CC BY
21
УДК [323.2:34]: [355 351:94] (477) "17"
I. Я. Терлюк
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащональний ушверситет "Львiвська полггехшка", доцент кафедри юторп держави i права, канд. ют. наук, доцент
ВИТОКИ КОНСТИТУЦШНО1 1ДЕОЛОГП УКРАШСЬКОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ ЯК НАЦ1ОНАЛЬНОГО
© ТерлюкI., Я., 2015
Дослщжено витоки конституцшноТ щеологп украТнського державотворення як нащонального. Наголошуеться на тому, що основи такоТ щеологп в УкраТш було закладено в середиш XVII ст., коли уперше було обгрунтовано потребу в розбудов1 нацюнальноТ держави тод1шшх украТнщв як незалежноТ, а головно, соборноТ. Щдкреслено, що спроба запровадити монарх1зм була зумовлена потребою зовшшньоТ лег1тим1зац1Т" щеТ держави.
Ключов1 слова: украТнський конституц1онал1зм, конституцшна 1деолог1я, нац1о-нальна 1деолог1я, Нащональна революц1я украТнського народу середини XVII ст.
И. Я. Терлюк
ИСТОКИ КОНСТИТУЦИОННОЙ ИДЕОЛОГИИ УКРАИНСКОЙ ГОСУДАРСТВЕННОСТИ КАК НАЦИОНАЛЬНОЙ
Исследованы истоки конституционной идеологии украинской государственности как национальной. Подчеркивается, что основы такой идеологии в Украине заложены в середине XVII в., когда впервые была обоснована необходимость развития национального государства тогдашних украинцев как независимого, и главным образом, соборного. Подчеркнуто, что попытка ввести монархизм была обусловлена необходимостью внешней легитимизации этого государства.
Ключевые слова: украинский конституционализм, конституционная идеология, национальная идеология, Национальная революция украинского народа середины XVII в.
I. Ya. Terlyuk
THE ORIGINS OF CONSTITUTIONAL IDEOLOGY OF THE UKRAINIAN STATE FORMATION AS THE NATIONAL ONE
We study the origins of constitutional ideology of the Ukrainian state formation as the national one. It is emphasized that the foundations of this ideology in Ukraine was founded in the middle of the XVII century, when on conditions of National Revolution of the Ukrainian people, the necessity of the development of the former Ukrainian national state as an independent, and mainly, sovereign was justified. It is emphasized that the attempt to introduce monarchism was caused by the need of external legitimization of the State.
Key words: Ukrainian constitutionalism, constitutional ideology, national ideology, the National Revolution of the Ukrainian people in the middle of the XVIIth century.
Постановка проблеми. Вважасться, що конституцiоналiзм належить до тих явищ, яю "виникли значно рашше, шж сформувалися уявлення про них" [5, с. 50]. Звщси лопчним виглядае висновок про те, що поняття конституци не е зовшм тотожним поняттю конституцiоналiзму.
На думку цитованого вище автора, конститущоналiзм - це полггико-правова система, що "функщонально виходить за межi Конституци i взагалi права, вгдбивае особливостг менталтету i буття народу" (тут i далi курсив наш - I. Т.) [6, с. 3], вщображае його цш й вказуе напрям розвитку, iнакше кажучи - закладае основи нащональног iдеологn, зокрема !! складово! - полiтико-правових уявлень (концепцш, доктрин) щодо оргашзацп суспiльства i держави, !х взаемних прав i обов'язкiв та функщонування права (того, що в основному пщпадае пiд визначення конституцтног iдеологií). На нашу думку, основи тако! щеологи в Укра!ш було закладено у добу Хмельниччини -перших роюв Нащонально! революци укра!нського народу середини - друго! половини XVII ст. Вважаемо, що для розумшня нащонального державотворчого процесу, зокрема в умовах тдготовки i проведення конституцшно! реформи сьогодення, надзвичайно важливим е сучасний погляд не лише на традицп й практику, але й на штелектуальш витоки й закладення щеолопчних засад укра!нського конституцiоналiзму.
