CC BY
7
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" Т. 7, № 2, 2020
УДК [323.2:34]: [355 351:94] (477)
1ван Терлюк
Навчально-науковий шститут права, психологи та шновацшно! освгги Нацiонального унiверситету "Львiвська полггехшка", кандидат iсторичних наук, доцент кафедри теори, ютори та фшософи права i.terlyuk2406@gmail.com
ФОРМА ПРАВЛ1ННЯ В 1ДЕОЛОГП ТА ПРАКТИЦ1 УКРАШСЬКОГО НАЦЮНАЛЬНОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ КОЗАЦЬКО1 ДОБИ
http://doi.org/10.23939/law2020.26.019
© Терлюк I, 2020
Дослщжуеться мiсце форми правлшня в щеологн та практицi украТнського нацiонального державотворення у козацьку добу вггчизняноТ кторн. Стверджуеться, що в УкраТш з козацтвом насамперед пов'язуеться зародження республжанськоТ форми правлшня, що розвивалася в межах ЗапорозькоТ Сiчi та реестрового козацького вшська. Наголошуеться, що з утворенням в результат НацюнальноТ революцн середини XVII ст. козацько-гетьманськоТ держави дiяльнiсть багатьох украТнських гетьманiв була спрямована на обстоювання необхщносл встановлення в УкраТш монархiчноТ форми правлiння. Висловлюеться думка, що щея розбудови гетьманськоТ монархн у цю добу була фактично основоположною щеологемою в щеологн боротьби за збережен-ня/утвердження украТнського суверештету.
Ключовi слова: козаччина, Гетьманщина, республжанська форма правлiння, монархiчна форма правлшня.
Постановка проблеми. На нашу думку, актуальнють зазначено! у заголовку проблеми зумовлена, по-перше, тим, що козацька доба украшсько! iсторii е важливим перюдом еволюцii украшсько! держави як на шституцшному, так i на щеолопчному рiвнях, а по-друге, - певним зближенням державотворчих процешв козацько! доби iз сучаснiстю через збереження певних ознак полггично! ментальностi укра!нського народу. Як i в перюд козаччини, так i зараз Укра!на стикнулася принаймнi з кiлькома давшми проблемами: пошуком суспiльно-полiтичноi елiти, яка змогла б реалiзувати концепцiю нацюнального державотворення та, зокрема, перерозподшом державно! влади з метою впровадження ново!, ефектившшо! 11 оргашзацп. Останне значною мiрою залежить вiд типу оргашзацп верховно! влади в державу а важливим його сегментом е форма державного правлшня - одна з найголовшших характеристик будь-яко! держави.
Анашз дослщження проблеми. З проблем украшсько! козаччини напрацьовано грунтовну iсторiографiю, з-помiж яко! в останнi роки переважають працi переважно "чистих" iсторикiв (В. Брехуненко, В. Горобець, Ю. Мицик, В. Смолш, В. Степанков, Г. Стороженко, В. Шевчук, Т. Чухлiб, В. Щербак та ш.), рщше iсторикiв права (I. Бойко, I. Грозовський, А. Козаченко, I. Паньонко та ш.). Бшьшють з них у сво!х працях почасти зачшають проблему форми правлiння козацьких державних утворень, проте саме на цш проблемi нiхто не зосереджуеться. Вщтак, на наш погляд, в означенш проблематицi залишаеться чималий iнтелектуальний ресурс.
Мета статт - привернути увагу до проблеми вивчення форми держави в ютори укра!нського державотворення; визначити мюце республшансько! i монархiчно! форми правлiння в щеологи та практищ укра!нського нацiонального державотворення козацько! доби.
Виклад основного матерiалу. У державах Свропи перiоду раннього Нового часу майже повсюдно панувала абсолютистська форма правлiння. За нею верховна (королiвська) влада намагалася дистанцiюватися вщ аристократи, знайти !й противагу у мщансга й створити адмiнiстративно-бюрократичний апарат i армiю, що виключно пщпорядковаш монарховi. Згодом великi землевласники, буржуазш верстви починають виборювати сво! права, що приводить до виникнення станово-представницько! монархи, а шзшше - до парламентсько-конституцшно!, тобто буржуазно! [Див., напр., 1]. На вщмшу вщ кра!н Захщно! Свропи, де набував поширення станово-представницький рiзновид монархи, в якш верховна влада здшснювалася однieю особою з правлячо! династи, але поряд з нею ефективно дiяли збори представникiв верств населення -прототипи сучасного парламенту; й на вщмшу вщ Роси, де абсолютистська монархiя почала встановлюватися вщ середини XVII ст. та змщнилася за Петра I, яка характеризувалася необмеженою верховною владою монарха, максимальною централiзащею управлiння [2, с. 119], Укра!нська козацька держава зародилась як демократична республша. Бiльше того, зазвичай як аксюма сприймаеться теза про те, що зародження в Укра!ш республшансько! форми правлiння насамперед пов'язуеться з козацтвом, адже наприкшщ XVI - на початку XVII ст. козаки вже мали сво! адмшютративш структури, суд, дипломатичш служби тощо, якi розвивалися в межах Запорозько! Сiчi та реестрового козацького вшська.
