CC BY
63
УДК 34(=161.2):2-67(477) "15/16"
1ван Терлюк
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка", кандидат юторичних наук, доцент кафедри юторп держави i права i.terlyuk2406@gmail.com
М1ЖКОНФЕС1ЙН1 ЗМАГАННЯ ЯК ВИЯВ ПРАВА УКРАШСЬКОГО НАРОДУ НА ВЛАСН1 НАЦ1ОНАЛЬН1 1ДЕНТИЧН1СТЬ I ДЕРЖАВШСТЬ (остання чверть XVI - перша половина XVII ст.)
© Терлюк I., 2017
Мiжконфесiйний чинник розглянуто як форму сусшльно-полггичноТ боротьби тогочасних iнтелектуалiв за вщстоювання прав укратнського народу на власнi нацюнальну iдентичнiсть й нацiональну державнiсть. Наголошено на тому, що у ходi полемiчноТ боротьби поняття "русь" (себто - укратнщ) i "православна вiра" набувають тотожного змiсту. Проводиться думка, що щея верховенства в укратнському суспiльствi духовнот влади - влади православноТ церкви була едино можливою у тогочасних умовах формою реалiзацiТ нацiональноТ державностi.
Ключовi слова: полемiчна лiтература; нацiональна iдентичнiсть; нац1ональна державшсть; православна церква.
Иван Терлюк
МЕЖКОНФЕССИОННЫЕ СПОРЫ КАК ПРОЯВЛЕНИЕ ПРАВА УКРАИНСКОГО НАРОДА НА СОБСТВЕННЫЕ НАЦИОНАЛЬНЫЕ ИДЕНТИЧНОСТЬ И ГОСУДАРСТВЕННОСТЬ (последняя четверть XVI - первая половина XVII в.)
Межконфессиональный фактор рассматривается как форма общественно-политической борьбы тогдашних интеллектуалов за отстаивание прав украинского народа на собственные национальную идентичность и национальную государственность. Отмечается, что в ходе полемической борьбы понятие "русь" (то есть -украинцы) и "православная вера" приобретают тождественное содержание. Проводится мысль, что идея верховенства в украинском обществе духовной власти - власти православной церкви была единственно возможной в тогдашних условиях формой реализации национальной государственности.
Ключевые слова: полемическая литература; национальная идентичность; национальная государственность; православная церковь.
Ivan Terlyuk
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of History of State and Law Ph.D., Assoc. Prof.
INTER-RACE AS AN EXPRESSION OF LAW OF THE UKRAINIAN PEOPLE TO OWN THEIR NATIONAL IDENTITY AND STATEHOOD (Last quarter XVI - first half XVII centuries)
Inter-confessional factor is seen as a form of social and political struggle of contemporary intellectuals for defending the rights of the Ukrainian people for their national identity and national statehood. It is noted that during the polemic fighting the concept "Rus" (that is- Ukrainian) and "Orthodoxy" acquire the same meaning. There is an opinion that the idea of the rule in the Ukrainian society of the spiritual power -of power of the Orthodox Church was only possible in conditions of contemporary form of the national state.
Key words: polemical literature; national identity; national statehood; the Orthodox Church.
Постановка проблеми. Звернення до зазначено! у заголовку науково! проблеми актуалiзуeться, передовым, академiчним штересом. Мiжконфесiйна лггературна боротьба та ii матерiальний наслщок - комплекс православних, ушатських, протестантських та римо-католицьких пам'яток - у наущ називають "полем1чною лШературою" (тут i далi курсив наш - I. Т.). Час появи останньо! зумовлений новими суспшьно-полггичними умовами в Украш останньо! чверт XVI ст., спричинених, з одного боку, укладенням Люблшсько! уни й утворенням польсько! за нащональними формою i змютом держави - Речi Посполито!, а з шшого - утвердженням станово! релшйно-конфесшно! свщомостг Згадаш чинники, на нашу думку, сприяли полггизацп полемiчноi лггератури на грунт пропаганди щнностей-переваг римо-католицько! (польсько!) чи вщстоювання православно! (укра!нсько!, за тодшньою термшолопею - русько!) щентичностг Укра!нське нащональне усвiдомлення зароджувалося/вiдстоювалося через ототожнення понять "русь" i "православна вiра". I найбшьше значення у цьому процес мають твори православних мислителiв, спрямованих на оборону '^ри предюв" i свого народу як носiя ще! вiри.
