CC BY
21
УДК 340.12: 342.5
О. А. Зарiчний
Нащональний ушверситет "Львiвська полггехшка",
астрант
УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКОСТ1 У ЗД1ЙСНЕНН1 ПУБЛIЧНОÏ ВЛАДИ:
ГУМАН1СТИЧНИЙ П1ДХ1Д
© Зар1чний О. А., 2015
Розглянуто проблему y4acTi громадськост у здiйсненнi публiчноï влади. Вказу-еться, що з погляду загальнотеоретично'1 юриспруденцн вона може розглядатися у подвшному значеннi: по-перше, як полiтичне право особи, коли йдеться про суб'ектив-ний змкт для окремого члена суспiльства; по-друге, як сощальний iнститут функщо-нування демократично!" публiчноï влади. Автор особливу увагу звертае на перший прояв участ громадськостi в аспектi гумашстичного вимiру.
Ключовi слова: громадськiсть, участь, публiчна влада, право людини, демократична держава.
О. А. Заричный
УЧАСТИЕ ОБЩЕСТВЕННОТИ В ОСУЩЕСТВЛЕНИИ ПУБЛИЧНОЙ ВЛАСТИ: ДУАЛЬНОСТЬ ТЕОРЕТИЧЕСКОГО ЗНАЧЕНИЯ
Рассмотрена проблема участия общественности в осуществлении публичной власти. Указывается, что с точки зрения общетеоретической юриспруденции она может рассматриваться в двойном смысле: во-первых, как политическое право лица, когда речь идет о субъективном содержании для отдельных членов общества; во-вторых, как социальный институт функционирования демократической публичной власти. Автор особое внимание уделяет первому проявлению участия общественности в аспекте гуманистического измерения.
Ключевые слова: общественность, участие, публичная власть, права человека, демократическое государство.
O. A. Zarechniy
PUBLIC PARTICIPATION IN THE EXERCISE OF PUBLIC POWER OF THE DUALITY OF THE THEORETICAL VALUE
The problem of public participation in the exercise of public authority. It is claimed that in terms of general theoretical law it can be seen in a double sense: first, as a political right of the individual when it comes to subjective content to individual members of society; secondly, the social institution of the democratic functioning of public authorities. The author paid special attention to the first display of public participation in the aspect of humanistic dimension.
Key words: public participation, public authorities, human rights, democratic state.
Постановка проблеми. Стабшьнють нашо1 держави неможлива без утвердження мiжнарод-них правових iдеалiв сусшльно-полггичного юнування держави. Суперечливють процешв державного, полггичного, правового i соцiально-економiчного розвитку держави все ж не можуть змшити
вектор, що обраний укра!нським народом на утвердження правово!, демократично!, сощально! та цившзовано! держави. Нажаль багато старих цшностей, ще мають вагомий вплив на деяю прошарки суспiльства, а певний вакуум в iмплементуваннi мiжнародних цiнностей призводить до ескалацп вказано! проблеми. Укра!нський народ ментально надшений вагомим культурним спадком та правовими традищями, що мають демократичну та правову першооснову, проте i цього недостатньо для подолання щеолопчного спадку. Для цього, на нашу думку, окрiм змши поколiнь необхiдна ще цшеспрямована правова полiтика держави на рiвнi стратеги розвитку права та держави, яка була б акумулюючим та основоположним плацдармом для розвитку всього сощально-правового та полггичного простору. Тут слщ погодитися з В. Ю. Барковим, що "вщсутнють адекватно! стратеги як наслщок фрагментарностi спроб запровадити стратепчний пiдхiд у державному плануванш та управлiннi е одшею з головних причин системно! дезоргашзацп. Мае бути розроблений пiдхiд, який би дав змогу сформулювати прюритети розвитку i побудувати взаемини мгж суспiльством i державою таким чином, щоб цi прiоритети не були тшьки на паперi, а сприяли суспiльнiй солiдарностi, стали пщгруитям сусшльного консенсусу" [1, с. 56]. Вказана стратега повинна грунтуватися на визначенш вагомостi ролi та прерогатитвного значення народно! волi у розвитку держави, домшування прав та свобод людини перед всiма iншими явищами. Тому розгляд проблеми участi громадськостi е особливо актуальним як з теоретичного, так i практичного поглядiв.
