CC BY
63
Сергiй ЧУЙКО
ГУГО КОЛЛОНТАЙ — 1ДЕОЛОГ ТА ЗАСНОВНИК «ПОЛЬСЬКОГО ОКСФОРДА» В КРЕМЕНЦ1
В статтi узагальнено внесок вiдомого польського громадського дiяча i просвiтителя Гуго Коллонтая у створення одного з перших на територп Тернопшьщини вищих навчальних закладiв — Кременецького лщею. Розкрито роль Г. Коллонтая як засновника, iдеолога, мецената i фундатора освтньо-наукових традицш лщею, завдяки чому заклад, за висловлюванням сучасниюв, здобув визнання «польського Оксфорда або Кембрiджа».
Велик завдання i виклики стоять перед Украшою на початку ХХ1 столггтя. На чаш виршення проблем подолання полггично1 кризи та утвердження демократичних засад громадянського суспшьства, покращення добробуту громадян та реалiзацiя наших зовшшньополггичних перспектив, втшення у життя ще1 нащонально! eдностi та ефективного мехашзму пiдготовки нового поколiння штелектуально1 елгги. На цьому тлi неабиякого оптимiзму додае чiтке окреслення на загальнодержавному рiвнi прiоритетностi розвитку украшсько1 науки та якюного оновлення юнуючо1 освггньо-педагопчно! системи. Вiдомо, що досягнення будь-якого вагомого результату без попередньо сплановано! та ретельно виконано! роботи так само неможливе, як i суспшьний прогрес е нереальним без всебiчного використання вже наявного (створеного попередшми поколiннями) позитивного досвiду й врахування помилок минулого. В цьому контекст можливють широкого використання надзвичайно багатих традицш вггчизняно! педагопчно1 думки та шкшьництва створюе необхiднi передумови для устшного завершення розпочато! в Украш осв^ньо1 реформи.
Iсторiя вищо! школи в Украш сягае сво!м коршням часiв Ки1всько1 Русi. Вже першi створенi Володимиром Великим та Ярославом Мудрим заклади (Десятинна та Двiрцева школи вщповщно) були одними з найбшьших осередкiв освiти й науки в тогочасному Старому Свт. I якби не монголська навала, можливо, на наших нащональних теренах виникли б найдавнiшi европейськi унiверситети. I хоча питання про першi вггчизняш вищi школи i досi залишаеться дискусiйним, загальновизнаним е факт, що вища освiта нашо1 кра1ни була започаткована наприкшщ XVI ст. у Волинському кра1. Саме тут в 1576 р. розпочав свою дiяльнiсть перший на територи Укра1ни вищий навчальний заклад — Острозька академiя, статус яко! пiдтверджувався кiлькiстю та змютом навчальних дисциплiн, рiвнем професорсько-викладацького складу, загальним характером i напрямками дiяльностi [5, 117].
Волинь i надалi продовжувала вiдiгравати ключову роль в утвердженнi на украшських землях традицiй вищо1 школи. Важливим освггньо-науковим центром волинського регiону зокрема та Украши й Польщi загалом протягом XVII-ХIХ ст. стае мюто Кременець, в якому дiяли школа-фшя Киево-Могилянсько1 академи, езу1тський колегiум та Волинська вища гiмназiя, реорганiзована згодом у Кременецький лщей [14, 6]. Значення дiяльностi останнього iз названих закладiв для усiх сфер тогочасного життя Кременця та вше1 Волиш важко переоцiнити. Завдяки лiцею мюто досягло найбшьшого за всю свою юторда розквiту та зажило слави «Волинських Афiн» i «маленького Парижа» [7, 1169].
У вересш 2008 р. минае 205 роюв з часу юторично1 зустрiчi двох творщв-засновниюв Кременецького лiцею — Тадеуша Чацького та Гуго Коллонтая. Результатом !х сшвпращ стала iдея створення у Кременщ вищого навчального закладу нового типу. У шчш цього ж року виповнюеться також 205-та рiчниця при1зду Г. Коллонтая на свою батьювщину — Волинь. А вже наступного року вщзначатимемо 190-рiччя реоргашзацп Волинсько1 вищо1 гiмназil у Кременецький лщей.
Постать видатного польського громадського дiяча, вченого-фшософа та педагога-просвггителя Г. Коллонтая завжди привертала увагу багатьох поколшь науковцiв-дослiдникiв. Серед сшввггчизниюв вiн визнаеться як один з найбшьш впливових громадсько-полiтичних дiячiв кшця XVIII - початку XIX ст., активний борець за незалежшсть Речi Посполито1, головний iдеолог польського Просвггництва. Його iм'я, як правило, асощюеться iз спiвавторством знаменито1 Конституцil 3 травня 1791 р. та фундаментальними працями з фшософи [18, 8-16].
