CC BY
11
BicHiiK Нацiонального унiверситету "Львiвcька полгтехшка". Серiя: "Юридичн науки" № 3 (31), 2021
УДК 340.12 1ванна Щербай
Нацiональний унiверситет "Львiвська полтехшка", 1нститут права, психологи та шновацшно1 осв^и,
лаборантка кафедри, ivashkakaktys@gmail.com
Ц1ННОСТ1 ПРАВ I СВОБОД ЛЮДИНИ У РЕАЛ1ЗАЦП ЛЮДСЬКО1 Г1ДНОСТ1
http: //doi.org/10.23939/law2021.31.128 © Щербай I., 2021
Свобода людини розвиваеться протягом багатьох столггь, тому доволi багатозначна та не стоТть на мicцi, а доci е актуальною темою для багатьох науковщв.
1снуе багато рiзних под1л1в та визначень свободи, i кожне з них певною мiрою щ-каве та доречне. Але свобода - це щншсть людини, яка надана Тй Богом i завдяки якш людина може дiяти з власноТ волi, не пiддаючиcь обставинам.
Цшшсть прав та свобод нинi е дуже актуальною темою, оскшьки бшьшкть наших прав i свобод обмежен через певнi матерiальнi та духовн цiнноcтi. Адже, працюючи на робот чи перебуваючи в будь-якiй структура ми часто не можемо робити так, як вважаемо за потрiбне, над нами завжди е люди, як контролюють наш1 вчинки та поведшку у тих чи шших життевих cитуацiях. Свою свободу ми не завжди в повному обcязi можемо ви-користовувати через певн духовнi та моральнi переконання.
Природний стан, у якому жили люди, е доволi щкавим прикладом для теперш-нього cуcпiльcтва. Адже колись люди мали необмежену свободу i були р1вними мiж собою. Не було нi бiдних, н багатих, уci мали однаковi можливостц а нинiшнi люди забули про свш початок. Хоч колись люди i не мали законiв, правил, як обмежували Тхню свободу, проте вмши виражати свободу вщ душ1, теперiшньому cуcпiльcтву е чого повчи-тись i до чого прагнути.
Варто наголосити, що свобода у належному розумшш не асощюеться з безкар-нicтю та вседозволешстю, а навпаки, встановлюе певнi законн меж1, в1дпов1дно до яких повинен дiяти 1ндив1д. Тiльки тодi, коли люди зможуть зрозум^и icтинний сенс свободи, пщвищаться Тхня правова культура та правове розумшня. Для цього в дер-жавних службах можна створити певш юридичш консультаций щоб люди ставали правоcвiдомiшими.
Ключовi слова: свобода; природне право; людська гщшсть; щншсть людини.
Постановка проблеми. Свободу людини можна пов'язувати з ii пдшстю. Адже Бог створив людину вiльною, надiлив ii певними чеснотами, до яких можна зарахувати i свобщну волю, i пд-нють людини. Люди надiленi цiнностями, вони мають навчитись правильно керувати ними i завдяки цьому можуть тднестись до захмарних висот, але коли вони забувають, хто надшив ix цими чеснотами, можуть опуститись до тваринного св^у.
Аналiз дослщження проблеми. Зв'язок прав та свобод людини та И пдносп щкавив видат-них зарубiжних та втизняних мислителiв i науковцiв, серед яких С. Сливка, О. Грищук, Ш. Монтеск'е, Ф. Гаек, I. Берлш, С. Погребняк, Ю. Сршов, П. Рабiнович, Ж.-Ж. Руссо.
Мета роботи полягае в тому, щоб дослщити питання цiнностей прав i свобод людини та !х зв'язок iз людською гiднiстю.
Виклад основного матерiалу. 1з фiлософського погляду свобода - це стан незв'язаност вол^ що спрямована на задоволення особою сво!х потреб та iнтересiв. Крiм того, це специфiчний спосiб буття людини у свiтi природного, надприродного або соцiального детермiнiзму, об'ективних зако-нiв буття; це здатнiсть людини бути творцем сво!х вчинкiв i власно! поведiнки, нести за них вщпо-вiдальнiсть [1, с. 46].