Аналiз дослiдження проблеми. Лише в останш роки рiзнi аспекти полемiчноi лiтератури вивчали декiлька поколшь науковцiв. Найбiльше фiлософiв (напр.: В. №чик, М. Кашуба, I. Огородник, А. Бичко) i фiлософiв права (напр.: С. Сливка, О. Колич), юториюв (напр.: О. Ситник, Л. Квасюк) i фiлологiв (напр.: В. Микитась, Н. Поплавська). Також проблеми почасти торкалися полггологи (напр.: Б. Кухта, М. Костельнюк, О. Пономаренко) й культурологи (напр.: З. Хижняк, В. Маньювський) тощо. Однак чи не найближче, з нашого погляду, до висвгглення завдань цiеi розвщки пiдiйшов вiдомий письменник i юторик В. Шевчук [11]. Утiм, як нам видаеться, в означенш проблематищ ще залишаеться чималий iнтелектуальний ресурс.
Мета статт - простежити процес розвитку (у контекстi основних авторiв та iдей) укра!нсько!, передовсiм, православно!, полемiчноi лiтератури в Украiнi останньо! чвертi XVI -першо! половини XVII ст. як одше! з форм штелектуально! суспiльно-полiтичноi боротьби, що сприяла укра!нському нацiональному усвiдомленню й зародженню в середовищi укра!нсько! елгги уявлень щодо власних нацiональних щнностей, зокрема, цiнностi нацiональноi державностi.
Виклад основного матерiалу. Для початку варто зазначити, що суспiльно-полiтична iнтелектуальна боротьба мiж конфесiями в Укршш розпочалася майже вщразу з утворенням Речi Посполито1. Тодi полемiку провадили польсью автори, пропагуючи унiю (eднiсть церков - I. Т.) з метою польсько-католицько1 експанси на украшсью землi та православнi украшщ з метою вщстоювання свое1 самобутностi. Нова хвиля полемiчноl вiйни припадае вже тсля укладення Брестсько1 церковно1 уни (1596). Роздшивши укра1нський народ на три конфеси, вона започаткувала полемiку вже мiж руськими (укра1нцями) - православними та ушатами.
Першим серед православних, хто тдняв голос проти т. зв. "едносп", був Герасим Смотрицький (? - 1594), письменник i педагог, один з передових дiячiв Острозького культурно-освiтнього центру, перший ректор Острозько1 колеги (академи) та автор трактату "Ключ царства небесного" (1587) [6]. Вiн наголошував, що iдея уни постала в римо-католицьких колах, яю почали критикувати православ'я; самi ж представники схщно1 конфеси тi напади "мимо себе пускають" i з тим не борються. Вiдтак Г. Смотрицький закликае православних почати полемiчну боротьбу, щоб "свогх у вгрг покргпити". Мислитель нагадуе "руським народам" про колишню 1хню "велику славу й дивну справу^". Тим самим переводить проблему з догматичное' в сощально-полггичну. Доршае, що вищi стани суспшьства вже почали вiдступатися вiд рщного народу ("слабк тгльки опиратися знають"). Розтлумачуе, хто може називатися вщступниками вiд православ'я. З обох юнуючих конфесiй як вiдступну трактуе римо-католицьку, бо саме вона, на його думку, вщступила вщ християнських каношв.
