у бшьшовизм^ зокрема, бачив "трете явище росшсько! великодержавности росiйського iмперiалiзму, - першим явищем було московське царство, другим явищем петровська iмперiя" [19]. Ц iдеi народжений в Украш росiйський фiлософ озвучив у робот "Витоки й сенс росшського комунiзму" (вперше опублiкована англшсь-кою мовою в 1937 р). По-трете, вщ самого початку постання радянсько! Укра!ни вона фактично була штегральною частиною всього радянського (власне, росшського) державного комплексу. Про це свщчить анатз структури державно! влади, мехашзму державного управлiння, судово-про-курорсько! системи, а також законодавства. Вони також переконують, що вщ часу свого проголошення Радянський Союз як тоталггарна держава розвивався з явно росшською домшантою у напрямi централiзацii влади й управлшня та унiфiкацii законодавства [Див., докл.: 20, а також 10, с. 518-732].
Разом з тим, варто зауважити думку В. Селiванова про те, що становленню будь-яко! суверенно! держави, зазвичай, передуе "еволюцшне зародження елементв державносп", яю можуть з'являтися, iснувати й тод^ коли "само! суверенно! держави не юнуе" [11, с. 119]. А це означае, що було б неправильним, до прикладу, нехтувати формальним державницьким статусом Украшсько! Радянсько! Сощалютично! республши. Укра!на тодi мала виразш ознаки державностi: власну територда, державну символiку, парламент, уряд. Дiяли унiверситети, Академiя наук, преса. Власне навггь такий куций державний статус УРСР потенцшно забезпечив шлях до незалежносп.
У науковiй лiтературi мае мюце погляд на державнiсть як на абстракщю зразка цивiлiзацii у и вiдношеннi до соцiуму. Ця iдея лежить в основi концепци росiянина М. Чешкова про три форми державносп в ходi розвитку цившзацп: т. зв. монадну, вщбиваючу та самодостатню. Монадна державнiсть з общиною як базовою одиницею - не е полггичною державою. Вона - характерне явище епохи становлення цившзацп (стародавньо! держави та раннього середньовiччя). Першим формоутворенням з особливою (автономною) формою суспшьного буття/свщомосп (полггична держава) е вщбиваюча державнiсть. На вщмшу вiд множини рiзноманiтностi монадносп, вщби-ваюча державнiсть мае лише одну конкретну форму буття - у виглядi держави-нацп. Для не!, зокрема, характерш спiльнi суспiльно значимi цiнностi. Самодостатня форма державностi з'явля-еться тодi, коли ця форма державносп пов'язана з й пануванням над сощумом. Вона виявляеться у виглядi тоталiтарноi держави або ж держави загального благоденства. Останнi два види держав-ностi - самодостатш, й обидва заперечують вiдбиваючу державнють (або державу взагалi) як прояв суспшьства, намагаючись його пiдкорити [21, с. 30-32].
З нашого погляду, прикладом тако! вщбиваючо! (за М. Чешковим) державносп може бути перюд козаччини. Адже козацтво - цившзацшне явище iсторii укра!нського народу, а вщтак масштабна наукова категорiя. У широкому значенш - це грандюзний шар iсторичноi пам'ятi народу, що з^рав роль пiдвалини у формуванш ново! "козацько!" украiнськоi нацй, й став важли-вим фазисом (окремою стащею розвитку - I. Т.) украшсько! державностi як на щеолопчному, так i на iнституцiйному рiвнi [Див., докл.: 18].
