CC BY
62
культури видань для дошшльнят, а видання максимально ввдповвдатиме запитам свое1 аудитори.
Л1ТЕРАТУРА
1. Немирич А. Обучение детей дошкольного возраста медиаграмотности в контексте непрерывного медиаобразования / А. Немирич [Електронний ресурс] // Медиаобразование - это новый взгляд на мир, медиамир. - Режим доступу: http :// media-v-doy.ucoz.ru / publ / obuchenie_detej_doshkolnogo_vozrasta_mediagramotnosti/1-1-0-1
2. Оноко О. О. Методичш рекомендацп для батьюв як основна складова частина дитячих журнал1в для дошкшьного вжу (на приклад1 журналу «Мамине сонечко») / О. О. Оноко, Г. В. Онкович // Масова комушкащя: 1стор1я, сьогодення, перспективи : науково-практичний журнал. - Луцьк, 2012. - № 2. - С. 117-120.
3. Пенчук I. Л. Телебачення для дггей в Украш: монограф1я / I. Л. Пенчук. - Запор1жжя: КПУ, 2011. -384 с.
УДК 316.3(477)+37.03
Ж. В. ПЕТРОЧКО
УЧАСТЬ У ЖИТТ1 СУСП1ЛЬСТВА ЯК ПРОЯВ СОЦIАЛЬНОÏ 1Н1Ц1АТИВНОСТ1 niAP0CTAm40Ï ОСОБИСТОСТ1
Розкрито суттсть yuacmi дитини в життi сустльства та ухваленн ршень як сощального явища i соцiально-педагогiчного процесу. Охарактеризовано методологiчнi засади формування готовностi до такт участi юних громадян, ïï рiвнi. Вказано етапи формування у дтей готовностi до участi в життi сустльства.
Ключовi слова: участь у життi сустльства та ухваленш ршень, суб'екттсть дитини, рiвнi участi.
Ж. В. ПЕТРОЧКО
УЧАСТИЕ В ЖИЗНИ ОБЩЕСТВА КАК ПРОЯВЛЕНИЕ СОЦИАЛЬНОЙ ИНИЦИАТИВНОСТИ ПОДРАСТАЮЩЕЙ ЛИЧНОСТИ
Раскрыты сущность участия ребенка в жизни общества и принятии решений как социального явления и социально-педагогического процесса. Охарактеризованы методологические основы формирования готовности к такому участию юных граждан, его уровни. Указаны этапы формирования у детей готовности к участию в жизни общества.
Ключевые слова: участие ребенка в жизни общества и принятии решений, субъектность ребенка, уровни участия.
ZH. V. PETROCHKO
PARTICIPATION IN SOCIAL LIFE AS MANIFESTATION OF SOCIAL ZEAL OF
DEVELOPING PERSONALITY
The paper uncovers the sense of child participation in the life of society and decision making as social phenomenon which is also a component of socio-pedagogical process. The article describes the methodological background for development of youth social participation readiness and its stages.
Keywords: child's participation in the life of society and decision making, child's subjectivity, levels of participation.
Положения про те, що доросл1 мають враховувати думку i погляди д1тей, приймаючи будь-як ршення в штересах тдростаючо1 особистосп, уперше з'явилися в Конвенцп ООН про права дитини. Було доведено, що дии можуть впливати на сощальш поди, бути партнерами у процесах сощальних перетворень. Без дотримання принципу учасп дией у житп сустльства як фундаментального принципу громадянського сустльства неможливо виховати активних
громадян, здатних у майбутньому брати на себе ввдповщальшсть за свое життя та благополуччя суспiльства загалом. Через таку участь дiти вчаться виражати себе, в них тдвищуються самооцiнка, впевненiсть у собi, з'являеться ентузiазм вiд привнесення корист у виршення проблем однолiткiв чи громади, зростае прагнення проявляти соцiальну шщатившсть тощо.
