CC BY
19
УДК 342.7.116: 37.014
У. М. Парпан
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "ЛьвГвська полиехшка", кандидат юридичних наук, доцент кафедри адмшГстративного та iнформацiйного права
ПРАВО ЛЮДИНИ НА ОСВ1ТУ В УМОВАХ АСОщАЦп УКРА1НИ I еВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ: СУТН1СТЬ та принципи
© Парпан У. М., 2016
У статт розглянуто питання законодавчого регулювання права на освггу. Здшснено анал1з м1жнародних i нащональних нормативно-правових акт1в щодо за-кршлення права на освiту, проблем реформування освгги i науки в контекст! асощацн Украши i европейського Союзу. Розглянуто оптимiзацiю оргашзацн та проведення наукових дослщжень i загальш п1дходи до реформування осв1ти, спрямоваш на шновацшний характер розвитку освп и.
Ключов1 слова: осв1та, реформування, европейський Союз, шновацшна осв1та, правове регулювання.
У. М. Парпан
ПРАВО ЧЕЛОВЕКА НА ОБРАЗОВАНИЕ В УСЛОВИЯХ АССОЦИАЦИИ УКРАИНЫ И ЕВРОПЕЙСКОГО СОЮЗА: СУЩНОСТЬ И ПРИНЦИПЫ
В статье рассмотрены вопросы законодательного регулирования права на образование. Проведен анализ международных и национальных нормативно-правовых актов по закреплению права на образование, проблем реформирования образования и науки в контексте ассоциации Украины и Европейского Союза. Рассмотрено оптимизацию организации и проведения научных исследований, общие подходы к реформированию образования, направленные на инновационный характер развития образования.
Ключевые слова: образование, реформирование, Европейский Союз, инновационное образование, правовое регулирование.
Ya. M. Parpan
THE HUMAN RIGHT TO EDUCATION IN ASSOCIATION UKRAINE AND THE EUROPEAN UNION: THE ESSENCE AND PRINCIPLES
The article deals with the issue of legislative regulation of the right to education. The analysis of national and international normative acts regarding consolidation of the right to education, the problems of reforming education in the context of the Association of Ukraine and the European Union. Consider optimizing the organization and conduct of research and common approaches to educational reform aimed at innovative character of education.
Key words: education, reform of the European Union, innovative education, legal regulation.
Постановка проблеми. В умовах асощаци Украши i Свропейського Союзу, що зумовило реформування економГчно!' та полггачно1 системи, вшх сфер сучасного життя, питання освгти набувають особливого значення. Для виршення складних завдань, поставлених перед крашою, необхвдш новi тдходи до змкту та рiвня освгги, вкладення коштГв у "людський каптал". Це допоможе розвитку шновацшних процесГв, дозволить Украши захистити територГальну цшстсть,
зайняти гвдне мкце серед передових держав свгту. Усвiдомлення важливостi освiти визначило необхвдшсть проведення широкомасштабно!' реформи освгга, початок яко!' було покладено Законом Украши вiд 01.07.2014 №1556-У11 "Про вищу освгту". Для пiдвищення ефективносп процесу реформування суспгльства необхiдно вивчення досввду розвитку освiти в Свропейському Союзi. Ретельний аналiз реалiзованих схем, з урахуванням соцiокультурних особливостей дшсносл, дасть змогу не допустити негативних насладив при реформуваннi нацiональноi системи освгги. Вiдсугнiсть негативних наслiдкiв при виконанш цiei умови призведе до ефективного розвитку шновацшно!' освiти.