Стан дослщження. Слiд акцентувати увагу, що науковщ у сферi юриспруденцi! дослщжу-вали певнi напрямки цього питання, зокрема аналiзувалися аспекти участi громадян у виборах, референдуму останнiм часом активно обговорюються проблеми впровадження "електронного уряду", стандарти дiяльностi полiтичних партш та громадяських органiзацiй тощо. У спещальнш лiтературi розгляд проблем учасп громадськостi у державних справах дослщжувалися у працях представникiв укра!нсько! та зарубiжно! науково! думки, серед них Р. Даль, I. Жаровська, М. Козюбра, Р. Мшченко, Н. Ротар, О. Скакун, С. Сливка та ш. Слщ констатувати, що вагомою прогалиною теоретично! юриспруденцп е вщсутнють единого комплексного розумiння iнституту учасп громадян. Дана наукова стаття ставить за мету проаналiзувати участь громадян у здшсненш державно! влади на сучасному етапi розвитку загальнотеоретично! юриспруденции
Виклад основних положень. Влада повинна спиратися на пщтримку народу i формуватися народом, тобто народу мае бути властиво волевиявлення, особливо у важю, переломнi роки, долях конкретно! держави, в приблизно таких умовах, як вказуе А. Бандурка, знаходиться зараз Укра!на [2, а 36].
Цивiлiзовaнi народи та мiжнародне право визначають принцип верховенства права як один сигменпр розвитку правово! демократично! державносп. Це означае, що Конститущя Укра!ни мае найвищу юридичну силу, а закони та iншi нормaтивно-прaвовi акти приймаються на !! основi i повиннi !й вiдповiдaти. Норми Конституцi! Укра!ни е нормами прямо! ди. Мiжнaроднi договори, згода на обов'язковють яких дано парламентом, також е частиною нацюнального законодавства Укра!ни. В суспiльствi дiе три гiлки влади, а щодо статп 5 Конституцi! Укра!ни, то народ здшснюе владу як безпосередньо, так i через органи державно! влади та органи мюцевого самоврядування. Тобто, це е двi формою реaлiзaцi! влади народу. Проте, це лише аспект дiяльностi. Громaдськiсть не може виключно у виборчий та передвиборчий перюд впливати на полггичну владу. Цей процес повинен бути безперервний. На нашу думку, задекларованють вказаних тверджень вагомим аспектом розкриття правово! сутносп нашо! держави. Проте, слщ констатувати несхвальну реальнють. № в практичний, ш в теоретико-правовш сферi немае чiткого розумiння мехaнiзмiв реaлiзaцi! цiе! учaстi та !х роль i значення для державно! влади.
В дуже широкому розумшш участь громадян охарактеризував Р. Даль. „Я б сформулював так: Загальна участь. До корпусу громадян кра!ни, яка управляеться вщповщно до демократичних норм, повинш входити вш особи, на яких поширюеться юрисдикцiя дано! кра!ни, за винятком тих, хто перебувае в нш тимчасово, i тих, чия недiездaтнiсть доведена" [3, с. 78]. Американсью вченi К. Джанда, Дж. Берi та Дж. Голдман визначають участь як ди окремих громадян, за допомогою яких вони прагнуть вплинути на державну владу (уряд) та полггику або пщтримати !х [4, с. 226].
Участь громадян у здшсненш публiчноi влади е проявом контролю з боку сустльства за дiяльнiстю посадових ошб та представникiв влади. Повна участь, на думку представнищ доктрини партисипативно! демократа К. Пейтмен мае мюце лише тодi, коли iндивiди, знаходячись в центрi по прийняттю ршень "надшеш рiвними можливостями щодо визначення кшцевого варiанта ршення" [5]. Особи, що надiленi державно-владними повноваженнями, мають змогу без такого контролю девальвувати прояви народно! вол^ здiйснювати злочинну дiяльнiсть, серед яких особливо небезпечне для сустльства переходного типу корупцшна дiяльнiсть. Зазначимо, що ця проблема особливо актуальна для Укра!ни, оскшьки за рiвнем корумпованостi наша держава займала у 2014 рощ 142 мюце з 175 кра!н свггу (Corruption Perceptions Index)[6]. Вказане спричиняе недовiру до окремого органу та й до вше! владно! системи.
