CC BY
25Украшське лютеранство як схщноевропейський вим1р Реформацп
В 'ячеслав ГОРПИНЧУК © В. В. Горпинчук, 2016
«Богословские размышления» №17,2016 /Спецвыпуск «Реформация: восточноевропейские измерения», с. 68-78
Аннотация
В статт\ розглядаеться украшське лютеранство, як ун\кальний прояв ЛютеранськоТ Реформац\Т на сход\ Свропи. Як Март\н Лютер реформував л\тург\ю Зах\дноТ Церкви, так само Теодор Ярчук \ його сп\впрац\вни-ки реформували л\тург\ю Сх\дноТ Церкви. Лютеранська Реформац\я була вз\рцем для украТнських богослов\в для реформування УкраТнськоТ Церкви та потенц\йноТ рефор-ми украТнського сусп\льства. Все робить Боже Слово. Це в\дображено як в л\тург\Т так \ в \нших аспектах богослужебного та церковного життя украТнських лютеран. Сама УкраТнська Лютеранська Церква е нараз\ единою Лютеранською Церквою Сх\дного Обряду.
Ключевые слова: Март\н Лютер. Рефор-мац\я. Теодор Ярчук. Лютеранська Церква Сх\дного Обряду. УкраТнська Лютеранська Церква.
Abstract
Ukrainian Lutheranism is considered in the article as a unique manifestation of the Lutheran Reformation in the eastern Europe. As Martin Luther has reformed the Western Church so Theodor Yarchuk and his co-workers in Ukraine have reformed the liturgy of the Eastern Church. The liturgy reform was based on St. John Chrysostom Liturgy that is widely used in the modern Eastern Orthodox and Greek Catholic Churches. Lutheran Reformation has been and still is a bright and right example for reforming of the Ukrainian Church and potential reform of the Ukrainian society. The Word of God does everything. This is reflected both in the liturgy and other aspects of the worship and other ecclesiological practices of the Ukrainian Lutherans. "The Lost Pearls" was a book written by a former Lutheran pastor who fled Bolsheviks. As Oscar Wagner well said the title of the book in a good way describes the fate of the Ukrainian Lutherans in the first half of the 20th century. The Ukrainian Lutheran Church is the successor of the Ukrainian Lutherans (Ukrainian Evangelical Church of the Augsburg Confession). As of today the Ukrainian Lutheran Church continues to be the only Lutheran Church of the Eastern Rite.
Keywords: Martin Luther. Reformation. Theodor Yarchuk. Lutheran Church of the Eastern Rite. The Ukrainian Lutheran Church.
За два днi до свое!" смерт1 в Aйслебенi, в якому вiн 6ув i народився, доктор Мартш Лютер, великий Реформатор Церкви Христово!', написав таи слова: «Virgilium in Bucolis nemo potest intelligere, nisi fuerit quinque annis pastor. Virgilium in Georgicis nemo potest intelligere, nisi fuerit quinque annis Agricola. 2. Ciceronem in epistolis (sic praecipio,) nemo integre intelligit, nisi viginti annis sit versatus in Republica aliqua insigni. 3. Scripturas sanctas sciat se nemo degustasse satis, nisi centum annis cum Prophetis, ut Elia et Elisaeo, Joanne Baptista, Christo et Apostolis, Ecclesias gubernarit. Hanc tu divina Aeneida tenta, sed vestige pronus adora. Ми — жебраки, hoc est verum (16. Februarii Anno, 1546).[1]
Це не 6ули слова розчарування власним життям, або Реформащею, яку вш розпочав мимо свое!" вол1, а радше чергове сповщання велично! ютини i сxи-ляння голови перед Господом Церкви та Його святим i непомильним Словом. Наскшьки вщмшним було ставлення доктора Лютера до Божого Слова вщ rax, xto вол1в та вол!е ниш панувати над цим Словом або цим Словом мань пулювати, незважаючи на те, чи вони гостро критикують Лютера за порушен-ня «стародавнix»-середньовiчниx усто'1'в Церкви, а чи називають себе по-слiдовниками Реформатора, водночас заявляючи про те, що вш, мовляв, лише розпочав Реформащю, а вони il завершили або ось-ось закшчать i ствер-джуючи, що «буква вбивае, а ,nyx оживляе» (2 Кор. 3:6) та стверджуючи, що п1д буквою Св. Апостол Павло розум!е не Закон, а Писання, цим самим виявля-ючи ще одне фундаментальне нерозумшня Лютера та його наполягання на розр!зненш м1ж буквою i дyxом — Законом i Gвангелiем.
