CC BY
26
УДК 340.12 (447)
Л. В. Ярмол
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полгтехшка",
канд. юрид. наук, доц., доцент кафедри теори та фiлософii права
I. Б. Тучапець
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полгтехшка",
студентка
ПРАВО НА ОСВ1ТУ ТА СВОБОДА В1РОСПОВ1ДАННЯ: ПРАКТИКА СВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
© Ярмол Л. В., Тучапець I. Б., 2016
Проанаизовано загальнотеоретичш положення щодо розумшня права на релiгiйну та (або) свггську освiту як складника свободи в1росиов1дання. Розглянуто особливостi захисту права на освiту та свободи вiросповiдання бвропейським судом з прав людини та його значення для правозастосовчо! практики Укра'ши.
Ключовi слова: свобода вiросповiдання, право на освiту, право на рел^шну освiту, бвропейський суд з прав людини, права, захист, освгга.
Л. В. Ярмол, И. Б. Тучапець
ПРАВО НА ОБРАЗОВАНИЕ И СВОБОДА ВЕРОИСПОВЕДАНИЯ: ПРАКТИКА ЕВРОПЕЙСКОГО СУДА ПО ПРАВАМ ЧЕЛОВЕКА
Проанализированы общетеоретические положения о понимании права на религиозное и (либо) светское образование как составляющие свободы вероисповедания. Рассмотрены особенности защиты права на образование и свободы вероисповедания Европейским судом по правам человека и его значение для правоприменительной практики Украины.
Ключевые слова: свобода вероисповедания, право на образование, право на религиозное образование, Европейский суд по правам человека, права, защита, образование.
L. V. Yarmol, I. B. Tuchapets
THE RIGHT TO EDUCATION AND FREEDOM OF RELIGION: CASE LAW OF THE EUROPEAN COURT OF HUMAN RIGHTS
In the paper is analyzed general theoretical provisions on the right to education and (or) secular education as a component of freedom of religion. Examined the features of the protection of the right to education and freedom of religion by the European Court of Human Rights and its importance to the practice of law in Ukraine.
Key words: freedom of religion, right to education, right to religious education, European Court of Human Rights, right, defense, education.
Постановка проблеми. У систеш особиспсних прав людини важливе мкце посвдае свобода вiросповiдання. Свобода вiросповiдання як фундаментальне загальновизнане право людини знайшла свое ввдображення у мiжнародних актах з прав людини, до яких належать: Загальна
декларацм прав людини (ООН, 1948; ст. 18), М1жнародний пакт про громадянськ й пол1тичн1 права (ООН, 1966; ст. 18), Декларацм про лшввдацто усх форм нетерпимости1 дискримшаци на пвдстав1 рел1ги чи переконань (ООН, 1981), Конвенщя про захист прав людини та основоположних свобод (Рада Свропи, 1950; ст. 9), Хартя Свропейського Союзу про основш права (2000; ст. 10). Серед структурних елемент1в свободи в1росповвдання виокремлюеться такий 11 складник, як право на рел1гшну та свгтську освггу.
Реальн1сть свободи в1росповвдання людини, окремих й можливостей залежить ввд наявносп д1евого механзму 1хнього юридичного забезпечення.
У систем! захисту прав людини на м1жнародному р1вт найвагомшу роль сьогодт ввдкрае Свропейський суд з прав людини (дал1 за текстом - Свропейський суд). Судов1 органи Украши при розгляд1 справ щодо захисту прав людини, зокрема свободи в1росповвдання, застосовують цю Конвенцто та практику Свропейського суду як джерело права.
Аналiз останшх досл1джень та публжацш. На сучасному етап1 розвитку впчизняно! та заруб1жно! правово! науки окрем1 загальнотеоретичн1 положення щодо розумшня свободи в1росповвдання, права на освггу (рел1гшну, свгтську), 1хнш захист Свропейським судом дослвджен1 у працях М. Бабм, Д. Вовка, М. Гаражи, В. Сленського, Л. Коваленко, I. Ковровського, Ф. Козирева, А. Колодного, Б. Лобовика, М. Мариновича, Н. Мельниченка та шших учених.
Мета дослщження - проанал1зувати загальнотеоретичн1 аспекти права на освпу (рел1гшну, свгтську) як складника свободи в1росповвдання та його захист Свропейським судом.