Як полiтичну полемiст розглядае проблему впровадження григорiанського календаря (1582) -вважае, що новий календар сприяе розбрату мiж християнами i поглиблюе мiжконфесiйну рiзницю [11]. ("Великий / дивний розрух стався правдиво в усьому св/т/"'). Питання календаря для Г. Смотрицького набувае соцiально-правового значення: в стосунках мiж паном та тдданим, мiщанами, купцями, в родит; розглядае його як порушення природного права щодо руських людей.
У полемiчнiй лiтературi на захист уни В. Шевчук на першому мющ ставить твори одного iз головних И iнiцiаторiв Iпатiя Потiя (1541-1613). Найвщомший трактат останнього, з-помiж понад десяти здебшьшого полемiчних творiв написаних ним староукрашською (руською) та польською мовами, називаеться: "Ушя греюв гз костелом римським" (1595) [5]. У спещальнш лiтературi вiн трактуеться бшьше як схоластичний, анiж суспшьно-полггичний: автор зовсiм не торкаеться проблеми поеднання римо-католицизму з польською експаншею [11]. Хоча наголошуе на тому, що православш пастирi ведуть сво1х овець на душевну погибель, а маетш стани при цьому виявляють свою байдужiсть; вороже ставиться не лише до братств, а й до визвольних змагань свого народу. Бшьше суспшьно-полггичне навантаження несе дискушя 1598-1599 рр. 1папя Потiя з представником Острозького культурного осередку - тодшнього антиуншного центру полемiчноl боротьби, який ховався тд псевдонiмом Клiрика Острозького.
Сила позицп унiатiв у свпга ще1 дискуси була в тому, що, вважаючи свiй народ за бщний i темний, вони хотши (чи тiльки декларували) тднести його освiтнiй рiвень i вписати його у загальноевропейський культурний процес. Проте щ думки були зрозумшими тiльки вузькому, елiтному колу. Широкий загал небезпiдставно бачив в уни один iз засобiв польсько-католицько1 експанси й загибель сво1х вiковiчних батьювських засад та вольностей, тобто пряму загрозу для юнування народу. Погоджуемося з В. Шевчуком, що, власне, сила православних i полягала в оборот вщ таких перспектив [11].
Найвиразшше iз суспiльно-полiтичного погляду ушю розглядае Христофор Фыалет (пом. -поч. XVII ст.), дрiбний шляхтич з оточення князя Костянтина-Василя Острозького. Його головна праця "Апокрисис. В1дпов1дь на книжки про синод Брестський ¡менем людей старожитньог рел1гИ' грецьког" (1598) [10], написана у формi опонування на твiр езугга П. Скарги "На захист Брестськог умГ (1597).
Мета "Апокрисиса" полягала у "показг невинностг нашоГ. Свого опонента автор називае "синодовим дгеписцем" i зазначае, що православш не латиною бридяться, а "римського костела блудами". Захищае щею колективного управлшня церквою, наголошуючи при цьому, що ус люди однаково надшеш розумом i здатшстю самостiйно трактувати проблеми Святого Письма. Ршуче
заперечуе думку, що Папа Римський, приймаючи унiатiв пiд свою владу, "шукае тыьки духовног втгхи", а не вигоди, i приводить на це аргументи, виходячи з постулату римо-католицько! експанси. Вiдтак унiю трактуе не як едшсть, а як непорозумгння, що здатне розхитати Рiч Посполиту. Наголошуе на тому, що ушя впроваджуеться через примус. Наводить приклади насильного впровадження унп i жорстокого переслiдування тих, котрi не захотiли И пiдтримати. Вщверто захищае право свiтських людей брати участь у виршенш рiзних питань церковно-суспшьного життя. У духовних переслщуваннях православних мислитель вбачав порушення природного права руських людей та !хшх вольностей. До слова, загалом твiр Хр. Фшалета вважаеться таким, що пройнятий основаними на вимогах природного права щеями суспшьного договору, обмеження влади монарха законом, визначення прав i свобод тдданих [3]. Влада монарха, на переконання мислителя, не може бути абсолютною. Монарх не мае права вершити свавшля, беззаконня над народом. А вщносини мiж монархом i народом будуються на законах i добровiльнiй згодг Власне дотримання монархом закону, повага прав i свобод пiдданих е джерелом сили та могутносп держави.
