CC BY
39
УДК 340:12
1нна Смiрнова
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацiонального ушверситету "Львiвська полггехшка", аспiрант кафедри теори та фшософи права
РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТ1 В СИСТЕМ1 СОЦ1АЛЬНИХ СП1ЛЬНОТ:
ЗАГАЛЬНЕ В 1НДИВ1ДУАЛЬНОМУ
© См1рнова I., 2017
У статт простежено та науково висвгтлено розвиток особистостi в системi соцiальних спiльнот, визначено загальне в iндивiдуальному. З'ясовано проблему особистост як iндивiдуальностi у контекстi пор1вняння категорiй "шдивщуальшсть" та "особисткть". Доведено, що розвиток особистостi, розкриття ТТ iндивiдуальностi - це розвиток загальносусшльного в iндивiдуальному i через нього зростання багатства та розмаТття ТТ духовного свiту, розвиток iнiцiативи i творчих здiбностей. Особистiсть реалiзуe себе лише поруч з шшою особистктю у процесi сусшльноТ дiяльностi.
Формування особистост визначаеться iсторично системою сусшльних в1дносин, культурою певнот епохи, яку вона поступово опановуе пщ час сусшльноТ життедiяльностi. В реальному житт соцiальне i природно-неповторне взаемодiють у людиш з перших днiв ТТ життя. Як засвiдчують i науковий аналп, i практичне життя, iндивiдуальнiсть не дана людинi вiд природи, а задана Тй самим способом буття -соц1альним.
На формування особистост та специфiку ТТ шдивщуальних властивостей впливае характер сощальноТ сшльноти, членом якоТ вона е. Найактуальшшою, з огляду на вплив сощальних спiльнот на особистiсть, е Тх диференцiацiя з позицiй щiльностi Тхшх зв'язкiв з iндивiдом. За цим критерiем можна вирiзнити три групи сшльнот, якi в статтi грунтовно проаналiзованi.
Ключовi слова: людина; особисткть; iндивiдуальнiсть; суспiльнi в1дносини; спiльнота; взаемозв'язок; формування особистостость
Инна Смирнова
РАЗВИТИЕ ЛИЧНОСТИ В СИСТЕМЕ СОЦИАЛЬНЫХ ОБЩНОСТЕЙ: ОБЩЕЕ В ИНДИВИДУАЛЬНОМ
В статье прослеживается и научно отражено развитие личности в системе социальных сообществ, определить общее в индивидуальном. Выяснено проблему личности как индивидуальности в контексте сравнения категорий "индивидуальность" и "личность". Доказано, что развитие личности, раскрытие его индивидуальности - это развитие всеобщего в индивидуальном и через него рост богатства и разнообразия его духовного мира, развитие инициативы и творческих способностей. Личность реализует себя только рядом с другой личностью в процессе общественной деятельности.
Формирование личности определяется исторически системой общественных отношений, культурой определенной эпохи, которую она постепенно овладевает во время общественной жизнедеятельности. В реальной жизни социальное и природно-неповторимое взаимодействуют в человеке с первых дней его жизни. Как
свидетельствуют и анализ, и практическую жизнь, индивидуальность не дана человеку от природы, а заданная ей же способом бытия - социальным.
На формирование личности и специфику его индивидуальных свойств влияет характер социальной общности, членом которой она является. Актуальной, учитывая влияние социальных сообществ на личность, является их дифференциация с позиций плотности их связей с шдивидом. По этому критерию можно выделить три группы сообществ, в статье основательно проанализированы.
Ключевые слова: человек; личность; индивидуальность; общественные отношения; сообщество; взаимосвязь; формирование особистостости.
Inna Smirnovа
Educational and Research Institute of Law and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Theory and Philosophy of Law
DEVELOPMENT OF PERSONALITY IN THE SOCIAL COMMUNITIES: TOTAL INDIVIDUALLY
The article highlights traced and scientific development of the individual in the social communities to determine the total individual. Found out the problem of identity as individuals in the context of the category comparison "individuality" and "personality." Proved that the development of the individual, the disclosure of her identity - the development of general public, individually and through him increase wealth and diversity of the spiritual world, the development initiative and creativity. Personality realizes itself only next to another person in the social activities.
Formation of the person historically determined system of social relations, culture of a certain age, she gradually takes possession during public life. In real life social and natural unique interact in person with the first days of her life. As proved by scientific analysis and practical life, individuality is not given to man by nature, and given it the same way of life - social.
