CC BY
16
УДК 340.12 О. I. Колич
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка", асистент кафедри теорй та фiлософii права
1ДЕ1 НАЦ1ОНАЛЬНОГО ВИЗВОЛЕННЯ У Ф1ЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИХ ПОГЛЯДАХ ПОЛЕМ1СТ1В
© Колич О. I., 2015
У сучасних умовах розвитку Украши як правово!' держави особливого значення набувае осмислення становлення фшософсько-правових поглядiв в Укрш'ш в вторичному аспектi. У статтi ироаналповано ф1лософсько-мравов1 1деш нацiонального визволення, якi вщображеш у полемiчний лiтературi кшця XVI - початку XVII столггтя.
Ключов1 слова: нацiональне визволення, фiлософсько-правовi ¡де!, молем1чна лiтература, природне право.
О. И. Колыч
ИДЕИ НАЦИОНАЛЬНОГО ОСВОБОЖДЕНИЯ В ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВЫХ ВЗГЛЯДАХ ПОЛЕМИСТОВ
В современных условиях развития Украины как правового государства особое значение приобретает осмысление становления философско-правовых взглядов в Украине в историческом аспекте. В статье осуществлен анализ философско-правовых идей национального освобождения, которые отражены в полемический литературе конца XVI - начала XVI и века.
Ключевые слова: национальное освобождение, философско-правовые идеи, полемическая литература, естественное право.
O. I. Ко1уеЬ
THE NATIONAL LIBERATION IDEAS IN THE PHILOSOPHICAL AND LEGAL VIEWS OF POLEMICISTS
The understanding of the formation of philosophical and legal views in Ukraine in historical context becomes especially important in the development of Ukraine as a rule-of-law state under present day conditions. The article analyzes the philosophical and legal ideas of the national liberation, which are reflected in the polemical literature of the late XVI - early XVII century.
Key words: national liberation, philosophical and legal ideas, the polemical literature, natural law.
Постановка проблеми. Розвиток украшсь^' фiлософсько-правовоi' думки у XVI-XVII ст. ввдбувався у досить складних умовах. Шсля розпаду Ктвсь^' Русi державотворчу традищю украшського народу продовжило Галицько-Волинське князiвство, а згодом украшсью землi ввшшли до складу Великого князiвства Литовського. Таю важливi суспшьно-полггичш змши вплинули на формування фшософсько-правових концепта украшських мислителiв. Одними i3 найбшьш фундаментальних вдей, яю розвивали полемюти, були iдеi нащонального визволення. Розвиток концепцй нащонального визволення став особливо актуальним в умовах iноземноi експансй.
Стушнь науково! розробленостi проблеми. Дослiдженню полемiчноi лiтератури присвяченi працi радянських та украiнських науковцiв рiзноманiтних напрямiв: фiлософiв, правознавцiв, культурологiв, релтезнавщв тощо. Серед них особливоi уваги заслуговують роботи Г. Волинки, I. Захари, Н. Горбача, Г. Демиденка, М. Кашуби, В. Литвинова, О. Матковсько', I. Майданюка, С. Маслова, В. №чик, I. Огородника, Д. Острянина, I. Пасловського, А. Пашука, С. Подольсько', М. Тарасенка, С. Сливки, Я. Стратш, О. Юристовського та багатьох шших.
Метою дослiдження у цш статтi е всебiчний фшософсько-правовий аналiз iдей нацiонального визволення у працях укра'нських мислителiв ХУ1-ХУ11 ст. Для здшснення такого аналiзу необхiдно дослвдити причини звернення полемiстiв до зазначених вдей, а також проаналiзувати фiлософсько-правовi концепцii, якi були похiдними ввд iдей нацiонального визволення.
Виклад основного матерiалу. Iдеi нацiонального визволення розвивали у сво'х творах такi полемiсти, як I. Вишенський, З. Копистенський, Д. Наливайко, К. Острозький, П. Русин, К. Транквшон-Ставровецький, Х. Фшалет, а також представники социшансько' та арiанськоi течiй.
На нашу думку, для розумшня категори "нащональне визволення" необхвдно проаналiзувати, чому для укра'нського народу це питання набуло особливо!' актуальности Зупинимося на порiвняннi понять "нацм" та "етнос".