Виклад основного матерiалу. Право здобувати релтйну та свгтську освпу проголошене у багатьох м1жнародних документах як нормативного, так 1 факультативного характеру.
У М1жнародному пакт про громадянськ 1 полггачн! права (ООН, 1966 р.) зазначаеться, що "...кожна людина мае право на свободу думки, сов1ст11 релкти Це право включае свободу мати чи приймати рел1пю або переконання на свш виб1р 1 свободу споввдувати свою релтю та переконання як одноос1бно, так 1 спшьно з шшими, публ1чно чи приватно, у ввдправленн1 культу, виконанн1 рел1гшних обряд1в та вчень" (ч. 1. ст. 18). Передбачено також, що "...держави, як беруть участь у цьому пакт, зобов'язуються поважати свободу батькв чи, у певних випадках, законних откун1в забезпечувати рел1гшне та моральне виховання сво1х д1тей ввдповвдно до власних переконань" (ч. 4 ст. 18).
У М1жнародному пакт про економ1чн1, сощальн 1 культурн права (ООН, 1966 р.) закршлено, що ".держави, яю беруть участь у цьому Пакт, зобов'язуються поважати свободу батьюв чи, у певних випадках, законних ошкун1в обирати для сво1х д1тей не тшьки запроваджен державними властями школи, а й шш1 заклади, що ввдповвдають тому мш1муму вимог щодо освгга, який може бути встановлений чи затверджений державою, 1 забезпечувати рел1гшне та моральне виховання сво1х дгтей ввдповвдно до власних переконань" (ч. 3 ст.13). Кр1м того, в ч. 1 ст. 13 цього М1жнародного пакту закршлюеться право кожно! людини на освпу. Правильно передбачено в ньому, що "...освгга повинна дати можлив1сть усм бути корисними учасниками вшьного суспшьства, сприяти взаеморозумшню, терпимост1 дружб1 м1ж ус1ма нацюнальними та расовими, етн1чними та рел1гшними групами 1 робот ООН у пвдтриманн1 миру". Адже освгга, чи релтйна, чи свпська, повинна виступати основою формування свободи в1росповвдання людини.
У Деклараци про лшввдащю ус1х форм нетерпимост та дискримшаци на пвдстав1 рел1ги чи переконань (ООН, 1981 р.) наголошуеться, що ".право на свободу думки, совкт, рел1ги або переконань включае цшу низку свобод, зокрема 1 право вести викладання з питань рел1ги або переконань у м1сцях, що пвдходять для ц1е! мети (п. "д" ст. 6). У зазначенш Деклараци також закршлене положення, за яким "...кожна дитина мае право на освпу у сфер1 рел1ги або переконань ввдповвдно до бажань й батькв чи, у певних випадках законних оп1кун1в, 1 не примушуеться до навчання у сфер1 рел1ги чи переконань всупереч бажанням й батькв чи законних оп1кун1в; при цьому кер1вним принципом е штереси дитини" (ч. 2 ст. 5).
У Конвенцй про захист прав людини та основоположних свобод (Рада Свропи, 1950 р.) (далГ за текстом - Конвенцм) проголошено, що "кожен мае право на свободу думки, совюп та релiгii; це право включае свободу змiнювати свою релтю або переконання, а також свободу сповщувати свою релiгiю або переконання тд час богослужiння, навчання, виконання та дотримання релiгiйноi практики i ритуальних обрядiв як одноосiбно, так i спшьно з iншими, як прилюдно, так i приватно" (ч. 1 ст. 9).
У Протоколi № 1 до Конвенцй (Рада Свропи, 1952 р.) проголошено, що "...ткому не може бути ввдмовлено у правi на освгту. Держава при виконанш будь-яких функцiй, узятих нею на себе в галузi освгга i навчання, поважае право батьюв забезпечувати таку освiту i навчання вiдповiдно до iхнiх релтйних i свiтоглядних переконань" (ч. 1 ст. 2). Варто зауважити, що у ршенш Свропейського суду з прав людини "К'ельдсен, Буск Мадсен i Педерсен проти Дат?' ввд 7 грудня 1976 р. звернено увагу на те, що "положення ч. 1 ст. 2 Протоколу № 1 до Конвенцй мають тлумачитися не тгльки у свгтл одне одного, але також, зокрема, у поеднанш зi ст. 8 "Право на повагу до приватного i сiмейного життя", ст. 9 "Свобода думки, совки i релтГ i 10 ст. "Свобода вираження поглядiв" Конвенцii" [5].
