CC BY
30
УДК 340.12: 342.726
Н. В. Ортинська
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "ЛьвГвська полГтехшка", кандидат юридичних наук, асистент кафедри адмшГстративного та iнформацiйного права
ОСОБЛИВОСТ1 РЕАЛ1ЗАЩ1 ПРАВА НА ОСВ1ТУ НЕПОВНОЛ1ТН1Х П1ДЛ1ТКОВОГО В1КУ
© Ортинська Н. В., 2016
У статт розглянуто питання культурних прав неповнолiтнiх. Акцентовано увагу на особливостях реалвацп права на освгту неиовнолпшми пiдлiткового вiку. Звернуто увагу на автономнкть реалвацп цього права. Стаття грунтуеться на результатах опитування неповнол1тн1х.
Ключов1 слова: неповнолгтш, культурн1 права, право на освггу, реал1зац1я.
Н. В. Ортинская
ОСОБЕННОСТИ РЕАЛИЗАЦИИ ПРАВА НА ОБРАЗОВАНИЕ НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНИХ ПОДРОСТКОВОГО ВОЗРАСТА
В статье рассматриваются вопросы культурных прав несовершеннолетних. Акцентировано внимание на особенностях реализации права на образование несовершеннолетними подросткового возраста. Обращено внимание на автономность реализации данного права. Статья основывается на результатах опроса несовершеннолетних.
Ключевые слова: несовершеннолетние, культурные права, право на образование, реализация.
N. V. Ortynskа
FEATURES OF THE RIGHT TO EDUCATION OF MINORS
The article deals with the cultural rights of minors. It addresses the specifics of the right to education of underage teenagers. The autonomy of realization of said right is highlighted. The article is based on a survey of minors.
Key words: minors, cultural rights, the right to education, realization.
Постановка проблеми. Неповнолггаш потребуе захисту та охорони, проте тдлггковий вш характеризуемся не тгльки щею потребою. Неповнолггш потребують самореалГзаци, права активно!' ди, розумшня 'хньо'' внутршньо'' сутносл, вдеологи, поглядiв та уподобань. Культурнi права для них не е другорядними. Саме вони допомагають реалiзувати пiдлiтковий потенщал.
Концепцгя культурних прав е ввдносно новою. У минулому культура була як дещо само собою зрозумгле. Про не'' говорилось у межах полгтичних прав iндивiда, свободи вiросповiдання або свободи думки i слова. У ходi розвитку концепцii полгтичних прав було визнано iснування "економiчних прав" - права на працю, на вгдпочинок, на сощальне забезпечення. Згодом юридична думка постала перед необхгднгстю створення концепци культурних прав. Зростання актуальностг концепци культурних прав мае численнг причини, серед яких дедалг зростання у свгтг шдустрГалгзаци i мехашзаци [1, с. 43]. Культурнг права неповнолгтнгх створюють цглгсну систему. Вони виступають суб'ективними правами неповнолгтнього не тгльки у культурнш, але й в духовнГй сферГ, забезпечують розвиток суспгльства та державносп, створюють моральну основу для реалГзаци ГндивГдуальностГ неповнолГтнього. Правове закрГплення культурних прав мае важливе
значення, оскшьки !х реал1зацм сприяе особислсному становленню неповнолггнього як члена суспшьства, гарантуе духовний розвиток неповнолггнього та формуе його духовний свгг.
Аналiз дослщжувано! проблеми. Проблематику, пов'язану з особливими правами дитини, дослвджували фах1вщ в галуз1 юриспруденции серед яких, зокрема Н. Крестовська, Л. Кривачук, Н. Онщенко, Н. Опольська, О. Скакун та шшг Питаннями теоретико-правового розумшня куль-турних прав займалися I. Жаровська, А. Колодш, О. Петришин, М. Цвш та шшг Проте, враховуючи широкомаштабтсть проблематики та новггш тенденци 11 правового регулювання, ряд все ще е низка недослвджених теоретичних проблем, серед яких культурш права неповнолггшх неповнолггшх.