Аналiз дослiдження проблеми. Теоретичнi проблеми, пов'язаш з правом на освiту, в сучаснш правовiй науцi поки ще не були предметом багатоаспектного дослвдження. Вивчення права людини на освгту зазвичай передбачае розгляд питань реалiзацii' як публiчноi' послуги в освптх установах рiзних типiв i захисту права органами державно!' влади Украши. Питанням правового регулювання права людини на освгту присвячет дослiдження: В. Авер'янова, Н. Бортник, М. Мацькевича, Д. Мартиновського, Р. Ковальчука, В. Ортинського, О. Остапенка, Т. Полухтовича, Л. Рижак та ш. Найгрунтовшше були дослiдженi окремi аспекти правового регулювання освгти: конституцiйнi норми про право на освгту, чинне законодавство про освгту, правовий статус суб'екпв освiтнiх вiдносин, особливостi правового становища осiб, якi потребують особливого захисту в освищи сферi, договiрне регулювання освптх послуг, державна дiяльнiсть у сферi освiти, мiжнародний захист права на освгту та iншi спещальш питання. Цi дослiдження дуже значим^ але вони не охоплюють усього кола проблем, необхвдних для створення науково!' бази освiтньоi реформи. Вимоги, що пред'являються до реформи освиньо!' системи, висувають новi завдання при дослщженш права на освГту. Вони повинш охоплювати не тгльки суто юридичний аналiз проблеми, а розглянути право на освГту у взаемодй з державою та й органами, громадськими об' еднаннями.
Метою стати е аналГз теоретичш конструкцй Г способи нормативного закршлення права людини на освГту, його змГст Г особливостГ.
Виклад основного матерiалу. Витоки права людини на освГту як права кожно!' вгльно!' особи на отримання доступно!', рГвно!' та яюсно!' освГти були закладет в працях видатних мислителГв АнтичностГ, епохи ПросвГтництва, класикГв фглософсько!' та правово!' думки Нового Часу, як розробили основу унГверсальних положень (принцитв) права людини на освГту.
Право людини на освГту е нормативно-структурованою властивГстю буття та формою реалГзаци ГнтересГв особистостГ, що визначае мГру шдивГдуально!' свободи людини, зумовленою властивостями полпично!', сощально-економГчно!' та культурно!' дмльносп держави в освГтньому процеш, що розкривае характер взаемин особистостГ, суспгльства Г держави в цш галузГ [1, с. 179].
Право людини на освГту регулюе суспгльш ввдносини, пов'язанГ з будь-якими формами нав-чання та виховання, мае програмний Г цгльовий характер, що виражаеться в необхвдносл постГйного вдосконалення законодавства про освГту та дмльносп держави, пов'язано!' з реалГзацГею права на освГту. Цей процес здшснюеться на основГ спгльно!' дмльносп людини, держави та суспгльства в особГ комерцГйних Г державних ГнститутГв, штереси яких об'еднанГ единою спрямованГстю, взаемодоповнюють один одного.
ОсобливГстю права людини на освГту е поеднання "негативно!" Г "позитивно!" складових свободи ГндивГда. Кожна людина мае право вибору форм Г методГв навчання, в яке держава втручатися не мае права, Г захищений вГд дискримшацй в освГтнГй сферГ (негативний аспект), але при цьому мае право розраховувати на позитивт ди держави зГ створення Г належному функ-цГонування системи освгти (позитивний аспект) .
Основний змГст права людини на освГту становлять чотири принципи: принцип свободи освгти, принцип рГвного доступу до освгти, принцип державно!' участГ в освт Г принцип рГвностГ в освт. Принципи права людини на освГту е ушверсальними. 1хне закрГплення в мГжнародних
правових актах стало природним результатом розвитку рiзних освпшх систем у всьому свт з урахуванням специфiки кожной зокрема та едносп поставлених цшей.
Освiтня система в кожнiй крайш передбачае свою систему державно!' учасп в освiтi, засновану на традицйях освiтньоi системи, i тенденци й розвитку.
Нацiональна освiтня система мае традицшш особливостi: визначальна роль держави в сферi освiти; значних за кшьюстю навчальних дисциплiн i за обсягом освггшх планiв та програм; великой ролi виховання в освпньому процесi [2, с. 13].
Сутшсть права людини на освiту проявляеться у мiру розвитку i вдосконалення держави та суспшьства: що складшше за технологiчними та iншими параметрами стае суспшьство, то большого значення набувае освiтнiй процес i право на освпу. При цьому об'ект права людини на освпу вкрай широкий i включае в себе суспшьш вiдносини, пов'язанi з будь-якими формами виховання i навчання.