Найактившшими поборниками уни були чiльнi представники гострополемiчного напряму вггчизняно! суспшьно-полггично! думки Василь Суразький (пом. 1608 р.) та його учень 1ван Вишенський (1560-1620).
Антиуншна (ширше - антикатолицька) позищя В. Суразького полягала у ревному обгрунтуванш необхiдностi збереження православних традицш. У трактатi "Про едину правдиву православну вгру... " (1588) [8], критикуючи католицьке вчення про два джерела походження святого духу вщ отця i сина, мислитель на догматичному матерiалi доводив безшдставнють зазiхання папи Римського на верховенство над ушм християнським свiтом. З погляду В. Суразького, ¡стинног (правдиво! - I. Т.) православно! вiри можна досягти тшьки зосередившись на внутршньому свiтi духовного розуму, й тднявши до нього знання, викладеш у Бiблi! та у вщомих з часiв князiвсько! доби творах отщв схiдно! християнсько! церкви. Вщтак мислитель обстоював замкнутiсть укра!нсько! культури в давньоруських межах, не допускаючи можливостi компромiсного сприйняття iнокультурних впливiв.
Низку постулатiв В. Суразького розвинув 1ван Вишенський. У сво!х полемiчних творах, що !х вважають вершиною православно! полемiчно! лiтератури [11], вш тiсно пов'язуе проблему унi! i католицизму iз найзлободеннiшими суспiльно-полiтичними проблемами власного народу. Звщси -творчють I. Вишенського була спрямована на утвердження ототожнення: ус православнi - це укра!нщ (русь), а неправославш - вiдступники.
Погоджуемося з Б. Кухтою, знаним вiтчизняним полiтологом, юториком укра!нсько! полiтично! думки, який подшяе суспiльно-полiтичний сегмент творчостi 1вана Вишенського на три напрямки [2, с. 48-49].
Перший полягав у критищ тогочасного суспшьного ладу, шляхти ("Обличение диявола-миродержца"). За Вишенським, уся iсторiя людства - це iсторiя боротьби за владу над людством диявола. Ус хто займав якусь посаду е угодниками, ствучасниками диявольського царства. Але е один характерник - "голяк—странник", який вщмовляеться вщ будь-яких пропозицш диявола. Щею вiдмовою I. Вишенський заперечуе (не сприймае ) суспшьно-полггичний уклад Речi Посполито!.
Другий обмежувався критикою Берестейсько! унi!, дiяльностi ордену iезу!тiв. У "Послант до епискотв" вiн викривае духовенство як користолюбцiв, що забули Бога. У трактакп "Короткосл1вна в1дпов1дь ТеодуловГ, написаному стосовно книги Петра Скарги "Про урядження та едтсть Божог церкви тд одним пастирем 7 про грецьке та руське в1д тгег едност1 вгдступництво" (1590), виступае проти римського календаря як порушення традицп. Твердить, що римський костел походить вщ схщно! церкви, як син вщ матер^ вщтак "старша мати вгд дгтей -спершу мати, а тодг дитина". Висновок з цього: римська церква уподiбнюеться до сина, який вщцурався матерi i вдарвався вщ не!. Унiю розглядае як диявольський виплщ Доводить, що католицью та унiатськi епископи обраш незаконно (не "за узаконеним порядком"). Переконаний, що пастиря в цер^ треба не призначати, а ставити через "народне обрання", як це й велося серед православних в Укра!ш. Паства мае контролювати дп пастиря. Цей висновок, за В. Шевчуком,
виводить автора до демократичного бачення суспшьства, щоправда, на жорстокш, цiлком середньовiчнiй християнськiй основi [11]. Вiдтак у ставленш ж до правителя I. Вишенський, традицшно для Укра1ни, заперечуе тирашчне правлiння, а е прихильником демократичного: вiвцi контролюють пастиря.
