CC BY
32
КОНЦЕПЦИИ ПРАВОВОГО ГОСУДАРСТВА В ИСТОРИИ ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВОЙ МЫСЛИ
Мануйлов Е. Н., Жданенко С. Б.
Рассмотрены концепции возникновения и развития правового государства в истории философской мысли. Сделан вывод о том, что в Украине возрастает уверенность в необходимости этого исследования и реализации данной концепции на практике. Конституция Украины обеспечивает новый этап развития учения о правовом государстве в Украине.
Ключевые слова: государство, право, закон, правовое государство, концепции правового государства.
CONCEPTIONS OF CONSTITUTIONAL STATE IN THE HISTORY OF PHILOSOPHIC AND LEGAL IDEAS
Manuylov E. M. , Zhdanenko S. B.
The article considers the conceptions of origin and development of constitutional state in the history of philosophical thinking. The author concludes that the certainty about the necessity of this research is being changed in Ukraine as well as in the realization of this conception in practice. The constitution of Ukraine assures a new stage in developing the doctrine of constitutional state in Ukraine.
Key words: state, right, law, constitutional state, conceptions of constitutional state.
УДК 1:316.3
КолестковМ. П., кандидат фшософських наук, доцент
СВОБОДА ОСОБИСТОСТ1 В ПРОЦЕС1 II СОЩАЛВАЦП
У статтi зроблена спроба з 'еднати психологт особистостi, сощальну психологт та фтософт при аналiзi взаемозв 'язку сощальних та iндивiдуальних факторiв у про-цеа соцiалiзацií. У статтi наголошуеться на певному значент ттерсуб 'ектног пара-дигми у до^дженш моделi соцiалiзацií особистостi як моделi реалiзацií свободи.
Ключовi слова: свобода, особисткть, соцiалiзацiя, глобалiзацiя.
Актуальтсть проблеми. Актуальшсть дослвдження проблеми сощаль зацп особистосп як вшьного та активного суб'екта сощальних перетворень зумовлюсться перш за все затребувашстю знань про закономiрностi форму -вання людини нового типу ввдповщно до радикальних змш системи сощальних щнностей. Оскшьки в кризовi перюди розвитку сусшльства системи
122
© Колеснков М. П., 2010
життевих сми^в, базових цшностей, моральных та iнших iдеалiв дуже не-стiйкi, то проблема суб'екпв соцiалiзацil е дуже важливою. 1снують i науковi пiдстави актуалiзацil проблеми, адже феномен соцiалiзацil належить до кате-горп узагальнених, iнтегральних сощокультурних феноменiв. Потреба 1х дослвдження загострюеться у зв'язку з тим, що ця проблема мае мiждисци-плшарний характер, тому висувае на порядок денний перегляд деяких загаль-них положень у теорп особистостi.
Постановка проблеми. Радикальш змiни, як1 ввдбулися на зламi столiть, призвели до фундаментально! руйнаци iнституалiзованого порядку та iерархil базових цiнностей радянського суспшьства, яш формувались протягом деся-тилиъ. Такi процеси руйнаци змiнили саму людину та соцiальне тiло, яке зумовлюе соцiально-культурнi умови И юнування. Дифузiя цiннiсних орiен-тацiй у сучасному суспiльствi, конфлiкт цiнностей рiзних цивiлiзацiй негативно позначаеться на соцiалiзацil особистостi.
Свобода кожного шдиввда потребуе безперервних зусиль iндивiдiв i певно-го iнституцiйного механiзму. Сучасш глобалiзацiйнi змiни i радикальнi пере-творення в укранському суспiльствi суттево впливають на особливостi соща-лiзацil особистостi. Ввдбуваеться злам нацiональних традицш, перегляд свгго-глядних, моральних, правових норм та свггоглядних поглядiв у суспшьсга.
