CC BY
60
К.О. Зуев, О.Ю. Губська*, Д.Г. Когут, О.Я. Гирявенко, А.В. Шдаев, С.Я. Якушевська ЦЕЛ1АК1Я У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ Д1АБЕТ 1-го ТИПУ
Украгнсъкий науково-практичний центр ендокринног хгрурги, трансплантаци ендокринних оргашв i тканин МОЗ Украгни *Нацгоналъний медичнийушверситет iMern О.О. Богомолъця, Кигв
Значения супутньоТ патологи щодо впливу на тривалють життя, розвиток специф1чних ускладнень i попршення переб1гу основного за-хворювання у пацieнтiв i3 цукровим дiабетом 1-го типу (ЦД 1) важко переоцнити. Одним i3 таких найбшьш розповсюджених коморбiдних захворювань у хворих на ЦД 1 е целiакiя.
Целiакiя (глютенчутлива ентеропатiя) - це хроычне захворювання автоiмунного ^енезу, що виникае у генетично схильних о^б iз вродже-ною харчовою нестерпнютю глютену - бiлка, що мютиться у злаках: пшеницi, жит^ ячменi, вiвсi тощо. Пiсля контакту генетично схильноТ особи з глютеном вщбуваеться активацiя клiтинноТ та гуморальноТ ланок iмунiтету з подальшим роз-витком автоiмунних реакцiй та ураженням сли-зовоТ оболонки тонкоТ кишки, а також нших органiв i систем, зокрема ендокринноТ [1]. Ви-никнення автоантитiл до власних бшюв оргаыз-му хворого на целiакiю - тканинноТ трансглута-мiнази, ендомiзiю тощо е ключовим моментом патогенезу целiакiТ.
У багатьох дослiдженнях пщкреслюеться спiльнiсть патогенетичних механiзмiв розвитку целiакiТ та ЦД 1. Доведено, що генетичну схиль-нiсть до ЦД 1 i целiакiТ обумовлено стльними алелями, якi експресуються у цих хворих [2]. Депозити IgA до тканинноТ трансглутамЫази, що е визначальним чинником початку целiакiТ, знай-дено у бiоптатах тонкоТ кишки бшьшост па-цieнтiв iз ЦД 1 [3]. Дослщження, проведенi на мишах NOD (nonobese diabetic mice), а також за участю па^ен^в iз ЦД 1, показали, що автореактивы лiмфоцити, як iнфiльтрують острiвцi Лангерганса, експресують рецептор, асоцмова-ний iз кишечником (gut-associated homing receptor), що свщчить про можливють рецирку-ляцiТ цих кл™н мiж кишечником i пщшлунко-вою залозою [4, 5].
Часте поеднання целiакiТ i ЦД 1 не просто е асоцiацieю, а, можливо, пов'язано зi спiльним мехаызмом патогенезу цих двох захворювань,
в якому глютену выводиться провщна роль [6]. Усунення глютену з рацюну хворих на цел^юю тсля встановлення TT д1агнозу приводить до зменшення р1вня антитш до декарбоксилази глютамЫово'Т кислоти (GADA) та антитш до ост-р^цевих кл1тин (ICA), як в^грають одну з про-вщних ролей у виникненн ЦД 1 [7, 8]. Водночас нед^гностована цел^кт веде до активацп ¡мун-ноТ системи кишечника та п¡двищуe проникысть ¡нтестинального бар'ера до деяких проте'Тыв великого розм¡ру та кишкових в^у^в, надто ви рус¡в Коксаки типу В, що може призвести до розвитку ЦД 1 внаслщок деструкцп ß-кл¡тин ос-тр¡вц¡в [9]. Експериментальн дан¡ також свщ-чать, що безглютенова дюта дозволяе вщтягну-ти та у значый к¡лькост¡ випадюв запоб¡гти ви-никненню д¡абету у мишей NOD, як¡ н¡коли не контактували з глютеном [10].