Соцiальна iнiцiативнiсть (вiд франц. initiative, ввд лат. initium - починати) - особливий творчий прояв дощльно! активностi, схильнiсть до висунення iдей, пропозицiй в iнтересах сустльства; почин, керiвна роль у якш-небудь дii; заповзятливiсть; здатнiсть до самостшних активних дiй.
На жаль, комплексш дослiдження з питань реалiзацii' у дией Украiни права участi в житп суспiльства i ухваленнi ршень не проводилися, а поодинокi опитування представниюв учнiвськоi молодi засвiдчують низку проблем щодо цього. Так, 13,7% тдлптав вважають, що не можуть у своему громадському об'еднаннi вшьно висловити власну думку; 28,8% опитаних було важко вiдповiсти на це запитання (за результатами дослiдження «Виховний потенцiал дитячих громадських об'еднань Украши», 2008 р.) i лише 40,1% тдттюв зазначили, що «батьки завжди або майже завжди враховують iхню точку зору». Щодо однокласниюв, друзш, учителiв цi показники ще меншт вщповвдно 22,2%, 19 i 14,1%. Про те, що ]_'хню точку зору «тколи або майже тколи» не враховують учителi, сказали 4,9% шдлггкш (дослiдження 2009 р.).
Ввд такоi недовiри дитинi, неврахування ii позицii, думки ы накопичуються проблеми участi. Серед останнiх на сучасному етапi можна назвати: втрату диьми соцiальноi iнiцiативностi, групового духу й мотиваци участi, а звiдси - бвдтсть досвiду успiшноi участi; нереалютичтсть очiкувань дiтей щодо власно1' д^яльностц недостатню ствпрацю мiж зацiкавленими сторонами; неусввдомлення необхiдностi професiйноi допомоги ввд дорослих лiдерiв; зосередження на дрiбницях; неефективне координування дитячих iнiцiатив тощо.
Метою статп е розкрити сутносп участi дитини в життi сустльства й ухваленш рiшень як сощального явища i соцiально-педагогiчного процесу, дати загальну характеристику формування у юних громадян готовносп до участi у методолопчному i технологiчному аспектах.
Термiн «участь дией» можна визначити як добровшьш, спiльнi з ровесниками та дорослими ди осiб до 18 рошв вiдповiдно до 1°хньо1° соцiальноi зршосп, результатом яких стають: опанування демократичних норм i оволодiння соцiальними цшностями, культурою конструктивного дiалогу, критичного мислення; здатнiсть орiентуватися в iнформацiйному простор^ планувати дii, прогнозувати результати; вмшня спiльно ухвалювати соцiально мотивованi ршення, що впливають на 1'хне життя, вирiшувати соцiально значущi проблеми i тим самим збагачувати соцiальне середовище; прояв соцiальноi iнiцiативностi.
Особливiсть учасп дiтей у життi суспiльства й ухваленш ршень як сощально-педагопчного явища полягае у тому, що в цеш^ уваги мае бути не вияв активностi юного громадянина, а процес формування його готовносп до участi. Така готовнiсть детермiнуеться рiвнем особистгсного розвитку, соцiальноi компетентности самостiйностi пiдростаючоi особистостi й передбачае: високий рiвень особистiсноi гiдностi дитини, ii впевнешсть у власних силах, адекватшсть самооцiнки; сформованiсть морально-духовних цшностей, наявнiсть правових iдеалiв, сприйняття шшо].' людини як найвищоi соцiальноi цшностц обiзнанiсть дитини в iнституцiях, фахiвцях соцiальноi' сфери, якi в разi потреби зможуть надати соцiально-педагопчну пiдтримку; усвiдомлення своiх можливостей у реалiзацii прав i задоволеннi власних потреб на рiзних рiвнях; прагнення збагатити свою пошформовашсть щодо прав людини та шляхiв 1'х забезпечення; умiння захищати власнi права в рiзних соцiальних iнституцiях.