Окремi важливi етапи життя та дiяльностi Г. Коллонтая безпосередньо пов'язаш з Украшою. Народився «головний батько польсько1 демократи» 1 квггня 1750 р. в Дедеркалах на Волиш (тепер с. Великi Дедеркали Шумського району Тернопшьсько1 областi) i там тривалий час жив та працював.
Заможна сiм'я Коллонта!в дала можливють синовi отримати грунтовну домашню освiту, яку вiн продовжив, навчаючись у Пiнчовськiй школi, а згодом у Краювськш академп, де у 18 роюв здобував ступiнь доктора з фшософп [22, 247]. В подальшому молодий Гуго здiйснював сво! студи у Вiднi та Рим^ де захистив докторат з костельного права i теологи. Така штенсивна та глибока академiчна освiта концептуально визначила свггогляд та подальший життевий шлях ще1 видатно1 людини. У сво! 26 роюв Коллонтай вже був провщним дiячем польсько1 едукацшно1 комюи — першого в ютори мiнiстерства освiти, а в 32-лггньому вiцi вiн стае ректором знаменито1 Ягеллонсько1 академи у Краковi [16, 28].
1снують також всi тдстави вважати Коллонтая творцем теоретичних засад та одним iз фактичних засновниюв Кременецького лiцею — визначного осередку польсько1 освiти й науки минулого столггтя i найдавнiшого вищого навчального закладу на територи Тернопiльщини i одного з перших на Волиш.
Варто зазначити, що кременецький перюд е окремою i надзвичайно важливою сторiнкою життя цього вiдомого вченого i полiтика. Та й саме вщношення Коллонтая до Кременця завжди було особливим. Ще працюючи у згаданш едукацiйнiй комюи, вiн посприяв тому, що мюто вперше отримало важливий освггнш статус. Адже за шщативи комюи територiя Польсько1 держави в останш роки И юнування була подiлена на 10 освггшх округiв, в тому числi Волинський iз центром у Кременцi та Украшський — у Вiнницi [13, 5]. З огляду на це можна зробити щонайменше два висновки. По-перше, за активно1 участi Коллонтая в той час була створена нова свггська шкшьна система. Послщовно утверджуючи в життя принципи свггсько1 освiти, вiн у 1777-1786 рр., обiймаючи посаду ректора, реформував Краювську академiю. Для цього ж вш впровадив практику викладання у школах та вузах навчальних дисциплш польською мовою на противагу пануючiй до цього латиш [1, 4]. По-друге, згадане вище затвердження новостворених у Польщi освiтнiх округiв та !х центрiв пiзнiше безпосередньо вплине на вибiр ним кандидатури мiста для створення майбутньо1 Волинсько1 вищо1 пмнази.
Повернувшись у сiчнi 1803 р. тсля тривалого ув'язнення (за активну участь у польському повстанш 1794 р.) на Волинь, Г. Коллонтай прагнув вщпочинку та усамггнення вщ людей. Проте саме в цей час починаеться один iз найпомггшших за змiстом та результатами пращ перiодiв його педагопчно1 дiяльностi. Вже невдовзi пiсля свого при1зду вш мрiе зробити мiсто над 1квою святинею науки. За неповних три роки тюно1 спiвпрацi з тодшшм шкiльним iнспектором краю Т. Чацьким ця мрiя набула реальних обришв. Адже створений ними спiльно у Кременщ лiцей (спочатку — вища гiмназiя) перетворився згодом на «малий ушверситет», став знаним осередком польсько1 та укра1нсько1 науки i культури [2, 9].
Вже протягом другого десятилггтя проблема освiтньоl дiяльностi давнього Кременецького лiцею е предметом штенсивного наукового дослiдження. На сторшках дисертацiй, монографiй, наукових розвiдок та публшацш у пресi всебiчно аналiзуються загальнi особливостi й окремi напрямки роботи цього неперешчного в ютори вггчизняно1 школи навчального закладу. Однак окремi аспекти й досi залишаються недостатньо вивченими та дискусшними. Це, зокрема, стосуеться своерщного «небажання» однозначно визнати виключну роль Кременецького лщею у створенш унiверситету Св. Володимира в Киевi [4, 41-49]. Остаточно нез'ясованим залишаеться i питання засновника чи засновниюв лiцею.
Вiдкриття Волинсько1 вищо! гiмназil, реорганiзованоl пiзнiше в Кременецький лщей, вiдбувалося на тлi реформ, що охопили у Х1Х ст. всi сфери суспiльного устрою Росшсько1 iмперil. Для Волинi та Правобережно! Укра1ни (складовi частини колишньо1 Речi Посполито1) особливо сильними продовжували залишатись у той час польсью культурш, полiтичнi й економiчнi впливи. Багато представниюв тогочасно1 польсько1 елгги займали високi державнi посади та належали до найближчого оточення iмператора Олександра I [24, 241]. Своею дiяльнiстю вони сприяли вiдродженню та розбудовi на теренах iмперil власно1 нацiональноl культури i, зокрема, шкшьництва й науки, яскравим осередком яких був Кременецький лщей.
