CC BY
11
и лактобактерий Bifidobacterium spp. с 103 до 109, Bacteroides spp. до 109, Lactobacillium spp. с 103 до 107. Это существенно уменьшило риск инфицирования брюшной полости путем транслокации микроорганизмов из толстого кишечника.
УДК 616.33/.342-002.44-005.1-08-092
УЧАСТЬ 1НТАКТНИХ ЕРИТР0ЦИТ1В У ПРОЦЕСАХ ГЕМОКОАГУЛЯЦИ ТА Ф1БРИН0Л13У
Кононенко Н.М.
Нацюнальний фармацевтичний уыверситет
Реферат: проведеними досл1дженнями встановлено, що ттактт еритроцити чинятъ вира-жений i р1зноб1чний вплив на процес згортання кровг. тдвищуютъ загалъний коагулюючий по-тенцшл плазми, ii тромбопластинову активтстъ i активтстъ фiбринстабiлiзуючого фактора плазми, вiрогiдно знижуютъ антикоагулянтну активтстъ плазми. Шд впливом ттактних еритроцитiв знижуетъся загалъна фiбринолiтична активтстъ плазми, тдвищуетъся актив-тстъ антиплазм^в i iнгiбiторiв активацп плазмтогену. Фiзiологiчнi коливання вмкту ерит-роцитiв у кровi ктотно не впливаютъ на коагулюючи властивостi еритроцитiв.
Ключов1 слова: ¡нтактш еритроцити, згортання KpoBi, ф1бринол1з.
На початку 20 стол1ття A.A. Шмщт заявив, що розчином суспензи еритроцитв (дослщ). Дослн
л13ован1 еритроцити оказують прискорювальнии вплив на процес згортання KpoBi. Подальшого розвитку спостереження Шмщта не одержали. I лише на початку 50-х poKiB минулого стол1ття KßiKOM i cnißpoöiTHHKaMH було показано, що не ттьки тромбоцити, але й гемол^оваы еритроцити мають значний активуючий вплив, на процес внутршнього тромбопластиноутворення [7]. Питания про участь у процеа згортання KpoBi не-ушкоджених еритроци^в KßiKOM не розглядався. У тепершнм час е одиничы роботи про вплив еритроци^в на процес гемокоагуляци. Однак едино1 думки в цьому питанн1 дотепер немас: оды вважають, що ¡нтакты еритроцити не впли-вають на швидюсть згортання KpoBi, iHrni - що Тх-ня роль у uiй реакцп незначна й не мае ф^юло-ri4Horo значения [8]. Вщомостей про вплив цтих еритроци^в на процес гемокоагуляци й ф1бри-нолЬ ми в доступнм нам niTepaTypi не зустрти.
У зв'язку ¡з цим метою даного дослщження з'явилося вивчення участ1 ¡нтактних еритроци^в у процесах згортання KpoBi й ф1бринол1зу.
Матер1али та методи дослщження: дослщи проведен! на 60 нелнмних щурах-самцях масою 180-200 г. Тварин утримували в стандартних умовах BiBapira. Уа мантуляци на тваринах проводили пщ гексеналовим наркозом (60 мг/кг пщ-шюрно), зпдно Ммнародних принцитв Свропей-ськоТ конвенцп про захист хребетних тварин, яких використовують для експеримент1в i ¡нших наукових цтей (Страсбург, 18.03.1986). Вивчали наступиi тести: час рекальцифкаци за Howell [6], споживання протромб1ну [1], протромб1новый ¡н-декс за Quick [6], тромб1новий час за Biggs, Macfarlane i активнють втьного гепарину [6], ак-тивн1сть ф1бринстабт1зуючого фактору за Сигом [3], активнють ф1бринол1зу, активнють плазмЫу, активатор^ плазмшогену, ¡HriöiTopiB активацп' плазмЫогену й антиплазмш1в за Astrup [9]. Кож-ний показник визначали в плазм1 з додаванням 0,1 мл ¡зотоннного розчину хлориду натр1ю (контроль) або 0,1 мл трич1 в1дмито1 ф1з1олог1чним
дження проводили 13 цтьною суспенз1сю ерит-роцит1в I суспенз1ею, що розведена в 10 раз1в ф1з1олог1чним розчином. Розведення 1:10 засто-совували у зв'язку з даними [6] про б1льше висо-ку активн1сть гемол1зу та еритроцит1в у розве-денн1 1:10 у пор1внянн1 ¡з ц1льним гемол1затом. Кр1м того, була проведена сер1я досл1д1в, у яких к1льк1сть завес1, що додасться була пропорц1й-ною числу еритроцит1в у мм3 кров1 тварини. Це дозволило нам вир1шити питання, якою м1рою к1льк1сть еритроцит1в у кров1 впливае на коагулюючий потенц1ал червоних кров'яних т1лець. Щоб уникнути гемол1зу еритроцит1в розчини хлориду кальц1ю, монойодацетату готовили на 1зотон1чному розчин1 хлориду натр1ю [1]. Плазму, б1дну на тромбоцити, одержували шляхом центрифугування кров1 в пластмасових проб1р-ках при 3000 об/хв при температур1 4°С протя-гом 45 хв. Отриман1 результати оброблен1 з ви-користанням t-кpитep¡ю Ст'юдента.