Слщ зазначити, що внаслщок багатьох ¡мун-них порушень хвор¡ на ЦД 1 пороняно ¡з за-гальною популяцюю мають п¡двищений ризик виникнення ¡нших авто¡мунних захворювань. Так, наприклад, авто^унний тиреоТдит (тиреоТдит Хашимото) уражае 15-30% хворих на ЦД 1, а хвороба Аддюона - 0,5%, тобто у деюлька раз¡в частое, н¡ж у загальн¡й популяц¡T [11]. Питання виникнення ураження ¡нших оргаыв ендокринноТ системи у пацюнтю ¡з ЦД 1 знайшло вщоб-раження у розвитку концепц¡T авто^унних по-л¡гландулярних синдром¡в. В¡домо, що цел^кт е також компонентом цих синдром^ [12].
Доведено, що поширеысть цел¡ак¡T серед ос¡б ¡з ЦД 1 складае в¡д 3% до 16%, у серед-ньому 8% [13-21]. Водночас поширенють цел¡ак¡T у загальнм популяц¡T б¡льшост¡ краТн св^у ста-новить близько 1% [21]. Отже, хвор¡ на ЦД 1 е групою ризику щодо виникнення целики, що п¡дтверджуeться б¡льше, ыж у 10 раз¡в вищою частотою цього захворювання серед них. 3 ¡н-шого боку, сл¡д зазначити, що серед хворих на цел^юю вщ 1,5% до 7% хворють на ЦД 1 [22].
КлЫны прояви класичноТ форми целики, яка
спостер\гаеться у 10-30% випадк\в, е численни-ми та пол\морфними [23]. Класична форма може розвинутись у будь-якому в\ц\ \ ман\фес-туе кишковими проявами: д\ареею з пол\фека-л\ею, стеатореею, втратою ваги, анем\ею, синдромом мальабсорбц\Т з порушенням б\лко-вого, вуглеводного, жирового, фосфорно-каль-ц\евого обм\ну, обм\ну зал\за тощо. Атипова форма цел\ак\Т, яка сьогодн\ е найб\льш поши-реною, характеризуемся переважанням у кл\-н\чн\й картин\ позакишкових прояв\в: анем\чно-го синдрому, остеопорозу, недостатност\ функц\Т ендокринних залоз (г\потиреозу, абсолютно! \нсул\ново'Т недостатност\, хрон\чноТ над-нирковоТ недостатност\, г\погонадизму тощо) без або з незначними проявами ураження шлунко-во-кишкового тракту. .Патентна, або потенцШ-на форма (5-10% ус\х випадк\в цел\ак\Т) мае суб-кл\н\чний переб\г \ д\агностуеться випадково на п\дстав\ виявлення п\двищеного титру специф\ч-них для цел\ак\Т антит\л у без- або малосимптом-них хворих \ серед родич\в першо'Т л\н\Т спор\д-неност\.
До позакишкових прояв\в глютенчутливоТ ентеропат\Т належить герпетиформний дерматит Дюринга, авто\мунний тиреоТдит, серонега-тивний артрит, гепатит, синдром Шегрена, хро-н\чн\ анем\Т (зал\зо-, фол\ево- \ В12-деф\цитна), остеопен\я й остеопороз, непл\дн\сть, афтозний стоматит \ глосит, ураження зубноТ емал\, глю-тенова пол\нейропат\я, глютенова атакс\я та еп\лепс\я, онкопатолог\я (ризик розвитку раку у пац\ент\в \з цел\ак\ею п\двищено у 2 рази, дея-ких гастро\нтестинальних карцином - у 10 раз\в, л\мфом - у 28 раз\в), хвороба Адд\сона, кишков\ та \нш\ (внасл\док деф\циту в\там\ну К) кровотеч\ [24, 25]. Б\льша розповсюджен\сть злояк\сних пухлин серед хворих на цел\ак\ю не обмежуеться лише л\мфомою кишечника. Доведено б\льшу захворюван\сть на \нш\ злояк\сн\ пухлини. Зокрема, пап\лярний рак щитопод\б-ноТ залози у хворих на цел\ак\ю пор\вняно \з за-гальною популяц\ею трапляеться у 2,55 разу час-т\ше (95% Д1 0,93-5,55; р<0,01) [26, 27]. Сл\д зазначити, що виражен\сть кл\н\чних прояв\в прямо пропорц\йна щоденному харчовому наван-таженню глютеном. Отже, розгорнута кл\н\чна картина цел\ак\Т справляе значний вплив на три-вал\сть та як\сть життя пац\ент\в.