ТретШ, чи не найважливший, полягав у розробцi концепцп "правдивог церкви" (суспшьства). Основними ознаками останньо1, за I. Вишенським, е вщмова вщ власносп та свята бiднiсть. У контексп ще1 концепцп мислитель пiддав критищ свiтську владу, що була далекою вщ iдеалу раннього християнства; звернув увагу на роль правосуддя у житп суспiльства: суд повинен охороняти закон i справедливiсть, утверджувати та захищати громадянськi права i свободи. Та найголовшше, висунув щею соборносп правлiння християнсько1 церкви, яка мала б бути заснованою на ще! рiвностi усiх людей (свого роду колективно1 доброчесностi й членiв). 1ншими словами, I. Вишенський запропонував ¡дею об 'еднання народу в дус та в1р1 (нацюнально1 церкви - I. Т.).
Саме пiсля I. Вишенського православш мислителi активно розробляють щею духовного об'еднання укра1нського ("руського") народу навколо православно1 церкви i дбають про пiднесення И авторитету.
З-помiж найпомiтнiших православних авторiв щея духовного об'еднання народу в нацюнальнш церквi (за В. Шевчуком - "Руського Сюну") [11] передовсiм проглядаеться у творчосп Мелетiя Смотрицького (1577-1633). Зокрема його польськомовна праця "Тренос" (1610) [7] написана у формi плачу (вщ. грец. - трену) на релтшш ущемлення, що !х зазнавали православнi украшщ. Закономiрно, що у творi вже ототожнюються поняття православно1 церкви й укра1нського народу.
З одного боку, автор, засуджуючи почин С. Наливайка, тобто шлях нацюнально-визвольного повстання, i як вiрний громадянин Речi Посполито1 закликае до законного розв'язання мiжрелiгiйних (мiжнацiональних) суперечностей. А з шшого, - устами матерьцеркви закликае не терпiти бшьше ганьби та кривди, а показати себе й правду свою, власне прокинутися "з/ сну смертного". Мислитель подае рекомендаци для пробудження народу: треба передусiм удосконалити церкву i через не1 з'еднати й пщняти народ, тобто дгяти через духовне об'еднання (!!! - I. Т.), а не через збройне повстання. Як першочергове завдання ставиться очищення церкви вщ загнивання. А ушя засуджуеться як неправедний шлях.
Спещально у вггчизнянш суспшьно-полггичнш думщ щею духовного об'еднання народу на релшйнш основi почав розробляти Кирило ТранквШон-Ставровецький (1581-1646). Щоправда, у його богословсько-соцюлопчному трактат "Зерцало богослов'я" (1618) [9] вона подаеться не конкретизовано щодо до рщно1 земл^ а абстраговано.
