CC BY
83
УДК 130.2 : 7.037.3
С. М. Холодинська
«ПОЕЗОМАЛЯРСТВО» М. СЕМЕНКА : ФУТУРИСТИЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ У КОНТЕКСТ1 ВИДОВО1 СТРУКТУРИ МИСТЕЦТВА
У статт1 показано, як ¡де'г «поезомалярства» яскраво вир1зняють творчо-пошуковий характер естетико-художньог позици Михайля Семенка, засновника украгнського футуризму. Наголошено, що на початку ХХ столття проблема синтезу мистецтв, до з 'ясування сутностг яког долучилися О. Скрябт, В. Кандинський, М. Чюрльотс, Л. Курбас, належала, з одного боку, до актуальних, а з Iншого, до теоретико-практичних, оскшьки першг гг теоретичш обриси зробили саме митц1. Наведено, що футуризм як мистецтво майбутнього, спонукав до серйозних експеримент1в у р1зних видах мистецтва, найбшьш виразно продемонструвавши свог можливост1 в поези та живопись
Клю^о^^ слова: поезомалярство, авангардизм, футуризм, синестез1я, види мистецтва, синтез мистецтв.
Кшець XIX - початок XX столпъ у европейськш ютори вщомий як час глобальних потрясшь та радикальних сощальних змш. Як вщомо, криза в тогочаснш наущ вела до пошуку шших альтернативних способiв одержання знань i все бшьшу роль починало вщгравати мистецтво: це був перюд кардинального переосмислення людиною свое! ролi та мюця у картиш всесвпу.
«Призначення мистецтва, - вважае росшський мистецтвознавець Н. Автономова, - сприймалося як служшня чомусь вищому, що юнуе за межами самого мистецтва. Митець початку ХХ ст. сприймався сучасниками як постать, що рятуе вщ загально! ращоналiзащi життя, пiдтримуе стан «шчно! тривоги духу, вiчного трапзму», настiльки властивий нацiональному характеровi» [1, с. 98-99]. Як i в наущ, у цей час у мистещв вщбуваеться орiентацiя на нове, створюються iншi виразнi засобi, змшюються мови мистецтв, розширюються галузi його ди. Мае рацiю укра!нський культуролог Н. Жукова, коли зазначае: «Складнють процеав ХХ ст. визначаеться «полiфонiею» систем мовних пластiв, стилiв, напрямюв, манер» [8, с. 181].
Так, наприкшщ Х1Х - початку ХХ столпъ митщ iнiцiювали iнтерес до проблеми синтезу мистецтв, вщчуваючи у процес власно! творчостi !! актуальнють. Ця складна проблема, хоча i мала певнi iсторичнi традици аналiзу та iнтерпретацГi, все ж на початку минулого столптя залишалася вкрай суперечливою.
Метою статтi е розгляд феномену зорово! поези («поезомалярства») М. Семенка як футуристичного експерименту в контекст видово! структури мистецтва.
Зорова поезiя (вiзуальна поезiя), або «поезомалярство» останшм часом привертае увагу багатьох науковщв, як лiтературознавцiв, так i культурологiв, естетикiв та мистецтвознавцiв: Я. Демиденко у статл «Футуризм Михайла Семенка: сучасний погляд» (2012) наголошуе на захопленостi поета зоровою поезiею та верлiбром [7]. Специфiцi зорово! поези у творчосп М. Семенка перюду панфутуризму в констекстi синтетичних пошуюв авангардизму присвячена також стаття Ю. Ковалiва «Вiзуальна поезiя Михайля Семенка» (2013) [10].
Типолопчш риси щеолопчно-естетичного руху, контекстуальнi особливостi функщонування авангардистських стильових напрямiв, таких як футуризм, конструктивiзм, експресiонiзм i сюрреалiзм розглядае у сво!х монографiях
«Украшський лiтературний авангард: пошуки, стильовi напрямки» (2006) та «Футуризм» (2010) А. Бша [2; 3]. Взаемодш поези й живопису в росшському кубофутуризмi аналiзуe К. Бобринська [4].
Наприкшщ XIX столiття, як вже було зазначено, европейська культура переживала глобальну кризу. Вщбувалося вщчуження людини вiд свiту, людини вщ людини, людини вiд результатiв власно! працi, втрачалися зв'язки мiж шдивщуумом та соцiумом, формувалося вiдчуття самотносп особистостi перед обличчям суспiльних катастроф. Всюди панували атмосфера смутку, негативш настро'1 та тотальне падiння духу. Для художньо! творчостi були характерш декадентськi тенденци, а культура, у цшому, втрачала здатнiсть до самодетермшацп, у мистецтвi спостерiгалися девiацii та деградащя. Це вiдбувалося внаслiдок посилення внутршшх та зовнiшнiх конфлiктiв у свт, загострення соцiальних протирiч, наростання агреси з боку пролетарсько! маси чи глобальних проблем, викликаних вшнами та научно-техшчною революцiею.