Сьогоднi не можна вщновити гармонiчну модель спiввiдношення меж свободи кожного шдиввда та моделi реалiзацil свободи в процесi iнституалi-зацп суспiльства.
Водночас свобода потребуе безперервних зусиль шдивщв i певних шсти-туцiйних механiзмiв.
Мета статтi: аналiз моделей соцiалiзацil особистостi та особливостей реалiзацil И свободи у контексп глобалiзацil.
Анал1з до^джень i публшацш. Проблема соцiалiзацil особистостi до-статньо вивчена з позицш фiлософських та сощально-психолопчних наук. Джерела сучасно! концепцп соцiалiзацil мiстяться у працях Б. Г. Ананьева, Т. М. Андреево!, А. Г. Асмолова, А. Бандури, Т. I. Божович, Л. С. Виготського, Е. Ершсона, В. П. Зшченко, С. Л. Рубшштейна, Е. Фромма та ш.
У науковш лiтературi глибоко проаналiзованi суть, структура, типолопя, дiяльнiсть особистостi, механiзм взаемозв'язку особистостi та суспiльства. Од-нак, незважаючи на це, е деяш питання, на як1 немае ввдповвд [7; 8; 10; 16].
Термш «соцiалiзацiя» також не мае однозначного трактування. Досл1дни-ки стверджують, що соцiалiзацiя е атрибутом способу життя особистостi, вона може розглядатися як його умова, процес та результат. На погляд багатьох науковщв, соцiалiзацiя реалiзуеться у трьох таких формах: штерюризащя -формування внутрiшньоl структури людсько! психiки за допомогою засвоен-ня соцiальних норм, цiнностей, iдеалiв, переведения елементiв зовнiшнього середовища у внутршне «Я^>; соцiальноl адаптацil / пристосування iндивiдiв
до рольових функцш, умов функцюнування рiзних сфер суспшьства та само-реалiзацil шдиввда в процесi активно перетворюючо! дiяльностi, спiлкування, розвитку сввдомосп та поширення меж свое! свободи.
У науковш лiтературi поняття соцiалiзацil подано рiзноаспектно: як «со-щальний розвиток»; «оволодшня соцiальним досвшом»; «змша сощально! структури особистосл», «засвоення сощальних ролей, правил та норм пове-дшки», як1 розкривають суть поняття лише в функцюнально-шструментальному аспектi [7, с. 19-20; 10, с. 35-36].
На сьогодш можна ввдзначити змши, що окреслились у розумiннi соща-лiзацii пiд впливом дослiджень особистосл, здiйснених в iнтерсуб'ектнiй парадигмi. Традицшно у всiх найбiльш вiдомих визначеннях соцiалiзацil в явнiй формi не тдкреслюеться активнiсть суб'екта з усвшомленого перетво-рення формування як сощальних норм i цiнностей, так i соцiального оточен-ня, а також самого себе. Найчастше соцiалiзацiю розумшть як засвоення iндивiдом соцiального досввду шляхом включення в соцiальне середовище i ввдтворення системи зв'язк1в та ввдносин ( Г. Андреева ) або як процес активного засвоення шдивщом цiнностей i норм суспшьства i формування !х у систему сощальних настановлень, яка визначае позици i поведiнку iндивiда як особистосп в системi суспiльства, а також як процес i результат засвоення активного вщгворення iндивiдом сощального досв1ду (знань, цiнностей, со-щально! компетентностi), що дозволяе йому штегруватися в суспiльство i поводитися там адаптивно.
Дослвдження, що вiдбувалися останш два десятилiття, зумовили появу нових характеристик загальних тенденцiй у теорп соцiалiзацil, як1 свiдчать про яысш змiни в И розвитку. Головною тенденщею е домiнування iнтерсуб'ективного тдходу в аналiзi соцiалiзацil. Традицiйно соцiалiзацiя розглядаеться як змiна як1сних фаз, до кожно! з яких людина мае бути п1дго-товленою попередшм етапом свого розвитку. Соцiалiзацiя за традищею розглядаеться як процес шбито зворотний, як реакцiя, що настае тсля змiн со-щально! ситуацЦ. Конструктивiстський п1дх1д, навпаки, повинен виршувати проблему знаходження характеристик особистосп, як1 забезпечують майбут-нiй устх. У процесi соцiалiзацil формуються особиспсш передумови для виконання завдань наступного етапу розвитку людини [10, с. 37].