Ретельне обстеження хворих на цел\ак\ю \ ЦД 1 виявляе, що лише чверть з них можуть вважа-тися асимптомними щодо прояв\в цел\ак\Т [20]. У
хворих на ЦЦ 1 наявн\сть супутньоТ класично! або атиповоТ форми цел\ак\Т може справляти \стот-ний вплив на вуглеводний обм\н: бути причиною виникнення г\погл\кем\Т через порушене всмок-тування нутр\ент\в \з кишечника [28, 29].
Встановлення д\агнозу цел\ак\Т по сут\ е вил\ковуванням пац\ента. Рекомендац\я щодо виключення з харчування продукт\в, як\ м\стять глютен, е основним засобом л\кування. Отже, дотримання хворим на цел\ак\ю безглютеновоТ д\ети з виключенням з рац\ону страв \з пшени-ц\, жита, ячменю та в\вса дозволяе досягти в\д-новлення слизовоТ оболонки кишечника, а та-кож полегшити переб\г або усунути позакиш-ков\ прояви цел\ак\Т [30]. Зменшення кишковоТ' та позакишковоТ кл\н\чноТ симптоматики в\дбу-ваеться приблизно через 12 \ б\льше м\сяц\в в\д початку обмеження глютену в рац\он\ па-ц\ент\в [31].
У хворих на цел\ак\ю \ ЦД 1 дотримання безглютеновоТ д\ети в\рог\дно зменшуе частоту виникнення г\погл\кем\чних еп\зод\в. Отже, хворим на ЦД 1 \з частими г\погл\кем\ями показано про-ведення скрин\нгу на цел\ак\ю [32].
Водночас у к\лькох досл\дженнях показано, що дотримання аглютеновоТ д\ети може призвес-ти до зб\льшення дози \нсул\ну, необх\дного для досягнення ц\лей гл\кем\чного контролю, \ не впливае на р\вень гл\кованого гемоглоб\ну (НЬА1с), вм\ст якого перед початком л\кування, як правило, бувае б\льш низьким [32-34]. Не-зважаючи на суперечлив\сть даних щодо пол\-пшення гл\кем\чного контролю на тл\ безглютеновоТ д\ети, можлив\сть покращення якост\ життя, а також в\рог\дне зменшення ризику виникнення кишкових \ позакишкових прояв\в цел\ак\Т, зокрема онкопатолог\Т, ставить необх\дн\сть виявлення пац\ент\в \з цел\ак\ею серед хворих на ЦД 1 у розряд першочергових заход\в сучасноТ медицини. Саме тому кл\н\чними рекомендац\-ями АмериканськоТ д\абетичноТ асоц\ац\Т та \нших пров\дних ендокринолог\чних \ гастроен-теролог\чних товариств св\ту [35, 21] наголошу-еться на необх\дност\ скрин\нгу з метою виявлення цел\ак\Т серед пац\ент\в \з ЦД 1.
Першим етапом д\агностики цел\ак\Т е тоталь-ний серолог\чний скрин\нг ос\б \з групи ризику. До групи ризику входять ус\ пац\енти з кишко-вою симптоматикою, а також пац\енти з \ншими симптомами \ синдромами, як\ можна сп\вв\д-нести з позакишковими проявами цел\ак\Т (див. вище). Зг\дно \з сучасними уявленнями, вс\ па-
ц1енти з ЦД 1 (симптомы й асимптомы) входять до групи ризику виникнення цел1ак1Т.
Найбшьш чутливим (98,3-100%) i специф1ч-ним (96,3-98,8%) тестом для проведення серо-лопчного скринiнгу на целiакiю е визначення антитш (IgA+IgG) до дезамiнованих пептидiв глiадину [36]. Золотим стандартом серолопч-ноТ дiагностики целiакií е визначення антитш (IgA+IgG) до тканинноТ трансглутамнази (чут-ливiсть - 95-98%, специфiчнiсть - 94-95%) [37] i тести з визначенням антитш (IgA+IgG) до ен-домiзiю (чутливiсть - 93-98%, специфiчнiсть -99-100%) [38]. Найнижчу чутливiсть i специфiч-нiсть (70-80%) мають тести з визначенням антитш (IgA+IgG) до гшадину [39].