Саме у перюд кризового стану европейсько! сощокультурно! системи вiдбуваеться розквiт нових мистецьких напрямiв - модернiзму та авангардизму. Обидва поняття мають однакове пщгрунтя, адже зародилися та розвивалися у перюд культурно! кризи, розчарування в минулих щеалах, в часи панування занепадницьких тенденцiй у мистецтвi. Вочевидь, у цей перюд вщбувався пошук митцями абсолютно нових творчих пiдходiв до донесення сво'1'х iдей людству, результатом якого i стало мистецтво авангарду, що стояло на, так званих, «передових позищях», поеднуючи в собi такi художнi напрями, як футуризм, абстракцюшзм, експресiонiзм, дада'1'зм, сюреалiзм тощо. Засновники означених мистецьких напрямiв залишили низку принципово важливих естетико-мистецтвознавчих напрацювань, якi й до сьогодш е предметом теоретичного аналiзу. На нашу думку, чи не найпродуктившшою слщ визнати iдею синтезу мистецтв, яку в теоретичному i практичному аспектах, по суп, водночас почали розробляти О. Скрябш та В. Кандинський.
Концепщя синтезу мистецтв у Олександра Скрябша (1875-1915) найтiснiшим чином була пов'язана з його рiзноманiтними фiлософськими уявленнями про свiт, мистецтво та творчий потенщал митця. У скрябшському синтезi повиннi були об'еднатися не тiльки музика й поезiя, але i драма, i танець, i живопис, i архiтектура, й уЫ iншi - уже забуп або ще не народженi мистецтва. Маючи, так званий, «кольоровий слух», О. Скрябш зважився на естетичну «вiзуалiзацiю» сво'1'х колiрнотональнiсних асоцiацiй. Надзвичайно плщними у творчостi композитора були 1907-1910 роки: саме у цей перюд вш написав «Поему екстазу» та «Прометей», що розглядалися як «попередне дшство» до фунтаментального твору «Мiстерiя». Як вiдомо, раптова смерть О. Скрябша обiрвала експеримент композитора, який передбачав не стшьки синтез видiв мистецтва, скiльки синтез «зовшшшх» вiдчуттiв людини - своерiдного фундаменту естетичного почуття, - а саме: звуку, кольору, запаху та руху.
Яскравим представником теоретико-практичного утвердження ще'1' синтезу мистецтв по праву вважаеться Василь Кандинський (1866-1944), котрий мрiяв про синтез живопису з музикою i танцем. Новаторсью шукання В. Кандинського не були випадковими. У сво'1'х вщомих, визнаних в усьому свт роботах «Про духовне в мистецга», «Сходини», «Точка i лжя на площинi» вiн пише про необхщнють створення - в сиш^ - звукозорово'1' полiфонii. Спираючись на новаторський принцип «вившьнення» в образотворчому мистецга енерг11' руху, кольору, звуку, В. Кандинський вважав, що синтез цих засад - «сходини» - до прийдешнього духовного вщновлення людини. Вiн докладно розгортае свою тезу щодо високо'1' художньо'1' гiдностi «контрапунктичного синтезу», «полiфонii мистецтв», конкретно -«слухо-зорово'1' полiфонii» та обгрунтовуе це у наступних (шсля 1911 р.) виданнях «Про
духовне в мистецтви» у статл «Про сценiчну композицш», що аналiзують можливi прийоми еднання «музичного», «барвистого» i «танцювального» рухiв i приходить до такого висновку : «Оскшьки число фарб i форм безмежне, те безмежш й сполучення, а в той же час i впливи. Цей матерiал невичерпний» [9, с. 114].
Окремi ще'1 В. Кандинського виявилися спiвзвучними з шуканнями О. Скрябiна. Ми маемо на увазi ïx обопiльний штерес до феномену «мiстерiя», який, на ïx думку, мiг би стати самостшним видом мистецтва, що демонстрував би еднання «духу» та «матери». Три п'еси В. Кандинського - «Жовтий звук», «Зелений звук» та «Фюлетове» В. Кандинського - i повинш були сформувати «Мютерш» як «ритуально-сцешчне дiйство». Серйознiсть намiрiв В. Кандинського пщтверджуе той факт, що до сценiчно'ï композици «Фiолетове», яка була створена у 1914 р., митець повертаеться ще раз у 1926 р., намагаючись ïï удосконалити.