Концепцп К. Гергена i Р. Харре - це одна з двох основних гшок сучасно-го кострукцiонiзму. Другою його гшкою е концепцiя соцiальних уявлень С. Московiчi, в як1й увага акцентуеться на питаннях становлення, трансфор-маци, динамiки феноменiв соцiальноl реальностi. У яких би формах (наукових, релшйних, естетичних тощо) не виявлялися сощальш уявлення, вони завжди е способом штерпретаци, осмислення повсякдення, певною формою сощального шзнання, яка передбачае когнггивну активнiсть iндивiдiв i груп. 1де! соцiального конструювання реальностi спираються на так1 постулати:
Свгг не постае перед людиною об'ективно, людина осмислюе реальшсть через досвiд, що перебувае шд впливом мови.
Мовнi категорп формуються у процесi сощально! взаемоди, а отже, мають соцiальну природу.
Розумшня дiйсностi залежить вiд дiючих норм сощальних конвенцiй.
Соцiальне розумiння дщсносп визначально впливае на людське життя.
Таким чином, свiт, у якому ми живемо та дiемо, - це сконструйований нами свiт, до якого ми адаптоваш i який завдяки цьому е зручним та перед-бачуваним [17, с. 15-16].
Однак, будемо пам'ятати, Л. Вгтнштейн i К. Роджерс визначали, що до-свiди особистостi е довербальна, дорефлексивна складова сввдомосп [16, с. 15-16]. На нашу думку, цей аспект проблеми потребуе нових дослвджень у соцiальнiй психологи i фшософи.
Нинi за логiкою Л. С. Вiготського, феноменологiв П. Бергера i Т. Лукмана, механiзм сприйняття особою предметш (об'екпв) зовшшнього свiту включае 1х iнтерiоризацiю, об'ективацш та екстерюризацш [10, с. 39].
Сучаснi дослвдження в крос-культурнiй психологи дають нам новi знання про процес соцiалiзацi! особистостi. Людський рiд та культурш групи вiд-творюються й передають свою культуру новим членам за рахунок двох клю-чових елементiв: бюлопчно! та культурно! трансмюи [8, с. 31-32].
Бюлопчна й культурна трансмюш - це два ключових елементи модел^ за допомогою яких деяка частина людства, культурнi групи ввдтворюють самi себе та передають свою культуру новим представникам.
Очевидно, що люди оволодiвають моделями поведiнки завдяки досвiду, характерному для того сощального контексту, в якому вони живуть. Кавалль Сфорца й Фелдман визначають культурну трансмюш вiд батьк1в до !х на-щадк1в як вертикальну, оск1льки вона включае передачу культурних характеристик вщ одного поколiння до наступного в спадщину. Хоча вертикальне успадковування - це едина можлива форма бюлопчно! трансмюи, iснують двi iншi форми культурно! трансмiсi! - горизонтальна та непряма.
Вище описанi три форми культурно! трансмюи включають два процеси: iнкультурацiю та соцiалiзацiю. 1нкультурац1я вiдбуваеться як результат «за-нурення» iндивiдiв у !хню культуру, що призводить до включення прийнято-го типа поведшки в !х репертуари. Соцiалiзацiя здiйснюеться в результатi б№ш спецiалiзованого навчання та виховання, яш, у свою чергу, приводять до опанування культурно-прийнятним типом поведiнки.
