CC BY
22
S. Oriekhova,
N. Linskaya
APPLICATION OF CLOUD TECHNOLOGIES IN THE SYSTEM OF
INFORMATION AND COMMUNICATION ACTIVITIES OF LIBRARIES
The use of libraries'modern cloud technologies in information and communication activity is analyzed. It is considered the problems of cloud technologies implementation in libraries documentation and information circulation. of Advantages and disadvantages of cloud service 'simplementation are revealed. Authors outlined transition prospects in the future to the cloud network and cloud technologies'use in library activity.
Cloud service providers allow us to lease computing power and disk space online. Clouds are physically located in data centers - buildings that house powerful computers that are connected by a single network. Such unified computers also contain the virtual servers that are required for cloud services to work.
It has been found that for libraries as social institutions that are unable to acquire and administer their own data warehouses, the use of cloud technologies is a unique opportunity to improve their work. The use of cloud technology in libraries helps to save money on acquiring a fleet of computers and licensed software. Book collections are successfully stored in large amounts on "clouds", which significantly unloads the work of local library networks, an automated library information system and its own server.
Cloud services include those that are used to learn how to work with web services and standard documents. In particular, the Microsoft 365 cloud platform provides the opportunity to practice known office applications through a web browser. It includes e-mail and calendars, standard Office applications. Security is achieved through One Drive backup and two-factor authentication with face or fingerprint recognition or PIN to further protect files.
Given the complexity of using security tools in cloud repositories, digital literacy plays an important role in effective communication for library users and their employees.
It is resoluted that cloud services giveto library staff additional opportunities for organizing management activities. This includes, in particular, multimedia web resource services use (photo services - Picasa, Panoramio; video services - Youtubevideo, geoservices - Google maps; workflow - Slideshare, Google Docs, SkyDrive, etc.), which are free to usefor any user so we can freelystore and use image, audio and video resources. These systems can be used in management practice not only as a source of accumulation of multimedia educational web resources, but also as a system of storing library video, photo and audio archives, as well as improving the processes of information service for readers in libraries.
Key words: information technologies, cloud technologies, modern library, information services, library services, cloud services.
УДК 130.2
Ю. С. Сабадаш
УКРАШСЬКА ГУМАН1СТИКА СЬОГОДН1: КУЛЬТУРОЛОГ1ЧНИЙ
АСПЕКТ
Mamepian cmammi концентруе увагу на теоретичних напрацюваннях украгнських KynbmypoROzie, яш були здтснет протягом останнього десятитття. Наголошено, що
активний розвиток культурологгчного знания вимагае як фжсацт вже опрацьованих проблем, так г окреслення новог проблематики в логгцг подальшого дослгдницького процесу. Показано, що протягом 2010-2020 рр. теоретичний Iнтерес науковщв був спрямований на аргументацЮ специф1чних засад культуролог1чного анал1зу, що допомагае виргзнити «культурологт» серед Ыших «структурних елемент1в» гуматстики, зокрема, соц1ально-пол1тичного знання, фшософи, естетики, ¡стори та теори релтг, мистецтвознавства та 1н. Окреслено той «межовий прост1р», де теоретичт Iнтереси культурологи перетинаються з Iншими гумантарними науками.
Шдкреслено значення узагальнення та систематизаци тих теоретичних напрямшв, як1 знаходяться в пол1 зору сучасних украгнських науковщв, I чткше окреслювати т1 «бш плями», як - рт в1д року - виявляються у досл1дницькому простор1. Окр1м цього, спираючись на публтаци, що з'являються протягом 2019р., особливо т1, як в1дбивають концептуальну спрямоватсть майбутшх кандидатських чи докторських дисертацт, можна стверджувати, що науковц - переважно -«в1дштовхуються» в1д тих напрацювань, як1 були - т1ею чи 1ншою м1рою - заявленI у 2018-2019 рр.
Клю^о^^ слова: культуролог1я, систематизащя, культуролог1чне знання, досл1дницький простгр, поняттно-категор1альний апарат.
DOI 10.34079/2226-2849-2019-9-18-76-85
Гуманютика, як вщомо, спираеться на сукупшсть наук, яю вивчають означен нами феномени, i мае ч^ко виражений юторико-нащональний характер вщповщно до специфши становлення цившзацшних процеав на тш територп, до яко! причетна конкретна нащя. Внаслщок цього, ми аналiзуемо структуру саме украшсько! гумашстики, що i в юторичному, i в сучасному своему рус мае самодостатнш та самощнний характер.
На нашу думку, враховуючи умови украшського державотворення, зосередимо увагу на тих тенденщях розвитку нащонально! гумашстики, яю виразно заявили про себе за роки незалежносп, коли питання юторп, процесу персоналiзащi культуротворчих явищ, стввщнесення «iсторiя - сучасшсть», «iсторiя - щентичшсть», «св^огляд - щеолопя», «традищя - новаторство», «реалiзм - фольклоризм», «народна творчють - професшне мистецтво» стали нарiжними проблемами в контекст багатьох гуманiтарних наук.