У сучаснiй суспшьствознавчш лiтературi етнос визначаеться як стшка соцiальна спшьнота людей, якi об'еднат мовою, своерiднiстю культури, побуту, традицш, звича'в, а також усвiдомленням своеi едностi та вiдмiнностi вiд шших подiбних спшьнот (самосвiдомостi). За сощокультурного пiдходу нащя розглядаеться як спшьшсть людей, для яко' характернi спшьшсть духовно!' культури, мови, релМ, звича'в, тобто головних ознак етнiчноi культури [9].
У перекладi iз латини слова "етнос" i "нацм" позначаються единим словом "народ". Найчастiше словом етнос користуються для позначення народу загалом, i це не залежить ввд того, мае цей народ власну державу, чи т. Словом "нацм" переважно оперують для позначення народу, який створив власну державу, i особливого поширення цей термш набув у Заxiднiй Свропi, де бшьшють народiв давно мають сво' держави.
Нацм онтологiчно (в плат й витокiв, походження) - етнос на найвищому, сучасному ступенi розвитку, якому притаманний високий рiвень консолвдаци та самоусвiдомлення, наявнiсть, творення або прагнення до творення власно' держави [5].
На нашу думку, одтею iз основних причин розвитку вдей нацiонального визволення в Украiнi була експансютстська полiтика та етнiчне гноблення украшщв. Важливим фактором було також швелювання положень укра'нського права, нехтування тими нормами звичаевого права, за якими укра'нський народ жив вшами.
Пвд етнiчним гнобленням розумiють штучне утворення таких умов, за яких етнокультурнi цiнностi, як i сама культура, мова, освгга, не одержують належних стимулiв для свого розвитку, що спричинюе занепад етносу [4, с.686].
На нашу думку, як результат сощального, культурного та економiчного поневолення укра'нського народу, сформувався нащонально-визвольний рух, тобто рух за нащональне визволення, зокрема свободу вiд гшту над собою iншоi нацii.
Виступаючи iз обгрунтуванням iдей нацiонального визволення, украшсью полемiсти цим самим прагнули забезпечити сощальну рiвнiсть для кожно' людини.
Соцiальна рiвнiсть - одне з найскладшших i багатогранних явищ суспшьного життя. Полiструктурнiсть поняття "сощальна рiвнiсть" визначаеться тим, що на рiвнi суспшьства вона виступае водночас i суспшьно значущим iдеалом, i принципом органiзацii суспшьних вiдносин, i елементом сощально' псиxологii у виглядi почуттiв, вимог та сподiвань [3]. Генезис змкту поняття правово' рiвностi в iдеологii та полiтичнiй практищ тогочасного укра'нського суспшьства вiдбувався у xодi боротьби православного населення Речi Посполито' за зрiвняння у сво'х економiчниx, полiтичниx i соцiальниx правах з вiрними католицько' церкви [10, с. 85].
1дея нащонального визволення у полемiчних творах також поеднувала в co6i таю концепти: протест проти шоземного гноблення; необхщшсть духовного та культурного ввдродження; розумiння нацiонального визволення як форми реалiзацiï права на незалежнiсть.
На нашу думку, заслуговуе особливо!' уваги концепцм 1вана Вишенського стосовно свободи та нащонального визволення. У сво1х творах мислитель описував гноблення свого народу, виступив Î3 осудом феодально!' експлуатаци та зневаги до простих людей. I. Вишенський перший виступив на захист бвдного люду, показуючи, що ця людина хоче жити i мае право на це, як i кожна людина [7, с. 286]. У сво!'х полемiчних творах мислитель зазначав, що права украшського народу практично швелювалися тд тиском свiтськоï та духовно!' верхiвки.
У сво'х творах мислитель шддае гострiй критицi феодальний лад, оснований на експлуатаци народних мас [2, с. 7]. У творчосп I. Вишенського прослвдковуеться мщна вiра у перемогу добра над злом та у прихвд того часу, коли влада тирана буде повалена. Експлуататори, феодали та магнати, яю живуть за рахунок простого народу, приречет на загибель. Приреченою також е та держава та церква, яю захищають штереси панства, i при щм пригноблюють народ. Фшософ прагнув для свое'' кра'ни тако'' влади, яка буде служити своему народу.