Стан дослщження. Вiтчизняну iсторiографiю, присвячену проблемам укра!нського конститу-цiоналiзму, умовно можна передшити на кiлька груп. Переважна бшьшють - це працi теоретиюв-конституцiоналiстiв (В. Шаповала, П. Стецюка, С. Шевчука, М. Савчина, А. Крусян, М. Орзiха, Ю. Тодики та багатьох ш.), якась частина - юториюв права (чи не найбшьш помiтнi автори: О. Мироненко, В. Срмолаев, О. Кресiн) та "чистих юториюв". Серед останнiх проблема демокра-тичних традицiй укра!нського народу його свободолюбства, потягу до рiвностi, справедливостi, виборностi владних органiв, !х децентралiзацil, тобто традицiй, якi покладено в основу сучасного розумiння явища конституцiоналiзму, стала предметом дослiджень В. Кононенка, С. Полтавця,
0. Ситника, В. Смолiя, В. Степанкова, О. Струкевича, В. Шевчука, Т.Чухлiба та ш. Проте, як нам видаеться, попри велику юторюграфда означена у заголовку проблема формально та поверхово виглядае бшьш знайомою, ашж глибинно зрозумшою та засвоеною.
Мета статть Привернути увагу до проблеми щеолопчних витоюв обгрунтування укра!нського державотворення як нащонального, потреби змши форми державного правлшня i класифiкацil форм мiждержавних правових зв'язкiв у першi роки Нащонально! революци середини XVII столггтя - доби Хмельниччини.
Виклад основних положень. Визвольна вшна укра!нського народу середини XVII ст. тд керiвництвом гетьмана Б.Хмельницького, що була викликана жорстоким сощальним гнобленням, наростанням перешкод у розвитку нащонально! культури та мови, утисками православно! релт!, мала уш ознаки нацiонально! революцi!. Революцшний характер подiй укра!нсько! iсторi!, яю розпочалися пiд керiвництвом гетьмана Богдана Хмельницького 1648 р. (Хмельниччина) й тривали до лшвщаци восени 1676 р. козацьких державних шституцш гетьмана Петра Дорошенка у Правобережнiй Укра!ш, найпослiдовнiше обстоюеться та найгрунтовнiше аргументуеться у працях провщних вiтчизняних учених-медiевiстiв В. Смолiя та В. Степанкова. Револющя, - тому що в роки нащонально-визвольно! боротьби було здшснено кардинальш змiни в суспiльному лад^ державному устро! та правi. Нащональна, - тому що щ змши об'ективно вщповщали iнтересам усiх сощальних прошаркiв укра!нського народу [9].
Започаткувавши козацько-гетьманську державу, революцiя дала початок яюсному етаповi в розвитку ще! козацько! державностi як укралнськог державноi idei (тут i далi видiлення наше -
1. Т.), що виявлялася у створент нащонально1 держави. Пюнером такого тдходу щодо можливих перспектив вггчизняного державотворення е тдстави вважати гетьмана Богдана Хмельницького.
Уперше гетьман Б. Хмельницький сформулював 1дею створення нацiонально! держави, хоча й на обмеженш територi! та залежно! в1д Речi Посполито!, шсля здобутих перемог пiд Жовтими Водами i Корсунем. Тодi в його програмi вимог до польського уряду йшлося про створення по Бшу Церкву й Умань удiльно!, з визначеними кордонами, держави [3, с. 239, 240]. А вже наступного, 1649 року, Б. Хмельницький у сво!х вимогах шшов дал^ й уперше в юторп укра!нсько! сустльно! та полiтико-правово! думки сформулював основш принципи нацiонально! державно! ще!, висунувши посутi полiтичну програму укра!нського державотворення, що умовно мiстить три пункти.
По-перше, було сформульовано положения про соборшсть Украгнськог держави.
