CC BY
323
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОСОФІЯ, КУЛЬТУРОЛОГІЯ, СОЦІОЛОГІЯ, 2012, ВИП. 3
УДК 316.9:159.9.019Семененко Я. Демиденко
ФУТУРИЗМ МИХАИЛА СЕМЕНКА: СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД
У статті реконструйовано життя та творчість М. Семенка - відомого українського поета і теоретика мистецтва. Виявлені найпоказовіші протиріччя естетико-художніх шукань поета.
Ключові слова: мистецтво, авангардизм, футуризм, кверо-футуриз,
панфутуризм
Михайло Семенко - трагічна і надзвичайно яскрава постать української літератури - представник авангардизму початку ХХ століття, поет і теоретик українського футуризму. Народився поет 31 грудня 1892 року в селі Кибинці Миргородського повіту на Полтавщині. Брат поета, Василь, був художником, разом із Михайлом утворив перше українське футуристичне об’єднання. На початку війни Василь загинув на Західному фронті. Другий брат - Олександр та сестра Олександра теж писали вірші, та зовсім молодими загинули від туберкульозу.
Навчався Семенко спочатку в реальній школі у містечку Хорол, а закінчив його (оскільки в Хоролі не було старших класів) уже в Кременчуці. Потім три роки вчився в Петербурзькому психоневрологічному інституті. Закінчивши дворічні загальноосвітні курси у відомого педагога А.С. Черняєва, стає студентом природознавчо-історичного відділення педагогічного факультету. Паралельно навчається грі на скрипці. З Петербургом пов’язаний початок літературної праці й захоплення футуристичними теоріями.
Поетичним дебютом автора стала збірка «Prelude», позначена впливами поетів «Української Хати» (1913). А у 1914 р. виходять дві нові книги - «Дерзання» і «Кверо-футурізм». У передмовах до обох збірок Семенко виклав своє бачення футуризму -концепцію, що стала основою подальшої роботи. Категоричне заперечення традицій і канонів, національного й провінційного в мистецтві, жорсткий урбанізм, «знищення» Шевченка - провідні теми робіт. Це стало ударом по художній літературі й літературній критиці - й початком творчого шляху. Його «пошуковий футуризм» вимагає повного заперечення попереднього художнього досвіду, деканонізації будь-якого авторитету в літературі.
В інституті Семенко встиг закінчити тільки три курси: навчання перервала війна і мобілізація. Однак з початком Першої світової війни Михайла мобілізовано до царської армії (за іншими даними Семенко хоче виїхати до Америки, але 1914р. затримується у Владивостоці). З 1916 до 1917-го він служить телеграфістом у Владивостоці, де поет пробув близько трьох років. Там познайомився із майбутньою дружиною - Лідією Іванівною Горенко. Почуття до неї поет виразить у своїх роботах -«Осіння рана», «П’єро кохає» та інших.
Наприкінці вересня 1917 року поет виїздить з Владивостока спочатку в Сучан, потім у Харбін, а в грудні він уже в рідних Кибинцях. У квітні 1918 року Семенко, як свідчать підписи під віршами, вже в Києві.
За Денікіна його арештували й кинули до Лук’янівської в’язниці, і, мабуть, тільки випадково він уникнув долі розстріляних денікінцями в листопаді 1919 року Василя Чумака й Гната Михайличенка, разом з якими очолював перший український радянський літературно-художній журнал «Мистецтво».
У 1918 - 1920 роках, ще в умовах громадянської війни, Михайло Семенко пробує створити футуристичну організацію - «Фламінго» (1919 р., за участі А. Петрицького) та альманах «Повстання». Видає два номери «Універсального
47
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОСОФІЯ, КУЛЬТУРОЛОГІЯ, СОЦІОЛОГІЯ, 2012, ВИП. 3
журналу» (1918 р.), «Альманах трьох» (1920 р., за участі О. Слісаренка і М. Любченка), один номер «Катафалк искусства» (1922 р.), один номер «Семафор у майбутнє». У 1919 році поет проголосив «революційний футуризм» й опублікував «ревфутпоему» -«Товариш Сонце» та «Дві поезофільми».
Семенко з 1916 по 1922 рр. перебував у лавах комуністичної партії, але потім покинув її.
У 1921 році виходить збірка «Проміння погроз», тоді ж була організована «Ударну групу поетів-футуристів», перейменована на асоціацію панфутуристів «Аспанфут» (1922-1924). Маніфести цієї організації проголошувались в альманасі «Семафор у майбутнє» (1922) та газеті «Катафалк искусства» (1922).
У 1924 році видав під назвою «Кобзар» дві збірки своїх творів 1910-1922 років.
У протиставленні Шевченковому «Кобзареві» - можемо побачити намагання показати суть різниці між літературами ХІХ і XX ст.