Обгрунтовуючи необхiднiсть духовного еднання народу навколо церкви, мислитель, очевидно, маючи на увазi становище власного народу в Речi Посполитш, через богословсью метафори протиставляе державу (що роз'еднуе та сприяе духовному занепаду народу) церкв1 (з якою пов'язуе духовну едшсть). На думку В. Шевчука, говорить про протиставлення темного (держави в образi Вавилону) i свгглого (церкви - Сюна) на тлi християнського вiровчення про боротьбу двох головних начал - добра i зла; тлшнють зла i вiчну закладенiсть у час добра. Нарештi виводить постулат, що багатство i розкiш Вавилону (держави) - це призвщник занепаду, пихи, безчесносп та iнших вад. ("У т1й чаш1 золот1й повно кров1 вбитих заради злота 7 ср1бла, для тог чаш7 золотог границ7 земт кров'ю намочен7 7 море з кров'ю змшане"). Саме тому держава, що основуеться на грiхах i пороках, незважаючи на свою силу й могутшсть, приречена загинути. Людина ^ха й зла - це житель Вавилону. Злш людинi мае бути покарання, а справедливш -"пресвгтле небо". Бог намагаеться врятувати жителiв Вавилону, але шхто його не слухае. Автор вщтак закликае почути той "голос Бога великого", що кличе до себе, а отже, вiдiйти вщ Вавилону. На противагу Вавилону, "пресв1тлий Оон, м1сто прекрасне, небесний Срусалим, що е Церквою". Але Церква - це не бущвл^ а насамперед, об'еднання вибраних людей "з-помгж погашв, гршниюв 7 еретикгв", якi "вгдлучилися "вгд нечестя 7 скверни". Вони й складають Христове царство на землг Саме цьому царству й суджена вiчнiсть у чаш [11].
Важливо зазначити, що державш проблеми Кирило Транквшон-Ставровецький розглядае з позицш штерешв людини, захисту И честi та гщносп. Особиста гiднiсть кожно1 людини е запорукою того, устшним чи неустшним буде шлях розвитку кожно1 держави. Вiд людсько1
гщносп залежить праця особи на користь держави. На думку мислителя, людину слщ щнувати саме за !! працю, а не майновий стан. Тому вш позитивно налаштований щодо простих людей, котрих вважае головною силою у розбудовi державно! системи. Для К. Транквшона-Ставровецького визначальними е ще! свободи, рiвностi, братерства. Вш пише, що Бог створив усх людей рiвними, всiм дарував душу розумну i безсмертну. А шлях до вдосконалення людини - це шлях самотзнання. Тобто самопiзнання дае людиш можливiсть удосконалювати !! здiбностi й таланти, аби досягти успiхiв. А вiд успiхiв окремих особистостей залежить устх держави. Шлях шдивщуального самопiзнання, за К. Транквiлiоном-Ставровецьким, - це природне право кожно! особистосп [3]. А державнi правителi повинш це добре розумiти i створювати умови й можливосп у державi для реалiзацi! цього права.
Новий етап у процес мiжконфесiйно! боротьби пов'язаний iз дiяльнiстю засновника Киево-Могилянського колегiуму митрополита Петра Могили (1596-1647). У сво!й полемiчнiй пращ -"Лгтос" (1644), що написана як вщповщь на звинувачення православно! церкви вщомого на тодi уже католицького письменника i церковного дiяча Касiяна Саковича [4, с. 254]. В умовах, коли державна влада належала польському королеву розвивае щею верховенства в укра!нському суспiльствi духовно! влади, себто влади православно! церкви. Розробляючи цю щею, П. Могила намагався вившьнити православну церкву та !! вiрних вщ будь-яко! шоземно! залежностi (в тому числi й Москови). Доводив, що православна церква в Укра!ш мае законне право на юнування, й був переконаним, що реалiзацiя православною церквою !! верховно! влади означатиме подолання кризи православ'я, а отже об'еднання усх руських-укра!нщв. У майбутнiй [Укра!нськiй] державу на думку П. Могили, найбшьш прийнятною для укра!нцiв формою державного правлшня мае стати монархiя. Саме, виходячи з ще! верховного становища церкви, П. Могила будуе свою концепщю "идеального володаря" [1]. За П. Могилою, вiн мае бути сильним до воропв Вггчизни, i гуманним -до сво!х пiдданих. А вищим моральним правилом для церковних i свiтських владик мае стати заповщь: "не панувати, а откувати". Мудрють володаря мае виявлятись, на думку вченого, i в законотворчш дiяльностi. Володар повинен не тшьки створювати закони, а й сам бути взiрцем !хнього виконання, дотримання певних моральних норм.
