CC BY
33
УДК 342.7
Ю. О. Ф^ель
Львiвський торговельно-економiчний унiверситет,
канд. юрид. наук, доц. кафедри теорй держави i права
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВ1 АСПЕКТИ ПРАВОМ1РНОГО ОБМЕЖЕННЯ СВОБОДИ ПЕРЕСУВАННЯ ТА В1ЛЬНОГО ВИБОРУ
М1СЦЯ ПРОЖИВАННЯ
© Фггель Ю. О., 2016
Розглянуто теоретичнi питання правомерного обмеження права людини на свободу пересування та вшьний вибнр м1сця проживання. Дослщжено, що обмеження, передбаченi мгжнародним законодавством, е вичерпними й жодш 1нш1 обмеження не припустимь Обмеження, що передбачаються нащональним законодавством й iснуючi на практиц, не повиннi виходити за межi обмежень, визначених мгжнародними актами. Обмеження свободи пересування та вшьного вибору мкця проживання можуть встановлюватися як стосовно статусу особи, так i стосовно територи, на яку вони поширюються.
Ключов1 слова: обмеження прав людини, права i свободи людини, природш права людини, свобода пересування, вшьний виб1р м1сця проживання, обмеження прав в штересах держави, правомiрне обмеження.
Ю. А. Фигель
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВЫЕ АСПЕКТЫ ПРАВОМЕРНОГО ОГРАНИЧЕНИЯ СВОБОДЫ ПЕРЕДВИЖЕНИЯ И СВОБОДНОГО ВЫБОРА МЕСТА ЖИТЕЛЬСТВА
Рассмотрены теоретические вопросы правомерного ограничения права человека на свободу передвижения и свободный выбор места проживания. Исследовано, что ограничения, предусмотренные международным законодательством, являются исчерпывающими и никакие другие ограничения не допустимы. Ограничения, предусмотренные национальным законодательством и существующие на практике, не должны выходить за пределы ограничений, определенных международными актами. Ограничение свободы передвижения и свободного выбора места жительства могут устанавливаться как в отношении статуса лица, так и территории, на которую они распространяются.
Ключевые слова: ограничение прав человека, права и свободы человека, естественные права человека, свобода передвижения, свободный выбор места жительства, ограничения прав в интересах государства, правомерное ограничение.
Yu. A. Figel
THEORETICAL AND LEGAL ASPECTS OF LAWFUL RESTRICTIONS ON THE FREEDOM OF MOVEMENT AND FREE CHOICE OF PLACE OF RESIDENCE
In article are considered theoretical questions of legitimate restrictions on the right to freedom of movement and free choice of place of residence. Researched that restrictions under
international law are exhaustive and no other restrictions are not valid. Limits imposed by national legislation and existing practice should not extend beyond the limits defined by the international acts. The restriction of freedom of movement and free choice of place of residence may be established in respect of the person's status and territory to which they apply.
Key words: restriction of human rights, the rights and freedoms of the individual, natural rights, freedom of movement, free choice of residence, restrictions on rights in the interests of the state, lawful restriction.
Постановка проблеми. Свобода, тобто шакше кажучи, можливють обрання моделi поведшки на власний розсуд, а також B^ip певно!' поведшки, дае змогу oco6i здшснювати будь-як дiï, що не забоpоненi законом. При цьому необхвдно мати на уваз^ що свобода людини е природною, невiдчужуваною та iснуе незалежно ввд держави i права. Однак держава i право потpiбнi не для того, щоб визнати свободу людини, але з метою забезпечення та^ свободи, зокрема й ïï обмеження в необхвдному обсязi, для того, щоб усi iншi суб'екти могли також ïï безперешкодно pеалiзовувати. Це також стосуеться й свободи пересування та вшьного вибору мюця проживання, якi належать до фундаментальних свобод людини i задовольняють ïï шдиввдуальш потреби.