Устрiй "козацько! республiки грунтувався на системi неписаних законiв, правових норм, звича!в i моральних принципiв, яю, хоч i без вiдповiдних юридичних декларацш, мали також юридичну силу" [3, с. 476]. Д. Яворницький, визначний юторик запорозького козацтва, стверджував, що в основi "запорозького устрою лежала община, громада [...] Зовшшшм виявом ще! громади була рада, вшськова рада, народне вiче. На цiй радi могли бути присутшми всi без винятку сiчовi козаки, починаючи вiд вiйськово! старшини й кiнчаючи простою '"промою", або простолюддям, "черню". Тут панувала повна рiвнiсть мiж усiма членами общини; кожен користувався однаковим правом голосу..." [4, с. 120].
Сучасний укра!нський iсторик права I. Паньонко, порiвнюючи форми правлiння Запорозько! Сiчi та сучасно! Укра!нсько! держави, стверджуе, що "юнуюча сьогоднi форма правлшня бере свiй початок в юторичному минулому, i, перш за все грунтуеться на принципах, закладених у ^ч^ для яко! був характерний республшанський устрiй" [5, с. 58].
У козацько-гетьманськш державi, що виникла в середиш XVII ст. й основувалася на традищях Запорозько! ^ч^ з лiквiдацiею попервах станового судочинства утвердилася фактична (тут i далi курсив наш - 1.Т.) всестанова рiвнiсть [6, с. 85-86]. Верховна влада в нш належала гетьману, якого обирали на радi "окриками натовпу i киданням шапок догори", тобто прямим вщкритим голосуванням. В. Антонович такий державний устрш, що основувався на принцит широкого демократизму й визнання рiвного пол^ичного права для кожного члена суспшьства, вважав характерним саме для укра!нського народу. Тодi як щеал для росiян (в тодiшнiй термшологи - московiтiв) вбачав у авторшеп царсько! влади, а для поляюв - у принципi аристократизму [7, с. 208-210].
У вггчизнянш полггико-правовш думцi одним з перших щеолопв республiкансько! форми державного правлiння в Укра!ш можна вважати Й. Верещинського. Вiн, як вiдомо, ще 1596 року склав проект утворення самостшно! укра!нсько! держави, в якiй головною державотворчою силою вбачав козаюв на чолi з виборним гетьманом чи навггь спадковим "козацьким князем" [8, с. 27-36]. Варто зазначити, що щея форми державного правлшня подiбного типу не була етзодом в ютори укра!нсько! полiтично! i правово! думки. В. Литвинов, вщомий дослiдник ренесансно-гуманiстично! доби в Укра!ш, стверджуе, що !! розвивали чимало мислителiв та державних дiячiв перюду
козаччини: П. Сагайдачний, П. Могила, Б. Хмельницький, Ю. Немирич, П. Орлик [9, с. 293]. OKpeMi з них висловлювалися також за поеднання в укра!нському державотворенш як республшанських, так i монархiчних традицш. Попри те, ми переконаш, що етапними у визначенш форми правлiння Козацько! держави украшщв стали ще! та практичнi кроки двох гетьмашв: Б. Хмельницького та I. Виговського. Вони обидва обстоювали необхщшсть встановлення в Украш обмежено! монархи.
Варто наголосити, що коли йдеться про Богдана Хмельницького, то саме вiдродження idei укратського MOHapxi3My (видшення наше - 1.Т.) вважаемо чшьним сегментом укра!нсько! державницько! щеологи та державно-правових поглядiв Великого гетьмана. До слова, переконаш, що a priori саме щея встановлення монархи в Украш могла бути сприйнятою тогочасною Свропою як закономiрна з причин повсюдного юнування монархiй, i як наслщок, - панування в тодшнш Gвропi принципу "немае землi без монарха". За ним вважали, що iснування держави е неможливим без монарха, i доти, доки землi залишалися без короля, !х сприймали сусiднi кра!ни як шчи! [1, с. 166, 167]. Щоправда, за винятком, коли будь-який монарх вiзьме пiд свою корону, свою протекщю цi землi. Тому дослщниця Ю. Пазинiч обгрунтовано вважае, що за ще! ситуаци Б. Хмельницький не мт пред'явити права на легггимшсть державного будiвництва тд сво!м прiзвищем пiсля вiдокремлення укра!нських земель вiд Польщi, бо вш не був княжого роду. Проте й оголосити себе монархом - також не ми-, оскiльки самопомазання не визнала б вселенська церква, i це викликало б негативне ставлення ушх монархiв Свропи. Тому зрозумшою була спроба Б. Хмельницького перетворити Украшу на монархда [2, с. 121]. Вщтак монархiчнi погляди гетьмана - це, щонайменше, свiдчення його серйозного ставлення до перспектив украшсько! державносп.