Творцями riMHa3iï (пiзнiше лщею) в Кременцi офiцiйно треба вважати Т. Чацького i Г. Коллонтая. Якщо вклад першого як засновника закладу вважасться незаперечним i винятково важливим, то аналопчна роль другого в рiзних джерелах мае неоднакове трактування. В цьому контекст варто вщзначити той факт, що у польськш юторико-педагогiчнiй лiтературi використовуеться шша назва Кременецького лiцею — «Школа Чацького». Ретельний аналiз виникнення та дiяльностi цього освiтнього закладу засвщчуе, що об'ективно виправданою i справедливою щодо цього була б також популяризащя назви «Школа Коллонтая».
Обшмаючи посаду шкiльного куратора Волинсько].', Подiльськоï i Киïвськоï губернiй, Т. Чацький мав широк можливостi для реалiзацiï своïх задумiв. Вiн був шщатором вiдкриття лiцею, керував створенням його матерiально-технiчноï та навчально-методичноï бази, оргашзував збiр коштiв на щ потреби, безпосередньо займався формуванням професорсько-викладацького складу, виконував функцiï своерщного «почесного керiвника» закладу [10, 2]. З ^eï точки зору внесок Г. Коллонтая i його постать для широкого загалу була не такою помггаою, але не менш вагомою. Об'ективнють такого твердження можна довести, проанатзувавши п'ять наступних напрямюв його дiяльностi.
Аспект перший: Г. Коллонтай — щеолог. Роль Г. Коллонтая у створенш та розбудовi Кременецького лiцею як визначного освггньо-наукового центру важко переоцiнити. З 1802 р. вш постiйно живе на Волиш i активно щкавиться станом справ у кра1\ Зокрема, Г. Коллонтай був пошформований про змют i напрямки дiяльностi Т. Чацького, одним iз головних прiоритетiв якоï була iдея вiдкриття в регюш нового вищого навчального закладу [26, 280]. На цей час цей задум, ще достатньо поверховий, був позбавлений чггко визначеного плану втшення. Реальних контурiв вiн набувае лише тсля знайомства та спiвпрацi Т. Чацького з Г. Коллонтаем.
7 вересня 1803 р. в Кременщ пройшла конференщя, присвячена вщкриттю майбутнього закладу. Саме цього дня, за даними багатьох дослщниюв, i вщбулася «юторична розмова» Г. Коллонтая з Т. Чацьким стосовно зазначеного вище питання. Головним результатом роботи конференци стало окреслення ними i^ï створення Волинськоï вищоï гiмназiï в Кременщ [12, 82; 25, 389]. Сам хд прийняття такого рiшення не був простим. Вш ознаменував досягнення компромюу мiж амбiцiйними планами й ентузiазмом Т. Чацького, з одного боку, та бшьш реальним розумшням ситуацiï та досвiдом Г. Коллонтая — з шшого. Т. Чацький прагнув створити на волинських землях нову вищу школу — академда чи ушверситет — i вважав, що залучення до ^eï справи провщного дiяча вiдомоï едукацiйноï комюи та колишнього ректора Кракiвського ушверситету стане важливим аргументом, який забезпечить ïï успiх. Г. Коллонтай шдтримав розроблену Т. Чацьким концепцiю i навпъ запропонував подiл майбутнього закладу на чотири вщдши (факультети): математично-природничий, гумаштарний, юридичний i медичний. Але вш досить швидко усвiдомив нереальнють здiйснення цих задумiв, якi суперечили намiрам царського уряду вiдкрити росшський унiверситет у Киeвi, та були негативно ощнеш керiвництвом Вiленського ушверситету. Г. Коллонтаю вдалося переконати Т. Чацького тимчасово вщмовитися вiд попередшх амбiтних планiв i працювати над створенням компромюного варiанту [22, 274; 23, 62-63, 69-70].
Таким компромюом стала його щея про вщкриття в краï вищоï гiмназiï або пмнази вищих наук, якi поряд iз лiцеями дiяли в той час у œ^^i шкiльництва Росiйськоï iмперiï i займали промiжне становище мiж гiмназieю та унiверситетом. Таким чином, саме Г. Коллонтай реально окреслив освггнш статус майбутнього Кременецького лщею.
Аспект другий: Г. Коллонтай i ви6Гр Кременця. Вщомий польський дослщник Марiя Данилевич-Зелiнська подае шформащю про те, як саме i чому було вибрано Кременець. Т. Чацький ¡з самого початку пропонував розмютити новий заклад у Дубненському замку, але проти цього виступив Г. Коллонтай, який доводив, що «Дубно е надто неспокшне i шмГр^ мюто, яке розташоване на територи щорГчних великих ярмарок». Вщхилено було також шшГ варiанти: Луцьк (з огляду на присутнють в ньому росшського вГйськового гарнiзону) i Житомир (як найбшьш вiддалене вщ польських етнiчних земель волинське мюто та адмшютративний центр губернП). У той же час Г. Коллонтай одразу запропонував Кременець, мотивуючи це тим, що мюто знаходиться майже в цен^ губерни, мае виключно пристосоваш для вГдкриття
нового закладу споруди колишнього езуггського колегiуму i позбавлене перспектив перетворення його на росшський адмшютративний або гарнiзонний центр [23, 64].
