CC BY
36
УДК 316.64:340.13:316.64:37.01(045)
В. В. Муж
Львiвський державний ушверситет внутршшх справ, асшрант кафедри теори та гётори держави i права
Т. З. Tapa^MiB
Навчально-науковий iнститут права та психологи Нащонального унiверситету "Львiвська полггехшка", професор кафедри теори та фiлософii права,
д-р юрид. наук
ЮРИДИЧН1 МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВО1 СВ1ДОМОСТ1
© Муж В. В., Гарасимгв Т. З., 2015
Статтю присвячено дослщженню cnoco6iB i засонИв формування правовой' свщомост в paKypci забезпечення 'х реалнацп державою та громадянським суспшьством.
Здiйснено спробу охарактеризувати основн1 методи формування правосвщомоси, pоздiляючи i'x за категоpiями на "публiчнi" та "приватш", залежно вiд суб'eктiв i'x впровадження.
Доходимо висновку, що ключове мiсце в системi засооИв формування правово'' свщомост займае правове виховання як передумова социального розвитку особи.
Ключовi слова: громадянське сусшльство, держава, мораль, норма права, право, правове виховання, правосвщомкть, юридична осв1та.
В. В. Муж, Т. З. Гарасымив
ЮРИДИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ ФОРМИРОВАНИЯ ПРАВОВОГО СОЗНАНИЯ
Статья посвящена исследованию способов и средств формирования правового сознания в ракурсе обеспечения их реализации государством и гражданским обществом.
Осуществлено попытку охарактеризовать главные методы формирования правосознания, разделяя их за категориями на "публичные" и "частные", в зависимости от субьектов их внедрения.
Ключевые слова: гражданское общество, государство, мораль, норма права, право, правовое воспитание, правосознание, юридическое образование.
V. V. Muzh, T. Z. Сагаэутгу
THE LEGAL METHODS OF FORMATION OF LEGAL CONSCIOUNESS
The article is devoted to the exploration of ways and methods of formation of legal consciousness in the context of ensuring their realization of the State and civil society.
The author attempted to describe the basic methods of forming of legal consciousness separating them into categories to "public" and "private", depending on the subjects of their implementation.
We come to the conclusion that a key place in the system of remedies of formation of legal consciousness takes legal education as a precondition for social development of individual.
Key words: civil society, the State, morality, the rule of law, law, legal education, legal consciousness.
Постановка завдання. Важливгсть явища правосввдомосп на становлення та розвиток громадянського суспшьства, правовоi' держави, регулювання ввдносин у тому ж суспшьстш не викликае сьогодт жодних сумшв. Завдяки свош багатогранносп, що проявляеться не тшьки в нормативнш якосл, але й у духовному аспект^ правосввдомють покликана виражати основш
моральш цшносл людства. Своею чергою, вона безпосередньо пов'язана з суспшьством, оскшьки е вiддзеркаленням та направляючим вектором його правових прюритеив. Суспшьство, на сучасному етапi розвитку цивiлiзацii, розглядаеться через призму держави, оскшьки в такш оргашзацй здатне функцiонувати, розвиватися та перебувати у так званш "формальнш безпещ". Саме тому в цш статтi запропоновано розглянути методи формування правовоi свiдомостi як мехашзми, що запроваджуються державою та громадянським суспшьством.
Мета статть Дослiдити юридичт способи та засоби формування правовоi свiдомостi як механiзми держави та громадянського суспшьства.
Аналiз досл1джень. Проблемам правовоi свiдомостi особи, групи, чи суспшьства, зокрема способам й формування придшяли чималу увагу такi науковщ, як: Ю. Дмитрiенко, Ю. Калиновський, М. Кельман, С. Кравченко, А. Колодш, В. Коновалова, П. Рабшович, С. Ситар, О. Скакун, С. Сливка, М. Цимбалюк, О. Цуркан, А. Штанько та iн.
Проте ми одними з перших здшснили подш способiв формування правосвiдомостi на "примусовГ' та "добровшьш", що ввдображае сприйняття засобiв пiдвищення ii рiвня у свiдомостi особи.
