CC BY
93
УДК [1:504.3+911.] Олена ДЯКОВА
УКРА1НСЬК1 ОСВ1ТНЬО-НАУКОВ1 ЗАКЛАДИ У ЗАХ1ДН1Й СВРОП1 ЯК ОДИН 13 НАЙВАЖЛИВ1ШИХ ЧИННИК1В ЗБЕРЕЖЕННЯ 1ДЕНТИЧНОСТ1 УКРА1НСЬКО1 Д1АСПОРИ
У статт1 проанал1зовано становления та розвиток освтньо-наукових заклад1в украгнськог д1аспори в Зах1дн1й Свроп1 з метою виявлення гх впливу на збереження 1дентичност1 украгнськог стльноти в цих крагнах, зокрема у Великобритани, Шмеччиш, Франци. З'ясовано, що шкгльна та унгверси-тетська освта, а також науков1 установи дали змогу до цього часу укра-гнськгй стльнотг не асимглюватись у чужоргдному оточеннг.
Автор стверджуе, що утворення й Iснування освтньо-наукових за-клад1в украгнськог д1аспори в Зах1дн1й Сврот стало можливим насам-перед завдяки украгнськгй гнтелггенцгг, що, опинившись за кордоном г втративши змогу працювати для Украгни на гг територи, почала тру-дитися на благо р1дно'г держави поза гг межами. Зазначаеться, що мови для освтньо-науково'г д1яльност1 серед украгнських Iмм\грант\в у Великобритани, Шмеччиш, Франци були р1зними I часто залежали в1д зов-н1шн1х обставин. Одн1 з них тдтримували держави, на територи яких вони знаходилися, гншг ж утримувалися лише зарахунок самих украгнцгв. Проте, не зважаючи на ф1нансов1 труднощ1 та несприятливг умови, з якими перюдично зштовхувалися украгнськ осв1тньо-науков1 заклади у Зах1дн1й Сврот, гхня роль у збереженнг нацюнально'г 1дентичност1 за-кордонних украгнцгв - колосальна.
Ключовi слова: Украгнський вшьний утверситет, Украгнська госпо-дарська академ1я, Украгнський науковий Iнститут, Державна школа сх1д-них мов, курси украгнознавства, науков1 гнституцгг, Наукове товариство гм. Т. Шевченка, Украгнська вгльна академгя наук.
Одним iз найважливших чинниюв збереження щентичносп укршн-сько'1 дiаспори в Захщнш Сврот стали освiтньо-науковi заклади. Утворення й юнування яких стало можливим насамперед завдяки украшськш штел^енцп, що, опинившись за кордоном i втративши змогу працювати
для Украши на й територп, почала трудитися на благо рщно! держави поза 11 межами. Науковцi, вчител^ полiтики, письменники, журналiсти, громад-сью дiячi - усi вони ч^ко розумiли важливiсть знань про юторш свое Батькiвщини, й лiтературу, мову, культуру тощо й дiлилися цими знаннями як з украшськими iммiгрантами (серед яких в I пол. ХХ ст. було багато неписьменних), так i з шоземцями.
Пюля закiнчення Першо1 св^ово!' вiйни десятки тисяч молодих укра-шщв, колишшх солдат росшсько'].' армп, опинилися в багатонащональних нiмецьких та австрiйських таборах вшськовополонених. Проте невдовзi, завдяки Союзу визволення Украши, що на той час дiяв на територп Австрй й Нiмеччини, украшщв вiддiлили вщ полонених iнших нацiональностей i розмютили в окремих таборах, у яких насамперед заснували народнi шко-ли, де навчали читати й писати. У табор^ поблизу мюта Залцведел, вечо-рами дiяв народний ушверситет для вiйськовополонених, якi мали почат-кову освiту й цiкавилися укра'шською iсторieю та лiтературою [1, 52-53]. У 1920-х рр. откуватися украшськими студентами почало Берлшське посольство. Так 1921 р. почали дiяти першi курси з украшознавства в Берль нi, дещо пiзнiше, з шщативи студентiв-емiгрантiв, розпочалися технiчнi та сшьськогосподарсью курси у Вiнсдорфському табор^ якi влiтку 1922 р. перетворилися в Техшчно-господарську школу з дворiчним термiном навчання, що проiснувала до 15 жовтня 1925 р. [2, 98-99].
Отже, навт у таборах, де украшщ перебували тимчасово, вони ви-користовували вшьний час для самовдосконалення - навчалися грамоти; освiченiшi здобували бшьш грунтовну освiту, вдосконалювали знання про свою крашу, що, безумовно, допомагало збереженню нащонально'].' щентичносп.
Однак iсторiя нашо!' вищо!' школи за кордоном розпочалася у Вщш -одному з найбiльших осередюв укра'шсько'].' ем^ацл початку ХХ ст. Саме там у 1920 р. вщбулися науковi лекцп пiд керiвництвом М. Грушевського, якi згодом перетворилися на систематичш високошкiльнi курси. При актив-нiй пiдтримцi Союзу украшських журналiстiв i письменникiв, спiвучастi Товариства прихильниюв освiти та Укра'шського сощолопчного iнституту 17 сiчня 1921 р. вщбулося вiдкриття Укра'шського вiльного ушверситету (УВУ), ректором обрали М. Грушевського, на змiну якому невдовзi при-йшов О. Колесса. В УВУ дiяло 2 факультети - фшософський та правовий [3, 14-15]. Восени того ж року новим мюцем розташування Укра'шського вiльного унiверситету, у зв'язку з фшансовими труднощами, стала Прага. Матерiальна пiдтримка з боку уряду Чехословаччини та Карлового ушверситету [4, 425] дали можливють вщразу розпочати навчання в УВУ. Таке людяне ставлення чехословацько! влади до ем^ашив особисто заохочу-вав президент ще! краши Т. Масарик - сам колишнш полiтичний ем^ант
[5, 212]. На той час у Празi та кранах Центрально!' й Захщно!' Свропи проживала значна кiлькiсть укра'нських професорiв та студентiв, що сприя-ло розвитку УВУ Професорська колепя складалася з визначних учених, яких окупацшш режими позбавили права викладати в украшських ВНЗ. Серед них: Д. Антонович, Л. Бшецький, I. Горбачевський, С. Дшстрян-ський, Д. Дорошенко, О. Колесса, С. Рудницький, В. Старосольський, С. Смаль-Стоцький, О. Яковлев тощо [6, 9].