Чи варто перебшьшувати роль Г. Коллонтая в даному випадку? Важко сказати. Але якщо припустити шший варiант розвитку подiй (без його учасп), то сьогоднi предметом нашого розгляду, можливо, була б дiяльнiсть не Кременецького, а, скажiмо, Дубненського чи Житомирського лщею.
Аспект третш: Г. Коллонтай — засновник. Визначивши головну iдею та стратегiю сшвпращ, Т. Чацький i Г. Коллонтай розподшили сфери майбутньо1' дiяльностi. Якщо перший зайнявся оргашзащею фiнансово-матерiального аспекту справи, то другий зосередив увагу на розробщ проекпв шкiльного статуту й навчальних плашв, якi мали визначити теоретичш засади та напрями освггньо1 дiяльностi нового закладу [28, 4].
Г. Коллонтай також був одним з iнiцiаторiв проведення в Кременщ восени 1803 р. вже згадано1 конференцп, учасники яко1 ознайомилися з першими результатами його роботи [10, 2]. Розроблений ним проект статуту Волинсько1 вищо1 пмназп складався з п'яти роздшв:
- про заснування Волинсько1 гiмназiï;
- про заснування конвшту для учнiв — майбутшх учителiв парафiяльних шкiл;
- про оргашзащю навчання учнiв практичноï механiки, городництва, практичного рiльництва, хiрургiï та ветеринарiï;
- про заснування при пмназп семшарп для дiвчат з пiдготовки ïx на гувернанток;
- про створення при пмназп повггово1' школи [19; 30, 183].
Пюля доопрацювання Г. Коллонтай надюлав проект цього документу з метою затвердження до адмшютрацп Вiленського ушверситету та особисто князю Адаму Чарторийському, тодшньому мiнiстровi внутрiшнix справ Росн та координаторовi розбудови в iмперiï польсько1' освiти й школи [10, 2].
Аналiз положень проекту шкшьного статуту Волинсько1' гiмназiï дае змогу видшити такi аспекти теоретичного доробку Коллонтая: 1) орiентацiя на поеднання високого рiвня загальноосвiтньоï та практично-фахово1' пiдготовки; 2) проект вiдображае оргашзацшну структуру ново1' школи як комплексу навчальних закладiв рiзного профiлю, яю дiють з метою виховання нового поколшня людей, iнтелектуалiв i висококвалiфiкованиx спецiалiстiв, готових до розбудови рщного краю; 3) шкiльний статут юридично закрiплював реальнi перспективи перетворення в майбутньому Волинсько1' гiмназiï на ушверситет.
Офiцiйне затвердження 29 червня 1805 р. розроблених Г. Коллонтаем проекпв дозволило 10 жовтня того ж току вщкрити цей ушкальний для Росшсько1' iмперiï заклад, багаторiчна дiяльнiсть якого сприяла не лише освггньому, а й культурному та економiчному розвитку краю, завдяки якому мюто Кременець стало свщком свого найбшьшого розквiту. Сучасники називали його польським Оксфордом або Кембрыджем [21, 32-43; 23, 67].
У стшах цього закладу завжди панував дух щей його творщв — Т. Чацького та Г. Коллонтая. В однш iз сво1'х праць колишнiй вiзитатор Кременецького лiцею Юлiуш Понятовський (займав цю посаду в 1927-1934 рр.) заявив, що роль цих двох дiячiв у створенш закладу однаково важлива i рiвнозначна [28, 3]. Отже, юнують всi пiдстави оцшювати внесок Г. Коллонтая не як соратника «справи Чацького», а як рiвноправного творця та ствзасновника Кременецького лщею. У цьому ракурс особливо показовим i промовистим е факт вщсутносп будь-яко1' iнформацiï про виступ чи взагат присутнiсть Г. Коллонтая на урочистш церемонiï вiдкриття пмнази, пiд час яко1' усi лаври та почесп засновника отримав Т. Чацький [10, 2]. Можливо, саме цей факт i вплинув у подальшому на формування вщповщного стереотипу стосовно питання головного творця Кременецького лщею
Аспект четвертий: Г. Коллонтай — фундатор освггшх традицш. В основу оргашзацп навчального процесу Волинсько1' пмнази (а згодом i лщею) були покладеш розроблеш Г. Коллонтаем шкшьний статут i навчальний план. За даними польського дослщника початку ХХ ст. М. Яшка можемо у повному обсязi вщтворити змют зазначеного навчального плану, який охоплював 19 обов'язкових предмета i передбачав 20 i 30 годин загального тижневого навантаження для лщеюта нижчого та вищого вщдшв вщповщно (Таблиця 1) [30 484-485].