Поняття "свобода" вiдоме свiтовiй правовш та фiлософськiй думцi iз давшх часiв. За довгий перiод розвитку всесв^ньо! юторп термiн "свободи" зазнав ютотних трансформацiй. У фшософп античного перюду розвитку суспiльства соцiальну свободу розглядали як можливiсть конкретно! людини дiяти вiдповiдно до свое! волi [2, с. 146]. Свободу антично! людини Аристотель розглядав у сшввщношенш з рабством. На думку мислителя, свобода людини складаеться з трьох можливостей: 1) вибору права розумшня; 2) приборкання невгамованих пристрастей; 3) правильних дiй [3, с. 60].
Недоречно прирiвнювати свободу до рабства, бо ми живемо в демократичнш держава Тому кожен сам вибирае свш шлях у життi, адже кожному з нас Бог дав свобщну волю.
0. Грищук вважае, що iдентичнiсть соцiального iндивiда, який визначае сам себе, вимагае такого сощального середовища, яке особливостями свого функцюнування визнае право на автономш рiшення людини. Науковцi вцщляють рiзнi види свободи, в якш може реалiзовуватися iдентичнiсть людини:
1. Громадянська свобода, що розглядаеться як право кожно! людини на те, щоб з нею поводились вщповщно до закону. Людина, яка не мае юридичних прав, стае цшком залежною вщ iнших людей та суспшьства, а тому е рабом. Перший крок до свободи полягае у вимозi запровадити зако-ни, що звшьняють людину вiд страху перед свавшьною агресiею i примусом. Тому це единий мож-ливий спошб домогтися свободи для всього суспшьства, i лише в такому розумшш така свобода ма-тиме сенс.
2. Фюкальна свобода, яка означае стабшьшсть оподаткування i визначенiсть податкiв загаль-ним i безстороннiм законом. Свобода у цш сферi означае обмеження виконавчо! влади через закон i постiйний нагляд.
3. Особиста свобода, в основi яко! е свобода думки, тобто свобода вщ осуду щодо суджень, якi людина сама сформулювала сво!м розумом. З нею тюно пов'язана воля обмiнюватися думками, адже думка, як правило, е суспшьним продуктом i !! супроводжуе свобода слова, мир них дискусiй та свобода друку.
4. Соцiальна свобода вщ обмежень, якi е наслщком iерархiчно! структури суспiльства.
5. Економiчна свобода, яка охоплюе свободу контракту й особисту вщповщальшсть за власш дi!, а також право свободи об'еднань [98, с. 490], основою чого е домовлешсть щодо спшьних дш, спрямованих на реалiзацiю спшьних штерешв.
6. Домашня свобода, яка передбачае рiвнiсть чоловiка та дружини, свободу укладання шлюбу за контрактом та забезпечення морального, фiзичного i розумового виховання дiтей.
7. Нацюнальна, мiсцева i расова свобода.
8. Мiжнародна свобода, яка спрямована проти використання сили i грунтуеться на принциш невтручання [4, с. 136-137].
9. Пол^ична свобода, яка грунтуеться на суверештет народу та правi брати участь в управ-лшш суспiльними справами [5, с. 459].
Ш. Монтеск'е, визначаючи свободу, вказував, що це право людини робити все, дозволене законом. Тшьки за таких умов людина може мати повну свободу, бути вшьною у виборi певного вар> анта поведiнки в межах чинних у державi законiв. Якщо в суспшьсга не забезпечена реалiзацiя прав i свобод людини, ïï недоторканшсть, таке суспiльство не може вважатися демократичним [6, с. 89].
На мою думку, робити все, дозволене законом, не визначатиме саме свободу, адже людина мае прислухатися до свого духовного поклику i тодi в умовах свободи ухвалювати ri чи iншi р> шення. Адже трапляються випадки, коли дiяння особою законш, але не вiдповiдають моральним цiнностям людини.
Фiлософсько-правовi погляди шмецького фiлософа Й. Г. Фiхте були вихщними для питання про свободу. У свободi вiн бачив не безпричиновий акт, а дiю, основою я^' е пiзнання необхiдностi. Мислитель вважав за доцшьне ставити свободи людини в залежшсть не вщ iндивiдуальноï людсь-ко'' мудростi, а вщ стану iсторичного суспiльного розвитку та вщ епохи, якiй належить певний iнди-вiд. Кожна людина мае реалiзовувати свою особисту свободу в межах ïï загально'' свободи, але важ-ливо, аби ïï прагнення нiяк не вийшли за межi загальноï свободи, обов'язково потрiбна правова спiльнiсть людей, основою якоï е правовий закон [7, с. 136].