The formation of identity and specifics of individual properties affect the nature of social community, of which it is. The most urgent, given the impact on the individual social communities is their differentiation from the standpoint of their density Relations indyvidom. By this criterion can distinguish three groups of communities in the article thoroughly analyzed.
Key words: man; personality; individuality; public relations; community; relationship; osobystostosti formation.
Постановка проблеми. Насамперед зазначимо, що виршення проблеми сшввщношення особистосп та шдивщуальносп мщно пов'язане з розумшням проблеми шдивiдуалiзащ! як провщного принципу буття шдивщуальносп. PiBHi та специфша творчих досягнень шдивь дуальностей у кожну епоху ютори людства мають своерщш характеристики (наприклад, титашзм славетних дiячiв Вщродження, буржуазна шдивщуальнють як тдприемництво та заперечення цього тдприемництва у межах само! буржуазно! культури, зокрема в ще! надлюдини тощо). 1ндивщуальна психолопя А. Адлера тдбила певний тдсумок прагнень буржуазно! свщомосп до вищих рiвнiв iндивiдуалiзацi!. Радянсью психологи, сощологи та фшософи бшьше звертали уваги на необхщнють iндивiдуалiзацi! системи виховання громадян. У цьому вбачали продуктивну методолопю формування гармоншно розвинуто! особистосп. Але вони ютотно переощнювали роль партiйних органiв, колективу i недооцiнювали негативний реальний стан суспшьних вiдносин у кра!нi та !хнш вплив на iндивiдуально-особистiсне формування людини.
Аналiз дослiдження проблеми. Ця проблема поставала перед мислителями протягом уше! iсторi! розвитку людсько! культури (Теофраст, Лейбнщ, Лабрюейр та ш.), особливу увагу !й
придшили в Х1Х - ХХ ст. В. Дшьтей, Е. Шпрангер, Ш. Бюлер та iн., а також вггчизняш вченi -В. М. Бехтерев, Б. Г. Ананьев, Б. М. Теплов та ш. В ученнях про людину робилися неодноразовi спроби класифiкувати iндивiдуальнiсть як на природничо-бюлопчному рiвнi (I. П. Павлов, В. М. Бехтерев), так i на рiвнi певних творчих досягнень людини як сощально1' iстоти (Т. Рiбо,
A. Ф. Лазурський та ш.). Останнiми роками в розробку проблеми iндивiдуалiзацп значний внесок зробили й украшсью вченi С. К. Бистрицький, В. Г. Кремшь, С. Б. Кримський, В. Г. Табачковський,
B. I. Шинкарук та ш.
Мета статт - простежити та науково висвгглити розвиток особистостi в системi соцiальних спiльнот, визначити загальне в шдивщуальному.
Виклад основного матерiалу. Задля з'ясування проблеми особистостi як шдивщуальносп треба зiставити поняття "шдивщуальшсть" та "особистють". Перше iснуе поряд з другим як одна з його властивостей i е водночас ютотною характеристикою типу конкретно! людини, виражаючи спошб 11 буття як суб'екта самостшно! дiяльностi; iндивiдуальнiсть як особистють е немовби власним обрисом, ношем сво1х вчинкiв i дш. Iндивiдуальне "Я" створюе центр особистосп, 11 внутрiшне ядро.
Поняття "шдивщуальшсть" не збтаеться з поняттям "особистють", якщо останне характеризуе людину з огляду на 11 соцiальну зумовленють, соцiальне вираження, виявляючи при цьому 11 соцiальнi позицп та орiентацп, то поняття "iндивiдуальнiсть" розкривае форму, спошб 11 буття. Саме на цьому шляху намагався знайти вщмшнють мiж згаданими поняттями Г. Гегель. Вш писав, що особистiсть е головним визначенням права, набувае наявного буття переважно власносп, але байдужа до конкретного визначення "живого духу", з яким мае справу шдивщуальшсть [1, с. 358-360].
Отже, шдивщуальшсть - одна з основних властивостей особистосп, 11 суттева характеристика, яка визначаеться за формою та способом буття людини як суб'екта свщомо! дiяльностi. Кожна людина на шляху до набуття статусу особистосп характеризуеться певною шдивщуальнютю, мiрою його формування. II рiзнобiчнi властивосп можуть виявлятися з рiзною силою. Особистють - це еднють сощального та шдивщуального, суть 11 iснування [2, с. 273]. Вона являе собою цшюну, iндивiдуалiзовану систему соцiально значущих властивостей людини (штерешв, потреб, здiбностей), котрi формуються у процесi становлення конкретно-юторичних видiв дiяльностi вiдповiдно до умов життя суспшьства. Пiд час практично1 дiяльностi людини соцiальне й духовне поеднуються, вiдбуваеться самореалiзацiя та самоутвердження особистосп, 11 соцiалiзацiя, що водночас е 11 iндивiдуалiзацiею, iндивiдуальною формою привласнення нею сусшльних вщносин.
