CC BY
7
УДК 321.01: 342.413 (477)
1ван Терлюк
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка",
канд. ютор. наук, доц. кафедри юторп держави i права i.terlyuk2406@gmail.com
ФЕНОМЕН НАЦН У НАУКОВОМУ ДИСКУРС1: ДО МЕТОДОЛОГИ ПРОБЛЕМИ ICTOP^HOÏ СПАДКОСМНОСТ1
НАЦП ТА ДЕРЖАВИ
© Терлюк I., 2018
Висвгглено пашвш у в^чизнянш та свiтовiй науковiй думцi пщходи щодо cyTHOCTi поняття "нащя", його змкту й обсягу, часу появи, а також взаемозв'язку з поняттями "етнос" i "народ". Наголошено на тому, що поняття "нащя" найчаспше корелюе з поняттями "етнос" i "народ". Висловлено думку, що нащя - це народ, пщнесений запасом державницьких сил, надшений змогою до самощентифжацн й вiдмежyвання вiд ¡нших нац1й державними кордонами, а також-iнтегрyвання 1нших нац1й до складу свое'1 держави на правах нацiональних меншин.
Ключовi слова: народ; етнос; нащя; полггична нац1я; нац1ональна держава; державшсть.
Иван Терлюк
ФЕНОМЕН НАЦИИ В НАУЧНОМ ДИСКУРСЕ: К МЕТОДОЛОГИИ ПРОБЛЕМЫ ИСТОРИЧЕСКОЙ ПРЕЕМСТВЕННОСТИ НАЦИИ И ГОСУДАРСТВА
Освещаются господствующие в отечественной и мировой научной мысли подходы к сущности понятия "нация", его содержания и объема, времени появления, а также взаимосвязи с понятиями "этнос" и "народ". Отмечается, что понятие "нация" чаще всего коррелирует с понятиями "этнос" и "народ". Высказывается мнение, что нация - это народ, приподнятый запасом государственных сил, наделенный возможностями к самоидентификации и отделения от других наций государственными границами, а также-интегри-рования других наций в состав своего государства на правах национальных меньшинств.
Ключевые слова: народ; этнос; нация; политическая нация; национальное государство; государственность.
Ivan Terlyuk
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of History of State and Law Ph.D., Assoc. Prof.
THE PHENOMENON OF THE NATION IN THE SCIENTIFIC DISCUSSION: TO THE METHODOLOGY OF THE PROBLEM OF HISTORICAL CONTINUITY OF THE NATION AND STATE
The prevailing approaches in the domestic and world scientific thought are the approaches to the essence of the concept of "nation", its content and volume, the time of
appearance, as well as the relationship with the concepts of "ethnos" and "people". It is emphasized that the concept of "nation" most often correlates with the concepts of "ethnos" and "people". The idea is that the nation is a people that is exalted by the stockpile of state forces, endowed with the ability to identify and separate from other nations the state borders, as well as the integration of other nations into their national sovereignty as national minorities.
Key words: people; ethnic group; nation; political nation; national state; statehood.
Постановка проблеми. Pi4 очевидна, що перш шж говорити про юторичну спадкоемнють украшських наци та державносп, слщ, звюно, розкрити змютове значення низки понять. Найперше поняття спадкоемносп, яке, на нашу думку, апрiорi передбачае з'ясування поняття правово! (державно-правово!) традицп. Та, головне, скласти ra6i чгтке уявлення про сутнють феномешв, з одного боку, власне держави i державносп, а з шшого, -наци та нацюнально! держави, !х появи, механiзмiв i чинникiв формування тощо. Первинною у цьому перелiку вважаемо "нащю".Адже сьогоднi, як i ранiше, (етно)нацюнальна спiльнота- базова одиниця суспшьно! оргашзацп, та й значущiсть подiлу людства за нацiональним критерiем залишаеться незаперечним фактом.