Лютер вол1в залишатися на Писаннi перед 1мператором i за ушверситетсь-кою кафедрою. Вш вщдавав перевагу залишатися на Писанш, пропов1дуючи в церкв! Св. Марй' у Biттен6ерзi i п'ючи пиво з1 сво'1'ми друзями та численни-ми гостями у дом1. Пропов1дуючи в понедiлок шсля першо! недiлi Великого посту, 10 березня 1522 року, вш промовляв:
«Коротко кажучи, я буду його (Слово Боже) проповщувати, навчати йому, писати про нього, але я не змушуватиму жодно'1 людини силою, бо в!ра му-сить пртодити в1льно, без примусу. В1зьм1ть за приклад мене. Я чинив спротив шдульгенц!ям i вс1м папiстам, але школи не застосовував сили. Я росто навчав, проповщував i писав про Боже Слово, а шшого шчого я не робив. I поки я спав (пор. Марка 4:26-29) чи попивав вгттенберзьке пиво з мо'1'ми друзями Филипом[2] i Амсдорфом,[3] Слово настшьки послабило папство, що школи жоден князь або !мператор не завдавав тако'1 йому шкоди. Я нчого не робив — усе робило Слово. Якби я забажав роздмyxати 61ду, то пришс би Hiмеччинi велике кровопролиття i то м1г би я почати таку гру, що в безпещ не перебував би навпъ сам iмператор. Але що то було б?
[1] D. Martin Luthers Sammtliche Schriften (herausgegeben von Dr. Joh. Georg Walch, Neue revisirte Sterotypausgabe), St. Louis: Concordia Publishing House, 1887, Zweiundzwazigster Band, - С. 13
[2] Меланхтон.
[3] Нiколай фон Амсдорф.
Звичайна гра дурня. Я ж не робив шчого — я дав, аби Слово робило свою
справу».[4]
Ця безумовна вщдашсть Слову i пщлеглють Слову вир1зняла i дониш вир-1зняе Лютеранську Реформащю вiд iнших реформацiйних р^в. Через 415 рокiв один з украшських реформаторiв, пастир Теодор Ярчук пщсумуе дiяльнiсть Мартiна Лютера i його вщдашсть Божому Слову десятьма пунктами:
1. Лютер був покликаний Богом, щоб визволити Християнську Церкву з-пщ римського володшня з метою прив'язання il до Божого Слова, яке е единим для не!" законом. Вiн дае вiрним i Церквi Бiблiю в il повнотi i красi. Навгть бiльше, вiн примусив також католицьку Церкву, щоб вона провела в себе деяк реформи, а це на деякий час врятувало ïï вiд повно-го занепаду.
2. Лютер вщновив евангельську науку про ласку,[5] що il даруе нам Бог через вiру, без дл заслуг. Таким чином, вш повернув вiрi il первiсне еван-гельське значення.
3. Своею наукою Лютер реформуе щоденне практичне життя, навчаючи, що любовi й милосердя е тшьки плодами палко'1 вiри в Бога.
4. Своею дiяльнiстю несення допомоги потребуючим Лютер дае початки сощальних зрушень.
5. Вiн освячуе працю людських рук, задля яко'1 Бог створив людину. Вш навчае, що праця для людини е тим самим, чим е вода для риби, а по-вгтря для птищ; що без пращ людина не може вести гщного життя. Це вш чинить якраз тод^ коли люди пращ перебували в зневаз^ а пануючi верстви ставилися до них, як до робочих тварин. Тому заслуги Лютера в цш дшянщ дуже великi.
6. Своею наукою i прикладом вш освячуе зневажуване клiром подружне життя i через це дае початок першо'1 нiмецькоï родини.
7. Перекладом Бiблiï на шмецьку народу мову дае вiн початок народнш лiтературi; мову свого народу робить вш мовою лiтератури та науки.
8. Задля поширення Бiблiï дае почин народним школам. — Треба прига-дати, що до чаав Лютера школи iснували тшьки для багатих пануючих верств, а народ жив у темнот! i забобонност!
9. Вш е творцем християнсько'1 пiснi i навчив шмецьку родину щнувати музику.[6]
[4] Luther Martin, Luther's Works. Edited by Yaroslav Pelikan and Helmut T. Lehmann. American Edition. Philadelphia: Fortress Press, 1989, Vol. 51. - S. 77, 78.