Розвиток особистосп, розкриття 11 iндивiдуальностi - це розвиток загальносусшльного в шдивщуальному i через нього зростання багатства та розма1ття 11 духовного свпу, розвиток iнiцiативи i творчих здiбностей. Особистiсть реалiзуе себе лише поруч з iншою особистiстю у процес суспшьно1' дiяльностi. Глибина й масштаби останньо1, мiра самореалiзацп людини, а також те, наскшьки збiгаються 11 штереси з iнтересами iнших особистостей i суспiльства, визначають рiвень розвитку особистосп. Отже, iндивiдуалiзацiя перетворюеться на фактор усебiчного розвитку особистостi. Суспшьство може сприяти цьому, але саме воно здатне розвиватися лише за наявносп реальних можливостей, свободи вибору, коли особистють е одночасно i законодавцем, i виконавцем, i творцем суспшьства. Вщсутнють таких умов неминуче призводить до стагнаци суспiльства, однобiчного розвитку певного рiзновиду людсько1 дiяльностi (бюрократизащя, мiлiтаризацiя, професiйний кретинiзм тощо), що погрожуе людинi втратою можливосп бути особистiстю.
Формування особистостi визначаеться юторично системою суспiльних вiдносин, культурою певно1 епохи, яку вона поступово опановуе пщ час суспшьно1' життедiяльностi. В. Г. Нестеренко зазначае, що виршальною умовою iндивiдуалiзацiI людини е "11 cоцiалiзацiя - залучення людини до сощального шляхом прийняття в себе й перетворення на свш життевий свiт, вiдповiдно до можливостей i вимог iндивiдуальних рис, здобутюв соцiального досвiду в найширшому його
розумшш" [3, c. 242]. Звичайно, в реальномy житп соцiальне i природно-неповторне взаемоддать y людинi з перших дшв ïï життя, а, можливо, ще й рашше. Але, як засвiдчyють i наyковий аналiз, i практичне життя, шдивщуальнють не дана людиш вiд природи, а задана ш самим способом 6уття -сощальним. "Саме соцiалiзацiя, здiйснювана через наслiдyвання, навiювання, через дiю вше1' системи виховання та освiти, саме соцiалiзацiя yможливлюe iндивiдyалiзацiю" [3, c. 242].
Як вже зазначалося, особистють формyeться також пiд впливом сощального, визначаеться соцiальними чинниками. Розкриваючи сшввщношення та взаемозв'язок особистюного та шдивщуального через поняття людського 6уття, можна твердити, що iндивiдyальне в особистосп становить загальний вимiр людського буття, здiйснюваного як спiвбyття. Це - певний спошб взаeмодiï природно-неповторного iз соцiальним за переваги першого. Людина залучаеться до спiвбyття з шшими людьми як iндивiдyальне буття. 1ндивщ не може це здiйснити через свою "примiрниковiсть" Вiн "такий, як yd" й тому не може бути смисловим центром вщносин "людина -свгг". Щоб побудувати свш свiт, треба бути iндивiдyальним утшенням соцiального, осереддям його смислово1' трансформаций а вiдтак "притягувати" й "випромшювати" до iнших достатнi смисли. Отже, людське ствбуття здiйснюeться за наявносп в ньому вимiрy iндивiдyального, вщповщно й соцiальне народжуеться лише поряд з шдивщуальним.