Мати право учасп в життi суспiльства i ухваленнi рiшень означае змогу домогтися його. Саме ввд суб'екта права залежить, чи буде право реалiзоване, i якщо так, то коли i в яких обсягах. Адже права людини iснують остiльки, осшльки вона готова ix захищати (П. А. Крапотшн).
У цьому зв'язку виняткове значення для участ! в житп сустльства i уxваленнi ршень мае суб'ектнiсть дитини. Бути суб'ектом - це насамперед поеднувати свободу i вiдповiдальнiсть, надавати осо6ист!сного смислу певним правам, обов'язкам i завданням.
Сутнiсть суб'eктностi, вiдзначаe В. Т. Циба, насамперед окреслюеться свободою ухвалення рiшень i вiдповiдальнiстю за !х результати [5, с. 136-137].
Зазначимо, що суб'екттсть особистосп не е постшною характеристикою. Як доводить С. В. Савченко, саме сощум безпосередньо визначае можливють прояву особистiстю у конкретний перюд суб'ектних якостей [4, с. 9-11].
Апелюючи до наукових висновшв, Е. Ершсон зауважуе: «Суб'екттсть дитини розвиваеться поетапно. Так етапи визначаються готовнiстю iндивiда до розширення свого соцiального середовища i взаемодп з ним» [6, с. 259]. Але як тшьки середовище стае iндиферентним до дитини, не вимагаючи ввд не! активноси, дитина губить сенс активно! середовищно! взаемодп, знижуеться И активнiсть, у т. ч. щодо позитивного самовдосконалення [2, с. 104-105].
З урахуванням зазначеного базовими принципами формування готовносп до учасп в життi суспiльства й ухваленш рiшень е: принцип активностi (прояв суб'ектностi, активна реалiзацiя поставлених завдань, умшня об'ективно оцiнити одержат результати, спрогнозувати подальшi дп); принцип суб'ект-суб'ектноХ взасмодИ (вияв учасниками процесу повноправного партнерства у комушкацп, врахування точок зору один одного, визнання i адекватне сприйняття права на ввдмшшсть висловлених аргументiв); принцип життсво'1 смислотворчо'1 самодiяльностi та самостiйностi (становлення особистосп як творця i проектувальника свого життя, котрий умiе приймати самостiйнi рiшення i нести за них ввдповвдальшсть, повноцiнно жити й активно дiяти у динамiчних життевих умовах, постшно самовдосконалюватися, адекватно i гнучко реагувати на соцiальнi змши).
Незамiнною для ефективно! участi е роль дорослих. Без наставника, старшого авторитетного товариша дитина не може навчитися бути демократом, стати у 18 рошв сввдомим i активним громадянином, який повною мiрою виконуе усi покладенi на нього обов'язки.
Одним iз перших дослiдникiв, хто осмислив теоретичнi засади участ дией у житт суспiльства й ухваленш ршень як процесу, е Роджер Харт [7]. Вш обгрунтував вiсiм сходинок «Драбини учасп»: 1-ша сходинка - машпулящя (дiти не мають реального розумшня проблеми, роблять чи говорять те, що хочуть ввд них дорослi); 2-га - декоращя (дiти беруть участь у заходах, подiях, але не усвiдомлюють !х значення); 3-тя - пасивна участь дией у прийняттi рiшень - балаканина (дии висловлюються щодо проблем, проте реальних крок1в до впровадження висловлених iдей не роблять); 4-та - призначення дорослими й шформування (дорослi запрошують дiтей до учасп, але дiти обмеженi лише шформащею, що И надають дорослi); 5-та - консультування й iнформування (дии виступають консультантами проекту); 6-та - ршення приймаються за шщативою дорослих разом з дiтьми; 7-ма - рiшення приймаються за шщативою дiтей пiд керiвництвом дорослих; 8-ма сходинка - рiшення приймаються за шщативою дiтей у партнерствi iз дорослими.