[5] Благодать.
[6] Звюно, християнсьш тсш iснували i до Реформацй'. Але заслуга Лютера в тому, що християнсьы пмни стали носити винятково Бiблiйний i Христоцентричний характер. Й. С. Бах став великим композитором, намагаючись насамперед вщродити музичну спадщину Мартiна Лютера.
10. Вiн перший пiдносить варткть поодиноко1 родини, як Божого шсти-туту: робить 11 кузнею загальнолюдських вартостей. Це дало новi на-прямки у мистецтвi, такому як: малярство, рiзьбярствi, музицi i лгтера-турi. З того часу житп^ вартостi родини стають основою вартостей та-кож цiлого суспiльства, цшого народу.[7]
Так дивилися украшсью лютерансьы пастирi першо! половини ХХ столгття на спадщину Реформаци. З таким ставленням до Слова Божого та до укра!-нського народу бралися вони до того, що ми можемо назвати Украшською Ре-формащею. Передумовами для ще'1 Реформаци вважаемо насамперед волю Божу, яка о^м частих та рiзних реформацiйних проявiв на украшських землях, проявилася також у формуванш таких факторiв:
1. Тривалою стагнацiею украшського церковного життя.
2. Латинщенням Греко-Католицько! Церкви.
3. Втратою укра!нсько1 державностi шсля поразки укра!нсько1 визвольно! революци 1917—1920 роыв.
4. Активною мiсiонерською дiяльнiстю Союзу Церков ввангельсько-АуГсбурзького та Гельвецького вiросповiдання (СЦАГ), а особливо па-стиря, доктора богослов'я Теодора Цеклера, який мав добру вiросповi-дну лютеранську позицiю.[8]
Як i за днiв Лютера, саме Слово Боже для украшських студентiв богослов'я i священик1в греко-католицького та православного походження[9] давало вiдповiдi не лише на церковш, але й на сусшльш та нацiональнi питання, що поставали перед ними i масою украшщв на захщно-украшських землях i саме Слово давало натхнення проповiдувати та дiяти так само, як дiяв свого часу 1хнш уславлений попередник в Нiмеччинi, доктор Мартш Лютер. Саме лютеранська спадщина стала тiею чудесною i надiйною формою в як1й було ви-лито основнi елементи богослужебного, осв^нього та суспiльного життя ук-ра1нських лютеран.
Лютеранство в схщнш вврош юнувало вiд часу Реформаци. Проте воно мало виразний захщний характер не лише в догматищ, але й в лгтурпщ та культурi, адже до лютеранства переходили та належали в основному представ-ники Захщно'1 Церкви. Украшський iсторик Вiкторiя Любащенко в «1стори протестантизму в Укрш'ш» розповiдае цiкавi деталi про життя двох представ-
[7] Теодор Ярчук. Хто такий Мартш Лютер? — Станислав1в: Накладом видавництва «Прозри!», 1937 р. (Репринтне видання. Друк видавництва «Горлиця», Терноп1ль, 1999 р.). — С. 46, 47.
[8] Щ 4 фактори взято з Ессе Х Собору Укра1нсько1 Лютерансько1 Церкви, 27-28 листопада 2002 року. В'ячеслав Горпинчук. Украшська Реформащя в церковному контекст УвЦАВ першо1 половини ХХ столгття: передумови та юторичш особливосп. — Довщник УЛЦ, 2003 р1к. впископат Укра1нсько1 Лютерансько1 Церкви. — Ки1в, 2003. — С. 10. Бшьше подробиць про щ фактори можна д1знатися з цього ессе або в друкованому вигляд1 або в штернета — даний матер1ал там розмщено у вшьному достут.
[9] Слово «походження» використовуемо, аби зазначити те в1росповщання, що його мали майбутш украшсьы лютерансьы пастир1 та аби зрозумгги, чому саме украшське лютеранство набуло саме тако1 нишшньо1 форми.
никiв Укра1ни Станiслава OpixoBCbKoro та Мартша Кровицького, якi навча-лися у Вгттенберз!, але яи вочевидь теж належали до окатоличено'1 частини укра1нського народу.[10] Як для шмщв чи шведiв, якi мешкали на украшських землях так i для украшщв-католиив, природним було використання захщно! лгтурги, яка була для них рщною i зpозумiлою. Проте для украшщв, якi вирос-ли в схщнш традици та поклонялися Господу, використовуючи лгтурги Схщно! Церкви, це було б набагато важче, адже це часто означало би вщмову вщ рщно! культури i ц1лого пласту (повторюся) рщно! духовно! спадщини, поза яким шшо! спадщини набути ii вони часто не могли.