Об’єднавши навколо себе низку письменників і художників, Семенко створює журнал «Нова генерація». Саме цьому журналу вдалося стати справді періодичним виданням, яке виходило до 1930 року.
Наступна футуристична ідея, що її Семенко втілював у теорію й практику -руйнування меж жанрів, родів, видів мистецтва. Це, найперше - «поезомалярство». Під таке синкретичне мистецтво автор підвів теоретичну базу (програмна стаття «Поезомалярство»). Письменник для підпису своїх робіт іноді використовував псевдонім - Анатоль Цебро.
Останні поетичні збірки - «Європа і ми», «Міжнародні діла». Останньою життєвою справою поета була його недописана поема «Німеччина», читання якої викликало щире захоплення у неокласика Максима Рильського.
23 квітня 1937 року у Києві відбувся творчий вечір М. Семенка. А через три дні його заарештували. У зв’язку з тим, що поет мешкав у Харкові, а до Києва часто навідувався, було навіть підготовлено два ордери на його арешт. Семенка звинуватили в «активній контрреволюційній діяльності», і, надломлений морально й фізично, письменник, як свідчать протоколи допитів від 4, 7, 8 травня 1937 року, «зізнається» в усіх пред’явлених обвинуваченнях. 23 жовтня 1937 року було винесено вирок -розстріл. Того самого дня вирок було виконано.
Як зазначає дослідниця Анна Біла, якщо уважно роздивитися етапи футуризму в Україні, то можна побачити, що вони збігаються з наріжними етапи біографії М. Семенка:
- 1914 рік (заснування літературного футуризму) відповідає часу повноліття Семенка (21 рік)
- створення у 1922 році «Аспанфуту» - Семенковому «віку Сатурну», тобто 29-літтю митця, і пов’язаних із ним поворотних моментів у його житті
- 1927-1930 роки (діяльність «Нової генерації») - 35-38-ліття митця, час перших підсумків і переоцінки цінностей.
Можливо, письменник і усвідомлював таку тісну єдність між власною біографією та етапами футуризму.
Футуризм (італ. futurismo, від лат. futurum - майбутнє) - відгалуження модернізму, авангардистська течія 10-30-х років XX століття. Виникла вона в Італії у 1909 році. Автором першого маніфесту футуристів був поет Філіппо Томмазо Марінетті (1876 - 1944 роки). Згодом з’явилися маніфести італійських художників У. Боччоні, Дж. Северіні, Л. Руссоло. У 1910 році побачив світ футуристичний роман Ф. Марінетті «Мафарка-футурист», а в 1912 - антологія «Поети-футуристи», яка відкривалася «Технічним маніфестом футуристичної літератури». «Футуристи прагнули на всіх рівнях змінити традиційну систему літературного тексту , починаючи
48
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОСОФІЯ, КУЛЬТУРОЛОГІЯ, СОЦІОЛОГІЯ, 2012, ВИП. 3
від змішування всіх жанрів, введення нових принципів віршування, заснованих на композиційних зрушеннях і смислових парадоксів» [3, 327].
Основна мета футуризму - деструкція культових форм мистецтва, тобто його фактури, заміна емоційного впливу мистецтва раціональною ясністю науки й техніки. Потрібно розглянути мистецтво як науку експериментальну. «Мистецтво є стремління. Тому воно завжди є процес. Душа чоловіча живе в часі. Тому й мистецтво, як вираз душу, є рух. Душа є зміна. Тому й мистецтво є завжди зміна» [5, 265]. Якщо у нас це вийде, то буде можливим вже конструктивний процес. Для цього необхідно зруйнувати локалізовані та замкнуті процеси («ізми»), які є притаманними останнім десятиріччям. На думку Семенка, саме розв’язання цієї філософської проблеми і є завданням пан-футуристичної теорії мистецтва. Українські футуристи, на відміну від російських і західних, усе життя були своєрідними інформаторами і пропагандистами сучасної світової культури в Україні.
Основна ідея не в тому, що тільки нове мистецтво, мистецтво індустріальної доби, має бути динамічним, а в тому, що мистецтво всюди і завжди є динамічним за своєю природою.
Ознакою авангардиського руху є маніфест - це компонент поетики і документ епохи. В основі маніфесту - ідея духовної свободи від традицій і соціальних умовностей. Авангардисти вважають, що тільки вільна людина може творити нову епоху і нову мову, вони апелюють до інстинкту, бо це первісне відчуття, не ускладнене цивілізаційними і культурними табу.
Російський футуризм представлений двома формами: егофутуризмом
(І. Северянін, В. Хлєбніков) і кубофутуризмом (брати Бурлюки, В. Каменський).
