CC BY
38
УДК 340.12
О. I. Щадило
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полгтехшка", аспiрант кафедри теори та фшософи права
Ф1ЛОСОФСЬКО-ПРАВОВЕ РОЗУМ1ННЯ СВОБОДИ ЛЮДИНИ
© Щадило О. I., 2016
Проанаизовано свободу людини та íí цшшсть. Розглянуто розвиток ¡деТ свободи у фшософсько-правових ученнях. Визначено складовi елементи свободи та здшснено стввщношення свободи i права.
Ключовi слова: свобода, людина, природне право, цiннiсть.
О. И. Щадыло
ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВОЕ ПОНИМАНИЕ СВОБОДЫ ЧЕЛОВЕКА
Проанализирована свобода человека и ее ценность. Рассмотрено развитие идеи свободы в философско-правовых учениях. Определены составляющие элементы свободы и осуществлено соотношение свободы и права.
Ключевые слова: свобода, человек, естественное право, ценность.
O. I. Shchadylo
PHILOSOPHICAL AND LEGAL UNDERSTANDING FREEDOMS
The article analyzes human freedom and its value. We consider development of the idea of freedom in the philosophical and legal doctrines. The composition of elements of freedom and implemented value freedom and rights.
Key words: freedom, man, natural law, value.
Постановка проблеми. Проблема свободи людини через множишсть та складшсть пiдходiв до И розумшня потребуе теоретичного осмислення. Це зумовлено тим, що кожна вторична епоха мае власт тдходи до трактування свободи, а проблема втшення и у правi залишаеться дискусiйною.
Мета роботи - комплексно i по фшософськи проаналiзувати свободу людини.
Стан дослщження. Дослiдження фшософського i правового аспекпв категори свободи розглядають роботи багатьох сучасних учених, якi е представниками рiзних галузей наук. Серед найвагомших можна видшити роботи С. С. Алексеева, М. В. Баглая, О. О. Бандури, I. Берлша, О. В. Грищук, В. В. Дудченко, О. А. 1вакша, Д. А. Керiмова, А. А. Козловського, М. I. Козюбри, М. В. Костицького, Б. Леот, О. А. Лукашево!', С. I. Максимова, М. I. Матузова, О. О. Мережка, В. С. Нерсесянца, С. Нринга, Ю. М. Оборотова, В. С. Пазенка, Л. В. Петрово!', К. Поппера, П. М. Рабшовича, В. В. Речицького, В. М. Селiванова, С. С. Сливки, В. I. Тимошенко, С. Д. Цалша, А. К. Черненка, В. О. Четвернша, Ю. С. Шемшученка, В. В. Шкоди та ш.
Виклад основних положень. В юторй фшософсько-правово! думки, мабуть, немае такого перюду, коли ученi не намагалися б ввдповюти на питання, що таке свобода. Справедливо зауважив Монтеск'е у сво!й роботi "Про дух закотв": "Немае слова, яке отримало б стшьки рiзноманiтних значень i мало б настшьки рiзний вплив на людей, як слово" свобода" [14, с. 154].
Поняття "свобода" багатогранне. Воно включае в себе i особистий, i полiтичний, i сощальний, i економiчний, i правовий аспекти. Так, у тлумачному словнику сучасно! украшсько! мови свободу визначено як: 1) ввдсутшсть полiтичного й полггичного гноблення, утиску та обмежень; воля; 2) перебування не пiд арештом, не ув'язненням, не в невол^ 3) життя, iснування без залежносп вiд будь-кого, можливiсть поводитися на свш розсуд; 4) можливiсть дмти без перешкод i заборон у будь-якш галузi; 5) можливiсть вияву суб'ектом свое!' волi в умовах усвiдомлення законiв розвитку природи i суспшьства; 6) легкiсть, вiдсутнiсть утруднення у будь-чому; 7) простота, невимушешсть у поводженнi; 8) вшьний ввд працi час [2, с. 1300]. З наведених понять вбачаемо, що людина е неввд'емною частиною сощуму i тому говорити виключно про й особисту свободу поза зв'язком з суспшьством неможливо. Адже, як ввдомо, особиста свобода конкретного шдиввдуума обмежена правами iншого. Регулятором суспшьних вiдносин, зокрема регулятором меж сощально! свободи, е право. Свобода не може бути реальною, якщо вона не мае правово! форми i не втшюеться в життя через мехашзми правового регулювання (суб'ективнi права i юридичнi обов'язки, дозволи, заборони, зобов'язання, правовi стимули, правовi обмеження). 1накше кажучи, право, пiзнане через свободу, стае й мiрою як результат поеднання правових обмежень та правових стимулов [5, с. 10-11].