Свобода, про яку йдеться, мае широкий спектр ди, що зумовлюе можливiсть дослiдження ïï щонайменше у двох площинах. Перша пов'язана з повагою до гiдностi людини i надання належних умов для розвитку ïï особистосл. Потpiбно, однак, мати на уваз^ що ктотний вплив на розвиток особистостi мае активний контакт особистосп з навколишшм оточенням, тобто з пiзнанням свпу, розвитком iнтеpесiв, набранням досвiду. Важко це pеалiзовувати у випадку, коли до цiеï особи буде застосоване покарання у виглядi обмеження або позбавлення вол^ передбачене кpимiнальним кодексом. Не виникае сумшву, що обмеження можливосп пересування у цьому випадку е крайньою необхiднiстю i ввдбуваеться внаслiдок порушення законодавства обвинуваченим.
Друга площина, в якiй виражаеться змют свободи пересування, пов'язана з тзнанням piзних культур i звичаïв, обмшом досвiду мiж народами, що е умовою культурного прогресу i цившзаци, тому пов'язуеться з пiдтpиманням миру i розвитком мiжнаpодного спiвpобiтництва.
Однак i це неввдчужуване право на свободу пересування та вшьний вибip мiсця проживання за певних умов та пвдстав може бути обмежене. Основш мiжнаpодно-пpавовi документи, що стосуються прав людини, передбачають обмеження цього права загального характеру, зокрема, пвд час вшни чи введення надзвичайного стану у крат, а також в шших, передбачених законодавством, випадках.
Стан дослщження. Окpемi аспекти права людини на свободу пересування та вшьний вибip мюця проживання були предметом дослвджень В. Р. Барського, Ю. Венгрин, С. О. Горулько, О. Ф. Динько, В. I. Евтушенко, I. В. Михайлишина, О. В. Осинсько^ О. В. Розгон та ш. Однак комп-лексне дослвдження пpавомipного обмеження права людини на свободу пересування та вшьний вибip мюця проживання як засобу правового впливу у науковш лiтеpатуpi недостатньо дослвджене.
Мета роботи - теоретико-правове дослвдження аналiзу змiсту та особливостей пpавомipного обмеження права людини на свободу пересування та вшьний вибip мюця проживання.
Виклад основних положень. Свобода пересування iманентно пов'язана з шшими правами та свободами людини. Без сумшву, до них зараховують: право на ввдпочинок, право на працю, право на освпу тощо. Враховуючи ютотне значення, яке притаманне цим свободам, не дивно, що вони е предметом особливого штересу у мiжнаpодному прав1
Зокрема, чиннi мiжнаpоднi стандарти передбачають також й певш обмеження свободи пересування та вшьного вибору мiсця проживання. Що стосуеться Загальноï деклараци прав людини 1948 р. [1], то зауважимо, що у нш не визначенi конкретш обмеження права на свободу пересування та вшьного вибору мюця проживання. Про обмеження йдеться лише у п. 2 i п. 3 ст. 29
Деклараци, як стосуються ycix гарантованих цим актом прав та свобод, а отже, й свободи пересування та вшьного вибору мюця проживання. Обмеження цих свобод можливе, коли воно передбачене законом для:
- забезпечення належного визнання i поваги прав i свобод шших ошб;
- забезпечення справедливих вимог морал^ громадського порядку i загального добробуту в демократичному суспшьстш;
- унеможливлення здшснення цих прав i свобод, якщо воно суперечить цшям i принципам Оргашзаци Об'еднаних Нацiй.
У Мiжнародномy пактi про громадянськi i полггичш права [2] обмеження свободи пересування прямо передбачене в п. 3 ст 12. Однак для застосування таких обмежень необхвдна наявшсть загрози державнiй безпещ, громадському порядку, здоров'ю чи моральности населення або правам та свободам шших осiб i вони е сyмiсними з iншими правами, визначеними у цьому Пакт!