Результати та Ух обговорення: отриман1 дан1 св1дчили про виражений вплив ¡нтактних ерит-роцит1в на згортання кров1 в ц1лому. Так, початок згортання кров1 зменшився в 1,4 рази, к1нець згортання в 1,3 рази, час рекальцифкаци в 1,4 рази в пор1внянн1 ¡з плазмою при додаванн1 ф1з1-олопчного розчину (табл. 1). Споживання про-тромб1ну значно зростало п1д впливом цтьноТ суспензи еритроцит1в: при додаванн1 ¡нтактних еритроци^в до плазми багатоТ на тромбоцити споживання протромбну зростало в середньому в 2,1 рази. Величина протромбнового ¡ндексу в присутност1 ¡нтактних еритроци^в ¡стотно не змшювалася. 1ндивщуалы-н коливання полягали або у вщсутност1 ефекту, або в незначному зб1-льшены або зменшены показника. Тромбновий час невфогщно скорочувався при додаваны ¡н-тактних еритроци^в. Ми спостер1гали зниження активное^ втьного гепарину пщ впливом ¡нтактних еритроци^в в 1,4 рази при дослщжены у звичайнм плазмк Слщ зазначити, що завис ¡нтактних еритроци^в розведена в 10 раз1в робила
В1СНИК Украгнсъког медичног стоматологгчног акадежш
на ц| показники вплив ие1 ж спрямованоси, що и цтьна, але в1н був набагато менш вираженим. Таю параметри, як тромбновий час \ активнють втьного гепарину практично не змЫювалися п1д д1ею розведених еритроци^в. Однак, у розве-дены 1:10 ¡нтакты еритроцити в^опдно пщви-щували активнють ф1бринстабт1зуючого фактора плазми в 1,7 рази. Ц1льн1 еритроцити р1зко гальмували розчинення згустку ф1брину в роз-чин! щавлевокислоТ сечовини в 9,3 рази при до-слщжены плазми, багатоТ на тромбоцит Не-значне розведення еритроци^в, яке вщповщае ф^юлопчним коливанням вмюту червоних кро-в'яних ттець у кров1, не робило ¡стотного впливу на Тхнм потенцал, що коагулюе, по вах дослн джуваних тестах. Спостер1галося зниження в 1,4 рази загальноТ ф1бринол1тично1 активное^ плазми пщ впливом ¡нтактних еритроци^в. Методом
Вплив I.нтактних еритроцит/в на показники
ф1бринових пл1вок нами виявлене пщвищення концентраци антиплазм1ыв в 5,4 рази й ¡нг1б1то-р1в активаци плазмЫогену в 7,5 рази при внесены в плазму ¡нтактних еритроци^в. ПлазмЫ \ активатори плазмшогену не виявлеы в жодному випадку ы в контроле ы в дослщк Вивчення впливу ¡нтактних еритроци^в на гемокоагуляц1ю в безтромбоцитарнм плазм1 свщчило про Тхн1й виражений вплив на згортання кров1 (табл. 2). Ми виявили скорочення часу рекальцифкаци в присутност1 еритроци^в в 2,4 рази в пороняны з контролем. Споживання протромбну кров1 п1д-вищувалося в 4,5 рази, тромбновий час скоро-чувався незначно (в 1,1 рази), але вфопдно сто-совно контролю. Нами доведене зниження активное^ втьного гепарину п1д впливом ¡нтактних еритроци^в у плазму яка бщна на тромбоцити, в 1,4 рази.