При вертикальнш трансмiсi! батьки передають культурш щнносп, умiння, переконання та мотиваци сво!м дiтям. У цьому випадку важко розд1лити культурну й бюлопчну трансмiсi!, оск1льки ми, як правило, вчимося у тих самих людей, хто нас зачав; дуже часто бiологiчнi й культурнi батьки - це п самi люди.
При горизонтальнш трансшси ми вчимося в наших однолптав у повсяк-денному спiлкуваннi з ними, розвиваючись вiд народження до повнолiття; у цьому випадку бiологiчна й культурна трансшси не змiшуються.
При непрямш культурнiй трансмiсiï нас навчають iншi дорослi люди та суспiльнi шститути (наприклад, школа), чи наша власна культура, чи iншi культури. Якщо навчання проходить повнiстю всерединi нашоï власноï чи первинно! культури, тодi застосуемо термiн «культурна траисмiсiя». Проте, якщо це ввдбуваеться в результат контакту з iншою (вторинною) культурою, застосовують термiн «акультуращя». Останнiй належить до тiеï форми транс-шси, яка здiйснюеться в результат контакту шдиввда з людьми (iнститутами), яш належать до iнших культур, що вiдрiзняються вiд його власноï культури, та перебувають пiд ïx впливом.
Можливють того, що особистiсть та самость являють собою культурнi конструкций та з чого походить, що вони крос-культурно варшють, стало темою теоретичних та емпiричниx дослщжень лише нещодавно.
Одне з центральних запитань сформулювали Шведер та Боурн: «Чи змь нюеться поняття особистосл в крос-культурному сена?» Вiдповiдь на нього можна знайти у матерiалаx дослiджень iндивiдiв зi штату Ориса й складаеть-ся вона з такого. Як гадають, особистiсть змiнюеться завдяки соцiальним ввдносинам, в яш вона вступае, та ïï треба описувати не стшьки з точки зору сталих рис, скшьки з точки зору цих сощальних взаемоввдносин та спшку-вання (треба пам'ятати формулу Маркса: «Спшкування е сутшсть людини. Сутнiсть людини е спшкування»). Зв'язки мiж цiею концепцiею людини та вимiрюванням iндивiдуалiзму й колективiзму вельми очевиднi [8, с. 117].
Про штенсивне вивчення цiеï проблеми повшомлялося в роботах Марсе-ла, Де Во i Сю, як для захвдних, так i для азiатськиx культур. При дослщжен-ш особистостi, яке було основане на антрополопчному вивченнi людини та мiждисциплiнарному розглядi особистостi. Була зроблена спроба з'еднати психолопю особистостi та сощальну псиxологiю.
Трiандiс (1989) проаналiзував три аспекти особистосл (iндивiдуальний, публiчний, колективний), як вони подаш за трьома вимiрами рiзниx культур (колективiзм-iндивiдуалiзм, обмеження-свобода й культурна складнiсть).
Вивчивши велику кiлькiсть лiтератури, вiн дiйшов висновку, що чим бiльше iндивiдуалiстичний характер мае культура, тим частше ввдбуваеться «вибiр» iндивiдуальниx «Я», i тим ршше вiдбуваеться вибiр колективного «Я». (Пш «вибором» Трiандiс розумiе облж iнформацiï, важливо1' для осо-бистосп). Соцiальне обмеження пов'язане з високим рiвнем вибору колективного «Я», хоча, чим складшша культура, тим часпше здiйснювався вибiр iндивiдуального й публiчного «Я». Для пояснения цих патершв пропонува-лося дитяче виховання, екологiчнi та культурнi фактори, однак вони продо-вжують залишатися значною мiрою невизначеними [8, с. 117].
