CC BY
7
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 2 (30), 2021
УДК 340.12
1ванна Щербай
лаборантка кафедри Навчально-наукового iнституту права, психологи та шновацшно! освiти Нацюнального ушверситету "Львiвська полтехшка",
ivashkakaktys@gmail.com
ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ ПРАВ I СВОБОД ЛЮДИНИ, II Г1ДНОСТ1
http://doi.org/10.23939/law2021.30.116 © Щербай I., 2021
Методолопчш засади дослщження людськоТ гiдностi в реалiзацп прав i свобод людини криються в об'ективних законах природи й сусшльства, об'ективних законо-мiрностях дiйсностi. Основний змiст цих об'ективних закошв полягае у методологiчних характеристиках людськоТ гiдностi, якi випливають iз природних закономiрностей розвитку людини.
Загалом методолопя людськоТ гiдностi полягае, на мою думку, в ордолопчних, екзистенщальних, трансцендентальних установках iз використанням мiждисциплiнар-них методiв та методики реалiзацil (дотримання, виконання, використання, застосу-вання) прав i свобод.
Дотримання, виконання, використання та застосування в^щграють важливу роль у нашому повсякденному життц адже ми стикаемось з ними щодня та користуемось ними, самi цього не усвiдомлюючи.
До основних методолопчних принцип1в дослiдження людськоТ гщност належать: принцип об'ективностi, принцип детерм^зму, принцип взаемозв'язку i взаемодп, принцип розвитку, зв'язок внутршнього св^у людини з ТТ культурологiчною дiяльнiстю, вiднаходження людиною себе самоТ, буттевкть, еволюцiйнiсть тощо.
Людська гiднiсть грунтуеться також на принципi взаемозв'язку та взаемодп. Йдеться про взаемний зв'язок людини iз Всесвiтом, залежнiсть людини вщ природних явищ i взаемодп людини i свiту з обох сторш стосовно один одного. Мiж людиною i свiтом iснуе сощальна взаемодiя, яка визначае ступiнь людськоТ гщность
Ключовi слова: людська гщшсть; духовна екзистенцiя; методологiчнi засади.
Постановка проблеми. 1нструментарш методики дослiдження людсько! гiдностi враховуе те, що людина мае трансцендентальний характер. Адже вона бшьше тяжie до духовно! особи, яка свою фiзичнiсть використовуе як додаток.
Аналiз дослiдження проблеми. Це питання дослiджували немало науковцiв та вщомих людей, серед них: С. Сливка, В. Ортинський, А. Романова, А. Столяренко, Я. Бугерко.
Мета полягае у тому, щоб дослщити принципи та методи дослщження прав i свобод людини та и гщносп.
Принципи та методи до^дження прав i свобод людини, И гiдностi
Виклад основного матерiалу. Дiяльнiсть людини здшснюеться за певними установками з використанням певних методiв, пiдходiв, засобiв, прийомiв, якi людинi пропонують або вона сама !х вибирае, щоб забезпечити собi гiдне мiсце в суспшьствь Але цi методи ще й треба застосувати до вибраних установок так, щоб не порушити закономiрно! процедури. 1накше кажучи, повинна юнувати певна методологiчна методика. Взявши за основу фiлософсько-правовi пiдходи до методологи [1, с. 10-22], сформулюемо власну дефiнiцiю.
Вважаемо, що зазначенi установки е антрополопчними, навiть метаантропологiчними, яю всебiчно зорiентовують людину на вибiр методологiчних шлях1в. Важливо зауважити, що кожен методолопчний шлях повинен бути онтолопчним, оскiльки неонтологiчнi установки ведуть у бш зла, порушення гармони Всесвгту.
Мiждисциплiнарнi методи дослiдження людсько! гiдностi можна запозичити з рiзних наук, зокрема антропологи, метаантропологн, фшософи, релш!, бюлогн, медицини, психологи, педаго-гiки, соцюлогн, культурологи, етнографи тощо.
У науковiй лiтературi зазначають, що, оргашзовуючи дослiдження, потрiбно оптимально поеднувати комплекс методiв, дбаючи, щоб таке поеднання забезпечило отримання рiзнобiчних вщомостей про розвиток особистостi чи колективу. Використовуваш методи повиннi забезпечити одночасне вивчення дiяльностi, спiлкування та шформованосп особистостi. Водночас вони мають вщображати динамiку розвитку окремих якостей впродовж усього процесу дослiдження, забезпечити постшне отримання вiдомостей про об'ект дослщження iз якнайбшьшо! кiлькостi джерел, що дасть змогу аналiзувати не тшьки перебiг процесу, а й умови, в яких вш вщбуваеться [2, с. 27]. Дослiдження людсько! пдност е складним i довготривалим, воно утруднене передусiм тим, що людина дослiджуе людину, тому оцшки суб'ективнi.