В I. Вишенського боротьба релтйна i нащональна була нерозривно зв'язана з боротьбою протисощальною проти вшх пашв, незалежно вiд 'х вiри i нацiональностi. Мислитель радив укра'нським трудiвникам шукати пiдтримки у сво'й боротьбi i серед трудiвничого населення Польщу бо бачив, що труд!вний народ i в Польщi, i на Украт ненавидить сво!х гнобител!в [2, с. 11].
I. Вишенський був прибiчником iдеï пасивного опору, i в цьому його погляди розходилися iз поглядами представниюв братського руху та Острозького культурного центру, яю вбачали можливiсть змiни iснуючого суспшьного устрою не в аскезi та самггнищш, а у соцiальнiй активносп, у вiдкриттi укра'нських освiтнiх закладiв, друкарень, поширеннi освiти серед народу.
!дею нацiонального визволення розвивав Клрик Острозький. Мислитель рiшуче засуджував знущання i насильства, якi чинять над укра'нським народом на його батьювщиш [1, с. 285]. Отже, пригноблення украшщв як титульно'' нацiï, порушення ïхнiх природних прав, привело до опору проти поневолювачiв. Протест проти iноземноï експлуатацiï знайшов свое ввдображення у творчостi украïнських мислителiв, а згодом вилився у нащонально-визвольну боротьбу.
К. Острозький розповвдае про положення украшського народу у польсьюй державу зображуе страшну картину знущання i насильства, яю чинять поляки на його батьювщиш, наруги над вiрою i культурою свого народу. Мислитель вважав, що не можна йти на встановлення миру i спокою за умовами, яю нав'язуються шоземними поневолювачами, а тим паче терпии наругу на рiднiй землi тих, хто забороняе народовi його релтю, примушуе переступати через батькiвськi заповгги, покривати ганьбою чеснi i свят справи предкiв. Iнтуïтивно вiн дшшов до усвiдомлення загарбницькоï полiтики полошзаци i Ватикану, пiдступноï змови монарха з монархом, короля з королем i великого духiвництва. Водночас мислитель не заперечував переваг дшсного союзу i братнього еднання народiв перед мiжусобицями, стверджуючи, що тшьки тодi буде мир i спокiй, коли згода виступатиме як союз однодумц!в, оснований на взаемнiй повазi i братерстш [8].
Подiбного погляду дотримувалися i Герасим Смотрицький та Дем'ян Наливайко, засуджуючи у сво1х творах насильницьку полiтику полонiзацiï, яка була спрямована на нащональш та сощальш утиски укра1нського народу.
Д. Наливайко був прихильником фiлософсько-фiлологiчноï концепцй, сформульованоï у 90-х роках XVI ст., основними вдеями якоï було нащональне вiдродження, вiдродження мови, культури, поширення писемносп. На нашу думку, зазначет вище iдеï мають виняткове значення в умовах шоземного поневолення, оскшьки для нащонального визволення та здобуття незалежносл потрiбно, перш за все, вдейне пiднесення поневоленого народу, роз'яснення небезпеки загарбницькоï полiтики, i можливих наслвдюв, серед яких найнебезпечнiшим е повна асимшяцм етносу чи наци.
Проте слвд зауважити, що самого руху за нащональне визволення е недостатньо, оскшьки за умови здобутя незалежносп певним народом перед ним постае складне завдання: сформувати державу та правову систему. I саме в цьому аспекл вщродження нацiональноï культури та
звичаевих норм, як результату культури, вдаграе виняткове значення, оскшьки процеси державотворення та правотворення у кожного народу вiдрiзняються, i базуються, перш за все, на культурi конкретного народу, наци.
Зокрема, кожен народ, що здобув незалежшсть, прагне сформувати таку форму держави та систему права, як б найповшше задовольняли запити, потреби та штереси цього народу. В цьому випадку вагоме значення мають звичаевi норми, як формувалися вiками i якi е найприйнятшшими для людей у врегулюваннi певних суспшьних вiдносин. У звичаевих нормах ввдображено розумiння народом категорiй справедливости та несправедливостi, вини чи невинуватосп, добра i зла. Саме тому кожен народ прагне до закршлення таких норм у прав^ а ввдтак i - 'х гарантто та охорону.