Висновки. Огляд у рамках переб^у мiжконфесiйно! боротьби останньо! чвертi XVI - першо! половини XVII ст. основних персоналш та висловлених ними щей дозволяе пщтвердити загальнi й сформулювати конкретш висновки:
1. Мiжконфесiйнi змагання в Укра!нi останньо! чверт XVI - першо! половини XVII ст. насамперед були спробою iнтелектуалiв знайти юторичш аргументи щодо легiтимiзацi! для власно! нацiонально! свiдомостi у звичний для тогочасного мислення спосб, тобто у релшйнш тотожностi.
2. Мiжконфесiйнi змагання в Укра!нi були формою штелектуально! суспiльно-полiтично! боротьби, що сприяла укра!нському нацiональному усвiдомленню й зародженню в середовищi укра!нсько! елгги уявлень щодо власних нацiональних щнностей, зокрема, цiнностi нацiонально! державностi.
3. У ходi полемiчно! боротьби поняття "русь" (укра!нцi) i "православна вiра" набувають тотожного змiсту. А вщ I. Вишенського з'являеться iдея духовного об'еднання народу навколо православно! церкви. I! активно розробляють православш мислителi - Мелетш Смотрицький та Кирило Транквшон-Ставровецький. З ними приходить розумшня того, що без такого об'еднання народу укра!нцям не встояти в юторичному змаганнi народiв. А необхщними умовами для цього були: змщнення конфесi! й пiдвищення авторитету священика, оргашзащя освiти й виховання на православнш основi украгнськог людини.
4. Спроба реального втшення тако! щеологи належала митрополиту Петру Могилi, у постам якого тверде утримання православ'я поеднувалося iз тяжiнням до iмплементацi! Укра!ни в европейський культурний контекст. Вивищуючи закон i право як головну засаду громадянського життя, П. Могила плекав щею полггично! самодостатносп Русi. I ця iдея мала реалiзуватися в [Укра!нськiй] державi, яка б не пщлягала нi польському королев^ нi московському царевi. Духовш акцi! Петра Могили пiдняли укра!нську елiту на вищий щабель: пщготували до усвiдомленого сприйняття нацiонально! державносп, а отже, й зробили готовою до державотворчих змагань.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Костельнюк М. Полтичний аспект д1ялъност1 Петра Могили [Електронний ресурс] / Марина Костельнюк. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Sup/2011_22/Roz 2. Кухта Б. Л. З ¡сторп украгнськог полтичног думки /Борис Леотдович Кухта. - К.: Генеза, 1994. -368 с. 3. Литвинов В. Ренесансний гумамзм в Украгт. 1дег гуманизму епохи В1дродження в украгнськт фшософИ XV - початку XVII ст. / Володимир Литвинов. - К., 2000. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://litopys.org.ua/index.html 4. Олтник Л. "Лтос" Петра Могили у полем1чному дискурсi першог половини XVII ст. / Л. Олтник // Кигвськ полотстичт студИ -Т. XIX. - К.: Утверситет "Украгна", 2012. - С. 254-258. 5. ПотШ I. Утя греюв з костьолом римським 1595 року [Електронний ресурс] / ЫатШ ПотШ // Ьбортк. Украгнська гуматсти епохи Вiдродження XV-XVIII ст. - Режим доступу: http://litopys.org.ua/human/hum32.htm