Деяю дослщники розглядають свободу як певну структуру, цшсну систему, що складаеться з певних елементiв. Серед таких складових свободи А. I. Казамiров видшяе внутрiшнiй i зовшшнш аспекти свободи. При цьому аспект внутршнш (внутрiшня сфера свiдомостi шдиввда) включае свободу совiстi як свободу особистого переконання; свободу думки i почуття; свободу думки щодо усiх питань практичних i умоглядних або релтйних; свободу вираження та поширення думок. До зовшшньо! же сфери (сфера зовшшшх вiдносин з шшими людьми) належить спосiб життя, вибiр професй; свобода дiй [7, с. 20].
Вщношення до свободи, точшше визнання й як загальнолюдсько! щнносп, не було незмiнним. Унаслiдок змши столiть, влади, економiчних формацiй, наукових вiдкриттiв, розвитку науково! думки ^ зокрема гуманiтарних наук в сучасному суспiльствi, свободу прийнято розумiти як абсолютне благо* (за винятком, мабуть, кра!н з тоталггарним режимом). На бшьш раннiх етапах розвитку суспшьства i держави свобода була прившеем лише для певного соцiального класу, нею володши передусiм наближенi до влади особи, свобода ж простого народу була доволi обмеженою.
В античш часи юнування рабства не суперечило тогочаснiй фiлософсько-правовiй думцi. Показовими у цьому аспект е слова Арктотеля: "Очевидно, у будь-якому раз^ що однi люди за своею природою вшьш, iншi - раби, i цим останнiм бути рабами i корисно, i справедливо" [1, с. 134]. Однак в Стародавнш Грецй були закладенi основи майбутньо! теорii природного права. Такими основоположниками стали софюти, якi заявили як аксюму рiвнiсть людей, бо люди "родич^ свояки i спiвгромадяни - за природою, а не за законом" (Пппш) [11, с. 65].
Юристи Стародавнього Риму в умовах юнування рабства виправдовували iснування такого ладу i обгрунтовували його доцшьшсть.
Перiод середньовiччя характеризуеться значною залежшстю свiтськоi влади вiд церковно! (це належить як до християнських, так i до мусульманських краш). Великим був вплив релт! i священнослужителiв як на свiдомiсть, так i на поведiнку людини. Крiм того, наявшсть iнституту крiпосного права не передбачала визнання свободи як загально! щнносл. До того ж, не зачшаючи
* Нельсон Мандела належить до найвизначшших людей сучасностi, присвятивши бшьшу частину свого життя боротьбi за свободу власного народу. В автобюграфй вiн зазначае: «Правда полягае у тому, що ми ще не вшьш, ми просто здобули свободу бути вшьними, право не бути пригноблюваними. Ми зробили не останнш крок у нашш подорож^ а перший крок на довшому i навiть важчому шляху. Адже бути вшьним - це не просто скинути кайдани, а жити так, щоб поважати й збшьшувати свободу iнших» [10, с. 536]
питання полгтичних прав i свобод людини, християнське вчення придшяло велику увагу питанню свободи волi. Основа християнсько! релiгii полягае у тому, що Божа воля - це абсолютна категорiя: "якщо буде на те воля Божа" (Бо це воля Божа (1Сол.4:3); Бо така воля Божа (1Сол.5:18); Така бо воля Божа (1Петр. 2:15). Однак не можна заперечувати наявшсть вшьно! людсько! волi, хоча б з те! причини, що Бог заповiдае людям творити добро ("Навчться добро чинити: шукайте правди, захищайте пригноблених, обороняйте сироту, заступайтесь за вдову" (1с. 1:17); "Робгмо добро без утоми: своечасно, як не ослабнемо, жатимемо" (Гал. 6:9); "Хай ухиляеться ввд зла i добро чинить, шукае миру, змагаеться за нього" (1Пт. 3:11) i поступати згiдно зi своею совiстю ("однак зi скромшстю та острахом, маючи добру совгсть" (1Пт.3:16), але людина не завжди утримуеться вiд здiйснення поганих вчинюв. Це означае, що у людини е можливГсть вибору: пiдкоритися моральному закону i сво!й совiстi або зовшшшм обставинам.