Серед шляхти вiдомостi про намiри Б. Хмельницького вщновити Укра!нську державу й проголосити себе !! монархом почали ширитися пiд впливом перших гетьманських вимог [Див., зокрема:10, с. 225]. Про це повщомляв 8 червня 1648 p. холмський епископ поморському шдкоморда: "Вш уже iменуе себе князем ки!вським i руським, просуваючись далi, хоче центр вiйни заснувати тд Володимиром" [11, с. 44].
Дослщники звертають увагу на започаткування процесу утвердження в свщомосп рiзних верств погляду на владу Гетьмана як на владу, дану вщ Бога. Так, полковники у своему листуванш з прикордонними московськими воеводами титулують Хмельницького: "Божею милютю великий государь Богдан Хмельницький", а митрополит Сильвестр Косов називае його "нашо! землi начальником i повелителем" [12, с. 112, 113]. У такш шосташ Б. Хмельницький сприймався i за межами Укра!ни. Т. Чухлiб звернув увагу, що ерусалимський патрiарх Па!сiй величав Б. Хмельницького "ясновельможним князем" ("illustrissimus princeps"), а голландський художник В. Гондiус 1651 р. у напиш латиною тд найбiльш достовiрним портретом Б. Хмельницького свого авторства також назвав його "Ukrainen dux". Дослщник нагадав, що в европейських кра!нах латинське слово "dux" означало "володар", "князь", "герцог" тощо [13, с. 74, 76].
Сам Б. Хмельницький прямо чи опосередковано також висловлював думку про свою владу не як владу виборного гетьмана, а самодержавну владу володаря Укра!нсько! держави (князiвства). Вже у лютому 1649 р., промовляючи до польських комiсарiв у Переяслав^ вш без натяюв заявляв: "Правда то есть, жем лихий i малий чоловш, але то мi Бог дав, жем есть единовладцем i самодержцем руським...". Укра!нсью землi називав "сво!м князiвством": "Досить маю тепер <...> на Укра!нi, Подiллi i Волиш <.> землi i в князiвствi мо!м по Львiв, Холм i Галич, куди земля русъка сягае i мова русъка заходить '. А коли мова зайшла про ди гетьмансько! адмiнiстрацi! в Киев^ пiдкреслював: "Я можу розпоряджатись в цьому кра!. Ки!в мое мюто, я пан воевода ки!вський" [14, с. 116, 117]. Разом з тим, до запровадження у полггичну практику князiвського титулу не дшшло. На думку Т. Чухлiба, це порушувало б як внутршньополггичну ситуацiю в повсталiй Укра!нi, адже основш гасла виступу було спрямовано саме проти князiв-"крулев'ят" та шляхти, так i швелювало б зовшшньополггичш здобутки з огляду на його прагнення залучити на свiй бш московського царя [13, с. 76, 77].
Для нас близьким е мiркування про те, що реальш кроки Б. Хмельницького щодо закладення власно! династп (Молдавсью походи - оформлення династичного шлюбу свого сташого сина Тимоша з донькою правителя Молдавського князiвства Василя Лупула - Розандою) й спроба закршлення вггчизняного монархiзму у формi спадкового гетьманства (Юрш Хмельницький) в очах великого гетьмана мали легiтимiзувати його владу й стати гаранпею визнання Укра!нсько! держави як суб'екта в европейськш полiтицi.
Державницька концепцiя наступника Б. Хмельницького - 1вана Виговського - грунтувалася на iде! повернення до умов Зборiвського договору iз розширенням прав козацько-гетьмансько! держави. Як вщомо, пiсля короткого протекторату пiд Москвою I. Виговський починае вщстоювати щею Великого князiвства Руського. I! було використано як теоретичну основу при складанш 1658 р. Гадяцького трактату, який розцшюемо як спробу !! реалiзацi! у межах Речi Посполито!. Варто наголосити, що серед вггчизняних iсторикiв в оцiнцi Гадяцького трактату немае одностайносп. Спектр думок - вщ вкрай негативних (напр.: I. Крип'якевич, В. Смолш, В. Степанков, М. Паучник) до цiлком позитивних (напр.: М. Грушевський чи В. Шевчук).
