CC BY
48
УДК 340.12 (447) Л. В. Ярмол
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полгтехшка", доцент кафедри теори та фiлософii права, канд. юрид. наук, доц.
С. Вандьо
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полгтехшка",
студентка IV курсу
ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ СВОБОДИ ТА II ВЗАеМОЗВ'ЯЗОК 13 ПРАВОМ
© Ярмол Л. В., Вандьо С., 2015
Проанаизовано загальнотеоретичш положення щодо розумiння cyTHOCTi свободи. Розкрито поняття, значення свободи. Охарактеризовав окремi види свободи. Проана-л1зовано взаемозв'язок свободи та права. З'ясовано сшввщношення "свободи у правГ' та "права на свободу" та i'x значення.
Ключовi слова: свобода , права, право, людина, вщповщальнкть, держава.
Л. В. Ярмол, С. Вандьо
ПОНЯТИЕ, ЗНАЧЕНИЕ СВОБОДЫ И ЕЕ ВЗАИМОСВЯЗЬ С ПРАВОМ
Проанализированы общетеоретические положения относительно понимания сущности свободы. Раскрыто понятие, значение свободы. Охарактеризованы отдельные виды свободы. Проанализирована взаимосвязь свободы и права. Выяснено соотношение "свободы в праве" и "права на свободу" и их значение.
Ключевые слова: свобода, права, право, человек, ответственность, государство.
L. V. Yarmol, S. Vandyo
THE NOTION AND THE MEANING OF FREEDOM AND ITS CONNECTION WITH LAW
General theoretical principles regarding the understanding of the essence of freedom are analyzed. The notion and meaning of freedom are outlined. Certain types of freedom are characterized. A connection between freedom and law has been identified. The correlation between "freedom in law" and "rights for freedom" and their meanings are established. Key words: freedom, rights, law, person, responsibility, state.
Постановка проблеми. Свобода - це складне, а деякою мiрою неоднозначне явище, яке виступае людською можливютю власного вибору та незалежшстю ввд впливу зовшшшх чинниюв. Свобода е природною ознакою, втшенням сенсу життя людини та ii призначення. Вона розкривае усю сутшсть людини i слугуе ii життевим орiентиром.
Питання свободи як теоретико-правовое' категори характеризуются варiативнiстю пiдходiв до ii визначення, неоднорщтстю думок щодо ii властивостей та новими дослвдженнями ii багатогранних проявiв. Саме тому доцшьно буде дослвдити таке складне, проте не менш важливе явище, як свобода та розкрити ii суть.
Метою дослщження е визначення поняття "свободи", розкриття ïï значення та сутносл, а також аналiз ïï взаемозв'язку з правом.
Стан дослщження. Дослвдженню свободи як теоретико-правово!1 категорiï присвячет працi багатьох видатних вчених. Серед найвагомших можна видшити роботи С. С. Алексеева, Ф. А. Гаека, В. А. Гапоненка, О. I. Дунаса, Г. Г. Юршенко, О. О. Пунди, П. М. Рабшовича, С. С. Сливки, В.Тимошенко та багато шших. Дослвдження свободи як чинника функщонування демократичноï полiтичноï системи проводили Дж. Лок, Б. Констан, Т. Пейн, С. Бентам, Дж. Адамс, А. Гамшьтон, Т. Джеферсон, Дж. Дью]' та iншi вчет.
Виклад основних положень. У фшософських вiтчизняних та зарубiжних словниках знахо-димо такi визначення поняття свободи. Свобода - це одна з характерних рис людини, яка полягае в тому, що вона (подiбно до Бога) "може дмти (чи не дмти) з власноï вол^ не детермiнуючись обставинами" [1]. В. Л. Петрушенко зазначае, що свобода - фундаментальна властивють людини, яка зумовлена ïï неспецiалiзованiстю, життевою неузасаднетстю та невкорiненiстю у буття та проявляеться через здатшсть людини самш визначати змiст, мету та спрямовашсть своïх дiй, мати можливiсть обирати тип i спосiб поведiнки (вибiр) [2, с. 186]. У сучасному фшософському словнику за редакцiею В.С. Кемерова визначено поняття свободи так: "Свобода - це здатшсть людини оволодiвати умовами свого буття, долати залежносп ввд природних i сощальних сил, зберiгати можливостi для самовизначення, вибору свок дiй та вчинюв" [3, с. 439].