Свобода становить основу теори природного права. Ввдповвдно до ще! концепци, стан свободи особистосл не надаеться будь-якою публiчною владою, а належить !й з народження. Для теори природного права характерний подш на додержавний (природний) i державний (цившьний) стан суспшьства. Томас Гоббс вважав, що в будь-якому з цих сташв Гснують фундаментальт природнi закони. Один з таких закотв свiдчить, що "...в разi згоди на те iнших людей мае... задовольнятися таким ступенем свободи по ввдношенню до iнших людей, яку вона допускае шших людей по ввдношенню до себе" [4, с. 117]. У такому аспекл свобода людини як вшьне розпорядження своею властстю, свобода "продавати свою працю тому, хто дасть за нього найбшьшу плату", свобода совкт^ - заявляв Вольтер [3, с. 468-471].
Одтею з вдейних проблем полгтичного лiбералiзму часiв Велико! французько! революци стало обмеження свободи шдиввда вiд свавшля з боку держави. Саме це питання е центральним в ученш французького полггичного дiяча Б. Констана. Останнiй пропонуе таке визначення свободи: "...свобода е тшьки те, що шдиввди мають право робити, i те, чому суспшьство не може перешкодити". Констан видшив такi аспекти свободи: право кожного пвдкорятися одним тшьки законам, не бути пвдданим m поганому поводженню, m арешту, m стратi внаслвдок чужого свавшля; право кожного висловлювати свою думку, вибирати собГ заняття, розпоряджатися своею властстю, вшьно пересуватися, не звгтувати про мотиви сво!х вчинюв, об'еднуватися з шшими шдиввдами або для обговорення сво!х штерешв i ввдправлення культу, або проведення часу, а також впливати на здшснення правлшня безпосередньо або за допомогою представництва, петицш, запитГв, як влада повинна враховувати [11, с. 272-275].
Найбшьш "волелюбним" вченням, на нашу думку, варто визнати анархГзм. Видатним представником ще! теори був французький сощалкт П. Ж. Прудон, епоха якого (перша половина XIX ст.) характеризувалася зростанням негативного ставлення до держави i встановлених нею закотв, як е гараипею не свободи, а експлуатаци народу: "Закони!... Хитросплетшня в штересах можновладщв i багатих, кайдани, яю жодним мечем не розрубиш, - для бвдних, рибальська сгтка, натягнута мГж руками уряду... ". Прудон критикуе комушстичш погляди, оскшьки "...комушзм наказуе сво!м членам пасивно покорятися, що несумГсно з волею людини; вш не допускае жодних заперечень проти сво!х статупв. Життя, талант, ус здГбносл людини належать державг яка може використовувати !х для загального блага так, як !й заманеться... комушзм - експлуатацм сильного слабким. Комушзм - це гшт i рабство" [11, с. 333-335].
До того ж вдеолог комушзму Карл Маркс вважав свободу та кнування людства в умовах економГчного виробництва поняттями несумкними: "царство свободи починаеться дшсно лише там, де припиняеться робота, що диктуеться потрГбною i зовшшньою доцшьшстю, отже, за своею природою речей воно е по тому бощ сфери матерГального виробництва" [19, с. 98].
Про важливГсть свободи у життя кожного громадянина сввдчать поди в Укра!ш протягом останшх 20 роюв. Верховна Рада Украши ввд Гмен украшського народу - громадян Украши ушх нащональностей, - зокрема дбаючи про забезпечення прав i свобод людини та гвдних умов и життя, прийняла Конституцию - Основний Закон Украши.
Саме "з метою утвердження в Укра!ш вдеалГв свободи i демократа, збереження та донесення до сучасного i майбутшх поколшь об'ективно! шформаци про доленост поди в Укра!т початку
XXI ст., а також ввддання належно!' шани патрiотизму й мужностi громадян, як восени 2004 року та у листопадi 2013 року - лютому 2014 року постали на захист демократичних цшностей, прав i свобод людини i громадянина, нащональних iнтересiв нашо!' держави та ïï европейського вибору" [16], установлено День Гвдносп та Свободи.