З шшого боку, участь громадян у здшсненш публiчноi влади потребуе високого морального, культурного i правового рiвня вiд людей. Основна маса людей мае бути не шертною, пасивною сукупнiстю людей. Вона повинна мати достатнш рiвень правово! культури та правосвiдомостi. В цьому разi можна говорити, що участь - це обопшьний процес, що актуалiзуеться як для держави, публiчноi влади таю i для громадянського сустльства.
Вказуеться, що з погляду загальнотеоретично! юриспруденцii вона може розглядатися у подвшному значенш: по-перше, як полггичне право особи коли йде мова про суб'ективний змiст для окремого члена сустльства; по-друге, соцiальний шститут функцiонування демократично! публiчноi влади. Проаналiзуемо вказане право в першому аспекп, тобто через гуманiстичний вимiр, де участь громадянина у здiйсненнi публiчноi влади е суб'ективним полiтичним правом особи.
Ще у 1948 р. з прийняттям першого грунтовного мiжнародного документа - Загально! декларацii прав людини - було закладено основу сучасно! свiтобудови i визначено людину як цiннiсть у правi та полггичному життi. Права людини з того часу значно розширилися в матерiаль-ному та сутнiсному вимiрi, залишаються основними природними можливостями шдивщуума для особистого життя та реалiзацii та розвитку себе в сощумг Права громадян розширюються i класично видшяють три поколiння,все активнiше говорячи про четверте поколшня. Розширення особистих прав призведо до розмежування прав людини i громадянина. Громадянин - це особа, яка належить до постшного населення певно! держави, мае нормативно закршлений статус, корис-туеться захистом держави як у межах ii територп, так i поза нею. Громадянин мае певш особливосп, що надають можливiсть бути суб'ектом не лише економiчних та сощальних, а й полiтичних вiдносин [7]. Саме громадяни повинш стати активними учасника публiчно-владних вiдносин, оскiльки онтолопчно вони мають у цьому суспшьну, культурну та життеву потребу. Громадяни - це не просто автономш шдивщи, що дiють у приватнш царини, а добре поiнформованi суспшьш громадяни, що вiддалилися вiд виключно власних штерешв настiльки, наскiльки суспшьна сфера вiддалена вiд приватно!. Демократ - це не стiльки правлшня народу або правлiння мас, скшьки правлiння освiчених громадян [8, с. 41]. Бшьшу того, сучаснi украшсью науковцi звертають увагу на певш юридичш неточностi з цього приводу. Зокрема Фрицький вказуе, що положення статп 3 Конституци е не зовшм точним, оскiльки не людина взагал^ а лише громадяни Укра!ни вправi визначати змiст i спрямованють дiяльностi держави. Це найбiльшою мiрою стосуеться участi саме громадян Укра!ни у формуваннi, органiзацii i здшсненш державно! влади. Це право, зпдно з Конститущею Укра!ни, може бути реалiзовано завдяки таким основним формам безпосередньо! демократii, як вибори i референдум та iншi форми безпосередньо! демократii (ст. 69-74 Конституцii Укра!ни). Права i свободи, безпосередньо формуючи владу людини, визначають ii меж^ i цим обмежують владу сощальних спшьнот, держави, i, отже, опосередковано формують ii. У цьому сенсi права i свободи людини панують над владою держави та шших сощальних спшьнот.
Основою правового положення особи як в державному, так i в мiжнародному правi е громадянство. Так, представник теори партисипативно! демократа Б. Барбер вагому роль у суспшьних вiдносинах вiддавав громадянству, яке розумiв як формування специфiчного типу демократично! спiльноти, в якш окремi iндивiди постають як активш учасники спiльного для всiх процесу полггично! участi, що на основi взаемно! поваги через переговори досягають консенсусу.
Бути громадянином, зазначае Б. Барбер, означае брати участь у певному усвщомленому cnoco6i буття, що припускае усвщомлення iснування iнших осiб i здшснення спiльноï дiяльностi разом з ними [9, с. 259].
Бути громадянином держави означае також вщчувати зв'язок з ментальнютю ще1' краïни i вщчувати гордiсть за батькiвщину. Щодо Украïни, то показник гордостi за свою державу грома-дянства цший час зростае. Показовим тут е те, що у2004 роцi 38 % ошб пишалися тим, що е громадянами Украши. Вже в 2005 рощ цей вщсоток зрю до 53 %. У 2013 рощ кшькють таких респондента було 48 %, а в 2014 рощ - 61 %. У 2015 рощ - 67 % [10].