На нашу думку, свобода виступае фундаментальною характеристикою особи. Свободу людини можна розглядати у двох аспектах. Перший аспект - це внутршня свобода; другий аспект -зовшшня свобода. Внутршня свобода надана людиш з народження, е вродженою ïï властивютю. Внутршнш аспект свободи може, наприклад, проявлятися у свободi людини думати, вiрити, дотримуватися певних переконань, поглядiв тощо. Юридичне право не може втручатися у внутрiшнiй аспект свободи та ïï регламентувати. Тому, проголошення у законодавстш окремих держав таких свобод, як думки, вiри, переконань не е юридично правильним. Йдеться про свободи вираження тих чи шших проявiв сввдомосл людини.
Погоджуючись загалом з розумшням свободи О. Пунди а саме, що "свобода - це можливють прояву з боку суб'екта своеï волi на грунт усвiдомлення законiв розвитку природи i суспшьства;.... свобода - це здатшсть людини дмти у вiдповiдностi до власних цшей та iнтересiв, спираючись на тзнання об'ективноï необхiдностi (дшсносл)" [4, с. 12-13], хочемо також ще наголосити, що свобода може проявлятися i в безд1яльносп. Також, на нашу думку, свобода - це тзнання не лише об'ективноï дшсносл, але i суб'ективноï.
Отже, свобода - це природний стан людини, за якого вона чинить певн дмння (дто чи безд1яльшсть) вiдповiдно до своеï волi, бажання та внутршнього переконання.
У сощально-фшософськш працi Гаека "Конституцм свободи" зазначаеться, що стан свободи -це стан взаемин мiж людьми, коли примус одних супроти шших буде мтмальний [5, с. 19].
Варiативнiсть понять, як визначають термiн "свобода" грунтуеться саме на неоднозначних думках щодо ïï сутi.
З давшх-давен люди, зокрема европейцi, входять в юторто подшеними на в1льних i рабiв. Розвинуте рабовласницьке сусп]льство, побудоване у крашах Свропи (Грец1я та ïï колони, Римська iмперiя та ïï провшцн), було закономiрним етапом розвитку людськоï цивiлiзацiï'. Сусп1льство - це було антигуманним i ввдверто несправедливим. Бiльшiсть його членiв - раби - були перетвореш з суб'екта права на об'ект права. Раба можна було не лише купити чи продати, але й ввддати у публiчний будинок, кинути до домашньоï в'язницi чи навпъ стратити за вироком домашнього суду [6, с. 36].
Юрист Ультан стверджував, що: "З точки зору цив]льного права раби вважаються шким", servi res sunt - раби е речами (Ulpianus, Regulae. 19.9) [7, с. 41-42].
Свобода вшьного може дуже рiзнитися вiд свободи залежного, але тшьки в межах незалежностi, якоï' зовсiм не мае раб. Вона завжди означае можливiсть особисто д1яти вщповщно до
власних ршень i планiв, на противагу становищу того, хто був незворотно об'ектом волi iншого, кого за довшьним бажанням могли змусити чинити так або шакше. Освячена вшами фраза, якою часто описували таку свободу, е "незалежшсть вiд будь-яких бажань шшого" [5, с. 20].
Ввд народження людина е вшьною. Вона незалежна у сво'х думках, поглядах, переконаннях, а також вона вшьна у виборi свое!' поведшки. Особа у повсякденному життi керуеться власною волею вiдповiдно до власних iнтересiв, потреб, бажань та поставлено!' мети. Так, свобода постае природною властивютю людини, що закладена у саму й сутнiсть та виступае неввддшьним благом кожного. З огляду на це, можемо стверджувати, що свобода виступае беззаперечною цiннiстю для усього суспшьства.