Метою статт е анал1з культурних прав в аспект! !х реал1заци неповноггшми особами шдлггкового вшу.
Виклад основного матерiалу досл1дження. Звертмо увагу на дуальний характер культурних прав. Треба ввдзначити, що м1ж юридичним правом та становищем особистосл у вим1р1 культурних прав 1 свобод юнуе подвшний зв'язок. З одного боку, реальш статус та становище людей у цш сфер1 впливають на формування юридичних норм. З шшого - простежуеться зворотний вплив, коли юридично встановлет норми та гаранти, що закршлет в чинних нормативно-правових актах р1зного р1вня, скеровують розвиток культури суспшьства та особистосп у бажаному для держави напрям1 й активно формують правосвщомкть та правову культуру щодо реал1заци культурних прав 1 свобод людини [2, с. 80]. Культурш права сприяють не тшьки внутршньому розвитку особистосл, але й виступають запорукою кнування та розвитку народу та державностг
Дослвдник В. Акуленко розглядае культурш права людини, громадянина 1 народу як мож-ливосп, гарантоваш державою щодо збереження й розвитку нащонально-культурно! самобутносп, доступу до матер1ально-духовних надбань людства, !х засвоення й використання, здобуття освгги [3, с. 7].
Основш культурш права перел1чеш в Загальнш деклараци прав людини 1 М1жнародному пакт про економ1чш, сощальш1 культурш права. До них належать: право на освггу, право на доступ до культурних цшностей, право вшьно брати участь у культурному житп суспшьства, право на творчкть, право на користування результатами наукового прогресу 1 !х практичного застосування та шшг Позитивно, що м1жнародна спшьнота цивгшзованих народ1в не тшьки розробила мтмальш стандарти культурних прав, але й створила д1еву м1жнародну шститущю з метою 1хньо! охорони та захисту. 4 листопада 1946 р. створено спещал1зовану установу при ООН з питань освгги, науки 1 культури (ЮНЕСКО).
Науковщ розширюють систему культурних прав вмщуючи в не!: право на освггу; право на свободу лггературно!, художньо!, науково! 1 техшчно! творчосп, захист шгелектуально! власносл, авторських прав, моральних 1 матер1альних шгерешв, що виникають у зв'язку з р1зними видами штелектуально! дмльност1; право особи на вшьний 1 всеб1чний розвиток та користування рвдною мовою [4].
Ключовим правом для неповнолггнього е право на освггу. Освггнш р1вень забезпечуе вш сфери життед1яльност1, зокрема духовну та виробничу складову. Саме освггня реал1зацм е по-штовхом до реформування кра!ни, сощально-економ1чно! стабшьносп, шдиввдуального зростання та фшансово-побутового забезпечення, сприяе у розвитку полггично! та правово! культури грома-дян, долае шгшстичш прояви у сощуш та сприяе удосконаленню державно-владного апарату.
Немае жодних сумшв1в у тому, що освгга й робота у суспшьстш знань зшлються в едтсть, а тому тд час первинного навчання дггей 1 молод1 в середтх 1 вищих школах !х треба готувати до перспективи обов'язковосл подальшого цшеспрямованого саморозвитку впродовж усього життя. До того ж, демократичш засади навчального процесу 1 демократичний устрш суспшьства знань вимагатимуть ввд системи освгги формування автономних 1 ввдповвдальних особистостей, спроможних до критичного мислення 1 правильного вибору 1 власного шляху розвитку, 1 його безперервних змш тд впливом комплексу з шдиввдуальних обставин 1 швидкозмшного ринку пращ [5, с. 287].
Право на освпу неповнолiтнix реалiзyeться шляxом забезпечення можливостi доступу до освiтнix послуг та отримання якiсниx знань умшь та навичок.