Означенi тенденцп украшсько! гуманiстики вiдбивалися у вах !! складових, а культурологiя - в якост молодо! гумаштарно! науки, - опановуючи власне мiсце у дослщницькому просторi, насамперед, опiкувалася методолопчними питаннями. Слiд визнати, що протягом 2000-2010 роюв, завдяки напрацюванням С. Безклубенка, О. Бондаренко, М. Бровка, П. Герчашвсько!, Л. Губерського, К. Кислюка, Ю. Легенького, В. Личковаха, М. Савельево!, I. Юдкiна було тдготовлене пiдrрунтя, яке дозволило вже в умовах наступного десятил^я достатньо ч^ко окреслити тi методологiчнi засади, яю, з одного боку, вирiзняють можливостi культурологи серед iнших гумаштарних наук, що формують простiр гумашстики, а, з другого, -аргументують т теоретичнi засади, котрi визначають специфiку культурологiчного аналiзу конкретних процеав та явищ iсторико-культурного руху.
Слщ зазначити, що внаслiдок публiкацiй, науково-теоретичних конференцiй, дискусiй та численних обговорень, що мали мюце на теренах рiзних гуманiтарних наук, на нашу думку, достатньо переконливо опрацьована й аргументована вимога щодо представлення певно! проблеми саме у культурологiчному зрiзi. Вiдтак, бажано, а
подекуди i обов'язково, розкривати дослщжувану проблему на тлi позитивних чи негативних процесiв у лопщ - чи алогiзмi - розвитку культури конкретного юторичного перiоду. Правомiрнiсть тако'1 позицп розкривае матерiал нашо'1 монографiй Ю. Сабадаш «Умберто Еко: гумашзм культуротворчих щей» (2012), а також монографп О. Онiщенко «Культуротворчий потенцiал епiстолярiю: европейський досвiд другоï половини Х1Х - першоï половини ХХ стшття» (2017) та С. Холодинсь^' «Михайль Семенко: культуротворчi пошуки на теренах украшського футуризму» (2018), на сторшках яких увагу сфокусовано як на конкретних персоналiях, так i на тих юторико-культурних ситуащях, якi допомагали творчому процесу митщв та науковцiв чи гальмували його.
На першш монографп ми зупинятись не будемо (посилання на ^ï е у списку використаних джерел [12]), розглянемо детальшше другу та третю. Так, у монографп О. Ошщенко мова йде про епiстолярну спадщину Е. Золя, Ф. Нiцше, З. Фрейда, К. Юнга, В. Ван Гога, Ф. Кафки, М. Равеля та шших дiячiв европейсько'1' культури, котрi - окрiм власно'1' талановитосп й неординарностi - повиннi були «вписатися» у соцiально-полiтичний, iдеологiчний, мистецький, побутовий контекст свого часу. Так, перш, шж утвердитися в якосп засновника експресюнютичного живопису, Ван Гог змушений був, оволодiваючи на початку власно'1' кар'ери образотворчим мистецтвом, не лише - хоча б якоюсь мiрою - адаптуватися до iмпресiонiстичноï манери малювання, а й подолати ту обмежешсть, консервативнiсть смакiв переважною бшьшосп свох'х спiввiтчизникiв, зовнiшнiй i внутршнш свiт яких був замкнений на релМ, а Бiблiя вважалася единою книгою, пдною уваги. Листи Ван Гога, на яких акцентуе увагу О. Ошщенко, досить переконливо вщтворюють процес «розширення» уявлень видатного митця щодо природи i можливостей мистецтва, коли у червневому листi 1879 р. пише наступне: «Я не знаю кращого визначення для слова мистецтво, шж «L' art c'est l'homme ajoute a la nature» («Мистецтво це людина плюс природа») [1, c. 52].
Коментуючи запропоноване живописцем визначення, О. Ошщенко шдкреслюе, що «у попереднiх листах Ван Гог «ствставляв» мистецтво лише з природою» i тшьки «приблизно вщ кiнця 70-х рокiв Х1Х ст. у вах його розмислах щодо сутностi мистецтва починае превалювати людина, котра поступово «звужуеться» до ïï сощально-професiйних ознак i в листах живописця все часпше зус^чаються поняття «трударi», «шахтарi», «селяни» [2, c. 37]. Згодом, як вщомо, саме щ трударi, шахтарi, селяни стануть головними героями класичних творiв Ван Гога.
Задля того, що б тдтвердити яюсний характер саме культуролопчного пiдходу, який створюе культурний контекст в процеа розгляду творчосп чи дiяльностi тiеï чи iншоï персоналiï, котра - завдяки можливостям культурологiчного знання - «олюднюе» певний культурний проспр. звернемося до тези Л. Губерського щодо «культуротворчох сутносп людини» та «людинотворчоï сутностi культури» [3]. До означеного нами додамо, що точка зору Л. Губерського, оприлюднена у 2009 рощ, знайшла значно бшьш грунтовне опрацювання вже в роботах наступного десятил^я. Так, теза щодо «людинотворчоï сутносп культури» була - на сторшках монографп «Культура в парадигмах ХХ-ХХ1 ст.» (2017) - концептуалiзована П. Герчашвською у представлення людини в якосп «базового концепта сучасноï культурологiï» [4, c. 203211], з наголосом саме на культурологи як наущ, а не на культурному просторi - сферi дiяльностi людини.
