CC BY
4
BicHiiK Нацiонального унiверситету "Львiвcька полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 4 (32), 2021
УДК 340.12 1ванна Щербай
Нацiональний унiверситет "Львiвськa полтехшка", 1нститут права, психологи та шновацшно! осв^и,
лаборантка кафедри ivashkakaktys@gmail.com
РУШ1ЙНА СИЛА ПРАВОВИХ УМОВ Г1ДНОСТ1
http: //doi.org/10.23939/law2021.32.049 © Щербай I., 2021
Правовi умови виконання людськоТ гiдноcтi у взаеминах е одним i3 важливих пи-тань в наш час. Саме пщ час взаемин у людей виникае багато конфлж^в, i тодi не варто забувати про своТ моральнi цiнноcтi, серед яких е i гiднicть людини.
Правовi умови людськоТ гiдноcтi - це обов'язки, накази, як повинна виконувати людина. Передуам на нас покладае обов'язки Бог, а вiдтак - держава у виглядi закошв, нормативно-правових аклв. А саме правовi умови людськоТ гщност проявляються в гщному виконанн1 своТх службових обов'язкiв. Наприклад, коли суддя виносить ршен-ня, воно повинне бути гщним та справедливим. Коли людина виконуе своТ cлужбовi обов'язки, вона повинна виконувати Тх гiдно та вiдповiдно до закону.
Також важливим елементом людськоТ гiдноcтi у взаеминах можна вважати догма-ти. Адже саме завдяки Тм ми бiльше довiряемо людям, що також важливо у взаеминах. Тому виконання онтолопчно-правових догматiв е вагомим у взаеминах людей, оскшьки люди повинш б1льше довiряти один одному. Проте в наш час довiра е доволi рiдкicним явищем. Здебiльшого ми можемо довiряти своТм р1дним, а в бiльшоcтi людей ми не впе-внен1.
Виконання обов'язюв можна подiлити на двi групи. До першоТ групи зараховуемо общянки, якi людина дае з власноТ волi, серед них може бути об^ниця шлюбу, обов'язок лжаря допомагати хворим тощо. До другоТ групи можна зарахувати обов'язки, як не за-лежать вiд волi оciб, а саме вiдбування вшськовоТ служби тощо.
Ключовi слова: правовi умови; людська гiднicть; догмати; виконання як рушшна
сила.
Постановка проблеми. Виконання правових умов як рушшна сила - це виконання обов'язюв та нaкaзiв, покладених на людину, по-перше, Богом, а по-друге - державою. Тому можна сказати, що виконання дуже тюно пов'язане з Конститущею Украши та iншими нормативними актами. Проте тд час виконання свого обов'язку не варто забувати i про моральш щнносп.
Аналiз доcлiдження проблеми. Це питання дослщжували зaрубiжнi та вiтчизнянi мислитель Серед них: С. Сливка, О. Мучшк, I. Кант, I. Ткач, О. Бшецький, П. Кравченко.
Мета статт полягае в тому, щоб висвiтлити питання правових умов людсько! гiднoстi, як одну з рушшних сил.
Виклад основного матерiалу. Свою "фшософда гiдностi людини" пропонуе О. Мучшк, який розумie пiд нею св^огляд, згiдно з яким самозбереження, розвиток i добробут будь-яко! людини, народу, а також усього людства перебувають у прямiй залежностi вщ дбайливого ставлення до осо-бистосп кожного iндивiда незалежно вiд його громадянства, расово!, етшчно!, релтйно! або пар-тшно! належностi. У свош працi автор видiляе також "культуру пдностГ', пiд якою розумiе стереотип поведшки, що вирiзняеться солщаршстю, доброзичливiстю, схильнiстю до взаемно! шдтримки i навiть самовiдданостi заради збереження гiдностi один одного [1, с. 23-25].