Правову спшьшсть формуе природне право, при тому, що вс природнi закони е виключно правовими. Загальну свободу доцiльно розглядати як допустимий рiвень свобiдноï людини, акмео-логiю свобiдноï волi. Кожний iндивiд мае свою акмеологiчну точку, яку неможливо подолати, а якщо спробуе зробити це, настае природна правова санкщя. Доцiльним видаеться вислiв фшософа Й. Г. Фiхте: хто яку фшософда вибере - залежить вщ того, яка ця людина [8, с. 462]. А вища мета людини - повна згода зi самим собою i - щоб вона мала змогу перебувати у згодi зi самим собою -узгодження вшх речей поза нею з необхвдними практичними поняттями про них, яю визначають, якими вони повинш бути. Цю згоду I. Кант називае вищим благословенням [9, с. 13].
Ф. Гаек визначае волю (liberty) або свободу (freedom) як стан, таю умови юнування людини, за яких примушування одних шшими зменшено настшьки, наскiльки це можливо в суспшьствь Стан, у якому людина не зазнае примусу внаслщок сваволi iншого чи шших, часто визначаеться також як "шдивщуальна" чи "особиста" свобода [10].
3i свого боку, розумiю поняття iндивiдуальноï свободи як певний внутрiшнiй стан людини, який проявляеться у свободi людини думати, дотримуватись певного св^огляду, певних моральних переконань, поглядiв, що притаманш саме ш.
I. Берлш вважае, що доцiльно видiляти два види свободи: 1) негативна свобода, яка зосе-реджуеться на вщсутносп втручання з боку iнших людей; 2) позитивна свобода, за якоï увага зосе-реджена на здатносп особи самостшно ухвалювати рiшення щодо вчинення певних дш. I. Берлш стверджуе, що негативну свободу доцшьно визначати питанням: "у яких межах суб'ектовi - особi чи груш ошб - дозволено чи слщ дозволити робити те, що вш спроможний робити, i бути тим, ким вш спроможний бути, без втручання шших ошб" [11, с. 59]. Тобто автор ставить акцент на свободi як сфер^ в якш людинi забезпечено вiдсутнiсть обмежень. У цш сферi суб'ект надшений "можли-вiстю невизначено рiзноманiтноï дiяльностi" [12, с. 6]. Варто наголосити, що "негативне" вивчення сутностi свободи також спостер^аеться у Т. Гоббса, на думку якого, свобода - це вщсутшсть опору [13, с. 215]. Вiдтодi це розумшня свободи визнано одним з найдощльтших i найвдатших [14, с. 128]. У такому самому напрямi думае й Ш. Монтеск'е. Вiн вважае, що бути вшьним - це не стшьки робити те, що хочеш, як можливiсть не примушувати себе робити те, чого не хочеш [15, с. 288].
Негативна свобода - це вчинення особою певних дш тд впливом шших ошб або сустльства, позитивна свобода проявляеться в тому, що особа без допомоги шших людей здшснюе певш вчин-ки. Ми е прихильниками позитивноï свободи, оскiльки кожен iз нас повинен сам ухвалювати р> шення i бути вiдповiдальним за них.
С. Погребняк вважае, що позитивна концепщя свободи виникае i3 бажання людини бути единим господарем свого життя, прагнення бути суб'ектом, а не об'ектом, грунтуеться на щеях публiч-но! автономiï, самовизначення та самоуправлшня (варто згадати, що для негативно! свободи осно-воположним слугуе прагнення людини не бути об'ектом, проте для негативного аспекту не прин-ципово, хто е тим суб'ектом, котрий визначае меж незалежност особи, тобто формуе "лщензда" на ïï особисту свободу, забезпечуючи заборону всiм iншим втручатися у цю сферу). Особу вважають вiльною, якщо ïï життя та ршення залежать тiльки вiд не! само!, а не вiд впливу якихось зовшшшх сил. Реалiзацiя позитивноï свободи особою як членом суспшьства можлива лише через ïï спшьш дн з iншими особами - як правило, через представницью шституцн [16, с. 69].
Кожен повинен бути господарем власного життя, адже коли нашим життям керуватимуть iншi люди, ми не зможемо вчитись на власних помилках та набувати певного досвщу.