У найширшому (цившзацшному) розумiннi козацька державнiсть пщ назвою: "Козацька держава", охоплюе уш козацькi утворення, що почергово чи паралельно iснували на територй сучасно! Укра!ни XVI - останньо! чверт XVIII ст. : Запорозьку Оч, реестровi козацькi полки Речi Посполито!, Гетьманщину (вiд становлення середини XVII ст. i до знищення у 80-т рр. XVIII ст.), Слобщсью козацькi полки, Задунайську Сiч. Ушх !х об'еднували спiльнi принципи й своерщна система цiнностей в облаштуванш суспiльного життя, що основувалися на щеях свободи, справед-ливостi, рiвноправностi та громадського iнтересу. Побiжно вщмггимо й ту, майже iгноровану сучасними дослiдниками питання, обставину, що козацька верства засадничо формувалася як штернацюнальна, шлях на ^ч був вщкритий не тiльки для мiсцевих украшщв (за тодiшньою термiнологiею - "руських людей"), але й "полякiв, литовщв, бiлорусiв, великоросiв, донцiв, болгар, волохiв, чорногорцiв, туркiв, татар, евре!в, калмиюв, нiмцiв, французiв, iталiйцiв, iспанцiв, анг-
лшщв" [22, с. 115]. Тож козацький менталпет формувався не стшьки на вузьконацюнальнш основi, скшьки на визнаннi суспiльно! цiнностi свободи, економiчно! самостiйностi i власно! гщносп як невiд'емно! ознаки козака, вшьно! людини, яка володiе зброею i готова вiдстоювати сво! права навпъ цiною власного життя.
Неординарною i значущою вважаемо думку про "державнють" як про iсторико-правове поняття, яке, по суп, спiвставне з процесом осмислення еволюци держави як системного явища. Так, для М. Мiрошниченко, "державнють" в юторико-правовому сенсi - це змютовне вiдображення процесу iнституцiоналiзацi! суспiльних вiдносин, передумов та умов "виникнення, становлення i органiзацiйно-правового оформлення незалежно!, суверенно! держави як ушверсально! форми органiзацi! i самоорганiзацi! суспшьства" [6, с. 86, 77-87].
1ншими словами, як нам видаеться, державнють - це юторично мiнливий, проте завжди комплексний процес формування суспшьних iнституцiй, що супроводжуеться полiтичною, етшч-ною, природньо-ментальною, культурною та економiчною iнтеграцiею населення, спiвставною з нацюгенезом. У нашому розумiннi, нацiогенез (на вщмшу вiд етногенезу) - це явище, що тюно пов'язане з полпичним самоусвiдомленням народу (етносу). Основними шструментами едностi суспiльства за нацюгенезу стають розвиток форм його самооргашзацп та певна iдея (нацiональна щея), що об'еднуе суспiльство навколо виршення злободенних для того чи шшого етапу юто-ричного розвитку державно-правових та сощально-полпичних проблем, перетворюючи його у народ (нащю). При тому державнють завершуеться постанням суверенно! держави, або/чи свщчить про незавершенють процесу !! розбудови. У будь-якому випадку, тут поняття "державнiсть" вважаемо суголосним з шшим поняттям - (нацюнального) "державотворення", себто комплексного (такого, що охоплюе культурш, полпичш, мiфологiчнi, релiгiйнi тощо чинники) й довготривалого процесу, спрямованого на усвщомлення / утворення / розбудову народом власно! (нацюнально!) держави.
Нарештi "компромюне" поняття "державностi" розкривае особливостi смислового зв'язку мiж рiзними iсторичними вимiрами державно-правово! дiйсностi. А це означае, що досить слушним виглядае пщхщ, за якого "державнють розумдать як державу з боку !! сощально-юторично! укорiненостi у бугтi (народу - I. Т.), а державу - як державнють з боку !! оргашзацшно-правового утвердження (йдеться про визначення меж оргашзуючого впливу держави, системи позитивного права i законодавства на суспшьство)" [6, с. 80].
У тдтвердження слушносп такого пiдходу висловимо кшька тез. По-перше, вважаемо, що виникненню державносп (держави) будь-якого народу передуе "юторичний злам" в житп цього народу - рiзка змша його соцiального й правового становища, у як наслiдок - потреба збереження в нових полпичних умовах принаймш свого попереднього статусу. Спершу - це було завданням для окремих, найбшьш активних (чи защкавлених) сощальних груп. Саме вони стають головними продукантами щей, здатних консолщувати суспшьство до рiвня нацi!, принаймш, стати прологом появи його ново! якосп унаслщок процесу "нацiоналiзацi! свщомосп" усе ширших верств народу. У пщсумку така iдея державностi набувае ознак нацюнально!. А, по-друге, сощально-юторичну укоршенють у бугтi будь-якого народу, як показуе свповий та впчизняний досвiд державотворення, може демонструвати тшьки нацiональна держава. На сьогодш загальновизнано - вона репрезентуе оптимальну форму полпично! органiзацi! суспiльства. Попри популярну серед щео-логiв глобалiзму тезу про полiтичну "смерть" нацюнальних держав, розмивання чи деактуалiзацiю етшчного, значущiсть подiлу свiту саме за цим критерiем залишаеться незаперечним фактом [23, с. 7] й головною умовою "належного забезпечення та юнування наци. Тому нащя незалежно вщ змiсту !! тлумачення та розумшня е основним суб'ектом нацiонального державотворення та невщ'емною ознакою нацiонально! держави" [24, с. 197-198]. Найуспiшнiшi сучасш держави -нацiональнi, себто таю, що побудоваш навколо нацiонально! ще!, в основi яко! сьогоднi лежать неперешчш цiнностi громадянського суспiльства.