Виконання онтолопчно-правових догматiв означае бшьше, нiж просто дiяти, оскшьки йдеться про втiлення в життя зобов'язуючих онтологiчно-правових приписiв, як активне виконання природно-правового обов'язку. Це завдання, вказiвка й наказ людинi вщ Творця для виконання Його задуму як припису. Онтологiчно-правовi догми спрямоваш на виконання, вони слугують своерщним iнструктажем в обов'язково активних законних дiях. Це для людини е обов'язком активного типу, шакше вона буде шюдливим розумним елементом у синергетичнш дп природного права, заважатиме функщонуванню природно! правово! системи Всесв^у, а отже, отримуватиме вiдповiдну природно-правову санкцiю [2, с. 141].
Спираючись на Конституцiю Украши, а саме на статтю 60, де вказано, що шхто не зобов'язаний виконувати явно злочиннi розпорядження чи накази, за вщдання i виконання явно зло-чинного розпорядження чи наказу настае юридична вiдповiдальнiсть [3].
У Коментарi до Конституци Украши зазначено, що вiдповiдно до загальних правил у сферi управлшня особа, яка перебувае в умовах шдпорядкованосп iншiй особi (наприклад, вшськово-службовець, працiвник або службовець шдприемства, установи чи оргашзацн), а також особа, яка хоч i не перебувае у вщносинах пiдпорядкованостi, проте зпдно iз законом зобов'язана шдкорятися законним вимогам, зокрема представникiв влади, мае юридичний обов'язок виконувати звернеш до не! законнi накази чи розпорядження.
Термши "наказ" i "розпорядження" фактично е синонiмами. Крiм того, визнано, що термш "наказ" е родовим щодо iнших актiв управлшня. Наказ (розпорядження) - це акт управлшня, виданий уповноваженою службовою особою, який приписуе певнш особi (груш ошб) вчинити обов'язкову для не! (них) певну дда чи бездiяльнiсть. За сво!м юридичним змiстом наказ (розпорядження) може бути законним чи незаконним, зокрема злочинним.
Зпдно з ч. 2 ст. 41 Кримшального кодексу Украши наказ або розпорядження е законними, якщо вони вщдаш вщповщною особою в надежному порядку та в межах И повноважень, i за змю-том не суперечать чинному законодавству та не пов'язаш з порушенням конституцiйних прав та свобод людини i громадянина. Пiдпорядкована особа зобов'язана виконати законний наказ (розпорядження), навт якщо це пов'язано iз заподiянням шкоди правоохоронюваним iнтересам. Так, вiдповiдно до ч. 1 згадано! статтi дiя або бездiяльнiсть особи, що завдала шкоду правоохоронюваним iнтересам, визнаеться правомiрною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження.
Невиконання особою обов'язку шдкорятися законному наказу чи розпорядженню визнаеться правопорушенням, що мае наслщком притягнення ще! особи до юридично! вiдповiдадьностi. Зокрема, ст. 402 Кримшального кодексу Укра!ни передбачае кримшальну вiдповiдадьнiсть вшськовос-лужбовця за непокору, тобто вщкриту вiдмову виконати наказ начальника, а також за шше умисне невиконання наказу, а ст. 403 Кримшального кодексу Укра!ни - за необережне невиконання наказу начальника, якщо воно спричинило тяжю наслщки.
У ч. 1 ст. 62 Конституци Укра!ни передбачений виняток iз загального правила виконувати накази й розпорядження, а саме: будь-яка особа не мае юридичного обов'язку виконувати адресований !й явно злочинний наказ чи розпорядження. Це означае, що вщмова особи вщ виконання такого наказу чи розпорядження або невиконання його шшим чином не визнаеться правопорушенням i вщповщно мае сво!м правовим наслщком виключення юридично! вщповщальност за невиконання злочинного розпорядження чи наказу. Так, зпдно з ч. 3 ст. 41 Кримшального кодексу Укра!ни, не
шдлягае кримшальнш вщповщальносп особа, яка вщмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження [4].