Щоправда, можна розумгги це й iнакше. Iндивiдyальне й сощальне можна тлумачити як самодостатш смисловi аспекти спiльного життя. Тодi виникае спокуса зосередитися на якомусь одному з них. Зокрема, у захщнш фшософи першо1' половини XX ст. переважала орieнтацiя на шдивщуальне начало в людському бyттi. При цьому сощальне нерщко тлумачили як зовшшне й навiть загрозливе для людини. Показовою можна вважати таку позищю в працi Ортеги-i-Гассета "Людина i люди". Людину i суспшьство автор розглядае як цшком автономш одиницi. Вiн уважае, що стосунки мiж людьми е не сощальними, а мiжiндивiдyальними; за сво1'м змютом вони особистiснi, авторськi. Соцiальне - це зовшшне щодо конкретно!' людини юнування. Воно не створене, за нього шхто не вiдповiдаe. Це - слша анонiмна влада, яка перешкоджае виявленню творчих здiбностей людини. Елементарною формою сощальносп виступають звичш, серед яких Ортега-i-Гассет вирiзняe "слабкi" та "сильнi". Перших люди не помiчають, а дрyгi сприймають як примус зi сторони сyспiльства. "Слабю" звича1, яких не yсвiдомлюють, е найповшшим виявом соцiального; до нього фшософ зараховуе насамперед мову. Але подальший аналiз цього питання спричинюе висновок, що мова виступае наслщком постшного зiткнення соцiального та шдивщуального. Загальне в мовi ("говорити") перешкоджае вираженню в нiй бyттeвоï сутносп людини в безпосередньому мовленнi ("сказати"). Отже, Ортега-i-Гассет визнае в самш стрyктyрi соцiального наявне iндивiдyальне [3, c.44].
Зовсiм iншy позицiю займае сощолопя, котра розглядае соцiальне переважно як суто позитивне щодо шдивщуального. Так, один iз фyндаторiв eвропейськоï соцiологiï, Б. Дюркгейм, виходив iз того, що сyспiльство щодо шдивща е здiйснюваною солiдарнiстю, а ставлення людини до нього грунтуеться на довiрi, безперечному прийняттi соцiальних настанов.
Але хай як тлумачитимемо сощальне - як негативне чи позитивне щодо шдивщуального, досвщ його осмислення переконуе в тому, що воно не лише уможливлюе iндивiдyалiзацiю буття людини в суспшьсга, але й саме (через свш нерозривний зв'язок з шдивщуумом) набувае додатковоï якосп - особистюносп. Достатня сощальнють стверджуеться в людському бутп як особистюний стрижень, як його особистюний вимiр.
Вiд того, якi саме сощальш чинники формують особистiсть, залежать i шдивщуальш риси особистостi. Такими чинниками, що визначають шдивщуальнють, е шм'я, школа, робочий (трудовий) колектив; на бшьш загальному рiвнi людина формуеться як шдивщуальнють у певнш сощальнш спiльнотi.
Залежно вiд того, до якоï соцiальноï спiльноти за сво1м походженням та iснyванням належить особистють, а також вщ тих специфiчних iндивiдyальних рис, якi вона набувае внаслщок цього, психологи, соцiологи та фшософи вирiзняють певнi ïï типи. Тишзащя здiйснюeться найчастiше на психолопчному чи соцiально-фiлософськомy рiвнях. Зокрема, досить щкаву типiзацiю особистостей запропонував психолог Б. Додонов. Поклавши в ïï основу головний рiзновид дiяльностi людини, вщ якоï вона отримуе максимальне задоволення, вчений визначив таю типи
особистосп: альтруютський (задоволення вiд допомоги шшим); практичний (максимум задоволення вiд продуктивно-корисно! працi); гностичний (задоволення у шзнанш, науцi, спостереженнi). Досить подiбну тишзащю пропонуе психолог Е. Шаров. Дослщжуючи особливостi життя й навчання студента, вш називае такi типи особистосп: той, у кого мета - отримати задоволення; дшовий; штелектуальний [4, с. 204-205]. Але, як зазначають В. П. Андрущенко та М. I. Михальченко, соцiальна фiлософiя, враховуючи зазначенi типiзацiï особистостi, "не зупиняеться на жоднiй iз них чи ïx сукупностi, вона формуе свш власний пщхщ, що грунтуеться на таких критерiальниx засадах, як ставлення людини до власносп та влади, мюце й роль людини в œ^^i соцiальниx, передусiм матерiальниx, вщносин, дiяльна участь у громадському житп тощо" [4, с. 205].
За цими критерiями людина постае як представник rieï чи iншоï соцiальноï спiльноти, насамперед суспiльного класу, наци, народности Раб, рабовласник, феодал, буржуа, селянин, пролетар - це своерщш сощальш типи особистостi. Вони уособлюють усi xарактернi ознаки класу, подшяють його iсторичну долю, живуть i виражають його потреби, страждання, надiï. Iндивiд iз молоком матерi засвоюе нацiональну самосвiдомiсть (у випадку ïï наявносп), псиxологiю, характер. Усе це реалiзуеться в соцiальниx дiяx за тих чи iншиx сощально-юторичних умов.