При цьому необхвдно мати на yвазi, що щ обмеження е вичерпними й жодш iншi обмеження не припустим^ а обмеження, що передбачаються нащональним законодавством й iснyючi на практищ, не повиннi виходити за щ межi (ст. 5 Мiжнародного пакту про громадянсью i полiтичнi права [2]). На жаль, у практищ держав поки що не дотримуються цього основного принципу.
Обмеження свободи пересування передбачене також п. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенци про захист прав людини i основоположних свобод, який гарантуе деяю права та свободи, не передбачеш в Конвенци й у Першому протоколi до не!' [3]. На здшснення права вшьного пересування та вшьного вибору мкця проживання не можуть бути встановлет жодш обмеження, ^м тих, що передбачеш законом i е необхвдними в демократичному суспшьстш в штересах нащонально!' чи громадсько!' безпеки, для тдтримання пyблiчного порядку, запобшання злочину, для захисту здоров'я чи моралi або з метою захисту прав i свобод шших осiб.
Щкавою е ст. 64 Конституци Украши [4], яка передбачае правовий режим обмеження прав людини. На ввдмшу ввд мiжнародних угод, у конституцшних нормах прямо не уточнюеться, якими повинш бути обмеження прав в штересах держави.
Ст. 34 Конституци Украши [4] вказуе, що здшснення закршлених прав i свобод може бути обмежене законом тшьки в штересах охорони суспшьного порядку, здоров'я i моральности населення або захисту прав i свобод шших людей, що цшком ввдповвдае мiжнародним стандартам. Тому обмеження свободи пересування та вшьного вибору мюця проживання можуть встановлюватися як стосовно статусу особи, так i стосовно територи.
Зокрема, ст. 13 Закону Украши "Про свободу пересування та вшьний вибiр мкця проживання в УкрашГ' [5] визначае, що вшьний вибiр мюця проживання обмежуеться в адмтстративно-територiальних одиницях, як знаходяться: у прикордоннш смуз^ на територ1ях вiйськових об'еклв; у зонах, якi, згiдно iз законом, належать до зон з обмеженим доступом; на територи, де у разi небезпеки поширення шфекцшних захворювань i отруень людей введен особливi умови i режим проживання населення та господарсько!' дiяльностi; на територ1ях, щодо яких введено военний або надзвичайний стан; на тимчасово окупованих територ1ях.
Цим законом також регламентуеться обмеження вшьного вибору мюця проживання щодо: осiб, якi не досягли 14^чного вiкy; осiб, до яких, згвдно iз процесуальним законодавством, застосовано запобiжнi заходи, пов'язанi з обмеженням або позбавленням вол^ осiб, якi за вироком суду ввдбувають покарання у виглядi позбавлення або обмеження вол^ осiб, якi згвдно iз законодавством перебувають пiд адмшктративним наглядом; осiб, якi згiдно iз законодавством про iнфекцiйнi захворювання та психiатричнy допомогу пiдлягають примyсовiй госпiталiзацiï та лiкyванню; iноземцiв та ошб без громадянства, якi не мають законних пвдстав для перебування на територи Украши.
Що стосуеться конкретних видiв обмежень, то майже в ушх краïнах державна безпека е чинником, що обмежуе здшснення права залишати крашу. Це право з часом обмежуеться - навпъ шляхом внесення у паспорти спецiальноï позначки певними державами, що виключае право вЧ'зду в iншi краïни. Однак, на наш погляд, таке обмеження е занадто широким i довшьним, якщо воно
застосовуеться до ycix громадян, незалежно ввд того, наскшьки вони поiнформованi у питаннях, прямо пов'язаних з безпекою держави.
Варто зазначити, що мiркування, як стосуються пiдтримки суспшьного порядку, можуть використовуватися проти осiб, яю прагнуть ухилитися вiд виконання правових зобов'язань щодо сплати податкiв, державно!' чи вшськово'' служби. Щоб не використовувати обмеження проти злочинцiв, а не полггичних опонентiв, воно повинно грунтуватися на точному визначеннi поняття "суспшьний порядок". Такi обмежувальн заходи передбачають примусове проживання ввдповвдних осiб у визначеному мiсцi i допускають наявшсть рiзних iнших обмежень.