Право на участь модифшуеться залежно вщ особливостей суспшьства. "Громадська участь у сучасному постмодерному демократичному суспшьсти характеризуе появу новоï цивiлiзацiйноï орieнтацiï у життeдiяльностi сучасного громадянина, здатного активно, мобшьно та вщкрито вiдстоювати сво1' iнтереси i права на участь у розбудовi держави. Тобто в умовах постмодерного суспшьства люди, змшюючи форми взаемоди, створюють свою соцiально-полiтичну дiйснiсть, а в ïï межах - i технолопю реалiзацiï громадського iнтересу (участi). Саме громадська участь як вид людсько1' практики дала змогу людиш змшити змiст об'ективно1' полiтичноï реальностi, а вщповщно i свiй статус у суспшьству свiтоглядно-методологiчнi конструкти налагодження вшьного та вщкри-того громадського дiалогу" [11, с. 9].
Звернемося до мовних словниюв. Участь - це виконання разом з ким-небудь якоюь роботи, здшснення якоюь справи; спшьна дiя, дiяльнiсть кого-, чого-небудь [12, с. 532]. Отож, етимолопя поняття розкривае можливiсть розумiння права громадян як спшьна дiяльнiсть публiчного врядування, суб'ектом, що може спшьно виршувати публiчнi справи.
Полiтичнi права класифшують на двi групи. Перша - це широке коло прав, як уможлив-люють участь у формуванш i здiйсненнi влади. До таких прав включають виборчi права, так зване право на референдум тощо. На думку вггчизняного дослiдника А. П. Зайця, вщповщш права характеризуються як "права, пов'язаш з формуванням держави" [13, с. 115]. Ми пропонуемо 1'х називати правом громадян на здшснення публiчноï влади. Друга група охоплюе права на участь у суспшьно-полггичному житп поза безпосередньою владною дiяльнiстю: право на об'еднання, свобода зiбрань та деяю шшу як вказуе Т. Шаповал. Очевидно, що нолями прав, вiднесених до друго1' групи,можуть виступати не тшьки громадяни [14, с. 11].
Однак стверджувати, що право учасп в здшсненш публiчноï влади притаманне тшьки громадянам е цшком невiрно. Щд публiчною владою, як вже зазначалося, розумieмо державну i мунiципальну владу. Щодо останньо1', то в багатьох европейських конститущях забезпечуеться можливiсть апатридам брати участь у виборах мюцево1' влади, як i громадянам шших держав, як проживають в межах мунщипалггету протягом певного строку. Наявш положення, якi передба-чають можливють участi у виборах осiб, як не е громадянами краши Люксембург (щодо мюцевих виборiв, якщо це передбачено виборчим законом), Нiдерландiв (щодо мюцевих виборiв, якщо це передбачено законом), Шмеччини (щодо мiсцевих виборiв - для громадян держав-членiв €С), Португалiï (за принципом взаeмностi - щодо мюцевих виборiв, за принципом взаемносп для громадян держав-членiв €С - щодо виборiв до Свропейського парламенту), Угорщини (право голосувати на мюцевих виборах за умови перебування на територи Угорщини в день виборiв; однак мером може бути обраний лише громадянин Угорщини), Фшляндп (право голосу на мюцевих виборах за умови постшного проживання в Фшляндп) [15, с. 10]. Прийняття Комитетом Мшс^в €С Рекомендацiï Яес.(2001)19 щодо участi iноземцiв у громадському житп на мюцевому рiвнi[16] стало основним чинником, який зумовив надання права учасп у мюцевих виборах вшм шоземним громадянам, незалежно вщ того, громадянами яко1' кра1'ни свгту вони е. Така практика почала активно поширюватися з 2000-2001 роюв, а до того держави користувалися принципом взаемносп.
Звернемо увагу на суб'ект цього права. Ним е не народ у широкому розумшш, а кожен громадянин держави. Для реалiзацiï цього права немае необхщносп обов'язкового об'еднання у полпичш асощаци (хоча i така форма е прийнятною), оскшьки в демократичнш державi не тшьки громада, народ, маса може здшснювати управлшня, але й окремий шдивщ. Примiтним в цьому контекст е те, що, наприклад, мiжнароднi документи не вiдмежовують кшькють зацiкавлених
ошб, при цьому сприймаючи одну особу як повнощнного представника народу. Наприклад, термш "громадсьюсть" у мiжнародному правi означае одну або бiльше фiзичних чи юридичних осiб, iхнi об'еднання, оргашзаци або групи, якi ддать згiдно з нацiональним законодавством або практикою [17].