Висновки. Пщсумуемо викладеш вище думки кшькома пунктами.
1. Поняття "держава" i "державшсть" як науковi категорi! - це поняття рiзних вимiрiв державно-правово! дiйсностi.
2. Якщо "держава" як полпико-правовий iнститут загалом характеризуеться суверенною владою й сукупнютю створених нею шституцш полiтичного, адмiнiстративного, военного, судового, релейного й культурного характеру для управлшня певною територiею та населенням, що проживае на нш, то "державшсть' не мае чпко означеного змiсту. Узагальнюючи iснуючi науковi пiдходи, розумiемо державнiсть як прояв сощально-юторично! укорiненостi "держави у буття суспiльства", що мае нацюнально-духовну природу й нацiонально-культурну орiентацiю. 1ншими словами, "державнiсть" - це юторично мiнливий, проте завжди комплексний процес формування суспшьних iнституцiй, що супроводжуеться полпичною, етнiчною, природньо-ментальною, культурною та економiчною iнтеграцiею населення, ствставною з нацiогенезом; завершуеться постанням суверенно! держави, або/чи свщчить про незавершенють процесу !! розбудови. У будь-якому випадку, тут поняття "державшсть" вважаемо суголосним з шшим поняттям - (нацю-нального) "державотворення", пiд яким розумiемо комплексний (такий, що охоплюе культурнi, полпичш, мiфологiчнi, релiгiйнi тощо чинники) й довготривалий процес, спрямований на усвь домлення / утворення / розбудову народом власно! (нацюнально!) держави.
3. У нашому розумшш, нацiогенез (на вщмшу вiд етногенезу) - це явище, що тюно пов'я-зане з полпичним самоусвiдомленням народу (етносу). Основними шструментами едностi сус-пшьства за нацiогенезу стають розвиток форм його самооргашзацп та певна щея (нацiональна iдея), що об'еднуе суспшьство навколо вирiшення злободенних для того чи шшого етапу iсторичного розвитку державно-правових та сощально-полпичних проблем, перетворюючи його у народ (нащю), а його державшсть - у нацюнальну. Остання за сприятливих обставин трансформуеться у нацюнальну державу - сьогодш оптимальну форму полпично! органiзацi! суспшьства.
4. Укра!нська державнiсть i укра!нська нацiональна державнiсть - поняття не рiвнозначнi. Вважаемо, що укра!нська державшсть фактично ототожнюеться з юторичним буттям укра!нського народу, починаючи з часу його формування, себто Ш-1У ст. або появи перших слов'янських пол> тичних утворень на територi! Укра!ни. Можна дискутувати щодо епохи, що навпъ передуе утворенню певних форм державносп у схiдних слов'ян (до-слов'янського часу). Звичайно, було б спрощенням установлювати мiж, скажiмо, Скiфською державою чи античними полюами Пiвнiчного Причорномор'я i пiзнiшою укра!нською державнiстю прямий генетичний зв'язок. Але рiвною мь рою помилковим е й заперечення зв'язку мiж ними. Натомiсть, виникнення укра!нсько! нацiо-нально! державностi (держави) припадае на час формування наци, себто яюсно шшого стану народу.