Анашз дослщження проблеми. Означена у заголовку наукова проблема мае загалом поважну лiтературу, створену переважно зусиллями фiлософiв, культурологiв, iсторикiв, а також представниюв iнших наук. Лише 1хнш перелiк зайняв би не одну сторшку тексту. Своерщним компецщумом поглядiв багатьох вчених на проблему наци можна вважати книгу С. Жижка, де вперше зiбрано широкий щдбр матерiалiв, яю iлюструють становлення нацiй у свiтi, а також нацюнально-визвольш змагання украшського народу, формують вартостi патрiотичного свiтогляду [1]. Навпъ гортаючи цю книгу доходимо переконання, що нацiя як об'ект шзнання е складним системним явищем, що закожмрно потребуе здiйснення усебiчного, багатс^вневого та багатоаспектного аналiзу. А вщтак нацiя як наукова проблема виглядае бiльш знайомою, ашж глибинно зрозумшою та засвоеною.
Мета статп - привернути увагу до проблеми вивчення наци як базово! одиницi сустльно! оргашзаци; висвiтлити панiвнi у впчизнянш та свiтовiй науковiй думцi пщходи щодо сутностi поняття "нацiя", його змюту й обсягу, часу появи, взаемозв'язку з поняттями "етнос" i "народ" тощо.
Виклад основного матерiалу. Принаймнi з друго! половини минулого столгття нацгя (тут i далi курсив наш - 1.Т.) як наукова проблема - чи не найуживашше i водночас найбiльш дискусшне питання свгтово! соцiогуманiтаристики. У вгтчизнянш науцi "нацiональна проблематика" виразно залишаеться в центрi запеклих наукових дискусш упродовж останнiх щонайменше тридцяти роюв. Дискусп вiдбуваються навколо з'ясування сутносп самого поняття "нацiя", його змюту i обсягу, часу появи, взаемозв'язку з поняттями "етнос" i "народ" тощо. Часто-густо щ термiни вживаються як синошми, хоча мiж ними е певш вiдмiнностi. Знання останшх, погодьмося з К. Галушко, е необхщним не лише для усвщомлення подiй минулого, але й для розумшня логiки сучасних полiтичних та суспшьних процесiв [2, с. 2].
Найбшьш багатоплановим з перелiчених е поняття народу, хоча сучасна наука не дае вичерпно! вiдповiдi на питання, що слщ вважати народом. Бшьш того, у юриспруденцil це поняття вважають маловживаним та, загалом, маловщомим серед правник1в [3, с. 282]. Причина цього, очевидно, криеться у тому, що в украшськш традицil суспiльноl думки поняття "народу" завжди пов'язувалося з культурною, а не полгтичною спiльнотою. Проте цю прогалину можна компенсувати через звернення до здобутк1в iнших галузей знань - етнологil, етнодержавознавства, полiтологil, соцюлогй тощо. Узагальнюючи сентенцй, що мютяться у численних працях з царини зазначених вище наук щодо народознавчих проблем [Див. напр.: 4], доходимо висновку, що п1д "народом" слщ розумгти людську спiльноту, взагалi людей, "переважно у великш кiлькостi" [5, с. 174] чи населення певно! кра!ни або регiону в трьох значеннях - соцiальному, етнiчному та сусшльно-полгтичному.
У соцiальному значеннi, народ як сшльнота - це колектив людей, що об'еднуе рiзнi сощальш групи i верстви суспiльства ("широю народнi маси"), як1 еднаються на засадах соцгальностг, себто внутрiшньо-необхдного потягу, що змушуе людей вступати у в1дносини з iншими людьми з метою задоволення сво!х, передовам, соцiально-економiчних потреб. З iншого боку, таке сощальне тлумачення поняття "народ"
виглядае доволi однобоко. На думку шмецького вченого К. Ясперса, народ тсд "народ", коли вiн "структурований, усвщомлюе себе в сво!х життевих устоях, в своему мислент i традищях". I тим вш вiдрiзняеться вщ маси, яка, "навпаки, не структурована, не мае самоусвщомлення, однорщна i квантитативна, вона позбавлена будь-яких вщмшних рис, традицiй, грунту - вона порожня..." [6, с. 142-143]. 1ншими словами, повинт бути речi, яю його (народ - 1.Т.) згуртовують i перетворюють не на масу, яка, за К. Ясперсом, "е об'ектом пропаганди i навiювання, не знае вщповщальносп i живе на найнижчому рiвнi свiдомостi" [6, с. 143], а на сшльноту, що мае оргатчт спiльнi iнтереси.