Кагщибаа (1990, 1996) визначила вадмшшсть м1ж взаемодiючими «Я» i автономним «Я». Взаемодшче «Я» розвиваеться в суспiльствах з родинною моделлю емоцшно! та матерiально! взаемозалежностi. Це суспадьство, як правило, з традицшною сiльськогосподарською економiкою й колективют-ським стилем життя; члени родини повинш покладатися один на одного у випадку хвороби та опiкуватися лигами людьми. Автономнi «Я» можна зна-йти в iндивiдуалiстичних захадних урбашстичних середовищах з «родинною моделлю незалежносп», де члени родини можуть жити окремо один вiд одного без серйозних насладив для !хнього благополуччя.
Кагiцибасi видiлила третю категорш «Я», яка розвиваеться в «родиннш моделi емоцiйно! взаемозалежностi». Цей тип особистосп називаеться автономно-взаемодшчим «Я», який можна знайти, зокрема, в урбашзованих областях колективiстських держав. Незважаючи на рют матерiально! неза-лежностi й сощал1зацш в бiк бiльшо! автономп, емоцiйна взаемозалежнiсть членiв родини зберiгаеться. Кагiцибасi впевнена, що головний «напрям роз-витку в свiтi - до ще! третьо! моделi, яка дозволяе проявляти як родинш стосунки, так i автономнiсть при взаемоди людини iз суспiльством у цшому.
Подвiйна рiзниця мiж незалежним «Я» та взаемозалежним «Я» дiстала падтримку в роботах Маркуса й Китаями. Вони стверджують, що люди в рiзних культурах мають надзвичайно рiзнi моделi особистостi. Цi моделi впливають на сприйняття себе та шших, на пiзнавання, емоцi! й мотивацп. Взагал1 захiдна концепщя особистостi - це концепщя людини автономного та атомiзованого, складеного з набора дискретних рис, здiбностей, цiнностей i мотивiв, який прагне самостiйностi й незалежносп вiд iнших [8, с. 118].
Навпаки, у сх1дних культурах тяжшть до родинностi, зв'язаностi i взаемо-залежностi, що мае основи на концепцп «Я» не як дискретно! сутносп, а як сутностi, яка нерозривно зв'язана з шшими сутностями («Я», «Ти», «Ми», «Вони»). Людина стае «цадою», коли вона займае свое мюце в соцiальнiй структура
Незалежна ж модель особистостi припускае, що люди вважають себе ушкальними, переслiдують сво! власнi цiлi та прагнуть до самовираження. Люди iз взаемозалежною моделлю «Я» намагаються належати та бути вадпо-в1дальним в цадому та переслiдувати мету шших, та й займати свое спокон-вiчне мiсце. У пiзнiших публтащях ця ж вiдмiннiсть була досладжена як теоретично, так i емпiрично [7, с. 27].
Останшми роками, у центр досл1дницько! уваги потрапляють змiни, як1 впливають на сощальний ареал та поведiнку особистосп в умовах глобалiза-цi! в уах сферах суспiльного життя. Не претендуючи на перелiк усiх особли-востей, що характеризують соцiальне життя особистосп за умов глобалiзацi!, вадзначимо деяк1 тенденцi!, як1, на думку багатьох дослiдникiв, можна вважа-ти побiчним продуктом глобалiзацi! [2; 3; 8; 11; 12].
Перше. Зростае штенсифшащя сощально! взаемоди та стлкування аген-пв дiяльностi. За однаковий промiжок фiзичного часу вiдбуваеться дедалi бiльше сощальних контакпв, соцiальних, технiчних та культурних iнновацiй, виявляеться дедалi бiльше форм сощально! взаемоди. Знижуеться роль гео-графiчного мiсця проживання особистостi зростае процес акультураци змiн, що вшбуваеться внаслiдок контакту груп, що належать до культур iз супе-речливими стилями життя. Змiнюються об'ективно значущi системи страти-фтаци, обов'язковi способи життя, мюце традици заступають стил^ життевi форми вiльно обирають тощо [11,с. 66; 13, с. 112-114].