5. Вважаемо, що таким трансформащям в житп будь-якого народу передуе "сторичний злам" - рiзка змiна його сощального й правового становища, у як наслiдок - потреба збереження в нових полгшчних умовах принаймш свого попереднього статусу. Спершу - це було завданням для окремих, найбшьш активних (чи защкавлених) сощальних груп. Саме вони стають головними продукантами щей, здатних консолщувати суспшьство до рiвня нацi!, принаймнi, стати прологом появи його ново! якосп унаслщок процесу "нацiоналiзацi! свiдомостi" усе ширших верств народу. У пщсумку така щея державносп набувае ознак нацюнально!. Переконаш, що процес нацюгенезу й нацiонального державотворення у розумшш усвщомлення потреби домогтися власно! держави (державна щея як нацюнальна), в укра!нського народу вперше припадае на останню третину XVI -першу половину XVII ст. Цей хщ пов'язуеться передовым з козацтвом, яке фактично посшо мюце основно! сощально! бази й провiдника масового руху за полiтичне самовизначення укра!нцiв.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Греченко В. А. (2002). До питання про сутшсть поняття "державн1сть". В1сник Нацюнального унгверситету внутрштх справ. Вип. 20. С. 244-249.
2. Мiрошниченко М. (2006). Державшсть i право Украши: генезис у европейському KOHTeKCTi: (з найдавшших 4aciB до початку XIX ст.): [моногр.]. К. : Апка. 544 с.
3. Мiрошничeнко М. I. (2010). Теоретичш i мeтодологiчнi засади генезису правово! системи Украши: [моногр.]. К.: Ун-т "Украша". 367 с.
4. Мерник А. М., Ярова А. С. (2019). Поняття держава та державшсть: змют та сшввщношення (iсторико-правовий аспект). Електронне наукове фахове видання "Юридичний науковий електронний журнал". № 3. С. 19-22. - URL: http://www.lsej.org.ua/3_2019/5.pdf.
5. Головатий М. Ф., Антонюк О. В. (2005). .Полгтолопчний словник : навч. поаб. К. : МАУП. 792 с.
6. Нерсесянц В. С. (2014). Проблемы общей теории права и государства : учеб. / Институт государства и права РАН. 2-е изд., пересмотр. М.: Норма: ИНФРА-М. 816 с.
7. Мiрошничeнко М. (2007). Генезис нащональних правових систем: теоретико-методолопчний аспект : моногр. К.: Ун-т "Укра1на". 271 с.
8. Норкус Зенонас. (2016). Непроголошена iмпeрiя: Велике князiвство Литовське з погляду порiвияльно-iсторичноl соцюлогп iмпeрil [моногр.] / пер. з лит. Петро Бiлинський. К.: Критика. 440 с.
9. Норт Д., Воллю Дж., Вайгест Б. (2017). Насильство та суспiльнi порядки. Основш чинники, як1 вплинули на хвд гстори / пер. з англ. Тарас Цимбал. К.: Наш формат. 352 с.
10. Кралюк П. (2020). Iсторiя Укра1ни "без брому". Розвиток державносп на украшських землях. Х.: Фолiо. 432 с.
11. Терлюк I. Я. (2018). Iсторiя держави i права Украши : [навч. поаб.]. Вид. 4-те, зi змiнaми. К.: Видавничий дiм "Кондор". 772 с.
12. Сeлiвaнов В. (2002). Право i влада суверенно! Укра!ни. Мeтодологiчнi аспекти : моногр. К.: 1н Юре.
724 с.
13. Терлюк I. Я., Летсевич П. М., Кольбенко С. В. (2007). Захвдт укра!нськ1 зeмлi в пeрiод м1жвоенно! окупацп: короткий нарис гстори держави i права. Львiв: Лiгa-Прeс. 110 с.
14. Терлюк I. Я. (2009). Окупацшний режим в Укра!т 1941-1944 рр. i проблеми творения укра!нсько! ^ци^льно! дeржaвностi: iсторiя держави i права. Львiв: Каменяр. 128 с.
15. Панова А. Ю. (2013). Евристичний потeнцiaл концепцп держави перехщного пeрiоду для до-слщження державотворчих процeсiв доби Украгнськох революцп 1917-1921 рр. Правова держава. Вип. 24. С. 64-72.
16. Скакун О. Ф. (2006). Тeорiя права i держави : тдруч. / пер. з рос. Харшв: Консум. 656 с.