Право людини на освпу займае особливе мкце в системi прав людини, будучи одночасно ядром культурного сегмента прав людини, правом "другого поколшня", i гаранпею здiйснення всiх iнших прав людини - ввд права на життя до права на охорону здоров'я [3, с. 240]. У ньому поеднуються елементи "негативной" i "позитивной" свободи людини - кожен шдиввд володiе свободою вибору форм i методiв отримання освiти, повинен бути захищений вiд дискримiнацii в сферi освiти (негативний аспект), але, ^м цього, мае право вимагати ввд держави створення необхвдних для реалiзацii належного йому права умов (позитивний аспект).
Метою здшснення права людини на освпу е формування повнощнной вшьной особистостi та й'й пiдготовка до життя в суспшьстш шляхом систематичной передачi знань i професiйних орiентацiй, морально-етичних i правових нормативiв, досвiду i формування у людини необхвдних навичок. Зазначена мета едина для вшх учасниюв ввдносин, пов'язаних з реалiзацiею права людини на освпу, - шдиввда, держави i суспшьства в особi комерцшних i некомерцiйних органiзацiй. Освiтнi ввдносини йх суб'екти реалiзують спшьно, на основi принципу "сшвучасп", й штереси суб'ектiв освiтнiх вiдносин об'еднанi единою спрямовашстю, взаемодоповнюють один одного i не повиннi мати iерархii.
Право людини на освпу мае програмний i цшьовий характер, тобто вимагае постшного вдосконалення освiтнього законодавства, пошуку нових форм i методiв забезпечення принцитв права людини на освпу. Основну роль у реалiзацii права людини на освпу бере на себе держава, обов'язки якого кореспондують праву вимоги, що належить кожному шдиввду.
Аналiз робп фiлософiв i правознавцiв античностi, Середньовiччя, Вiдродження та Нового часу, европейського i американського законодавства XVII - початку XX столпь показуе, що право людини на освпу розвивалося протягом практично вшей гётори людства. Питання рiвного доступу до освпи, обов'язюв держави в сферi освiти i рiвностi в отриманнi освiти розглядалися ще в роботах фiлософiв античностi, а в епоху Ввдродження вперше була обгрунтована необхiднiсть свободи освпи. Розвиток цих основних положень права на освпу привело до закршлення йх як принцитв у нащональному, конституцшному, а поим i мiжнародному законодавствi.
Незважаючи на те, що свш конституцiйно-правовий статус право на освпу отримало тшьки в 1937 рощ в Украйш, можна сказати, що окремi його складовi були встановлет в законодавствi Свропи i Америки ще в XVII-XVШ ст. [4, с. 30]. Сьогодт змют принципiв права людини е ушверсальним i встановлено в мiжнародному та нащональному законодавствг
Принцип свободи освпи ввдображае "негативний" аспект свободи людини. Вш передбачае захист свободи вибору видiв, форм i методiв отримання освпи, навчальних закладiв i напрямiв пiдготовки, а також свободу студента ввд нав'язування йому в процесi навчання iдеологiчних, полiтичних, релiгiйних та шших установок, якi йдуть урозрiз з власними або сiмейними поглядами i переконаннями. Крiм того, свобода освпи передбачае обов'язкове отримання кожною людиною мтмального рiвня освiти, оскшьки без нього неможливi гiдне життя в суспшьстш, здобуття освiти i кар'ерний рiст. Чи передбачае вона i свободу батькiв у виборi освiти для свойх неповнолiтнiх дпей, бо ж вони несуть ввдповвдальшсть за йх подальше життя i розвиток. Усе це гарантуе кожному рiвну мiру свободи в освт.
Принцип рГвного доступу до освгти також здебшьшого виражае "негативний" аспект свободи людини Г полягае в заборот дискримшаци в цГй сферГ. Будь-який шдиввд незалежно вГд його статГ, раси, нацГональностГ, приналежностГ до релГгшно!' конфеси, полГтичних переконань та шших вроджених особливостей або придбано! самоГдентифГкацГ!, може претендувати на навчання в будь-якому навчальному закладГ, з будь-яко! спецГальностГ Г в будь-якГй формГ. Принцип рГвного доступу до освГти гарантуе кожному рГвшсть можливостей пГд час вступу до навчального закладу.