У 1945 р., внаслщок военних подш, Укра'нський вшьний ушверситет перенесено на захщ, у Нiмеччину. Проте на баварськш територп УВУ опи-нився в значно пршому станi шж пiд час свого перебування в Чехосло-ваччинi. Фiнансова база ушверситету, який спочатку iснував за рахунок значно!' кiлькостi студентiв та тдтримки мiжнародних органiзацiй, швид-ко ослабла. Одна з причин - валютна реформа в Имеччиш, iнша - бажа-ючих навчатися ставало дедалi менше [7, X]. Пiсля Друго!' св^ово!' вiйни розпочався масовий ви!'зд украшщв до США й Канади, що в свою чергу викликало низку проблем в УВУ - якщо викладачiв було неважко знайти, оскшьки на територп Нiмеччини опинилися десятки радянських профе-сорiв та доценпв, то зi студентами все було значно складшше - з появою укра!'нознавчих кафедр за океаном вщпала потреба !'хати на навчання до Мюнхена [8, 33]. У зв'язку з цими подiями, УВУ став дiяти за зразком док-торантури та аспiрантури, регулярно оргашзовував курси для випускни-кiв ВНЗ, яю бажали спецiалiзуватися в галузi укра!'нознавства. Для цього щорiчно надавалося 100-150 стипендш [5, 168]. Велике значення в робот! Укра'шського вшьного ушверситету мали щорiчнi лiтнi курси, розраховаш поглибити знання молодого поколшня, народженого й вихованого в емь грацii, про Укра'1'ну, зокрема з л^ератури, iсторii, географii тощо, розгля-даючи 1'х пiд кутом культурного й поличного вiдродження укра'1'нського народу [9, 222].
Незважаючи на тдтримку держав, на територп яких у рiзний час зна-ходився Укра'нський вiльний унiверситет, все ж таки основну суму на його утримання надавали самi украшщ. Так у празький перюд створено Укра'1'нсько-чеське товариство, мета якого - збiр кош^в для укра'нсько!' науки. У 1950-^ рр., пiсля масового ви'Хзду бiженцiв з Нiмеччини до рiз-них кра'Хн, з'явилися прихильники Унiверситету в укра'нських громадах США та Канади. Група патрю^в, очолювана В. Левом, перетворилася у Товариство прихильниюв УВУ, що поширило сво'1 фiлii на всю територп Америки й Канади (згодом перейменоване у Фундащю УВУ в США). Укра'нський вiльний ушверситет став основним об'ектом тклування Фундацп, яка, крiм безпосереднього фiнансування його роботи, надавала стипендii слухачам та студентам, фшансувала пiдготовку вчителiв у межах Педагогiчного iнституту при УВУ та проведення наукових конфе-
ренцш на украшознавчу тематику тощо. Украшський вiльний ушверси-тет мае високу наукову репутащю, 1950 р. офшшно визнаний баварським урядом, його дипломи мають таку ж силу як i баварськi заклади. 1992 р. дипломи УВУ визнано в Укра1ш [10, 130-135].
Другим украшським вищим навчальним закладом у Захiднiй Свро-пi стала Укра'шська господарська академiя, вiдкрита 16 травня 1922 р. у Подебрадах завдяки Укра'шському громадському ком^ету, щоб нада-ти можливють вiйськовим, iнтернованим у польських i чеських таборах, здобути освiту. Дiяло 3 факультети: економiчно-кооперативний, агроно-мiчно-лiсовий та iнженерний. Невдовзi до Чехословаччини почала нелегально прибувати молодь з сусщшх кра'ш, яка бажала навчатися в УГА
[3, 14-15].
Як i у випадку з УВУ, уряд Чехословаччини тдтримував академ^ та 11 студентiв субсидiями. До 1928 р. Укра'шська господарська академiя була пiдпорядкована Мiнiстерству закордонних справ ЧСР, згодом перейшла до Мшютерства хлiборобства, що призвело до значних фшансових обме-жень. Ситуацiя склалася настшьки критична, що в 1931 р. постало питання про лшвщащю УГА, тодi ж було створене Товариство прихильниюв Укра-1нсько1 господарсько! академп, яке фiнансувало 11 дiяльнiсть, проте вияви-лося неспроможним забезпечити належним чином [3, 21-26]. Крiм того, у 1932 р. закшчилася чехословацька державна допомога, надана на 10 роюв. Залишився единий вихщ - заснувати новий ВНЗ на базi УГА, у якому сту-денти мали б змогу навчатися заочно [11, 5]. Так 12 грудня 1932 р. виник Украшський техшчно-господарський шститут при Укра'шськш господар-ськiй академп, однак самостiйно вш почав дiяти лише через 4 роки (1 ачня 1936 р.), тсля офщшно'1 лiквiдацii УГА, й перебрав уа архiви, бiблiотеку та майно академп. УТГ1 дiяв у Подебрадах до кв^ня 1945 р. Наступним мiсцем розташування 1нституту стала Имеччина, де 28 червня 1945 р. американська вшськова влада дозволила вщновити його дiяльнiсть. Сту-денти отримали змогу навчатися на 5 факультетах: люовому, шженерному, економiчному, ветеринарному та фармацевтичному [12, 3].