Право на освпу вважаeться прiоритетним i в мiжнародниx актаx. Вперше на мiжнародно-правовому рiвнi право на освпу було закрiплено в ч. 1 ст. 26 Загальноï декларацiï прав людини i та отримало подальшого розвитку в ч. 1 ст. 13 Мшнародного пакту про економiчнi, соцiальнi i культурш права. Також слiд згадати Принцип 7 Деклараци прав дитини, ст. 28, 29 Конвенци про права дитини; ст. 2 Першого протоколу Свропейсь^' конвенцiï про заxист прав людини та основоположнта свобод; ст. 17 Переглянуго' Свропей^^ соцiальноï xартiï; ст. 13 Сан-Сальвадорського протоколу до Американ^^ конвенцiï про права людини; ст. 17 Африкан^^ xартiï прав людини i народiв; ст. 11 Африкан^^ xартiï прав i добробуту дитини тощо. Мiжнароднi стандарти права на освпу наступш: безкоштовна i обов'язкова, принаймнi на почат-ковиx стадiяx; сприяння розвитковi рiзниx форм середньоï освiти, як загально^ так i професiйноï освiти; вищий рiвень маe бути доступний на основi повноï рiвностi i залежно ввд здiбностей кожного; освiта, яка сприяла б ïï загальному культурному розвитков^ забезпечити повноцiнний розвиток дитини, ïï талантв, розyмовиx i фiзичниx здiбностей; рiвнiсть можливостей розвинути своï здiбностi; свободабатькiв обирати школи для своïx дiтей i забезпечувати релтйне i моральне виxовання дiтей ввдповвдно до власниx переконань.
Нацiональне законодавство щодо права на освiтy активно реформyeться, однак в ньому закладет основнi стандарти, що вiдповiдають мiжнародномy рiвню. Наприклад, Стаття 53 Конституци Украши вказye, що кожен маe право на освiтy. Також, ввдповвдно до Нацiональноï доктрини розвитку освпи в Украïнi для всix громадян незалежно ввд нащональносп, статi, сощального поxодження та майнового стану, вiросповiдання, мiсця проживання та стану здоров'я забезпечyeться рiвний доступ до якiсноï освiти. Реалiзацiя зазначеного права передбачаe прозорiсть, настyпнiсть системи освiти всix рiвнiв, гнучке враxyвання демографiчниx, сощальнта, економiчниx змiн [6]. Iснye спещальне законодавство залежно вiд освiтнього рiвня.
Дослiдження, яке було проведено на замовлення Мтстерства молодi та спорту Украши, що було проведено у 2015 рощ показало, що для молодта людей у вшд 14-19 роюв найчастiше основними прiоритетами e освiта. Для неповнолiтнього освiта e "плацдармом" для майбутнього життя, а ïï основи закладаються саме у дослвджуваний перiод. Пояснимо свою позищю. Безумовно, початкова школа e дуже важливою, первинною патерною суб^ктивносл особи. Проте тут закладаються основи знань на найнижчому рiвнi, зокрема грамотшсть, основи математичнта та природничиx знань, навики загальноï комyнiкацiï в сощуш. Для того, щоб отримати належний, "пвдвищений старт", такиx знань e не достатньо, оскшьки вони потрiбнi на рiвнi робочиx професiй. Належне знання шоземнта мов, комп'ютерна грамотшсть, накопичення знань, як потрiбнi для майбутнього фаxy - це все закладаeться в освiтнix програмаx для неповнолiтнix у старшиx класаx. До реч^ автор позитивно оцiнюe пропоноваш Мiнiстерством освiти проект Концепцiï розвитку освпи до 2025 року, де вищою освпньою траeкторieю школи пропонують визнати професiйнy школу, професiйний лщей, академiчний лiцей, гiмназiю тощо.
Щодо неповнолпнього пiдлiткового вiкy при реалiзацiï права на освiтy можна видшити ще такi особливостi:
• Ввдсутшсть обов'язковостi освiти пiсля отримання освпи ввдповвдного рiвня, тобто неповнолiтнiй у 16-11 роюв в Украïнi маe право на освiти, що не сyбординyeться з його обов'язком вчитися, як, наприклад, для малолпнього. В деякта державаx усе ж обов'язковють освiти зникаe тшьки з настанням повнолптя. Ст. 19 п. 4 Закону РФ "Про освпу", який дмв до 2012 року, вказувала, що вимога обов'язковосл загальноï освiти до неповнолпнього, зберк^ силу до досягнення ним вiсiмнадцятирiчного вiкy, якщо ввдповвдну освiтy не було отримано рашше. I тгльки за згодою батьюв (законниx представникiв), комiсiï у справаx неповнолiтнix i заxистy ïx прав та органу мюцевого самоврядування, який здiйснюe yправлiння у сферi освпи, учень, який досяг вiкy п'ятнадцяти роюв, може залишити загальноосвiтнiй заклад до отримання загальноï освiти (п. 6 ст. 19). Чинний нормативний акт вказаноï держави не мютить сxожиx вимог.