Свобода людини як можливють власного вибору, можливiсть дмти за власною волею та ввдповвдно до власних iнтересiв i потреб, незалежно ввд впливу зовшшшх чинниюв е природною ознакою, закладена у людську сутшсть еволюцшно [4, с. 10].
Видатний науковець С. С. Алексеев стверджуе: "Свобода не е результатом шгелектуального творшня... вона дiйсно дана людям самою природою, вона - "божий дар", один з найбшьш високих проявiв людсько'' природи, сутносп того унiкального, що властиве людиш як iстотi розумнiй -вищо'' свiдомостi. I у цьому зв'язку свобода е втшенням сенсу життя людини, й призначенням, тим найбшьш визначним, що може i повинно дати людиш дшсне щастя, життеве задоволення. Чому? Вiдповiдь на це питання вочевидь е простою. Тому що людина, яка, залишаючись ютотою бюлопчного порядку (одиницею iз "зоолопчного свiту", частиною органiзованих спшьностей живих органiзмiв), надшена надзвичайно величним з того, що може створити природа - розумом. А розум за своею сутшстю i е свобода; свобода - його, розуму, неввд'емна зрозумша риса, даннiсть i атрибут" [8, с. 93-94].
Розрiзняють декшька видiв свободи. Як зазначае Г. Г. Юршенко: "У свободи рiзнi лиця" [9, с. 3]. Зокрема, вирiзняють фiзичну, iнтелектуальну, моральну, полггичну та внутрiшню свободу.
Фiзична свобода е ввдсутшсть всякого роду матерiальних перешкод. Тому ми говоримо: вшьний кругозiр, вшьний простiр, вшьне мюце, вшьна теплота (незв'язана хiмiчно), вшьний перебiг рiчки, якщо вiн не перегороджуеться горами i шлюзами тощо. Навiть вшьне проживання, вшьний друк означають вiдсутнiсть обтяжливих умов, яю, як перешкоди до насолоди, звичайно супроводжують цi речi. Але найчастше поняття свободи представляеться у нашому мисленнi предикатом, необхiдною приналежнiстю тваринних iстот, своерiдна вiдмiннiсть яких полягае в тому, що !х рух виходить з 'хньо!' волi, тому !х, за вiдсутностi матерiальноi перешкоди, i називають вшьними.
1нтелектуальна свобода, яка спорвднена з фiзичною свободою, повинна зайняти мюце поруч з
нею.
Фiзична свобода, як було зазначено, стосуеться тшьки матерiальних перешкод, за ввдсутносл яких вона негайно ж i виникае. Але було помiчено в iнших випадках, що людина, не будучи пов'язана жодними матерiальними перешкодами, в силу одних мотивiв, якими е, наприклад, загрози, общянки, небезпеки тощо, утримуеться чинити так, як би потрiбно згiдно з й волею. Внаслiдок цього i зародилося питання: чи точно ще вшьна людина? Або ж дшсно сильний затримуючий мотив, як i фiзична перешкода, здатний зупинити та унеможливити вчинок, згiдно з правдивою волею? Ввдповвдь на це не могла бути затримною, а саме: школи мотив не може так дмти, як фiзична перешкода [9, с. 14-16].
Мотив школи не може бути поборений сам по собi i школи не може мати безумовно'' влади. Вш завжди може бути переможений сильшшим протилежним мотивом, якщо такий буде в наявносп i виявиться спонукальним для даного в шдиввдуальному випадку людини. Бо ми не одноразово бачимо, що навпъ нескшченно найсильнiший з ушх мотивiв, збереження життя, все-таки пере-важуеться iншими мотивами, як, наприклад, у разi самогубства, жертвування життям заради iншого, заради думок i заради 1нших iнтересiв; i навпаки, що всi ступенi жорстоких тортур iнодi перема-гаються одною простою думкою, що в шшому випадку доведеться втратити життя [9, с. 16-17].