Основна частина. Держава та громадянське суспшьство, в межах функщонального призначення, являються органiзацiйними динамiчними системами, з притаманними 1'м мехашзмами самозбереження та самореалiзацй, тобто виробляють способи та засоби впливу на сво'х суб'екпв (громадян, соцiальних груп тощо) з метою 1'х соцiалiзацii. У цьому ракурсi, правосвiдомiсть е певним засобом забезпечення правопорядку в державi та досягнення суспшьного добробуту, оскшьки формуе в членiв суспшьства настанови на ввдповвдну соцiальну поведшку та суб'ективнi бажання громадського блага. Громадянське суспшьство i правова держава е защкавленими у правовому розвитку особи, тому встановлюють та санкщонують певш способи та засоби формування 11 правово!' свiдомостi. Сукупнiсть таких засобiв i способiв правового впливу на ввдносини у сферi колективноi правосвiдомостi вiдповiдно становлять правовi (юридичш) методи формування правосвiдомостi особи, сощальних груп та суспшьства.
Правосвiдомiсть е насамперед правовим явищем, оскшьки ввдображае оцiннi судження й суб'ектiв до права, то усi способи та засоби, що впливають на й формування будемо вважати юридичними. Залежно ввд суб'екпв, що 1х формують, цi методи, на нашу думку, варто подшити за категор]ями на приватш (запроваджуються iнститутами громадянського суспшьства) та публiчнi (запроваджуються державою).
Своею чергою, юридичними засобами, яю впливають на формування правосввдомосл, ми вважатимемо усi правовi явища, якi в тiй чи шшш мiрi здатнi пiдвищувати й рiвень у суспiльствi, тодi як способами - характер 1'х вираження, тобто сам механiзм вiдображення правових засобiв у свiдомостi населення.
Як публiчнi, так i приватнi способи, залежно ввд характеру впливу на суб'еклв правосввдомосп (iндивiдiв, соцiальних груп, суспшьство загалом), варто подшяти на "примусовГ', тобто за рахунок тиску з боку державних оргашв та громадськосл, i "добровiльнi", за рахунок соцiалiзацii суб'ектiв та використання мехашзму стимулювання.
Вiдповiдно до "примусових" способiв чи засобiв формування правосвiдомостi з боку держави належать закршлет в законах мiри вiдповiдальностi (цивiльно-правовоi, адмiнiстративноi, кримiнальноi) за порушення норм правовоi поведiнки чи вчинення делiктiв (обмеження у прав^, а також мехашзми протидй негативним проявам останнiх.
Слвд зазначити, що правова норма може виступати в нашому розумiннi як спосiб та засiб формування правосввдомосл. З одного боку, захиснi норми права визначають умови застосування до порушниюв заходiв державно-владного (примусового) характеру, тобто виступають як примус
до волi суб'еклв права, а з шшого - виконують регулятивну та шзнавальну функцiю, тобто встановлюють види протиправно' поведiнки та завдяки формальнш визначеностi доводить ïx до населення (виступае в ролi засобу формування колективно' правосвiдомостi через вiдображення у сввдомосл дозволено' i заборонено' мiри поведiнки та е першоджерелом знань про об'ективне юридичне право).
Очшувати активiзацiï населення щодо здiйснення сво'х природних та законних прав можна лише за умови дiевостi шститупв громадянського суспшьства як засобiв реалiзацiï останнix. Своею чергою, фактором тако' дiевостi е зорiентованiсть 'хньо' дiяльностi на пiдтримку саме тiеï шшдативи, яка йде "знизу" - ввд нагальних потреб та iнтересiв громадян, а не "спускаеться зверху" - ввд владних структур чи тих громадських оргашзацш, що пвдпорядковаш цим структурам. Адже будь-який референдум чи форум, проведений громадськими оргашзацмми, тшьки тодi матиме позитивний вплив на формування правосввдомосп населення, коли вш iнiцiйований самими громадянами та ïx об'еднаннями, оскшьки при цьому виявляеться його пвдпорядковашсть здiйсненню насамперед 'хнвх суб'ективних прав, а не державницьких або кланових iнтересiв. А тому неприпустима пвдмша живих проявiв активносп та iнiцiативи громадян адмiнiстративно оргашзованими заходами. Така досить поширена пвдмша дискредитуе саму вдею громадянського суспшьства, притуплюе почуття громадянсько' вiдповiдальностi i знижуе готовшсть особи до сввдомого вибору власно' лiнiï життя в умовах демократичного соцiуму [1, с. 24].