У Пвдсумковому документi Воденсь^ зустрiчi держав-учасниць НБСС (1989 р.) передба-чено, що "...з метою забезпечення свободи особи споввдувати релiгiю чи вiру держави-учаснищ будуть також, серед iншого, поважати право кожного давати i отримувати релiгiйну освiту мовою на свш вибiр, iндивiдуально чи разом з шшими (п. 16.6); поважати свободу батьюв забезпечувати релiгiйне i моральне виховання своiх дiтей вiдповiдно до власних переконань" (п. 16.7).
Парламентська Асамблея Ради Свропи Рекомендащею № 1202 "Щодо релiгiйноi терпимостi в демократичному суспшьствГ' (1993) закликала европейську спгльноту до вжиття цгло' низки заходiв, серед яких i забезпечення вивчення рел^шних та етичних систем як шкгльних дисциплiн; сприяння в окремому i ретельному описi релИй у шкгльних пiдручниках (зокрема, з ютори) та усного викладання з метою досягнення кращого i повшшого розумiння рiзноманiтних релiгiй (п. "ш" ст. 16).
У Рекомендаци № 1396 "З рел^и та демократа" (1996) Парламентська Асамблея Ради Свропи запропонувала урядам краш-члетв сприяти розвитковi знань про релiгiю, особливо:
а) в рамках етично!' та громадянсько-демократично!' освiти пiдтримувати навчання про те, що рел^и е зiбранням щнностей, розрiзнення яких повинно бути розвиненим серед молод^
б) сприяти викладанню у школах порiвняльноi iсторii рiзних релiгiй, звертаючи увагу на 1хне походження, схожiсть деяких цiнностей та рiзноманiтнiсть звича1в, традицiй, свят тощо;
в) заохочувати вивчення iсторii i фiлософii релiгiй та дослiдження цих предмета в ушвер-ситетах паралельно з теолопчними дослiдженнями;
г) ствпрацювати з релiгiйними навчальними установами для введення або шдсилення в гхшх курсах аспектiв, пов'язаних iз правами людини, iсторiею, фiлософiею та наукою (п. "и" ст. 13).
З вищенаведених положень мiжнародних документiв випливае, що право здобувати релiгiйну та (або) свггську освiту е важливим елементом свободи вiросповiдання. Можемо стверджувати, що в широкому розумшш право на освгту е складовою свободи вiросповiдання.
Свобода вiросповiдання як загальносощальне (природне) право людини - це можливють людини вчиняти такi дмння, за допомогою яких приймаються, змшюються та споввдуються релiгiйнi або шшГ переконання.
У науковiй лiтературi запропоноваш рiзноманiтнi пвдходи щодо розумшня релiгiйноi та свгтсько' освгга. Так, Л. Коваленко трактуе свггеьюсть освгга з двох позицш. За и твердженням, свггеьюсть держави у сферi освгга можна розглядати у позитивному аспект^ а саме, як розмежування, тобто автономносп державноi та релiгiйноi сфер. Негативне розумшня свгтськосп освгга полягае у запереченш права людини на альтернативний характер виховання Г навчання, панування та формування единого свгтського свгтогляду, що становить реальну небезпеку монополи держави на освгту та домшування державних штерешв над правами особи, приватизаци релИйних щнностей, випснення !'х Гз суспгльного дГалогу [6]. Погоджуемося з вищенаведеними поглядами Л. Коваленко. Освгта повинна грунтуватися на принципах гумашзму, демократизму,
прюритетносп загальнолюдських духовних цiнностей, opraHi4Horo зв'язку 3i свiтовою та нацiональною ГсторГею, культурою, традицмми.
Ковровський I. Г. зазначае, що свiтська освiта реалГзуеться в системi загально!' середньо!' освгга на основi державних освiтнiх стандартв i не пов'язана з навчанням чи насадженням будь-яко!' релтйно1' чи нерелiгiйноï (ате1'стично1) iдеологiï; вгльна вiд втручання релiгiйних органiзацiй; не спрямована на професшну пiдготовку служителiв культу, а також на катехiзацiю та iншi форми залучення учшв до дiяльностi у релiгiйних оргашзацмх [7].