Фрiдрiх А. Гаек у сво'й працi наголошуе, що: "першим значенням слова "свобода", з яким варто було б зктавити наше вживання цього термша, е те, що узагальнено називаемо
окремшшстю. Це "полггична свобода", участь людей у виборi свого уряду, у процесi законотворчостi та в контролi над виконавчою владою. Але вшьний (у цьому сенсi) народ не е обов'язково народом вшьних людей" [5, с. 21].
Застосування поняття свободи бшьше до колективу, ашж до окремих осiб, доцшьне тод^ коли говоримо про бажання народу бути вшьним вiд iноземного ярма i самому визначати власну долю. Прихильники iндивiдуальноï свободи пвдтримували таке прагнення нацiональноï волi, i це призвело до мiцноï, хоча й неспокiйноï спшки мiж лiберальними та нащональними рухами XIX ст. Але хоча вдея нацiональноï свободи близька до iдеï особистоï свободи, це не те саме; i зусилля досягнути першу не завжди сввдчить про прагнення другоï [5, с. 21].
Ще одне значення "свободи" - "внутршня" чи "метафiзична" (школи також "суб'ективна") свобода. Внутрiшня свобода мае межу, яку ввдчувае особа, керуючись у свогх дмх власною сввдомою волею, свогм розумом i стшкими переконаннями, а не миттевими поривами чи обставинами. Протилежними до "внутрiшньоï свободи" е не примус шших, а вплив тимчасових емоцш, моральна та штелектуальна слабкiсть. Якщо особа не досягае успiху в тому, що вона тсля тверезих роздумiв вирiшила зробити, якщо ïï намiри чи сила покидають ïï у ввдповвдальний момент i ш не вдаеться зробити те, чого вона прагне, то можемо сказати, що ця особа "невшьна", а е "рабом сво^х пристрастей" [5, с. 23].
Така рiзноманiтнiсть видiв свободи дае змогу подивитись по^зному на це складне явище пвд будь-яким спектром суспшьного життя, i як наслвдок глибокого осягнути усю ïï сутшсть.
Доволi важливим е простежити взаемозв'язок i взаемодда свободи з шшими суспшьно-правовими явищами, такими як: ввдповвдальшсть, демократа, мораль та право. Це дозволить детальшше ознайомитися з основними проявами свободи.
Свобода полягае у тому, щоб бажати щось певне. Хоч звичайна людина бачить свободу у можливосл чинити довшьно, але саме у цш довшьносл - причина ïï несвобод [4, с. 34]. Саме через це свободу визначають як вседозволешсть, анархiзм та безкаршсть, проте таке трактування свободи е помилковим. В юридичному правi не юнуе абсолютноï' свободи. Свобода, окремi ïï прояви мають певш межi, яю закрiпленi в юридичних нормах. Порушення цих меж, "вихiд" за щ межi, тягнуть за собою i настання юридичноï вiдповiдальностi. У демократичних державах проголошуеться загальнодозволений принцип правового регулювання: "людина може робити все, крш лише того, що прямо заборонено законом".
Свобода означае не тшьки те, що шдиввд мае можливють вибирати i несе тягар ввдповвдальносп за цей вибiр; вона також означае, що шдиввд повинен ввдповвдати за наслiдки сво^х дiй, заслуговуючи на похвалу чи покарання. Свобода i ввдповвдальшсть нерозривш [5, с. 77]. Кожен член суспшьства керуючись свободою у виборi своеï' поведiнки, повинен усвiдомлювати ввдповвдальшсть за наслвдки цього вибору. Свобода i ввдповвдальшсть, зокрема юридична, нерозривно пов'язаш мiж собою.
Дослiдження свободи як чинника функщонування демократичноï полiтичноï системи започатковано класиками лiбералiзму (Дж. Локк, Б. Констан, Т. Пейн, С. Бентам, Дж. Адамс, А. Гамшьтон, Т. Джеферсон, Дж. Дьюх). ïхньою заслугою можна вважати розкриття такого взаемозв'язку свободи i демократа, за якого демократа - це засiб для досягнення свободи, а свобода - необхвдна умова функщонування демократичноï полiтичноï системи [10, с. 5]. Адже головним завданням демократичноï держави е правове закрiплення свободи, а одтею iз функцiй свободи виступае захист демократiï.