Держава може ввести на сво'й територи обмеження, враховуючи iнтереси щодо охорони здоров'я i моральносп населення, як стосуються доступу до водопостачання чи заражених райотв. У цьому аспект в Украïнi на законодавчому рiвнi iснують обмеження, що суперечать мiжнародним стандартам. Так, норми ст. 29 Закону Укра'ни вiд 24 лютого 1994 р. "Про забезпечення саштарного й епвдемюлопчного благополуччя населення" [6] дозволяють в'.'зд на територто Укра'ни громадян Укра'ни з кра'н (мiсцевостей), де зареестрованi особливо небезпечш iнфекцiйнi захворювання, тшьки за наявносп документiв, передбачених мiжнародними угодами i саттарним законодавством Укра'ни.
Незважаючи на те, що перелш обмежень е вичерпним, на практищ зустрiчаються iншi форми обмежень.
По-перше, це е штереси держави. Рiшення про те, що е штересами держави, приймаеться на розсуд виконавчих оргашв влади, а суди переглядають таке ршення лише в окремих випадках.
По-друге, економiчнi i соцiальнi умови в крат безпосередньо впливають на можливють здiйснення права залишати крашу i повертатися в не!'.
По-трете, адмтстративш обмеження, зокрема паспортнi процедури чи 'х вiдсутнiсть, що надають органам виконавчо'' влади дискрецiйнi повноваження стосовно видач^ вилучення чи вiдмови у видачi про'зних документiв без будь-якого додаткового контролю.
По-четверте, загроза позбавлення громадянства, здшснювана з метою покарання осiб, яю прагнуть здiйснити свое право залишити крашу, е зловживанням, що позбавляе заявника права залишати крашу i перешкоджае подачi заяв про емкращю чи навiть про тимчасовий ви'зд.
По-п'яте, зустрiчаються обмеження, що стосуються ви'зду за кордон, при цьому вони е суворшими стосовно осiб працездатного вiку, шж стосовно осiб, котрi досягли 60 роюв, i бшьше не е продуктивними працiвниками. Влади таких держав не перешкоджають перебуванню таких ошб за кордоном i здебшьшого навпъ сприяють ïхнiй емiграцiï. В шших випадках навпъ лiтнi i хворi заявники, чи!' дiти знаходяться за кордоном, не одержують дозволу на возз'еднання зi сво!'ми родинами.
По-шосте, у бшьшосп держав у видачi про1'зних документiв i здiйсненнi права залишати крашу ввдмовляеться особам недiездатним, якщо такi особи не одержують згоди откуна, вони не повиннi бути використаш проти замiжнiх жiнок.
Нарешп, по-сьоме, позбавлення осiб, якi клопочуться про здiйснення права залишити крашу чи про емкращю, ïхнi роботи чи можливосп знову влаштуватися на роботу, е мiрою покарання стосовно заявниюв.
Висновки. Отже, обмеження свободи пересування та вшьного вибору мкця проживання можуть встановлюватися як стосовно статусу особи, так i стосовно територи. Загалом зазначет територи групуються в такий спошб: 1) майно i реч^ яю перебувають у приватнш власностi, а також право на землю i недоторканшсть житла, при цьому примусове ввдчуження можливе на законнш пiдставi т1льки з мiркувань сусп1льно1' необхiдностi (наприклад, будiвництва дорiг); 2) прикордонна смуга з особливим режимом ïï перетину в пунктах пропуску через державний кордон; 3) природт заповедники, що охороняються в особливому порядку; 4) режимш об'екти, тобто архiви, сховища, музе!.', фондовi бiржi, ювелiрнi i монетарш пiдприемства; 5) територiï', на яких введено надзвичайний стан; 6) територи, на яких введено военний стан.