За визначенням Н. О. Мельниченка, релИйна освiта - це вивчення людиною основ вiровчення ввдповвдно до ïï вiросповiдання разом або у курш загальноосвiтньоï' програми, визначеноï державою [10, с. 93].
Доволi обгрунтовано визначення понять релiгiйноï освiти та свггсь^' освiти подае Ф. Козирев. На думку вченого, конфесшна (релИйна освiта) вiдрiзняеться вiд неконфесiйноï (свггеько1) включенням вiросповiдного елемента в освггаш процес. Ф. Козирев видгляе професшну релтйну освiту та загальну (шкгльну) релiгiйну освiту. Професiйна релiгiйна освгга спрямована на пiдготовку професiйних служителiв культу, мiсiонерiв, богословГв та шших спецГалГслв, котрГ здшснюють служшня в iнфраструктурi релiгiйних органiзацiй. Шкгльна релИйна освiта може бути конфесiйною та неконфесшною (свгтською). Конфесiйна освiта - катехiзична форма викладання релiгiï у школг яка залишаеться традицiйною та найпоширеншою в Сврот, крашах Латинсько!' Америки та Гсламському свт. Неконфесшна освгта (свгтська) грунтуеться на порГвняльно-науковому вивченн релМ, як в обов'язковому порядку включають вимоги критичносп та конфесiйноï нейтральносп учасникв педагопчного процесу [8, с. 42].
Погоджуючись з вищенаведеними твердженнями Ф. Козирева, хочемо однак зауважити, що в системГ релiгiйноï освгга важливе мГсце посвдае i такий ïï вид, як самоосвгта.
Вважаемо, що право людини на релтйну освгту як важливий складник свободи релейного вГросповвдання, - це можливГсть людини отримувати певний обсяг шформаци релейного змкту з метою формування та (чи) пвдвищення рГвня релiгiйноï шформованосп, усввдомленого сприйняття змГсту певного релейного вГровчення та формування практичних умшь i навичок щодо його споввдування.
Однею з важливих гарантш захисту свободи вГросповвдання та права здобувати релтйну та (або) свгтську освгту як ïï складника, як уже зазначалося, е д1яльнГсть Свропейського суду. У Закон Украïни "Про виконання ршень та застосування практики Свропейського суду з прав людини" ввд 23 лютого 2006 р. передбачено, що суди Украши застосовують при розглядГ справ Конвенщю та практику Свропейського суду як джерело права (ст. 17). Ввдповвдно ознайомлення, вивчення, аналГз основних положень ршень Свропейського суду мае не лише теоретичне, а й практичне значення.
За перюд свого функцюнування Свропейський суд розглянув велику кшьюсть справ, присвячених захисту розглядуваних можливостей людини. Серед них найважлившк "Фольгеро та шшГ проти Норвеги" ввд 29 червня 2007 р. [11], "Хасан Ейлем Зенгш проти Турци" ввд 14 липня 2006 р. [12], "Дожан проти НГмеччини" ввд 13 вересня 2011 р."[4], "Аппель-1рганг та шшГ проти НГмеччини" ввд 6 жовтня 2009 р. [1], "Гжелак проти ПольщГ' ввд 15 червня 2010 р. [3].
Розглянемо конкретн ршення Свропейського суду, як мають важливе значення для розумшня, тлумачення свободи вГросповвдання та права на релтйну та свгтську освпу.
Так, у справГ "Фольгеро та шшГ проти Норвегiï" ввд 29 червня 2007 р. батьки-нехристияни спробували домогтися звгльнення своïх дгтей ввд занять Гз шкгльного предмета з християнства, релiгiï i фглософи у школг але отримали ввдмову. У мГсцевому судГ вони скаржилися на те, що влада не дала "м дозволу на повне звгльнення ïхнiх дгтей ввд цього предмета. Це, на думку заявникв, створило перешкоди для отримання ïхнiми дгтьми освгти, ввдповвдно до ï^ релГгшних i фглософських переконань.
У своему ршеннГ Свропейський суд постановив, що ввдмова надати заявникам-батькам повне звгльнення ввд предмета з християнства, релМ i фiлософiï для ïхнiх дгтей породжуе порушення ст. 2 Протоколу № 1 до Конвенци.