Першi три сходинки Р. Харт називае «неучастю», четверту i п'яту - «формальною участю», шосту - восьму - «реальною участю», наголошуючи при цьому, що при плануванш проектiв дитячо! та молодiжно! участi не варто очiкувати швидких результатiв. Отже, участь дiтей не передбачае в^азу повне передання вiдповiдальностi представникам пiдростаючого поколiння. Це мае ввдбуватися поступово, вiдповiдно до готовносп взяти вiдповiдальнiсть за власнi дл, рiшення. 1накше кажучи, всi форми участi, у т. ч. й пасивна, збагачують набутi нею умшня, що стае основою для ухвалення продуктивних ршень у майбутньому.
Викладене вище дае пiдстави стверджувати, що процес формування готовност1 до учасп в житт1 суспiльства мае таш етапи: 1) шформування дитини про сутшсть i форми участ1; 2) формування щннюного ставлення до участц 3) виконання разових громадських доручень; розвиток умшь висловлюватися, аргументувати власт погляди; 4) вироблення умiнь аналiзувати, оц1нювати власну дiяльнiсть i робити вдаоввдт корективи; 5) розвиток умшь прогнозувати й планувати участь на засадах партнерства; 6) вироблення вмшь працювати в командi, розвиток ефективно! комуткаци, ведення переговор1в, компромiсного ухвалення ршень тощо; 7) реалiзацiя оргашзаторськнх i виконавчих зд1бностей у рiзних програмах, проектах.
Формуючи готовнiсть дитини до учасп в житт1 сустльства й ухваленш ршень, потрiбно дотримуватися загальних правил: участь дiтей мае ввдповвдати !хньому вiку й зршостц у процесi участi неприпустимi дискримшащя (за вiком, статтю, культурною належшстю тощо),
манiпулювання; участь мае бути добровшьною, тому дитина може вiдмовитися ввд y4acTi на будь-якому етапi; процес yчастi мае грунтуватись на об'ективносп, чесностi, повазi один до одного; участь мае сприяти особистiсномy розвитку кожно1 дитини.
Важливо залучати дитину до yчастi на рiзних piBrax: особистiсномy, сiм'ï, загальноосвiтнього чи позашшльного навчального закладу, дитячого громадського об'еднання, мiсцевомy (piвень громади, мiста, району мюта, села), районному, обласному, регюнальному, державному, мiжнаpодномy. Це дасть змогу послвдовно i цiлеспpямовано формувати у юних громадян готовшсть до учасп.
Особисткний pieeHb y4acmi передбачае прагнення дитини бути ввдкритою i чесною, поважати себе й шших; вивчати права дiтей, щоб подiлитися знаниями з шшими; формувати yмiння щодо обстоювання i захисту прав дитини; розвивати власнi твоpчi здiбностi (писати вipшi, пiснi, створювати малюнки, складати pозповiдi на тему yчастi).
Участь dimeü на pieHi ciM 'ï характеризуеться вмшням стльно вести домашш справи i ухвалювати piшения щодо дозвшля; pозповiдати членам сiм'ï про права дитини; заохочувати батьк1в, брапв/сестер до yчастi в заходах, що оргашзовуються i проводяться в загальноосвиньому чи позашк1льному навчальному закладi, дитячому громадському об ' еднаннi тощо.
Участь на pieHi загальноосвтнього навчального закладу дае змогу дитиш виконувати сощально значyщi pолi, здшснювати yчнiвське самоврядування, пiдтpимyвати i представляти дiяльнiсть дитячих об'еднань на педагопчнш pадi, оpганiзовyвати консyльтацiйнy службу, що працюватиме методом «piвний-piвномy»; проводити piзнi заходи на тему прав дитини; обмшюватися знаннями з iншими учнями щодо значення yчастi, ïï форм; оргашзовувати заходи спiльно iз сощальним педагогам ЗНЗ тощо.
Участь на мкцевому piern (на piвнi громади, мюта, району мiста, села) дае змогу дитиш стати активним учасником громадського життя, проявити соцiальнy шщатившсть й активну громадську позицш шляхом: створення дитячого громадського об'еднання; шформування населення про дiяльнiсть такого об'еднання; оргашзацп дискyсiй дiтей i дорослих щодо партнерсь^' взаемодiï представнишв piзниx поколiнь, дотримання прав пiдpостаючиx особистостей; оргашзацп i проведення piзниx мюьких заxодiв.