1деолопя i практика Нацюнально! революцп пiд проводом Богдана Хмельницького однозначно засвщчують: йдеться не лише i не просто про створення держави, а держави етшчно! (нацюнально!). Досить виразно ця думка звучить уже в проголошеному гетьманському Унiверсалi 1648 р.: "...Ми зазнали чимало шкоди i кривд вщ ляхiв i рiзних панiв, яю порушили нашi права i зневажили наше Вшсько Запорiзьке, через що Украгна наша i слава i Божi доми мало не загинули, i святi мiсця i тша святих... i знову чути плач^ крики, ламання рук, рвання волосся (мати [за] дитину, батько [за] сина, син [за] батька) - це ридання ваег Украгни голосами пробивае небо, благаючи помсти в1д господа бога, - ось чому хочу я шаблею знищити цього неприятеля, пробиваючись за ним до В1сли" [Див.: 11 - "Зазивт умверсали", с . 177]. Восени того самого року, тсля низки блискучих перемог над поляками, Б. Хмельницький у лисп до турецького султана Мухамеда зазначав: "а нам Господь бог ... за нашi кривди дозволив взяти тд владу бшьшу половину польського королiвства, Украшу, Бшу Русь, Волинь, Подшля з ушею Руссю аж по Вюлу..." [Цит. за: 9, с. 23, 24].
Зрештою, наголос на полггичнш незалежносп Укра!ни та етшчнш державносп е нас^зною думкою в ушх переговорах, виступах i дiяннях гетьмана. Вщтак у реалiзацп задуманого Б. Хмельницький убачав вдаощ основну мету свое! дiяльностi ("Виб'ю з людсько! неволi руський народ увесь! Перше я за свою шкоду i кривду воював, тепер буду воювати за нашу православну вiру. Поможе меш в тому чернь уся - по Люблш, по Краюв, i я И не вщступлю, бо це права рука наша, щоб <...> [польськi пани], знищивши хлопiв, i на козакiв не вдарили... За границю вiйною не тду, шаблi на туркiв i татар не шдшму... А ставши на Вюл^ скажу далi ляхам: сидгги, мовчiти ляхи") [1, с. 108, 109].
Справедливости ради зазначимо, що в юторюграфп не усi вважають тогочасну державну полiтику Б. Хмельницького соборною. Згадаемо авторитетну думку про те, що в полггищ гетьмана "прюритет вбагатократ над щеею нацiонального визволення всього народу надавався завданню створення станово! козацько! держави, i зовсiм не обов'язково, щоб така держава обшмала всю етшчну територiю" [4, с. 18, 19].
По-друге, було висловлено ¡дею незалежност1 утвореног держави в1д польського короля. Це добре простежуеться з полггично! доктрини самих повсталих; це добре розумши втаемниченi тогочаснi полiтики. Так, польський магнат Микола Потоцький вже на початку березня 1648 р. зауважував, що козаки "хочуть необмежено панувати на Укра!ш, складати договори з шоземними монархами i те все робити, що 1м подобаеться" [1, с. 117-119]. Наступного року: "...Лядська земля згине, а Русь ще в цьому роцi панувати буде. <.> Нас Бог вщ них (Польщi i Литви - I. Т.) увшьнив -короля ми не обирали i не коронували, i хреста йому не цшували. А вони до нас про це не писали i не присилали, i ми волею Божою цим вiд них стали вшьш" [Там само, с. 152]. На думку дослщниюв, тут вш "розмовляв з послами не як ватажок повстанцiв, а як володар Украши" [7, с. 200].
По-трете, утворена Украгнська держава розглядалася як спадкоемиця Кигвськог Руа. Зокрема тд час переговорiв з поляками, Б. Хмельницький припускав укладення миру з Рiччю Посполитою лише за умови визнання 11 урядом незалежносп козацько! Укра!ни в тих кордонах, "що володши благочестивi великi князi" [1, с. 153].
Та попри чггко визначену мету - розбудову незалежно! держави, що охоплювала б уш землi тодiшнього етнiчного розселення укра!нщв - державотворчий поступ укра!нцiв цшком залежав вiд военних успiхiв армп гетьмана Б. Хмельницького.
Пiсля поразки козацьких вшськ пiд Зборовом однойменний договiр визначав укра!нську державнiсть як автономну (за В. Шевчуком - субдержаву) у складi Речi Посполито! [13, с. 20, 21]. А з укладенням Бшоцерювського миру, польський уряд взяв курс на лшвщащю державно! автономи Гетьманщини. I попри те, що тсля устшно! битви пiд горою Батiг, з 1652 р. по 1654 р. Укра!на фактично i юридично виступала як цшком суверенна держава, що "не визнавала над собою шшо! влади, ^м влади свого гетьмана", вже з осеш 1653 р. поляки поновлюють военш дп. А в середиш грудня того ж року укладаеться польсько-кримський Кам'янецький договiр, який не передбачав юнування козацько! Укра!ни й дозволяв польським шдроздшам у найближчi часи
окупувати ïï терени. Усвщомлення критичностi ситуацп й безперспективностi HaMipiB будувати украшську державу як автономт в складi Польщi, Б.Хмельницький, ведучи активну i багато-сторонню дипломатичну дiяльнiсть, остаточно зважусться на нову спробу побудувати украшську державу, але вже nid протекторатом Москови [12, с. 77, 78].