Лiберальна теорм розглядае людину як автономного i самодостатнього шдиввда, а сусп]льство - як мехашчну конструкцiю. Але беззастережш вимоги свободи в лiберальнiй теори трапляються не часто. Так, представник лiбералiзму, росiйський вчений-юрист I. Ю. Андрiевський (1831-1891 рр.) вiдстоював вшьне виявлення людськоï волi в усьому. Водночас вш передбачав неминучi обмеження цiеï волi у випадках загального державного штересу. I. Ю. Андрiевський пiдтримував iдею правовоï держави, де свобода людини найкраще уживалася б iз суворими правовими нормами. Вш прагнув погодити можливу свободу дмння громадянина з полiцейськими
обмеженнями. Держава, на думку I. Ю. Андрiевського, повинна не лише забезпечувати за допомогою закону права людини, але також сприяти створенню умов для безпеки i добробуту, а як наслвдок - для надання допомоги кожнш окремо взятiй людиш. Здшснюючи примусовi заходи, держава мае дотримуватися тих самих засад, яких повинш дотримуватись приватнi особи та ïx об'еднання, надаючи допомогу окремш особi [11, с. 26].
Щодо взаемоди свободи i моралi, то вона полягае у тому, що людина завжди мае вибiр на користь добра чи зла. Чи можливо вважати по-справжньому свобвдною людину, яка "вшьно" обирае брехню, насильство, зраду, тобто те, що суперечить самiй сутностi людини, ïï вищому призначеню?...Чому ми повиннi вважати свобвдним злочинця?! I рiч тут не тшьки в тому, що шдиввд часто стае рабом ^ха, зла, аморальних бажань. А тому, що злочинець реалiзовуе найпрше своеï дут, тi сxильностi, що зовсiм не е уособленням людини [4, с. 42].
Однак, розумшня "добра" i "зла" е часто ощночними поняттями. У рiзнi iсторичнi перiоди, в рiзниx суспшьствах ïx розумiння е неоднаковим.
Найбшьш повним виразником свободи виступае право, яке закршлюе основш детермшанти свободи та сприяе ïï реалiзацiï.
О. О. Пунда зазначив, що будь-я^ iншоï форми буття i втшення свободи у суспшьному життi людей, крiм правовой людство до сьогоднi не вигадало. Проте це i неможливо m лопчно, нi практично. ...Люди е вшьними в мiру ïxньоï рiвностi, i рiвнi в мiру ïxньоï свободи. Неправова свобода, свобода без загального масштабу i единоï мiри, так би мовити, "свобода" без рiвностi - це вдеологм елiтарниx привстав, а так звана "рiвнiсть" без свободи - щеолопя рабiв i пригшчених мас (з вимогами iлюзорноï "фактичноï рiвностi", пiдмiною рiвностi зрiвнялiвкою тощо) [4, с. 36].
З огляду на це, ми можемо говорити про два взаемопов'язаш поняття: "свободу у правГ' та "право на свободу", як вiдповiдно розглядаються як цше та частина.
Свобода у правi - це система встановлених суспшьством можливостей здiйснювати власну поведшку вiдповiдно до визначеного законом ступеня необхвдносл та бажання у певний перюд часу, що забезпечуеться державою. Так, Конституцм Украïни у ст. 23 чггко закрiплюе вдею свободи, вказуючи на те, що "Кожна людина мае право на вшьний розвиток своел особистостг, якщо при цьому не порушуються права i свободи тших людей, та мае обов'язки перед суспшьством, в якому забезпечуеться вшьний i всебiчний розвиток ïï особистостi ". А ч. 1 ст. 19 Основного Закону констатуе: "Правовий порядок в Укра'т Трунтуеться на засадах, вiдповiдно до яких тхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством" [12]. Вщповщно до цього положення особi дозволяеться робити все, що не заборонено законом. Саме так сьогодт свобода закршлена у правк з одного боку, закршлюеться довшьшсть поведшки, а з шшого, -закон встановлюе ввдповвдну мiру ввдповщальносл за переступання встановлених меж поведшки чи посягання на свободу шших людей. Тобто свобода у правi виражаеться саме через закршлення основоположних принцитв (гумашзму, демократичности рiвностi) та ввдповвдних прав людини, серед яких i право на свободу.