«Для юде1в я був, як юдей, щоб юде1в придбати; для пщзаконних був, як пщзаконний, хоч сам пiдзaконним не бувши, щоб придбати пiдзaконних. Для тих, хто без Закону, я був беззаконний, не бувши беззаконний Богов!, а закон-ний Христов!, щоб придбати беззаконних. Для слабих, як слабий, щоб придбати слабих. Для вс1х я був усе, щоб спасти бодай деяких. А це я роблю для ввангели, щоб стати 11 сшльником», писав у листа до Римлян Апостол Павло (9:20-23).
Для слов'янських народ!в под16ну м1сюлогго використовували Св. Кирило та Мефодш, оспiвaнi в «Повюта врем'яних л1т». За под16ну мююлогго попла-тився празький професор i пропов1дник Ян Гус, д1ло якого продовжив «орел iз-зa хмари», як називав Мартша Лютера в поемi «вретик» Тарас Шевченко. Нiмецькa меса 1526 року доктора Лютера лопчна вийшла !з його Formula missae 1523 року. Лютер реформуе лгтургш i повертае у н1й народов! Христа. В1н пише: «Серед християн вся служба (Божа) повинна зосереджуватися на Слов1 i Ташствг.. Бо порядки (служб) мусять служити розвитку в1ри i лю6ов1, а не завдавати в1р1 шкоди. Якщо ж 1м цього не вдаеться, то вони — недшсш, меpтвi i минувш1».[11]
В АуТсбурзькому вipосповiдaннi (XXIV:1 (9, 7)) Меланхтон пише: «Нас несправедливо було звинувачено в заборош меси. Ми не хвалимося, але очевидним е те, що меса дотримуеться серед нас з бшьшою побожш-стю i сеpйознiстю, н1ж серед наших опонентiв. Нaвiть бгльше вщ того, людей навчають часто !з 61льшою стapaннiстю про Святе Та1нство,[12] — чому воно було запроваджене, i як його слщ використовувати (а саме, — для втахи змучених сумл1нь), для того, щоб людей заохочувати до участ в При-чaстi та мес!».[13]
Нaпpикiнцi Книги Злагоди, в Каталоз! Свiдчень у звеpненнi до христи-янського читача е таи слова: «... у вищеназванш книз1 не запроваджено н1чого нового, аш в доктрин!, aнi у висловах, але що ми навчали та говорили про цю таемницю так само, як це зроблено найперше в Святому Писанш, а потам, як
[10] Любащенко В. I. 1сторш протестантизму в УкраМ. — Льв!в. Просвгта, 1995. — С. 90-91.
[11] Luther Martin, Luther's Works. Edited by Yaroslav Pelikan and Helmut T. Lehmann. American Edition. Philadelphia: Fortress Press, 1989, Vo. 53. — S. 90.
[12] Святу Вечерю.
[13] Concordia-Злагода. В!росповщання ввангельсько! Лютерансько! Церкви. — Ки1в. Lutheran Heritage Foundation. 2005. — S. 45.