Якщо держава "маншулюе" сввдомютю населення завдяки властивому 'й адмтстративно-владному компоненту, то iнститути громадянського суспшьства багато в чому опираються на моральш усто' цивiлiзацiï. Моральними чинниками, як впливають на особу та il правосвiдомiсть i яю вона зобов'язуеться добровольно виявляти у житп суспшьства, е поряднiсть, честсть, гуманнiсть, вiрнiсть, справедливiсть, ввiчливiсть, як випливають з таких моральних категорш, як добро, обов'язок, совiсть, честь, гвдшсть, iдеал, щастя [2, с. 499].
Розглядаючи моральш дат людсько' природи, а саме: ввдчуття сорому, жалють, совiсть, Володимир Соловйов осмислював 'хню важливiсть для формування у психщ людини необxiдниx життевих правил i принцитв: "Осмислюючи факт сорому, розум логiчно виводить з нього необхвдну, загальну i моральну обов'язкову норму: стихшне життя в людиш повинно бути пiдкорено духовному" [3, с. 52].
Моральш норми, як i правов^ або будь-яю шш^ таким чином, доповнюють i утворюють компендiум людських дiй, проступкiв, висуваючи перед соцiальними суб'ектами певнi правовi вимоги, змушуючи ï'x виконувати те, що без цих вимог i морально'' сввдомосл та правосввдомосл не завжди здшснювалось у належнiй мiрi [4, с. 104].
Завданням шститупв громадянського суспшьства в такому разi е соцiальна адаптацм громадян до моральних, духовних засад суспшьства. Процес соцiалiзацiï особистостi охоплюе виховання активно'' сощально! вiдповiдальностi, розумiння необxiдностi дотримання сощальних норм, що, кiнець кшцем, забезпечуе нормативну поведiнку, високий стутнь соцiальноï виxованостi людини, попередження ïï антисоцiальниx проявiв. Важливими для суспшьства е i ввдчуття ввдповвдальносп (за доручену справу, за узятi зобов'язання, за виконувану роботу i т. д.) i пов'язане з ним ввдчуття контролю з боку оточення, i здатшсть людини до самоперевiрки ("детекцм помилок") [5, с. 124].
Важливу роль у соцiалiзацiï особистосп вiдiграе релiгiя, яка виступае стрижнем духовного розвитку особи та ввдповвдно чинником об'еднання в релтйш спшьноти рiзниx категорiй населення держави. Обов'язок реалiзацiï прав вiруючиx i формування у них високого рiвня культури на основi релiгiйниx канонiв покладено на церкву та релiгiйнi оргашзаци, якi, своею чергою, е елементами громадянського суспшьства. В основi правових норм, у багатьох випадках, лежать релтйш норми (в кра'нах релейного типу правово' системи вони е формою вираження права), тому ïx виконання не потребуе додаткового мотивованого впливу на сввдомють члешв релтйних спшьнот.
Зупинимо нашу увагу на християнствi, оскшьки саме ця рел^м займае домшантне мiсце в нашiй кpаiнi та й загалом у всiй Сврот. Не менш важливий е той факт, що завдяки християнству зародилася вдея людсько!' piвностi. В Святому Письмi написано: "Нема юдея, m грека, нема раба, анi вшьного, нема чоловiчоi' статi, анi жшочо', - бо всi ви один у Христа 1сусГ' (Галатам 3:28).