Останш кореняться у специфiчних елементах духовно! i матерiально! культури, мовi, релш!, а також в усвiдомленнi свое! едносп й вiдмiнностi вiд шших. Сукупнiсть усiх цих рис в наущ позначаються термiном етшчшсть (за В. Свтухом - термiн, який вщтворюе якiснi характеристики людини або групи людей, пов'язаш з !хтм етнiчним походженням i якi виявляються у побутi, культурi, поведiнцi, й загалом у ментальностi, пiдтверджуючи це походження та вирiзняючи !х з-помiж iнших [7, с 104]). Народ, якому властивi зазначенi риси еттчносп ще називають етносом. За усталеним визначенням, етнос (еттчна спшьнота) - це стала людська спшьнота з рисами етнiчностi, що юторично виникае на певнiй територп, не залежить вщ волi певних людей, яю до не! входять, i здатна за рахунок самовiдтворення до стшкого багатовiкового iснування [8, с. 369; 2, с. 16]. На тлi всього етносу певними рисами культури чи дiалектом сильно може в^^знятися етшчна група, однак при цьому вона залишаеться його складовою частиною [9, с. 19].
У суспшьно-полггичному значеннi народ - це "населення держави, що утворюе едину спшьнють" [10, с. 46] незалежно вщ кiлькостi етнiчних спiльнот, яю в нiй iснують або громадяни певно! кра!ни незалежно вiд еттчного походження та релт!, яких об'еднують (в iдеалi - 1.Т.) спшьш громадянськi (нацiонально-громадянськi - 1.Т.) штереси. Такий народ ще називають нацгею.
Наука сьогодш виробила десятки дефшщш поняття "нацiя" [Див., напр.: 1, с. 163-203], яю бiльше чи менше вiдповiдають нашому розумiнню й сприйняттю цього феномена. Можна погодитися з тим, що у найзагальшшому визначенш нацiя - це така спшьнота людей, що юторично "складаеться в ходi формування спiльностi !хньо! територп, економiчних зв'язкiв, лггературно! мови, деяких особливостей культури i характеру, яю складають И ознаки" [11]. Проте ближча до ютини, як нам бачиться, дефшщя проф. I. Кресшо!. Вона мае за нащю спiльнiсть "людей незалежно вiд !хнього етнiчного походження, об'еднаних полiтичними штересами, усвiдомленням свое! спiльностi на певнш територп (землi) з певною державною оргашзащею (суверенiтетом), единим громадянством, юридичними правами та обов'язками, культурою i традищями" [12, с. 105]. У будь-якому випадку мають ращю т дослiдники, якi вважають, що нащя - це народ, надшений державотворчим потенщалом та здатний самощентифшуватись i вiдмежовуватись вiд iнших нацiй кордонами держави чи штегрувати !х до свого складу на правах нащональних меншин у межах цих кордошв [2, с. 283]. У цьому контекст сам термiн "нацiя" iнодi iнтерпретуеться визначенням -"громадянське суспшьство". Погоджуемося iз Ю. Земським, що нащею (як i громадянським суспшьством) узагальнено називають кожне суспiльство, "яке живе щеею власно! едностi, стльно! вiдповiдальностi за минуле та стльно! волi у прагненнi майбуття, усвщомлення свiтоглядно! (в сенсi iдеалiв, цшностей та прiоритетiв) спорiдненостi всiх члешв суспiльства, а водночас - i усвiдомлення рiвностi всiх у межах единого правового поля" [13, с. 8-9].
