CC BY
27
ються процеси перетворень o6pa3iB минулого в сучасний побут, розписи, вирь шення iнтер'eрiв, поезiя, мистецтво, архiтектура. В якост образiв можуть вис-тупати вдеолопчш схеми вiрувань, сформованi образи i поняття про красу i гармонiю, якi знаходять психологiчне воображения в свiдомостi народу i вис-тупають стiйкими стереотипами, на основi яких створюються образи сучасних речей. Це, наприклад, сталi образи в японськш свiдомостi, пов'язанi зi сценами життя, сюжетнi теми станiв природи, асоцiативнi образи з минулого життя i уставу рiзних верств населення, тема квiтiв i квiтучих дерев, мшяця i сонця, дощу i грози, джерел i камшня, тварин, птахiв, плазунiв тощо.
Твори декоративно-ужиткового мистецтва Япони виконують водночас декшька функцiй: виступають в якостi форми-номя знаку соцiокультурноï спадщини, являються взiрцями естетичного надбання народу, джерелом нат-хнення для сучасних форм дизайн^яльноста, служать вiзуальним прикладом умовного поеднання в сво!'х формах художньо-образних штерпретацш, зафш-сованих в певному матерiалi. Таким чином, умовою збереження традицш народу може виступати аналiз творiв декоративно-ужиткового мистецтва з по-дальшим використанням результатiв аналiзу в практищ дизайну, а також на рiвнi спецiальноï освiти.
Лiтература
1. Аронов В.Р. Японский дизайн. Традиции и современность// Техническая эстетика. -1984, № 12. - С. 20-22.
2. Искусство стран и народов мира: Архитектура. Живопись. Скульптура. Графика. Декоративное искусство. Краткая художественная энциклопедия. Гл. редактор Б.В. Йогансон -М.: Советская Энциклопедия. - Т. 5. Финикия-Япония. 1981. - С. 683-684.
3. Марко Романелли. Тошиюки Кита: Бумажные светильники Мино Уоши, ИДК// До-мус. - Сентябрь, 1989, № 4. - С. 62-65.
4. Мауро Баракко. Тойо Ито: два стула для фирмы Алеф// Домус. - Сентябрь, 1989, № 4. - С. 12-13.
5. Николаева Н.С. Декоративные Росписи Японии 16-18 веков: От Кано Эйтоку до Огата Корина. - М.: Изобраз. искусство, 1989. - 232 с. ил.
6. Устинов А.Г. Традиционализм и современность в японской дизайнерской школе// В кн.: Подготовка дизайнеров за рубежом. Труды ВНИИТЭ. Серия "Техническая эстетика", вып. 50. - М.: ВНИИТЭ, 1986. - С. 44-61.
7. Японский дизайн - традиции и современность: Путеводитель выставки. - М.: Музей "Сейбу" (Япония), Министерство культуры СССР, 1984. - 120 с. ил.
8. Lea Baten. Japanese Animal Art: Antique&Contemporary. - Tokyo: Shufunotomo Co., Ltd., 1989. - 111 p.
9. Matthias Dietz, Michael Mönninger. Japanese Design. - Кц1п: Taschen, 1994. - 176 s.
УДК 7.047(477) Ю.В. Ямаш - УкрДЛТУ
ТРУШ МАЛЮе 1ТАЛ1Ю
Дослщжено маловщому творчу дiяльнiсть украшського художника I. Труша в Римi (1902).
Ключовi слова: I. Труш, живопис, Рим.
Y. V. Yamash - USUFWT
Trusz paint Italy
The article investigates art creative activity of the Ukrainian artist I. Trusz in Rome (1902). The artist studies the known monuments of the architecture. The main object for his pictures becomes famous the road of "Via Apia".
Key words: I. Trusz, the painting, Rome.
Галицький маляр 1ван Труш був вдоволений результатами сво'гх твор-чих уряджень на Надшпрянську Украшу (1900-1901 рр.), як принесли сут-теве покращення матерiального становища i дали змогу заявити про себе, як мистецьку постать, на яку слвд було звернути увагу i ввд яко! чекали чогось бiльшого. Очшування слiд було виправдовувати. Нова рщюсна сюжетна лiнiя з темами Дншра i Криму, обрана художником, принесла неабиякий успiх. Слiд було i далi рухатись у тому ж керунку. Труш i далi планував вакаци до Киева та Криму. Але покращення фшансового становища дозволили здшсни-ти першу подорож до Ггали.