Принцип державно!' учасп в освГтГ вГдображае "позитивну" свободу шдиввда в сферГ освГти Г реалГзуеться через здГйснення державою в сферГ освГти сво'х основних функцш: економГчно!', сощально!' та полпично!'. Кожна з функцш передбачае вчинення державою велико!' кшькосп пози-тивних дш за багатьма напрямками. При цьому обов'язки держави у сферГ освГти не обмежуються встановленими мГжнародними актами - вони розширюються в нащональному законодавствГ та пГдзаконних актах. 1нтереси держави, особи Г суспГльства в освпшх вГдносинах збГгаються - у мГру суспшьного розвитку держава бере на себе дедалГ бшьше обов'язюв у цГй сферГ. Принцип державно!' учасп в освГтГ гарантуе можливГсть кожного на необхГдну освГту.
Принцип ршносп в освГтГ висловлюе рГвшсть прав кожного ГндивГда та !'хню вГдповГднГсть кореспондуючих обов'язкГв Гнших шдиввдГв, держави та Гнших учасникГв освптах вГдносин, а також рГвнГсть Г вГдповщшсть правочинГв держави та Гнших учасникГв освпшх вГдносин обов'язкГв кожного ГндивГда - тобто принцип еквГвалентносп. Вш полягае в об'ективнш оцшщ знань учнГв, об'ективне ставлення Гнших суб'ектГв освГтнГх вГдносин до нього, а також ввдповвдно отриманих знань Г "позитивного результату освГти" - документа про рГвень отримано!' освГти. КрГм того, принцип ршносп в освГтГ передбачае забезпечення ршносп в освГтГ людей з рГзними можливостями за станом здоров'я.
Отже, принцип ршносп в освГтГ гарантуе для кожного суб'екта освптах вГдносин рГвшсть прав Г обов'язкГв на всГх стадГях освГтнього процесу.
Принципи права людини на освгту неподшьш, висловлюють складш взаемини людини, суспГльства Г держави в сферГ освГти, Г тшьки спшьна реалГзац1я всГх чотирьох розглянутих принцитв може привести до здГйснення права людини на освпу.
МГжнароднГ акти, що регулюють право людини на освпу, являють собою единий комплекс мГжнародних стандарта [2, с. 12]. 1х можна подГлити на: основш, що встановлюють принципи права людини на освГти, Г мшГмальш мГжнародт стандарти в царинГ здГйснення права; роз' яснювальнГ, що пропонують державам свГту механГзми здГйснення принципГв Г мГнГмальних мГжнародних стандарта у галузГ освГти, а також встановлюють додатковГ гаранта для ГндивГда Г додатковГ стандарти для охочих приеднатися до чинних мГжнародних документа; охоронш, голов-ним завданням яких е захист права на освГту в наднацГональних судових органах; Г декларативнГ, що вказують на важливГсть права на освпу Г на його мГжнародне визнання. Разом вони складають единий комплекс мГжнародних стандарта права людини на освпу.
АналГз ГсторГ! Г сучасного стану зарубГжних освГтнГх систем показуе, що визнання Г нормативне закршлення принцитв права людини на освпу об'ективно необхщш для подальшого розвитку концепци прав людини. Конкретш форми !'х регулювання Г захисту ввдрГзняються один вГд одного залежно вГд особливостей дточо!' в державГ правово!' системи, але самГ принципи Г !'хнш змГст е унГверсальними.
Як зазначае В. Ортинський, "на сучасному етат розвитку суспГльства загалом зростае прогностична функцГя науки. Право у руслГ цГе! тенденцГ! мае бути зорГентоване на виконання рГзноманпних завдань прогнозування на найближче та далеке майбутне" [5, с. 9].
Формування ГнформацГйного суспшьства е передумовою розвитку шновацшно!' освГти. Необхщшсть вГдповГдностГ освГти запитам суспГльства, науки Г економши призводить до розвитку шновацшно!' освГти.
Г. Сшьвер зазначае, що шновацшна освГта - це освгта, яка мае ефективнГсть, дае змогу досягти професГйного рГвня високо!' компетентностГ, заснованого на розробленнГ Г впровадженш нових технологГй та працюе на випередження. Необхщшсть розвитку науки приводить до пред'явлення яюсно нових вимог до системи освГти, що сприяе розвитку нових освпшх форм, концепцш Г технологГй, тобто розвитку шновацшно!' освГти [6, с. 150].