Першi вважають, що немае жодних тдстав перебшьшувати значення Гадяцько! угоди як пам'ятки укра!нсько! ^ польсько!) полiтично! думки. I! основш положення запiзнилися щонайменше на 100 роюв. Можна було б говорити про !х прогресивне значення 1569 р. (тд час укладення Люблшсько! унi!), та й то за умови, що ус без винятку етшчно укра!нськi землi об'еднувались в межах Руського (укра!нського) князiвства на чолi з укра!нським князем, яке б нарiвнi (в полiтичному плат) та спiльно з Польщею i Литвою створювало триедину конфедеративну спшку. Гадяцька угода, на !хню думку, була величезним полггичним кроком назад i означала вiдхiд вiд державно! ще!, сформульовано! Б. Хмельницьким, i повернення до iде! автономiзму 1648 р., перекреслюючи найголовнiшi нацiонально-полiтичнi й соцiально-економiчнi завоювання першого перiоду нацюнально! революцi!. Сво! висновки вони [Див. напр.: 15, с. 102142] аргументують тим, що укладена угода, по-перше, передбачала вщмову елгги вщ такого важливого принципу державно! ще!, як соборнiсть Укра!ни, оскiльки узаконювала розподш укра!нських земель на двi частини (одна становила власне Руське князiвство, друга залишалася невiд'емною складовою Польщ^ й таким чином унеможливлювала !х об'еднання в кордонах нацюнально! держави; по-друге, докоршно змiнювала полггичний устрiй козацько! Укра!ни i зводила нашвець !! державний суверенiтет (уряд втрачав самостшнють у проведеннi внутршньо! полiтики й цiлковито позбавлявся права на зовшшньополггичну дiяльнiсть, а поновлення польсько! форми адмiнiстративно-територiального подiлу вело до лшвщацп витвореного у ходi революцi! нацiонального полково-сотенного устрою); по-трете, скасовувала нову модель сощально-економiчних вiдносин i поновлювала велике та середне феодальне землеволодшня - фшьварково-панщинну систему господарства, крiпацькi вщносини, тобто дореволюцiйнi форми соцiального визиску трудящих, втрату останшми особисто! свободи та прав власносп на землю й сшьськогосподарсью угiддя (на чшьне мiсце в соцiально-полiтичному життi знову висувалося шляхетство); по-четверте, реалiзацiя умов Гадяцького трактату вела до вибуху народного повстання, оскшьки основна маса населення держави не примирилася б iз втратою сво!х завоювань у нацюнально-полггичнш та соцiально-економiчнiй царинах.
Вчеш-апологети Гадяцького договору також мають ращю. Вони вважають, що у проектах I. Виговського укра!нська державна щея як нацiональна (нацiонально-визвольна) пiднялася на якюно вищий щабель. Безсумнiвним вони вважають той факт, що !ван Виговський хота витворити з Укра!ни державу европейського зразка тд протекторатом польського короля з ушма (окрiм вiльних зносин з iншими державами) ознаками суверенно! держави [Див. напр.: 16, с. 88-105]. Вш хота певною мiрою вщшти вщ засад демократично! республiки (суто укра!нського явища, унiкального в iсторi! середньовiчно! Свропи), i за Б. Хмельницьким - перетворити Укра!ну на змшану аристократично-демократичну республiку або й аристократичну на зразок Великого князiвства Литовського з близьким до обмеженого монархiчним гетьманським правлшням.
Зрештою, щея I. Виговського реалiзацi! укра!нського суверештету через створення Козацько! держави з фактично монархiчною формою правлшня ще довго, принаймш до початку XVIII ст., залишалася актуальною в теори та практищ укра!нського державотворення.
Пiсля Б. Хмельницького та I. Виговського першим, ще в умовах Ру!ни, проблему необхщносп встановлення в Укра!ш монархiчно! форми правлшня порушив !ван Брюховецький. Вш ще до того, як став гетьманом, у "Лисп до епископа Методiя" вiд квiтня 1662 року висловлювався проти шституци гетьмансько! держави. Вважав гетьманство як шлях втшення нацiонально! державно! iде! згубним для Укра!ни: "Явна е пагуба, як бачу, нашш бiднiй, оплаканiй, що !! трохи залишилося, Вiтчизнi, i мае прийти до останнього розору iз таким оправленням, бо не хочемо !! оборонити вiд неприятелiв, тiльки за гетьманством уганяемося". Вщповщно "нам не про гетьманство треба дбати, тшьки про князя малоросШського вгд царськог величностг (тдкреслення наше - I. Т.)", тобто Укра!на мала б бути князiвством тд московською протекцiею. Але "на це князiвство бажаю мати Феодора Михайловича, щоб предок лшший був, i всяке обереження [мали], щоб люд служивий був готовий зустргги неприятеля". Фраза надзвичайно характерна, - пише В. Шевчук, - бо, за Брюховецьким, князем мав би бути не просто шоземець, а представник московського правлячого дому Романових (цим i зумовлюеться фраза: "щоб лшший предок був"), що привело б i до присутньо! при ньому московсько! оружно! сили [17, с. 120]. Отже, щея про воевод i росшську окупацшну силу була не тшьки накинутою Москвою, а й починала використовуватися самим Брюховецьким.