Можна було б навести ще деюлька близьких нам дефшщш "нащ!", проте чи це матиме сенс. Адже у наущ давно прийнято вважати, що яко!сь одше! дефiнiцi! поняттю нацi!, зокрема тако!, що була б однозначною й загальновизнаною, на сьогоднi не юнуе. Бiльш того, авторитетний фах1вець з проблем вивчення нацi! та нащотворення, британський вчений Г'ю Сетон-Уотсон якось зауважував, що взагалi "неможливо дати жодного наукового визначення нацi!" [Цит. за: 14, с. 8-9]. Серед шшого тому, на думку ще одного видатного британського вченого Едгара Карра, що "слово "нащя" означае рiзнi речi для рiзних народiв i в рiзних мовах" [Цит. за: 15, с. 21-22]. Вщгак, очевидно, мають ращю впчизняш автори вщомо! монографi!, за якими основш причини вiдсутностi единого наукового визначення феномену "нац1я" полягають у багатогранносп функц1й, що пов'язанi з ним, яю нормують i легiтимiзують майже усi прояви суспiльного буття людини [16, с. 12]. До того ж, слщ пам'ятати, що наця динамiчний органiзм, i дане раз i назавжди визначення буде суперечити законам дiалектики, бо по-рiзному варто трактувати нацiю в перiод становлення та у перiод !! зршосп [17, с. 34].
У значент "нацiя" поняття "народ" також iнодi застосовуеться у мiжнародному правi.
Теоретичне осмислення проблем наци й нацютворення, вщповщно до усталено! в наущ традицп, фактично зводиться до вивчення наци з позицш "етшчноГ ("примордiалiстськоI" або первинно!) чи "полгтичноГ ("конструктивютсько!") парадигм.
Примордiалiстський пiдхiд дослщження сутносп наци, чинникiв та механiзмiв И формування та взаемовщносин з шшими суспiльними утвореннями, що загалом сформулювався в 60-х роках. ХХ столптя, основуеться на засадi iснування наци як сощально! спiльноти впродовж тривалого iсторичного перiоду. Аргументами цього слугували таю об'ективнi ознаки як сшльне походження, територ1я, релiгiя, культура, мова, расовий тип, псиичний склад, свногляд тощо, обов'язковi для усiх члешв спiльноти, котрi вщчувають належнiсть до не!, на противагу iншим подiбним спiльнотам. Зрештою, жодна з приписуваних наци сукупностi ознак не е ан достатньою, анi необхщною [14, с. 8]. Для примордiалiстiв сутнють наци цiлком вкладаеться у досить вдале поняття "загального духу". Автор якого - Ш. Монтеск'е - писав: "численш речi керують людьми: клмат, релiгiя, закони, рщ правлшня, приклади з минулого, звича!. З усього цього формуеться й походить загальний дух народу" [18, с. 152]. Осюльки етнокультурнi та етнополгтичш характеристики наци для вчених-примордiалiстiв, назагал, е споконвiчними, то й поняття етносу i наци ними сприймаеться як (майже) тотожнi. З-пом1ж визнаних авторитетiв свново! науки примордiалiстського шдходу у вивченнi наци - iмена американдiв Джона Армстронга, Клiфорта Грца, Вокера Коннора, британця Ентонi Смта чи нiмдя Дитера Лангевiше. У внчизнянш юторюграфи з позидiй примордiалiстського пщходу рiзнi аспекти проблеми укра!нського нацiотворення представленi дослщженнями Василя Балушка, Ярослава Дашкевича, Ярослава 1саевича, Серпя Плохiя, Юрiя Фiгурного, Валерiя Шевчука та ш.