Таким чином, украшсью полемiсти виступали за об'еднання народу, донесення до нього нащонально-визвольних вдей, прагнули оновити православну релтю, укра'нську церкву, а також вiдродити давш традицii, звича', культуру. У такий спосiб вони обгрунтовували право укра'нського народу на боротьбу за свою незалежшсть, за збереження самобутньо' нащонально' культури та право на власну державу та право.
Дотичною до вде' нащонального визволення та похвдною вiд не' була iдея сощально' рiвностi. У дослiджуваний iсторичний перюд розумiння рiвностi в украшськш фшософсько-правовш думцi було нерозривно пов'язане iз необxiднiстю нацiонального визволення, а ввдтак - свободою та демократею.
Зокрема, !ван Вишенський доводив, що Ьус Христос реалiзовував принцип рiвностi ще у ранньому християнстш. При цьому проблему рiвностi вiн розглядав не тшьки в суспшьно-полiтичному i юридичному аспектах, а й вимагав майново' рiвностi, спiльностi майна, "общого житла", вважаючи це принциповими настановами самого Христа [8].
З метою встановлення соцiальноi рiвностi I. Вишенський виступив з вдеею утвердження на принципах рiвностi, свободи, справедливости та демократизму системи украшсько' освiти. У цьому мислитель також вбачав спошб збереження самобутностi укра'нсько' культури. Варто зауважити, що у цей перюд вже юнували навчальш заклади, якi дiяли на демократичних засадах. Мова йде про братсью школи, Киево-Могилянську академ1ю. Зазначенi заклади, органзовуючи системи навчання, грунтувалися на принцит рiвностi та гуманiзму.
Важливе значення для характеристики концепцй сощально' рiвностi I. Вишенського мае його розумшня способу утвердження рiвностi. Здшснення свого вдеалу мислитель не пов'язував iз повстанням, революцiйною дiею мас. Укра'нський полемiст вiдкидае всяке насильство, а тим бшьше насильство як спошб утвердження справедливостi та рiвностi, свободи i братерства. За його переконанням, насильством можна утвердити лише зло, несправедливють. А тому вш обирае шлях апеляцii до розуму i добрих людських почуттiв, закликае до морального удосконалення людини [6, с. 22]. Фшософ закликав дотримуватися моральних норм, якi пробуджують внутршне прагнення людини до досконалостi. Внаслвдок дотримання Божих законiв та моральних норм людина може осягнути вдеали добра та справедливостi, вт1лити 'х у життя, осягнути найвищу мудрють, "внутрiшню фiлософiю".
Висновки. Отже, у ХУ1-ХУ11 ст., у перiод культурно-нащонального вiдродження в Украiнi, формувався не просто ренесансний свггогляд, для якого людина виступае найвищою цiннiстю. Формувався свiтогляд свiдомого громадянина-патрiота, для якого наявне розумшня взаемозалежносл мiж нащональним визволенням та забезпеченням природних прав народу та кожно' людини.
Будь-яка боротьба за нащональне визволення потребуе, насамперед, вдеолопчного обгрунтування необxiдностi незалежностг За умови iноземноi експансii поневолений народ втрачае все те, що для нього е найважлившим: зазнають утисюв традицй, культура, вiра, природт права та звичаеве право, i найважливiше - вiдсутня держава, яка покликана усе це захищати та гарантувати.
У контекстi релiгiйноi полемши украiнськi мислителi розробили ц1лий ряд державницько-правових концепцiй, актуалiзованиx проблемами тогочасного укра'нсього сусп1льства. На
релтйному грунт! розпочато боротьбу за нащональне самозбереження, за створення власно!' держави та нащонального права. Можемо констатувати, що полемiчне протистояння здiйснило потужний поштовх до нацiонально-визвольноï боротьби, яка завершилася перемогою Б. Хмельницького та виникненням украшсь^' козацькоï держави Гетьманщини.