На початку роботи зазначено, що поняття свободи багатогранне. Однак постае питання: з чим же асощюеться свобода людини? Мабуть, насамперед з незалежшстю, автономiею шдиввда, його необмежешстю, переважанням особистого над загальним. Однак, чи можливо говорити про юнування абсолютноï свободи в умовах сучасного суспшьства? Навряд, шакше тодi вона набувае ознак свавшля. Нiчим необмежена свобода одного стае несвободою для шшого.
Фактично в усiх основоположних мiжнародно-правових актах (Статут ООН 1945 року [18] -Загальнш декларацiï прав людини 1948 року [6], Мiжнародному пакп про громадянськi i полiтичнi права 1966 року [12], Мiжнародному пакп про економiчнi, соцiальнi i культурш права 1966 року [13], Свропейськш конвенцiï про захист прав людини i основних свобод 1950 року [8]) визначено свободу як природне, природжене i неввдчужуване право.
В юриспруденци часто використовуеться вираз "права i свободи людини". Проте ввдмшшсть мiж правами та свободами як сощальними явищами, а також ввдповвдними поняттями, як зазначае П. М. Рабшович, ще й до ниш однозначно не з'ясована навпъ на загальнотеоретичному рiвнi. Тому термiни "права" i "свободи" нервдко використовують як синошми. I якщо змiст поняття прав людини розкриваеться через фшософську категорто "можливостей", то така його штерпретацм обiймае, напевне, також i поняття свободи людини [17, с. 11].
Аналiз теори i практики застосування права показуе, що розмежувати аналiзованi категори доволi складно. Адже поняття права, як i поняття свободи протилежш до поняття обов'язку. Право - це можливють чинити так чи шакше, дмти або утриматися ввд ди (тобто, це е свобода вибору поведшки).
До того ж потрiбно вважати, що свобода ширше поняття, нiж право, та мае власну специфшу. Свобода - це конкретне соцiальне становище людини або людей у 1х взаемоввдносинах з державою. Це образ можливоï та дозволеноï поведiнки людини у суспшьстш [15, с. 5]. Адже "...тшьки категор1я можливостi (свободи) дозволяе найадекватшше вiдобразити саме онтолопчну, буттеву природу прав людини" [17, с. 11].
Свобода у юридичному аспекл багатогранна: свобода може бути особистою, сощальною, полпичною, економiчною, культурною тощо. У Конституцiï Украши до особистих свобод належить свобода пересування, свобода вибору заняття, можливiсть дмти на власний розсуд i сво1м волевиявленням, свобода думки i слова, свобода свпогляду та вiросповiдання, право i свобода розпоряджатися собою. Полггична свобода - це свобода активного i пасивного виборчого права (право обирати i бути обраним), пвдстави належати до полпичних партш i громадських об'еднань i свобода у виборi такоï парти i об'еднання. До сощальних свобод належить передусiм право на працю (право працювати i свобода у виборi професи), до економiчних - свобода п^р^мни^^ дiяльностi.
Свобода - це абсолютна цшшсть, невiд'емне право iндивiда, але i вона може бути обмежена державою. Своею чергою, абсолютна свобода - це ввдсутшсть насильства над волею однiеï особи з боку шших ошб i обставин. Напевне, едина абсолютна свобода, яку не можна обмежити, це свобода совюп i вiросповiдання, свобода думки i переконань. Навпъ свобода слова в деяких випадках може бути обмежена (наприклад, заклики до екстремiзму). А за деяю дмння людина може бути позбавлена свободи пересування, визначення мюцезнаходження та мюця проживання. До того ж у людини завжди е можливють i свобода вибору: вибору своеï професи, вибору вчинити так чи шакше, зокрема вибору мiж правомiрною i девiантною поведшкою. Певна свобода вибору залишаеться навпъ в умовах фiзичного обмеження свободи (ввдмовлятися ввд i^i або приймати "жу, виконувати чужi команди пiд страхом покарання, чи нi) тощо.
В умовах життя в соцiумi категори свободи протистоïть категор1я необхвдносп, тобто порiвняння своеï поведiнки з певними зобов'язаннями через морально-етичш, релтйш та iншi переконання, i ввдповвдальшсть за своï дй.