Звичайно, приналежнiсть окремих особистостей до rieï чи iншоï соцiальноï спiльноти не означае ïx повноï тотожностi. Вони вирiзняються за рiвнем свiдомостi, характером i спрямованiстю дiяльностi, соцiально-значущими здобутками чи втратами, а також за шдивщуальними рисами, яю визначаються приналежнiстю людей за шшими критерiальними ознаками до iншиx сощальних спiльнот. Наприклад, певна особистiсть, будучи приналежною до того чи шшого народу, класу, вiдрiзняеться вiд iншоï своïм нацiональним походженням, релiгiйним свггоглядом тощо. Водночас зазначимо, що людина е не лише об'ектом суспшьного впливу. ïï розвиток - це процес перетворення ïï на суб'ект удосконалення самого сощального середовища [5, с. 32]. Саме життя людини як шдивщуальносп е активним творчим процесом ïï самовиявлення й самоствердження у свт та власнш свщомосп [5, с. 121].
На формування особистосп та специфшу ïï шдивщуальних властивостей впливае характер соцiальноï спшьноти, членом я^' вона е. Яю iснують типи соцiальниx спiльнот та як вони позначаються на шдивщуальносп особистосп? Спробуемо коротко вщповюти на щ проблемш запитання. Насамперед визначимося стосовно тишзацп спiльнот. Без попередшх обгрунтувань можна твердити, що ставлення людини до соцiальноï спiльноти е багатоплановим, а тому правильно спробувати розглянути тд цим кутом зору саме спшьноти. Найактуальшшою, з огляду на вплив сощальних спшьнот на особистють, е ïxня диференщащя з позицш щiльностi ïxнix зв'язкiв з шдивщом. За цим критерiем можна вирiзнити три групи спiльнот.
Перша - спшьноти, в яких шдивщи пов'язаш зовнiшнiми прикметами. Наприклад, люди, яю живуть в один i той же час, утворюють спшьноту, котру можна позначити як поколшня; люди, яю живуть в однш мiсцевостi, створюють таку спiльноту, як земляки. У цьому випадку маемо на увазi не характеролопчш, поведiнковi риси, котрi можуть бути властивi людям одного поколiння (наприклад, повоенне поколшня), мешканцям однiеï територiï, а власне сам факт життя у певному мющ, у певний час. Таю спшьноти аж шяк не пов'язаш з шдивщуальними рисами людей, ïxньою поведшкою. Таю спшьноти П. Сороюн характеризував як номшальш [6, с. 74-156].
Друга - спшьноти, в яких шдивщи мають певну щентичнють життедiяльностi, поведшки, дуxовностi, ментальносп. Наприклад, усi вiйськовослужбовцi мають спшьш риси в своïx цiннiсниx орiентацiяx, в оцiнюванняx своеï працi, шших людей, у спiлкуваннi. Так само за щентичними рисами можна визначити багато шших сощальних спшьнот. Тут роль людини, шдивща у створенш спшьноти не така пасивна, як у номшальнш спшьноп, але водночас i не детермшована якоюсь (певною) сощально-спшьнюною орiентацiею. Просто люди подiбнi один на одного в житп, думках, дiяx, i як наслщок цiеï подiбностi формуеться ïxня сощальна спiльнiсть. Це - спiльнiсть тотожносп iндивiдiв, повторюваностi багатьох, своерiдна сумативно-екстенсивна спшьнють [7, с. 196].
Третя - спшьнота, яка грунтуеться на соцiально-вибiрковiй, соцiально-орiентованiй життедiяльностi iндивiдiв. Тут люди не просто щентично ддать i думають, а так чи шакше усвiдомлюють, вiдчувають, сприймають свою приналежнють до певноï спiльноти, свою сощальну iдентифiкацiю. Так само вони усвщомлюють i якимось чином вщображають у своему духовному
свт й свою вщсторонешсть вiд певних спшьнот, сприймаючи !х як шш^ не сво!. Це - внутршньо зафiксоване вiдображення, усвiдомлення свое! змоги поеднатися з певною спiльнотою, сприйняття сощально! щентифшацп з нею, свое! вилученосп з iнших спiльнот е не статичним станом людини, а цшком реальною детермшантою li життево! поведiнки, своерiдною соцiальною метою l! життедiяльностi. Грунтуючись на цих соцiальних детермiнантах, люди дiють так, щоб закрiпити, посилити свою соцiальну спшьшсть, чiткiше виявити свое ставлення до певно! сощально! спiльноти як шшо!. У цьому випадку момент творчо-сощально!, сощально-активно! дiяльностi iндивiда найвищий [7, с. 197].