Протидiючи iноземнiй експансiï, украïнськi фiлософсько-правовi iдеï вийшли на новий яюсний та прогресивний рiвень. Цiннiсть людини чiтко виступила не абстрактною категорieю, а реальною моделлю, на реашзащю яко!' повинна працювати держава. Тогочаст реали не допускали рiвноправ'я пригнобленого народу. Тому боротьба за нащональне визволення набувала характеру боротьби за кожну людину, чиï права порушуються у поневоленiй державi, а тому - iза народ.
Украïнськi мислителi розумши державу не лише як сукупшсть юридичних iнститутiв, але i як систему моральних норм та обов'язюв. Бог надшив людину не лише розумом, але i дав закон та право. Для отримання Царства Небесного людиш необхвдно дотримуватися Божих Закотв. А для цього кожна людина повинна праведно жити та дотримуватися норм суспшьства та закотв держави. На нашу думку, досягти цього можна лише у незалежнш державу де кожнiй людиш забезпечуеться весь обсяг прав та свобод на основi рiвностi кожного перед законом.
1. Вступ до фтософп: кторико-фтософська пропедевтика : тдручник / Г. I. Волинка, В. I. Гусев, I. В. Огородник, Ю. О. Федгв; за ред. Г. I. Волинки. - К. : Вища шк.., 1999. - 624 с.
2. З iстори сустльно-полтично'г' та фтософськог думки на Укран : зб. ст. / ред. кол.: Д. X. Острянин та т. - К. : Видавництво Академи наук УкралнськоХ РСР, 1956. - 147 с.
3. Левкулич В. В. Морально-етичний та правовий змкт категорп "рiвнiсть " [Електронний ресурс] / В. В. Левкулич // Мультиверсум. Фтософський альманах: [збiрник наукових праць] / гол. ред. В. В. Лях. - К.: Украгнський центр духовно'! культури, 2004. - Вип. 39. - С. 116-130. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_39/Levkul_1.htm. 4. Мала енциклопедiя етнодержавознавства / НАН Укрални. 1н-т держави i права iм. В. М. Корецького; редкол.: Ю. I. Римаренко вдп.ред.) та т. - К. : Довiра; Генеза, 1996. - 942 с. 5. Марасюк С. С. До^дження взаемозв'язку категорий "етнос", "наця", "держава" в контекстi процеав державотворення / Сергш Марасюк // Акт. пробл. держ. упр. : зб. наук. пр. /редкол.: С. М. Серьогт (голов. ред.) [та т.]. - Д. : ДРЩУ НАДУ, 2008. - No1 (31). - С. 45-52 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://sites.google.com/site/sociuminfanalitingdnepr/home/analitika/stati/doslidzenna-vzaemozv-azku-kategorij-etnos-nacia-derzava-v-konteksti-procesiv-derzavotvorenna. 6. Шчик В. М. Вiд Вишенського до Сковороди: з кторп фтософськог думки на Украгт XVI - XVIII ст. / В. М. Шчик. - К. : Наук. думка. - 141 с. 7. Ычик В. М. Гуматстичт та реформацшт iдеï на Укра'т (XVI - початок XVII ст.) / В. М. Ычик, В. Д. Литвинов, Я. М. Стратш; вiдп. ред. В. С. Горський; АН УРСР. Ы-т фтософп. - К. : Наук. думка, 1990. - 384 с. 8. Огородник I. Iсторiя фшософсько1' думки в УкраШ. Курс лекцш /1. В. Огородник, В. В. Огородник. - К. : Вища школа, 1999. - 543 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pidruchniki.ws/00000000/filosofiya/istoriya_filosofskoyi_dumki_v_ ukrayini_-_ogorodnik_iv. 9. Полiтологiя : тдручник / Ю. М. Розенфельд, Л. М. Гераста, Н. П. Осипова, М. I. Панов, О. М. Сахань, О. В. Ставицька. - Хартв : Право, 2001. - 398 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://radnuk.info/pidrychnuku/polit/271-rozenfeld/4218-s-
1-------.html. 10. Худояр Л. В. Поняття nравовоïрiвностi в укратськш полтико-правовш думщ
XVI-XVIII ст. / Л. В. Худояр // Часопис Кшвського утверситету права. - 2011. -№ 3. - С. 85-89.