Український футуризм мав наслідувальний характер (такої думки М. Зеров, П. Филипович, М. Неврлий, Ю. Ковалів, В. Пахаренко). Він зневажливо ставився до культурної спадщини, патріотичних почувань. Лідер українського футуризму Михаиль Семенко у маніфесті «Сам» заявляв, що йому набридли застарілі ідеї, там, де є культ, немає мистецтва. Досягнувши вершини академізму та класицизму, мистецтво пішло деструктивним шляхом, потрібно «добивати його, деструктувати», з уламків старого мистецтва створювати нове «мета мистецтво», «післямистецтво». Автор наголошує, що без остаточної деструкції практично неможливо збудувати конструкцію майбутнього. Заява М. Семенка «Я палю свій «Кобзар» була сприйнята як зневага до національної спадщини. Письменник виступав не проти Шевченка, а проти нудного хуторянства, провінційності, профанації творчості національного генія.
На відміну від російського кубофутуризму, М. Семенко висував тезу кверофутуризму (кверо-передфутуризм) з орієнтацією на пошуки. Він вважав, що мистецтво - це процес пошуків. Свого роду документами футуризму стали збірки М. Семенка «Prelude», «Дерзання» і «Кверофутуризм».
У збірку М. Семенка «Кверофутуризм» входять двадцять п’ять поезопісень. Це маніфестативні, декларативні вірші, полемічні послання, експерементальні твори (де поезія поєднується з прозою), урбаністична лірика, ситуаційна з ускладненим синтаксисом, ономатопеїстичні експерименти, які передають психоемоційні враження. Метамистецтвом сучасності М. Семенко вважав «пан футуризм». Футуризм, на думку М. Семенка, деструктував традиційне мистецтво, внаслідок чого з’явилося полістильове багатоманіття. Поет прагнув синтезувати різні види мистецтва, він створив так зване «поезомалярство». У збірці «Кобзар» (1924 р.) вміщені поезомалюнки «Моя мозаїка», «Каблепоема за океан». Письменник також автор поезофільмів «Весна» і «Степ».
У своїй статті «Футуризм: історія, теорія, мистецька практика» Л.Т. Левчук наголошує, що проблема синтезу мистецтв була в означений період досить популярною
49
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОСОФІЯ, КУЛЬТУРОЛОГІЯ, СОЦІОЛОГІЯ, 2012, ВИП. 3
у європейській та російській гуманітаристиці. Серед тих, хто послідовно нею цікавився, можна назвати прізвища Скрябіна, Кандинського, Шонберга, Чюрльоніса, Асєєва [4].
Своєрідність урбаністичної тематики Семенка, яка вирізняє його з-поміж усіх інших футуристів, полягає у введенні до тексту твору науково-технічної термінології, розмовно-побутової лексики, синтаксичних ускладнень, а також у майстерному переході від узагальненого до конкретних образів-елементів міста. Таким чином, у творчому доробку поета особливе місце займає урбаністична тематика, він естетизував техніку, машину. Динаміку сучасного міського життя втілював у форму верлібра без розділових знаків, об’єднував і роз’єднував різні слова.
Продовження футуризму, поглиблення пан-футуризму - ось практична проблема мистецтва перехідного періоду. Охоплення цілого процесу деструкції у всемистецькім масштабі привело до узагальненої точки погляду - панфутуристичної теорії мистецтва. Вона має науково виправдати процес деструкції мистецтва з точки зору майстерності, й конструктивним завданням цієї теорії є подальші узагальнення, що постають уже на ґрунті довершеної деструкції. Панфутуристична система поділяється на дві частини: панфутуризм загальний (діалектичний панфутуризм, філософія панфутуризму) і панфутуризм спеціальний (активний, революційний панфутуризм - деструкція, конструкція, метамистецтво).
Кверо-футуризм проголошує боротьбу шукань, в цьому і полягає завдання мистецтва у його розумінні. До футуризму, на думку Семенко, мистецтво було дикунським. «Ми є учасниками світового процесу деструкції мистецтва і стоїмо на межі гігантської інтеграції, якій суджено побудувати другу дугу історії мистецтва для прийдешніх тисячоліть» [5, 273].
Мистецтво зсередини, досягнувши вершин академізму і класицизму, пішло деструктивним шляхом і через панфутуристичну революцію, підкресливши організаційно-конструктивний елемент, перейде до метамистецтва, тобто до післямистецтва.
Футуризація фактури поезії призвела до повного анулювання цієї поетичної структури й підійшла до ліквідації академічних форм, які не можуть вже охопити дальший розвиток матеріалу для поетичного втілення. Автора цікавить «зорова поезія», поезомалярство. Вона виникає на основі поезії внаслідок нових масштабів ідеологічних вимог. Деструктивний процес поезії стер межі між поезією і прозою, розвиток обох галузей увійшов у один напрям. Письменнику належить заслуга широкої розробки верлібру (вільного вірша).