Не менш виразно означена тенденцiя щодо зв'язку дослiджуваноï проблеми iз специфшою розвитку конкретного iсторико-культурного перiоду простежуеться i в монографп С. Холодин^шИ, де вщтворено творчий шлях Михайля Семенка -
засновника укра!нсько! моделi футуризму, - котрий був сучасником першо! свГтово! вiйни, революцiйних трансформацiй 1917 р., громадянсько! вiйни, ставши одшею з жертв сталiнських репресiй наприкшщ 30-х рр. минулого столiття. Представляючи читачу спадщину видатного поета, С. Холодинська змогла провести саме культуролопчний аналiз, оскiльки «виокремлений в монографГ! часовий вiдрiзок вимагае застосування мiжнаукового пiдходу iз свiдомим наголосом на теоретичних можливостях культурологи - науки, що здатна оргашчно об'еднати та узагальнити рiзнi аспекти гуманiтарного знання» [5, c. 6].
С. Холодинська намагаеться цшсно представити життево-творчий шлях засновника укра!нсько! моделi футуризму, вщтворюючи, насамперед, його лiтературне оточення. Цього, як вщомо, вимагае «бiографiчний метод», на потенщал якого активно спираються такi дослiдники як I. Вернудша, Л. Дабло, Т. Добiна, С. Тримбач, М. Шашок. Використовуючи попередш напрацювання тих авторiв, якi реконструювали iсторiю укра!нського авангарду, загалом, i футуризму, зокрема, С. Холодинська досить аргументовано показуе роль кожного з них - В. Алешка, М. Бажана, В. Еллана-Блакитного, О. Полторацького, Г. Шкурутя, Ю. Шпола - у «злетах» та «падшнях» футуристичного руху.
Як вiдомо, в означеному напрямку працювали А. Бша, В. Дончик, С. Павличко (штературознавство), С. Жадан, Л. Левчук (фшософсько-естетичш засади футуризму), Н. Корнiенко, О. Лагутенко, О. Муаенко, Т. Огнева (мистецтвознавство), Т. Матюх, П. Храпко (естетико-психолопчш пiдвалини авангардизму). Наразi, культуролопчний аналiз, який застосувала С. Холодинська, об'еднав означеш пiдходи i виявив кшька нарiжних ознак, властивих саме культурологи: 1. «Мiжнауковiсть» або «мГждисциплшаршсть» - обидва цi поняття вживаються в сучаснiй культурологи як тотожш; 2. Наукова новизна та теоретична перспектившсть тГе! проблематики, яка «схоплюеться» поняттям «регiонiка».
Слiд визнати, що поняття «мжнауковють» - автор статп у сво!х напрацюваннях користуеться саме ним - досить тривалий час присутне в понятiйно-категорiальному апарат культурологи i в дослiдження 2010-2020 рокГв сприймаеться i використовуеться як об'ективна дашсть саме ще! науки, адже - ми на цьому вже наголошували - культурология сформувалася на перетиш низки гуманiтарних наук.
Стосовно ж поняття «регюшка», ситуацiя склалася не так однозначно. Спираючись на джерела, вiдомi автору дано! статп, поняття «регiонiка» було введено у проспр укра!нсько! гуманiстики В. Личковахом, котрий у сво!х численних публшащях активно популяризував як традицГ! образотворчого мистецтва, так i тенденцГ! розвитку народно! творчосп, практику народних промисшв чернiгiвщини, представляючи !! як специфiчний та самобутнiй регiон в ютори становлення й сучасного функцiонування укра!нсько! культури. Започаткувавши iдею регiонального пщходу до виявлення творчо-пошукових феноменiв у лопщ сучасного укра!нського культуротворення, В. Личковах закршив сво! науковi розвщки у rрунтовнiй монографГ! «Етнокультурографiя: Репрезентащя етнокультури в мистецтвi та художнш лiтературi (ХХ - початок ХХ1 столГття)» (2018), написанiй в спiвавторствi з Г. Файзуллiною.
Аналiзуючи означену роботу, стад пiдкреслити, по-перше, введення авторами в теоретичний ужиток поняття «етнокультурографiя», яке повинно розкрити потенщал певних явищ чи процеав в якосп «складово! фГлософГ! та естетики етнокультури», при цьому «мистецька етнокультурографiя розглядаеться як один Гз засобiв iнкультурацii, формування нацГонально-культурно! ГдентичностГ». Водночас, автори монографГ! не залишають осторонь Г феномен «культуролопчно! регГонГки в мистецьких проектах» намагаючись поеднати його з етнокультурографГею [6, с. 195-202].