Видатний украшський фшософ Х1Х столггтя П. Юркевич свого часу так описував цю peлiгiю: "Християнство дало людиш нeвiд'емнi права на релтю, сiм'ю, суспшьство i власнiсть. I коли з християнством виникла сввдомють люду, то саме це переконання у неввд'емноста людських прав виявилося надшеним такою гpiзною силою, що знищило увесь старожитнш свiт з усiма його шституцмми" [6, с. 468]. Думка фшософа полягала у тому, що християнство надшило людину своерщною духовнiстю, що виражаеться у ставленш людини до людини: "На оцей стутнь духу i подноситься людина у хpистиянствi. Моральна i розумова твоpчiсть у розвитку сiм'i, держави та iн. знаменуе форму духу на вщмшу вiд форми особистоста. I ось iнший стутнь едноста, сутнiсть спшкування виявляе людина стосовно людини, коли вона дiе як особа. Право, що випливае з ^ei духу, поеднуе !'х у гармоншну еднiсть так само, як два тони: кожен з них окремо прямуе зпдно зi сво'ми законами, але коли вони поеднуються, коли вони суголоснi, ми ввдчуваемо тут гаpмонiю, красу, немовби щ тони pозумiють один одного. Зазначена форма духу i складае нову душу всiх наших pухiв християнства - у сiм'i, церкв^ державГ' [6, с. 469].
Не менш важливою була позищя П. Юркевича, що "християнство розвинуло вдею суспшьства як оpганiчного цшого, члени якого, потребуючи одне одного, взаемно слугують одне одному i до того ж так, що стосовно слабких члетв докладаеться бшьша отка, нiж стосовно сильних" [6, с. 470]. Щншсть такоi позицii полягае у тому, що будь-яке правове явище, зокрема правова сввдомють, повинна розглядатися не тшьки як шдиввдуальна властивють особи, а як оргашчна складова цшого суспшьства.
Наша думка полягае у тому, що релктйт норми виступають засобом формування правово!' свiдомостi вipуючих, а peлiгiя як спошб вiдобpажeння у !'х свщомоста пpинципiв права, якi iнтeгpованi з норм релМ, зокрема "Люби ближнього свого як самого себе" виражаеться у повазi до честа та пдноста кожно!' людини. Роль церкви зводиться до виконання функцш навчального закладу peлiгiйноi освiти.
Звернемо також нашу увагу на взаемозв'язок правосввдомоста та пpавовоi держави. З одного боку, шдиввди, соцiальнi групи (усе населення держави з його громадськими, сощальними утвореннями), за !'х "сформованого стану" пpавосвiдомостi, виступае стимулювальним фактором (вдейною основою) законотвоpчоi дiяльностi з метою яюсного регулювання нових чи юнуючих суспшьних вiдносин, а також беруть участь у пвдтриманш правового порядку. З шшого, держава повинна стимулювати i впроваджувати piзнi заходи на шдвищення piвня пpавовоi сввдомоста населення. До таких заходiв можна зархувати щонайменше правове виховання, що включае правову освiту та правову пропаганду. Зазначимо, що наведет заходи не повинт бути завдеолопзованими чи заполггизованими. Демократична, правова держава "спроможна" peалiзовувати !'х без вказаних негативних тенденцш.
Слушно зазначае G. Пвдчасов, що пошана до права, закону лежить у самш сутi цивильного виховання, це таке ставлення до правових розпоряджень, коли людина в свош дмльноста i мотивацii визнае особисту щншсть закону. Правове регулювання основане на сшвввдношенш прав i обов'язюв особистостi i суспшьства. Права й обов'язки виступають як форми та способи peалiзацii того мтмуму потреб особистоста i суспшьства, який забезпечуе юнування соцiального життя. Поведшка, регульована правовими нормами, е правопослушною поведшкою. Ступiнь соцiальноi адаптацii може бути piзним, але чiтка грань мiж соцiально адаптованою i неадаптованою поведшкою визначаеться законом. I можна стверджувати, що, практично вш piзновиди злочинiв -прояви соцiально нeадаптованоi повeдiнки. Особа може бути правопослушною, погоджувати свою повeдiнку з вимогами закону тшьки у зв'язку з усввдомленням його необхвдноста, загальносоцiальноi цiнностi [5, с. 125].