Участь на piern дитячого громадського об'еднання - це: створення нових груп дией, залучення до дiяльностi об'еднання нових членiв; заохочення дисциплiни i толерантного ставлення до члешв дитячого об'еднання, а особливо до дией, як1 опинилися в складних життевих обставинах, дiтей-iнвалiдiв; оргашзащя piзниx заxодiв; використання методiв й шструменпв yчастi дiтей для змщнення колективу дитячого об'еднання; оpганiзацiя заxодiв, пiд час яких дiти мають можливють обмiнюватися думками, обговорювати актуальш для них питання; святкування мiжнаpодного дня прав дiтей (20 листопада); активна участь оргашзацш у Дш спiльниx дiй в iнтеpесаx дией (27 вересня) тощо.
Участь дтей на piern району, облаcтi - це вда^вання районних семiнаpiв, круглих столiв на тему прав дитини; обговорення проблем yчастi з представниками дитячих об'еднань iншиx населених пункпв; вiдвiдyвания з метою обмiнy досввдом iншиx дитячих об'еднань; участь у районних, обласних акщях, iнфоpмацiйниx компашях; розповсюдження соцiальноï реклами; оpганiзацiя дитячо-юнацьких дорадчих рад при органах виконавчо1' влади та мiсцевого самоврядування; проведения стльних заxодiв з представниками державних оргашзацш тощо.
Дии можуть залучатися до учаcтi на державному piern через: участь у всеукрашських дебатах, форумах, акщях; проведення соцiологiчниx до^джень; оpганiзацiю дитячого громадського руху, дорадчих оргашв при Уповноваженому Верховно!' Ради Украши з прав людини, Уповноваженому Президента Украши з прав дитини; створення асощацш тощо.
Участь дтей на мiжнаpодному piern здшснюеться через мiжнаpоднi акцп, проекти; пошук i налагодження контакту з дитячими об'еднаннями з iншиx краш свiтy для обмiнy досвiдом, pеалiзацiï спiльниx шщатив, зyстpiчей, iншиx заxодiв; представлення штересш дiтей Украши на сесiяx ООН, в шших мiжнаpодниx оpганiзацiяx, що дшть в iнтеpесаx дiтей ввдповвдно до Конвенцiï ООН про права дитини тощо.
Залучення дiтей до y4acTi на pîbhhx громади, MiCTa, району, обласп неможливе без впровадження мiжсекторного i мiжвiдомчого галузевого наукового пiдходy, що передбачае координaцiю спiльних зусиль мiж владою, державними структурами, громадськими оргашзащями, представниками бiзнесy з метою створення для пiдростaючих особистостей майданчик1в для сощально! практики.
Сощстъна практика — це дiяльнiсть, в як1й виявляеться соцiaльнa iнiцiaтивнiсть yчнiвськоï молодi, що передбачае набуття умшь суб'ектно! сaмореaлiзaцiï, накопичення певного досвiдy yпрaвлiнськоï дiяльностi, розвиток yмiння вирiзняти соцiaльно вaжливi проблеми, надавати допомогу тим, хто ïï потребуе, по можливостi допомагати фaхiвцям соцiaльноï' сфери, моделювати сощально цiннi стрaтегiï свое1' життедiяльностi.
Партнерами педагопчних прaцiвникiв у процесi оргашзацп соцiaльноï практики пiдростaючих особистостей е центри соцiaльних служб для ам'1', дiтей та молодi, служби у справах дией, вiддiли у справах шм'1' та молодi, молодiжнi виконкоми мюьких рад, освiтнi заклади, лшувально-профшактичш установи, неyрядовi оргaнiзaцiï, ЗМ1.