Iталiя, ii давнiй i сучасний центр - вiчне мiсто Рим - у кiнцi Х1Х ст. втратили позици центра свиово! культури i мистецтва, який завдяки старан-ням iмпресiонiстiв перемiстився до Парижу. Туди прагнули потрапити моло-дi митцi, подаючи нади обдарування, щоб вiдчути в1яння новiтнiх течш, про-довжити навчання i, якщо пощастить, спробувати вхопити свою фортуну, знайти якусь шпарину, щоб потрапити до iсторii мистецтва. Шлях до фран-цузько! столицi був обраний i багатьма митцями з Украши. У таких обстави-нах вибiр 1тали Трушем був дещо дивакуватим. Тому було декiлька пояс-нень. По-перше, артист був обiзнаний в ситуаци i останнiх мистецьких нова-цiях. Вихованець Кракiвськоi' академи красних мистецтв i ii видатних пред-ставникiв, серед яких знаходимо iм'я славетного iмпресiонiста Яна Статс-лавського. Труш, будучи сам iмпресiонiстом, цього однак не визнавав. Пов-чившись свого часу, окрiм Кракова, в мюнхенськш школi Антона Ажбе, трохи у Ввдш, молодий художник не знайшов нiчого, щоб було йому в нагод^ о^м знань i навикiв, отриманих в alma-mater. 1мпресюшзм, а був то вже послмпресюшзм з пошуком нових форм, його абсолютно не цжавив. Але сам того не усввдомлюючи вш перейняв у первiсного iмпресiонiзму девiз на його прапорi - враження. Iталiя i Рим були бшьш привабливими для вра-жень. По-друге, для Труша Iталiя i далi залишалась мистецьким центром. П'ять роив лише минуло, як вш покинув стши академil, тому свiжi були в пам'ятi давнi правила, шдкреслеш на лекцil старого професора з iсторil мистецтв - справжня мистецька освiта мала бути завершена в Ггали. Так чинили кращi митщ ввропи ще зi старих часiв. 1х твори, яю стали класикою, побаче-нi в репродукщях, а деякi в оригшал^ бентежили уяву i, одночасно, надихали позмагатись з ii творцями. Полп-оном тих змагань мала стати Iталiя. Ii мiфiчнi краевиди, сивi святиш майже гарантували успiх. Вражень, яких прагнув, вiн отримав, причому отримав ще не дiставшись кiнцевоi точки своа мандрiвки.
"Bid часу мого вигзду 3Í Львова до тепер пережив я досить цжавий для мене час. Перегхав я досить великий простгр, видгв досить багато усякого. Пережив ктька заледве приемних хвиль. Пережив багато сильних вражень "1
Оскшьки подорож дшсно була не близькою (так далеко вщ дому художнику ще не доводилось бувати), а значить i тривалою, то змша ^aeB^ÍB скоро набридла. Око вже нщо не милувало. Це ввдбувалось, доки вш не по-бачив чудову затоку.
"Дв1 станцП перед Фжме бачив я чудовий вигляд на фжманьский залив, взагалг переконався що Карст то гарнг горе"1.
Труш прибув до Риму 23 березня. Шсля двох дшв оглядин вш береть-ся до роботи. Вже 25 березня вш посилае пошивку Арiaднi Драгомановш до Кш'ва з видом Roma Castello e Ponte S. Angelo. У перших ввдправлених рядках ш вражень, m почутлв, крiм стримано! приховано! любовi до адресатки.
Опинившись в Римi, Труш не постшав схопитись за пензлi, хоча страшенно кортшо. Архiтектурa мiстa, давня застигла музика в камеш не могла не викликати захоплення. Образи з краювських пiдручникiв оживали, навь ювали iншi картини, пов'язaнi вже з iсторичними под1ями, що тут ввдбува-лись. Але, попри все нагромаджувалось роздратування. Краевид, до якого звик Труш, який вш як митець змiг опанувати, краевид з широкою панорамою, який пришс йому устх, тут в Римi майже не iснувaв.