Вщомий литовський митець Мiкелiус Чюрльоню (1875-1911) був одночасно живописцем, поетом i композитором, котрий не стшьки прагнув до втшення у живописш полотна конкретних музичних здобуткiв, скшьки намагався додати 1'м характер музики, перетворити 1'х у свого роду «зриму музику». Вiн говорив, що «музика поеднуе в собi поезш й живопис i мае свою архитектуру» [16].
Значно пiдсилили теоретичну вагу щодо вирiшення проблеми синтезу мистецтв й украшсью футуристи. Творчо-пошуковий потенцiал синтезу мистецтв визнавав вщомий театральний режисер Лесь Курбас (1887-1937) та засновник украшського футуризму Михайль Семенко (1892-1937). Нагадаемо, що украшський футуризм сформувався як самобутне явище, передуам, у поези та живопиа, i протягом 19141937 роюв вiдiгравав помiтну роль в оновленш укра'1нсько'1 культури.
Як ми вже зазначали у нашш попереднiй статл «Теоретичний вимiр спадщини Михайля Семенка», поет чiтко наголошував, що внаслщок руйнаци «старого буржуазного мистецтва», активiзуеться процес виникнення нового мистецтва, що грунтуватиметься на ще"! синтезу [14, с. 275]. При цьому, М. Семенко прагне довести, у чому полягае сутнють, так би мовити, справжнього синтезу: згщно його позици, «..лнколи можна скшьки завгодно що-небудь «синтезувати», а результати звiдси вийдуть тi самi, що i вщ переливання з пустого у порожне» [14, с. 275].
Розглядаючи лопку становлення та розвитку укра'1нсько'1 моделi футуризму, слiд визнати, що серед складових ïï теоретичного фундаменту важливе мюце посщають ще"! «поезомалярства», «поезоству», «поезокольору», «звуконаслiдування», «образосимволу». Саме вони, по-перше, iлюстрували процес «словотворення», яким, починаючи вiд В. Хлебнiкова, откувалися практично усi футуристи, а, по-друге, засвщчували, що в поле зору украшських авангардистiв потрапила проблема видово'1' специфiки мистецтва.
Як ми вже зазначали вище, завдяки творчим експериментам О. Скрябша, В. Кандинського, М. Чюрльонюа, а також А. Шенберга та П. Мондрiана феномени «синтез», «синестезiя», «синтетичнють» стають об'ектами теоретичного опрацювання. Це дозволило в процеа аналiзу специфiки «руху» або причин «взаемоди» рiзниx видiв мистецтва опертися на досягнення психологи, псиxофiзiологiï та визначити бшьш реальне пiдгрунтя для низки футуролопчних прогнозiв щодо можливого майбутнього як мистецтва, так i художньо'1' творчосп. Слiд пiдтримати точку зору В. Тузова, який наголошуе на значно бшьшш зацiкавленостi Семенка питаннями психологи творчосп, зокрема, процесом с т в о р е н н я, шж фактом i с н у в а н н я художнього твору. В. Тузов, зокрема, пише: «Обгрунтовуючи концепцш кверо-футуризму (мистецтво шукання - С. Х.), Семенко ршуче вiдмежовуеться вiд мистецтва минулого та абсолютизуе процес створення художнього твору, а не сам твiр. У контексп такого
пiдходу особливо! ваги набувае iдея «стремлшня», «шукання й переживання без здшснення» [15, с. 11].
На нашу думку, семенковi ще! щодо «словотворення», намагання знайти новi поняття, що дозволяють донести до читачiв «образосимволи», створенi футуристами, i, нарештi, «поезомалярство» - експеримент, що на вщмшу вiд «поезоству» чи «поезокольору» отримав найбiльш послiдовне теоретичне пояснення, показали, що вш не лише виявився долученим до простору новаторського художнього мислення митщв-авангардислв початку минулого столiття, а й показав виразне авторське бачення того творчого потенщалу, який мютить, наприклад, синтез рiзних видiв мистецтва, створюючи нову синестезiйнiсть - мiжчуттеву асощащю, яка формуеться на перетинi, зокрема, поези та живопису, слова та кольору.
Як зазначае вщомий украшський естетик Л. Левчук: «Синестезiя як мiжчуттева асощащя ...це реакцiя на безпосереднш стимул, це активiзацiя пам'ятГ попереднього досвiду, а на його основi - прогнозування майбутнього. Свое! завершено! форми синестезiя досягае в мистецтвГ в процесi художньо! творчосп, де органiчно зливаються часовi категори минулого, сучасного й майбутнього» [11, с. 17]. У такому тлумаченш синестезiя набувае певного загальномистецького значення, значно розширюючи поняття «спiвчуття».