це чинила давня чиста Церква».[14] Подiбне розумiння мали i украшсьы лю-теранськi служителi в тридцятих роках минулого столiття. Михайло Гшьтай-чук у власнiй книзi «Загублеш перла: хронiка одного украшського села» писав про реформацшш процеси на Станиславiвщинi:
«Будова церков... провадилася так, щоб вони вiдповiдали приблизно архь тектурi православних церков, щоб тим робом не вщхилятися вщ свого рщного... Тому, в цьому змисш вже на початку було прийнято у "Символ! в1ри" походження Духа Святого лише вiд Отця (Фiлiоквi) про що деякий час велася завзята полемжа з чужинецькими, евангелицькими колами, якi вкiнцi таки мусили поступитися. У цьому розумшш вщправлялися весь час богослуж1ння по-православному, розумieться — зi збереженням рщних традицiй, з вiдповiдними реформуваннями».[15]
Ц вiдповiднi реформування, у дусi Лютерансько! Реформаци, в Боже-ственну Лгтурпю 1вана Золотоустого[16] завершив вносити пастир Теодор Ярчук. Вш не перекладае i не адаптуе до мюцевих умов, наприклад, Нiмецьку Месу Лютера, як це зазвичай роблять лютерансьы м!сюнери по всьому свггов!. Але знайшовши пщтримку в шшого пастиря, доктора Теодора Цекле-ра, реформуе Л!турпю, якою майже тисячу роыв укра!нщ вже користуються. На перших сторшках «Укра!нського ввангелицького Служебника» шсля наголосу на Христоцентричностi служб Божих, Теодор Ярчук наголошуе: «...евангелицького богослужшня не вiдправляе самий священик в !меш згро-маджених в!рних, а радше BipHi стльно з душпастирем приносять Богу жертву хвалшня i подяки. Отже без особисто! участи в1рних не може вщбуватися нiяке еванг. богослужшня»[17]. Це перегукуеться з тим, що пише Лютер у
«Порядку Меси та Причастя»: «Тож, якщо ми хочемо плекати Христову Заповщь, то в Церкв! не можна дозволяти жодно! приватно! меси, окр!м як тимчасово! поступки заради слабких у в1р1».[18] Пойм Теодор Ярчук шдсу-мовуе:
«Наведеш м1сця Св. Писання i ввангелицького Визн. В1ри та загальна по-шана до лгтурпчно! форми богослужень, засвоено! з давнiх-давен в укра!нсь-кому народi, були пров1дними щеями при укладаннi цього укра!нського еван-
[14] Concordia-Злагода. Вiросповiдання бвангельсько! Лютерансько! Церкви. — Ки!в: Lutheran Heritage Foundation. 2005. — S. 750.
[15] Протопресвитер Михайло Гшьтайчук. Загублеш перла: хрошка одного укра!нського села. — Новий Ульм: Укра!нська друкарня в Новому Ульм1, 1978. — С. 42. Збережено пра-вопис оригшалу. Сл1д зазначити, що у випадку з Михайлом Пльтайчуком з Камшно! вiдданiсть основним догмам i традицiям Схщно! Церкви переважила вщдашсть в1роспов-щанню i свое життя вш закшчив саме протопресвiтером Православно! Церкви.
[16] Постають питання про те, як насправд! виглядав оригшал Л1тург1! Св. 1вана Золото-устого, адже чимало вчень сучасно!, наприклад, Православно! Церкви, виникли вже тсля в1дходу цього святого до Господа. На нашу думку, Лиурпя Укра!нсько! Лютерансько! Церкви сто!ть найближче до можливого оригiналу.
[17] Укра!нський бвангелицький Служебник. — Станиславiв: Друкарня Л. Геллера, 1933. — С. 3. (Правопис оригшалу збережено).
[18] Luther Martin, Luther's Works. Edited by Yaroslav Pelikan and Helmut T. Lehmann. American Edition. Philadelphia: Fortress Press, 1989, Vo. 53. — S. 32.
гелицького Служебника. Нехай же служить вш на славу Святш, Одноютотнш, Животворящш i Непод!льн!й Тройц!, на користь Украшському Народов! i на добро вс1м братам у в!р! — украшським евангеликам!»[19]
Про реформац!йну працю пастиря Теодора Ярчука американський богослов Джей Дейвщ Веббер пише у вступов! до «Украшського Лютеранського Служебника»:
«В "Служебнику" Ярчук запропонував украшським християнам еван-гельський перегляд Божественно! Лгтурги 1вана Золотоустого та шших !сторичних обряд!в i служб. Таким чином вш зробив для Схщно! Церкви те, що Мартш Лютер зробив для Захщно! Церкви, коли в 1523 рощ пщго-тував "Formula Missae", евангельський перегляд Римсько! меси того часу».[20]
Доктор Мартш Лютер розглядаючи !стор!ю меси, писав:
«Меса стала жертвою. Додавалися оферторп i молитви за покшних. У "Свят, свят, свят" i "Слава у вишнгх Богу" вставлялися секвенцн i прози. Потому меса стала священицькою монопол!ею, що пожирала багатство щлого свгту i поглинала його наче апокалштична чума — щлим вшськом багатих, ледачих, могутшх i корумпованих цел!бат!в. Так i з'явилися меси за покшних, за подорож!, за процвгтання — та й хто навиъ може навести вс! причини задля яких меса перетворилася на жертву?»[21]
Лютер повертае мес! и !стинне значення Столу Господнього, Господньо! Вечер!, Господнього Спомину, Причастя тощо. Таку саму працю у реформу-ванш Божественно! Лгтурн 1вана Золотоустого проводить i Теодор Ярчук. Ця реформа — одна з ключових у лгтурпщ, часом проходить повз увагу тих досл-щнийв Реформаци, що зазвичай пом!чають лише усування певних не-Б16л1йних молитов. Слщ зазначити, що в «Украшському Лютеранському Служебнику» шсля сл1в Запровадження Господньо! Вечер! е молитва про зюлан-ня Святого Духа, але вона — не ешклеза, яка може бути типовою для захщно! або схщно! лгтурги, маючи, звюно сво! особливост! i сво! смислов! наванта-ження. Але в украшськш лютеранськ!й л!тургн ця молитва стосуеться присут-ност! Святого Духа у причасниках задля змщнення в!ри у правд!, тобто у Слов!, у Христ![22]
[19] Укра1нський ввангелицький Служебник. — Станислав!в: Друкарня Л. Геллера, 1933. — С. 4. Правопис орипналу збережено.