17. Летсевич П. М., Терлюк I. Я. (2005). Козацька держава i право : навч. поаб. з гстори держави i права. Львiв: Край. 133 с.
18. Терлюк I. Я. (2017). Встановлення та характер радянськох державносп в Украшу Аннали юридичног iсторii. Т. 1. № 3-4: Iсторичнi проблеми теорИ права. С. 24-36.
19. Терлюк I. Я. (2018). Украшський нацюгенез i козацтво в контексп формування украюсь^' державнот 1де1 як ^ци^льно! (остання третина XVI - перша половина XVII ст.). Аннали юридичног iсторii. Т. 2. Номер 1-2, ачень-червень. С. 109-123.
20. Бердяев Н. А. Истоки и смысл русского коммунизма. - URL: https://www.livelib.ru/book/82664/read-istoki-i-smysl-russkogo-kommunizma-nikolaj-berdyaev/~17 (дата звернення: 25.12.2020 р.).
21. Терлюк I. Я. (2010). "Комушстична революция згори" в Украшг з юторп становлення та закршлення в Украш радян^^' дeржaвностi i права (1917-1920-тi рр.). Львiв: Каменяр. 150 с.
22. Терлюк I. (2015). Сталшський тоталитаризм в Украшг iсторико-прaвовий нарис (1930-п - початок 1950-х рр.). Львiв: Нaцiонaльний музeй-мeморiaл "Тюрма на Лонцького". 180 с.
23. Чешков М. (1993). Государственность как атрибут цивилизации: кризис, угасание или возрождение. Мировая экономика и международные отношения. М. № 1. С. 28-40.
24. Яворницький Д. I. (1990). Iсторiя зaпорiзьких козашв : у 3 т.: Т. 1 / з рос. пер. I. Сварник. Львiв: Сви\ 316 с.
25. Козловець М. А. (2009). Феномен ^ци^льно! щентичносп: виклики глобaлiзaцil : моногр. Житомир: Вид-во ЖДУ iм. I. Франка. 558 с.
26. Зварич Р. В. (2011). Нацюнальна держава: поняття, ознаки, функцп : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Зварич Роман Васильович. К. 214 с.
REFERENCES
1. Grechenko V. (2002). Do pitannya pro sutnist ponyattya "derzhavnist". [To the question of the essence of the concept of "statehood" To the question of the essence of the concept of "statehood"]. Visnik Nacionalnogo universitetu vnutrishnih sprav. Rel. 20. 244-249 pp.
2. Miroshnichenko M. (2006). Derzhavnist i pravo Ukrayini: genezis u yevropejskomu konteksti: (z najdavnishih chasiv do pochatku XIX cen.) : [monogr.]. [Statehood and law of Ukraine: genesis in the European context: (from ancient times to the beginning of the XIX century): [monograph]]. Kyiv: Atika [Апка]. 544 p.
3. Miroshnichenko M. (2010). Teoretichni i metodologichni zasadi genezisu pravovoyi sistemi Ukrayini : [monogr.]. [Theoretical and methodological principles of the genesis of the legal system of Ukraine: [monograph]]. Kyiv Uni. "Ukrayina", 367 p.
4. Mernik A., Yarova A. (2019). Ponyattya derzhava ta derzhavnist: zmist ta spivvidnoshennya (istoriko-pravovij aspekt). [The concept of state and statehood: content and relationship (historical and legal aspect).]. Rel. 3. Retrievered from URL: http://www.lsej.org.Ua/3_2019/5.pdf
5. Golovatiy, Antonyuk. (2005). Politologichnij slovnik : navch. posib. [Political science dictionary: textbook]. Kyiv MAUP [МАУП], 792 p.
6. Nersesyanca V. (2014). Problemy obshej teorii prava i gosudarstva : ucheb. / Institut gosudarstva i prava RAN. [Problems of the General Theory of Law and State: Textbook].Norma: INFRA-M [Норма: ИФРА-М]. 816 p.
7. Miroshnichenko M.(2007). Genezis nacionalnih pravovih sistem: teoretiko-metodologichnij aspekt : monogr. [Genesis of national legal systems: theoretical and methodological aspect: Monograph]. Kyiv: Uni; "Ukrayina", 271 p.