Дослідник Б. Якубський у творчості Семенка виділяє три періоди: перший -ранній (1910-1914), роки наївного символізму, чи навіть юнацького романтизму, другий - футуризм (1914-1919) і третій період - панфутуризм, революційний світогляд (19191921).
Панфутуризм є система мистецтва, що з’явилась внаслідок бажання знайти загублений шлях мистецького процесу. Панфутуризм об’єднує деструктивну акцію, доводить деструкцію до кінця (поглиблення революції) й зводить другу дугу історії мистецтва, стаючи системою конструктивною.
Сучасне мистецтво переросло деякі канони естетики й теоретичні означення, зовнішня суть це «фактура», фактура є матеріал - форма - зміст, внутрішня суть -ідеологія. Семенко замінив метафізичну систему форми і змісту новими поняттями «ідеології» та «фактури», надав їм таке визначення: ідеологія - вольовий, свідомий, організовуючий чинник, а фактура - матеріалізація ідеології в речових ознаках. Фактура складається з матеріалу плюс форма плюс зміст.
Отже, можна визначити такі основні проблеми панфутуристичної систем: мистецтво як процес, роль мистецтва, фактура мистецтва, деструкція-конструкція,
50
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОСОФІЯ, КУЛЬТУРОЛОГІЯ, СОЦІОЛОГІЯ, 2012, ВИП. 3
мінімальна та максимальна панфутуристичні програми. Засновником ідеології й практики українського футуризму на всіх його етапах був Михайло Семенко.
Список використаної літератури
1. Бобринская Е. А. Футуризм /Е. Бобринская — М.: Галарт, 2000. — 192 с.
2. Горбачов Д. Українські авангардисти як теоретики і публіцисти./Д. Горбачов -К.: РВА Тріумф 2005. - 384 с.
3. Культурология. ХХ век. Энциклопедия. Т. 2. - СПб.: Университетская книга; 1998. 447 с.
4. Левчук Л. Т. Футуризм: історія, теорія, мистецька практика/ Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності, Збірник наукових праць/ Зб. наук. праць, випуск 24/ Відп. ред.: М.М. Бровко, О.Г. Шутов.-К.: Видавничий центр КНЛУ, 2009, - 364 с.
5. Семенко М. Вибрані твори/ Упоряд. А. Біла. - К.: Смолоскип, 2010. - 688 с. -(«Розстріляне Відродження»).
6. Якубський Б. Михайль Семенко. /Б. Якубський //Червоний шлях. - 1925. - № 12
Стаття надійшла до редакції 1.03.2012 Y.Demidenko
FUTURISM OF THE MIKHAIL SEMENKO: A CURRENT VIEW
The life and work of M. Semenko - famous Ukrainian poet and art theorist is analyzing in this article. Contradiction aesthetic and artistic pursuits of the poet were identified.
Key words: art, avangardizm, futurism, kvero-futurism, panfuturism
УДК 792.2(546.37)
Н. А. Жукова
ПОЗИТИВНІ ТА НЕГАТИВНІ ЗРІЗИ МИСТЕЦТВА ЗРАЗКА «МАТРИЦЯ»: КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ
В статті здійснюється культурологічний аналіз фільму братів Е. та Л. Вачовські «Матриця»; доводиться, наявність «множинного кодування» в сюжеті фільму, адже в ньому інтерпретується філософія Піфагора та Фалеса, експлуатується платонівське вчення про світ ідей і світ речей, використовуються біблейські легенди.
Ключові слова: матриця, віртуальний світ, симулякр, голограма
Протягом другої половини ХХ ст. й особливо на межі ХХ - ХХІ ст., магія екрану пропонує свою модель людської поведінки в культурі, поміщає індивідуальне буття в нову систему соціальних і культурних координат, створює віртуальну реальність, породжуючи, точніше, відроджуючи в іншому ключі, старі міфи, адже сучасне екранне мистецтво з появою комп’ютерних технологій перетворилося на якісно інший вид «творчого продукту».
Проблемам та особливостям розвитку кіномистецтва та телебачення, взаємозв’язку кіно та ін. видів мистецтв присвячено безліч праць, зокрема, питанню впливу новітніх технологій на розвиток та функціонування екранного мистецтва, присвячені роботи Е. Гордона, С. Жижека, К. Метца, М. Постера, Ф. Хемміта, Ю. Арабова, Н. Барабаш, Р. Борецького, Д. Іванова, А. Кураєва, Н. Маньковської, В. Монєтова, К. Огнева, П. Огурчикова, М. Теракопян, С. Хоружего, М. Хрєнова та багатьох інших дослідників, але в цій роботі хотілося б зупинитись на питанні
51