• Автономнiсть реалiзацiï права на свiтy. Неповнолiтнiй маe право вибору рiвня освiти, фаxовостi, напрямку освiти та виду навчального закладу залежно ввд внyтрiшнix переконань та
yподобань. Батьки, законш представники, органи державноï влади не надшет повноваженнями втручатися y виб1р неповнолггаього, ïxня функщя завершyeться виключно на стадiï сприяння. Пор1вняймо. В. Селюков у статп "Право дитини на освгту: забезпечення реал1заци можливостей та автономносп" [7] вказye на зазначет нижче обмеження автономносл дгтей при користуванш правом на освггу. Ми ж порiвняeмо щ обмеження з шдлгтковою категорieю дгтей, тобто з неповнолптми.
По-перше, враxовyючи об'eм дieздатностi, який пов'язаний з досягненням певноï вiковоï меж1, як стверджye науковець, правовий статус дитини як малолиньо!.', неповнолiтньоï р1зний, через р1зт меж1 можливоï поведшки стосовно реал1заци свого права. Дитина не може самостшно прийти до навчального закладу i вщ свого 1меш написати заяву на вступ. 1нколи дгти навпъ ще говорити не вмтоть, а процес реал1заци права на освпу вже починаeться за допомогою батьюв.
Ми ж стверджyeмо, що неповнолпт надшет вказаною автономieю, вони можуть самостшно вступати у вищ1 та професiйно-теxнiчнi освггш заклади, навпъ можуть самостшно оплачувати за навчання за наявносп легальнта засоб1в до юнування та отримувати стипендто, якою ж таки мають право самостшно розпоряджатися. Ст. 4 Закону Украши "Про вищу освпу" [10] визначаe, що громадяни Украши вшьш у вибор1 вищого навчального закладу, форми здобуття вищоï освпи i спещальностг Закон Украши "Про професiйно-теxнiчнy освпу" [11], не дивлячись на те, що e морально застаршим та потребye оновленого правотворчого втручання, все ж також визначаe добровшьшсть, оскшьки професiйно-теxнiчна освпа забезпечye здобуття громадянами професи ввдповщно до ïx покликань, штерешв, зд1бностей (ст. 3).
По-друге, - продовжye В. Селюков, - псиxофiзiологiчний стан дитини не даe ï^ повн1стю керувати своïми д1ями i нести за нта в1дпов1дальн1сть, а також усвщомлювати, що сприяe задоволенню ïï потреб, а що т. Частково погоджуючись 1з тим, що неповнол1тн1 повною м1рою самост1йно не можуть прийняти ршення щодо майбутнього фаxy та на нта спливають 1нш1, зовшшш фактори, все ж п1дтвердимо позищю про автономн1сть цieï правомочност1 на резyльтатаx самост1йного опитування. Ми опитували щор1чно у вересн1 2015 та 2016 року по 100 студенпв Навчально-наукового 1нституту права та пс^ологи Нац1онального ун1верситету "Льв1вська полiтеxнiка", що навчаються за напрямом "Право", про ïxнiй виб1р осв1тнього закладу та майбутнього фаxy. 92 % (2015) та 86 % (2016) вказали, що виб1р фаxy - це ïxra св1дома позиц1я, щоправда, 6 студент1в у 2016 рощ з1зналися, що вони тшли навчатися, щоб не сперечатися з батьками, отримувати i в майбутньому ïxню матер1альну п1дтримку. Також 98 % i 93 % визнали, що вони радилися з батьками, шм^ю, родиною про виб1р майбyтньоï спец1альност1. Отже, ми можемо стверджувати, що сучаст неповнол1тн1 здатн1 приймати самост1йне ршення у сфер1 осв1ти. Звернемо увагу, що в опитуванн1 брали участь тшьки т1 студенти, яким не виповнилося повнол1ття. Отож, опитування подтвердило можлив1сть автономiï вибору можливостей реал1заци права на осв1ту неповнол1тн1ми тдлггкового в1ку.