Таблиця 1
Навчальний план загальноосвгтнього Кременецького лщею (20-1 рр. Х1Х ст.)
№ з/п Предмет Нижчий вiддiл Вищий вщдш Разом
1 клас 2 клас 3 клас 4 клас 1 курс 2 курс 3 курс
1. Польська i латинська мови 5 5 5 5 20
2. Росшська мова 4 4 4 4 16
3. Шмецька мова 4 4 4 4 16
4. Французька мова 4 4 4 4 16
5. Грецька мова 10 10
6. Загальна граматика 5 5
7. Бiблiографiя 5 5
8. Лггература 10 10
9. Основи моралi 1 1 1 1 4
10. Право 10 10
11. Загальна iсторiя 10 10
12. Загальна географiя 1 1 1 1 4
13. Арифметика 1 1 1 1 4
14. Математика 10 10
15. Фiзика 10 10
16. Практична механiка 10 10
17. Природознавство i хiмiя 10 10
Загалом 20 20 20 20 30 30 30 170
Отже, розроблений Г. Коллонтаем 10^чний загальноосвггнш курс навчання под^вся на два вщдши: нижчий (4 однорiчнi класи) i вищий (3 дворiчнi курси). Протягом першого перюду («вправи пам'ятЬ>) вiдбувалося штенсивне вивчення п'яти мов: латинсько1, польсько1, французько1, шмецько! та росшсько!. Для навчального плану другого вiддiлу (перюд «вправ для роздумування») характерним було переважання математично-природничих, правових i гумаштарних дисциплiн. Окрiм того, бажаючi могли додатково вивчати грецьку, англiйську та ггалшську мови, а також ще будь-якi iз 15-ти фахових надобов'язкових предметiв [22, 276; 28, 4].
На основi аналiзу цих документа можна зазначити таке. По-перше, Коллонтай окреслив багатопредметний змют освгги, зорiентований на засвоення вихованцями лiцею енциклопедичних знань та тдготовку iнтелектуалiв-полiглотiв. По-друге, його навчальш плани вiдображають наявнють чгтко! дидактично1 системи. Вiдмiннiсть прюритеив змiсту освiти пiд час навчання на рiзних вiддiлах репрезентуе стратепю поетапного засвоення дисциплiн та розумового виховання учшв. По-трете, передбачена можливють вибору навчальних предметiв розкривае демократичну сутнють освггаьо! концепцп Г. Коллонтая головною домшантою яко! е створення навчального середовища, сприятливого для реалiзацi! творчих здiбностей вихованцiв та вшьного розвитку особистостi. По-четверте, за сво!м рiвнем навчальний план Г. Коллонтая та розроблеш пiзнiше на його основi навчальнi програми вiдповiдали рiвню аналогiчних планiв i програм Вшенського унiверситету, а iнколи й перевищували !х. Нарештi, по-п'яте, Г. Коллонтай зробив визначальний вклад у створення у Кременщ важливого осередку освгги та науково! думки, потужного центру тдготовки нового поколiння штелектуально! елгш.
Досвiд оргашзацп навчального процесу у тогочасному Кременецькому лще! засвiдчуе, що Г. Коллонтай став творцем ушкально! дидактично! системи. Теоретичним пiдгрунтям освггаьо! дiяльностi лiцею вiн обрав дуже оригшальну концепцiю виховання iнтелiгентноl людини з новим, особливим ставленням до пращ та усвщомленням свое! ролi у житп суспiльства. Важливе мюце у змiстi освiти закладу також вщводилося вивченню дисциплiн практично-фахового спрямування. Адже метою дiяльностi лiцею було не лише дати учням глибою знання, але й тдготувати !х до практично! дiяльностi у рiзних сферах суспiльного
життя. Так були закладеш першi пiдвалини пiзнiше багатих традицш професшно1' освiти i трудового виховання в Кременецькому лще1' [15, 48-49].
Цшавими е також мотиви, якими керувався Г. Коллонтай, окреслюючи навчальний план та змют освгги, зокрема, для клашв нижчого вiддiлу лщею. Всебiчне вивчення численних мов базувалося на механютичнш, пам'яттевiй методицi, що закладало шдгрунтя для домiнування в подальшому ровиваючо1' функцiï процесу навчання. Обгрунтованим був i вибiр мов, яю пропонувалися для вивчення учням 1-4 класiв. «ЖивЬ> розмовнi мови — шмецька й французька — вивчалися з метою практичного засвоення науково1' термшологн, використання 1'х в економiчно-торговельнiй сферi та як зашб мiжнародного спiлкування (найбiльш вживанi на континент в той час мови). Росшська мова викладалася як державна та теоретичне джерело бшьш глибокого вивчення шших слов'янських мов. Польська мова була рщною для бшьшосп слуxачiв лiцею, а латина розглядалася як зашб прилучення студентiв до здобутюв антично1' культури [12, 83-85].