Професори О. Данильян та О. Петришин визначають, що показниками ступеня наближення до суспшьного вдеалу е темпи i яюсть державотворчих процесiв, як безпосередньо зумовленi станом правово' сввдомост i правово' культури та спрямовашстю правового виховання зокрема. Вплив остантх на процес розбудови держави ввдбуваеться за рахунок здатностi правового виховання попереджати та виправляти викривлення правосввдомоси, тобто орiентувати населення на правомiрну поведiнку [7, с. 30]. Зокрема, ми вважаемо, що правомiрна поведшка в цьому ракурсi виражаеться не "в слшому слiдуваннi" приписам чинних норм права, а в дотриманн визнаних загальнолюдських принципiв права та свобод.
Правове виховання дiе на свггоглядному, емоцiйному та поведiнковому рiвняx. Це означае, що правовi знання не тшьки засвоюються механчно, а й викликають позитивну емоцiйну реакщю, стимулюють правову активнiсть. За допомогою правового виховання ввдбуваеться становлення правових i моральних щнностей у сввдомосл людини, розвиваеться стшке переконання у справедливост норм права. Людина розуме, що необxiдно слiдувати принципам законност i гуманiзму, а невiдповiднiсть цим принципам i нормам права неввдворотно тягне за собою вiдповiдальнiсть. Отже, правове виховання формуе культуру поведшки людини в суспшьстш, усвiдомлення ввдповвдальносл та взаемозв'язку з усiма його членами [8].
Уявлення про право як про унiверсальну систему справедливих установлень, що створюють умови для здшснення вшьно' волi, зближуе його з мораллю, оскшьки i право, i мораль е соцальними регуляторами. Поняття справедливост та свободи, будучи основними цшностями моралi, пояснюють i природу права. Правове i моральне нормування софального життя мають загадь^ цiннiснi пiдстави, якi обгрунтовують безумовну значущiсть людсько'' особистостi. Однак ц цiннiснi пiдстави мають рiзнi змгстовщ оцiнки. Право будуеться на цшностях формально' рiвностi, справедливостi, що полягае в е^валентносл одержаного i наданого, свободи як умови здшснення правових ввдносин. Для морал ж особливо важливими е цшносп добра, справедливост (частiше жалюливо'' i милосердно'), свободи як обов'язково' умови для можливосп здiйснення морального вибору. Отже, саме у процеш правового виховання етичн цiнностi одержують "правове звучання", тлумачення в контекстi правово'' системи суспшьства, вони конкретизуються стосовно правових ситуацш, набувають загальнозначущого характеру [9]. Можна констатувати, що право "виховуе, регулюючи", а мораль "регулюе, виховуючи". Переплтаючись i накладаючись один на одного, вони створюють феномен етично-правового виховання. Функцм такого виховання полягае у формуванн поведiнки, що передбачае активне i сввдоме виконання норм моралi та права. Загальною метою етично-правового виховання виступае формування в особистосп етично' i правово' культур, яю складаються з свiдомого становлення особистосп до сво'х прав i обов'язюв, пошани до закону, готовностi додержуватися його розпоряджень, боротися з порушеннями законностi i правопорядку [9, с. 182].
Крiм того, метою правового виховання е молодi формування правово' культури громадянина Укра'ни, що складаеться зi свiдомого ставлення до сво'х прав i обов'язкiв перед суспшьством i державою, закрiплениx у Конституци Укра'ни, глибоко' поваги до законв i правил людського спiвжиття, готовности дотримуватися i виконувати його вимоги, що виражають волю та штереси народу, активно' учасп у громадських справах, боротьбi з порушниками законв [10, с. 128].