Свропейський суд обгрунтував свое рiшення тим, що держава-ввдповвдач не достатньо потурбувалася, аби iнформацiя i знания, включет до навчально!' програми, подавалися об'ективно, критично i плюралГстично, вiдповiдно до цглей ст. 2 Протоколу № 1 до Конвенцй', оскгльки спостерГгаеться чiтка перевага християнства у складi предмета з християнства, релiгiï i фшософй'3.
При вирiшеннi обставин вищезазначеного рiшення Свропейський суд керувався такими головними положеннями: ст. 2 Протоколу № 1 до Конвенцй' не перешкоджае державi передавати через навчання i виховання шформащю або знання, що прямо або опосередковано стосуються релГгй або фшософи. Це навпъ не дозволяе батькам заперечувати проти включення такого навчання або виховання до шкшьно!' програми, iнакше все узаконене навчання ризикуе стати нездшсненним. З шшого боку, держава тд час виконання фуикцiй стосовно виховання i навчання повинна тклуватися, щоб iнформацiя або знання, включенi до навчально!' програми, передавалися об'ективним, критичним i плюрашстичним способом. Державi забороняеться мати вдеолопчний вплив на дгтей, що може розглядатися як неповага до релГгшних та фглософських переконань батьюв. Це межа, яку не можна переходити [5].
Отже, з наведено!' справи випливае, що шд час вивчення обов'язкових дисциплш, пов'язаних з релтею, шформащя повинна подавалися об'ективно, критично i плюралГстично, i не повинна надаватися перевага вивченню одному вiровченню.
Важливою е також справа "Хасан Ейлем Зенгiн проти Турцй" вiд 14 липня 2006 р., в якш батько Зенгш направив заяви в Директорат народно!' освгга i в адмiнiстративнi суди Туреччини про звгльнення його дочки вщ урокiв з релiгiйноï культури i етики. Вiн вказав, зокрема, що його дочка е послщовницею алевiзму, вчення якого в школi не викладаеться. Вiн посилався на право батьюв обирати вид навчання, яке отримують ïхнi дiти. Заяви батька були остаточно ввдхилет Вищим адмiнiстративним судом. Свропейський же суд встановив порушення Конвенцй'. Суд зробив висновок, що турецька система освгги е неадекватною щодо релiгiйноï освгги, оскшьки вона не ввдповщае вимогам об'ективносл та плюралiзму i не забезпечуе прийнятний мехашзм, який гарантуе повагу до переконань батьюв. Визнане порушення корениться в проблему пов'язанш з впровадженням у Туреччинi програми релГгшно!' освгга i з вщсутшстю прийнятних механiзмiв, що гарантують повагу до переконань батьюв. У зв'язку з цим Свропейський суд вважае доцгльним привести турецьку систему освгга i нацiонального законодавства ввдповвдно до вимог ст. 2 Протоколу № 1 до Конвенцй' [4].
Отже, пвд час розгляду вищезазначених ршень можна стверджувати, що у багатьох державах релйтя вiдiграе важливу роль та е неввд'емною i обов'язковою частиною освгтнього процесу. Саме тому важливо, щоб освгтня програма була спрямована на ознайомлення учшв Гз рГзними релiгiйними вченнями, в межах т. зв. свпськог' освгга.
У практищ Свропейського суду також знаходимо виршення такого питання: чи запровадження предмета сексуального виховання в школГ не порушуе релГгшних почутв вГруючих. Це питання розглядае справа Свропейського суду "Дожан проти НГмеччини" вГд 13 вересня 2011 р., у якш п'ять подружшх пар скаржилися на те, що 1'м було вщмовлено у звшьненш 1'хшх дгтей вГд обов'язкових уроюв статевого виховання i деяких шших шкгльних занять. Заявники стверджували, що 1'хне право на виховання дгтей, ввдповвдно до сво!'х релИйних переконань, безпвдставно обмежене.
Свропейський суд ввдхилив заяву як необгрунтовану. Вш виршив, що не було подстав вважати, що оспорюваш уроки i заняття перешкоджали тому, щоб батьки виховували сво!'х дгтей ввдповвдно до сво!'х релГгшних переконань. Також не спостерГгалися прояви надання переваги тш чи шшш релГгй або переконань у межах заходГв статевого виховання. Свропейський суд пвдкреслив, що Конвенцм не гарантуе право не зазнавати спротиву ввд переконань, що е ввдмшними ввд власних. КрГм того, заявники мали свободу виховувати сво!'х дгтей тсля школи i у вихвдш дт ввдповвдно до сво!'х релГгшних переконань. Ввдмовляючи звгльненню дгтей з уроюв, шмецька влада не вийшли за межГ розсуду ввдповвдно до ст. 2 Протоколу до Конвенцй' [1].