Масова ем^ращя за океан мала негативний вплив на дiяльнiсть УТГ1 - професори та студенти закiнчували навчання вже в шших унiверситетах [13, 17]. Внаслщок чого з 1949 р. 1нститут звузив свою дiяльнiсть до на-уково-дослiдноi та видавничо1 працi [3, 26]. Нацiональним досягненням УГА-УГТ1 стала укра1нська наукова л^ература. Окремо слiд вiдзначити створену науковцями 1нституту укра1нську технiчну термiнологiю. Тепер УГА знаходиться в Мюнхеш, при Домi укра'1нсько'1 науки й одержуе част-кову допомогу вiд шмецького уряду [14].
Незважаючи на те, що загалом навчальш програми УВУ та УГТ1 мали багато недолшв, у зв'язку з постiйною змшою професорського складу та фi-
нансовими труднощами, з якими постшно боролися унiверситети, ïx роль у збереженнi нащональноï щентичносп закордонних украшщв - колосальна.
Ще одним здобутком украшських емiгрантiв у Захщнш Сврот на осв^-ньо-науковш нивi став Украшський науковий шститут, офiцiйно вiдкритий 10 листопада 1926 р. у Берлш з шщативи гетьмана П. Скоропадського, який спонукав шмецький уряд фiнансувати цей заклад. Крiм того, шсти-тут дютав субвенцп на вiдкриття Украшського студентського дому для 25 украшських студенев, якi навчалися в берлiнськиx ВНЗ, а в УН1 слухали лекцп з юторп Украши, лiтератури, фшософп, юторп мистецтв тощо [15, 35]. Фундатором 1нституту виступило Украшське товариство допомоги бiженцям, очолюване дружиною гетьмана - О. Скоропадською. Першим директором став Д. Дорошенко.
Бшьшють украшських науково-осв^шх закладiв в ем^ацп мали по-дiбнi завдання - плекати украшську науку й культуру, шформувати Заxiд про iсторiю Украши, ствпрацювати з iноземними науковцями, а також з науковими установами й товариствами в шших крашах [16, 81-82]. Варто наголосити, що поставлен завдання УН1 виконував бездоганно - захщ-ний науковий свiт ставився до нього як до поважно:!, репрезентативноï й незалежноï украïнськоï науковоï шституцп поза межами Украши. Зокре-ма, вчеш з Берлiнського унiверситету Ф. Вшьгельма, виявивши неабияке зацiкавлення украшською лiтературою й культурою, почали дослщжува-ти украшознавство. Згодом, оволодiвши мовою, перекладали на шмець-ку украшсью лiтературнi й поетичнi твори, таким чином популяризуючи украшську справу в шмецьких наукових колах [16, 123].
До 1931 р. УН1, ^м науково-дослiдноï працi, займався також науко-во-iнформацiйною та педагогiчною дiяльнiстю [3, 43]. Далi його утриму-вало шмецьке Мiнiстерство освiти, а з 1934 р. вш вважався в Берлш державною науковою шститущею, що зберiгала свiй внутрiшнiй украшський характер. 1нститут припинив свою дiяльнiсть у травнi 1945 р. [16, 81].
На вщмшу вiд Имеччини, у Францп украшсью емiгранти не створили власноï вищоï школи, проте на територп цiéï держави нашi громадяни також мали змогу навчатися. Так, з метою державноï пропаганди, фран-цузький уряд проводив лекцп, на яких шоземш учш навчалися на рiвниx правах з дтми французiв i могли отримати початкову та середню освiту. 1ноземщ також могли отримати вищу осв^у в усix ВНЗ Францп, за винят-ком тих, де готували майбутнix державних урядовцiв або армшських старшин, оскiльки там навчалися виключно громадяни Францп. Таким чином, у 1930-х рр. у Францп дiяло 17 унiверситетiв, у яких навчалися шоземщ -у Парижу Тулузi, Бордо, Лiлi, Лiонi, Монпелье, Нансi, Страсбурзi, Альже, Марселi, Каеш, Дiжонi, Гренобл^ Пуатьс, Ренi, Безансош i Клермонi. Крiм того, для чужоземщв, у т.ч. i для украшщв були доступш фактично вс
техшчш й професiйнi школи, щоправда не с^зь вони навчалися на рiвних правах з французами, подекуди шоземщв приймали як вiльних слухачiв на пiдставi спецiального дозволу, i без права займати урядову посаду тсля здобуття освiти [17, 55].
Важливе мюце в украшознавчому науково-освiтньому житп Францп займае Державна школа схщних мов (нинi - Паризький нащональний ш-ститут схiдних мов i цивiлiзацiй), заснована ще в 1795 р., проте до питан-ня про вивчення украшсько1 мови в нш вперше звернулись аж у 1903 р., коли М. Грушевський мав читати лекцп з юторп украшсько1 мови. Однак тодi з цього шчого не вийшло, можливо, завадили полiтичнi причини, тому що на той час Франщя була союзницею царського уряду. Укра'шська мова вперше з'явилася на т.зв. «вшьних викладах» 9 ачня 1939 р., а украгнська кафедра створена в 1952 р., де викладачами працювали I. Борщак, А. Жуковський [18, 63], тсда як росшська дiяла з 1876 р. Першi дипломованi украшюти у Францп з'явилися 1945 р., а починаючи з 1946/1947 навч. р. були запроваджеш стипендп для украшських студентiв [19, 22-23]. Так, О. Бойюв, I. Книш, М. Волянський, Я. Муаянович, В. Закусило, Л. Гузар тощо. створили студентський фонд «Учiться, брати мо'1», а з зiбраних грошей видшяли студентам невеликi стипендп [20, 122].
Перюдично вiдбувалися курси украшознавства, якi влаштовували мо-лодiжнi оргашзацп - Асоцiацiя украшсько1 молодi (з 1949 р.), Органiзацiя укра1нсько1 молодi у Францп (з 1956 р.) та Союз украшсько1 молодi (з 1965 р.) [21, 63]; громадсью оргашзацп; товариства при церквах тощо [18, 64]. Крiм прямого призначення - навчання, курси використовували для спшку-вання - на них знайомилися, що призводило до дружшх стосунюв у май-бутньому, а подекуди й до шлюбiв [22, 157]. Аналогiчнi курси оргашзову-вали й у Великобританii [23, 87].