8. Norkus Zenonas. (2016). Neprogoloshena imperiya: Velike knyazivstvo Litovske z poglyadu poriv-nyalno-istorichnoyi sociologiyi imperiyi : [monogr.]. [The Undeclared Empire: The Grand Duchy of Lithuania from the Perspective of the Comparative-Historical Sociology of the Empire [Monogr.]]. Kyiv: Kritika [Критика]. 440 p.
9. Nort Duglas, Vollis Dzh., Vajgest Barri.(2017). Nasilstvo ta suspilni poryadki. Osnovni chinniki, yaki vplinuli na hid istoriyi. [Violence and public order. The main factors that influenced the course of history]. Kyiv: Nash format [Наш формат]. 352 p.
10. Kralyuk P. (2020). Istoriya Ukrayini "bez bromu". Rozvitok derzhavnosti na ukrayinskih zemlyah. [History of Ukraine "without bromine". Development of statehood in the Ukrainian lands.]. H.: Folio [Фолю]. 432 p.
11. Terlyuk I. (2018). Istoriya derzhavi i prava Ukrayini : [navch. posib.]. [History of the state and law of Ukraine : [textbook]]. Rel. 4th., Kyiv: Vidavnichij dim "Kondor" [Видавничий дiм "Кондор"]. 772 p.
12. Selivanov V. (2002). Pravo i vlada suverennoyi Ukrayini. Metodologichni aspekti : monogr. [Law and power of sovereign Ukraine. Methodological aspects: monograph]. Kyiv: In Yure [1н Юре]. 724 p.
13. Terlyuk I., Lepisevich P., Kolbenko S. (2007). Zahidni ukrayinski zemli v period mizhvoyennoyi okupaciyi: korotkij naris istoriyi derzhavi i prava. [Western Ukrainian lands during the interwar occupation: a brief sketch of the history of the state and law.]. Lviv: Liga-Pres [Шга-Прес]. 110 p.
14. Terlyuk I. (2009). Okupacijnij rezhim v Ukrayini 1941-1944 rr. i problemi tvorennya ukrayinskoyi nacionalnoyi derzhavnosti: istoriya derzhavi i prava. [Occupation regime in Ukraine in 1941-1944 and problems of creation of the Ukrainian national statehood: history of the state and law]. Lviv: Kamenyar [Каменяр]. 128 p.
15. Ivanova A. (2013). Evristichnij potencial koncepciyi derzhavi perehidnogo periodu dlya dos-lidzhennya derzhavotvorchih procesiv dobi Ukrayinskoyi revolyuciyi 1917-1921 years. [Heuristic potential of the concept of the state of transition for the study of state-building processes of the Ukrainian revolution of 19171921]. Pravova derzhava. Rel. 24, 64-72 pp.
16. Skakun O. (2006). Teoriya prava i derzhavi: Pidruchnik. [Theory of law and the state: Textbook]. Konsum, 656 p.
17. Lepisevich P., Terlyuk I. (2005). Kozacka derzhava i pravo. Navchalnij posibnik z istoriyi derzhavi i prava. [Cossack state and law. Textbook on the history of state and law]. Lviv: Kraj [Край]. 133 p.
18. Terlyuk I. (2017). Vstanovlennya ta harakter radyanskoyi derzhavnosti v Ukrayini. Annali yuridichnoyi istoriyi. [Establishment and nature of Soviet statehood in Ukraine.]. ^l. 1, 24-36 pp.
19. Terlyuk I. (2018). Ukrayinskij naciogenez i kozactvo v konteksti formuvannya ukrayinskoyi derzhavnoyi ideyi yak nacionalnoyi (ostannya tretina XVI- persha polovina XVII cen.). [Ukrainian nationgenesis and the Cossacks in the context of the formation of the Ukrainian state idea as a national one (last third of the 16th - first half of the 17th century)]. Ш. 2, 109-123 pp.
20. Berdyayev N. Istoki i smysl russkogo kommunizma. [The origins and meaning of Russian communism.]. - Retrieved from URL: https://www.livelib.ru/book/82664/read-istoki-i-smysl-russkogo-kommuniz-ma-nikolaj-berdyaev/~17 (accessed: 25.12.2020).