На нашу думку, виконання обов'язюв можна подшити на двi групи. До першо! групи за-рахуемо обов'язки, яю людина дае з власно! вол^ серед них може бути обгтниця шлюбу, обов'язок лiкаря допомагати хворим тощо. До друго! групи можна вщнести обов'язки, якi не залежать вiд волi осiб, а саме вщбування вшськово! служби тощо.
Також як приклад можна навести виконання в Цившьному кодекс Укра!ни. А саме, при укладенш договору з самого початку на конкретно визначених суб'екпв може бути покладено виконання обов'язку для подальшо! реатзацп суб'ективного права. Наприклад, вiдповiдно до ч. 1 ст. 875 Цившьного кодексу Укра!ни, за договором будiвельного пiдряду пiдрядник зобов'язуеться збудувати i здати у встановлений строк об'ект або виконати iншi будiвельнi роботи вщповщно до проектно-кошторисно! документацп, а замовник зобов'язуеться надати пiдрядниковi будiвельний майданчик (фронт робiт), передати затверджену проектно-кошторисну документацiю, якщо цей обов'язок не покладаеться на пiдрядника, прийняти об'ект або закiнченi будiвельнi роботи та опла-тити !х. При укладенш договору перевезення перевiзник може зобов'язати вщправника iз самого початку належно упакувати речi, що шдлягатимуть перевезенню, i вже пiсля належно виконаного обов'язку вiдправника взяти на себе певний спектр обов'язюв з перевезення [5].
Крiм онтологiчного обов'язку, людське життя наповнене рiзноманiтними добровшьними обiтницями, обiцянками, навiть клятвами у виконанш природних догматiв. Цi дп перебувають у природно-правовому просторi, й утримання вiд проголошених (навiть ствердно, подумки) добро-вiльних дiй може бути природним правопорушенням, провиною. Адже духовш штенцп людини вплинули на природно-правову систему Всесвiту, вiдбувся факт очшування на збiльшення дози добра, яке своечасно не з'явилося. Тому необдуман^ посшшш обiти можуть послужити обманом, що квашфшуеться невиконанням онтолопчно-правових догматiв, якi випливають iз природних за-конiв мудростi, перспективи деонтолопчного розвитку, послуху. Носи об^нищ повиннi бути у вiрi виконання, впевнеш в собi, iз сердечною згодою та навiть iз закликом до жертовност [2, с. 141].
До одше! з найважливiших об^ниць можемо вiднести подружнiй обiт. Адже двое людей з власно! волi створюють нову сiм'ю. Обiцяють перед Богом любов, вiрнiсть, чеснiсть подружню, послух подружнiй - як вияв любов^ i не залишати один одного аж до смертi. Саме така об^ниця мае дуже велику силу, адже ми даемо И перед Богом та зобов'язуемось виконувати певш обов'язки.
Стаття 29 Загально! декларацп прав людини, прийнято! Генеральною Асамблеею Об'еднаних Нацiй 10 грудня 1948 р. передбачае, що кожна людина мае обов'язки перед суспшьством, у якому розвиваеться як особистють. Вщповщно до цього положення на обговорення Об'еднаних Нацiй та св^ово! громадськостi Мiжнародною Радою взаемодп був представлений проект Загально! декларацп обов'язюв людини. У преамбулi проекту визначено, що обов'язки людини невщдшьш вщ !! прав, не може бути прав людини без !! обов'язюв, i тiльки усвiдомлюючи сво! обов'язки поряд з правами, можна досягти справжньо! свободи, справедливостi та загального миру. Зневага до обов'язюв або усунення вiд !х виконання породжуе конфлiкти мiж людьми та створюе проблеми, враховуючи глобальш. Створення спшьними зусиллями такого свiту, в якому люди можуть почува-тися в безпещ, мати можливiсть вшьно жити та нормально розвиватися, не боячись за свое майбутне, проголошено як високе прагнення людей. 1хш обов'язки мають визначатися не тшьки i не стiльки владою закону, скшьки свiдомiстю, совiстю i розумом само! людини, розум^ися однаково повсюд-но i бути основою загального миру й безпеки на планет Земля [6].