[20] Украшський Лютеранський Служебник. — Ки!в: Lutheran Heritage Foundation, 2003. — С. 3.
[21] Luther Martin, Luther's Works. Edited by Yaroslav Pelikan and Helmut T. Lehmann. American Edition. Philadelphia: Fortress Press, 1989, Vo. 53. — S. 21, 22.
[22] «Пам'ятаючи цей спасенний заповгт i все, що для нас сталося, — жертву на хрест!, гр!б, воскресшня i вознесшня, просимо Тебе Господи, й молимо, й благаемо: з!шли Духа Твого Святого на вс!х, що споживатимуть Дари Тво! задля змщнення в!ри у правд!. Господи, Ти найсвятшого Духа Свого на апостол!в зюлав, не вщбери Його, Добрий, i вщ нас, а обнови нам, що молимось Тоб!, i дай одними устами й одним серцем славити i в тснях величати найсвят!ше i величне !м'я Твое тепер, i повсякчас, i по в!ки в1к1в!» — Украшський Лютеранський Служебник. — Ки!в: Lutheran Heritage Foundation, 2003. — С. 44.
У передмовi до Малого Катехiзису доктор Лютер писав:
«Той прикрий стан, у якому я виявив релтйш справи п1д час недавнього провщування громад, спонукае та змушуе мене тдготувати (видати) цей Катемзис, або твердження християнсько! доктрини у цш малш, зрозумшй та простш форм1. Милостивий Боже! Яке багатосторонне убозтво я поба-чив! Прост люди, особливо в селах не мають взагал1 н1якого знання про християнську доктрину 1, ой леле! багато пастир1в е зовйм неспроможни-ми та некомпетентними навчати (так, що про це соромно 1 говорити). Але все-таки, вс1 кажуть, що вони — християни, охрищеш та отримують (за-гальш) свят Та!нства. Та вони (не розумшть) 1 не можуть (навгть) проказа-ти напам'ять т Господньо! молитви, ш Символу в1ри, т Десяти Заповщей. Вони живуть як тупа худоба та безтямш свинц 1 все-таки тепер, коли прий-шло 6вангел1е, вони гарненько, як знавщ, навчилися зловживати вс1ею свободою».'231
Реформа церковного життя без ретельно!, старанно! катехiзацil немож-лива. Але для всього е своя пора. У «Шмецькш месЬ> Лютер зачiпае юторш Катехiзису:
«Катех1зис означае навчання, в якому язичниыв, як1 хочуть бути христия-нами, навчають 1 ведуть у тому, що вони повинш в1рувати, знати, робити та залишати незробленим, вщповщно до християнсько! в1ри... Це навчання або катех1зац1ю я не можу викласти краще або простше, н1ж це робилося в1д початку християнсьтва 1 збер1галося аж дониш, тобто в цих трьох час-тинах: Десять Запов1дей, Символ в1ри та Отче наш. Щ три частини ч1тко та просто мютять усе, що потребуе знати християнин... Це навчання мусить надаватися, допоки немае особливо! громади, з кафедри у визначений час або ж щодня, коли е така потреба 1 повторюватися та читатися вголос ве-чорами та ранками в дом1вках для дгтей 1 слуг, аби !х тдготувати як хрис-тиян. Як 1 не повинш вони заучувати слова мехашчно... Якщо батьки та оп1куни не в1зьмуться за це або сам1 або через когось, катех1зису школи не буде.».'241
I 1939 року Теодор Ярчук писав:
«Але не лише через проповщь Слово Боже проголошуеться, але й через Писання — через нього не лише змщнюються наш1 громади, але через ньо-го весь наш народ ознайомиться з евангелицькими щеями. Так, 1929 року я переклав Малий Катех1зис Мартша Лютера укра!нською мовою 1 видав його; 1930 року так само видаються дв1 брошури "Апостол Петро" та "Во-гонь для еретиыв"; через три роки потому з'явилося "АуГсбурзьке В1рос-повщання" — укра!нською мовою. Окр1м цього е р1зш трактати, найголов-шшим серед яких е "Ми хочемо будувати р1дну Церкву!" Ю. Фолюшняка,
[23] уКра1нський Лютеранський Служебник. Ки!в: Lutheran Heritage Foundation, 2003. — С. 302.