Теоретичний штерес до «регюшки» присутнiй i в дослiдженнях шших украшських науковцiв. Так, починаючи вщ 2011 року, «Кшвщина - кшвський регiон» фiксуeться в роботах В. Тузова, котрий, реконструюючи культуротворчi процеси кшця Х1Х - початку ХХ столбя на украшських теренах, виокремлюе «кшвський регiон», де чiтко простежуються специфiчнi ознаки i втiлення, i розповсюдження, i сприймання авангардистських щей та творiв [7].
На нашу думку, неможна оминути увагою i напрацювання Л. Дабло, котра у низщ статей, оприлюднених протягом 2010-2017 роив, реконструювала науково-теоретичну спадщину Дмитра Овсянико-Куликовського (1853-1920), чш науковi розвщки систематизовано у кандидатськiй дисертаци «Науково-теоретична спадщина Дмитра Овсянико-Куликовського: культурологiчний аспект» (2018). Як його постать, так i рiзнi сфери творчох активносп - наукова, педагогiчна, публiцистична - опиралися на традици «Слобожанщини - харювського регiону», якi, за слушною думкою Л. Дабло, у повсякденнш дiяльностi видатного вченого «сшввщносяться... з тим культурним простором, що визначив як спрямованють його наукових шукань, так i моральшсно-гуманiстичну життеву позицiю» [8, с. 1].
Представлення тих дослiджень, якi аргументують та утверджують значення регiонального пiдходу як потужного чинника культуролопчного аналiзу, можна продовжити, проте статп, що перюдично з'являються на сторiнках наукових видань, поки що «не закривають» проблему регюшки як таку, вимагаючи на цьому напрямку подальшох дослщницькох роботи. Пщтвердженням справедливостi нашох оцiнки стану дослщження культуротворення у конкретних регюнах Украши е докторська дисертацiя С. Виткалова «Полюся як унiкальна локащя культурно-мистецьких процесiв в Укршш друго'1' половини ХХ - початку ХХ1 столiття» (2018), наукова новизна яко'1 значно актуалiзувала потенцiал низки чинниюв культурологiчного аналiзу.
Пiдсумовуючи окресленi нами «дослщницью шляхи» украшських культурологiв вщ 2010 р., слiд наголосити, що для бшьшосп з них актуальною залишалася проблема понятiйно-категорiального забезпечення власних наукових розвщок, яка була достатньо гострою для вах етапiв становлення й розвитку культурологи. Цшком закономiрним е той факт, що на початку свого становлення, культуролопя користувалася понятшно-категорiальним апаратом сумiжних гумаштарних наук, поступово визначаючись з власними поняттями та категорiями. Практично - по роках - можна вщтворити процес «входження» в ужиток як нових, по сутi, нарiжних понять, так i формально-логiчних структур: «культуротворчють», «культуротворець», «проблемне поле культурологii», «культурний простiр», «культуротворення», «культурознавство». Монографiя В. Личковаха та Г. Файзуллшо'1, до яко'1 ми вже зверталися, пропонуе включити в контекст культурологи низку нових понять - «етнокультурографiя», «естетосфера», «етнофутуризм», - якi зможуть бути особливо корисними, насамперед, в процеа дослщження проблем, що формуються на перетиш «культурология - естетика -мистецтвознавство».
Вщ 2017 р. на теренах укртнсько! гуманiстики було введено в теоретичний ужиток поняття «культурна шдус^я» (О. Павлова) та адаптовано до традицш вiтчизняноi культурологii поняття «культурш», «креативнi iндустрii» (I. Пархоменко), яю постiйно використовуються «в захiдноевропейському науковому дискура та урядово-iнституцiйних практиках Великобритани та Свропейського Союзу». Означенi поняття устшно корегуються з поняттям «мистецью практики», яке активно задiяне сьогодш в процес вiдтворення специфiки украшського культуротворення.
Слiд пiдтримати i позитивно ощнити ту rрунтовнiсть, з якою О. Павлова «опрацьовуе» змiст поняття «культурна iндустрiя», вiдштовхуючись вiд тако! тенденцГ!
як «ГндустрГалГзацГя культури». Вона, з одного боку, показуе як трансформуеться культура в умовах техшзацп (розвиток як залГзних дорГг, що скорочуе вГдстанГ мГж центрами культури, так Г хГмГчно! промисловосп, за допомогою яко! виникають новГ фарби, поява фотографа та ш.), а, з другого, - «художня творчГсть як майстернГсть значно трансформуеться в умовах техшзацп виробництва зображень» [9, а 40].