Щодо власних освiтньо-наукових закладiв у Великобританii, то 1х украшщ створити не спромоглися. Взагалi серед повоенних поселенцiв вiдносно мало було украшщв iз середньою та вищою освiтою, оскiльки британська влада не допускала в кра1ну таких оаб. Вже у Великобританii частина iммiгрантiв отримала середню та вищу осв^. У серединi 1950-х рр. лише близько 2% украшщв мали середню освггу i 0,5% - вищу. Значно вищий рiвень освiти мае друге поколшня украiнцiв у цш краiнi. Особлива увага придiляеться вивченню молодим поколшням украiнцiв рiдноi мови, культури та iсторii й формуванню на цш базi нацiональноi укра1нсько1 свi-домостi. Цi навчальнi та виховш функцii реалiзуються насамперед у рамках суботшх укра1нських шкш, якi доповнюють навчання в англшських школах [5, 150-151].
Отже, найактившше освiтньо-наукове життя украiнцiв розвивалося в Имеччиш, де пiсля Друго1 св^ово1 вiйни почали з'являтися украiнськi
спецiалiзованi навчальнi заклади. Так, у листопадi 1945 р. розпочалося навчання в Украшськш економiчнiй високiй школi, яка постала з дозволу американсько1 окупацшно1 влади, враховуючи досвiд Украшського кооперативного шституту iм. М. Тугана-Барановського в Киевi й кооперативного вiддiлу Украшсько1 господарсько1 академп в Подебрадах [24, 172]. Крiм спецiалiзованиx практичних предме^в, - бухгалтерп, комерцшно1 арифметики, фшанав тощо, до обов'язкових належали й гумаштарш дис-циплiни - украшознавство, сощолопя, iноземнi мови тощо. Першим ректором був Б. Мартос. УЕВШ спрямовувала вс сво1 зусилля на навчання студенев, не займаючись видавничо-науковою дiяльнiстю (за винятком випуску навчальних посiбникiв для студентiв) [3, 66- 67]. При Украшськш економiчнiй високш школi дiяли Студентська громада й Украшське нау-кове товариство економю^в, яке 1947 р. перетворилося на секщю УВАН. УЕВШ 1951 р. визнана баварським Мшютерством осв^и, але того ж року лшвщована внаслiдок масового переселення украшщв за океан [25].
Крiм економiчного, на територп Имеччини дiяли украшсью ВНЗ, яю займалися пiдготовкою духовенства - Украшська католицька духовна се-мiнарiя в Гiршбергу, що iснувала з березня 1946 р., а в кв^ш 1948 р. була перенесена до Кулемборга в Голландп [24, 166] та Украшська православна богословсько-педагопчна академiя в Мюнxенi, яка постала в серпш 1946 р. i мала два факультети: богословський i педагопчний [26, 186-187], про-те вже в 1951 р. самолшвщувалася.
Дещо пiзнiше розгорнули свою дiяльнiсть украшсью науковi установи. Так 30 червня 1947 р., з шщативи свого останнього довоенного голови I. Раковського, у Мюнхеш вщновило свою дiяльнiсть Наукове товариство iм. Шевченка, що припинило свое iснування у Львовi 14 сiчня 1940 р. У 1951 р. НТШ реоргашзували, внаслiдок чого утворилося 4 вщдши - у США, Ка-над^ Австралiï, Gвропi. У зв'язку з тим, що презид^ Свропейського вщдь лу НТШ перенесли до Францп - Товариство в ФРН обмежило свою дiяль-шсть до видавництва та перюдичного проведення конференцiй [8, 30-35].
У Францп ж навпаки - з 1951 р. наукове й культурне життя украшщв завирувало з новою силою, зосередившись навколо НТШ у м. Марсель, поблизу Парижа. Його членами стали украшсью науковщ - громадяни Францп, Имеччини, 1спанп, Англп, Бельгiï, Швейцарiï, Голландп, Нор-вегiï та Марокко. Секцп товариства - iсторико-фiлософська, фiлологiчна, математично-природнича, медична тощо - видають сво1 пращ тд загаль-ною назвою «Записки НТШ». Цей заклад мае ще одне перюдичне видан-ня - «Вiстi з Марселя», яке висвгглюе iсторiю УкраХни, творчу спадщину Шевченка [27]. Головним здобутком дiяльностi НТШ е видана протягом 1954-1989 рр. «Енциклопедiя украшознавства». Наукове товариство iм. Шевченка мае великий арxiв i бiблiотеку, що налiчуе 25 тис. томiв. У 1998
р. голова НТШ професор А. Жуковський передав в Украшу особистий ар-хiв та бiблiотеку (20 тис. томiв) [28].
Президiя Свропейського вщдшу НТШ не була першою украшською на-уковою iнституцiею на територи Францп. Значний внесок у висв^лення юторп Украши та украшсько1 емграцп вносить iнший науковий заклад -Бiблiотека iм. С. Петлюри в Парижу заснована Паризьким комiтетом для вшанування пам'ятi Головного отамана 13 червня 1926 р., проте, у зв'язку з вщсутшстю матерiальних засобiв, фактично вiдкрита 25 травня 1929 р. Новостворена бiблiотека спочатку не мала ш бiблiотекаря, нi помешкання, ш книг [2, 35]. З дня свого заснування вона збер^ае пам'ять про життя й дiяльнiсть С. Петлюри, збирае друкованi, рукописш та музичнi матерiа-ли про украшську визвольну боротьбу [29]. Бiблiотека iм. С. Петлюри в Париж проводить дослiдницьку роботу, здiйснюе видавничу дiяльнiсть, органiзовуе науковi конференцп, видае щорiчний бюлетень. Нещодавно вiдкрила свое представництво у Киевi [5, 172]. Крiм цього, у пiслявоеннiй Францп дiяла ще одна наукова установа - Украшська академiчна асоцiацiя, створена 1946 р. Засновник i голова - О. Шульгин [18, 64].