С. Коляденко, яка тривалий час дослщжуе проблему освiтньоï дiяльностi Кременецького лщею, вважае, що впроваджений Г. Коллонтаем специфiчний характер змiсту освгги та органiзацiï навчання був зумовлений освгтшми завданнями закладу, зокрема прагненням поеднати в межах одного навчального закладу трьох ступешв освгга (початково1', середньо1' та вищо1) [8]. Ефективност навчального процесу сприяло також штенсивне використання рГзних форм його оргашзацп. Вщповщно до накресленого Г. Коллонтаем навчального плану, класно-урочна система була дещо модифiкована до вимог ушверситетсько1' освгга: у вГвторок та четвер заняття з обов'язкових предмета тривали одну годину (урок), а в шшГ дш — двГ години (пара) [30, 483].
Г. Коллонтай також вщграв ключову роль ще в одному важливому аспект органiзацiï навчально-виховного процесу в Кременецькому лще1' — формуваннi педагогiчного колективу. Йому належала визначна роль у шд6орГ професорсько-викладацького складу майбутнього закладу. I саме вш бшьше двох столпъ тому застосував новаторську практику набору претендента на ту чи шшу посаду у викладацькому корпус на конкурснш основГ [9, 2; 20, 4]. Особливо1' ваги в оргашзацп педагопчного процесу загалом та роботи окремого викладача зокрема Г. Коллонтай надавав пмназшнш бiблiотецi, до створення книжкового фонду яко1' вш активно долучився. Звертаючись до Т. Чацького, вш говорив: «Бiблiотека повинна кожного вчителя шформувати, допомагати йому у кращому викладеннi предмета» [11, 3].
Просвггаицька дГяльшсть Г. Коллонтая — фундаментальне i багато аспектне явище в юторп свГтово1' педагопчно1' теорП' та практики. Сучасний дослщник С. Ткачук переконана, що його педагопчна спадщина повинна оцiнюватися сьогодш як важливе джерело для шзнання iсторiï не лише польського, а й украшського шкiльництва. З огляду на це, ретельний аналiз та узагальнення усього освггаьо-педагогшого спадку Г. Коллонтая дозволить бшьш об'ективно розкрити сутнють головних тенденцш розвитку освгш i виховання на укра1нських землях першоï половини XIX ст. [17, 46].
Узагальнення окреслених вище аспекта дГяльносп великого вченого i просвгштеля дае також змогу розв'язати одне ¡з дискусГйних питань, що стосуеться xронологiчноï перiодизацiï iсторiï Кременецького лщею минулого столГття. Спiвставлення проекту навчального плану, розробленого Г. Коллонтаем, ¡з навчальними планами Волин^^ гiмназiï (1805-1818) та Кременецького лщею (1818-1833) засвщчило 1х фактичну iдентичнiсть та вщсутнють суттевих вiдмiнностей щодо задекларованих у них особливостей змюту освГти та оргашзацп навчання [22, 276; 30, 484-485].
Таким чином, враховуючи означений вклад Г. Коллонтая та дотримуючись традицшного погляду на цю проблему в польськш юторюграфн, доцшьно було б сформулювати декшька важливих положень.
1. Безпосередня юторГя Кременецького лщею бере свш початок ¡з 1805 р.
2. Кременецький лщей (1819-1833) та Волинська вища пмшзГя (1805-1819) — це один i той же навчальний заклад, вони становлять оргашчну його неподшьнють.
3. Час функцюнування в 1805-1819 рр. Волинськоï вищоï пмнази лише умовно виокремлюе перший перюд юнування Кременецького лщею.
4. Т. Чацький та Г. Коллонтай е безпосередшми творцями Кременецького лщею, навчального закладу, який в 1805 р. юридично отримав статус вищоï гiмназiï, але фактично вщповщав рГвню унiверситету.
Варто також зазначити, що питання про дату офiцiйноï реорганiзацiï Волинськоï вищоï пмназп у Кременецький лiцей е достатньо дискусшним. Так, Кременецькi дослщники Л. Кравчук та С. Медведев вважають, що ця подГя повинна нами датуватися на рш рашше. Вони наводять даш, зпдно з якими царський указ про реоргашзащю пмназп в лiцей росшський iмператор Олександр I тдписав 18 ачня 1818 р. [11, 3].
Аспект п'ятий: Г. Коллонтай — меценат. Вщомими е i факти допомоги Г. Коллонтая при створенш матерiальноï та навчальноï бази майбутнього лiцею. Його ¡м'я часто наводиться в перел^у тих, хто неодноразово робив на щ потреби досить значнi грошовГ перекази та рiзноманiтнi пожертвування й дарунки. На особливу вщзнаку заслуговуе факт дарунку Г. Коллонтаем Волинськш пмназп мшералопчного кабiнету та великоï колекцiï коштовного камiння. Використовуючи своï зв'язки та вплив, вш частково виршував проблему кадрового забезпечення нового закладу — запрошував вщомих викладачГв i професорГв [10, 2; 28, 27-31].