Обов'язок е одшею з основних рис етики i морально! свщомосп; моральний обов'язок особи-стостi, групи осiб, класу, народу та ш., що постае перед ними як конкретне практичне завдання. Обов'язок - це внутршне спрямування людини до дотримання певних моральних норм i цiнностей, що юнують у суспiльствi; така позитивна цшшсна орiентацiя, яку не можливо здшснити без елементу самопримусу, вольового зусилля. Тому виконання обов'язюв передбачае наявшсть вшь-но! волi. Дiя, вчинена пiд впливом зовнiшнього примусу або в результат насильства, не мае етич-
ного значення. Моральний обов'язок слщ в^^зняти вiд рiзноманiтних сощальних вимог - гро-мадських, виробничих та iн. (професiйний обов'язок, вшськовий обов'язок тощо). Моральний обов'язок орieнтований на особисту цiннiсть людини, безумовну повагу до людсько! гiдностi, утвердження гуманностi. Саме така вiдмiннiсть мiж емпiричними, морально санкцiонованими сус-пшьними вимогами i власне моральним обов'язком особистост iнодi створюе внутрiшнiй конфлшт, який може бути вирiшений тшьки людиною як вiдповiдальним суб'ектом свого морального вибору. В юторп етики i моралi трактування природи i походження обов'язку е однieю з найскладшших проблем. Джерело й основа обов'язку були пов'язаш з тим чи шшим розумшням морально! необ-хiдностi i вбачались: у Божих заповщях, апрiорному моральному законi (категоричному iмперати-вi), космiчних законах, людськш природi, прагненнi людини до насолоди або щастя, суспiльних настановах та ш. На розумiння морального обов'язку вагомий вплив мала також вщповщь на запи-тання про те, хто або що визначае його змют: Бог, "Божественний розум" (неопротестантизм, неото-мiзм), суспiльство (соцiально-апробативнi теорп), совiсть (Фiхте), моральне почуття (теорiя морального почуття) тощо. Питання про межi обов'язку також мае неоднозначне поняття. Тож пред-ставники деонтолопчного iнтуïтивiзму вважали за важливе для обов'язку виконувати саме дда, а не мотиви, якими керуеться людина. Представники теорiï морального блага, навпаки, надають вирша-льне значення природi мотиву. Обов'язок, як духовно-моральний феномен суспiльного життя, мае конкретно-юторичний характер. Кожна епоха, сощальна група, етнiчна або релiгiйна спшьнота ма-ють свое уявлення про обов'язок, що складаеться з ix власноï культури iз властивими 1м цшностя-ми. Загальнi моральнi вимоги можуть лише виробляти суспшьство загалом на основi iсторичного та колективного досвщу людей. Вирiшення проблем морального обов'язку вщносно тiеï або iншоï конкретноï ситуацiï е особистою справою окремоï людини. Кожна людина повинна не тшьки усв> домлювати об'ективний змют обов'язку, але й нести вщповщальнють перед своею совiстю, на якш, у загальному пiдсумку, зосереджуеться онтолопчний аспект ïï моральних зобов'язань. Обов'язок охоплюе усвщомлення мотивiв поведшки на основi моральних почуттiв. Усвщомлення обов'язку допомагае людинi подолати розрив мiж тим, що е, i тим, що буде. Тож виконання обов'язюв може бути пов'язане iз запереченням певних моральних норм i цшностей. Фундаментальш змiни у свiтоглядi сучасно1' людини зумовлюють появу протилежних етичних i фiлософськиx висновкiв щодо умов ïï сучасного iснування в цшому та проблеми морального обов'язку зокрема. Такими е, з одного боку, переконання багатьох сучасних фiлософiв про принципову неможливють формування ушверсальних основ морального обов'язку, з шшого - активний пошук його нових принципiв, зокрема iмперативи такоï дiяльностi, якi не були б руйшвними для можливостей життя в майбутньому (Йонас), забезпечувала б виживання людського роду як реальноï комунiкативноï спiльноти (Апель) [7, с. 442-443].