Досягнення авангардиспв i, зокрема, М. Семенка у виявленш естетико-художнiх можливостей синестези фiксують усi украшсью науковцi - Т. Емельянова, Т. Матюх, О. Саленко, О. Сарнавська, - яю займаються означеною проблемою. Так, О. Саленко вважае, що защкавленють синестезiею спонукала iнтерес митцiв до естетики та психологи, до «поглиблення розумшня естетичного пiдrрунтя синестези». Усе це -вщповщно - впливало на мистецьку практику. О. Саленко, «на основi аналiзу концепту «поезомалярства» як «зоровоï (просторово'О поези» М. Семенка» показуе «щннють «синтетичних понять» при спробi поеднання формотворчих засобiв поези й живопису, що е внеском украшського митця-авангардиста й теоретика мистецтва у розвиток проблеми синестези» [13, с. 9].
Зазначимо, що вже практично три сторiччя вчеш займаються дослщженням феномену синестези, проте саме на рубежi Х1Х-ХХ столгття явищем синестези зацiкавилися не тiльки з погляду медицини чи психологи, а й з точки зору розвитку рiзних видiв мистецтва. НайбГльш раннш прояв синестезГ! виявлявся в поеднанш свiтла (кольору) i музики (звуку). Спроби знайти поетичний еквГвалент переачнш людинГ, створити «надчуттевий» всесвГт знаходять висвГтлення в теори вГдповГдностей французького символГзму Х1Х столГття (Варлен, Бодлер). ВзагалГ багато дослГдникГв феномена синестези вважають ïï унГкальною, мГстичною здатнютю, що не пГддаеться поясненню. Близьким до цього е i визнання «кольорового слуху» винятковою властивютю люд^ко^^ психГки.
Спроби поглибити теорГю синестези i - тим самим - вплинути на практику розвитку синтезу мистецтв достатньо виразно простежуються з кшця ХХ столГття. Найпослщовшше щею проблемою займаеться вщомий росшський естетик Б. Галеев, який вважае, що «розвитковГ здГбностей (синестезшного фонду культури) до синестези в кожну добу вщповщае глибина мГжвидових зв'язкГв мистецтва i, вщповщно, рГвень складностГ синтезу в слухо-зорових мистецтвах, виявляючи собою один Гз показникГв прогресу в мистецтвГ, у пГдвищеннГ ступеня цшсносп чуттевого освоення свГту» [6, с. 315].
Як правило, для зображення почутлв, емоцш будь-який митець користуеться не тшьки загальною емоцГйною характеристикою того, що зображуеться, а й пщтекстом твору, який може набувати самостшного значення. Цьому сприяе також звернення до
художнГх засобГв сумГжних мистецтв. Так, наприклад, у експресюшслв самостшним виразником експреси був колГр, тому кожнш художнГй деталГ вГдповГдали своï фарби. Музичне мистецтво з лГтературою зближуе потреба ритмГчно оформити речення, передати нюанси думки. Тому для багатьох письменниюв засобами розкриття психологи персонажГв стали музичнГ образи, а зближення з живописом привело до створення зоровоï поези (вiзуальноï поези, або поезомалярства). Сутнють зоровоï поези полягае в тому, що зовшшня зорова форма поетичного тексту не лише фГксуе усну (звукову) форму, а й разом з нею утворюе естетичну еднють, а також може мати цГлком самодостатнГй змют, бо надае твору додатковоï поетичноï енерги. Будучи синтетичним утворенням, зорова поезГя рГзною мГрою поеднуе мовш й зоровГ елементи, на основ i чого виникають ïï рГзновиди.
Зразки зоровоï поези вГдомГ з часГв античностГ, зустрГчаються в поези середньовГччя, в багатьох европейських лГтературах доби ВГдродження, в лГтературГ Киïвськоï РусГ (книжковГ мГнГатюри), у творчосп I. Величковського (близько 1630 (1651)-1701 (1726)), Г. Сковороди (1722-1794), у ромаш Ф. Рабле (1494-1553) «Гаргантюа i Пантагрюель» та Гнших як украшських, так i европейських авторГв. Але найбГльшого розвитку зорова поезГя досягла саме на початку ХХ столГття в напрямках авангардного мистецтва - футуризмГ, дадаïзмi та сюрреалГзмГ, представники яких намагаючись епатажно впливати на публшу, придГляли значну увагу зоровш поези, шукали новГ засоби художнього вщтворення.