У методологiчнiй методицi застосовуються педагогiчнi здобутки. Зокрема, В. Ортинський вважае, що методика враховуе специфiчнi особливi закономiрностi навчання (у нашому випадку -дослiдження), накопичуе технолопчний iнструментарiй, що допомагае оптимальними методами i засобами засвоювати змiст пе! або шшо! дисциплiни (у нашому випадку - людсько! характеристики), оволодiвати досвщом предметно! дiяльностi, оцшними вiдносинами [3, с. 9].
Духовшсть людини (за словами О. Меня) - це все те, що вiдрiзняе людину вщ тварини. Духовна людина завжди готова послужити тому, хто потребуе, терплячому, погордженому, скривд-женому. Бог любить бщного не тому, що вш бiдний, а тому що несправедливо покривджений. Духовшсть - це збереження моральних i духовних традицiй предкiв, це вщкритють до трансцендентного [4, с. 135-136]. Тшьки з поняття духовносп випливае рiзноплановiсть методики.
Отже, методолопя (вiд гр. - дорога, шлях, теорiя, вчення) - це теорiя пiзнання, дослiдження, iнтерпретацi! наукового тдходу до вирiшення прикладних проблем [5, с. 25]. Розглянувши поняття та значення установок, методiв i методики, доцшьно зупинитись на принципах тзнання людсько! гiдностi.
До основних методолопчних принципiв дослiдження людсько! гiдностi належать: принцип об'ективносп, принцип детермiнiзму, принцип взаемозв'язку i взаемодi!, принцип розвитку, зв'язок внутршнього свiту людини з !! культурологiчною дiяльнiстю, вiднаходження людиною себе само!, буттевють, еволюцiйнiсть тощо.
Принцип методолопчно! об'ективностi, на нашу думку, полягае у тому, що людина реалiзуе цшшсне ставлення до життедiяльного обов'язку, до об'ективно! реальносп, де вiдображаеться тiльки те, що справдi належить !й, тобто факти, закономiрностi й механiзми. Методологiчна об'ектившсть вiдображае не тiльки реальнi ди людини, а i !! почуття, думки i навiть пристрастi, хоча вони не належать до онтолопчних. Принцип об'ективносп не тiльки характеризуе змют буття людсько! гiдностi, а й впливае на методолопчш установки та методику в процес !! розроблення iз вказанням певно! послщовность Тобто це об'ективна реальнiсть реалiзацi! цього принципу.
Методолопчний принцип детермшзму (вщ лат. - обмежую, визначаю), як нам видаеться, випливае з того, що конкретна людська гiднiсть стверджуе об'ективну закономiрнiсть i причинну зумовлешсть досягнення саме таких людських якостей. Фактично цей принцип е казуальним, вш вiдображаe причинно-наслiдковi зв'язки, яю об'ективно iснують у свiтi. Крiм того, виявляються причини тих чи шших методологiчних явищ та !хш наслiдки. Встановлення причин набуття тих чи шших прав i свобод людини як основних чинникiв пдносп е важливою умовою методолопчно! тактики i стратеги. Йдеться про реатзащю людиною сво!х обов'язкiв та збереження в цшсносп свое! гiдностi. У разi порушення ще! цiлiсностi потрiбно знайти причини.
Людська гiднiсть грунтуеться також на принципi взаемозв'язку та взаемоди. Йдеться про взаемний зв'язок людини iз Всесвiтом, залежнiсть людини вщ природних явищ i взаемоди людини i свiту з обох сторш стосовно один одного. Мiж людиною i свiтом iснуe сощальна взаeмодiя, яка визначае ступiнь людсько! гiдностi.
Пiд соцiальною взаeмодieю вчеш розумiють процес безпосереднього чи опосередкованого впливу соцiальних об'eктiв один на одного, у якому сторони, що взаeмодiють, пов'язаш циклiчною причинною залежшстю. Соцiальна взаeмодiя як вид зв'язку являе собою iнтегрованiсть дiй, функщо-нальну координацию !хшх наслiдкiв, тобто систему дш. Взаeмодiя, що виникае iз спшьно! участi об'eктiв у складнш, рухомiй сiтцi соцiальних вщносин, задае способи реашзаци спшьно! дiяльностi, будучи основою суспшьно! солiдарностi [6, с. 993]. Розглядуваний принцип випливае з факту юнування дослiджуваних явищ в оточент iнших, з якими вони перебувають у певних вщносинах, що характери-зуються взаемовпливом. Якщо дослiджуване явище потрапляе в шшу систему взаeмовiдносин, то i воно змiнюeться пiд новими впливами, i у певний спосiб змшюе цю систему. У наущ використовуеться теорiя систем, яка розглядае певну групу явищ чи об'eктiв, яю перебувають у сггщ стiйких взаемо-зв'язюв, у рол елементiв единого структурного комплексу, що функщонуе як цше, тобто як система. Системнi властивосп цiлого, якi виникають при цьому, справляють зворотний вплив на елементи, процеси, якi вiдбуваються всерединi системи [5, с. 27].