Право на свободу - це сукупшсть нормативно-правових конструкцш регулювання морально-зумовленоï поведшки фiзичноï особи (людини, громадянина) у рiзноманiтниx проявах свободи у прав1 Навпъ приблизне законодавче окреслення сфер прояву свободи у правi виявляеться винятково складним. Проте на певному етат вторичного розвитку суспшьство акцентуе увагу на окремих проявах свободи, яю е найважливiшими на думку сучасниюв [4, с. 44]. Отже, у законодавстш Украïнi е закршлет окремi прояви свободи, що виражаються у мовнiй конструкцiï свободи вираження слова, поглядiв, думок, переконань, свободи свггогляду i вiросповiдання, свободи пересування тощо.
Висновки. На пiдставi вищенаведеного, можемо зробити висновок, що свобода - це складне явище, яке потребуе комплексного та всебiчного вивчення. Свобода виступае природною ознакою i
водночас необхвдшстю людини, е втшенням самодостатносл та iндивiдуальностi кожного. Рiзноманiтнiсть видiв свободи дае змогу детальнiше ознайомитися з ïï ютинною суттю, а дослвдження взаемозв'язюв свободи з шшими явищами (такими як право, мораль, ввдповвдальшсть) сприяе встановленню основних ïï проявш. Особливють свободи полягае у ïï суперечностк якщо вона необмежена, то сама себе усувае. У такий спошб визначаеться взаемозв'язок ввдповвдальносл i свободи, адже цi поняття трактуються як нерозривнi. Право постае основним виразником свободи, е основною формою втшення свободи. Украша, формуючи демократичну, правову державу проголосила, визнала у законодавстш найбшьш важливi, необхвдш прояви свободи людини.
1. Короткий словник фыософських термтв. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: 32.fatal.ru/src/files_predmet/Philisophy/slovnyk.doc. 2. Петрушенко В. Фтософський словник : термти, персоналы, сентенци. - Львiв : Магнолiя 2006, 2011. - 352 с. 3. Современный философский словарь / под ред. д.ф.н., проф. В. Е. Кемерова. - М.; Бишкек; Екатеринбург,1996. - 608 с. 4. Пунда О. О. Право на свободу: монографiя. / О. О. Пунда. - Х. : Евржа, 2006.- 284 с. 5. Гаек Ф. А. Констит^я свободи / Пер. з англ. Мирослави Олшник та Андрiя Королишина. / Ф. А. Гаек . - Львiв : Лтопис, 2002 .- 556 с. 6. Макарчук В. С. Загальна iсторiя держави i права зарубiжних крат : навч. поыб. / В. С. Макарчук. - Вид. 6-те, доп. - К. : Атжа, 2010. - 624 с. 7. Макарчук В. С. Основи римського приватного права : навч. поЫб. / В. С. Макарчук. - Вид. 2-ге, доповнене. - К. : Атжа, 2012. - 256 с.
8. Алексеев С.С. Философия права / С. С. Алексеев. - М. : Норма, 1999. - 336 с.
9. Кириленко Г. Г. О свободе человеческой воли (А. Шопенгауер, Е. и Н. Рерихи). /Г. Г. Кириленко. -М. : Знание, 1991. - 64 с. 10. Гапоненко В.А. Свобода як чинник функщонування демократичноï полтично'г системи [Електронний ресурс]. - Режим доступу : htth://dissertation.com.ua/node/ 678018. 11. Тимошенко В. Свобода i необхiднiсть в ктори полтико-правово'г думки / В. Тимошенко // Право Укрални. - 2006. - № 10. - С. 24-28. 12. Конститущя Укрални: вiд 28. 06. 1996 р. з наст. змт. i доп. вiд 21.02.2014 р. [Електроннийресурс] . - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.