Значний внесок у розвиток зоровоï поези зробив вщомий французький поет, художник, критик Гшом Аполлшер (1880-1918), який експериментував Гз поетичною формою. Частина його вГршГв мае вигляд лГричних Гдеограм, або калГграм: \х текст утворюе своерщний малюнок (сонце, мандолГна, голуб, фонтан, будинок, зГрка, лшп дощу тощо). Новаторство Аполлшера полягае в тому, що вш пристосував вГдому вГршову форму для вираження настроïв своеï епохи. Для нього, як для багатьох митщв початку ХХ столГття, було замало використовувати виражальш засоби тшьки одного виду мистецтва. Вш прагнув до синтезу мистецтв, тому у своïх вГршах виходить за межГ суто вербальних засобГв, за межГ традицГйних словесних форм. Для нього важливим був саме «проспр», де юнуе його вГрш, тобто загальний малюнок. Форма його калГграм мютила не тГльки Гдейну, а ще й естетичну шформащю, що, на його думку, мало справити незабутне враження на читачГв.
Серед росшських авангардистГв, якГ також намагалися створити нову мову, конструювали новГ слова, декларували нову мораль i прагнули епатувати публшу своïми творами, можна назвати 1горя СеверянГна (1887-1941), засновника егофутуризму; ДавГда Бурлюка (1882-1967), щеолога росГйського футуризму як у живописГ, так i в лГтературГ; Володимира Маяковського (1893-1930), поета, драматурга, кшосценариста, кГнорежисер, кГноактора й художника; Василя Каменського (18841961), поета та авГатора, футуристична поезГя якого збагачена неолопзмами, грою слГв i звуковими паралелями, що створюють структуру вГрша; ВелемГра ХлебнГкова (1885 -1922), засновника росГйського футуризму, вщомого своïми експериментами з поетичною мовою i словотворенням, та ш.
УкрашськГ футуристи також прагнули об'еднати рГзш види мистецтва. Як вГдомо, 1922 року в УкрашГ виникла «Асощащя панфутуристГв», представники якоï в журналГ «Семафор у майбутне» проголосили загибель традицшного мистецтва i народження новоï культури. Як зазначае украïнський лГтературознавець Я. Цимбал у лекц^ «Вщ поезомалярства до монтажу - як авангардисти синтезували мистецтво», саме цей журнал АсоцГац^ панфутуристГв «демонструе 2 способи синтезу мистецтва: поезомалярство та мистецтво дшства» [17].
У вищезгаданому журналi М. Семенко публшуе свою статтю «Поезомалярство», в якiй обгрунтовуе процес появи нового мистецтва: «.ми зруйнували вс дотепершш форми поетичного виявлення, бо вони затюш нам. Далi до цього ж моменту втикаеться шший процес - процес розкладу матерiалу поези - слова - на первюш елементи. Слово взято пщ енергшне експериментування, наслiдком чого виступае один узагальнений момент, який мае ршаюче значiння для дальшого розвитку, а саме: слово, як таке, по нашш волi може впливати або на зорове, або на слухове приймання» [14, с. 289] та пояснюе, що «темника поезомалярства вимагае вщповщних спещальних засобiв матерiалiзацiï, що вiдбиваеться й на зовшшшм виглядi («формi») його. «Слухова поезiя» являе чиншу картину, i в той час як перша дотикаеться до закошв малярства, друга очевидно стикнеться з музикою чи взагаш звуком (голос)» (тут i далi збережена орфографiя i пунктуацiя М. Семенка. - С. Х.) [14, с. 289].
Для Семенка-поета завжди важливим виразним засобом мистецтва е слово. Але, пщпадаючи пщ процес деструкци, воно «доходить до свого завершення. Слово розкладене й використане з уах боюв - як поняття, символ, образ, фарбова пляма, тональний звук i нарешт як проза!зм» [14, с. 296], тому, як вш зазначае: «слово, як таке, вже не буде основним у фактурi прози» [14, с. 297].
Яскравими спробами творення ново! метамови за принципами симульташзму (одночасного розгортання вiзуального i вербального рядiв) е «Каблепоема за океан» та «Моя мозшка», опублшоваш у журналi «Семафор у майбутне» (1922). «Каблепоема» складена з восьми карток, мае рiзнокольоровий - чорний та червоний - друк. Твiр оформлений в рамки, як картина. Саме це вказуе на синтез, хоча i формальний, поези та живопису. «Моя мозшка» е прикладом використання методу монтажу, який був поширеним у творчосп митщв-авангардиспв у 20-т роки минулого столггтя.