У межах правовоï держави поняття свободи, як правило, мае чотири напрями розвитку, що дае змогу розумгги ïï як: 1) незалежшсть вщ свавiлля з боку iнших; 2) наявнiсть гарантованих основних прав, якi обмежують монополда державноï влади; 3) право брати участь у справах держави, тобто право на участь в ухваленш ршень; 4) здшснення iндивiдуального самовизначення на основi зако-нiв; свобода вибору та ухвалення рiшень, свобода визначати власне життя вщповщно до своïх уяв-лень про щастя та його значення [16, с. 71].
Наведемо свою класифшащю свободи. А саме:
- особиста свобода - проявляеться у свободi людини думати, дотримуватись певного св™-гляду, певних моральних переконань, поглядiв, що притаманш саме ш;
- пол^ична свобода - проявляеться у виборi уряду, у висловлюваннi думок щодо правлшня державою;
- суспiльна свобода - проявляеться у вчиненш особою певних дш, вiд яких залежить i доля шших людей.
Ю. Сршов пише, що в юридичному сенс свободу визначають як нормативно закршлену можливiсть особи здiйснювати дiï, вчинки на власний розсуд, не порушуючи свободи шших суб'екпв. 1накше кажучи, це певний правовий статус особи [17, с. 47]. Таке твердження вважаемо довол^ грунтовним, оскiльки особа повинна здшснювати дiï на власний розсуд, не порушуючи права шших людей, але й не порушуючи закону.
У свщомосп багатьох людей свобода пов'язана iз вщсутшстю внутршшх i зовнiшнiх обме-жень, безкарнютю та вседозволенiстю. Вона не сприяе формуванню традицiй законослухняностi й змщнюе вплив правового нiгiлiзму. Змiцнення державност та правопорядку в полiтичнiй i правовш сферах, без чого немислимий розвиток громадянського суспiльства, мае спиратися на стiйкий щеолоп-чний фундамент. Його основою е визнання правового розумшня свободи як категорп права, яка протидiе розумшню свободи як дозволу i перешкоджае "розмиванню" основ правовоï свiдомостi та правовоï культури суспiльства [18, с. 52].
Потрiбно доносити до людей, що свобода у своему розумшш не асощюеться iз безкарнiстю та вседозволенiстю, а навпаки, встановлюе певш законнi меж^ вiдповiдно до яких повинен дiяти шди-вiд. Тiльки тодi, коли люди зможуть зрозум^и iстинний сенс свободи, ми зможемо шдвищити ïхню правову культуру та правове розумшня. Для цього в державних службах можна створити певш юридичш консультаций щоб люди ставали правосвщомшими.
П. Рабшович визначае право на свободу (чи фактичну свободу) як можливють для особи бути вшьною вщ iнших осiб та вiльно реалiзовувати своï права, визначенi законодавством Украши, а також проявляти власну волю у своïх висловлюваннях, дiях та дiяльностi вiдповiдно до власних щеолопчних уявлень та переконань без всяких обмежень, в разi якщо обмеження не передбаченi законодавством Украïни. Свобода полягае у тому, що вона залежить лише вщ iндивiдуальноï волi людини або обмежуе ïï дн нормами моралi, релiгiйними чи корпоративними нормами. Право на
свободу та наявнють гарантш, яю дають змогу його реатзувати, найточнiше характеризують державу як правову чи тоталiтарну [19, с. 121].
Тож, вважаемо, П. Рабшович дуже чiтко описуе свободу. Адже прояв власноï свобiдноï волi у сво1х вчинках дуже цiнний сьогодш.
С. Сливка зазначае, що людина надшена волею i це мае проявлятися у природному прав^ у межах вищоï абсолютноï моралi, iз iмперативнiстю у виглядi совiстi та сумлшня [20, с. 112].
На мiжнародному i нацiональному рiвнях передбачено гарантiï свободи природного юнування. Щодо мiжнародного рiвня, то гаранлею може виступати ст. 5 Конвенци про захист прав людини й основоположних свобод. У вказанш нормi зазначено, що шкого не може бути позбавлено вол^ за винятком випадкiв i в порядку, встановленому законом: законне ув'язнення особи тсля засудження ïï компетентним судом; законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом; законний арешт або затримання особи, здшснене задля впровадження ïï до компетентного судового органу за наявност обrрунтованоï шдозри у вчиненш нею правопорушення або якщо це обгрунто-вано вважають необхiдним, щоб запоб^ти вчиненню нею злочину чи ïï втечi пiсля його вчинення; затримання неповнолггнього на пiдставi законного ршення з метою застосування наглядових ви-ховних заходiв або законне затримання неповнолггнього для допровадження його до компетентного органу; законне затримання ошб для запоб^ання поширенню шфекцшних захворювань, законне затримання психiчно хворих, алкоголiкiв або наркоманiв чи бродяг; законний арешт або затримання особи з метою запобтання ïï недозволеному вЧзду в кра]^ чи особи, щодо якоï провадиться процедура депортаци або екстрадицiï [21].