Таблиця 1
гемокоагуляцп й ф1бринол1зу в плазм!, багатЮ на тромбоцити
Показник Контроль Еритроцити роз-ведеы 1:10 Еритроцити цты-л
Без обл1ку галькост1 еритроцити 3 урахуванням кть-кост1 еритроцити
Початок згортання, с 285,0±15,0 181,0±10,0* 203±12,0* 248,0±11,0*
Юнець згортання, с 438,0±17,0 340,0±18,0* 326,0±20,0* 348,0±15,0*
Час рекальцифкацп, с 127,0±3,0 113,0±2,5* 90,0±2,0* 102,0±2,1*
Споживання протромбЫу, с 234,0±16,0 339,0±20,0* 482,0±23,0* 468,0±25,0*
ПротромбЫовий ¡ндекс, % 105,0±3,0 107,0±5,0 109,0±6,1 107,0±4,0
ТромбЫовий час, с 33,0±2,0 32,0±1,5 29,0±2,1 29,0±1,8
Активнють втьного гепарину, с 12,0±0,8 10,0±0,5 8,5±0,8* 8,6±0,7*
Активнють XIII фактора, с 182,0±10,0 305,0±15,0* 1693,0±100,0* 1590,0±110,0*
Активнють ф1бринол1зу, % 4,3±0,5 3,1±0,4* 3,0±0,2* 3,0±0,4*
Активнютьантиплазмшш, мм2 5,0±0,9 25,0±3,0* 27±4,5* 26±4,0*
Активнють ¡нг1б1тор1в активаци плазмЫо-гену, мм2 0 7,1±2,0* 7,5±1,5* 7,0±2,1*
Примака: * - р<0,05 стосовно контролю.
Таблиця 2
Коагулюючи властивостI ¡нтактних еритроцит/в в плазм!, б/дн/й на тромбоцити
Показник Контроль (плазма+0,1 мл ф1з1олог1ч-ного розчину) Досл1д (плазма+0,1 мл суспензп ¡нтактних еритроцит1в)
Час рекальцифкацп, с 316,0±9,0 131,0±8,5*
Споживання протромбЫу, с 27,0±1,0 122,0±5,0*
Тромб1новий час, с 35,0±1,0 31,0±0,8*
Активнють втьного гепарину, с 10,0±0.9 7,0±0,5*
Активн1сть XIII фактора, с 95,0±2,0 1585,0±15,0*
Активнють ф1бринол1зу, % 7,5±1,0 4,0±0,6*
Активнють антиплазмшш, мм2 0 23±2,0*
Активн1сть ¡нпбторш активац1Т плазм1ногену, мм2 3,5±0,8 21±1,5*
Примака: * - р<0,05 стосовно контролю.
Активнють ф1бринстабт1зуючого фактора п1д дюю ¡нтактних еритроци^в р^ко пщвищувалася в 16,5 рази в пороняны з контролем, а активнють ф1бринол1тично1 системи кров1 знижувала-ся в 1,9 рази. Нами встановлене тдвищення концентраци антиплазмУв \ ¡нг1б1тор1в активаци плазмЫогену в 23 \ 6 раз1в вщповщно при внесены в плазму, бщну на тромбоцити, ¡нтактних еритроци^в. Отримаы нами даы свщчать про те, що ¡нтакты еритроцити вфопдно пщвищують загальний коагулюючий потенц1ал плазми, особливо 61дноТ на тромбоцити. Коагулююча активнють ¡нтактних еритроци^в, виходячи з анал^у проведених нами експеримент1в, пов'язана з Тх-
ньою здатнютю прискорювати процес тромбо-пластиноутворення шляхом видтення в плазму речовини ¡з тромбопластиновою активнютю. Ц1 даы пщтверджуються нашими попередыми до-слщженнями [4]. 1нтакты еритроцити здаты бло-кувати як ендогенний, так \ екзогенний гепарин, абсорбуючи й мщно зв'язуючи його на своТй поверх^ [2]. Однак ¡снуе думка [5], що д1я еритроцити не пов'язана з адсорбцию гепарину. Наш1 даы пщтверджують здатнють еритроци^в в1рог1-дно знижувати р1вень втьного гепарину плазми, що, очевидно, пов'язане з його адсорбцюю на поверхы кттин. У л1тератур1 е роботи, як1 повщ-омляють про зменшення тромбнового часу зви-
чайноТ й гепариызованоТ плазми п1д впливом гемол^ованих еритроци^в [10]. Нами вщзначене скорочення тромбнового часу в плазм1 з1 зви-чайним \ низьким вмютом тромбоцита п1д дюю ¡нтактних еритроци^в, що пов'язане з антигепа-риновою активнютю еритроци^в. На думку одних автора [8], еритроцити мають властивють скорочувати протромбновий час, на думку ¡нших - червоы кров'яы ттьця не роблять впливу на протромбновий час [10]. У наших дослщженнях ¡нтакты еритроцити не робили значного впливу на величину протромбнового ¡ндексу. При до-даваны до плазми ¡нтактних еритроци^в у наших дослщах р1зко подовжувався час розчинен-ня згустку в розчиы сечовини. Отримаы дан1 св1-дчать про здатнють ¡нтактних еритроци^в пщ-вищувати ф1бринстабт1зуючу активысть плазми. За нашим даними, ¡нтакты еритроцити роблять незначний гальмуючий вплив на ф1бринол1з. Ак-тиватори ф1бринол1зу нами не виявлеы. Ми мо-жемо погодитися з думкою [2] про те, що швид-кють л1зису ф1бринового згустку бтьшою м1рою визначасться плазмовими факторами, ыж ерит-роцитарними.