Через iмовiрнiсть хибно-негативних результат серолопчних тестiв для виявлення целiакiТ у консенсусах бшьшост наукових товариств ре-комендуеться повторний серологiчний скринiнг впродовж перших 10 роюв вiд встановлення дiагнозу ЦД 1: пером 4 роки - щорiчно, наступи 6 роюв - кожнi 2 роки [40]. Доведено, що у дебют ЦД 1 лише в 1% випадюв виявляються спе-цифiчнi для целiакiТ антитiла, тодi як наступни-ми 5 роками кшькють пацieнтiв iз наявнiстю таких антитш зростае до 5% [41].
Наступним етапом дiагностики е проведення бюпси слизовоТ оболонки дванадцятипалоТ кишки з гiстологiчним дослiдженням бюптатв. Забирання матерiалу мае виконувати досвщче-ний у дiагностицi целiакiТ ендоскопют iз дотри-манням усiх необхщних умов. Гiстологiчне дослiдження бiоптатiв слизовоТ оболонки кишечника повинно проводитися за допомогою мк-роскотв iз можливiстю морфометрiТ з метою щентифкацп ознак атрофiТ та запалення з визначенням стадп ураження за класифкащею Marsh M.N. [42]. Наявысть позитивних сероло-гiчних маркерiв за умов пстолопчного пщтвер-дження дозволяе встановити дiагноз целiакiТ i розпочати л^вання за допомогою безглюте-новоТ дieти.
Для пiдтвердження дiагнозу целiакiТ можна використовувати генетичний аналiз для виявлення алелей HLA генотитв DQ2 i DQ8 [2]. Зпдно з рекомендацiями бвропейського товариства пе-дiатричноТ гастроентерологiТ, гепатологiТ та нут-рицiологiТ (ESPGHAN, 2012), пiдвищення титру антитш до тканинноТ трансглутамнази у 10 ра-зiв i бшьше за умов позитивного тесту на анти-тiла до ендомiзiю (в окремому аналiзi кровi) та наявност у "симптомного" хворого антигенiв
HLA DQ2 i/або DQ8 дозволяе не проводити би опсiю слизовоТ оболонки дванадцятипалоТ кишки пюля попереднього обговорення з патентом [43].
Сьогодн в УкраТнi, на жаль, практично не проводиться скриынг на целiакiю серед хворих на ЦД 1. З огляду на високу практичну цнысть таких дослiджень у вщдЫ профiлактики ендо-кринних захворювань УкраТнського науково-практичного центру ендокринноТ хiрургiТ, транс-плантацiТ ендокринних оргашв i тканин МОЗ УкраТни у перюд з 2009 по 2012 р. проводили серолопчний скринiнг хворих iз ЦД 1 на целiа-кiю за допомогою комплексного визначення IgA та IgG до тканинноТ трансглутамнази людини i дезамiнованих пептидiв глiадину. Обстежено 53 хворих (28 жнок i 25 чоловiкiв), з яких позитив-ними за цими серолопчними маркерами вияви-лися 5 о^б. В усiх хворих дiагноз целiакiТ пiд-тверджено шляхом пстолопчного дослщження бiоптатiв слизовоТ оболонки дванадцятипалоТ кишки (виявлено рiзнi типи ураження слизовоТ оболонки тонкоТ кишки зпдно з класифка^ею Marsh M.N.). Отже, поширенють целiакiТ у па-^ен^в обстеженоТ популяцiТ з ЦД 1 у м. Kиeвi е порiвнянною зi свiтовими даними i складае 9,4% (р<0,05). Усiм хворим було призначено безглю-тенову дieту, що привело до ютотного зменшен-ня кишковоТ та позакишковоТ симптоматики це-лiакiТ, а також полiпшило перебк дiабету.
Отже, впровадження скринiнгу целiакiТ за допомогою сучасних методiв дiагностики дозволяе ефективно виявляти хворих на цю патоло-гiю серед па^ен^в iз ЦД 1. Призначення без-глютеновоТ дieти хворим на ЦД 1 iз целiакieю ютотно полiпшуe якiсть, тривалiсть Тх життя та е заходом профiлактики тяжких ускладнень, а впровадження у кл^чну роботу кожного ендо-кринолога сучасних методiв дiагностики та лi-кування дозволить покращити якiсть надання до-помоги хворим на целiакiю у поеднаны з ЦД 1.