Людина протягом життя перебувае у рiзноманiтних системах: осв^и, науки, культури, виробництва тощо. Завдяки принципу взаемозв'язку i взаемоди людська пдшсть у цих та шших системах збер^ае цiлiснiсть, хоча й зазнае змш. Цi змши бувають позитивними i негативними. Негативш змiни в людськiй гiдностi виправляються за допомогою iнших методологiчних прин-ципiв, зокрема принципу розвитку.
Для методологи людсько! пдносп принцип розвитку важливий тим, що онтологiчним завданням передбачено процес переходу людини з одше! системи (стану) в шшу, але досконалiшу. У такий спошб здiйснюeться розвiй творчостi, пiднесення культуролопчних здобуткiв людини до стану загальнолюдських цшностей.
Принцип розвитку, який вщображае факт постiйних змiн в навколишньому свт i людях. Дослiджуванi рiзноманiтнi явища потрiбно розглядати як зрiз на шляху неперервно! !х змши iз певними тенденцiями, спрямованими з минулого в майбутне. Важливо розкрити тенденци та зрозу-мiти !хш рушi!, знайти за необхiдностi способи змш [5, с. 27]. Без принципу розвитку неможливо формувати методолопю дослщження людсько! пдносп. Адже потрiбно видiлити гiднi характеристики людини в динамщь Оцiнка людських якостей у цих випадках бiльше наближатиметься до об'eктивностi.
Беручи до уваги принцип взаемозв'язку i взаeмодi!, а також принцип розвитку, можна вивести такий методолопчний принцип, як зв'язок внутршнього св^у людини з !! культуролопчною дiяльнiстю. Методологiчний змiст цього принципу полягае у тому, що зовшшня дiяльнiсть людини, !! наслщки мають екзистенцiальне вiдображення, вiдбиток. За результатами творчосп людини можна певною мiрою дослiдити прояви елементiв людсько! пдносп в час пращ над продуктом. А взявши для анатзу максимальну кшьюсть здобуткiв людини, можна з бшьшою ймовiрнiстю оцiнити людську пдшсть автора продукту.
Принципи та методи до^дження прав i свобод людини, ii гiдностi
Дослщження методологи людсько! пдносп здiйснюeться, на нашу думку, також i на ochobí принципу вщнаходження людиною себе само!. Адже тд час життeдiяльностi людина часто забувае про сво! онтологiчнi обов'язки, про те, що вона передусiм духовна, а не фiзична особа. Знаходити себе в соцiумi людина повинна часто. Задаючи собi такi запитання, як "що я роблю для ближ-нього?", "яка користь вiд мене суспшьству, державi?" тощо, людина реалiзовуе й шший принцип -принцип буттевосп.
Iнтелiгiбельна та сенсибельна дiяльнiсть людини формуе реальну !! буттевiсть як методо-логiчний принцип дослiдження пдносп. Принцип буттевостi випливае i3 духовно! екзистенцн.
Пiд духовною екзистенцiею дослщники розумiють спосiб одухотвореного iснування (само-буття) на засадах внутрiшньо!' свободи, вщповщальноси, осмислено! активностi, що дае змогу прогнозувати та конструювати власне майбутне у ствпричетност до Ушверсуму. У пiдсумку утворюеться духовна реальнють людини як суб'ективоване вiдчуття едносп з трансцендентним Сущим [7, с. 69]. Духовна екзистенщя е утверджувальним чинником того, що людина перебувае у сташ буттевосп. I навт бшьше, здiйснюючи методологiчний аналiз пдносп за допомогою духовно! екзистенцн (штелтбельно! та сенсибельно! дiяльностi), можна оцшити ступiнь гiдностi людини. Адже пдшсть людини мае розумовi, почуттевi та фiзичнi прояви, якi повиннi мати онто-логiчну, буттевiсну характеристику.
Методолопя дослiдження людсько! гiдностi формуеться на принцип еволюцiйностi. Зви-чайно, еволюцшшсть доцiльно поеднувати з iсторичнiстю, архетипами культур галузi людино-знавства, обгрунтуванням людсько! гiдностi.