Г. Коллонтай, як i Т. Чацький, доклав багато зусиль та енергп для того, щоб створити один ¡з найвизначшших осередюв науки й освГти, як дГяли на наших землях в минулому столгт. Кременецька дослщниця мГжвоенного часу I. Войтеювна писала: «Лщей опосередкував у собГ цше життя кременецьке, був сонцем польськоï культури, яке сяяло на цшу Волинь, Подшля, навпъ Украшу» [29, 190]. Створення лщею е одним ¡з найвидатшших звершень Г. Коллонтая. Вш був творцем своерщного духу та зачинателем тих освгтшх традицш Кременецького лщею, як принесли цьому закладу неофщшний статус польського «Оксфорда».
Л1ТЕРАТУРА
1. Бесараб М. Реформатор i натхненний д1яч // Новини Шумщини. — 2000. — 15 кит.
2. Бубнш П., Ковальков Ю. М1сто душ1 його // Вшьне життя. — 2005. — 19 берез.
3. Бубнш П., Ковальков Ю. Просвиницьш Где! Гуго Коллонтая живуть i пониш // Д1алог. — 2005. — 1 жовт.
4. Василенко М. Кременецький лщей i ушверситет Св. Володимира // З 1менем Святого Володимира. — К.: Запов1т, 1994. — С. 41-49.
5. Власюк Л. Пров1дш навчальш заклади Кременеччини як осередки осв1ти та культури на шляху становления вищо1 осв1ти на Волиш (XIX ст.) // Науков1 записки ТДПУ. Сер1я: 1стор1я. — Тернотль, 2004. — Випуск 1. — С. 117-122.
6. Вони прославили наш край. Молод1 про славетних людей Тернопшьщини. Б1бл1ограф1чний поабник. — Терноп1ль: П1дручникж i поабники, 2002. — 288 с.
7. Енциклопед1я Укра1нознавства. — Льв1в: НТШ, 1994. — Т. 3. — С. 805-1000.
8. Коляденко Р. М. Зм1ст та орган1зац1я д1яльност1 Кременецького л1цею як осередку освгга на Волин1 (1805-1833 рр.): Автореф. дис. ... канд. пед. наук. — К., 1998. — 19 с.
9. Збручанський О. Кременець ушанував Гуго Колонтая // Д1алог. — 2000. — 22 лип.
10. Кравчук Л., Медведев С. Лщей. Короткий нарис з 1стори виникнення i розвитку в бюграф1ях його випускнишв // Д1алог. — 1992. — 24 жовт.
11. Кравчук Л., Медведев С. Лщей. Короткий нарис з 1стори виникнення i розвитку в бюграф1ях його випускнишв // Д1алог. — 1992. — 4 лист.
12. Курляк I. Класична освгга на захвдноукрашських землях (XIX - перша половина XX ст.). 1сторико-педагопчний аспект. — Тернотль: Шдручники i поабники, 2000. — 328 с.
13. Лавренюк В. Просвиитель з Великих Дедеркал // Вшьне життя. — 2000. — 6 трав.
14. Ломакович А. Кременецький коледж ще Петра Могилу «пам'ятае» // Освгга Укра1ни. — 2002. — 22 ач.
15. Прокопович Б. З 1сторп трудового навчання на Волиш // Трудова тдготовка в закладах освгга. — 2003. — № 3. — С. 48-53.
16. Ткачов С., Xанас В. 250 1мен на карп Тернопшля. Польсько-украшсьш культурн1 взаемини. Краезнавчо-б1бл1ограф1чний покажчик. — Тернотль, 1996. — 60 с.
17. Ткачук С. Педагопчт персоналп XIX стол1ття в 1стор11 розвитку Кременеччини // Науков1 записки ТДпУ. Сер1я: Iсторiя. — Терноп1ль, 2004. — Випуск 1. — С. 44-49.
18. Xинц X. Ф. Гуго Коллонтай. — М.: Мысль, 1978. — 84 с.
19. Центральний державний 1сторичний арх1в Украши в Киев1. — Ф. 710. — Оп. 3. — Спр. 10-в.
20. Черних1вськнй Г. Вчений, фшософ, просв1титель // Д1алог. — 1997. — 1 берез.
21. Чуйко С. Р. Лще1 Украши (XIX-XX ст.). — Тернотль: Л1ком, 1996. — 140 с.
22. Danilewiczowa M. Testament naukowy dawnego Liceum Krzemienieckiego // Zycie Krzemienieckie. — i938. — № i2. — S. 274-283.
23. Danilewicz Zielinska M. Ateny Wolynskie. Dawne Liceum Krzemienieckie (i805-i832) // Danilewicz Zielinska M. Próby przywolan. Szkice literackie. — Warszawa, i992. — i30 s.