Щодо Имеччини, то другою науковою установою у цш кршш стала Украшська вшьна академiя наук, заснована 16 листопада 1945 р. в Авг-сбурзi [26, 186], де згуртувалися насамперед вихiдцi з Наддншрянщини. За короткий час УВАН розгорнула досить жваву наукову дiяльнiсть - видала монографп з мовознавства, л^ератури та юторп [3, 66].
Крiм УВАН i НТШ, у 1940 - 1950-х рр. у Имеччиш дiяли й iншi на-уковi шституци - Украшське наукове товариство при УЕВШ, що згодом об'едналося з УВАН; Науковий сектор УТГ1; Украшське юторично-фшо-логiчне товариство в Мюнхеш, яке намагалося продовжувати дiяльнiсть однойменного Товариства з Праги; Украшське наукове товариство в Мюнхену Украшське наукове товариство в Ашафенбурзi тощо. Однак масове переселення украшщв за кордон позначилося на юнуванш й пращ назва-них установ. Бшьшють iз них перенесли центр свое1 дiяльностi на новi мюця поселення, iншi - лiквiдувалися [24, 181].
Вщродження укра1нсько1 науки в Захщнш Сврот розпочалося у 1960-х рр. Першим, у серпт 1960 р., у Мюнхеш, постало Украшське богослов-ське наукове товариство, яке об'еднало науковщв та дослщниюв богослов-ських i допомiжних наук. У товарисга, центр якого з 1963 р. знаходиться у Рим^ дiяло 3 секцii: бiблiйна i богословсько-фiлософiчна (з центром у Канадi), правова i практично-богословська (з центром у США) та юторич-на i дослiдiв християнського Сходу (з центром у Свропi). У травнi 1961 р. створено Фундащю iм. С. Коновальця, мета - дослщити життя i дiяль-нiсть полк. С. Коновальця. Шсля видання збiрника «Свген Коновалець i його доба» у 1974 р. фундащя припинила свое юнування. У травнi 1963 р.
засновано Товариство допомоги украшськш наущ, яке, завдяки дотащям нiмецькиx урядiв у Боннi та Мюнхеш, почало фшансувати дiяльнiсть УВУ, УТГ1 та НТШ. Завдяки цьому товариству у Мюнxенi створено Дiм украш-сько1 науки, в якому розмiстилися названi шституцп, а украшська громада отримала новий центр [8, 31].
Пюля Друго1 св^овоХ вшни як европейськi краши, так Америка й Канада, дедалi бшьше почали цiкавитися проблемами Схщно1 Свропи i Радян-ського Союзу, що призвело до створення низки шститупв ютори, економiки, права, мови i л^ератури народiв Схщно1 Свропи при ушверситетах Захщно1 Нiмеччини й поза ними. Бшьшють цих iнститутiв постала у 1950-х рр. пере-важно з шщативи нiмецькиx професорiв, як або походили з краш Схщно1 Свропи, або були там тд час вiйни. Для них щ краши стали головним об'ек-том наукового защкавлення. Тому в шмецьких бiблiотекаx i донинi знахо-диться багато украшознавчих книг, журналiв, газет тощо [30, 30].
У Мюнхеш 8 липня 1950 р. за тдтримки Американського ком^ету для визволення вщ бшьшовизму, з метою наукового вивчення Радянсько-го Союзу науковцями-ем^рантами, колишнiми громадянами СРСР був створений 1нститут вивчення СРСР. До 1954 р. у робо^ 1нституту брали участь переважно росшсью науковi та громадсью дiячi, згодом були запро-шенi представники iншиx нацiональностей в ем^рацп, у т.ч. й украшщ, пiсля чого зросло зацiкавлення нащональною полiтикою та становищем неросiйськиx народiв у СРСР. 1нститут вивчення СРСР активно займав-ся науково-видавничою дiяльнiстю, проте через скорочення матерiальноï допомоги з боку Америки та вшзду багатьох ствроб^ниюв iнституту за кордон [3, 72], припинив свое юнування у 1960 р. На противагу амери-канському 1нституту вивчення СРСР у серпш 1954 р. створено Украшську незалежну асощащю радянознавцiв, яка не знайшла фiнансовоï пiдтримки громадськосп й припинила свое iснування у 1956 р., залишивши по собi лише декiлька невеликих брошур [8, 30-35].
Крiм цього, вивченням СРСР займалися: у Федеральному шстшуп схщноевропейських i мiжнародниx студiй у Кельш, заснованому 1961 р.; Iнститутi Сxiдноï Свропи у Мюнxенi; Сxiдноевропейському дослщниць-кому iнститутi при Унiверситетi Бремена, заснованому 1978 р. [30, 29-37]; Схщноевропейському шститу^ у Кенiгсберзi; Берлшському унiверситетi; в Кiлi, Геттiнгенi тощо [3, 48].
Значну увагу вивченню Радянського Союзу придшяли й у Великобри-танiï - цим займалися фактично всi унiверситети краХни. Окремо слщ вiд-значити Славiстичну школу та Схщноевропейсью студiï Лондонського ушверситету, 1нститут вивчення СРСР та Схщноевропейсью студiï Глазького унiверситету, окремi кафедри iсторичниx та соцiально-економiчниx наук в Оксфордському ушверситету Проте загалом, незважаючи на кшьюсне
збшьшення укра1нсько1 емграцп у Великобританп тсля Друго1 св^ово1 вiйни, украiнознавчi пращ належали до рщюсних явищ [3, 84]. Насампе-ред це пов'язано з майже щлковитою вiдсутнiстю штел^енцп серед укра-1нсько1 ем^раци у Великобританп.