Розвиток економши вимагае тдготовки нового поколшня дослiдникiв i висококвалiфiкованих фахiвцiв, готових до здшснення iнновацiйноi дiяльностi в умовах ринковой економiки. Пiдготовка таких фахiвцiв потребуе розвитку iнновацiйноi освпи, який стримуеться розривом мiж академiчною та вузiвською наукою. Зближення академiчноi науки i вишiв сприятиме розвитковi iнновацiйноi освiти.
Становлення системи шновацшной освiти гальмуе недосконалiсть законодавчой бази. Розвиток шформацшного суспшьства та формування суспшьства знання зумовлюе необхвдшсть розробки нових законiв i нормативних документа, якi мають регламентувати освпню дiяльнiсть [7]. Така необхiднiсть сприятиме подальшому вдосконаленню iнновацiйноi освiти.
Нащональна освiтня система за всю юторто свого розвитку виробила власнi традицй: визначальну роль держави в освт, широкi навчальнi плани i великий набiр дисциплiн за кожною спещальтстю з наголосом на виховнiй функцй в освiтi. Тенденцii реформування освпньой системи дають змогу пiдсумувати, що традицiй' освiтньой' системи змiнюються. Це проявляеться в тому, що роль держави в освт трансформуеться, стаючи гнучюшою, при цьому зростае значення громадських шститулв. Система прийому в освпш установи за останнi 10 роюв суттево змiнилася в бш забезпечення рiвного доступу до освпи.
Для подальшого розвитку нормативного регулювання нащональной освiтньой' системи:
- необхвдно продовжувати реформу освпньой системи для забезпечення ефектившшой реалiзацii права людини на освпу як одного з найважливших конституцiйних прав людини;
- громадський контроль дмльносл освiтнiх установ повинен бути повсюдним, здшснюватися на вшх етапах навчання, а також пвд час проведення лiцензування та акредитацй;
- необхiдно створювати державш стандарти якостi освiти, в рамках яких встановлювати рекомендацй не до тих дисциплш, як викладаються, а до шструменлв i методiв освпи, пропо-нуючи для викладачiв та адмтстрацш освiтнiх установ найефективнiшi шляхи надання яюсной освiти.
У нащональнш правовiй лiтературi поки не юнуе единой думки про юридичну сутшсть якостi освiти i спiввiдношення державного та громадського контролю в освищи сферг Крiм того, залишаеться невивченою юторм нормативного закрiплення права людини на освпу. Ввдсутшсть наукових робп, якi аналiзують конкретнi документи, що встановлюють новi для нацiональноi освпи норми, також не дае системi розвиватися в потрiбному напрямку. Нам здаеться, що виршення цих питань зробить реформу освпи в Украйни всебiчною та ефективнiшою.
Оскшьки в основi iнтеграцiйних тенденцiй сучасного розвитку Свропейського Союзу лежать iнформацiйно-комунiкацiйнi технологи, яю стрiмко скорочують час впровадження наукових досягнень, то асощацм Украйни i Свропейського Союзу виступае як прояв сучасной науково-технiчноi революци, суть якой полягае в створенш тiсного зв'язку виробництва, науки i освiти та перетвореннi виробництва в широкомасштабний шновацшний процес. Сучаснi шформацшно-комунiкативнi технологii стали основою формування економши, заснованой на знаннях.
Впровадження сучасних iнформацiйних технологiй забезпечуе цшстсть iнформацiйноi сфери, що розвиваеться згвдно з певними закономiрностями. Якщо кторувати закономiрностi розвитку iнформацiйноi сфери, то знижуеться дiевiсть рiшень, зменшуеться ефектившсть впровадження iнформацiйних систем у роботу оргатв влади, виникае необхвдшсть реформування системи управлшня [8, с. 29].
З огляду на те, що змши, пов'язаш з асощащею, стають об'ективними (зокрема i в системi освiти), то особливого значення набувае iнформацiйна пiдготовка в сферi освiти, формування ряду навичок у молодого поколшня та майбутшх фахiвцiв в умовах масованого мережевого шформацшного впливу, можливють iнтеграцiй' йхгьой професiйной' та повсякденной дiяльностi у свiтовi iнформацiйнi процеси, йх пвдготовка та адаптац]я до повноцiнного життя в свiтовому iнфор-мацiйному простора При цьому всi iнтеграцiйнi процеси, що ввдбуваються не тгльки в економщ, але i в освт, вимагають врахування найновiших досягнень науки в освт, що становить суть шновацшной освпи.