21. Terlyuk I. (2010). "Komunistichna revolyuciya zgori" v Ukrayini: z istoriyi stanovlennya ta zak-riplennya v Ukrayini radyanskoyi derzhavnosti i prava (1917-1920 years). ["Communist Revolution from
Above" in Ukraine: from the history of the formation and consolidation of Soviet statehood and law in Ukraine (1917-1920)]. Lviv: Kamenyar [Каменяр]. 150 p.
22. Terlyuk I. (2015). Stalinskij totalitarizm v Ukrayini: istoriko-pravovij naris (1930 - beginning of 1950 years). [Stalin's totalitarianism in Ukraine: a historical and legal essay (1930s - early 1950s)]. Lviv: Nacionalnij muzej-memorial "Tyurma na Lonckogo", 180 p.
23. Cheshkov M. (1993). Gosudarstvennost kak atribut civilizacii: krizis, ugasanie ili vozrozhdenie. Mirovaya ekonomika i mezhdunarodnye otnosheniya. [Statehood as an Attribute of Civilization: Crisis, Extinction or Revival]. M., Rel. 1, 28-40 pp.
24. Yavornickij D. (1990). Istoriya zaporizkih kozakiv in 3 Volumes: Vol. 1. [History of the Zaporozhian Cossacks: in 3 volumes : Vol. 1]. Lviv: Svit [Свгт]. 316 p.
25. Kozlovec M. (2009). Fenomen nacionalnoyi identichnosti: vikliki globalizaciyi : monogr. [The phenomenon of national identity: the challenges of globalization : monogr.]. Zhitomir: ZhDU named after I. Franko [ЖДУ iм. I. Франка]. 558 p.
26. Zvarich R. (2011). Nacionalna derzhava: ponyattya, oznaki, funkciyi. [Nation state: concepts, signs, functions: the dissertation of the candidate of legal sciences]. Kyiv, 214 p.
Дата надходження: 28.12.2020р.
Ivan Terlyuk
Lviv Polytechnic National University, Educational and Scientific Institute of Law, psychology and innovative education Department of Theory and Philosophy of Law, Constitutional and International Law, Ph.D., Assoc. Prof.
"STATE" AND "STATEHOOD": ON THE PROBLEM OF THEORETICAL AND LEGAL AND HISTORICAL AND LEGAL CONTENT OF CONCEPTS IN THE CONTEXT OF UKRAINIAN (NATIONAL) STATE
FORMATION
The urgency of the problem mentioned in the title is due to the need to understand the peculiarities of the formation and development of the state in Ukraine as a systemic phenomenon, the essential and necessary features of which reflect the concepts: "state", "statehood" and "state formation". Understanding the latter is important both for understanding the historical and legal features of Ukraine's past, and for assessing the logic of modern political and social processes in our country. Hence the purpose of the article, the methodological basis of which is a dialectical method of cognition of socio-political and legal phenomena and processes, is to draw attention to the problem of the state and, above all, statehood as scientific categories in the context of Ukrainian statehood; trace the main of the existing approaches in science to understand these concepts and express their attitude to them; to determine the semantic connection between the concepts of "state", "statehood" and "state formation"; outline the essence of the phenomenon of the nation-state and Ukrainian (national) statehood.
It is argued that the concepts of "state" and "statehood" as scientific categories - is the concept of different dimensions of state and legal reality. The understanding of statehood as a manifestation of the socio-historical rootedness of the "state" in the existence of society is emphasized. The emphasis is on the nationalspiritual nature and national-cultural orientation of the statehood, on its comparability with the nationgenesis. The thesis is argued that the statehood of the people either ends with the emergence of a sovereign state, or / or indicates the incompleteness of the process of its development. The equivalence of the concepts of "statehood" and "state formation" is motivated. The thesis of inequality of the concepts "Ukrainian statehood" and "Ukrainian national statehood" is substantiated. It is emphasized that the process of nation-building and nation-building in the Ukrainian people for the first time falls on the last third of the XVI - first half of the XVII century, and is associated primarily with the Cossacks.
Key words. State, nation state, state formation, statehood, national statehood, Ukrainian state formation.