На сьогоднi ситуацiя з науково-осв^шми закладами украшсько1 дiаспо-ри у Захщнш Сврот, як це не парадоксально, значно складтша, тж до проголошення Украшою незалежностi. Показовою е ситуатя, що склалася з Украшським вiльним унiверситетом. Нiмецький уряд, який надавав йому значну матерiальну допомогу, порушив питання про необхщшсть переорь ентацп дiяльностi УВУ з переважно педагопчного напряму на дослщниць-кий - розробку проблем украшсько-шмецьких вiдносин. У зв'язку з тим, що сенат Украшського вiльного ушверситету фактично вiдхилив пропози-цiю шмецько1 сторони, з грудня 1996 р. Имеччина припинила фiнансувати УВУ [5, 168]. Ще один вагомий аргумент з боку шмецького уряду - Укра-1на мае сама дбати про свш науковий центр. Проте украшсью можновлад-цi не зацшавилися Украшським вiльним унiверситетом, аргументуючи це тим, що немае кош^в навт на фiнансування власних ВНЗ, а тим бшьше - закордонних. Фундатя УВУ, як i ранiше, надае ушверситету значну ма-терiальну пщтримку, проте зiбраних коштiв нiколи не вистачало для його повного фшансування.
У свш час засновники ушверситету сподiвалися перенести його на батьювщину, щойно Украша здобуде незалежнiсть. Сьогодш бiльшiсть учених схиляеться до думки, що не варто здшснювати цей задум. Вони вважають, що Украшський вшьний ушверситет мiг би стати центром для пщготовки германiстiв для Украши та укршшспв для Имеччини за фiнан-сово1 пiдтримки обох держав [10, 137-139].
У 2000-х рр. розпочалося реформування УВУ: реформа мае дати змогу ушверситету на основi рiвноправ'я дiяти в науковому та культурному житп Нiмеччини, сприяти штеграцп украiнцiв у нiмецьке суспшьство, зберiгаю-чи 1хню нацiональну щентичшсть, а також вiдiгравати роль посередника в науково-осв^ньому спiвробiтництвi Укра1ни та Имеччини. З цiею метою в 2001 р. були введет курси пщвищення квалiфiкацii мiждисциплiнарно-го характеру, тематичним осередком яких стало вивчення взаемовщносин мiж двома кра1нами, юторп Имеччини, мови, права [31].
Таким чином, Украшський вшьний ушверситет поки що тримаеться насамперед завдяки дiаспорi, яка через Фундатю продовжуе надавати йому матерiальну допомогу; урядовцям Баварп та Нiмеччини, якi все ж таки не зовам вщмовилися вщ його фiнaнсувaння; ентузiазму та патрю-тизму вчених, якi працюють в УВУ, незважаючи на труднощь Ниш, поряд з юнуючими факультетами: фшософських, державних i економiчних наук створено факультет укршшстики з укра1нською мовою та л^ературою i
журналiстикою [4, 430]. При УВУ е два шститути: Дослщний iнститут нь мецько-украшських шформацшних вiдносин (з 1993 р.), який вивчае нь мецько-украшсью зв'язки, та Педагопчний iнститут - переважно займа-еться пiдвищенням квалiфiкацiï вчителiв украшознавчих предметiв [10, 10]. Щороку виходить збiрник наукових праць УВУ, регулярно видаеться «Сторшка УВУ» в тижневику украшського католицького екзархату Имеч-чини «Християнський голос» [5, 168].
З байдужим ставленням украХнського уряду зштовхнулася й Французь-ка асоцiацiя украшознавчих студш, яка почала працювати 14 листопада 1992 р., щоб об'еднати зусилля науковщв, об'ектом наукових дослщжень яких була Украина. На думку I. Ключковсько1, пiдтримка функщонуван-ня такоХ структури мае бути предметом защкавлення посольства Украши у Францп, оскшьки вона е не лише потужним iнструментом поширення знань про Украшу, а й засобом утвердження позитивного образу нашоХ держави [32].
Укршшка у французьких публшащях довгий час була представлена незадовшьно, незважаючи на те, що в тслявоенш роки у Францп значно зросло защкавлення радянською проблематикою [3, 82]. 1нтерес франко-мовних спiльнот до украшсько1 мови i культури зрiс у роки незалежносп, що зумовило появу низки навчальних видань. Проте до цього часу багато украшщв у Францп асимшювалося насамперед через вщсутшсть власних освiтньо-науковиx закладiв на територп щеХ краХни. На поч. 1990-х рр. у Францп нараховувалося дуже мало родин, яю постшно спiлкувалися укра-Хнською мовою. Ïï та ютор^ своеХ прабатькiвщини дiти вивчали у т.зв. чет-вергових школах (французька державна школа не працюе в четвер), ство-рених при украшських католицьких церквах. Вл^ку дiяли мовш курси для молодi [27].
Останшм часом у Франц11 стала пом^ною тенденцiя до поширення укра1нсько1 мови. Вже згадуваний Паризький нащональний шститут сxiд-них мов i цившзацш, який спочатку дiяв при Новш Сорбоннi, тепер - ви-щий навчальний заклад при Мшютерсга осв^и Францiï. В унiверситетi викладають граматику, фонетику, переклади з укра1нсько1 та французькоХ, украХнську лiтературу та мову, географ^, iсторiю, етнографiю, мистецтво, вщомосп про украХнську дiаспору, сучасну украшську пресу тощо.
Крiм того, украшську мову викладають в ушверсите^ Париж-I, Па-риж-II, у вiддiлi Славютики Сорбонського унiверситету Париж IV е дво-рiчнi курси укра1нсько1 мови, у вщдш Славiстичниx студiй ушверситету Париж VIII з 1973 р. д^ть курси украшськоХ мови, л^ератури i цивiлiзацiï, а також в ушверсите^ м. Бордо [18, 63-64]. Украшська громада виступила з шщативою щодо включення украшськоХ мови у перелш факультативних мов на складання iспитiв на одержання ступеня бакалавра [28]. Проте, як
вже зазначалося, у Францп так i не було створено жодного украшського науково-осв^нього закладу. Кiлькiсть студентiв у Францп також завжди була незначною.