Щодо синтезу мистецтв, то Семенко вважав можливим «штегращю й xiмiчний сплав суми мистецтв: поези, малярства, скульптури й архггектури. Попарно найлегше ïx звести таким чином: поезiя плюс малярство (в даний момент я здшснюю цю пару -поезомалярство), скульптура плюс архитектура з промiжним моментом малярство плюс скульптура. Коли буде здшснено щ приватш завдання, можливо буде вщшукати загальний штеграл суми обох пар i промiжного ступня. Це буде те, що я називаю «тихим мистецтвом»» [14, с. 298].
Як вщомо, основним принципом взаемоди мистецтв у синт^ е наявнють двох i бшьше художньо самостшних систем, яю ведуть рiвноправний мистецький дiалог. Однак, як ми вже наголошували у наших попередшх розвщках, в авторськiй моделi видовоï мисте^^ структури М. Семенка панiвне мюце посщае поетичне мистецтво, а точшше - його майбутня модифiкацiя - поезомалярство. Тому ми не можемо однозначно стверджувати, що поет послщовно вщстоював iдею синтезу мистецтв у свое творчостi.
Пiдсумовуючи наше дослщження, доцiльно зробити наступний висновок: проблема видовоï специфiки мистецтва була одним iз засадних чинникiв естетичноï платформи М. Семенка. Тому вш досить грунтовно розробив iдею поезомалярства, пщгрунтям якоï виступала мiжчуттева асоцiацiя «слово-колiр». Означена iдея, по-перше, достатньо емка сама по соб^ а по-друге, вщкривае новi естетико-xудожнi обри щодо експериментiв з так званою кольоровою поезiею. Активна розробка на межi ХХ-ХХ1 столiття феномену «синестезiйноï чуттевостi» стала блискучим пщтвердженням правоти М. Семенка.
Перспективними напрямами подальших наукових розвщок вважаемо дослiдження естетико-xудожнix пошукiв футуриспв i прiоритети ïx творчоï реалiзацiï. Теоретична i практична значущiсть полягають у тому, що матерiал дослщження сприятиме
подальшому науково-теоретичному осмисленню феномену украшського футуризму. Результати роботи можуть бути використанi при читаннi лекцшних курсiв з естетики, культурологи, ютори та теори мистецтва для студенев гуманiтарних та художньо -творчих вузiв.
Список використано1 л1тератури
1. Автономова Ш. Б. Василий Кандинский : художник и наука / Ш. Б. Автономова // Многогранный мир Кандинского / под ред. Ш. Б. Автономовой и др. - Москва, 1999. -С. 98-105 ; Avtonomova N. B. Vasiliy Kandinskiy : khudozhnik i nauka / N. B. Avtonomova // Mnogogrannyy mir Kandinskogo / pod red. N. B. Avtonomovoy i dr. - Moskva, 1999. -S. 98-105.
2. Бша А. Украшський лгтературний авангард : пошуки, стильовi напрямки / А. Бша. - Кшв : Смолоскип, 2006. - 464 с. ; Bila A. Ukrainskyi literaturnyi avanhard : poshuky, stylovi napriamky / A. Bila. - Kyiv : Smoloskyp, 2006. - 464 s.
3. Бша А. Футуризм / А. Бша. - Кшв : Темпора, 2010. - 248 с.; Bila A. Futuryzm / A. Bila. - Kyiv : Tempora, 2010. - 248 s.
4. Бобринская Е. Взаимодействие поэзии и живописи в русском кубофутуризме : автореф. дис. ... канд. искусствоведения : спец. 17.00.00; 07.00.12 / Екатерина Александровна.Бобринская; МГУ им. М. В. Ломоносова. - Москва, 1993. - 22 c. ; Bobrinskaya Ye. Vzaimodeystvie poezii i zhivopisi v russkom kubofuturizme : avtoref. dis. ... kand. iskusstvovedeniya : spets. 17.00.00; 07.00.12 / Yekaterina Aleksandrovna.Bobrinskaya; MGU im. M. V. Lomonosova. - Moskva, 1993. - 22 c.
5. Галеев Б. М. Проблема синестезии в эстетике / Б. М. Галеев // Современный Лаокоон : эстетические проблемы синестезии : сб. ст. по матер. науч. конф. [21-22 янв. 1991 г.]. - Москва : Изд-во МГУ, 1992. - С. 5-9 ; Galeev B. M. Problema sinestezii v estetike / B. M. Galeev // Sovremennyy Laokoon : esteticheskie problemy sinestezii : sb. st. po mater. nauch. konf. [21-22 yanv. 1991 g.]. - Moskva : Izd-vo MGU, 1992. - S. 5-9.