Друге. Виникають тенденци демасифшацп й дестандартизаци економiч-ного та сощального життя. Змiнюються форми працi та И характер. Техноло-гiчна i комп 'ютерна революци призвели до суттевого скорочення ручно! працi, що пов'язане з безпосередшм виробництвом. З одного боку, щ змiни дають можливiсть знайти творчу роботу, створити певш передумови для розвитку i самовираження особистостi. З другого боку, вони несуть iз собою щлу низку небезпек (нестабiльнiсть ринку, швидшсть i змiни мiсця роботи, проживання та ш.) руйнувати особистiсть [13, с. 125-128].
Трете. Новою рисою сучасного ареалу життя е змша характеру сощального контролю i влади над життям особистостi. Процеси глобалiзацi! й шфор-матизаци сощально! системи впливають на ва сфери життя суспiльства, на способи сощально! взаемоди, регулятивш й контрольш процеси.
1нтернет диктуе розвиток нових форм сощального контролю, появу нових контрольних санкит, зумовлену формуванням ново! техногенно! реальностi, iнституцiйно! ди мехаиiзму соцiального контролю. Вiдбуваються професю-налiзацiя i спецiалiзацiя соцiального контролю. «Духовна iндустрiя», яка виробляе новi штучнi мови спiлкуваиия з !хньою морфологiею, граматикою та синтаксисом, усшяш когнiтивнi карти свiту, створили базу для небачених рашше технологiй несвободи, тобто техшки вторгнення в найпотаемнiшi глибини людсько! психiки, для небачених рашше форм машпулювання та контролю людсько! активносп [2, с. 53-54; 6].
1нформацшний соцiум вiдрiзияеться вщ класичного капiталiзму, соцiуму соцiалiзму чаав СРСР та соцiуму лiберально! демократ Заходу тим, що вiн перетворюе сво!х мешканцiв на ненаситних споживачiв iнформацi!, на гляда-чiв несшнчено! п'еси Володiния та Багатство. 1ндивщ iнформацiйного соцiу-му споживае не стшьки реч^ ск1льки !хнi видовищш муляж1, iмiдж, образи, голографiчнi рекламш химери, симулякри та iншi сурогати [12, с. 43].
Головна особливiсть практики нейролшгвштичного програмування (НЛП) - машпулювання суб'ектившстю - полягае в тому, що вона здшсню-еться не за допомогою фiзично! сили i погроз, а за допомогою рiзноманiтних способiв сугестi! i спокуси.
Четверте. Фшософи постмодерну висловлюють стурбованiсть станом свободи в постшдуст^иальному, шформацшному суспiльствi. Численнi дослвдники ствер-джують, що соцiальнi практики подбного вторгнення полiтикiв, партш, шститупв влади в сферу людсько! свщомосп, безсумтвно, е мантулятивними практиками, дискурсами влади, джерелами погроз людсько! свободи [6; 9; 11; 13].
Ера шформацшних технологш, яка занурюе нас у свгт бiльш витончених технологiй програмування людсько! суб'ективностi, тобто програмування почутлв особистостi, мислення, поведiнки, зовсiм по-новому ставить проблему свободи.
У ствзвучних ще й до сьогодш найболючiшим нашим проблемам працях М.Фуко !! теоретичне осягнення вiдбуваеться через з'ясування, окреслення не стшьки знаменитого «мистецтва жити» або «етики плекання себе», скшь-ки «практик несвободи» [13].
У сучасному суспiльствi складаеться довол1 складна ситуащя, яка пов'язана з посиленням впливу владних структур, офiцiйних шститупв формал1зованих соцiальних та вiртуальних утворень, з одного боку, !! швелюванням, обмежен-ням та спрямуванням д1яльносп особистостi, знецiненням iндивiдуальностi та особистюних форм життя - з другого. Зростае детермшзм влади капiталу i влади бюрократi!, що призводить до руйнування системи нормального люд-ського спшкування - вiльно! комунiкацi! м1ж вiльними людьми. Змiнюеться влада - змшюються i способи захоплення тша ввдносинами влади. Очевидним е також вторгнення iнститутiв влади до сфери м1жлюдських стосунк1в i спшку-вання, що спричиняе перетворення людини виключно на об'ект управлiння, манiпулювання чи перетворення на товар i в багатьох ввдношеннях унеможлив-люе реал1защю свободи як найвищого вияву людського буття.