Для прихильниюв полнично! парадигми феномен наци, звiсно, насамперед, - полiтичне явище. На !хню думку, бiльшiсть сучасних нацш сформувалися впродовж Х1Х - початку ХХ столптя, а вщтак поява наци стае можливою лише у модерну добу (звщси ще одна назва цього пщходу як модертстська концепцгя нацп). Модершсти не заперечують примордiальностi (первинностi) етнiчних спiльнот, однак подальший !хнш розвиток розглядають через призму содiально! структури суспiльства. Для них нащя -результат штелектуального "конструювання", коли представники штелектуально! елiти через популяри-зацiю ще! наци, тобто "ще! едностi сусшльства, ще! сшльних штересш i сшльно! вiдповiдальностi та ще! рiвностi усiх перед единим законодавством" [13, с. 9], виступили "будителями" широких народних мас до свщомого нацiонального життя. При цьому головним знаряддям тако! конструкци стае вироблення спiльного уявлення про сшльну iсторичну долю. З-пом1ж учених-дослщниюв феномену наци з позицш модершстсько! концепци свiтового визнання досягли французький експерт стародавшх мов i дивiлiзацiй позаминулого столiття Ернест Ренан, американдi Бенедикт Андерсон та Константин Симонс-Симонолевич, британдi Ернест Гелнер та Ерш Гобсбаум, чех Мирослав Грох, шмецький содiолог i полiтолог чеського походження Карл Дойч, французький содiолог Доммк Шнаппер, роаянин Валерiй Тiшков та Проблеми укра!нського нацiотворення у рамках модершстсько! парадигми дослщжують Ярослав Грицак, Сергiй Скельчик, Георгiй Касьянов, Богдан Кравченко, Впалш Масненко, Роман Шпорлюк та iн.
Звiсно, кожний iз пiдходiв щодо проблеми дослщження наци та надiотворення, мае сво! переваги та недолiки. Вiдтак дискусп м1ж двома групами теоретикiв призводили до появи нових напрямiв у вивченш рiзних аспектiв феномену наци. Наприклад, у другiй половинi минулого столптя у захщноевропейськш науцi був популярний т. зв. 1нструментал1ський пщхщ. Його представники -С. Олзак, Дж. Нейгел та !х однодумцi (Д. Горовiтд, Дж. Ротшильд, А. Коен та ш.) - поняття "нац1я" загалом ототожнювали з поняттям етнiчнiсть. Належнiсть людини до певно! наци вони детермiнували ситуадiйно, тобто вважали, що вона обумовлюеться, передовым, И ситуативною реакцiею в груповому чи iндивiдуальному порядку [19, р. 4-5]. 1ншими словами, представники шструменталюького напряму у вивченнi поняття наци не орiентувалися на пошук його об'ективних основ, а - на виявлення тих функцiй, яю вона виконуе. Варто також згадати, що у колишньому СРСР пашвним пщходом у вивченш наци та загалом нацюнальних вщносин була теоргя етносу. За нею нац1я була результатом еволюцшного процесу розвитку етносу (етшчно! групи). II найяскравiший представник Юлiан Бромлей вважав, що для кожно! соцiально-економiчноI формаци характерний свiй тип еттяно! спiльноти -народнiсть (для рабовласницько! або феодально!), а нац1я, вщповщно, - для буржуазно! або соцiалiстичноI [Див.: 20]. До слова, зрозумшо, що саме ця кондепдiя ще дос зберiгае поважний вплив на позицп вiтчизняних науковдiв. Певний штерес становить i содiобiологiчне розумiння етносу в
послщовно немарксиськш оригiнальнiй концепцй' Лева Гумшьова - т. зв. пасюнарна теоргя етносу [Див.: 21]. Зрештою, нащя - такий складний та багатогранний об'ект дослiдження, що дискусп щодо пiдходiв його вивчення триватимуть ще довго.
Висновки. Побiжний аналiз панiвних у вiтчизнянiй та свгговш науковiй думцi пiдходiв щодо сутносп поняття "нащя", його змiсту й обсягу, часу появи, взаемозв'язку з поняттями "етнос" i "народ" схиляе до таких висновюв.