Поняття людсько! пдносп (як i будь-яю поняття) зазнають змш у процесi еволюцi!. Один юторичний перiод характеризувався одними людськими пдностями, другий - iншими тощо. Але змша гiдностей потребуе перевiрки на онтологiчнiсть. Навiть природна еволющя може в деяких випадках вщходити вiд онтологiчних принципiв. Необхiдно звернути увагу на буттевий досвiд, який е принципово важливим у людськш гiдностi.
Висновки. Методологiчнi засади дослщження людсько! гiдностi в реалiзацi! прав i свобод людини мають сво! установки, методи, методику та принципи. Цей методолопчний шструментарш потребуе ордолопчного, екзистенщального, трансцендентального дослiдження. У такш методо-логiчнiй едностi дослiдження мае загальнолюдську цiннiсть.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Сливка С. С., Романова А. С. (2018). Фшософ1я права: навч. поаб. Вид. 3-те, переробл. i допов. Льв1в: .Шга-Прес. 316 с.
2. Фщула М. М. (2009). Педагопка: навч. поаб. 3-те вид., стер. К.: Академвидав. .500 с.
3. Ортинський В. Л. (2017). Педагопка вищо!' школи: тдручник. Льв1в: Вид-во Льв1всько!' полггех-шки. 500 с.
4. Кислашко О. П., Свдашч У. Л. (2017). Християнсьш чесноти особистосп: навч. поаб. К.: Духовна в1сь. 448 с.
5. Столяренко А. М. (2000). Юридическая педагогика 6 курс лекций. М.: Экмос. 496 с.
6. Всемирная энциклопедия: философия (2001). Гл. науч. ред. и сост. А. А. Грицанов. М.: Аст, Минск: Харвест, Современный литератор. 1312 с.
7. Бугерко Я. (2017). Буттев1сть духовносп в оптищ методолопчного анал1зу. Психологiя i сустль-ство. № 1 (67). С. 62-72.
REFERENCES
1. Slyvka S. S., Romanova A. S. (2018). Filosofiya prava [Philosophy of law]: navch. posib. Vyd. 3, pererobl. i dopov. Lviv: Liga-Pres. 316 р.
2. Ficzula M. M. (2009). Pedagogika [Pedagogy]: navch. posib. 3-tye vyd., ster. Kyyiv: Akademvydаv. 500 р.
3. Ortynskyj V. L. (2017). Pedagogika vyshhoyi shkoly: [Pedagogy of high school] pidruchnyk. Lviv: Vyd-vo Lvivskoyi politexniky. 500 р.
4. Kyslashko O. P., Sidanich U. L. (2017). Hrystyyanski chesnoty osobystosti [Christian virtues of personality]: navch. posib. K.: Duxovna vis. 448 р.
5. Stolyarenko A. M. (2000). Yurydycheskayapedagogyka [Legalpedagogy]. 6 kurs lekcyj. M.: Ekmos. 496 р.
6. Vsemyrnaya encyklopedyya: fylosofyya (2001). [World Encyclopedia: Philosophy]/ gl. nauch. red. y sost. A. A. Gryczanov. M.: Ast, Mynsk: Xarvest, Sovremenni lyterator. 1312 р.
7. Bugerko Ya. (2017). Buttyevist duxovnosti v optyci metodologichnogo analizu [The existence of spirituality in the optics of methodological analysis]. Psyxologiya i suspilstvo. 1 (67). Р. 62-72.
Дата надходження: 24.03.2021 р.
Ivanna Shcherbai
Institute of Jurisprudence and Psychology at Lviv Polytechnic National University, Higher education laboratory assistant
PRINCIPLES AND METHODS OF RESEARCH OF HUMAN RIGHTS AND FREEDOMS OF HIS DIGNITY
The methodological principles of the study of human dignity in the realization of human rights and freedoms lie in the objective laws of nature and society, the objective laws of capacity. The main content in these objective laws is the methodological characteristics of human dignity. These methodological characteristics follow from the natural laws of human development.
In general, the methodology of human dignity can, in my opinion, in ordological, existential, transcendent institutions using interdisciplinary methods and techniques of realization (before the implementation, execution, use, application) of rights and freedoms.
Before use, execution, use and application play an important role in our universal life, if we meet every day and can not communicate them.
The main methodological principles of the study of human dignity include: the principle of objectivity, the principle of determinism, the principle of interconnection and interaction, the principle of development, the connection of the inner world of man with his culturological activity, finding himself, being, evolutionary, and so on.
Human dignity is also based on the principle of interconnectedness and interaction. It is about the relationship of man with the universe, the dependence of man on natural phenomena and the interaction of man and the world on both sides in relation to each other. There is a social interaction between man and the world, which determines the degree of human dignity.
Key words: human dignity; spiritual existence; methodological principles.