Слушно зазначае Л. Тихонович, що результатом правового виховання громадян е рiвень правово' вихованосп, яка визначаеться як внутршнш духовно-правовий стан, в якому перебувае особистiсть на момент прийняття ршення про те, як вчинити за тих чи шших обставин; це стан правосввдомосп особистостi, рiвень ïï правово' культури, готовнiсть до правомiрноï або протиправно' поведiнки. Питання правового виховання громадян розглядаеться як неввддшьна частина морального виховання, бо оволодшня нормами права значно впливае на забезпечення переводу системи моральних цшностей (абсолютно вiчниx (чеснуть, справедливiсть, гадость, доброта, правда та iн.), нацюнальних (патрiотизм, iсторична пам'ять, нацiональна гинсть та iн.), громадянських (права i свободи людини, обов'язки перед шшими людьми, повага до закону) та шших) у надбання громадян [11, с. 38].
Недарма свого часу (1964 р.) Б. Ta6pi4^3e писав: "Сформован рашше форми впливу на правосввдомкть мас (судовi процеси, лекцiйна пропаганда, науково-популярна лггература та iншi) не можуть вже нас задовольнити. Життя висувае новi форми, новi напрямки посилення дмльноста державних закладiв, громадських органiзацiй, самод1яльних органiв мас в закрiпленнi правопорядку i законноста, вони вiдрiзняються суттевим рiзновидом методiв i засобiв правового виховання в залежноста вiд контингента людей" [12, с. 24].
Як бачимо, правове виховання виступае методом формування правосввдомоста в "публiчному" та "приватному" виглядi одночасно. Тому вимагае придшення достатньо!' уваги з боку держави та шститугав громадянського суспшьства. При чому, доволi значний вплив на реалiзацiю юридично!' освiти в нашш краïнi, яка входить до структури правового виховання та виступае одночасно ввдособленим засобом формування правосввдомоста окремо!' професiйноï спшьноти, мають державш освiтнi установи, оскшьки саме вони на цей час займають домшантне становище на ринку освггшх послуг.
Професор О. Костенко розрiзняе два типи юридично!' освiти: це так званий "сощально-натуралiстський" тип i "позитивютський". Соцiально-натуралiстський тип юридично!' освгги заснований на доктринi, яка виршальне значення при застосуваннi закону надае "духу" закону, втшеному у його "буквГ'. Причому пiд "духом" закону розумтоться закони природного права, як законодавець мае вiдкривати i втшювати у "буквi" законодавчого акта, а юрист - бачити у "буквГ' закону i керуватися ними у правозастосуванш. Позитивiстський же тип юридично!' освiти, навпаки, заснований на доктриш, яка вирiшальне значення при застосуванш закону надае "буквi", що втшюе не "дух", тобто не закони природного права, юнування яких заперечуеться, а лише волю законодавця, яка може набирати форму сваволi [13, с. 188].
Подшяючи наукову позищю професора О. Костенка, зазначимо, що правосввдомють юристiв може в повнш мiрi сприяти 1'х культурному правовому розвитку i таким чином впливати на стан розвитку правово!' держави та громадянського суспшьства, тшьки тод^ якщо 1'хня освiта буде виражати "сощально-натуралютський" тип. За таких умов, щншсть права в 1'хньому розумшт полягатиме у мiрi сусп1пьно1' справедливости через його (права) природнi начала.
Висновки. Пвдсумовуючи викладене, зазначимо, що уш з перелiчених способiв i засобiв займають важливе мiсце у формуванш правосвiдомостi особи, групи та суспшьства. Однак, правове виховання i юридична освгга як форма вираження останнього, на нашу думку, е ключовим з-помiж шших, оскшьки створюе передумови культурного, морального, духовного розвитку особи та забезпечуе ввдкладення у ïï свiдомостi критерив поведiнки ввдповвдно до правових засад суспшьства.
Перспективи подальших наукових дослiджень з цього питання полягають у пошуках нових пiдходiв до реалiзацiï' правового виховання.