У законодавчих актах Украши, зокрема в Кримшальному коде^ Украши [8], не наведено визначення поняття свободи особистосп як об'екта, що пвдлягае правовш охоронi. До того ж свобода е об'ектом i кримiнально-правовоi охорони. Цей об'ект включае в себе i особисту, i статеву свободу. Однак деяк статтi Кримiнального кодексу Украши передбачають вiдповiдальнiсть за посягання саме на свободу людини, тобто особисту свободу. До злочишв проти свободи належать: "Незаконне позбавлення волi або викрадення людини" (ст. 146 КК Украши), торпвля людьми або шша незаконна угода щодо людини" (ст. 149 КК Украши), "незаконне помщення в психiатричний заклад" (ст. 151 КК Украши). Крiм того, юнуе багато спецiальних норм, як як додатковий об'ект передбачають посягання на свободу людини (наприклад, ст. 371 КК Украши - заввдомо незаконш затримання, привiд, домашнiй арешт або тримання пiд вартою).
Отже, з урахуванням вищевикладеного, вважаемо, що свобода - це незалежшсть особистосп, iндивiда у своiх д1ях, виборi свого мiсцезнаходження; свобода пересування, свобода совгсп i вiросповiдання, незалежно ввд чужоi думки; можливiсть розпоряджатися собою i своiми здiбностями, дмти на власний розсуд, будучи обмеженим тшьки межами закону; можливють вибору. Однозначно потрiбно визнати, що свобода це е природне благо, яке не може бути обмежене шакше, як законом i законними правами i свободами iншоi людини, що не суперечать основоположним принципам права.
1. Аргстотель. Полтика = Поктка Арютотель /переклав з давньогрецьког О. Кислюк. - К.: Основи, 2000. - 238 с. 2. Великий тлумачний словник сучасног украгнськог мови (з дод. i допов.) / уклад. i голов. ред. В. Т. Бусел. - К.; 1ртнь: ВТФ "Перун", 2005. - 1728 с. 3. Вольтер. Кандiд: фтософсью nовiстi // пер. з франц. / Вольтер; 1нститут лтератури iM. Т. Г. Шевченка Нацюнальног академгг наук Украгни. - Х.: Фолю, 2011. - 409 с. 4. Гоббс Т. Левiафан, або Суть, будова i повноваження держави церковногта цивтьног / Т. Гоббс; пер. з англ. Ростислава Димерця [та т.]. - К.: Дух i лтера, 2000. - 598 с. 5. Донченко О. П. Свобода як категорiя права: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.12 "Фiлософiя права" / О. П. Донченко. - Одес. нац. юрид. академiя. - О., 2010. - 20 с. 6. Загальна декларащя прав людини вiд 10 грудня 1948 року // Офщшний вюник Украгни. - 2008. - № 93. - Ст. 3103. 7. Казамиров А. И. Улоговно-правовая защита права человека на свободу: автореф. дисс. ... канд. юрид. наук.: 12.00.08 "Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право" /А. И. Казамиров. - Р., 2003. - 28 с. 8. Конвенщя про захист прав людини i основоположних свобод, вiд 04 листопада 1950 року // Офщшний вюник Украгни. - 1998. - № 13. - Ст. 270. 9. Кримтальний кодекс Украгни вiд 05 квтня 2001 року // Офщшний вюник Украгни. - 2001. - № 25. - Ст. 131. 10. Мандела Н. Довгий шлях до свободи / Н. Мандела. Автобiографiя. - К.: Наш Формат, 2015. -568 с. 11. Марченко М. Н. Теория государства и права: учеб. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. - 648 с. 12. Мiжнароднuй пакт про громадянсьт i полтичт права, вiд 16 грудня 1966 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://zakon5. rada. gov. ua/laws/show/995_043. 13. Мiжнароднuй пакт про економiчнi, сощальш та культурш права, вiд 16 грудня 1966 року [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://zakon5. rada. gov. ua/laws/show/995_042 14. Монтескье Ш. Избранные сочинения /Ш. Монтескье; под ред. М. П. Баскина. - М.: Изд-во политической литературы, 1955. -799 с. 15. Погортко В. Ф. Права та свободи людини i громадянина в Укрспт / В. Ф. Погортко, В. В. Головченко, М. I. арий. - К.: 1н Юре, 1997. - 52 с. 16. Про День Гiдностi та Свободи: Указ Президента Украгни № 872/2014 вiд 13 листопада 2014 року // Офщшний вюник Украгни. - 2014. -№ 43. - Ст. 1962. 17. Рабтович П. М. Основи загальног теоргг права та держави: навч. поЫб. -9-те вид., зi змтами. - Л.: Край. - 2007. - 192 с. 18. Статут Оргатзацгг Об'еднаних Нацш, вiд 26 червня 1945 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3. rada. gov. ua/laws/show/995_010. 19. Фромм Э. Иметь или быть? = To have or to be?: psychoanalysis and religion / Э. Фромм; общ. ред. В. И. Добренькова; пер. с англ. Н. И. Войскуновской, И. И. Коменкович, С. В. Федулова. - М.: Прогресс, 1990. - 330 с.