По-перше, феномен наци у впчизнянш, европейськiй та свгговш науцi мае тривалу й плщну дослщницьку iсторiю. Вивчення наци, вщповщно з усталеною в наущ традищею, здшснюеться з позицiй "еттчноГ ("примордiалiстськоï" або первинно!) чи "полгтичноГ ("конструктивютськоГ' або мо-дернiстськоï) парадигм. Примордiалiсти (напр, американцi Дж. Армстронг, К. Грц, В. Коннор, британець Е. Смiт, нiмець Д. Лангевше, украïнцi В. Балушок, Я. Дашкевич, Я. 1саевич, С. Плохш, Ю. Фiгурний, В. Шевчук та ш.) на пiдставi об'ективних ознак, притаманних наци, як-то спiльне походження, територ1я, релiгiя, культура, мова, расовий тип, псиичний склад, свiтогляд тощо, загалом вважають, що наця як сощальна спiльнота iснуе впродовж тривалого юторичного перiоду. Тодi як для конструктивюпв (напр., американцi Б. Андерсон, К. Симонс-Симонолевич, британцi Е. Гелнер, Е. Гобсбаум, чех М. Грох, шмець К. Дойч, французи Е. Ренан, Д. Шнаппер, украшц Я. Грицак, С. Скельчик, Г. Касьянов, Б. Кравченко,
B. Масненко, Р. Шпорлюк та ш.) наця як модерне (сформувалося впродовж Х1Х - початку ХХ столгття) й полiтичне (пов'язане з державою, державотворенням) явище, е результатом "конструювання" суспiльства iнтелектуальною елггою шляхом популяризаци iдей його едносп, спiльних iнтересiв, стльно1" вiдповiдальностi та рiвностi усiх перед единим законодавством. Дискуси м1ж двома групами теоретиюв призводили до появи нових напрямiв у вивченнi рiзних аспектiв феномену наци (шструменталюький пiдхiд, теор1я етносу, пасюнарна теор1я етносу та ш.).
По-друге, поняття "нацiя" найчастiше корелюе з поняттями "етнос" i "народ". Ушх 1'х помилково подеколи уважають синошмами. Як найбiльш багатопланове iз зазначених понять бачимо поняття народу, яке розумiемо у трьох значеннях - сощальному (як колектив людей, що об'еднуе рiзнi соцiальнi групи i верстви суспшьства), етнiчному (як спшьноту зi своею мовою й специфiчними елементами духовно! i матерiальноï культури, а головне - усвщомленням свое! едностi й вiдмiнностi вщ iнших) та суспiльно-полiтичному (як населення держави, яке об'еднуеться в одну спшьноту на основi спшьних громадянських (нацюнально-громадянських) iнтересiв). Останне вiдповiдае розумшню нацiï як такого народу, що шднесений запасом державницьких сил, надшений змогою до самощентифшацп й вщмежування вiд iнших нацiй державними кордонами, а також - штегрування шших нацiй до складу свое1' держави на правах нащональних меншин.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Жижко С. Нащя як спшьнота. К.: Дншро, 2008. 805 с. 2. Галушко К. Народи, етноси, наци: Популярне видання. К.: Темпора, 2008. 72 с. 3. Бедрш М. Народ i право: взаемообумовленють i взаемозв'язки. Публ1чне право, 2013. № 2 (10). С. 281-284. 4. Етнографiя Украши / за ред.
C. Макарчука. Львiв: Свгг, 2004. 518 с.; Лозко Г. Етнодержавознавство. Фшософсько-теоретичний вимiр. Тернопшь: Мандрiвець, 2012. 384 с.; Макарчук С. А. Етшчна iсторiя Украши: навч. поаб. К.: Знання, 2008. 471 с.; Макарчук С.А. Украшський етнос (виникнення та юторичний розвиток). К.: НМК ВО, 1992. 148 с.; Мала енциклопедiя етнодержавознавства / ред. кол. : Ю. I. Римаренко (вщп. ред.) та ш. К.: Довiра; Генеза, 1996. 942 с.; Пономарьов А. П. Етшчнють та етшчна iсторiя Украши: курс лекцш. К.: Либщь, 1996. 272 с.; Тиводар М. Етнолопя. Ужгород : Гражда, 2010. 504 с. та ш. 5. Словник украшсько1' мови: [в 11-ти т.] / Редкол. I. К. Бшодщ та ш., редактори тому: В. О. Винник, Л. А. Юрчук. Том 5: Н-О. К.: Наук. думка, 1974. 840 с. 6. Ясперс К. Смысл и назначение истории: Пер. с нем. М.: Политиздат, 1991. 527 с. 7. Свтух В. Б. Етшчнють : енциклопедичний довщник; Нац. пед. ун-т iменi М. П. Драгоманова, Центр етноглобалютики. К. : Фешкс, 2012. 396 с. 8. Горбатенко В. П. Етнос. Юридична енциклопедiя: [в 6-ти т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемчушенко (голова) [та ш.]. Т. 2.: Д-Й. К.: Укр. енцикл., 1999. 744 с. 9. Макарчук С. А. Етшчна iсторiя Украши: навч. поаб. К.: Знання, 2008. 471 с. 10. Шаповал В.М. Народ. Юридична енциклопед1я: [в 6-ти т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (голова) [та ш.]. Т. 4.: Н-П. К.: Укр. енцикл., 2002. 720 с. 11. Наця URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%
D1%8F. 12. Кресша I. О. Нащя Юридична енциклопедiя: [в 6-ти т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемчушенко (голова) [та iH.]. Т. 4.: Н-П. К.: Укр. енцикл., 2002. 720 с. 13. Земський Ю. С. Польська, росшська та укра1нська елiти в змаганнях за Правобережну Украшу середини XIX столггтя. 1нститут украшсько! археографп iM. М. С. Грушевського НАН Укра1ни. Хмельницький: Б. в., 2011. 350 с.