Також цшком доречним, на нашу думку, е штерес до сталих, традицГйних культуролопчних понять, якГ в контекстГ нових дослГджень поглиблюються та наповнюються додатковим змютом. Прикладом , що тдтверджуе цю тезу, може бути монографГя О. Кравченко «Культурна полГтика Укра!ни в парадигмах сучасностГ: теоретико-методологГчнГ аспекти культуролопчно! штерпретацГ!» (2011), на сторшках яко! поняття «мультикультуралГзм», яке набуло не тшьки теоретичного значення, а й публщистичного, подано автором Гз опертям на властиве йому значно ширше значення Г використано в якостГ «культурно-полГтично! стратеги» [10, а 64-71]. Схожа ситуацГя складаеться Г з шшими поняттями, якГ активно задГяш в гуманГтарних науках, а саме: щншсть, переживання, метод, досвщ, синтез, експеримент, ГнтерпретацГя. Вони, безперечно, або вже задГяш, або будуть задГяш в процесГ культурологГчного аналГзу конкретних проблем, а це, на нашу думку, вимагатиме певно! кореляцГ! !х змГсту чи обсягу. Ми переконаш, що робота на теренах понятшно-категорГального забезпечення культурологГчних дослГджень повинна продовжуватися Г в подальшому.
Намагаючись систематизувати дослщницький процес над проблематико, яка «схоплюеться» культурологГчним знанням, слщ зосередити увагу на проблемГ стввщношення певних структурних елементГв, сукупнГсть яких та !х органГчна взаемодГя сприяли становленню культурологи в якостГ гумаштарно! науки. Свого часу - мова йде про 2007 рГк - укра!нськГ культурологи пГдтримали спробу М. Бровка визначити мюце культурологи в системГ гуманГтарного знання за рахунок скрупульозного перерахунку шших наук, якГ мали багатовГкову ГсторГю Г «формували» культурологГю. Якщо окреслений аспект культурологГ! - загалом - опрацьований, то проблема з'ясування внутрГшньо! взаемодГ! мГж елементами структури -«культурологГя-ГсторГя», «культуролопя-фшософГя», «культурологГя-естетика», «культурологГя-психологГя» - залишаеться, скорГше, поставленою, нГж вирГшеною.
У зв'язку з означеним, слщ звернути увагу на кшька наступних моментГв: по-перше, порГвняльний аналГз кГлькох гуманГтарних наук задля виявлення потенщалу яко!сь з них, застосовуеться в украшськш гуманГстицГ як поза, так Г незалежно вщ культурологГ!. Цю нашу тезу тдтверджуе матерГал пГдручника «Естетика» (2010), у змГст якого включений пщроздш «Естетика в структурГ мГжпредметних зв'язкГв». На сторГнках цього пщроздшу розкрита специфГка взаемодГ! естетики з такими науками як фшософГя, етика та мистецтвознавство. ОкрГм цього, певш традицГ! мае Г аналГз стльно! проблематики, яка цГлком закономГрно представлена Г в естетищ, Г в психологи. Цей аспект означено! проблеми - тГею чи шшою мГрою - присутнГй у напрацюваннях Т. Смельяново!, О. ПолГщук, В. Чернеця, по-друге, в сучасному дослщницькому просторГ укра!нсько! гуманГстики найбГльш послГдовно розкрито стввщношення «культуролопя - мистецтвознавство», окремГ аспекти якого представленГ Г в матерГалах МГжнародно! науково-творчо! конференцГ! «Мистецька освГта в культурному просторГ Укра!ни ХХ1 столГття» (Ки!в - Одеса, 2015), Г в наукових розвщках конкретних культуролопв, а саме: О. Бабак, Т. Кохан, О. Овчарук, Л. СбГтнева, К. Сташславська, по-трете, спираючись на позитивш наслГдки, яю отриманГ названими нами авторами в процесГ виявлення специфГки взаемодГ! «культурология - мистецтвознавство», на межГ 2019-2020 рр. доцшьно бГльш виразно окреслити тГ проблеми, дослГдження яких на межГ перетину таких гуманГтарних наук
як культуролопя г мистецтвознавство, на нашу думку, виявиться найпродуктившшим. Мова йде про проблему творчосп - в п найширшому охопленш - та про культурологГчний аспект проблеми видово'г' специфГки мистецтва.
Якщо стисло прокоментувати означенГ проблеми, то перша з них - проблема творчосп - мае в украшськш гуманютищ сталГ традицп дослГдження, передусГм, у психологГчному аспектГ. Починаючи вщ дослГджень вГдомого украшського психолога В. Роменця (1926-1998), котрий був автором монографп «Психология творчостГ» (1971), рГзш аспекти як феномену «творчГсть», так Г його модифшацш в якосп науковох, художньох, технГчног та винахГдницьког - тГею чи Гншою мГрою - знаходилися в полГ зору украшських науковцГв. ОкрГм загального обрису проблеми творчостГ на теренах укршнсько'1 гумашстики були присутнГ роботи, автори яких деталГзували логГку творчого процесу, актуалГзуючи його етапи, пропонували власне бачення природи художнього мислення чи естетико-мистецтвознавчГ моделГ уяви, емпатп, штущп.
НаразГ прикладГв, коли б творчГсть розглядалася в контексп культурологГчного аналГзу, на нашу думку, поки що не надто багато. Серед позитивних зразюв слГд виокремити дисертацГйне дослГдження Т. До6шо'г' «Творча спадщина Бориса Лятошинського в контексп украшського культуро творення (20-60-тГ роки ХХ ст.)» (2018).