REFERENCES
1. Aristotel'. Politika [Politics[= nolniKa Aristotel' Kiïv: "Osnovi Publ"., 2000. 238 p. 2. Velikiy tlumachniy slovnik suchasnoï ukraïns'koï movi [Great Dictionary of Modern Ukrainian] / Irpin': VTF "Perun" Publ., 2005. 1728 p. 3. Vol'ter. Kandid: filosofs'ki povisti [Candida: philosophical novel] Kh.: Folio Publ., 2011. 409p. 4. Gobbs T. Leviafan, abo Sut', budova ipovnovazhennya derzhavi tserkovnoïta tsivil'noï [Leviathan, or essence, structure and powers of church and state civil] Kiïv: Dukh i litera Publ., 2000. 598 p. 5. Donchenko O. P. Svoboda yak kategoriya prava: avtoref. dis. ... kand. yurid. nauk [Freedom as a category of law Dis. candidate. law sciences] Odessa., 2010. 20 p. 6. The Universal Declaration of Human Rights on December 10, 1948 ( Official Bulletin of Ukraine. - 2008. № 93. Art. 3103). 7. Kazamirov A. I. Ulogovno-pravovaya zashchita prava cheloveka na svobodu: avtoref. diss. ... kand. yurid. nauk. (Kriminal legal protection of human rights to freedom: abstract. diss. cand. law sciences) - Rostov., 2003. 28 p. 8. Convention on Human Rights and Fundamental Freedoms of 4 November 1950. (In Ukraine) (Official Bulletin of Ukraine. 1998. № 13. Art. 270). 9. The Criminal Code of Ukraine on April 5, 2001. (In Ukraine) (Official Bulletin of Ukraine. 2001. № 25. Art. 131). 10. Mandela N. Dovgiy shlyakh do svobodi [A long way to freedom]. Kiev. Nash Format Publ., 2015. 568 p. 11. Marchenko M. N. Teoriya gosudarstva i prava [Theory of State and Law:] Moskow, ProspektPubl., 2004. 648 p. 12. International Covenant on Civil and Political Rights of 16 December 1966. (In Ukraine) Available at: http://zakon5. rada. gov. ua/laws/show/995_043 (accessed 19.05.2016). 13. International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights of 16 December 1966 (In Ukraine) Available at: http://zakon5. rada. gov. ua/laws/show/995_042 3 (accessed 19.05.2016). 14. Montesk'e Sh. Izbrannye sochineniya [Favourites Works]. Moskow: Polit literatury Publ, 1955. 799 p. 15. Pogorilko V. F. Prava ta svobodi lyudini i gromadyanina v Ukraïni [The rights and freedoms of man and citizen in Ukraine]. Kiev. In Yure Publ., 1997. 52 p. 16. On the Day of Dignity and Freedom: Order of the President of Ukraine from November 13, 2014 № 872/2014 (In Ukraine) (Official Bulletin of Ukraine. 2014. № 43. Art. 1962). 17. Rabinovich P. M. Osnovi zagal'noï teoriï prava ta derzhavi [Fundamentals of general theory of law and state]. Lviv. Kray Publ., 2007. 192 p. 18. The United Nations Charter on 26 June 1945. (In Ukraine) Available at: http://zakon3. rada. gov. ua/laws/show/995_010 (accessed 19.05.2016). 19. Fromm E. Imet' ili byt'? [To have or to be?: psychoanalysis and religion]. Moskow. Progress Publ., 1990. 330 p.