14. Куць О. М., Мадш М. П. Етнонащональна свiдомiсть у державотворчих процесах. Харюв: ППВ "Новое слово", 2009. 318 с. 15. Картунов О. В. Вступ до етнополггологп: Наук.-навч. поаб. / О. В. Картунов. К.: 1н-т економши, управлшня та господарського права, 1999. 300 с. 16. Крисаченко В. С., Степико М. Т., Власюк О. С. Украшська полггична нащя: генеза, стан, перспективи / за ред. В. С. Крисаченка. К.: Н1СД, 2003. 632 с. 17. Бевз Т. До питання про формування наци (за творчим спадком Н.Я. Григорпва). Етмчна ¡стор1я napodie Свропи, 2001. Вип. 9. С. 34-39. 18. Монтескье Ш. Дух законов: Пер. Е. Корнеева. Изд. 2-е. С.-Пб.: Типография Штаба Отдельного Корпуса Внутренней Стражи, 1862. Ч. 1. 363 с. 19. Olzak S., Nagel J. Introduction, Competitive Ethnic Relations: An Overview // OlzakS., Nagel J. (eds.). Competitive Ethnic Relations. FL: Academic Press, Inc: Orlando, 1986. P. 1-16. 20. Бромлей Ю. В. Очеркит еории этноса. М.: Наука, 1983. 414 с. 21. Гумилёв Л. Н. Этногенез и биосфера Земли. СПб.: Кристалл, 2001. 642 с.
REFERENCES
1. Zhyzhko S. Naciyayak spiVnota. / Zhyzhko S., Dnipro, 2008, 805 p. 2. Galushko K. Narody^, etnosy^, naciyi:/ Galushko K / Populyarne vydannya. K.: Tempora, 2008, 72 p. 3. Bedrij M. Narod i pravo: vzayemoobumovlenisf i vzayemozv'yazky / Bedrij M. / Publiclaw, # 2 (10), 2013, 281 284 p. 4. Etnografiya Ukrayiny" / editedby S. Makarchuka. L viv: Svit, 2004, 518 p. ; Lozko G. Etnoderzhavoznavstvo. Filosofs^koteorety^chny^j vy^mir. / Lozko G. / TernopiF: Mandrivecz , 2012, 384 p. ; Makarchuk S. A. Etnichna istoriya Ukrayiny / Makarchuk S. A, Navch. posib. K.: Znannya, 2008, 471 p. ; Makarchuk S. A. Ukrayins^kyj etnos (vy^ny^knennya ta istory^chny^j rozvy tok). / Makarchuk S. A., K.: NMK VO, 1992, 148 p. ; Mala ency^klopediya etnoderzhavoznavstva / editedby: Yu. I. Rymarenkoandothers. K.: Dovira; Geneza, 1996, 942 p. ; Ponomarov A. P. Etnichnist" ta etnichna istoriya Ukrayinykurslekcij. / Ponomarov A. P, K.: Lybid\ 1996, 272 p. ; Tyvodar M. Etnologiya. / Tyvodar M., Uzhgorod, Grazhda, 2010, 504 p. 5. Dictionary of Ukrainian language [11 Volumes. ] / Editedby I. K. Bilodidandothers., editersofVolume: V. O. Vynnyk, L. A. Yurchuk. Volume 5th, NO. K.: Nauk. dumka, 1974, 840 p. 6. Yaspers K. Smisly" naznacheny^ey^story^y : Per. s nem. / Yaspers K. M.: Polytyzdat, 1991, 527 p. 