СлГд наголосити, що практично усГ проблеми, задГянГ в процесГ дослГдження творчог спадщини Бориса Лятошинського (1895-1968) - видатного украшського композитора, смшивого експериментатора, диригента, педагога та громадського дГяча -вирГшуються Гз застосуванням саме культурологГчних чинникГв: мГждисциплшаршсть, персоналГзацГя - складова «бГографГчного методу» - культурно-антрополопчний пГдхГд, завдяки якому «дослщжено особистГсть Б. Лятошинського як вихователя Г як вихованця, визначено ряд чинникГв, що впливають на змши особистосп в п культурному оточенш, вГдстежено динамГку становлення й розвитку творчог особистосп» [11, с. 4].
Оскшьки матерГал дисертацп Т. До6шо'г' аналГзуеться в логГцГ «використання» культурологГею проблеми творчостГ, доцГльно тдкреслити, що найбГльш виразно автор дисертацп представляе феномен «творчо'г особистостГ», трансформуючи його у рГзш аспекти процесу Г виникнення задуму, Г етатв його реалГзаци. На прикладГ конкретних фактГв з життя Б. Лятошинського «вщтворено процес зростання й змщнення творчого потенцГалу композитора, його надзвичайну чутливють до конкретних Гсторичних подш Г поступове напрацювання ним вкрай вщповщального ставлення до творчостГ» [11, с 10].
Стосовно ж культурологГчного аспекту проблеми видово'г' специфГки мистецтва, то вона - значною мГрою - визначаеться тим видом дГяльносп, якою займалися М. Семенко, М. Вороний, П. Тичина, 1. Труш, Б. Лятошинський, «персоналГзований» розгляд життево-творчого шляху котрих вже був здшснений саме на засадах культурологГчного аналГзу, в контексп якого особливо виразно окреслилися проблеми синтезу (Н. Дженкова, Т. Калитенко, Л. Кондратюк, Н. Проняк-Возна, С. Холодинська), синестезп (В. Бохнюк, О. Дудар, Л. Маловицька, Ю. Починок), штерпретацп та штерпретологп (Н. Жукова, О. Колесник). На нашу думку, позицп означених авторГв слщ тдтримати Г в майбутньому продовжити розробку запропонованих тдходГв, яю «схоплюють» тГ тенденцй якГ можуть закршитися в культуролог^ як задля аналГзу мистецтва в контексп культури, так Г виявлення естетико-художшх цшностей у «мистецьких практиках», якГ активно увшшли в сферу художньо'г' дГяльносп у 20102020 рр.
Отже, в цш статтГ розглянуто лише деяких зрГзГв дослГдницько'г' роботи
культурологiв. Вiдтак, все ж вважаемо за необхiдне наголосити ще на трьох напрямках, що виразно представлен протягом останнього десятилiття в украшському науковому дискурсi.
Перший напрямок стосуеться проблематики, що окреслюе доволi широке «проблемне поле» юторп культури. В означеному аспект виокремимо численш публшацп Л. Довго'1, пов'язанi з «вибудовою» системи цiнностей в украшськш культурi XVII ст. та редагування нею 3-томного зiбрання творiв 1нокеш!я Гiзеля (2009-2011). Науковою новизною позначена i докторська дисертацiя В. Ствака «Фiлософськi погляди Антонiя Радивиловського в контекст украшсько'1 духовно'1 культури XVII ст.» (2019). Слщ наголосити i на монографп В. Радзiевського «Про теор^ та iсторiю субкультур: нариси до субкультурологп» (2013), на сторшках яко'1 представлений -подекуди дискусшний, - але вкрай важливий в лопщ украшського культуротворення матерiал щодо юторп субкультур в Укрш'ш, «християнсько'1 субкультури як провщно'1 складово'1 культури Кшвсько'1 Русi» та субкультур «бiдних» i «багатив»: iсторичний та сучасний аспект.
До другого та третього напрямку слщ вщнести т роботи, автори яких откуються проблемами дозвiлля та туризму в якост потужних чинникiв як тзнання культурних надбань та щнностей певного регiону, так i розширення культурно-дозвiлевих практик, якi здатнi виконати цшу низку функцiй. Слiд пщкреслити, що в iсторико-культурному зрiзi ця проблематика присутня в роботах I. Петрово'1, а Л. Божко на сторiнках монографп «Туризм як сощо-культурний феномен: iсторiя i сучаснiсть (середина XIX -поч. XXI ст.») (2017) показуе вплив туризму на життя суспшьства як в глобально-цившзацшному вимiрi, так i в регюнальному масштабi, беручи за приклад харювський регiон.