Резонансною справою Свропейського суду була справа "Лаута проти 1талй" ввд 18 травня 2011 р. Згвдно з нею 1тал1я отримала право залишити розп'яття в школГ [9]. Паш Лаута звернулась
до Свропейського суду Гз заявою про порушення права на освгту та свободу совГстГ ïï дней, яю не е християнами, та звинуватила уряд Iталiï у порушен^ принципу свггеькостг Незважаючи на те, що розмщення хреств у класних кмнатах ггалшських шкгл було багаторГчною традицто, вона стверджувала, що така практика порушуе ст. 2 Протоколу №1 до Конвенци та ст. ст.9 i 14 Конвенци.
9 листопада 2009 року Свропейський суд ухвалив ршення на користь пан Лауга та визнав порушення права на освгту в поеднаннГ з порушенням права на свободу совктг Однак така позицм викликала великий спротив у полггачних колах та серед христян^^ спгльноти по усш Свропг
Велика палата Свропейського суду, переглядаючи ршення палати Свропейського суду, не погодилася з подходом останньоï, яка встановила, що демонстрацм розп'ять в класах могла мати серйозний вплив на заявникв, яким в той час було одинадцять i тринадцять рокв, та постановила вадсугаГсть порушення ст. 9 Конвенци.
Велика палата Свропейського суду наголосила, що, по-перше, наявнГсть розп'ять не пов'язане з обов'язковим навчанням основам християнства. По-друге, 1талм ввдкрила дверГ в шкгльне середовище й шшим релшмм. Було зауважено, що серед держав Свропи немае консенсусу щодо цього питання, а тому кожний уряд може дмти на власний розсуд, якщо ршення в цш сферГ не набувають форм нав'язливого навчання релши. На думку Свропейського суду, той факт, що наявнГсть хреств чи розп'ять у класах державних шкгл 1тали ввдображае в шкгльному середовищГ домшуючГ в державГ релГИйн уподобання, сам по собГ не достатнш для того, щоб сввдчити про полгтику катехiзацiï дней.
Погоджуемося з позицею Свропейського суду, що до уваги потрГбно брати традици, культуру держави, щоб виршити питання наявносп релiгiйноï символши у публГчних мГсцях.
АналГз ршень Свропейського суду, яи розглядають захист свободи вГросповвдання та право на освгту як ïï складник, дае змогу стверджувати таке.
Держави несуть вГдповГдальнГсть за забезпечення нейтрального та безстороннього здшснення рГзних релшш, вГрувань та переконань. ïхня роль полягае у падтримц суспгльного порядку, релiгiйноï гармонiï та терпимосл в демократичному суспшьстш, особливо мГж протиборчими трупами. Це стосуеться як стосункв мГж вГруючими i невГруючими, так i стосунюв мГж прихильниками рГзних релшш, вГрувань i переконань.
Ст. 2 Протоколу № 1 до Конвенци не забороняе державам передавати шляхом навчання або освгга шформацто або знання, як прямо або побГчно мають релшшну чи фглософську природу. Держава пвд час здшснення сво1х функцш у сферГ освгга та навчання повинна дбати про те, щоб шформацм або знання, включен до шкiльноï програми, передавались об'ективно, критично та плюралГстично, даючи змогу учням розвивати критичне мислення, зокрема щодо релМ, в спокшнш атмосфер^ вгльнш вГд будь-якого прозелгтизму. ДержавГ заборонено переслвдувати мету такоï iдеологiчноï обробки, яка може розглядатися як неповага до релшшних та фглософських переконань батькв. Це та межа, яку держави не повинн переступати.
Уроки статевого виховання не порушують релшшних почутв людини, за умови, якщо у них безпосередньо не спостершаються прояви надання переваги тш чи шшш релiгiï або переконанням.
Серед держав Свропи немае консенсусу щодо питання релiгiйноï символши в освинх закладах, тому кожний уряд може дмти на власний розсуд, якщо ршення у цш сферГ не набувають форм нав'язливого навчання релши.