!де! незалежного князiвства Руського дотримувався i гетьман Петро Дорошенко. Про це свщчить "Польська шструкщя сво!м послам" вщ 30 березня 1670 року [Див.: 18, с. 62-68]. Тут у пункт шоспм послам доручаеться запитати в козакiв: "Чому взяв його милосп королевi титул князiвства Руського?" Це означае, що П. Дорошенко не виступав за Велике князiвство Руське у поданш I. Виговського як частини Речi Посполито!, бо тодi титул Великого князя руського мав би залишитися за королем, а обстоював вш видшення титулу з королiвських традицiйних, - отже, мав на увазi незалежне князiвство. З iншого боку, козаки гетьмана П. Дорошенка "в ушх сво!х суплiках на сеймi елекцп i коронацi!" вимагали, "щоб Гадяцью пакти були приведенi до чинносп", тобто погоджувалися на Велике князiвство Руське в системi Речi Посполито!. Однак поляки заявляли, що "того не може бути", i то з ие! причини, що "тд час в1йни з! шведами козакам було дозволено так багато тыьки тому, що вони були в1рт його корол1вськт милост1 та Реч1 Посполит1й. А вони в1дразу, мало не в твроку, гх порушили, удалися до Москви 7 знову тднесли, повставши, руки на пана / свою В1тчизну. Пот1м удруге, коли чинилося постановлення тд Чудновом, вони самох1тно вгдцуралися тих пактгв". Також i в Пщгаецьких пактах "про те не було жодно! згадки". О^м того, це мало порушити Андрушвський договiр 1667 року з Москвою, що неможливо. Отже, як вважае В. Шевчук, могло йтися тшьки про вiчний мир i ш про що шше. А в Острозькш комюи вщ 22 грудня 1670 року уже гостро заперечувалася можливють встановлення Руського князiвства, бо воно сприймалося як синошм поняття "Руська держава", а "це неможливе i непотрiбне". Водночас засвщчуеться, що така щея була актуальна для укра!нщв у тому чаа, бо !! "дехто мае на думцi i до пе! цiлi пристосовуе сво! ради й ди", - iдеться про П. Дорошенка та його оточення, - а поляки у цей час таку думку категорично вщкидали [17, с. 120-122].
!дея Козацького князiвства виникае й наприкшщ гетьманування I. Самойловича, про що недвозначно йдеться у "ЧолобитнШ генеральной старшини супроти гетьмана I. Самойловича" вщ 7 липня 1687 року. Довщуемося, що гетьман хо^в, одруживши князя Четвертинського зi своею дочкою, зробити цього князя, який був iз справжшх Рюриковичiв, володарем Малоросiйського князiвства, "видiльного у Малш Росi!". Ця звiстка серед шшого е свiдченням широти i розмаху полiтичного мислення I. Самойловича, оскшьки йшлося про реставрацiю законного Великого князiвства Ки!вського через нащадка Великих ки!вських князiв.
Тим самим шляхом домагання "видшьного князiвства" тшов i П. Iваненко (Петрик), бо проголосив "видшьне Ки!вське та Чершпвське князiвство" i утвердив його сво!ми статтями Вiчного
миру з Кримом вщ 26 травня 1692 року [18, с. 287-296, 332-336]. За В. Шевчуком, з огляду на це, П. 1ваненка треба визнати одшею iз яскравих постатей у полггичному житп Укра!ни кшця XVII столггтя, бо вiн хотiв повторити чин Б. Хмельницького, цього разу скерований супроти нових поневолювачiв Укра!ни - московтв, але, на жаль, невдало. Уже в першш статп йшлося: "Князiвство Кшвське та Чершпвське з усiм вiйськом Запорозьким та народом малоросшським мае бути видшьне при всiх сво!х вольностях" - це чи перша офщшна декларащя на рiвнi договору iз сусщньою державою цiлком незалежного Козацького князiвства, хоча подiбнi постулати ставилися i в договорi з турецьким султаном П. Дорошенка, проте не так виразно. Зрештою, й проголошення князем турецьким султаном Ю. Хмельницького стало продовженням турецьких стосункiв iз П. Дорошенком. Установлена держава в шшому мiсцi договору Петрика (стаття п'ята) називалася "Малоросшським князiвством", яке мало бути "вшьною державою" зi сво!ми "природними правами i порядком" [18, с. 152-173].