Л1ТЕРАТУРА
1. Green P.H.R. The Many Faces of Celiac Disease: Clinical Presentation of Celiac Disease in the Adult Population // Gastroenterology. - 2005. - Vol.128. -P. 74-78.
2. Smyth D. J., Plagnol V. et al. Shared and Distinct Genetic Variants in Type 1 Diabetes and Celiac Disease // N. Engl. J. Med. - 2008. - Vol.359. -P. 2767-77.
3. Maglio M., Florian F., Vecchiet M. et al. Majority with Type 1 diabetes produce and deposit anti-
tissue transglutaminase antibodies in the small intestine // Diabetes. - 2009. - Vol.58(7). -P. 1578-1584.
4. Yang X.D., Sytwu H.K., McDevitt H.O., Michie S.A. Involvement of (37 integrin and mucosal addressin cell adhesion molecule-1 (MAdCAM-1) in the development of diabetes in obese diabetic mice / / Diabetes. - 1997. - Vol.46(10). - P. 1542-1547.
5. Paronen J., Klemetti P., Kantele J.M. et al. Glutamate decarboxylase-reactive perpiheral blood lymphocytes from patients with IDDM express gut-specific homing receptor a4(7-integrin // Diabetes. - 1997. - Vol.46(4). - P. 583-588.
6. Westerholm-Ormio M., Vaarala O., Pihkala P. et al. Immunologic activity in the small intestinal mucosa of patients with Type 1 diabetes mellitus // Diabetes. - 2003. - Vol.52(9). - P. 2287-2295.
7. Galli-Tsinopoulou A., Nousia-Arvanitakis S. et al. Autoantibodies predicting diabetes mellitus type I in celiac disease // Horm. Res. - 1999. - Vol.52(3). -P. 119-24.
8. Bruno G., Pinach S. et al. prevalence of type 1 diabetes-related autoantibodies in adults with celiac disease // Diabetes Care. - 2003. - Vol. 26. - P. 1644-1645.
9. Frisk G., Hansson T., Dahlbom I. et al. A unifying hypothesis on the development of Type 1 diabetes and celiac disease: gluten consumption may be a shared causative factor // Med. Hypotheses. -2008. - Vol.70(6). - P. 1207-1209.
10. Funda D.P., Kaas A., Bock T. et al. Gluten-free diet prevents diabetes in NOD mice // Diabetes Metab. Res. Rev. - 1999. - Vol.15(5). - P. 323327.
11. Barker J.M., Yu J. et al. Autoantibody 'subspeci-ficity' in Type 1 diabetes: risk for organ specific autoimmunity clusters in distinct groups // Diabetes Care. - 2005. - Vol.28(4). - P. 850-855.
12. Van den Driessche A., Eenkhoorn V., Van Gaal L., De Block C. Type 1 diabetes and autoimmune polyglandular syndrome: a clinical review // Neth. J. Med. - Vol.67(11). - 2009. - P. 376-387.
13. Boudraa G., Hachelaf W., Benbouabdellah M. et al. Prevalence of celiac disease in diabetic children and their first-degree relatives in West Algeria: screening with serological markers // Acta Paediatr. Suppl. - 1996. - Vol.412. - P. 58-60.
14. Mahmud F.H., Murray J.A., Kudva Y.C. et al. Celiac disease in Type 1 diabetes mellitus in a North American community: prevalence, serologic screening, and clinical features // Mayo Clin. Proc. -2005. - Vol.80(11). - P. 1429-1434.
15. Frohlich-Reiterer E.E., Hofer S., Kaspers S. et al. Screening frequency for celiac disease and autoimmune thyroiditis in children and adolescents with Type 1 diabetes mellitus - data from a German/ Austrian multicentre survey // Pediatr. Diabetes. -2008. - Vol.9(6). - P. 546-553.
16. Salardi S., Volta U., Zucchini S. et al. Prevalence of celiac disease in children with Type 1 diabetes
mellitus in the mid-1990s: an 18-year longitudinal study based on anti-endomysial antibodies // J. Pediatr. Gastroenterol. Nutr. - 2008. -Vol.46(5). - P. 612-614.