Слщ зазначити, що значне розведення еритроцити (в 10 раз1в) ¡стотно знижувало Тхню коа-гулюючу активысть. Незначне розведення, що вщповщас ф^юлопчним коливанням вмюту еритроцити у кров1 тварин, не робило пом1тного впливу наТхый коагулюючий потенц1ал.
Таким чином, проведеы нами дослщження свщчать про участь ¡нтактних еритроци^в у про-цесах гемокоагуляци й ф1бринол1зу. Вплив ¡нтактних еритроци^в на гемокоагуляцю обумовле-ний Тхньою здатыстю видтяти в плазму речови-ну ¡з тромбопластиновою активыстю, пщвищен-ням фбринстабт^уючоТ активное^ плазми, блокуванням ендогенного гепарину, у зв'язку з його адсорбцию на поверхы червоних кров'яних
кттин.
Висновки.
1. 1нтактн1 еритроцити роблять виражений i р^нобнний вплив на процес згортання KpoBi: пщвищують загальний коагулюючий потенцал плазми, и тромбопластинову ак-тивн1сть i активн1сть фбринстабтЬуючого фактора плазми, в1ропдно знижують анти-коагулянтну активысть плазми.
2. Пщ впливом ¡нтактних еритроци^в знижу-сться загальна ф1бринол1тична активысть плазми, пщвищуеться активысть антипла-3MiHiB i ¡HriöiTopiB активаци плазмногену.
3. ФЬюлопчы коливання BMicTy еритроци^в у KpoBi не роблять ¡стотного впливу на коа-гулюючи властивост1 еритроци^в.
Л1тература.
1. Баркаган З.С., Момот А.П. Диагностика и контролируемая терапия нарушений гемостаза. - М.: Ньюдиамед, 2001. - 286 с.
2. Грицюк А.И., Амосова E.H., Грицюк И.А. Практическая гемоста-зиология. - К.: Здоровье, 1994. - С. 113-114.
3. Исследование системы крови в клинической практике / В.А. Макаров, Г.М. Козинец, Ю.С. Арутамян, Г.Д. Ащуров. / Под ред. Г.И. Козинца, В.А. Макарова. - М.: Триада-Х, 1997. - 480 с.
4. Кононенко H.M. Вплив ¡нтактних еритроцити на тромбопластинову активысть плазми // Тези доп. IV М1жнародного медико-фармацевтичного конгресу «Лки та життя». - К. - 2007. - С.99-100.
5. Кузник Б.И., Скипетров В.П. Форменные элементы крови, сосудистая стенка, гемостаз и тромбоз. - М.: Медицина, 1974. - С. 56.
6. Лабораторные методы исследования системы гемостаза / В.П. Балуда, З.С.Баркаган, Е.Д.Гольдберг, Б.И.Кузник, К.М.Лакин -Томск: Б., 1980. - 313 с.
7. Левтов В.А., Регирер С.А., Шадрина H.X. Реология крови. - М.: Медицина, 1982. - 269 с.
8. Макаров В.А. Патология гемостаза //Патологическая физиология и экспериментальная терапия. - 1998. - №4. - С. 40-48.
9. Меньшиков В.В. Лабораторные методы исследования в клинике. - М.: Медицина, 1987. - 368 с.
10. Шиффман Фред Дж. Патофизиология крови. Пер. с англ. - М. -СПб.: «Издательство БИНОМ» - «Невский диалект», 2001. -448 с.
Реферат.
УЧАСТИЕ ИНТАКТНЫХ ЭРИТРОЦИТОВ В ПРОЦЕССАХ ГЕМОКОАГУЛЯЦИИ И ФИБРИНОЛИЗА
Кононенко H.H.
Ключевыеслова: интактныеэритроциты, свертывание крови, фибринолиз.
в результате проведенных исследований установлено, что интактные эритроциты оказывают выраженное и разностороннее воздействие на процесс свертывания крови: повышают общий коагулирующий потенциал плазмы, ее тромбопластиновую активность и активность фибринстабилизирующего фактора плазмы, достоверно снижают антикоагулянтную активность плазмы. Под влиянием интакт-ных эритроцитов снижается общая фибринолитическая активность плазмы, повышается активность антиплазминов и ингибиторов активации плазминогена. Физиологические колебания содержания эритроцитов в крови не оказывают существенного воздействия на коагулирующие свойства эритроцитов.