Люди, зазначають дослвдники, втратили державний iнстинкт. Батьшвщи-на, мати, дни - все це перестало бути для них чимось таким, що рашше вони захищали i берегли. Полшшення умов працi i щдняття матерiального благо-получчя, урбашзац1я i боротьба за комфорт, пластична хiрургiя i змiна статi, розповсюдження нових релiгiй i формування нових мас-медiа - все це та шше докорiнно змiнило людське життя, яке вщрвалося не тiльки вщ природно-бiологiчно! основи, але i соцiуму та культури у тому вигляд^ у якому вони будувалися упродовж стол1ть.
На думку Ж. Бодрiяра, центр ваги сучасно! людини зсунувся до без свi-домо! i лiбiдонально! економi!, яка залишае мюце тiльки тотальнiй натуралi-зацп бажання, яке приречене на те, щоб роздшити долю потягiв, або на просте механiчне функцiонування, але, перш за все, на уявне придушення i звiльнен-ня. Вш iз цього приводу зазначае, що ввдтепер бiльше не говорять: «У тебе е душа, i ти повинен !! врятувати», але говорять так: «У тебе е стать, i ти повинен знати, як Г! використати»; «У тебе е позасввдоме, i ти повинен навчитися його звшьнити»; «У тебе е тшо, i ти повинен навчитися ним насолоджувати-ся»; «У тебе е л1бщо, i ти повинен знати, як його витрачати» тощо.
Висновки. Отже, негативш наслвдки глобалiзацi! - це результат кризи сучасного бурхливого розвитку глобального капiталiзму i постмодерного суспшьства.
У зв'язку з загрозою глобально! екологiчно!, техногенно! катастроф, одно-часно з розгортаниям траисформацiйних процесiв наприкiнцi XX ст. яю набу-вають глобального характеру, людство опинилося в лещатах глобальних ризи-к1в, тобто ризик1в, що мютять небезпеку для бiльшостi або всього людства.
Таким чином, головною особливютю постмодерно! культури е стурбова-нiсть вчених становищем особистостi в шформацшному суспiльствi, яке удосконалюе iндустрiю комп 'ютерних та спiрiтуальних засобiв идейного, ш-телектуального, свiтоглядного оволодшня людиною. Справа не в тому, тд-креслюють дослiдники, щоб вшстоювати бiльшу свободу вiд державного панування чи скрiзь !! стверджувати. Щддаючи переосмисленню гранднара-тиви Модерну, прагнуть сприяти захисту гiдностi особистостi, що сама ство-рюе себе у сусшльств^ яке повне аионiмними вогнищами влади, рiзномаиiт-ними мехаиiзмами машпулювання людиною. Нестабшьш умови життедiяль-ност стають одним з основних об'ективних факторiв, якi обумовлюють процес соцiалiзацi!, змiни життевих позицiй та цшшсних орiентацiй.
Л1ТЕРАТУРА
15. Бодрияр Жаи. Символический обмеи и смерть / Жаи Бодрияр. - М. : Добросвет, 2000. - 387 с.
16. Бойко Н. Глобатзацш як чинник змши сощально-контрольного ареалу особистос-тi / Н. Бойко // Особистють у коитекстi глобалiзацil: круглий стiл // Соцiологiя: теорш, методи, маркетинг. - К. : Карме-Сшто, 1996. - 384 с.
17. Ильюшина Е. ГЛобалiзацiя i постмодерне суспшьство / Е. Ильюшииа // Соцюлогш: теорш, методи, маркетинг. - 2004. - № 4. - С. 79-98.
18. Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием / С. Г. Кара-Мурза. - М. : Изд-во ЭКСМО, 2005. - 832 с.
19. Крайг Г. Психология развития / Г. Крайг, Д. Бокум. - 9-е изд. - СПБ. : Питер, 2010.
- 940 с. : ил. - (Серия «Мастера психологии»).
20. Кросс-культурная психология. Исследования и применение : пер. с англ. - Харьков : Изд-во Гуманит. центр, 2007. - 560 с.
21. Лук'янець В. С. Практика нейролшгвютичного програмування i проблема свободи / В. С. Лук'янець // Практична фшоа^я. - 2001. - № 1. - С. 39-56.
22. Москаленко В. Особливоси дослщження соцiалiзацil особистоси в штерсуб'ектнш парадим / В. Москаленко // Сощальна психологш. - 2009. - № 5. - С. 35-48.
23. Парашевш М. ГЛобалiзацiя i !! вплив иа особистють / М. Парашевш // Особистють у контекста глобалiзацil: круглий стш // Соцюлогш: теорш, методи, маркетинг. -2002. - № 2. - С. 5-71.
24. Соболь О. М. Свобода особистосл в шформацшному суспшьстт / О. М. Соболь // Фшософ. думка. - 2002. - № 5. - С. 40-59.
25. Тоффлер Э. Шок будущего : пер. с англ. / Э. Тоффлер. - М.: ООО Изд-во АСТ, 2002.
- 557 с.
26. Фуко М. Надзирать и наказывать. Рождение тюрьмы / М. Фуко. - М. : Ад Маргинум, 1999. - 478 с.
27. Хьел Л. Теории личности / Л. Хьел, Д. Зиглер. - СПБ. : Питер, 2001. - 608 с. : ил. - (Серия «Мастера психологии»).
28. Циба В. Феноменологш соцiалiзацil / В. Циба // Сощальна психологш. - 2009. -№ 4. - С. 21-31.
29. Чепелева Н. В. Розумшня та штерпретацш особислсного досввду в контекст! пси-холопчно! герменевтики / Н. В. Чепелева // Актуальш проблеми сучасно! украГн-сько! психологи: Наук. зап. 1н-ту психологи ш. Г. С. Костюка АПН УкраГни ; за ред. акад. С.Д. Максименка. - К. : Нора-Друк, 2003. - Вип. 23 - С. 15-24.
СВОБОДА ЛИЧНОСТИ В ПРОЦЕССЕ ЕЕ СОЦИАЛИЗАЦИИ Колесников М. П.
В статье сделана попытка соединить психологию личности, социальную психологию и философию при анализе взаимосвязи социальных и индивидуальных факторов в процессе социализации. В статье подчеркивается определенное значение интерсу-бьективной парадигмы в исследовании модели социализации личности как модели реализации свободы.
Ключевые слова: свобода, личность, социализация, глобализация.
FREEDOM OF THE PERSON IN THE PROCESS OF ITS SOCIALIZATION
Kolesnikov M. P.
In this article there is an attempt to connect the psychology of personality, social psychology and philosophy under analysis of interrelation of social and individual factors in the process of socialization. The article points the defined value of inter visual paradigm in the research of model of socialization as a model offreedom realization.
Key words: Freedom, identity, socialization, globalization.
юта
УДК 340.12
В. А. Трофименко, кандидат юридичних наук
ДО ПРОБЛЕМИ ДОДЕРЖАННЯ НОРМ ПРАВА: РВНОМАШТШСТЬ ДЖЕРЕЛ ЯК ВИРАЗ ПОЛ1ВАР1АНТНОСТ1 МОДЕЛЕЙ ПОВЕД1НКИ У ПРАВ1
Показано, що система джерел права через гг рiзномантнiсть мае можливкть урахувати ставлення до праварiзних верств населення з неоднаковим ставленням до
© Трофименко В. А., 2010
131