[24] Luther Martin, Luther's Works. Edited by Yaroslav Pelikan and Helmut T. Lehmann. American Edition. Philadelphia: Fortress Press, 1989, Vo. 53. — S. 64, 65.
що був виданий 1932 року — i вш заслуговуе особливо! уваги. Глибоко про-думаний, звернений до серця народу, отримав вiн щирi вiдгуки серед широких народних кш. Окрiм цього кожнi 14 дшв з 1930 року мною видаеть-ся евангелiзацiйний журнал "Прозри!" та апологетичний мiсячник "Стяг"...»[25]
Про те, як Слово i Украшська Реформащя ширилася, згадуе i Михайло Пльтайчук, зазначаючи, що реформацiйний рух не був штучним чи принесе-ним закордонними мiсiонерами, а «спонтанно почав ширитися на захщних землях Украши».[26] Поцiновуючи працю з реформування лгтурги", друку рiзних видань для просвети украшського народу, Михайло Пльтайчук вщки-дае критику про зайвють Реформаци". Вш пише:
«Видно, що це було конче потрГбне, i в цьому шхто з здоровим розумом не сумшваеться. ВГзьмГмо приклад: як хтось бажае очистити свою домГвку, свое тшо, тим бшьше е потреба очистити свою душу. На це е якраз тшьки одне мюце: Церква Христова, яка сто!ть на непохитному фундамент — 1сус Христг Тому Вона не смГе бути людською фшософГею занечищена, а мае бути чиста, як Ïï Основоположник».[27]
Сучасний «Украшський Лютеранський Служебник», продовжуючи думки наших отщв-попереднийв з першо! половини ХХ столгття, включае не лише вс Служби Бож та додатки для них з «Украшського ввангелицького Служебника» 1933 року, але й Малий Катех1зис доктора Мартша Лютера та АуТсбурзь-ке Вiросповiдання. I Малий Катехiзис i АуТсбурзьке Вiросповiдання регулярно використовуються, як пщ час Служб Божих так i тд час рiзноманiтних уроив у ЦерквГ, аби пiдсумовувати чисте вчення БГбли' та задля того, щоб Церква тривала у доктрин Лютерансько! Реформаци' i залишалася тiею Цер-квою, визначення яи дае АуТсбурзьке ВГросповГдання:
«Також серед нас навчаеться, що одна свята Християнська Церква буде i залишатися повГки втв. Це — зГбрання усГх вГруючих, серед яких бван-гелГе проповГдуеться у його чистой i Свят Ташства вГдправляються вГдпо-вГдно до 6вангел1я».[281
Слщ зазначити, що тема рщно!, чисто! Церкви лунала не лише в проповь дях пастирГв ¡з кафедр установлених громад або мГсшних станиць, але й була одшею з провщних тем i в художшх творах укра!нських евангелиив першо! половини. Один з них, Василь Гулик у власнш поемГ «Пошвське сумлшня» писав:
[25] Theodor Yarczuk. Gottes Wort vor den Toren Ruslands. Erlangen: Martin Luther-Verlag, 1939. — С. 14.
[26] Протопресвитер Михайло Пльтайчук. Загублеш перла: хрошка одного украшського села. — Новий Ульм: Украшська друкарня в Новому УльмГ, 1978. — С. 40. Збережено пра-вопис оригшалу.
[27] Там само. — С. 42.
[28] Украшський Лютеранський Служебник. — Кшв: Lutheran Heritage Foundation, 2003. — С. 339.
Пiду правди я шукати В свош Церквi рiднiй Там не дадуть загинути, Хоч i самi бiднi
Там пастирi по Божому З людьми поступають, Людей правди научають I не обдирають!