Схожi положення закрiплено i в нацюнальному законодавствi - Конституцiï Украши та Кри-мiнальному процесуальному кодекс Украïни. Варто згадати, що гарантп права на свободу природного юнування мютяться i в Кримшальному кодексi Украïни, наприклад, кримiнально караними е незаконне позбавлення волi або викрадення людини, захоплення заручникiв, торпвля людьми або iнша незаконна угода щодо передавання людини, незаконне помщення у психiатричний заклад.
З обгрунтуванням земного призначення людини в епоху Вщродження пов'язують проблеми свободи. Честь людини i ïï самоствердження визнають шдставою свободи. Людина вiльна, мае змогу злепти до захмарних висот, але також схильна опускатись до тваринного стану [22, с. 26].
Свобода набирае чiткоï правовоï вираженостi в добу Нового часу i розглядаеться як "усвщом-лена необхвднють". Дж. Локк, Т. Гоббс та Ж.-Ж. Руссо приймають природний стан, у якому жили люди i не знали ш закошв, нi державних установ. Проте природний стан не е станом боротьби, як це тлумачив Т. Гоббс, i не е диким станом, як його розумiв Ж.-Ж. Руссо, - це стан свободи, в якш немае обмежень, i завдяки цш свободi юнуе стан абсолютноï рiвностi мiж людьми. Д. Локк розгля-дае свободу як природний стан, адже людина е вшьною ютотою вщ самого народження, як i юто-тою розумною. Тож свобода для вшх однакова, вона юнуе або не юнуе, оскшьки немае закошв, яю обмежують ïï та встановлюють правила користування нею. 1з вказаного випливае важливий висно-вок: якщо люди за природою вшьш, то всi люди вщповщно за природою рiвнi мiж собою, рiвнi за законом, хоча можуть бути i не рiвнi за силою. На його думку, свобода i рiвнiсть е умовами, на яких грунтуються права людини [23, с. 79].
Природний стан, у якому жили люди, е доволi щкавим прикладом для тепершнього суспшьства. Адже колись люди мали необмежену свободу i були рiвними мiж собою. Не було ш бщних, нi бага-тих, усi мали однаковi можливостi, а нинiшнi люди забули про свш початок. Хоч колись люди i не мали закошв, правил, яю обмежували ïхню свободу, проте вмши виражати свободу вщ душi, тепе-рiшньому суспшьству е чого повчитись i до чого прагнути.
Г. Спенсер виявив сутнiсть свободи через значення справедливости що основане на етичних позищях утилiтаризму, яке оцiнюе поведiнку людей iз позицiй суспiльноï та iндивiдуальноï корис-
носп. Для цього фшософа основою справедливост та права слугуе корисшсть, тд якою вш розумiе адаптацiю внутрiшнiх умов оргашзму до рiзних зовнiшнiх умов юнування. Найповнiшим виражен-ням тако1' бiологiчноï рiвноваги, яка поступово досягаеться у процес еволюцiï, е саме право. Мета права е утилгарною i полягае в пошуку найкращих умов для вшьно1' дiяльностi людей. Свобода особистосп е метою правово1' норми. У правi Г. Спенсер вбачав двi основнi частини:
1) позитивну, яка охоплюе права особи на здшснення вшьно1' дiяльностi, свободу вшьного розвитку, а також на користування результатами свое1' дiяльностi;
2) негативну, що мютить обмеження прав, яю встановлюються через повагу свободи шших. У цьому розумшш право виникае як коло етичних норм, встановлених суспшьством задля захисту свободи шдивщв. Ця формула справедливостi, за словами Г. Спенсера, повинна об'еднати пози-тивний елемент iз негативним. Вона мае бути позитивною, оскшьки тдтверджуе кожнiй людинi, що ш треба надати можливiсть дiяти, адже кожен зобов'язаний вiдчувати добро i зло, що випливае iз його дiянь. А негативною мае бути, оскшьки розумiе, що кожному треба дозволити дiяти не iнакше як за певних обмежень, що покладаються на нього через присутшсть шших ошб, що став-лять щ самi вимоги до дiяльностi. Позитивний елемент - це вимога, що становить умову життя за-галом, а негативний елемент обмежуе цю вимогу вщповщно до суспшьних потреб. У цьому разi iдеться про точне визначення обмежень, яю кожен вщчувае. Це можна виразити формулою "кожен вшьний робити все, що хоче, при цьому припускаючи, що вш не порушуе тако1' ж свободи шшого" [24, с. 476].