Ошб, стосовно яких встановлюються вищезазначеш обмеження, можна згрупувати так: 1) особи, проти яких застосовуються запобiжнi заходи тд час досудового i судового переслвду-вання; 2) засyдженi судом до позбавлення вол^ 3) позбавлет чи обмеженi у своïй свободi до огляду стану здоров'я; 4) яю знаходяться пiд адмiнiстративним наглядом; 5) як знаходяться на вшськовш слyжбi або на альтернативнiй вшськовш служба
Безпiдставнi обмеження можуть призводити до виникнення безвихiдноï ситyацiï, за я^' особа може навiть вдаватися до насильницьких заходiв як до единого засобу реалiзацiï свого права. Тому для уникнення конфлiктних ситуацш необхiдно забезпечити законодавчий контроль держави та прагнення шдиввда до здшснення сво!х основних свобод. Такий подход до прав людини об'ективно повинен призвести до вшьного тлумачення правових положень, що стосуються поваги прав людини i гвдносл людськоï особистосл.
1. Загальна декларащя прав людини: ООН; Декларащя, Мiжнародний документ eid 10.12.1948 // Голос Укрални eid 10.12.2008. - № 236. 2. Мiжнародний пакт про громадянсьт i полтичю права: ООН; Пакт, Мiжнародний документ eid 16.12.1966 р. [Електронний ресурс]. -Режим доступу: Http://zakon3. rada. gov. ua/laws/show/995_043. 3. Протокол № 4 до Конвенци про захист прав людини i основоположних свобод, який гарантуе деят права i свободи, не передбачеш в Конвенци та в Першому nротоколi до не'!, вiд 16 вересня 1963 р. // Офщшний вюник Укрални. -2006. - № 32. - Ст. 2373. 4. Конститущя Укрални: Закон Укрални вiд 28.06.1996 р. // Вiдомостi Верховно'! Ради Укрални. - 1996. - № 30. - Ст. 141. 5. Про свободу пересування та вшьний вибiр м^я проживання в Укра'т: Закон Укрални вiд 11.12.2003 р. //Вiдомостi Верховно'! Ради Украти. - 2004. -№ 15. - Ст. 232. 6. Про забезпечення сантарного й еniдемiологiчного благополуччя населення: Закон Укрални вiд 24 лютого 1994р. //Вiдомостi Верховно! Ради Украти. - 1994. - № 27. - Ст. 218.
REFERENCES
1. Zahal'na deklaratsiyaprav lyudyny. OON. Deklaratsiya, Mizhnarodnyy dokument vid 10.12.1948. [The Universal Declaration of Human Rights]. Holos Ukrayiny vid 10.12.2008, vol. 236. 2. Mizhnarodnyy pakt pro hromadyans'ki i politychni prava. OON. Pakt, Mizhnarodnyy dokument vid 16.12.1966. [International Covenant on Civil and Political Rights]. Available at: http://zakon3. rada. gov. ua/ laws/show/995_043. 3. Protokol # 4 do Konventsiyi pro zakhyst prav lyudyny i osnovopolozhnykh svobod, yakyy harantuye deyaki prava i svobody, ne peredbacheni v Konventsiyi ta v Pershomu protokoli do neyi, vid 16 veresnya 1963 r. [Protocol No. 4 to the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, securing certain rights and freedoms other than those already included in the Convention and in the first Protocol thereto]. Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny, 2006, vol. 32, p. 2373. 4. Konstytutsiya Ukrayiny. Zakon Ukrayiny vid 28.06.1996 [Constitution of Ukraine]. Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny,1996, vol. 30, p. 141. 5. Pro svobodu peresuvannya ta vil'nyy vybir mistsya prozhyvannya v Ukrayini. Zakon Ukrayiny vid 11.12.2003 [On freedom of movement and free choice of residence in Ukraine]. Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny, 2004, vol.15, p.232. 6. Pro zabezpechennya sanitarnoho y epidemichnoho blahopoluchchya naselennya. Zakon Ukrayiny vid 24.02.1994. [On ensuring sanitary and epidemic wellbeing of the population]. Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny,1994, vol. 27, p. 218.