Висновок. Отож, право на участь в здшсненш публiчноi влади - це полггична можливють громадян впливу на органи державно! влади та мюцеве самоврядування з метою реалiзацii консенсусних суспшьних ршень розвитку держави та територiальних громад.
1. Барков В. Ю. Сучасн проблеми формування громадянського сустльства в УкраЫ / В. Ю. Барков // В1дносини м1ж державою i громадянським сустльством: Матер1али "круглого столу". - К.: Н1СД, 2003. - С. 51-56. 2. Бандурка А. М. О власти и преступности: монографiя / А. М. Бандурка. - Харьков: Золотая миля, 2012. - 390 с. 3. Даль Р. А. Полiархiя. Участь у полтич-ному життi та опозищя /Р. А. Даль; пер. з англ. О. Д. Бтогорського. - Х. : Каравелла, 2002. - 216 с. 4. Janda K., Berry J. M., Goldman J. The challenge of democracy: government in America. Boston: Houghton Mifflin Company, 1989. 5. Pateman C. Participation and democratic theory. / C. Pateman -Cambridge : Cambridge University press, 1970. - P. 42-43. 6. CORRUPTION PERCEPTIONS INDEX 2014: RESULTS// Електронний ресурс - Режим доступу : http://www.transparency.org/cpi 2014/results. 7. Зайчук О. В Теорiя держави i права:академiчний курс : тдручник / О. В. Зайчук, Н. М. Онщенко. - К.: Юртком 1нтер, 2006 // Електронний ресурс - Режим доступу : http://www.ebk.net.ua/Book/law/zaychuk_tdp/part2/401.htm. 8. Печенюк Д. О. Партисипаторна теорiя демократа як напрям сучасног американськог полтичног науки: iсторiя становлення i концеп-туальт засади / Д. О. Печенюк // Вiсник Кигвського нащонального утверситету iменi Тараса Шевченка. Фiлософiя. Полiтологiя. - 2013. - Вип. 2. - С. 40-44. 9. Барбер Б. Сильна демократiя : полтика учасницького типу / Б. Барбер // Демократiя : антологiя / упоряд. О. Проценко. - К. : Смолоскип, 2005. - С. 259. 10. Большая часть населения гордится тем, что является гражданами Украины - опрос// Електронний ресурс - Режим доступу : http://pressorg24.com/news?id=179862. 11. Афотн Е. А. Громадська участь у творенн та здЫсненн державног полтики / Е. А. Афотн, Л. В. Гонюкова, Р. В. Войтович. - К. : Центр сприяння тституцтному розвитку державног служби, 2006. - 160 с. - (Серiя „Бiблiотека молодого державного службовця"). 12. Словник украгнськог мови : в 11 томах / АН УРСР. 1нститут мовознавства ; за ред. I. К. Бiлодiда. - К. : Наукова думка, 1970-1980. - Т. 10, 1979. - С. 532. 13. Заець А. П. Правова держава в контекстi новтнього украгнського досвiду / А. П. Заець. - К., 1999. - С. 115. 14. Шаповал Т. Народний суверентет та полтичю права i свободи (питання спiввiдношення) // Право Украгни. - 2008. -№ 2. - С. 9-13 15. Вибори в Свропейському Союзi / за ред. Д. С. Ковриженка ; Лабораторiя законодавчих тщатив. - К. : ФАДА, ЛТД, 2006. - 156 с. - Бiблiогр.: с. 147-155. С. 10. 16. Convention on the Participation of Foreigners in Public Life at Local Level // Електронний ресурс - Режим доступу : http://conventions.coe.int/Treaty/EN/Treaties/Html/144.htm; Recommendation Rec (2001) 19 of the Committee of Ministers to member states on the participation of citizens in local public life (Adopted by the Committee of Ministers on 6 December 2001 at the 776th meeting of the Ministers' Deputies) // Електронний ресурс - Режим доступу : http://www.odpm.gov.uk/index.asp?id=1133645. 17. Конвенщя про доступ до iнформацiг, участь громадськостi в процес прийняття ршень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довктля : Конвенщя ООН вiд 25.06.1998 // Офщйний вiсник Украгни. - 2010. - № 33.