Висновки. Через людську пдшсть свобода стае основною сощальною цiннiстю, а щодо спра-ведливостi та формально1' рiвностi формуе стрижень суспiльноï оргашзацп загалом, що е не-вщ'емною та основоположною часткою духовностi суспшьства, створюе культуру, духовшсть, систему цшностей i свiтосприйняття людини. Як фшософська iдея та визначальна сощальна цiннiсть, гiднiсть людини формуе усвщомлення сутi формально1' рiвностi, справедливостi та свободи як цшностей, яю уможливлюють пдне iснування людини та ïï розвиток у суспшьства Важливу роль наведет цшносп вщшрають у формуваннi соцiальних норм, у яких вагоме мюце посiдають норми права. Крiм того, людська пдшсть i свобода, рiвнiсть та справедливють, що вiд неï походять, е онтолопчною основою, основою права як важливого регулятора суспшьних вщносин, виступають базовими цшностями правовоï держави i громадянського суспiльства [4, с. 146].
Тож можна зазначити, що кожен iз нас е багатим, оскшьки надшений свободою. Адже, маючи свобщну волю, людина мае право дiяти за власними переконаннями, спираючись на душевш пере-конання та законодавчi норми. Проте не варто забувати, що ми повинш правильно розум^и поняття свободи, адже неправильне його трактування приведе нас до вседозволеносп.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Донченко О. П. (2009). Свобода як категор1я права (герменевтичний аспект). Актуалът проблеми держави i права. № 50. С. 45-50.
2. Пожар М. О. (2012). Генезис права на особисту недоторканшсть в юторп полггико-правово1 думки. Актуалът проблеми держави i права. № 68. С. 145-152.
3. Цалш С. Д. (1998). Принцип свободи вол1 в юторп сощально1 фшософп та фшософп права. Харшв: Основа. 329 с.
4. Грищук О. В. (2007). Людська пдшсть у прав1: фшософсьш проблеми. Кшв: Ат1ка. 432 с.
5. Гобгауз Т. Леонард. (2002). Аполопя свободи. Л1берал1зм: антолог1я. Кшв: Смолоскип. 1122 с.
6. Сл1пушко О., Яременко В. (2005). Новий тлумачний словник украшсько1 мови: у 3 т. Кшв: Акошт. Т. 3. 864 с.
7. Фшософ1я права: навч. пос1б. / О. О. Бандура, С. А. Бублик, М. Л. За1нчковський та ш. (2000); за заг. ред. М. В. Костицького, Б. Ф. Чм1ля. Кив: Юр1нком 1нтер. 336 с.
8. Шершеневич Г. Ф. (2001). История философии права. Санкт-Петербург: Лань. 528 с.
9. Фихте И. Г. (1998). Несколько лекций о назначений ученого; Назначение человека; Основные черты современной зпохи: сборник / пер. с нем. Минск: ООО "Попурри". 480 с.
10. Левщев Я. Значення права на свободу та особисту недоторканшсть: загальнотеоретичний аналiз. URL: https://www.academia.edu/6285080B296
11. Берлш I. (1998). Дш концепцп свободи. Сучасна полгтична фiлософiя: антолопя / упоряд. Я. Кiш; пер. з англ. Ки!в: Основи. С. 56-113.
12. Гумбольт В. (2003). О пределах государственной деятельности: пер. с нем. Москва: Социум, Три квадрата. 200 с.
13. Гоббс Т. (2000). Левiафан: пер. з англ. Кшв: Дух i Лггера. 606 с.
14. Речицкий В. (2007). Символическая реальность и право. Львов: ВНТЛ Классика, 730 с.
15. Монтескье Ш. Л. (1955). О духе законов. Избранные произведения: пер. с фр. Москва: Госпли-тиздат. С. 155-733.
16. Погребняк С. П. (2008). Негативна i позитивна свобода в умовах демократично! сощально! правово! держави. Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Сер. "Юридические науки". Т. 21 (60), № 2. С. 67-73.