Щодо ситуаци у сучаснiй Великобританп, то присутшсть украшщв у цш крш'ш стае дедалi вiдчутнiшою. У найпрестижшших британських унь верситетах Кембриджа, Оксфорда i Лондона зростае кшькють украшських студентiв [33]. Вже налагоджена ствпраця мiж деякими британськими та украшськими унiверситетами, завдяки Британськiй рад^ через яку уряд Великобританп надае стипендп украшським студентам, що е своерщною «пупвкою» на навчання до ушверситетсв ще'1" краши. В Укрш'ш навiть створено Асоцiацiю колишнiх стипендiатiв [34].
Крiм того, наприкiнцi 1980-х рр. була створена Украшська европейська культурно-осв^ня фундащя. Ïï мета - заснування кафедри украшсько'1' мови й л^ератури при Лондонському унiверситетi [27]. На сьогодш одним iз осередкiв украшсько'1' духовностi та культури у Великобританп е заснована в 1979 р. у Лондон фшя римського Украшського католицького ушверситету. Цей науковий центр дiе як автономна науково-навчальна ш-ститущя. Крiм богослов'я, тут вивчають фiлософiю, мову й л^ературу, ю-торiю й культуру тощо. Головне призначення УКУ - дати додатковi знання з украшознавчих предметiв студентам-украшцям, якi навчаються в англш-ських унiверситетах [5, 151].
Отже, передумовами створення власних освтньо-наукових закла-дiв на територи Захщно'1" Свропи стали: по-перше - велика кшьюсть емь грантiв, якi силою обставин опинилися за кордоном, серед них було багато неписьменних, що спричинило потребу створити умови для 1'хнього навчання; по-друге - наявшсть серед ем^анпв велико'1' кшькосп штелтенци, яка зумiла зiнiцiювати й налагодити осв^ньо-науковий процес; по-трете - тдтримка та державнi дотацп шоземних краш, на територи яких знахо-дилися украшсью освiтньо-науковi заклади.
Переломним моментом у розвитку украшських освтньо-наукових за-кладiв у Захiднiй Сврот став перюд пiсля Друго'1' св^ово'1' вiйни, пiд час якого бшьшють наших громадян, якi на той час проживали на ïï територи, почали пере'1'жджати за океан. Так у зв'язку з масовими переселеннями одш освiтньо-науковi заклади за кордоном самолшвщувалися, iншi ж ре-оргашзували свою дiяльнiсть - перейшли вщ стацюнарно'1' форми навчання до заочно'1' та акцентували свою дiяльнiсть на науково-дослiднiй формi роботи.
Украшсью навчально-освггш заклади за кордоном завжди ставили собi за мету поширювати правдиву шформатю про Украшу, зберiгаючи тим самим нацюнальну iдентичнiсть украшських ем^ашив.
Лiтература:
1. Ярш В., Сулима М. Украшщ в Берлш. 1918-1945: Пропам'ятний зб1рник доповвдей 1 спогад1в з життя 1 дшльност1 украшщв у Берлш з нагоди з'!зду 5 вересня 1981 р. у Торонто, Канада / В. Верига (ред.). - Торонто: НТШ, 1996.
2. Наршний С. Украшська емлрацш: Культурна праця украшсько! емцраци. 1919-1939: Матер1али з1бран1 С. Нар1жним до частини друго! / Л. Яковлева (упоряд.) - К.: Вид-во 1м. Олени Телии, 1999.
3. Винар Б. Матер1али до гстори економ1чннх дослщв на емлраци (1919-1964). - Мюнхен; Нью-Йорк: Украшське юторпчне товариство, 1965.
4. Калакура Я., Краснодемська I. Осередок украшознавства в Мюнхеш // Украшознавство. - 2004. - № 1-2.
5. Трощинський В.П., Шевченко А.А. Украшщ в свт. - К.: Вид. д1м «Альтернативи», 1999.
6. Програма виклад1в Украшського вшьного ушверситету. - Мюнхен, 1998.
7. Науковий зб1рник Украшського вшьного ушверситету. Ювшейне видання. - Мюнхен, 1956. - Т. VI.
8. Маруняк В. Украшська ем1гращя в Шмеччиш 1 Австрп по Другш свгговш вшш - К.: Вид-во 1м. Олени Телигс. - Т. II: Роки 1952-1975.
9. Васькович Г. Укра1нознавч1 студи в Мюнхеш // Авангард - журнал укра1нсько1 молод1 на емпраци. - 1977. - Ч. 3-4.
10. Карпенко В. Украшсьш студи тд небом Бавари: Мюнхенсьш враження. - К.: Веч1р-нш Ки'в, 1998.
11. Мазурок О. 60-р1ччя Украшаю' господарсько1 академп та 50-р1ччя Украшського техшчно-господарського шституту // Бюлетень Укра1нського техшчно-господарсько-го шституту. - 1983. - № 1.
12. Коспв К. Золотий ювшей вщновлено1 д1яльност1 Украшського техшчно-господар-ського шституту в Шмеччиш: 1945 - 1995 // Науков1 записки Украшського вшьного ушверситету. - Мюнхен, 1998. - Т. ХХХ.
13. Комаринський Г. 50 рошв Украшського техшчно-господарського шституту // Науков1 записки Украшського вшьного ушверситету. - Мюнхен, 1998. - Т. ХХХ.
14. http://uk.wikipedia.org/wiki/Украlнський_Технiчно-Господарський_Iнститут.
15. Романишин П. Студи до ютори Украшаю' католнцько1 церкви в Шмеччиш: Петро Вергун - перший апостольський вiзитатор i адмшстратор. - Вiннiпег, 1988.
16. Сулима М. Украшський науковий шститут // Ярш В., Сулима М. Украшщ в Берлшг 1918-1945: Пропам'ятний збiрник доповiдей i спогадiв з життя i дiяльностi украшщв у Берлш з нагоди з'1зду 5 вересня 1981 р. у Торонто, Канада / В. Верига (ред.). - Торонто: НТШ, 1996.