На нашу думку, саме на основi соцiально-вибiрково! та сощально спрямовано! життедiяльностi iндивiдiв i формуються найрозвинутiшi соцiальнi спiльноти. Власне, можна припустити, що вони як таю складаються там i тод^ де i коли в !хню основу покладаеться соцiально-вибiркова, соцiально-цiлеспрямована життедiяльнiсть iндивiдiв. Для них можна запропонувати назву "оргашчт спшьноти". Можна також !х характеризувати як шдивщуально-сощальш, маючи на увазi активнiсть шдивщв у !хньому твореннi.
Висновки. Отже, сощальт спiльноти подiляються на номшальш, сумативнi та органiчнi залежно вщ ступеня активно! участi людини в 1хньому твореннi, функцiонуваннi та розвитку. Звичайно, пропонований подiл не е жорстким, та й навряд чи е таю спшьноти, котрi б йому строго вщповщали. У номшальнш спiльнотi можуть розвиватися моменти оргатчно! спiльностi, а спiльнiсть, котра рашше була яскравим прикладом органiчностi, може бути зведеною до суто номшального зв'язку. I все ж пропонована диференцiацiя може бути корисною з антрополопчного погляду, з позицп людини, шдивща, особистостi. Значущiсть саме цих аспекпв у соцiальнiй сферi безперервно зростае.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Гегель Г. В. Ф. Феноменология духа /Георг Вильгельм Фридрих Гегель. - М., 1959. - С. 358360. 2. Сощальна фшософ1я : короткий енциклопедичний словник / [за заг. ред. В. П. Андрущенка, М. I. Горлача та т] ; [Текст]. - Кигв; Харюв: Руб1кон, 1997. - С. 272-279. 3. Нестеренко В. Г. Вступ до фшософИ : онтолог1я людини / Владислав Григорович Нестеренко. - К., 1995. - 336 с.
4. Андрущенко В. П. Сучасна сощальна фшософ1я /В. П. Андрущенко, М. I. Михальченко. - К., 1996. -368 с. 5. Дорошенко А. Б. Сощальне середовище як фактор формування особистост1: дис. ... канд. фтос. наук / Алла Бориавна Дорошенко. - К., 1994. - 247 с. 6. Сорокин П. А. Общедоступный учебник социологии : статьи разных лет / Питирим Александрович Сорокин ; Ин-т социологии. -Москва: Наука, 1994. - 560 с. 7. Гарасим1в Т. З. Природт та сощальт детермтанти формування дев1антног повед1нки людини: фшософсько-правовий вим1р: монограф1я / Тарас Зенов1йович Гарасим1в. - Льв1в: Льв1вський державний ушверситет внутрштх справ, 2012. - 420 с.
REFERENCES
1. Gegel' G. V. F. Fenomenologiya dukha [The Phenomenology of spirit]. Moskow, 1959. pp. 358-360. 2. Sotsial'na filosofiya : korotkyy entsyklopedychnyy slovnyk [Social Philosophy: Short encyclopedic dictionary]. za zah. red. V. P. Andrushchenka, M. I. Horlacha ta in. Kiev ; Kharkiv : Rubikon Publ, 1997. pp. 272-279. 3. Nesterenko V. H. Vstup do filosofiyi : ontolohiya lyudyny [Introduction to philosophy: human ontology]. K.iev, 1995. 336 p. 4. Andrushchenko V. P. Suchasna sotsial'na filosofiya [Modern social philosophy]. V. P. Andrushchenko, M. I. Mykhal'chenko. Kiev, 1996. 368 p.
5. Doroshenko A. B. Sotsial'ne seredovyshche yak faktor formuvannya osobystosti: dys. ... kand. filos. nauk [The social environment as a factor in identity formation: Dis. ... Candidate. Philosophy. Science]. Kiev, 1994. 247 p. 6. Sorokin P. A. Obshchedostupnyi uchebnik sotsiologii : ctat'i raznykh let [Public sociology textbook: articles in different years]. Moskow : Nauka Publ, 1994. 560 p. 7. Harasymiv T. Z. Pryrodni ta sotsial'ni determinanty formuvannya deviantnoyi povedinky lyudyny: filosofs'ko-pravovyy vymir: monohrafiya [Natural and social determinants of formation of deviant human behavior, philosophical and legal aspects: monograph] L'viv: L'vivs'kyy derzhavnyy universytet vnutrishnikh sprav Publ, 2012. 420 p.
Дата надходження: 25.12. 2016р.