У XVIII ст. щея Укра!нського князiвства виникла також тд кiнець гетьманування I. Мазепи, коли тсля 1705 р. гетьман почав обдумувати, як вийти з московсько! залежностi, оскiльки росiйський гшт та й зневажання козацько! державносп значно посилилися. Вiн пропонуе щею монархiчноi республiки iз сильною центральною владою. Про це (за В. Шевчуком) згодом докладно напише П. Орлик у лисп до С. Яворського й не менш яскраво також заявить кошовий Й. Кириленко в лисп до I. Скоропадського [16, с. 172-190]. А останшм, хто намагався запровадити в Украш монархiчне правлшня, став останнш козацький гетьман К. Розумовський. На думку вщомого юторика Н. Полонсько!-Василенко, у закршленш спадкового гетьманства за родом Розумовських вш бачив чи не единий спошб зберегти залишки автономи та певно! "окремiшностi" в перюд активного поглинання и Росiйською iмперiею. А вiдтак складена 1763 р. вщповщна петицiя царському уряду, а можливо й засноване тодi ж Генеральне зiбрання з певними конституцшними функцiями парламентського характеру, спонукали Катерину II до остаточно! лiквiдацii гетьманства [19, с. 100-101]. Указом iмператрицi вщ 10 листопада 1764 р. гетьманство в Украш було скасоване.
Висновки. Пщсумуемо вищевикладенi думки кшькома пунктами.
Перше. В Украiнi насамперед з козацтвом пов'язуеться зародження республшансько! форми правлшня. Вона розвивалася в межах Запорозько! Сiчi та реестрового козацького вшська. Однак з утворенням у середиш XVII ст. в результат Нацiональноi революцii козацько-гетьмансько! держави дiяльнiсть багатьох укра!нських гетьманiв була спрямована на обстоювання необхiдностi встановлення в Украш монархiчноi форми правлшня.
Друге. Спроба вщродження/запровадження монархiзму, ношем якого був гетьман Б. Хмельницький, зумовлювалася передовсiм потребою зовнiшньоi легiтимiзацii держави - й визнання монархiчною Свропою. Так само прiоритетною формою реалiзацii украiнськоi державно! iдеi вважалася обмежена монархiя в роки гетьманування I. Виговського. Вважаемо, що реалiзацiя монархiзму гетьмана потенцiйно була шансом на збереження тодшньо! украiнськоi державносп. Вш хотiв певною мiрою вщшти вiд засад демократично! республiки (суто укра!нського явища унiкального в ютори середньовiчноi Свропи), i вслiд за Б. Хмельницьким - перетворити Украшу на змшану аристократично-демократичну республiку або й аристократичну на зразок Великого князiвства Литовського з близьким до обмеженого монархiчним гетьманським правлшням. Тим самим !ван Виговський хотiв витворити з Укра!ни державу европейського зразка тд протекторатом польського короля з ушма (окрiм вiльних зносин з шшими державами) ознаками суверенно! держави. Нареши, iдея розбудови гетьмансько! монархи - Козацького князiвства - i за часiв промосковськи орiентованоi Лiвобережноi Гетьманщини, починаючи вiд гетьманування I. Брюхо-вецького i до чашв гетьмана I. Мазепи й К. Розумовського, також - основоположна щеологема в щеологи боротьби за збереження/утвердження укра!нського суверенiтету.
Трете. Загалом монархiчна тенденцiя у розвитку козацько-гетьмансько! держави виявлялась у двох напрямках. Перший з них полягав у прагненш гетьмана до якнайбщьшо! централiзацii
управлшня, до зосередження у сво!х руках основних Mexarn3MiB адмшютративно!', судово! та вшськово! влади й намаганш самовладного правлiння без учасп Ради, чи то генерально!, чи старшинсько!. 1ншим виявом монарх!чно! тенденцп була спроба гетьманiв до встановлення спадковосп у своему родi. За весь час Гетьманщини було зроблено п'ять таких спроб, причому двi з них припали на XVIII ст.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Макарчук В. С. 1стор1я держави i права заруб1жних кра!н [Текст] : навч. поаб.: Курс лекцш / Льв1вський iн-т внутрiшнiх справ при Нацюнальнш академп внутрiшнiх справ Укра!ни. К. : Атiка, 2000. 416 с. 2. Пазишч Ю. М. Iсторико-полiтичнi аспекти укра!нського державотворення в другш половинi XVII-XVIII ст. // 300 рошв Конституцп гетьмана Укра1ни Пилипа Орлика: проблеми становления i розвитку укра!