Яскравим прикладом виконання е громадський обов'язок, у якому вщображаеться пдшсть людей. Адже саме при виконанш громадського обов'язку люди взаемодiють мiж собою, тим самим проявляючи свою громадську позицiю. Прикладом громадського обов'язку е згадувана уже Рево-лющя гiдностi.
Недарма протести на Майдаш Незалежностi 2014 року називають Револющею гiдностi, тому що кожен свщомий громадянин розумiв у той час свш громадянський обов'язок, свою громадянсь-ку позицiю. Якщо не я, то хто на моему мющ? Люди шшли на Майдан, щоб вiдстояти свою позицiю та захистити своï переконання. Прогресивною ланкою в цш боротьбi була молодь, нова генеращя, для якоï не було байдужим майбутне краïни, в якш вони живуть. У цш ситуацп кожен свiдомий украïнець проявив свою пдшсть. Украшському народовi дорогою цшою далася Революцiя гiдностi, тому хотшось би бачити результати дiяльностi на вшх ланках влади. Революцiя пдносп заклала початок для бущвництва украïнськоï громадянськоï нацiï, оскiльки протестуючi дiяли пiд громадянсь-кими гаслами, за про европейську Украшу, проти корупцп, мiлiцейськоï тиранiï, обмеження прав людини, за свободу ЗМ1. Револющя гiдностi поставила новi акценти, яю спрямованi на формування i встановлення загальноукраïнськоï iдентичностi. Ця революцiя та наслщки пiслямайданниx проце-
шв почали об'еднувати громадян, стали потужним поштовхом до пробудження нащонально! самосвщомост та нащонально! гордосп, люди стали пишатися тим, що е украшцями. Укрaiнцi почали усвiдoмлювaти себе як громадяни, кoтрi здaтнi впливати на поди, що вщбуваються в кра!ш. Набувае рис громадянсько! щентичност загальноукрашська iдeнтичнiсть, що передбачае не тшьки визначення себе громадянином ще! кра!ни, але й активну участь у ii життi [8, c. 65].
Варто зазначити, що в наущ значення обов'язку розглядаеться по^зному. Як зазначав I. Кант, основу обов'язку пoтрiбнo шукати не в прирoдi людини або в тих обставинах у свт, в як вона поставлена, а виключно в поняттях чистого розуму [9, с. 4]. I. 1ль!н писав, що люди, яю не зна-ють сво!х oбoв'язкiв, не можуть й дотримуватися !х; люди, якi не знають сво!х повноважень, дoвiльнo перевищують !х або ж боягузливо поступаються силi; люди, якi не бажають визнавати заборон, легко забувають дисциплiну або виявляються приреченими на правову нeoсуднiсть [10, с. 24]. Своею чергою, у тлумачному словнику зазначено, що обов'язком е те, чого треба безумовно дотримуватися, що треба безвщмовно виконувати вiдпoвiднo до власного сумлiння та вимог суспшьства [11].
До oбiцянoк можемо вiднoсити дружш oбiцянки, якi дaнi привселюдно, тобто публiчнo. Пуб-лiчниx oбiцянoк е багато, тому видшимо тiльки одну, а саме - общянку винагороди.
Важливим iнструмeнтoм отримання кращого результату е публiчнa oбiцянкa винагороди за результатами конкурсу. У випадках, коли такий результат впливае на все суспшьство, держава, як представник суспшьних iнтeрeсiв, повинна брати активну участь у цьому процесс Держава може фшансувати конкурси, що проводяться в штересах всього суспiльствa, та повинна нести вщпо-вiдaльнiсть за невиконання покладених на не! зобов'язань. Можливють бути засновником конкурсу можна визнавати за державою. Ч^ке правове регулювання здaтнoстi держави бути засновником конкурсу, що проводиться в загальнодержавних штересах, е важливим аспектом захисту прав та штерешв учасниюв конкурсу [12, с. 48].