З укладанням т. зв. Переяславського (чи Московсько-Переяславського) договору починасться новий етап юридичного закртлення (визнання) украгнськог державностi, але вже у межах Московщини.
За умовами договору, Украша збертала свш державний устрш i свою територда, але на умовах певного контролю мiжнародних зносин з боку царя й виплати царевi данини як протекторовi за оборону проти зовшшшх воропв [14, с. 129]. Зважаючи на це, багато вчених розцшюють таю обмеження прав Украши як номшальну протекщю росiйського царя, як номiнальну васальну залежнють вiд Росiï. Однак право на провадження зовнiшньоï полiтики, яким у той час володша Украша, (за М. Грушевським) було прерогативою саме самостiйноï держави [2, с. 751-754]. Мiж iншим, визнаючи стосунки мiж Украшою i Росieю, необхщно брати до уваги стан православно!' церкви - ще1' дуже впливово1' iнстанцiï: вона залишалася самостiйною, не тдлеглою росiйському патрiархату.
Значення Московсько-Переяславського договору полягае в тому, що вш у полтичному вiдношеннi юридично засвiдчував на мiжнародному рiвнi вщокремлення Украши вiд Речi Посполитоï (мало важливе позитивне значення), а у правовому - створення вшськово-полггичного союзу антипольськоï спрямованосп у формi сюзерештету-васалггету з династiею Романових сусiдньоï Московськоï держави. Iлюстрацiею стосункiв васалiтету-сюзеренiтету стала, зокрема практика присяги на вiрнiсть царевi новообраного гетьмана разом iз старшиною та укладення мiж ними договiрних (гетьманських) статей.
Водночас iз утвердженням нацiональноï державноï iдеï, шшим сегментом державно-правових поглядiв гетьмана Богдана Хмельницького стало в1дродження ideïукралнського монарх1зму.
Б. Хмельницький прямо чи опосередковано висловлюе думку про свою владу не як владу виборного гетьмана, а самодержавну владу володаря Украюсь^ держави (князiвства). Вже у лютому 1649 р., промовляючи до польських комiсарiв у Переяслав^ вш без натякiв заявляв: "Правда то есть, жем лихий i малий чоловш, але то мi Бог дав, жем есть единовладцем i самодержцем руським..." [1, с. 108, 109]. Украшсью землi називав "сво1м князiвством": "Досить маю тепер <...> на Украïнi, Подшт i Волинi <...> у землi i в князiвствi мо1м по Львiв, Холм i Галич, куди земля руська сягае i мова руська заходить". Коли мова зайшла про дп гетьманськоï адмiнiстрацiï в Киев^ пiдкреслював: "Я можу розпоряджатись в цьому крш. Кшв мое мiсто, я пан воевода кшвський" [Там само].
Дослiдники звертають увагу на започаткування процесу утвердження в свщомосп рiзних верств погляду на владу Гетьмана, як на владу, дану вщ Бога. Так, полковники у своему листуванш з прикордонними московськими воеводами титулують Хмельницького: "Божею милютю великий государь Богдан Хмельницький", а митрополит Сильвестр Косов називае його "нашоï землi начальником i повелителем" [8, с. 112, 113].
Вважаемо, що реальш кроки Б. Хмельницького щодо закладення власноï династп (Молдавськi походи - Тимiш Хмельницький) й спроба закрiплення вiтчизняного монаризму у формi спадкового гетьманства (Юрш Хмельницький) в очах великого гетьмана мали легiтимiзувати на зовнi його владу й стати гаранпею визнання Украюсь^ держави як суб'екта в европейськш полiтицi.