нського державотворення: матерiали М1жнародно1 науково-теоретично! конференцп / Львiвська мiська рада, Львiвський державний ушверситет внутрiшнiх справ, Мiжнародна асоцiацiя юторишв права. Львiв: ЛьвДУВС, 2010. С. 119-123. 3. Наливайко Д. С. Козацька християнська республжа. Запорозька Оч у зах1дноевропейських лiтературних пам'ятках. К.: Дшпро, 1992. 495 с. 4. Яворницький Д.1. Iсторiя запорiзьких козашв у 3-х т.- Т.1. /Пер. з рос. I. Сварника. Львiв: Свп, 1991. 319 с.5. Паньонко I. М. Органи влади Запорiзькоl Очг монографiя. Львiв: ЛьвДУВС, 2006. 144 с. 6. Терлюк !Я. Держава i право в Укра!т: сторiнки кторп. Львiв: Сполом, 2008. 354 с. 7. Антонович В. Про козацьк часи на Украшг К.: Дшпро, 1991. 238 с. 8. Терлюк !Я. Козацька доктрина укра!нсько! нацюнально! державностi: укра!нська державна щея друго! половини XVI - початку XIX столиъ: монографiя. Львiв: Лiга-Прес, 2017. 216 с. 9. Литвинов Володимир. Ренесансний гуманiзм в Украшг К.: Видавництво Соломп Павличко "Основи", 2000. 472 с. 10. Крип'якевич I.П. Богдан Хмельницький / (Видання друге, виправлене i доповнене). Львiв, 1990. 408 с.11. Документы об освободительной войне украинского народа. 1648-1654 гг. / АН УССР. Ин-т истории; Архивное упр. при Совете Министров УССР; Редкол.: П. П. Гудзенко и др. К.: Наук. думка, 1965. 827 с. 12. Полтавець Сергш. Укра!нська полпична думка середини XVII столитя / за редакщею В.В. Кривоше!. К., Свпогляд, 2009. 170 с. 13. Чухлiб Т. В. Проект "козацького князiвства" - вторична альтернатива полiтичного устрою Гетьманщини? // Украшський iсторичний журнал. 2014. № 4. С. 71-93.14. Воссоединение Украины c Россией: Документы и материалы в трех томах. Т. 3. М.: Издательство Академии наук СССР, 1953. 646 с.15. Смолш В. А., Степанков В. С. Украшська державна вдея XVII - XVIII столггь: проблеми формування, еволюцп, реалiзацil. К.: Альтернативи, 1997. 352 с.16. Шевчук В. Козацька держава. Етюди до украшського державотворення. К.: Абрис,1995. 392 с.17. Шевчук В. Суспшьно-полггична думка в Укра1ш в другш половиш XVII - на початку (до 1710 р.) XVIII столитя // Тисяча рошв украшсько! сустльно-полггачно! думки. У 9-ти т. Т. III. Книга перша (Третя чверть XVII ст.) / Упор., передмова В. Шевчука. К.: Дшпро, 2001. С. 7-172.18. Тисяча рошв украшсько! сустльно-полгшчно! думки. У 9-ти т. Т. III. Кн. 2. - Остання чверть XVII - початок XVIII ст. / Упор., резюме В. Шевчука. К.: Дшпро, 2001. 576 с.19. Полонська-Василенко Н. Iсторiя Укра!ни: У 2-х т. Т.2. Вщ середини XVII столитя до 1923 року. 2-ге вид. К.: Либщь, 1993. 608 с.
REFERENCES
1. Makarchuk V. S. Istoriya derzhavi i prava zarubizhnih krayin [History of the state and law of foreign countries]: navch. posib.: Kurs lekcij / Lvivskij in-t vnutrishnih sprav pri Nacionalnij akademiyi vnutrishnih sprav Ukrayini. Kiev : Atika, 2000, 416 p. 2. Pazinich Yu.M. Istoriko-politichni aspekti ukrayinskogo derzhavotvorennya v drugij polovini XVII-XVIII c. [Historical and political aspects of Ukrainian state formation in the second half of the XVII-XVIII centuries] // 300 rokiv Konstituciyi getmana Ukrayini Pilipa Orlika: problemi stanovlennya i rozvitku ukrayinskogo derzhavotvorennya: materiali Mizhnarodnoyi naukovo-teoretichnoyi konferenciyi / Lvivska miska rada, Lvivskij derzhavnij universitet vnutrishnih sprav, Mizhnarodna asociaciya istorikiv prava. Lviv: LvDUVS, 2010, 119-123pp. 3. Nalivajko D. S. Kozacka hristiyanska respublika. Zaporozka Sich u zahidnoyevropejskih literaturnih pam'yatkah. [Cossack Christian Republic. Zaporizhzhya Sich in Western European literary monuments] K.: Dnipro, 1992, 495 p. 4. Yavornickij D. I. Istoriya zaporizkih kozakiv u 3-h t[History of the Zaporozhian Cossacks]. V.1. / Translated from Russian I. Svarnika. Lviv: Svit, 1991, 319 p. 5. Panonko I. M. Organi vladi Zaporizkoyi Sichi: monografiya. [Authorities of the Zaporozhian Sich] Lviv: LvDUVS, 2006, 144 p. 6. Terliuk I. Y. Derzhava i pravo v Ukraini: [State and law in Ukraine]storinky istorii. Lviv: Spolom, 2008, 354 p. 7.Antonovich V. Pro kozacki chasi na Ukrayini[On the Cossack times in Ukraine] K.: Dnipro, 1991, 238 p. 8. Terliuk I. Y. Kozatska doktryna ukrainskoi natsionalnoi derzhavnosti: ukrainska derzhavna ideia 2nd XVI -