17. Uibo O., Heilman K., Rago T. et al. Symptomless celiac disease in Type 1 diabetes: 12-year experience in Estonia // Pediatr. Intern. - 2010. -Vol.52(2). - P. 230-233.
18. Fallahi G.H., Ahmadian J.H., Rabbani A., Yousef-nezhad A., Rezaei N. Screening for celiac disease in diabetic children from Iran // Indian Pediatr. -2010. - Vol.47(3). - P. 268-270.
19. Djuric Z., Stamenkovic H., Stankovic T. et al. Celiac disease prevalence in children and adolescents with Type 1 diabetes from Serbia // Pediatr. Intern. - 2010. - Vol.52(4). - P. 579-583.
20. Bhadada S.K., Kochhar R., Bhansali A. et al. Prevalence of clinical profile of celiac disease in Type 1 diabetes mellitus in North India // J. Gastroenet-rol. Hepatol. - 2011. - Vol.26(2). - P. 378-381.
21. Celiac disease. WGO - OMGE: Practice guidelines// World Gastroenterology News. - 2005. -Vol.10. - P. 1-8.
22. Talal A.H., Murray J.A., Goeken J.A. et al. Celiac disease in an adult population with insulin-dependent diabetes mellitys; use of endomysial antibody testing // Am. J. Gastroenterol. - 1997. -Vol.92. - P. 1280-1284.
23. Green P.H., Jabri B. Celiac disease // Lancet. -2003. - Vol.362. - P. 383-391.
24. Askling J., Linet M., Gridley G. et al. Cancer incidence in a population-based cohort of individuals hospitalized with celiac disease or dermatitis herpetiformis // Gastroenterology. - 2002. -Vol.123(5). - P. 1428-1435.
25. Brousse N., Meijer J.W. Malignant complications of coeliac disease // Best Pract. Res. Clin. Gastroenterol. - 2005. - Vol.19(3). - P. 401-412.
26. Volta U., Vincentini O., Silano M. Collaborating Centers of the Italian Registry of Celiac Disease. Papillary cancer of thyroid in celiac disease // J. Clin. Gas-troenterol. - 2011. - Vol.45(5). - P. 44-46.
27. Kent L., McBride R., McConnell R. et al. Increased risk of papillary thyroid cancer in celiac disease // Dig. Dis. Sci. - 2006. - Vol.51(10). -P. 1875-1857.
28. Mohn A., Cerruto M., Lafusco D. et al. Celiac disease in children and adolescents with type I diabetes: importance of hypoglycemia // J. Pediatr. Gastroenterol. Nutr. - 2001. - Vol.40. - P. 32-37.
29. Kaspers R., Kordonouri O., Scober E. et al. Anthropometry, metabolic control and thyroid autoimmunity in Type 1 diabetes with celiac disease: a multicenter survey // J. Pediatr. - 2004. -Vol.145(6). - P. 790-795.
30. Rubio-Tapia A., Rahim M.W., See J.A. et al. Mu-cosal recovery and mortality in adults with celiac disease after treatment with a gluten-free diet // Am. J. Gastroenterol. - 2010. - Vol.105(6). -P. 1412-1420.
31. Mulder C.J. Does treatment of coeliac disease require full mucosal recovery? // Rom J. Gastroenterol. - 2005. - Vol.14(2). - P. 147-149.
32. Poulain C., Johanet C., Delcroix C. et al. Prevalence and clinical features of celiac disease in 950 children with Type 1 diabetes in France // Diabetes Metab. - 2007. - Vol.33(6). - P. 453-458.
33. Acerini C.L., Ahmed M.L., Ross K.M. et al. Coeliac disease in children and adolescents with IDDM: clinical characteristics and response to gluten-free diet // Diabet. Med. - 1998. - Vol.15. -P. 38-44.
34. Kaukinen K., Salmi J., Lahtela J. et al. No effect of gluten-free diet on the metabolic control of type 1 diabetes in patients with diabetes and ce-liac disease: retrospective and controlled prospective survey // Diabetes Care. - 1999. - Vol.22. -P. 1747-1748.