Необхщною умовою розвитку iнновацiйностi освiти е широка та глибока природнича, математична i гуманiтарна фундаментальнiсть. Необхiдно поглибити та розширити взаемодii академiчноi i вузiвськоi науки задля збереження та розвитку науково-техтчного потенцiалу краiни. Сьогодш, незважаючи на прагнення до штеграци, певний ступiнь автономностi характерний для установ науки та вищоi школи. Ця вiдiрванiсть академiчноi науки ввд вишу, хоча i зумовлена такими причинами, як робота "на ринок", для пошуку вiдсутнього фiнансування (що е актуальним для наукових установ i для вишiв), втiм, гальмуе розвиток iнновацiйноi освiти. Тiсна штеграцм академiчноi та вузiвськоi науки дасть змогу перейти на новий рiвень розвитку науки у вищих навчальних закладах, що призведе до ефективного розвитку шновацшно!' освгти.
В епоху нових технологш освгта е не просто сощальною сферою, а вкладенням коштiв у май-бутне краши, у чому повиннi брати участь держава, суспшьство, пiдприемства, органiзацii, громадяни - вш зацiкавленi в яюснш освiтi. Колишня законодавча база не може повтстю задовольняти потреби шформацшного суспгльства i знання, яке формуе суспшьство, тому новий Закон Украши "Про вищу освгту", який регламентуе розвиток системи вищог' освiти в УкраГш, з'явився вчасно. Але поки що такий документ може бути тгльки рамковим, оскгльки неминуча його конкретизацм, зокрема i через пвдзаконш нормативнi акти. Якщо розробити та прикласти до такого "рамкового" закону пакет нормативних документа, як регламентують освiтню дiяльнiсть (а саме: частка внутршнього валового продукту, що видгляеться на освiту, державнi стандарти для бакалаврату, спещалюта, магiстратури, спiввiдношення навчальноТ, науково!', виховно!' роботи, рiвень заробiтноi плати, розмiр стипендiй для студента i аспiрантiв - усе те, що формуе статус освптах оргатзацш усiх рiвнiв та забезпечуе умови виконання ними професiйних обов'язкiв, то через конкретизащю подiбних проблем можна ощнити ступiнь вiдповiдностi прийнятих новацш тим завданням, якi ставлять перед системою освгги Украши. Лiквiдацiя суперечностей i прийняття нормативних актiв з урахуванням додатково розроблених проблем уможливить ефективний розвиток iнновацiйноi освгти.
Висновки. Проведет заходи у доступ до освгти мали деякi позитивт результата. Однак нормативно-правове регулювання освгтнього процесу не спираеться на чгтку вивiрену концепцiю, а прийнят пiдзаконнi акти часом суперечливГ що не сприяе формуванню единоi системи правового регулювання освгшьог' системи. Освгтня система складаеться з освгтнього законодавства, системи освптах установ, системи державних оргашв, як здшснюють управлшня, контроль i нагляд за освптами установами, недержавних оргатзацш, що здшснюють дГяльшсть, супутню освгтньому процесу. Реформуються окремГ шститути освпньог' системи, змшюються форми освгти i правове становище освптах установ, створюються новГ види та методи контролю освпньог' дмльностг Але необхвдний комплексний пвдхвд до освгтнього процесу, який охопив би вш його аспекти.