Як зoбoв'язуючi норми, oнтoлoгiчнo-прaвoвi догмати iснують для того, щоб !х втiлювaти в життя людини, доводити цю дiю до бажаного результату i бути готовим здшснювати нoвi онтолоп-чнi вчинки та виробляти бажання захищати й тдносити суверенне верховенство природного права в духовному свт [2, с. 141].
Зoбoв'язуючi норми - це норми, яю встановлюють певний обов'язок для особи вчиняти т чи iншi ди.
Висновки. Саме у взаеминах в людей виникае багато конфлштв, при яких не варто забувати про сво! мoрaльнi щнносп, серед яких е i пдшсть людини. Виконання правових умов - це виконан-ня oбoв'язкiв та нaкaзiв, покладених на людину насамперед Богом, а вщтак державою. Тому можна сказати, що виконання дуже тюно пов'язане з Конститущею Украши та iншими нормативними актами. Варто виконувати покладеш на нас обов'язки по совют та вщповщно до моральних принци-пiв, проте так, щоб це не суперечило закону. Це яскраво проявляеться у виконанш свого грома-дянського обов'язку, адже тшьки при взаемоди людей i за нaявнoстi !х спшьно! мети буде досягне-но устху.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Мучник А. Г. (2009). Философия достоинства, свободы и прав человека. К.: Парламент. изд-во.
696 с.
2. Сливка С. С. (2014). Проблеми фшософп права : навч. поаб. К.: Л1га-Прес. 160 с.
3. Конститущя Украши в1д 28.06.1996 № 254к/96-ВР (в ред. в1д 30.09.2016). База даних "Зако-нодавство Украши" / Верховна Рада Украши. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.
4. Конститущя Украши. Науково-практичний коментар. (2011). URL: https://textbook.com.ua/pravo/ 1474610935/s-4?page=63.
5. Цив1льний кодекс Укра!ни в^д 16.01.2003 № 435-IV (в ред. в1д 01.01.2019). База даних "Законодавство Украши" / ВР Укра!ни. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15.
6. Загальна декларащя прав людини : мiжнар. док. вщ 10.12.1948. База даних "Законодавство УкраИни" / ВР Укра!ни. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015.
7. Бiлецький О. (2002). Обов'язок. Фшософський енциклопедичний словник / В. I. Шинкарук (голова редкол.) та ш.; Л. В. Озадовська, Н. П. Полiщук (наук. ред.); I. О. Покаржевська (худ. оформл.). К.: Абрис. 742 с.
8. Кравченко П. (2003). Пдтсть людини як щнтсний принцип И сощального буття. Фшософсью обрИ: наук.-теорет. часоп. Полтава: ПДПУ iM. В. Г. Короленка, Вип. 9. С. 1-5.
9. Кант И. (1912). Основоположение к метафизике нравов / под ред. В. М. Хвостова. М.: Тип. Вильде.
10. Ильин И. А. (1993). О сущности правосознания / подгот. текста и вступ. ст. И. Н. Смирнова. М.: Рарогъ.
11. Великий тлумачний словник сучасно! укрансько! мови (2009). (з дод., допов. та CD) / уклад. i голов. ред. В. Т. Бусел. К.; 1ртнь: ВТФ "Перун". 1736 с.
12. Ткач I. В. (2012). Участь держави у зобов'язаннях з публ1чно! общянки винагороди за результатами конкурсу. Наука i практика. С. 45-48.
REFERENCES
1. Muchnyk A. G. (2009). Fylosofyya dostoynstva, svobodi y prav cheloveka. [Philosophy of dignity, freedom and human rights] K.: Parlament. yzd-vo. 696 p.
2. Slyvka S. S. (2014). Problemy filosofiyi prava [Problems ofphilosophy of law]: navch. posib. K.: LigaPres. - 160 p.
3. Konstytuciya Ukrayiny (2016). [The Constitution of Ukraine] vid 28.06.1996 254k/96-VR (v red. vid 30.09.2016). Baza danyh "Zakonodavstvo Ukrayiny" / Verxovna Rada Ukrayiny. URL: http://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/254k/96-vr.