Щоправда, на державному р1вш вказан1 показники дещо р1зняться. Мтстерство осв1ти, молод1 та спорту подаe 1ншу, менш оптим1стичну статистику. Обираючи майбутню спец1альн1сть, лише 49 % молодта людей орieнтyвалися або орieнтyються на спец1альност1, як1 в1дпов1дають штересам, заxопленням, зд1бностям, ще 30 % орieнтyвалися/орieнтyються на спец1альност1, як1 забезпечать гвдний зароб1ток, 16 % - на пораду батьюв або iншиx родич1в, 15 % - на престижну спещальшсть, 11 % - на те, що освггу за такою спец1альн1стю можна отримати безкоштовно тощо [8, c. 5].
По-третe, у бшьшосп нацiональниx законодавств зазначена норма стосовно обов'язку батьюв п1клуватися про своïx д1тей. В1н проявляeться в обов'язку батьюв зд1йснювати юридично значущ дiï лише в iнтересаx та на потреби дгтей. Отож батьки нав'язують свою волю д1тям. Безумовно, тут сл1д погодитися з науковцем В. Селюковим, ут1м, з акцентом на ментально-нащональш особливост1 Украïни. На нашу думку, вказана особлив1сть e xарактерною не тгльки для малолiтнix, але й до неповнолiтнix, бшьше того - повнолiтнix ос1б. Це якраз те розумшня поняття "дитина", яке не вичерпyeться з настанням вшу, а iœye як безперервний зв'язок з батьками, який ншоли не закiнчyeться.
Отож, можна вказувати на те, що м1жнародн1 норми та нащональне законодавство створило належш передумови для реалiзацiï права на освгту для неповнол1тнього. Статистика доводить, що
67 % представниюв укра1'нсько1' молодi цшком або скорiше задоволенi своею освпою, тодi як незадоволених - 14 % [8, с. 6]. Саме вш дитини впливае на автономто вибору у сферi освiти, виду освпи та ïï загальнообов'язковiсть. Для старшо!' вiковоï групи неповнолiтнiх забезпечено широку автономiю реалiзацiï права на освпу, яке держава нормативно забезпечуе.
1. Мацькевич М. М. Культурна права i свободи в системг прав i свобод людини i громадянина в УкраШ: юторико-правовий аспект [Електронний ресурс] / М. М. Мацькевич // Бюлетень МШстерства юстици Укрални. - 2011. - № 11. - С. 42-47. 2. Кальянов А. В. Культурн права громадан Украти в сучасному правовому просторг /А. В. Кальянов //Науковг пращ МАУП. - 2013. -Вип. 3. - С. 79-88. 3. Акуленко В. Культурн права людини, громадянина i народу / В. Акуленко // Пам'ятки Укрални. - Килв: МШстерство культури i мистецтв Украти, 2003. - № 3. - С. 2-11.
4. Строган А. Ю. Культурш права особи в нацюнальних та мiжнародних нормативно-правових актах: порiвняльний анал1з / А. Ю. Строган // Економжа та держава. - 2008. - № 8. - С. 95-97.