1. Цимбалюк М. Громадянське сустльство як фактор утвердження демократичноï правосвгдомостг / М. Цимбалюк // Право Украти. - 2007. - № 11. - С. 21-25. 2. Петрович З. З. Вплив моралг на правосвгдомгсть особи: фглософсько-правовий вимгр [Електронний ресурс] / З. З. Петрович // Науковий вгсник Львгвського державного университету внутрштх справ. Сергя юридична. - 2013. - Вип. 4. - С. 496-505. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j- pdf/Nvlduvs_2013_ 4_55.pdf. 3. Соловьев В. С. Сочинения в 2 т. Т. I / В. С. Соловьев // Сост., общ. ред. и вступ. ст. А. Ф. Лосева и А. В. Гулыги; Примеч. С. Л. Кравца и др. - М. : Мысль, 1990. - 892, [2] с., 1 л. портр. -(Филос. Наследие. Т. 110). 4. Дмитргенко Ю. Про акмеологгчну етстемологт девгантно'г правосвгдомостг [Текст] / Ю. Дмитргенко // Науковг записки Тернотльського национального педагогичного университету гменг В. Гнатюка. Сер1я: ФЫософгя. - 2003. - № 11. - С. 100-107. 5. Шдчасов С. В. Правосвгдомгсть як форма сощалгзаци особистостг [Електронний ресурс] /
С. В. Шдчасов // Вюник Харювського нащонального педагоггчного утверситету гмет Г. С. Сковороди. Психология. - 2012. - Вип. 42(2). - С. 114-126. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-
pdf/VKhnpu_psykhol_2012_42(2)_16.pdf. 6. Юркевич ПамфЫ. 1сторгя ФЫософи права; ФЫософгя
права; Фтософський щоденник / П. Юркевич. - Вид. 2-ге. - К. : Ред. журн. "Украгнський свт", 2000. - 756 с.: портр. 7. Данильян О. Проблеми взаемовпливу правового виховання i державотворчого процесу: украгнсьт реалгг / О. Данильян, О. Петришин // Вюник Академп правових наук. - Харюв. - 2010. - № 1(60). - С. 28-39. 8. Ковальова Г. П. Правове виховання в контекстi становлення правового суспшьства [Електронний ресурс] / Г. П. Ковальова // Вюник Нацюнальног юридичног академп Укрспни iменi Ярослава Мудрого. Сер. : Фiлософiя, фiлософiя права, полiтологiя, соцiологiя. - 2013. - № 4. - С. 205-208. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdffVnyua_2013_4_32.pdf. 9. Дзьобань О. П. Правове виховання в контекстi спiввiдношення права i моралi [Електронний ресурс] / О. П. Дзьобань // Вюник Нацюнальног юридичног академп Украгни iменi Ярослава Мудрого. Сер. : Фiлософiя, фiлософiя права, полiтологiя, соцiологiя. -2013. - № 4.-С. 179-184. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Vnyua_2013_4_27.pdf. 10. Калиновський Ю. Ю. Правове виховання у вищих навчальних закладах Украгни: проблеми та перспективи [Електронний ресурс] / Ю. Ю. Калиновський, О. М. Аксьонова // Вюник Нацюнальног юридичног академп Украгни iменi Ярослава Мудрого. Сер. : Фiлософiя, фiлософiя права, полiтологiя, соцiологiя. -2013. - № 2.-С. 124-133. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Vnyua_2013_2_17.pdf. 11. Тихонович Л. А. Правове виховання громадян як форма взаемоди норм права та норм моралi [Електронний ресурс] / Л. А. Тихонович // Збiрник наукових праць Харювського нащонального педагогiчного утверситету iменi Г. С. Сковороди. "Право". -2011. - Вип. 17. - С. 35-40. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/znpkhnpu_pravo_2011_17_6.pdf. 12. Габричидзе Б. Н. Местные советы и воспитание социалистического правосознания трудящихся /Б. Н. Габричидзе //Изд. Ростовського университета. -Ростов-на-Дону. - 1964. - 76 с. 13. Костенко О. Юридична освта i правове виховання як засоби забезпечення правопорядку (щодо юридичног освти i правового виховання "сощально-натуралютського " типу) / О. Костенко //Право Украгни. - 2011. - № 8. - С. 187-193.