Висновки. Основи конституцiйноï (полiтико-правовоï) iдеологiï укра1нського державотворення, що основувалася на принципах розбудови нацiональноï, незалежноï та, головно, соборноï держави (нацiональноï iдеологiï - Т. I.), було закладено у першi роки Нацiональноï революцiï середини XVII столггтя - добу Хмельниччини. Спроба вщродження/запровадження монархiзму, носiем якого був гетьман Б. Хмельницький, зумовлювалася передовым потребою зовнiшньоï
легiтимiзацi! держави - !! визнання монархiчною Свропою. Юридичне закрiплення укра!нсько! козацько-гетьмансько! державностi вiдбулося на основi Зборiвсько! й Бiлоцеркiвсько! угод (як автономiя в межах Речi Посполито!) та Московсько-Переяславського договору з Московською державою (полггично-васальна залежнiсть).
1. Воссоединение Украины с Россией: Документы и материалы в трех томах.- Т. 2. - М. : Издательство академии наук СССР, 1953. - 456с. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://mirknig.com/knigi/history/1181326480-vossoedinenie-ukrainy-s-rossiey-v-3-h-tomah.html 2. Грушевський М. 1стор1я Украгни-Руси: в 11 т., 12 кн. /М. Грушевський. - Т. 9. Кн. 1. - К.: Наук. думка, 1996. - 880 с. 3. 1стор1я украгнського козацтва: нариси: у 2 т. - Т. 1 /редкол.: В. А.Смол1й (в1дп. ред.) та т. - К.: Вид. д1м "Киево-Могилянська академ1я ", 2006. - 800 с. 4. Макарчук С. Державотворч1, нащональш / сощальш спектри пол1тики Б. Хмельницького / С. А. Макарчук // Козацью в1йни XVII столття в ¡сторичтй св1домост1 польського та украгнського народ1в. - Льв1в-Люблт, 1996. - С. 9-20. 5. Орзих М. Ф. Категориальное опрецеление перспектив науки конституционного права // Наука конститущйного права Украгни: сучасний стан та напрямки розвитку: [матер1али вистутв учас. "круглого столу" / за ред. А. П. Гетьмана). - X.: Право, 2009. 6. ОрзихМ. Ф. Конституционное право Украины: Учеб.-метод. пособие. - О., 2003. 7. Полонська-Василенко Н. 1стор1я Украгни: у 2-х т. -Т. 1. До середини XVII стол1ття /Н. Полонська-Василенко. - 2-ге вид. - К.: Либ1дь, 1993. - 640 с. 8. Полтавець С. Украгнська пол1тична думка середини XVII стол1ття / С. Полтавець / за ред. В. В. Кривошег. - К., Св1тогляд, 2009. - 170 с. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/nauk-mon/Monographpravlena.pdf 9.Смол1й В. А. Украгнська державна ¡дея Х^^Х^П стол1ть: проблеми формування, еволюцИ, реал1зацИ/В. А. Смол1й, В. С. Степанков. -К.: Альтернативи,1997. - 368 с. 10. Смол1й В. А. Украгнська нащональна револющя XVII ст. (1648-1676рр.) / В. А. Смол1й, В. С. Степанков. - К. : Альтернативи, 1999 - 352 с. 11. Тисяча роюв украгнськог сустльно-полтичног думки: у 9-ти т.- Т. III Кн. 1. - Третя чверть XVII ст. /упоряд., передмова В. Шевчука. - К. : Днтро, 2001. - 504 с. 12. Терлюк I. Я. Пол1тико-правова доктрина козацького державотворення: нарис ¡стори украгнськог державног ¡дег /1. Я. Терлюк, I. М. Флис. -Льв1в: Вид-во Тараса Сороки, 2008. - 300 с. 13. Шевчук В. Сустльно-полтична думка в Укран в друг1й половин7 XVII - на початку (до 1710 р.) XVIII стол1ття / В. Шевчук // Тисяча роюв украгнськог сустльно-полтичног думки: у 9-ти т. - Т. III. Книга перша (Третя чверть XVII ст.) / упоряд., передмова В. Шевчука. - К. : Днтро, 2001. - С. 7-172. 14. Яковл1в А. Украгнсько-московсью договори в XVII-XVIII ст. / А. Яковл1в // Укр. ¡стор. журнал. - 1995. - Вип. 6, № 405. - С. 124-138.