У сучасному медiaпросторi особливого значення набувае зв'язок iз ЗМ1: запрошення журналютш на рiзнi заходи, пyблiкaцiï в преа, 1нтернет1, створення молодiжних ЗМ1, розмiщення статей, iнших мaтерiaлiв про права датей, 1'хню участь у житп громади в мiських ЗМ1; виступи на мiсцевомy рaдiо i телебаченням з актуальних проблем життя дiтей та молодi тощо.
Ствпрацюючи зi ЗМ1, юнi громадяни не лише розвивають соцiaльно-комyнiкaтивнy громадянську компетентшсть, що полягае у вмiннi писати статп, виступати на рaдiо, телебаченш з питань прояву соцiaльноï шщативносп, а й шформацшно-до^дницьку компетентнiсть, а саме: розумшня значення ЗМ1 у громадянському сyспiльствi, знання про способи отримання iнформaцiï й використання в громадських iнтересaх; yмiння критично мислити [1, с. 262].
Ввдтак aктивiзaцiя формування готовностi до yчaстi в житп сyспiльствa, прояву соцiaльноï шщативносп пiдростaючоï особистостi пов'язана iз розвитком партнерства рiзних суб'екпв громадянського життя. Отже, позитивш змiни в сощальному розвитку особистостi, громади i сустльства загалом ввдбуваються у резyльтaтi реaлiзaцiï громадянсько1' aктивностi, що виявляеться у стльнш дiяльностi рiзних соцiaльних шститупв. Саме розвиток тако1' спiвпрaцi формуе соцiaльний кaпiтaл мiсцевоï громади [1, с. 246-249].
Життя засввдчуе: право на участь на практищ реaлiзyвaти найважче, оск1льки для цього необхвдш соцiaльнi та полiтичнi змiни, принципово iнше ставлення та реагування дорослих на дитину, справжне визнання ïï творчого потенщалу. Свiтовa iсторiя доводить, що дитячу iнiцiaтивнiсть можуть експлуатувати, розглядати як ресурс для досягнення iдеологiчних цiлей. У такому раз^ нaвiть якщо дитяча aктивнiсть декларуеться, проголошуеться, нaйчaстiше вона -iлюзiя, результат «гри в демократш» [3, с. 185].
Отже, важливо не лише збшьшити кiлькiсть форм учасп дiтей, а й забезпечити усввдомлену, змiстовно збагачену участь, бо лише така актившсть вчить дiтей бути толерантними i демократично мислячими громадянами, брати на себе все бшьше ввдповвдальносп за справи людини, громади, им'].', держави. Адже участь - це зашб впливу i змш, вияв небайдужост до долi держави, людства.
Л1ТЕРАТУРА
1. Вербицька П. В. Громадянське виховання yчнiвськоï молодо сyчaснi аспекти розвитку : моногрaфiя / П. В. Вербицька. - К. : Генеза, 2009. - 384 с.
2. Кравченко Т. В. Соцiaлiзaцiя дггей шкшьного вжу у взaемодiï сiм'ï i школи : моногрaфiя / Т. В. Кравченко. - К. : Феткс, 2009. - 416 с.
3. Права дитини: сучасний досвщ та шновацп : зб. iнформ. i метод. мaтерiaлiв / авт.-упор.: Г. Лактюнова, О. Кaлiбaбa, Т. Цюман та ш. - К. : Либвдь, 2005. - 256 с.
4. Савченко С. В. Субъектность личности в контексте социально-педагогического подхода / С. В. Савченко // Сощальна педагопка : теорiя та практика. - 2005. - № 3. - С. 9-12.
5. Циба В. Т. Соцюлопя особистосп : системний шдхщ (сощально-психолопчний aнaлiз) : навч. поиб. / В. Т. Циба. - К. : МАУП, 2000. - 152 с.
6. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис : пер. с англ. / Э. Эриксон. - М. : Прогресс, 1996. -344 с.
7. Hart R. Children»s participation. Joseph Rowntree Foundation. / R. Hart York, 1991.