4. Konstytuciya Ukrayiny (2011). [The Constitution of Ukraine]. Naukovo-praktychnyj komentar. URL: https://textbook.com.ua/pravo/1474610935/s-4?page=63.
5. Cyvilnyj kodeks Ukrayiny (2019). [Civil Code of Ukraine] vid 16.01.2003 435-IV (v red. vid 01.01.2019). Baza danyh "Zakonodavstvo Ukrayiny" / VR Ukrayiny. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15.
6. Zagalna deklaraciyi prav lyudyny (2019). [Universal Declaration of Human Rights]: mizhnar. dok. vid 10.12.1948. Baza danyh "Zakonodavstvo Ukrayiny" / VR Ukrayiny. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995_015.
7. Bileczkyj O. (2002). Obovyazok. Filosofskyj encyklopedychnyj slovnyk [Duty. Philosophical encyclopedic dictionary] / V. I. Shynkaruk (golova redkol.) ta in.; L. V. Ozadovska, N. P. Polishhuk (nauk. red.); I. O. Pokarzhevska (hud. oforml.). Kyyiv: Abrys. 742 p.
8. Kravchenko P. (2003). Gidnist lyudyny yak cinnisnyj pryncyp yiyi socialnogo buttya. [Human dignity as a value principle of its social existence.] Filosofski obriyi: nauk.-teoret. chasop. Poltava: PDPU im. V. G. Korolenka, Vyp. 9. Р. 1-5.
9. Kant Y. (1912). Osnovopolozhenye k metafyzyke nravov [Fundamentals of the metaphysics of morals]/ pod red. V. M. Xvostova. Moskva: Typ. Vylde.
10. Ylyn Y. A. (1993). O sushhnosty pravosoznanyya [About the essence of legal consciousness]/ podgot. teksta y vstup. st. Y. N. Smyrnova. Moskva: Rarogi.
11. Velykyi tlumachnyj slovnyk suchasnoyi ukrayinskoyi movy (2009). [Large explanatory dictionary of the modern Ukrainian language] (z dod., dopov. ta CD) / uklad. i golov. red. V. T. Busel. K.; Irpin: VTF "Perun". 1736 p.
12. Tkach I. V. (2012). Uchast derzhavy u zobovyazannyax z publichnoyi obicyanky vynagorody za rezultatamy konkursu [Participation of the state in the obligations of the public promise of remuneration based on the results of the competition]. Nauka i praktyka. Р. 45-48.
Дата надходження: 14.10.2021 р.
Ivanna Shcherbai
Lviv Polytechnic National University, Institute of Institute of Law, Psychology and Innovative Education, Higher education laboratory assistant
THE DRIVING FORCE OF LEGAL CONDITIONS OF DIGNITY
The legal conditions for the fulfillment of human dignity in relationships are one of the most important issues today. It is during relationships that people have many conflicts, and then we should not forget about their moral values, among which is human dignity.
The legal conditions of human dignity are the duties and orders that a person must carry out. First of all, God imposes responsibilities on us, and then the state in the form of laws, regulations. Namely, the legal conditions of human dignity are manifested in the dignified performance of their official duties. For example, when a judge makes a decision, it must be dignified and fair, and when a person performs his or her duties, he or she must perform them with dignity and in accordance with the law.
Dogmas can also be considered an important element of human dignity in relationships. After all, it is thanks to them that we trust people more, which is also important in relationships. Therefore, the implementation of ontological and legal dogmas is important in human relationships, because people need to trust each other more. However, nowadays trust is a very rare phenomenon. For the most part, we can trust our family, and most people are not sure.
Duties can be divided into two groups. The first group includes responsibilities that a person gives of his own free will, among them may be the vow of marriage, the duty of a doctor to help the sick, and so on. The second group includes responsibilities that do not depend on the will of individuals, such as military service and so on.
Key words: legal conditions, human dignity, dogmas, performance as a driving force.