35. Standards of Medical Care in Diabetes - 2012 // Diabetes Care. - 2012. - Vol.35. - P. 11-63.
36. Niveloni S., Sugai E. et al. Antibodies against synthetic deamidated gliadin peptides as predictors of celiac disease: prospective assessment in an adult population with a high pretest probability of disease // Clin. Chem. - 2007. - Vol.53(12). -P. 2186-2192.
37. Bruce S.E., Bjarnason I., Peters T.J. Human jejunal transglutaminase: demonstration of activity, enzyme kinetics and substrate specificity with special relator to gliadin and coeliac disease // Clin. Sci. - 1985. - Vol.68. - P. 573-579.
38. Leon F., Camarero C., Pena R. et al. Anti-tran-sglutaminase IgA ELISA: Clinical Potential and Drawbacks in Celiac Disease Diagnosis // Am. J. Gastroenterol. - 2001. - Vol.96(8). - P. 849-853.
39. Green P., Alaedini A., Sander H. W. et al. Mechanisms underlying celiac disease and its neurologic manifestations // Cell. Mol. Life Sci. - 2005. -Vol.62. - P. 791-799.
40. Kordonouri O., Maguire A.M., Knip M. et al. IS-PAD Clinical Practice Consensus Guidelines 2009 Compendium: other complications and associated conditions with diabetes in children and adolescents // Pediatr. Diabetes. - 2009. - Vol.10(12). -P. 204-210.
41. Larsson K., Carlsson A., Cederwall E. et al. Annual screening detects celiac disease in children with Type 1 diabetes // Pediatr. Diabetes. - 2008. -Vol.9(4). - P. 354-359.
42. Green P.H., Rostami K., Marsh M.N. Diagnosis of coeliac disease // Best Pract. Res. Clin. Gastroenterol. - 2005. - Vol.19(3). - P. 389-400.
43. Husby S., Koletzko S., Korponay-Szabo I.R. et al. for the ESPGHAN Working Group on Coeliac Di-
sease Diagnosis, on behalf of the ESPGHAN Gastroenterology Committee. European Society for Pediatric Gastroenterology, Hepatology, and Nutrition Guidelines for the Diagnosis of Coeliac Disease // J. Pediatr. Gastroenterol. Nutr. - 2012. -Vol.54(1). - P. 136-160.
РЕЗЮМЕ
Целиакия у больных сахарным диабетом 1 -го типа
К.О. Зуев, О.Ю. Губська, Д.Г. Когут,
О.Я. Гирявенко, А.В. П'щаев, С.Я. Якушевська
Целиакия - генетически обусловленное заболевание, проявляющееся пищевой непереносимостью глютена - является частой патологией, сопутствующей сахарному диабету 1-го типа. Это связано с рядом общих моментов патогенеза этих двух аутоиммунных заболеваний. Клинические проявления це-лиакии многообразны и включают аутоиммунные поражения различных органов и систем организма, а также значительное повышение риска возникновения злокачественных опухолей. Своевременная диагностика целиакии и назначение безглютеновой диеты позволяет существенно снизить частоту развития её клинических проявлений. Ввиду такой высокой клинической значимости в современных руководствах по лечению сахарного диабета подчёркивается важность тотального скрининга больных сахарным диабетом 1-го типа для выявления целиакии.
Ключевые слова: целиакия, сахарный диабет 1-го типа, сопутствующая патология, безглютеновая диета.
SUMMARY
Celiac disease in patients with type 1 diabetes mellitus
K. Zuev, O. Gubskaya, D. Kogut, O. Giryavenko, A. Pidaev, S. Jakuschevska
Celiac disease - disorder genetically caused alimentary gluten intolerance is the most frequent concomitant pathology of type 1 diabetes. It depends of common moments of both autoimmune diseases pathoge-nesis. Clinical manifestations of celiac disease are various and exhibit autoimmune lesions of different organs and increased cancer risk. Timely diagnosed celi-ac disease and assigned gluten-free diet led to significant decrease of frequency of clinical manifestations of disease. Modern clinical guidelines for the management of diabetes recommend screening of celiac disease among patients with type 1 diabetes as it has high clinical significance.
Key words: celiac disease, type 1 diabetes mellitus, concomitant pathology, gluten-free diet.
Дата надходження до редакцП 23.01.2012 p.