5. Дзвтчук Д. I. Глобальн виклики та освта: криза iдентифiкацiï чи розвш етычног самобутностi / Д. I. Дзвтчук // Глея: науковий вюник. - 2014. - Вип. 86. - С. 284-288. 6. Нацюнальна доктрина розвитку освти: Указ Президента Укрални вiд 17 квтня 2002 року № 347 / 2002 // Офщйний вюник Укрални. - 2002. - № 16. 7. Селюков В. С. Право дитини на освту: забезпечення реалiзацiï можливостей та автономностi / В. С. Селюков // Право i Безпека. - 2015. - № 2. - С. 38-45. 8. До^дження молодi Укрални "МОЛОДЬ УКРАШИ - 2015 " // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: ww.gfk.com9. Закон РФ от 10.07.1992 N3266-1 (ред. от 12.11.2012) "Об образовании"// [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_1888/ 10. Про вищу освту: Закон Укрални вiд 01.07.2014 № 1556-VII//Вiдомостi Верховно'! Ради. - 2014. № 37-38, ст.2004. 11. Про ^офе^йно-тех^ч^ освту: Закон Украти вiд 10.02.1998 № 103/98-ВР // Вiдомостi Верховно'! Ради Укрални. - 1998, № 32, ст. 215.
REFERENCES
1. Mats'kevych M. M. Kul'turni prava i svobody v systemi prav i svobod lyudyny i hromadyanyna v Ukrayini: istoryko-pravovyy aspekt [Cultural rights and freedom in the system of rights and freedoms of man and citizen in Ukraine historical and legalaspect]. Bulletin of the Ministry of Justice of Ukraine. 2011. Vol. 11. pp. 42-47. 2. Kal'yanov A. V. Kul'turni prava hromadan Ukrayiny v suchasnomu pravovomu prostori [Cultural rights hromadan Ukraine in today's legal environment]. Proceedings AIDP. 2013. Vol. 3. pp. 79-88. 3. Akulenko V. Kul'turni prava lyudyny, hromadyanyna i narod [Cultural rights citizen and people]. Monuments Ukraine. Kyiv: Ministry of Culture and Arts of Ukraine, 2003. Vol. 3. pp. 2-11. 4. Strohan A. Yu. Kul'turni prava osoby v natsional'nykh ta mizhnarodnykh normatyvno-pravovykh aktakh: porivnyal'nyy analiz [Cultural rights of the individual in national and international legalacts: acomparative analysis]. Economy and the State. 2008. Vol. 8. pp. 95-97. 5. Dzvinchuk D. I. Hlobal'ni vyklyky ta osvita: kryza identyfikatsiyi chy rozviy etnichnoyi samobutnosti [GlobalChallenge sandeducationthecrisisofidentityorethnicidentityscatter]. Gilea: Research Journal. 2014. Vol. 86. pp. 284288. 6. Natsional'na doktryna rozvytku osvity: Ukaz Prezydenta Ukrayiny vid 17 kvitnya 2002 roku 347 / 2002 [National Doctrine of Education Presidential Decree Ukraine from April 17 2002 № 347/2002]. Official Bulletin of Ukraine. 2002. Vol. 16. 7. Selyukov V. S. Pravo dytyny na osvitu: zabezpechennya realizatsiyi mozhlyvostey ta avtonomnosti [The child's right to education to ensure the implementation capacity and autonomy]. Law and Security. 2015. Vol. 2. pp. 38-45. 8. Doslidzhennya molodi Ukrayiny "Molod' Ukrayiny - 2015" [Doslidzhennya molodi Ukrayiny Molod Ukrayiny 2015]. Available at: ww.gfk.com 9. ЗаконРФот 10.07.1992 N 3266-1 9. Zakon RF ot 10.07.1992 N 3266-1 (red. ot 12.11.2012) "Ob obrazovanyy" [ZakonRFot10.07.19923266-1red. Ot 12.11.2012) Ob obrazovanyy]. Available at: http://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_1888/ 10. Pro vyshchu osvitu: Zakon Ukrayiny vid 01.07.2014 1556-VII [Higher Education: Law of Ukraine of 01.07.2014 number1556-VII]. Supreme Council. 2014. Vol. 37-38, st. 2004. 11. Pro profesiyno-tekhnichnu osvitu: Zakon Ukrayiny vid 10.02.1998 103/98-VR [On Vocational Education Law of Ukraine of 10.02.1998number103/98-VR]. Supreme Council of Ukraine. 1998, Vol. 32, art. 215.