XIKh centuries:[ Cossack doctrine of Ukrainian national statehood] monohrafiia. Lviv: Liha-Pres, 2017, 216 p. 9. Litvinov Volodimir. Renesansnij gumanizm v Ukrayini. [Renaissance humanism in Ukraine] K.: Vidavnictvo Solomiyi Pavlichko "Osnovi", 2000, 472 p. 10. Krip'yakevich I. P. Bogdan Hmelnickij [Bogdan Khmelnytsky]/ (2nd updated Volume). Lviv, 1990, 408 p. 11. Performed by group: P. P. Gudzenko and others. Dokumenty ob osvoboditelnoj vojne ukrainskogo naroda. 1648-1654 years. [Documents on the liberation war of the Ukrainian people. 1648-1654]/ AN USSR. In-t istorii; Arhivnoe upr. pri Sovete Ministrov USSR; K.: Nauk. dumka, 1965, 827 p. 12. Poltavec Sergij. Ukrayinska politichna dumka seredini XVII century [Poltavets Serhiy. Ukrainian political thought of the middle of the XVII century]/ edited by V. V. Krivosheyi. K., Svitoglyad, 2009, 170 p. 13. Chuhlib T. V. Proekt "kozackogo knyazivstva" - istorichna alternativa politichnogo ustroyu Getmanshini? [The project of the "Cossack principality" - a historical alternative to the political system of the Hetmanate?]// Ukrayinskij istorichnij zhurnal. Rel. № 4, 2014, 71-93pp. 14. Vossoedinenie Ukrainy c Rossiej: Dokumenty i materialy v treh tomah. [Reunification of Ukraine with Russia: Documents and materials in three volumes.]V. 3. M.: Izdatelstvo Akademii nauk SSSR, 1953, 646 p. 15. Smolij V. A., Stepankov V. S. Ukrayinska derzhavna ideya XVII - XVIII: problemi formuvannya, evolyuciyi, realizaciyi.[ Ukrainian state idea of XVII-XVIII centuries: problems of formation, evolution, realization.] K.: Alternativi, 1997, 352 p. 16. Shevchuk V. Kozacka derzhava. Etyudi do ukrayinskogo derzhavotvorennya. [Cossack state. Etudes to Ukrainian state formation]K.: Abris,1995, 392 p. 17. Shevchuk V. Suspilno-politichna dumka v Ukrayini v drugij polovini XVII - na pochatku (do 1710 year) XVIII century [Socio-political thought in Ukraine in the second half of the XVII - early (until 1710) XVIII century] // Tisyacha rokiv ukrayinskoyi suspilno-politichnoyi dumki. 9 Volumes. V. 3. Kniga persha (Tretya chvert XVII st.) / Upor., peredmova V. Shevchuka. K.: Dnipro, 2001, 7-172pp. 18. Tisyacha rokiv ukrayinskoyi suspilno-politichnoyi dumki.[A thousand years of Ukrainian socio-political thought. In 9 vols] 9 Volumes. V. 3. Kn. 2. -Ostannya chvert XVII - pochatok XVIII / Upor., rezyume V. Shevchuka. K.: Dnipro, 2001, 576 p. 19. Polonska-Vasilenko N. Istoriya Ukrayini: U 2-h t. V.2. Vid seredini XVII stolittya do 1923 roku[Polonska-Vasylenko N. History of Ukraine]. 2nd Edition. K.: Libid, 1993, 608 p.
Дата надходження: 02.03.2020р.
Ivan Terlyuk
Educational and Scientific Institute of Law, Psychology and Innovative Education Lviv Polytechnic National University, candidate of historical sciences, associate professor departments of theory, history and philosophy of law
Ph.D., Assoc. Prof.
FORM OF BOARD IN THE IDEOLOGY AND PRACTICE OF THE UKRAINIAN NATIONAL
STATEHOOD IN THE ERA OF COSSACKS
The place of the form of government in the ideology and practice of the Ukrainian national state creation in the Cossack era of national history is explored. It is argued that in Ukraine with the Cossacks, the birth of a republican form of government, which developed within the framework of the Zaporozhian Sich and the registered Cossack army, is primarily associated with it. It is noted that with the formation of the Cossack-Hetman State in the result of the National Revolution of the middle of the XVII century. the activity of many Ukrainian hetmans was aimed at advocating the necessity of establishing a monarchical form of government in Ukraine. It is suggested that the idea of building a Hetman monarchy in this day was, in fact, a fundamental ideologue in the ideology of the struggle for the preservation / consolidation of Ukrainian sovereignty.
Key words: Cossack, Hetmanate, republican form of government, monarchical form of government.