Практика Свропейського суду мае важливе практичне значення для судГв Украши. Як уже зазначалося, суди Украши ïï застосовують шд час розгляду справ як джерело права. Практика Свропейського суду ввдцрае також проввдну роль у запобГганнГ порушенням Конвенцiï i може бути пвдставою для внесення змш до законодавства.
Пвдсумовуючи, видаеться можливим зробити так висновки. У структурГ свободи вГросповщання важливе мГсце посвдае такий ïï складник, як право здобувати релшшну та (або) свгтську освпу. МожливГсть людини здобувати релтйну та свгтську освгту проголошене у багатьох мГжнародних документах як нормативного, так i факультативного характеру.
Вважаемо, що право людини на релшшну освгту як важливу складову свободи релшшного вГросповщання, - це можливГсть людини отримувати певний обсяг iнформацiï релшшного змкту з
метою формування та (чи) пвдвищення рГвня релГгшно!' шформованосп, усввдомленого сприйняття змГсту певного релейного вГровчення та формування практичних умшь i навичок щодо його споввдування.
Важливою дГевою гаранпею захисту свободи вГросповвдання, права здобувати релГгшну, свгтську освгту е дмльшсть Свропейського суду. АналГз ршень Свропейського суду дае змогу стверджувати, що держави несуть ввдповщальшсть за забезпечення нейтрального та безстороннього здшснення рГзних релтй, вГрувань та переконань. Державам не забороняеться передавати шляхом навчання або освгга шформащю або знання, як прямо або побГчно мають релтйну чи фглософську природу. Держави пвд час здшснення сво!'х функцш у сферГ освгга та навчання повинш дбати про те, щоб шформацм або знання, включет до шкшьно!' програми, передавались в об'ективний, критичний та плюралГстичний спошб.
1. "Аппель-1рганг та тшг проти Шмеччини" [Appel-Irrgang and Others v. Germany] eid 6 жовтня 2009 р. Ршення Свропейського суду з прав людини (заява № 45216/07). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://hudoc. echr. coe. int. 2. Гаража М. М. Свтський дискурс як лтгвютичний феномен: суть, специфта, перспективи до^дження / М. М. Гаража // Вкник Днтропетровського ушверситету. Серiя "Мовознавство". -2011. - Т. 19. - Вип. 17(3). - С. 30-38.
[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nbuv. gov. ua/UJRN/vdumo_2011 _19_17(3)_8.
3. "Гжелак проти Польщi" [Grzelak v. Poland] вiд 15 червня 2010р. Ршення Свропейського суду з прав людини (заява № 7710/02). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://hudoc. echr. coe. int. 4. "Дожан проти Шмеччини" [Dojan and Others v. Germany] вiд 13 вересня 2011 р. Ршення Свропейського суду з прав людини вiд (заява № 319/08). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://hudoc. echr. coe. int. 5. "К'ельдсен, Буск Мадсен i Педерсен проти Дани" [Kjeldsen, Busk Madsen and Pedersen v. Denmark] вiд 7 грудня 1976 р. Ршення Свропейського суду з прав людини (заяви NN 5095/71, 5920/72, 5926/72). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://hudoc. echr. coe. int. 6. Коваленко Л. До проблем релтйно'г освти у свтськш державi / Л. Коваленко. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www. risu. org. ua/ukr/religion. and. s ociety/analysis/ article; 8794. 7. Ковровський I. Г. Педагогiчний та правовий аспекти визначення поняття "свтська освта" / I. Г. Ковровський // Наука. Релгя. Сустльство. - 2008. - № 1. - С. 228-233. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dspace. nbuv. gov. ua/handle/ 123456789/29275http:// hudoc. echr. coe. int. 8. Козирев Ф. Религиозное образование в светской школе. - СПб.: Апостольский город, 2005. - 636 с. 9. "Лаутсi проти 1тали" [Lautsi v. Italy] вiд 18 травня 2011 р. Ршення Свропейського суду з прав людини (заява № 30814/06). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://hudoc. echr. coe. int. 10. Мельниченко Н. О. Спiввiдношення принципу свiтськостi освти та права на отримання релтйног освти у конституцшному законодавствi крат-члетв Свропейського Союзу / Н. О. Мельниченко // Актуальт проблеми полтики: зб. наук. пр. - Одеса: Феткс, 2011. - Вип. 43. - С. 92-98. 11. "Фольгеро та iншi проти Норвеги" [Folgern & Others v Norway]. Ршення Свропейського суду з прав людини вiд 29 червня 2007 р. (заява N 15472/02). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://hudoc. echr. coe. int. 12. "Хасан Ейлем Зенгт проти Турцй'" [Hasan and Eylem Zengin v. Tyrcey] вiд 14 липня 2006 р. Ршення Свропейського суду з прав людини (заява № 1448/04). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://hudoc. echr. coe. int.