Ti пастирi украïнськi, Лютерани — звуться, Кращу долю для народу З'еднати беруться...[29]
В усiх проповiдях, листах, творах украшських лютеран першоï половини ХХ столгття, червоною ниткою проходить любов до Божого Слова, до Христа Спасителя i до ргдного украшського народу подГбно, як i в Лютера в XVI столГтп червоною ниткою проходить любов до Божого Слова, до Христа Спасителя i його рщного шмецького народу. Оскар ВаГнер писав:
«Михайло Гшьтайчук, один з украшських лютеранських дуйвникГв, який 1948 року приеднався до Украшсько! Автокефальное Православное Церкви, навiв сво! спогади про те, як вiдбувалося евангельське життя його громади на старш Батьйвщиш у книжщ "Загублеш перла". Ця назва може стояти для позначення юторй' евангельського руху украïнцiв в захiднiй Украшу
В мшливш iсторГï протестантства серед схщних слов'ян вперше з часу Реформаци' в захгднш Украёш на Грунт Греко-Католицькоï Церкви Схщно! Галичини почалося формування нових форм евангельское церковностi: реформацiйнi Церкви вiзантiйського обряду, лютеранського або ж рефор-матського сповщання, вiзантiйськоï лiтургiï, поклоншня i народних зви-чшв».[30]
Нашою молитвою е те, аби Украшська Лютеранська Церква не лише вщнайшла загублеш перла розвГяш пожарищами II Свiтовоï вГйни та розгра-боваш кривавими полчищами НКВС та 1хнГми завзятими послiдовниками, але й з'еднала ix у со6Г на славу Бога i на добро украшського народу! Ми та-кож вГримо, що все це в нш робило рашше i робить ниш Слово Боже. А ми, як каже Мартш Лютер — жебраки. Hoc est verum. Soli Deo gloria!
[29] Василь Гулик. Потвське сумлшня. — СтаниславГв: Накладом видавництва «Прозри!», 1935. - С. 14, 15.
[30] Oskar Wagner. Ukrainische Evangelische Kirchen des byzantinischen Ritus. Erlangen: Oikonomia. 1991. - С. 54.
Список використано1 л1тератури
Bibliia abo knyhy Sviatoho Pys'ma Staroho i Novoho Zapovitu. Kylv: Ukralns'ke Bibliine Tovarystvo. 2007.
Concordia-Zlahoda. Virospovidannia Ievanhel's'ko! Liuterans'ko! Tserkvy. Ky!v: Lutheran Heritage Foundation. 2005.
D. Martin Luthers Sammtliche Schriften (herausgegeben von Dr. Joh. Georg Walch, Neue revisirte Sterotypausgabe), St. Louis: Concordia Publishing House, 1887, Zweiundzwazigster Band.
Esse X Soboru Ukralns'kol Liuterans'ko! Tserkvy 27-28 lystopada 2002 roku. Dovidnyk ULTS, 2003 rik. Iepyskopat Ukrams'kol Liuterans'ko! Tserkvy. m. Kylv. 2003.
Hiltaichuk, Protopresviter Mykhailo. Zahubleni perla: khronika odnoho ukralns'koho sela. Novyi Ul'm: Ukralnska drukarnia v Novomu Ul'mi. 1978.
Hulyk Vasyl'. Popivs'ke sumlinnia. Stanyslaviv: Nakladom vydavnytstva «Prozry!». 1935.
Liubashchenko V. I. Istoriia protestantyzmu v Ukralni. L'viv. Prosvita. 1995.
Luther Martin, Luther's Works. Edited by Yaroslav Pelikan and Helmut T Lehmann. American Edition. Philadelphia: Fortress Press, 1989, Vol. 51. Luther Martin, Luther's Works. Edited by Yaroslav Pelikan and Helmut T. Lehmann. American Edition. Philadelphia: Fortress Press, 1989, Vo. 53. Ukrains'kyi Ievanhelytskyi Sluzhebnyk.
Stanislaviv: Drukarnia L. Helliera. 1933 Ukrains'kyi Liuterans'kyi Sluzhebnyk. Kyiv:
Lutheran Heritage Foundation, 2003. Yarczuk, Theodor. Gottes Wort vor den Toren Ruslands. Erlangen: Martin Luther-Verlag, 1939.
Yarczuk, Teodor. Khto takyi Martin Liuter. Stanyslaviv: Nakladom vydavnytstva «Prozry!», 1937, (Repryntne vydannia. Druk vydavnytstva «Horlytsia», Ternopil, 1999). Wagner, Oskar. Ukrainische Evangelische Kirchen des byzantinischen Ritus. Erlangen: Oikonomia. 1991.