24. Dybkowska A., Zaryn I., Zaryn M. Polskie dzieje od czasów najdawniejszych do wspólczesnosci. — Warszawa, i994. — 378 s.
25. Enzyclopedia szkolna. Literatura i nauka o jenzyku. — Warszawa, i995. — 9ii s.
26. Groszynski K. H. Badacz i twórca historii// Zycie Krzemienieckie. — i933. — № i0. — S. 38б-394.
27. Ostrowski A. Hugo Kollontaj. Ojtec demokracji Polskiej. — Legnica, 1946. — 5б s.
28. Poniatowski J. Wplyw dawnego Liceum Krzemienieckiego // Zycie Liceum Krzemienieckiego. — i93i. — № 7. — Cz. II. — S. 3-i7.
29. Wójtekówna I. Liryzm Krzemienca // Zycie Krzemienieckie. — i936. — № 5. — S. i79-i90.
30. Yanik M. Hugo Kollontaj. Monografía z czterema podobiznami. — Lwów, i9i3. — 642 s.
Вадим МУЖИЧОК
ДШЛЬШСТЬ Ф1ЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНИХ ОРГАН1ЗАЦ1Й НА ЗАХ1ДНОУКРАШСЬКИХ ЗЕМЛЯХ (1919-1939 PP.)
У cтaттi розкршаеться проблема дiяльноcтi фiзкyльтyрно-cпортuвнuх оргатзащй на зaхiдноyкрaïнcькuх землях у (1919-1939 рр.). У до^дженш аналгзуеться icторiогрaфiя як icторiя становлення фiзuчноï кyльтyрu та спорту, яка мicтuть в m6i знання про суспшьш yмовu розвuткy i функцюнування фiзuчного вuховaння, методологiчнi зacaдu icторuко-педaгогiчнuх до^джень, оcновнi нaпрямu та школu фiзuчноï кyльтyрu та спорту з ïхнiмu здобyткaмu, створення i дiяльнicть науково-до^днж, оcвiтнiх та тшж установ спортшного профшю, тдготовку педaгогiчнuх кaдрiв фiзuчноï кyльтyрu i спорту, мiжнaроднi зв 'язкы i cпiвробiтнuцтво тощо.
Актуальнють теми визначаeться необхщнютю юторичного вивчення складових украшського фiзкyльтyрно-спортивного руху на Захщнш Украш в перюд i9i9-i939 рр. На сучасному етат становлення нашого суспшьства фiзкyльтyрно-оздоровча виховна робота з учшвською та студентською молоддю проводиться вщповщно до чинних Закошв Украши «Про освггу», «Про загальну середню освггу», «Про позашкшьну освггу», «Про професшно-техшчну освггу», «Про вищу освггу» та положень про загальноосвггаш, професiйно-технiчний, вищий, позашкiльний навчальш заклади, «Про затвердження ПримГрного положення про оргашзащю i проведення виховно1' роботи в закладах Miнiстерства освГти i науки Украши», затверджених вщповщними постановами Кабiнетy МшютрГв Украши (наказ Мшютерства освГти i науки Украши вщ 16.04.2002р. №257) [i2, 62].
Термiн «iсторiографiя», зазвичай, вживаeться у двох значеннях: як сукупнють дослщжень та опyблiкованих джерел з ютори та вивчення розвитку певно1' науки (як в цшому, так i в окремому перюд^ питаннi тощо). стосовно термшу «iсторiографiя ГсторП' окремо1' науки», то вГн стосyeться не творГв, в яких вiдображаeться юторичний процес, а тих праць, предметом дослщження яких e теоретичнГ проблеми ютори певно1' науково1' галузГ [4, 23-24].
Таким чином, термш «юторюграфГя» — це багаторГвневе поняття, яке використовyeться в сучаснГй наущ у кГлькох значеннях. У статп йдеться про ГсторГографГю як юторда становлення фГзично1' культури та спорту, яка мютить в собГ знання про суспшьш умови розвитку i функцюнування фГзичного виховання, методологГчнГ засади юторико-педагопчних дослГджень, основнГ напрями та школи фГзично1' культури та спорту з 1'хшми здобутками, створення i дГяльнють науково-дослГдних, освГтнГх та шших установ спортивного профшю, пГдготовку педагопчних кадрГв фГзично1' культури i спорту, мГжнародш зв'язки i спГвробГтництво та низку шших складових.
ФГзична культура — це частина загально1' культури, сукупнють досягнень суспшьства у створенш та використанш спецГальних засобГв вдосконалення фГзичного стану людей [i2, 8]. Так, Л. Mатвeeв значення термша «фГзична культура» розyмie як втшення в самГй людинГ результатГв використання матерГальних i духовних цГнностей, яю вГдносяться до фГзично1' культури в широкому розумшш, тобто засвоeнi людиною певш знання, вмГння, навички, досягнул на основГ використання засобГв фГзичного виховання, показники соматичного