REFERENCES
1. "Appel'-Irhanh ta inshi proty Nimechchyny." [Appel-Irrgang and Others v. Germany] vid 6 zhovtnya 2009 r. Rishennya Yevropeys'koho sudu z prav lyudyny (zayava № 45216/07). Available at: http://hudoc. echr. coe. int. 2. Harazha M. M. Svit-s'kyy dyskurs yak linhvistychnyy fenomen: sut', spetsyfika, perspektyvy doslidzhennya. [Secular discourse as a linguistic phenomenon: the nature, specificity, research prospects]. Visnyk Dnipropetrovs'koho universytetu. Seriya Movoznavstvo Publ, 2011, T. 19, vyp. 17(3), pp. 30-38. Available at: http://nbuv. gov. ua/UJRN/vdumo_2011. 3. "Hzhelak proty Pol'shchi. " [Grzelak v. Poland] vid 15 chervnya 2010 r. Rishennya Yevropeys'koho sudu z prav
lyudyny (zayava № 7710/02). Available at: http://hudoc. echr. coe. int. 4. "Dozhan proty Nimechchyny" [Dojan and Others v. Germany] vid 13 veresnya 2011 r. Rishennya Yevropeys'koho sudu z prav lyudyny vid (zayava # № 319/08). Available at: http://hudoc. echr. coe. int. 5. "K"yel'dsen, Busk Madsen i Pedersen proty Daniyi." [Kjeldsen, Busk Madsen and Pedersen v. Denmark] vid 7 hrudnya 1976 r. Rishennya Yevropeys'koho sudu z prav lyudyny (zayavy NN 5095/71, 5920/72, 5926/72). Available at: http://hudoc. echr. coe. int. 6. Kovalenko Lesya. Do problem relihiynoyi osvity u svit-s'kiy derzhavi. [The problems of religious education in secular state] Available at: http://risu. org. ua/ua/index/expert_thought/analytic/8897/. 7. Kovrovs 'kyy, I. H. Pedahohichnyy ta pravovyy aspekty vyznachennya ponyattya "svit-s'ka osvita." [ Teaching and legal aspects of the definition of "secular education"]. Nauka. Relihiya. Suspil'stvo, 2008, №1, pp. 228-233. Available at: http://dspace. nbuv. gov. ua/handle/ 123456789/29275http:// hudoc. echr. coe. int. 8. Kozyrev F. Relyhyoznoe obrazovanye v svet-skoy shkole [Religious education in secular schools.]. SPb., Apostol'skyy horod Publ, 2005. pp. 636. 9. "Laut-siproty Italiyi. " [Lautsi v. Italy] vid 18 travnya 2011 r. Rishennya Yevropeys'koho sudu zprav lyudyny (zayava № 30814/06). Available at: http://hudoc. echr. coe. int. 10. Mel'nychenko N. O. Spivvidnoshennya pryntsypu svit-s'kosti osvity ta prava na otrymannya relihiynoyi osvity u konstytutsiynomu zakonodavstvi krayin-chleniv Yevropeys 'koho Soyuzu. [Relation between the principle of secular education and the right to religious education in the constitutional law of the Member States of the European Union]. Aktual'ni problemy polityky: zbirnyk naukovykh prats', Odesa, Feniks Publ, 2011, Vypusk 43., pp. 92-98. 11. "Fol'hero ta inshiproty Norvehiyi. " [Folger0 & Others v Norway] Rishennya Yevropeys'koho sudu z prav lyudyny vid 29 chervnya 2007 r. (zayava № 15472/02). Available at: http://hudoc. echr. coe. int. 12. "Khasan Eylem Zenhin proty Turtsiyi". [Hasan and Eylem Zengin v. Tyrcey] vid 14 lypnya 2006 r. Rishennya Yevropeys'koho sudu z prav lyudyny vid (zayava № 1448/04). Available at: http://hudoc. echr. coe. int