17. Украшець у Франци: украшсько-французькнй порадник / Ф. Петренко (упор.). - Париж: Украшська визвольна бiблiотека, 1934.
18. Кириченко Р.С. Украíнознавчi студи науковщв украшсько1 дiаспори у Францп // Збiр-ник наукових праць Науково-дослiдного iнституту укра'нознавства. - К., 2004. - Т. II.
19. Державна школа схщних мов (1795-1945) // Соборна Укра'на: Незалежний украшський збiрник. Лiтература, мистецтво, суспшьство, наука. - 1947. - Очень. - Ч. 1.
20. Маруняк В. Олександер Бойкiв - оргашзатор украшського життя у Францп. - Париж, 1996.
21. Наумович С. Першi курси украшознавства СУМ у Париж1 // Авангард. - 1965. - Ч. 2-3.
22. Бойшв О. Початки «Украшського слова» // Календар-альманах «Украшського слова». - Париж: Нащоналютичне видавництво в £врош, 1961.
23. Рафалюк П. Спогади з дiяльностi братнiх установ у Нотпнгеаш: СУБ, ОУЖ, ОбВУ, УХР, УКПО. - Нотпнгеам: Союз украшщв у Великобритании, 1996. - Т. II.
24. Маруняк В. Украшська емнращя в Шмеччиш i Австрп по Другiй свiтовiй вiйнi. -Мюнхен, 1985. - Т. I: Роки 1945-1951.
25. http://uk.wikipedia.org/wiki/Украшська_Економiчна_Висока_Школа.
26. М. М. Сучасна украшська емнращя в Шмеччиш // Календар-альманах на 1948 рш. -Авсбург; Мюнхен, 1948.
27. Лазебник С., Орленко П. Роз^ш по свгтах // http://ukrlife.org/main/evshan/diaspora8. htm.
28. Винниченко I. Украшщ у Франци // Заграница. - 2003. - № 7 (164).
29. Шформацшний бюлетень Украшсько! бiблiотеки iм. С. Петлюри в Парижа - 1969. -Очень. - Ч. 21.
30. Мардак В.С. Украшка в бiблiотеках та арх1вах Захщно! Нiмеччини (станом на 1990 р.) // Украшська дiаспора. - 1993. - № 4.
31. Косован Е. Особенности формирования и перспективы развития украинской диаспоры в Германии в 1990-е - начале 2000-х гг.: Экспертная оценка // http://www.ia-centr. ru/expert/1530/.
32. Ключковська I. Фактори збереження нащонально! щентичносп украшщв Францп // http://www.ualogos.kiev.ua/fulltext.html?id=955.
33. Томас Р. Украшщ в Лондош // Дзеркало тижня. - 2006. - № 33.
34. Штерв'ю Роланда Смгта, Посла Великобританп та Швшчно! ^ландп в УкраМ // Нау-ково-аналiтичний журнал «Economic Annals - XXI». - 2000. - № 6 // http://www.soskin. info/e-ea.php?pokazold=20000698&n=6&y=2000.
Елена Дякова. Украинские образовательно-научные заведения в Западной Европе как один из наиболее важных факторов сохранения идентичности украинской диаспоры
В статье проанализировано становление и развитие образовательно-научных заведений украинской диаспоры в Западной Европе с целью выявления их влияния на сохранение идентичности украинского сообщества в этих странах, в частности в Великобритании, Германии, Франции. Выяснено, что школьное и университетское образование, а также научные учреждения дали возможность до этого времени украинскому сообществу не ассимилироваться в инородном окружении.
Автор утверждает, что образование и существование образовательно-научных заведений украинской диаспоры в Западной Европе стало возможным
в первую очередь благодаря украинской интеллигенции, что, очутившись за рубежом и потеряв возможность работать для Украины на ее территории, стала трудиться на благо родного государства вне ее пределов. Условия для образовательно-научной деятельности среди украинских иммигрантов в Великобритании, Германии, Франции были разными и часто зависели от внешних обстоятельств. Одни из них поддерживали государства, на территории которых они находились, другие же содержались лишь за счет самих украинцев. Однако, не смотря на финансовые трудности и неблагоприятные условия, с которыми периодически сталкивались украинские образовательно-научные заведения в Западной Европе, их роль в сохранении национальной идентичности заграничных украинцев - колоссальная.
Ключевые слова: Украинский свободный университет, Украинская хозяйственная академия, Украинский научный институт, Государственная школа восточных языков, научные институции, Научное общество им. Т. Шевченко, Украинская свободная академия наук.
Elena Dyakova. Ukrainian educational and scientific institutions in Western Europe as one of the most important factors of Ukrainian diaspora identity preservation.
Formation and development of educational and scientific institutions of Ukrainian diaspora in Western Europe for the purpose of identification of their influence on preservation of identity of Ukrainian community in these countries, in particular in Great Britain, Germany, France are analyzed in the article. It is found out that school and university education, and also scientific institutions gave the chance to Ukrainian community not to assimilate till this time in an alien environment.
The author underlines that education and existence of scientific institutions of the Ukrainian diaspora in Western Europe became possible first of all due to Ukrainian intellectuals that, having come to be abroad and having lost opportunity to work for Ukraine on its territory, began to work for the benefit of the native state beyond its borders. Conditions for educational and scientific activity among the Ukrainian immigrants in Great Britain, Germany, France were different and often depended on external circumstances. One of them supported the states in which territory they located, others contained only at the expense of Ukrainians. However, despite financial difficulties and adverse conditions which the Ukrainian educational and scientific institutions in Western Europe periodically met, their role in preservation of national identity of foreign Ukrainians was great.
Keywords: Ukrainian free university, Ukrainian economic academy, Ukrainian scientific institute, Public school of east languages, scientific institutions, T. Shevchenko Community, Ukrainian free academy of Sciences.