6. Смотрицький Г. Ключ царства небесного [Електронний ресурс] / Герасим Смотрицький // Ьбортк. Украгнська сустльно-полтична думка. Переклади текстiв XVI-XVII ст. - Режим доступу: http://litopys.org.ua/suspil/sus11.htm 7. Смотрицький М. Тренос тобто плач [Електронний ресурс] / МелетШ Смотрицький // Ьбортк. Украгнська сустльно-полтична думка. Переклади текстiв XVI-XVII ст. - Режим доступу: http://litopys.org.ua/human/hum37.htm 8. Суразький В. О единой истинной православной вЪрЪ и о святой соборной апостольской церкви откуду начало и како повсюду распростреся [Електронний ресурс] / Василь Суразький // Ьбортк. Украгнська лтература XIV-XVI ст. - Режим доступу: http://litopys.org.ua/old14_16/old14_15.htm 9. ТранквШон-Ставровецький К. Зерцало богословiя [Електронний ресурс] / Кирило ТранквШон-Ставровецький // Ьбортк. Украгнська лтература XIV-XVI ст. - Режим доступу: http://litopys.org.ua/suspil/sus42.htm 10. Фталет X. Апокрисис [Електронний ресурс] / Христофор Фталет // Ьбортк. Украгнська лтература XIV-XVI ст. - Режим доступу: http://litopys. org. ua/ old14_16/old14_18.htm 11. Шевчук В. Сустльно-полтична думка в Украш в XVI - першт половин XVII столття [Електронний ресурс] / Валерiй Шевчук // Тисяча роюв украгнськог сустльно-полтичног думки: у 9-ти т. - Т. 2. Кн. 1. - XVI ст. - К. : Днтро, 2001. - С. 7-108. - Режим доступу: http://litopys. org. ua/suspil/sus01. htm
REFERENCES
1. Kostel'nyuk M. Politychnyy aspekt diyal'nosti Petra Mohyly [The political aspect of Peter Graves]. Availableat: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Sup/2011_22/Rozdil_1/13_pdf 2. Kukhta B. L. Z istoriyi ukrayins'koyi politychnoyi dumky / Borys Leonidovych Kukhta [History of Ukrainian political thought]. Kiev: Geneza Publ, 1994. 368 p. 3. Lytvynov V. Renesansnyy humanizm v Ukrayini. Ideyi humanizmu epokhy Vidrodzhennya v ukrayins 'kiy filosofiyi XVpochatku XVII st. [Renaissance humanism in Ukraine. Ideas humanism of the Renaissance in Ukrainian philosophy XV early XVII century]. Availableat: http://litopys.org.ua/index.html 4. Oliynyk L. "Litos" Petra Mohyly u polemichnomu dyskursi pershoyi polovyny KhVII st. ["Litos" Peter Graves polemical discourse in the first half of the seventeenth century]. Kyiv Polish studio. Vol. Х1Х. Kiev: Universytet "Ukrayina" Publ, 2012. pp. 254-258. 5. Potiy I. Uniya hrekiv z kost'olom ryms'kym 1595 roku [Greek union with the Roman church in 1595]. Availableat: http://litopys.org.ua/human/hum32.htm 6. Smotryts'kyy H. Klyuch tsarstva nebesnoho [The key is the kingdom of heaven]. Availableat:http://litopys.org.ua/suspil/sus11.htm
7. Smotryts'kyy M. Trenos tobto plach [Trenos is crying]. Availableat: http://litopys.org.ua/human/ hum37.htm 8. Suraz'kyy V. O yedynoy ystynnoy pravoslavnoy v'Br'B y o svyatoy sobornoy apostol'skoy tserkvy otkudu nachalo y kako povsyudu rasprostresya [About edinoy true Orthodox v'Br'B and the holy catholic apostolic church where we started and kako overall prevalence]. Availableat: http://litopys.org.ua/old14_16/old14_15.htm 9. Trankvilion-Stavrovets'kyy K. Zertsalo bohosloviya [Mirror bogosloviya]. Availableat: http://litopys.org.ua/suspil/sus42.htm 10. Filalet Kh. Apokrysys [Apokrisis]. Availableat: http://litopys.org.ua/old14_16/old14_18.htm 11. Shevchuk V. Suspil'no-politychna dumka v Ukrayini v XVI -pershiy polovyni XVII stolittya [Socio-political thought in Ukraine in the XVI - first half of XVII century]. Availableat: http://litopys.org.ua/suspil/sus01.htm
Дата надходження: 15.12. 2016 р.