17. Ершов Ю. Л. (2001). Принцип свободы договора и его реализация в гражданском праве Российской Федерации: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. Екатеринбург, 166 с.
18. Осядла М. В. (2013). Аксюлопчний вимiр категорп "свобода в правГ. Держава i право. Юридичт i полiтичнi науки. № 61. С. 51-57.
19. Рабшович П. М., Хавронюк М. I. (2004). Права людини i громадянина. Кшв: Атша, 464 с.
20. Сливка С. С. (2005). Природне та надприродне право: у 3 ч. Ч. 1: Природне право: югорико-фшософський погляд. Ки!в: Апка. 224 с.
21. Конвенцгя про захист прав людини i основоположних свобод: мiжнар. док. ввд 04.11.1950 (в ред. ввд 02.10.2013). База даних "Законодавство Украши" / Верховна Рада Укра!ни. URL: http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/995_004
22. Кальной И. И. (2006). Философия права: учебник. Санкт-Петербург: Юрид. центр "Пресс". 259 с.
23. Губин В., Некрасова Е. (2000). Философская антропология: учеб. пособие для вуз. Москва: ПЭР СЭ; Санкт-Петербург: Университет. книга. 240 с.
24. Спенсер Г. (1999). Опыты научные, философские, политические. Антология мировой правовой мысли: в 5 т. Т. III. Европа. Америка: XVII-XX вв. / под ред. Г. Ю. Семигина. Москва: Мысль. 829 с.
REFERENCES
1. Donchenko O. P. (2009). Svoboda yak kategoriya prava [Freedom as a category of law] (germenevtychnyj aspekt). Aktualni problemy derzhavy i prava. 50. P. 45-50.
2. Pozhar M. O. ( 2012). Genezys prava na osobystu nedotorkannist v istoriyi polityko-pravovoyi dumky [The genesis of the right to personal integrity in the history of political and legal thought]. Aktualni problemy derzhavy i prava, 68, рр. 145-152.
3. Czalin S. D. (1998). Pryncyp svobody voli v istoriyi socialnoyi filosofiyi ta filosofiyiprava [The principle of freedom of will in the history of social philosophy and philosophy of law]. Xarkiv: Osnova, 329 р.
4. Gryshhuk O. V. (2007). Lyudska gidnist u pravi: filosofski problemy [Human dignity in law: philosophical problems]. Kyyiv: Atika, 432 р.
5. Gobgauz T. Leonard (2002). Apologiya svobody. Liberalizm: antologiya [Apology of freedom. Liberalism: an anthology]. Kyyiv: Smoloskyp, 1122 р.
6. Slipushko O., Yaremenko V. (2005). Novyj tlumachnyj slovnyk ukrayinskoyi movy [New explanatory dictionary of the Ukrainian language]: u 3 t. Kyyiv: Akonit, T. 3. 864 р.
7. Filosofiya prava: (2000) [Philosophy of law]: navch. posib. / O. O. Bandura, S. A. Bublyk, M. L. Zainchkovskyj ta in.; za zag. red. M. V. Kostyczkogo, B. F. Chmilya. Kyyiv: Yurinkom Inter, 336 р.
8. Shershenevych G. F. (2001). Istoryyafylosofyyprava [History of the philosophy of law]. Sankt-Peterburg: Lan, 528 р.
9. Fyxte Y. G. (1998). Neskolko lekcyj o naznachenyj uchenogo; Naznachenye cheloveka; Osnovnye cherty sovremennoj zpoxy: sbornyk [Purpose of the person; The main features of the modern era: a collection]/ per. s nem. Mynsk: OOO "Popurry", 480 р.
10. Levishhev Ya. Znachennya prava na svobodu ta osobystu nedotorkannist: zagalnoteoretychnyj analiz [The importance of the right to liberty and security of person: a general theoretical analysis]. URL: https://www.academia.edu/6285080B296
11. Berlin I. (1998). Dvi koncepciyi svobody. Suchasna politychna filosofiya: antologiya / uporyad [Two concepts of freedom. Modern political philosophy: an anthology]. Ya Kish; per. z angl. Kyyiv: Osnovy, P. 56-113.
12. Gumbolt V. O. (2003). Predelaxgosudarstvennoj deyatelnosty [About limits of the state activity]: per. s nem. Moskva: Socyum, Try kvadrata, 200 р.