7. Yevtux V. B. Etnichnist" : ency^klopedy^chny^j dovidny^k. / Yevtux V. B, Nacz. ped. unt imeni M. P. Dragomanova, Centretnoglobalistyky. K.: Feniks, 2012, 396 p. 8. Gorbatenko V. P. Etnos // Yurydychna encyklopediya: [6 Volumes. ] / Gorbatenko V. P., editedby: Yu. S. Shemchushenko (TheHead ) andothers. V. 2.: D J. K.: Ukr. encykl., 1999, 744 p. 9. Makarchuk S. A. Etnichna istoriya Ukrayiny : Navch. posib. / Gorbatenko V. P., K.: Znannya, 2008, 471 p. 10. Shapoval V. M. Yury^dy^chna ency^klopediya: [6 Volumes] / Shapoval V. M, editedby: Yu. S. Shemshuchenko (theHead) andothers. V. 4.: N P. K.: Ukr. encykl., 2002, 720 p. 11. Naciya electronicresource. Availableat: https://uk. wikipedia. org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1 %86%D1%96%D1%8F 12. Kresina I. O. Naciya // Yurydychna encyklopediya: [6 Volumes] / Kresina I. O , editedby: Yu. S. Shemchushenko (theHead) andothers. V. 4.: N P. K.: Ukr. ency kl., 2002, 720 p. 13. Zems ky jYu. S. PoVs^ka, rosijs^ka ta ukrayins^ka elity" v zmagannyax za Pravoberezhnu Ukrayinu seredy^ny^ XIX stolittya / Zems ky jYu. S , Insty tut ukrayinskoyi arxeografiyiim. M. S. Grushevs'kogo NAN Ukrayiny. XmeFnyczkyj: B. v., 2011, 350 p. 14. Kucz O. M., Madin M. P. EtnonacionaFna svidomist" u derzhavotvorchy^x procesax. Xarkiv: PPV "Novoeslovo", 2009, 318 p.
15. Kartunov O. V. Vstup do etnopolitologiyi: NaukovonavchaFnyjposibnyk / O. V. Kartunov. K.: Int ekonomiky, upravlinnyatagospodarskogoprava, 1999, 300 p. 16. Krysachenko V. S., Stepyko M. T., Vlasyuk O. S. Ukrayins^kapolity^chna naciya: g^eneza, stan, perspekty^vy / editedby: V. S. Kry sachenka. K.: NISD, 2003, 632 p. 17. Bevz T. Dopy tannyaproformuvannyanaciyi (zatvorchy^m spadkom N. Ya. Gry^goriyiva) / Bevz T, EtnichnaistoriyanarodivYevropy, Release 9 - 2001, 34 39 p. 18. Montesk'eSh. Dux zakonov: Per. E. Korneeva. V. 2. S. Pb: TypografyyaShtabaOtdeFnogoKorpusaVnutrennejStrazhy, Ch. 1, 1862, 363 p. 19. Olzak S., Nagel J. Introduction, Competitive Ethnic Relations: AnOverview // Olzak S., Nagel J. (eds. ). CompetitiveEthnicRelations. FL: AcademicPress, Inc: Orlando, 1986, 116 p. 20. Bromlej Yu. V. Ocherky" teory^y^ эtnosa. / BromlejYu. V, M.: Nauka, 1983, 414 p. 21. Gumytev L. N. Эtnogenezy" by^osfera Zemly / Gumytev L. N., SPb.: Krystall, 2001, 642 p.
Дата надходження: 11.10.2018р.