6. Галеев Б. М. Синестезия / Б. М. Галеев // Эстетика : словарь ; под ред. А. А. Беляева [и др.]. - Москва : Политиздат, 1989. - С. 314-315 ; Galeev B. M. Sinesteziya / B. M. Galeev // Estetika : slovar ; pod red. A. A. Belyaeva [i dr.]. - Moskva : Politizdat, 1989. - S. 314-315 315 .
7. Демиденко Я. Футуризм Михайла Семенка : сучасний погляд / Я. Демиденко // Вюник Марiупольського державного ушверситету. Серiя : Фiлософiя, культуролопя, сощолопя. - 2012. - Вип. 3. - С. 47-51 ; Demydenko Ya. Futuryzm Mykhaila Semenka : suchasnyi pohliad / Ya. Demydenko // Visnyk Mariupolskoho derzhavnoho universytetu. Seriia : Filosofiia, kulturolohiia, sotsiolohiia. - 2012. - Vyp. 3. - S. 47-51.
8. Жукова Ш. А. Культурно-юторична штерпретащя в музищ : до постановки проблеми / Ш. А. Жукова // Актуальш проблеми ютори, теори та практики художньо'1' культури : зб. наук. пр. - 2000. - Вип. 4/5, ч. 1. - С. 176-184 ; Zhukova N. A. Kulturno-istorychna interpretatsiia v muzytsi : do postanovky problemy / N. A. Zhukova // Aktualni problemy istorii, teorii ta praktyky khudozhnoi kultury : zb. nauk. pr. - 2000. - Vyp. 4/5, ch. 1. - S. 176-184.
9. Кандинский В. В. О духовном в искусстве (Живопись) // Кандинский В. В. Избранные труды по теории искусства в 2-х т. / В. В. Кандинский. - Москва, 2001. -Т. 1. - С. 96-200 ; Kandinskiy V. V. O dukhovnom v iskusstve (Zhivopis) // Kandinskiy V. V. Izbrannye trudy po teorii iskusstva v 2-kh t. / V. V. Kandinskiy. -Moskva, 2001. - T. 1. - S. 96-200.
10. Ковалiв Ю. I. Вiзуальна поезiя Михайля Семенка / Ю. I. Ковалiв // Лiтературознавчi студи : зб. наук. пр. — 2013. - Вип. 39, ч. 2. - С. 14-20 ; Kovaliv Yu. I. Vizualna poeziia Mykhailia Semenka / Yu. I. Kovaliv // Literaturoznavchi
studii : zb. nauk. pr. — 2013. - Vyp. 39, ch. 2. - S. 14-20.
11. Левчук Л. Т. Захщноевропейська естетика ХХ столптя : навч. noci6. / Л. Т. Левчук. - Ки'1в : Ли6iдь, 1997. - 224 с. ; Levchuk L. T. Zakhidnoievropeiska estetyka KhKh stolittia : navch. posib. / L. T. Levchuk. - Kyiv : Lybid, 1997. - 224 s.
12. Починок Ю. Зорова поезiя : вщ писанкарства до супрематизму / Ю. Починок // Вюник Львiвського унiверситету. Серiя фiлологiчна. - 2014. - Вип. 60, ч. 1. - С. 225231 ; Pochynok Yu. Zorova poeziia : vid pysankarstva do suprematyzmu / Yu. Pochynok // Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia filolohichna. - 2014. - Vyp. 60, ch. 1. - S. 225-231.
13. Саленко О. Синестезiя в контекст арт-терапи : естетичний аспект : автореф. дис. ... канд. фшос. наук : спец. 09.00.08 / Оксана Петрiвна Саленко; 1нституп фшософи iменi Г. С. Сковороди НАШ Украши. - Кш'в, 2016. - 20 с. ; Salenko O. Synesteziia v konteksti art-terapii : estetychnyi aspekt : avtoref. dys. ... kand. filos. nauk : spets. 09.00.08 / Oksana Petrivna Salenko; Instytuti filosofii imeni H. S. Skovorody NAN Ukrainy. - Kyiv, 2016. - 20 s..
14. Семенко М. Вибраш твори / С. Семенко; упоряд. А. Бша. - Кшв : Смолоскип, 2010. - 688 с. ; Semenko M. Vybrani tvory / S. Semenko; uporiad. A. Bila. - Kyiv : Smoloskyp, 2010. - 688 s.
15. Тузов В. Культуротворчi процеси в Укра'1'ш (кшець Х1Х - початок ХХ столггтя) як пщгрунтя сучасних теоретичних iнновацiй : автореф. дис. ... канд. культурологи : спец. 26.00.01 / Владислав Олександрович Тузов; Нац. акад. керiвних кадрiв культури i мистецтв. - Кшв, 2011. - 20 с. ; Tuzov V. Kulturotvorchi protsesy v Ukraini (kinets KhIKh - pochatok KhKh stolittia) yak pidgruntia suchasnykh teoretychnykh innovatsii : avtoref. dys. ... kand. kulturolohii : spets. 26.00.01 / Vladyslav Oleksandrovych Tuzov; Nats. akad. kerivnykh kadriv kultury i mystetstv. - Kyiv, 2011. - 20 s.