13. Gobbs T. (2000). Leviafan [Leviathan]: per. z angl. Kyyiv: Dux i Litera, 606 р.
14. Rechyczkyj V. (2007). Symvolycheskaya realnost y pravo [Symbolic reality and law]. Lvov: VNTL Klassyka, 730 р.
15. Monteske Sh. L. (1955). O duxe zakonov. Yzbrannieproyzvedenyya [About the spirit of laws. Selected works]: per. s fr. Moskva: Gosplytyzdat, рр. 155-733.
16. Pogrebnyak S. P. (2008). Negatyvna i pozytyvna svoboda v umovax demokratychnoyi socialnoyi pravovoyi derzhavy [Negative and positive freedom in a democratic social state governed by the rule of law]. Uchenye zapysky Tavrycheskogo nacyonalnogo unyversyteta ym. V. Y. Vernadskogo. Ser. "Yurydycheskye nauky", T. 21 (60), 2, рр. 67-73.
17. Ershov Yu. L. (2001). Pryncyp svobody dogovora y ego realyzacyya v grazhdanskom prave Rossyjskoj Federacyy [The principle of freedom of contract and its implementation in the civil law of the Russian Federation]: dys. ... kand. yuryd. nauk: 12.00.03. Ekaterynburg, 166 р.
18. Osyadla M. V. (2013). Aksiologichnyj vymir kategoriyi "svoboda vpravi" [Axiological dimension of the category "freedom in law"]. 61, рр. 51-57.
19. Rabinovych P. M., Xavronyuk M. I. Prava lyudynyi gromadyanyna [Human and civil rights]. Kyyiv: Atika, 464 р.
20. Slyvka S. S. (2005). Pryrodne ta nadpryrodne pravo [Natural and supernatural law]: u 3 ch. Ch. 1: Pryrodne pravo: istoryko-filosofskyj poglyad. Kyyiv: Atika, 224 р.
21. Konvenciya pro zaxyst prav lyudyny i osnovopolozhnyx svobod [Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms]: mizhnar. dok. vid 04.11.1950 (Baza danyh "Zakonodavstvo Ukrayiny" / Verxovna Rada Ukrayiny. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004
22. Kalnoj Y. Y. (2006). Fylysofyya prava [Philosophy of law]: uchebnyk. Sankt-Peterburg: Yuryd. centr Press, 259 р.
23. Gubyn V., Nekrasova E. (2000). Fylosofskaya antropologyya [Philosophical anthropology]: ucheb. posobye dlya vuz. Moskva: PЭR SE; Sankt-Peterburg: Unyversytet. kn., 240 р.
24. Spenser G. (1999). Oisti nauchnie, fylosofskye, polytycheskye. Antologyya myrovoj pravovoj misly /Anthology of world legal thought]: v 5 t. T. III. Evropa. Ameryka: XVII-XX vv. / pod red. G. Yu. Semygyna. Moskva: Misl, 829 р.
Дата надходження: 27.07.2021 р.
Ivanna Shcherbai
Institute of Jurisprudence and Psychology of Lviv Polytechnic National University, Higher education laboratory assistant
VALUES OF HUMAN RIGHTS AND FREEDOMS IN THE REALIZATION OF HUMAN DIGNITY
Human freedom has been evolving over the centuries, so it is quite ambiguous and does not stand
still, and is still a topical issue for many scientists.
There are many different divisions and definitions of freedom, and each is somewhat interesting and relevant. But freedom is the value of man, which is given to him by God and through which man can act of his own free will, without succumbing to circumstances.
The value of rights and freedoms is currently a very relevant topic, as most of our rights and freedoms are limited due to certain material and spiritual values. After all, working at work or in any structure, we often can not do as we see fit, we are always over people who control our actions and behavior in certain life situations. We cannot always use our freedom to the fullest because of certain spiritual and moral convictions.
The natural state in which people lived is a very interesting example for today's society. After all, once people had unlimited freedom and were equal. There were no poor or rich, everyone had the same opportunities, and today's people have forgotten their beginnings. Although people once did not have laws, rules that limited their freedom, but they were able to express freedom from the heart, today's society has something to learn and strive for.
It should be emphasized that freedom in its understanding is not associated with impunity and permissiveness, but on the contrary sets certain legal limits according to which the individual must act. Only when people can understand the true meaning of freedom will we be able to enhance their legal culture and legal understanding. To do this, the public services can create some legal advice to make people more legal.
Key words: freedom; natural law; human dignity; human value.