1. Павлюх О. А. Право на освту: м1жнародний та нацюнальний вимгр (в контекстi анализу мгжнародних договорiв та нащональних нормативно-правових актiв) / Павлюх О. А., Василенко Н. В. // Наук. вюник Ужгородського нац. ун-ту. - 2014. - Вип. 24. - Том 4. - С. 178-181. 2. Андреева Д. С. Мкце правового регулювання сустльних вiдносин у галузi освти в сучаснш систeMi права Украгни / Д. С. Андреева // Вкник Запорiзького нац. ун-ту. - 2011. - № 1. - С. 11-15. 3. Яфонт-на I. П. Проблеми ощнювання якостi освти в Укралт в контeкстi державног полтики / I. П. Яфонкна // Порiвняльно-аналiтичнe право. - 2013. - № 3-2. - С. 239-241. 4. Шаповал Р. В. Консти-туцшне право людини i громадянина на освту в Укра'т / Р. В. Шаповал // Право i безпека. - 2011. -№ 1 (38). - С. 29-35. 5. Ортинський В. Новтт методи до^дження адмтстративно-правових явищ / В. Ортинський // Вкник Нац. ун-ту "Львiвська полтехтка". - 2014. - № 782. - С. 5-9. 6. Silver Н. Managing to Innovate in Higher Education / H. Silver // British Journal of Educational Studies. - 1999. - Vol. 47. - P. 145-156. 7. Шевченко Л. С. Типологiзацiя тновацшног дiяльностi та
тновацт в освтнш сферi / Л. С. Шевченко. - 2014 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ndipzir.org.ua/wp-content/uploads/2014/01/Shevchenko.pdf 8. CciMoe С. С. Використання тформацшних технологш як предмет адмтстративно-правового регулювання / С. С. Сымов // Вкник Нац. ун-ту "Львiвська полтехтка". Зб. наук. праць. Серiя: юридичш науки. - Львiв: Вид-во Львiвськоi полтехтки, 2015. - № 827. - С. 24-30.
REFERENCES
1. Pavlyukh O. A. Pravo na osvitu: mizhnarodnyy ta natsional'nyy vymir (v konteksti analizu mizhnarodnykh dohovoriv ta natsional'nykh normatyvno-pravovykh aktiv) [The right to Osvita: mizhnarodny that national vymir in the context of the analysis mizhnarodnyh donovoriv that national regulatory as set]. Science. News of Uzhgorod nat. the University. 2014. Vol. 24. Т. 4. pp. 178-181.
2. Andryeyeva D. Ye. Mistse pravovoho rehulyuvannya suspil'nykh vidnosyn u haluzi osvity v suchasniy systemi prava Ukrayiny [Location of legal regulyuvannya suspilnih vidnosin at the Branch osviti in suchasniy sistеmi rights of Ukraine]. News Zaporizkogo nat. the University. 2011. Vol. 1. pp. 11-15.
3. Yafonkina I. P. Problemy otsinyuvannya yakosti osvity v Ukrayini v konteksti derzhavnoyi polityky [Problems of otsinyuvannya of Quality osviti in Ukraini in kontekst i derzhavnoi politiki]. Porivnyalno-analitichne right. 2013. Vol. 3-2. pp. 239-241 4. Shapoval R. V. Konstytutsiyne pravo lyudyny i hromadyanyna na osvitu v Ukrayini [Konstitutsiyne Helsinki Human righti The Citizen on osvitu in Ukraini]. 2011. Vol. 1 (38). pp. 29-35. 5. Ortyns'kyy V. Novitni metody doslidzhennya administratyvno-pravovykh yavyshch [Zaporizhya methodological doslidzhennya administrativno legal yavisch]. News Nat. the University "Lvivpolitehnika". ST. Sciences. Prace Seriya: yuridichni science. 2014. Vol. 782. pp. 5-9. 6. Silver N. Managing to Innovate in Higher Education / H. Silver // British Journal of Educational Studies [Managing to Innovate in Higher Education]. British Journal of Educational Studies. 1999. Vol. 47. pp. 145-156. 7. Shevchenko L. S. Typolohizatsiya innovatsiynoyi diyal'nosti ta innovatsiy v osvitniy sferi [Tipologizatsiya innovatsiynoi diyalnosti that innovatsiyino оsvitniy sferi]. Availableat: http://ndipzir.org.ua/wp-content/uploads/2014/01/Shevchenko.pdf 8. Yesimov S. S. Vykorystannya informatsiynykh tekhnolohiy yak predmet administratyvno-pravovoho rehulyuvannya [Vikoristannya informatsiynih tehnologiy yak thing administrativno legal regulyuvannya]. News Nat. the University "Lviv politehnika". ST. Sciences. Prace Seriya: yuridichni science. 2015. Vol. 827. pp. 24-30.