Пiдсумовуючи матерiал статп, слiд ще раз пiдкреслити значення узагальнення та систематизацп тих теоретичних напрямюв, якi знаходяться в полi зору сучасних украшських науковцiв, i чiткiше окреслювати тi «бiлi плями», якi - рiк вiд року -виявляються у дослiдницькому простора Окрiм цього, спираючись на публшацп, що з'являються протягом 2019 р., особливо т, якi вiдбивають концептуальну спрямованють майбутнiх кандидатських чи докторських дисертацiй, можна стверджувати, що науковщ - переважно - «вiдштовхуються» вщ тих напрацювань, якi були - тею чи iншою мiрою - заявлеш у 2018-2019 рр.
Список використано1 л1тератури
1. Ван Гог В. Письма : сборник / В. Ван Гог ; пер. П. Мелковой, сост. общ. ред. и вступ. ст. Ю.Кузнецова. - Ленинград ; Москва : Искусство, 1966. - 602 с. ; Van Gog V. Pisma : sbornik / V. Van Gog ; per. P. Melkovoy, sost. obshch. red. i vstup. st. Yu.Kuznetsova. - Leningrad ; Moskva : Iskusstvo, 1966. - 602 s
2. Онщенко О. I. Культуротворчий потенщал етстоляр^: европейський досвщ друго'1 половини XIX - першо'1 половини XX стшття : моногр. / О. Ошщенко - Кшв : Лiра, 2017. - 268 с. ; Onishchenko O. I. Kulturotvorchyi potentsial epistoliariiu: yevropeiskyi dosvid druhoi polovyny XIX - pershoi polovyny XX stolittia : monohr. / O. Onishchenko -Kyiv : Lira, 2017. - 268 s.
3. Губерський Л. В. Культуротворча сутшсть людини i людинотворча сутнiсть культури / Л. Губерський // Губерський Л. В. Культура. !деолопя, Особистють. : методолого-свiтоглядний аналiз / Л. В. Губерський, В. П. Андрущенко, М. I. Михальченко. - Кшв : Вища школа, 2009. - С. 53 - 101 ; Huberskyi L. V. Kulturotvorcha sutnist liudyny i liudynotvorcha sutnist kultury / L. Huberskyi // Huberskyi L. V. Kultura. Ideolohiia, Osobystist. : metodoloho-svitohliadnyi analiz / L. V. Huberskyi, V. P. Andrushchenko, M. I. Mykhalchenko. - Kyiv : Vyshcha shkola,
83
2009. - S. 53 - 101.
4. Герчашвська П. Е. Культура в парадигмах ХХ - ХХ1 ст. : моногр. / П. Герчашвська. - Кшв : НАККЮМ, 2017. - 378 с. ; Herchanivska P. E. Kultura v paradyhmakh KhKh - KhKhI st. : monohr. / P. Herchanivska. - Kyiv : NAKKKiM, 2017. -378 s.
5. Холодинська С. М. Михайль Семенко: культуротворчi пошуки на теренах украшського футуризму : моногр. / С. Холодинська. - Кшв : Вид-во Лiра-К, 2018. -292 с. ; Kholodynska S. M. Mykhail Semenko: kulturotvorchi poshuky na terenakh ukrainskoho futuryzmu : monohr. / S. Kholodynska. - Kyiv : Vyd-vo Lira-K, 2018. - 292 s.
6. Личковах В. Етнокультурографiя. Репрезентащя етнокультури в мистецта та художнш лiтературi (ХХ - початок ХХ1 столiття) : моногр. / В. Личковах, Г. Файзуллша. - Кшв: НАККЮМ, 2018. - 256 с. ; Lychkovakh V. Etnokulturohrafiia. Reprezentatsiia etnokultury v mystetstvi ta khudozhnii literaturi (ХХ - pochatok Х1Х stolittia) : monohr. / V. Lychkovakh, H. Faizullina. - Kyiv: NAKKKiM, 2018. - 256 s.
7. Тузов В. О. Kультуротворчi процеси в Укрш'ш (кшець Х1Х - початок ХХ столггтя) як пщгрунтя сучасних теоретичних iнновацiй : автореф. дис. ... канд. культурологи : спец. 26.00.01 / Владислав Олександрович Тузов; Нац. акад. кер. кадрiв культури i мистец. - Кшв, 2011. - 20 с. ; Tuzov V. O. Kulturotvorchi protsesy v Ukraini (kinets Х1Х - pochatok ХХ stolittia) yak pidgruntia suchasnykh teoretychnykh innovatsii : avtoref. dys. ... kand. kulturolohii : spets. 26.00.01 / Vladyslav Oleksandrovych Tuzov; Nats. akad. ker. kadriv kultury i mystets. - Kyiv, 2011. - 20 s.
8. Дабло Л. Г. Науково-теоретична спадщина Дмитра Овсянико-Куликовського: культуролопчний аспект : автореф. дис. ... канд. культурологи : спец. 26.00.01 / Любов Григорiвна Дабло; Нац. муз. акад. Украши iм. П. I. Чайковського. - Кшв, 2018. - 18 с. ; Dablo L. H. Naukovo-teoretychna spadshchyna Dmytra Ovsianyko-Kulykovskoho: kulturolohichnyi aspekt : avtoref. dys. ... kand. kulturolohii : spets. 26.00.01 / Liubov Hryhorivna Dablo; Nats. muz. akad. Ukrainy im. P. I. Chaikovskoho. - Kyiv, 2018. - 18 s.