16. Чюрленис М. К. Про музыку и рисование, письма, записи и статьи / М. К. Чюрленис. - Вильнюс : Вага, 1960. - 257 с. ; Chyurlenis M. K. Pro muzyku i risovanie, pisma, zapisi i stati / M. K. Chyurlenis. - Vilnyus : Vaga, 1960. - 257 s.
17. Калитенко Т. Вщ поезомалярства до монтажу — як авангардисти синтезували мистецтво [Електронний ресурс] / Т. Калитенко. - Режим доступу : http://www.chytomo.com/news/vid-poezomalyarstva-do-montazhu-yak-avangardisti-sintezuvali-mistectvo ; Kalytenko T. Vid poezomaliarstva do montazhu — yak avanhardysty syntezuvaly mystetstvo [Elektronnyi resurs] / T. Kalytenko. - Rezhym dostupu : http://www.chytomo.com/news/vid-poezomalyarstva-do-montazhu-yak-avangardisti-sintezuvali-mistectvo
Стаття надшшла до редакци 11.09.2017 р.
S. Kholodynska
M. SEMENKO'S "POEZOMALYARSTVO" ('ARTISTIC POETRY'): A FUTURISTIC EXPERIMENT WITHIN ART SPECIFIC STRUCTURE
The article states that the turn of the 20th century in European history is regarded as the time of global shocks and radical social changes. It was a period of human's cardinal re-comprehension as for one's role and place in worldview. It encouraged creators to search for absolutely new artistic approaches to get out their ideas to humanity, which resulted in avantgarde art, which combined such art movements as futurism, abstractionism, expressionism, Dadaism, surrealism, etc. It was a period when creators initiated the interest to the problem of art synthesis and sensed its actual importance during the creative process.
The author of this research shows that ideas of "poezomalyarstvo" ('artistic poetry') vividly express creative and exploratory nature of M. Semenko's aesthetic and artistic position. M. Semenko was the founder of Ukrainian futurism. It is emphasized that at the beginning of the 20th century the problem of arts synthesis was of actual importance, on the one hand, and of theoretical and practical nature, on the other hand, as the first theoretical drafts were made by the creators themselves. The investigation into the core of arts synthesis problem was carried out by O. Skryabin, V. Kandinskiy, M. Chyurlyonis, and L. Kurbas. It is shown that futurism, as an art of future, induced to serious experiments in different kinds of art, but expressed its opportunities in poetry and art most meaningfully.
O. Skryabin's arts synthesis concept was affected by his various philosophical ideas concerning world, art and artist's creative potential. O. Skryabin's subthesis should combine music and poetry as well as drama, dancing, art, architecture and other forgotten or unborn kinds of art. Having the so called 'colour ear for music', O. Skryabin ventured aesthetic visualization of his colour and tone associations.
Basing on innovative principle of 'release' movement, colour and sound energy in art, V. Kandinskiy considered that synthesis of these grounds is the stairs to coming spiritual renewal of a human. He gave detailed consideration to the idea of high artistic decency of 'contrapuntal synthesis', 'arts polyphony', in other words, 'hearing and visual polyphony'.
The famous Lithuanian creator M. Chyurlyonis was simultaneously an artist, a poet and a composer. He strived not only to embody concrete musical works in painting but also tried to impart them with musical nature and transform them into the so-called 'visual music'.
Ukrainian futurists significantly intensified the theoretical value as for solving the problem of arts synthesis through developing the ideas of 'poezomalyarstvo' ('artistic poetry'), 'poezospiv' ('singing poetry'), 'poezokolir' (colour poetry'), onomatopoeia, symbolic image and word-formation.
At the end of the study, the author concludes: the problem of art specific structure was one of M. Semenko 's aesthetic platform grounds. So he thoroughly developed the idea of 'poezomalyarstvo' ('artistic poetry'); its basis was formed by intersensual association with 'word-colour'. Firstly, this idea in its core is rather capacious; secondly, it opens new aesthetic and artistic vistas as for experiments with the so-called colour poetry. Active development of the 'synaesthesia sensuality' phenomenon at the turn of the 21st century was a brilliant proof of M. Semenko's rightness.
Key words: arts synthesis, avant-garde, futurism, kinds of art, poezomalyarstvo (artistic poetry), synaesthesia.