9. Павлова О. Ю. До дефшщи поняття «культурна шдус^я»: дескрипщя симптомiв та аналiз тенденцш / О. Павлова // Украшсью культуролопчш студи.- 2017. - Вип. 1. - С. 39 - 46 ; Pavlova O. Yu. Do definitsii poniattia «kulturna industriia»: deskryptsiia symptomiv ta analiz tendentsii / O. Pavlova // Ukrainski kulturolohichni studii.-2017. - Vyp. 1. - S. 39 - 46.
10. Кравченко О. В. Культурна пол^ика Украши в парадигмах сучасносп: теоретико-методолопчш аспекти культуролопчно'1 штерпретаци : моногр. / О.В. Кравченко. - Харюв : ХДАК, 2011. - 288 с. ; Kravchenko O. V. Kulturna polityka Ukrainy v paradyhmakh suchasnosti: teoretyko-metodolohichni aspekty kulturolohichnoi interpretatsii : monohr. / O.V. Kravchenko. - Kharkiv : KhDAK, 2011. - 288 s.
11. Добша Т. Г. Творча спадщина Бориса Лятошинського в контекст украшського культуротворення (20-60-т роки XX ст.) : автореф. дис. ... канд. культурологи : спец. 26.00.01 / Тетяна Геннадивна Добша; Нац. муз. акад. Украши iм. П. I. Чайковського. -Кшв, 2018. - 19 с. ; Dobina T. H. Tvorcha spadshchyna Borysa Liatoshynskoho v konteksti ukrainskoho kulturotvorennia (20-60-ti roky XX st.) : avtoref. dys. ... kand. kulturolohii : spets. 26.00.01 / Tetiana Hennadiivna Dobina; Nats. muz. akad. Ukrainy im. P. I. Chaikovskoho. - Kyiv, 2018. - 19 s.
12. Сабадаш Ю. С. Умберто Еко: гумашзм культуротворчих щей : моногр. / Ю. Сабадаш. - Кшв : НАККЮМ, 2012. - 156 с. ; Sabadash Yu. S. Umberto Eko: humanizm kulturotvorchykh idei : monohr. / Yu. Sabadash. - Kyiv : NAKKKiM, 2012. -156 s.
Стаття надшшла до редакци 15.09.2019
Yu. Sabadash
UKRAINIAN HUMANISM OF TODAY: CULTURAL ASPECT
The article focuses onto the theoretical developments of Ukrainian specialists in cultural studies, which were provided during the last decade. It is noted that the active development of cultural knowledge requires both the fixation of already worked out problems and the definition of new problems in the logics of further research process. It is shown that during the 2010-2020 period the theoretical interest of scientists was directed to the argumentation of specific principles of cultural analysis, which helps to distinguish "Cultural Studies" among other "structural elements" of humanism, in particular, socio-political knowledge, philosophy, aesthetics, history and theory of religion, art criticism, etc. The "boundary sphere " is outlined, where the theoretical interests of cultural studies intercross with other Humanities.
The importance of generalization and systematization of those theoretical spheres that are in consideration of modern Ukrainian scientists is pointed out and those "white spots" are more clearly delineated that year by year are in the focus of researchers' attention. Besides, basing onto the publications that appear during 2019, especially those that reflect the conceptual basis of future PhD or doctoral dissertations, it can be argued that scientists mostly "push off" from those groundworks that were to some extent stated previously in 2018-2019
Key words: cultural studies, systematization, cultural knowledge, research sphere, conceptual and categorical apparatus.
УДК 78.026:004
О. А. Сивак,
Д. А. Плохотша
РОЗВИТОК МУЗИЧНИХ ДОКУМЕНТ1В В УМОВАХ ШФОРМАТИЗАЦП
У cmammi охарактеризована сфера музичног meop40cmi - музично-комп'ютерш технологи, як на^док процесу тформатизаци. Визначеш основт напрями впровадження тформацтних технологт в музици Описан MIDI-технологи як провiдний напрям в комп'ютернт музичнт cmydiï. Зазначеш втчизняш здобутки сучасних композиторiв щодо втшення комп'ютерних технологт в музичному мистецтвi. Проаналiзовано вплив цифрових технологт нанотовидавничу справу та поширення електронних видань.
Ключовi слова: музично-комп'ютерш технологи, музичне мистецтво, тформатизащя, музичний документ, цифровi технологи, комп'ютеризащя, MIDI-технологи.
DOI 10.34079/2226-2849-2019-9-18-85-92
Особливютю сучасного етапу розвитку сустльства е перехщ вщ шдус^ального сустльства до шформацшного. Процес, що забезпечуе цей перехщ, називають шформатизащею.
Формування шформацшного простору передбачае широкомасштабну