"Рим е для мене, як маляра, мгстом страшенно неприемним "3 Молодий художник вже в^ув перевагу великих полотен, яю дозволяли ввдкрити широкий прослр, такий, який вш знаходив коло Днiпрa, на Сирщ, в Криму. У вiчному мiстi все було затиснене, не вистачало повiтря, плaновостi. Процес роботи передбачав створення невеличких етюдiв, якi б вдома слугували йому мaтерiaлом для бшьш монументальних речей. Вiн iм-пульсивно, без будь-якого плану шукав ввдповвдних мотивiв, заглиблюючись в злшлеш до купи квартали. Вiдомi iсторичнi пам'ятки знаходились на знач-нш вiдстaнi i потративши купу грошей на вiзникiв, вiн мусив покластись на влaснi ноги. На брак мотивiв важко було нaрiкaти, але в бшьшосл тих, яю його щкавили, були обнесенi високими мурами i вш не мiг туди потрапити. У додаток до того розпачу в першi дш свого "льотання" по мiсту, вiн тдвернув собi ногу i вимушений два дш бути ув'язненим в готель Неприемностi на тому не скшчились. Спроба писати наштовхнула на суцшьний дискомфорт вiд постiйно вештаючо! туди-сюди бездiяльноí публiки, яка дурними запитання-ми постiйно вiдволiкaлa ввд роботи. Ще в прохолодну для Галичини квггневу пору тут було доволi сухо, а часом i спекотно, фiри i вiзки коло дороги здшмали пилюку. Ковтання пороху протягом дня i струшування його тсля завершення роботи не додавало настрою. Все це - полювання за сюжетами, робота на пленерi в екстремальних умовах страшенно втомлювали як фiзич-но, так i психолопчно. У кшщ дня Труш ледве тримався на ногах. "У таких фатальних вгдносинах я ще нжоли на малював "1
1 Лист I. Труша до Ар1адни Драгоманово'1. Рим 12/4 1902. Нащональний музей у Львовь АТ-54888/2, - С.37.
1 Там же, с. 38.
Вражаючi кадри калейдоскопу iсторичних пам'яток - Пантеону, Коль зею, Ватикану, форумiв i xpaMiB, арок i колон, базилш i кампанел, терм i теат-piB не заспоко!ли стурбовaностi митця.
"Все, що зробило на мене враження як на чоловжа, не щкаве для мене як маляра ".
Мiж тим одна колосальна споруда - своерщна вiзиткa не тшьки античного Риму, але i цшого античного свггу - Колiзей, надихнув Труша на напи-сання етюду. Зведена 80 року Веспаианом, ця унiкaльнa споруда практично була ровесницею ново! ери. Довершив будiвництво його син Тит з родини Флавив, тому i мав на початку назву амфггеатр Флавив. Знаходився вш у тв-шчно-схщнш чaстинi мiстa поруч з Палатинським пагорбом. На тiй гоpi в давш часи був зведений храм египетсько! богинi 1зиди. Звiдси, за деякими припущеннями, i його друга назва Колiзей (Coliseo - Collis Isaeum, тобто па-горб, на якому мiститься 1зеум, або святилище 1зиди). За iншою веpсieю, назву "Колiзей" театр отримав вщ колосально! стату! Нерона, яка височша поруч в цьому paйонi. Навряд чи Труш згадував про це, розглядаючи споруду зсере-дини перед тим, як розпочати роботу. Хитpомудpi лaбipинти арени, що поставали перед поглядами турислв колись заповнювались водою для облашту-вання морських битв. Кров, яка тут проливалась, була не з бутафорського pеквiзиту, а правдивою кров'ю глaдiaтоpiв i тварин. Тшьки при ввдкритл театру було принесено !х в жертву коло п'яти тисяч. Якщо би лею кров'ю, якою просочилась тут земля i камшня, водночас заповнити арену, вона б перелилась через край.
Образки Колiзею, з техшчно! малярсько! точки зору, вийшли незле, але композицшно забанально, занадто подiбно на зображення з лислвок. Свiдченням цього незадоволення слугуе той факт, що шзшше у Львовi художник не повторював цей мотив, на ввдмшу вiд iнших iталiйських речей. Шсля студiй коло амфiтеатру Труш заглибився в квартали пiвнiчно-схiдного керунку. Йому радили оглянути терми Каракали, що там знаходились. По до-розi мали трапитись залишки храму Божественого Клавдiя. Майже не змше-ною з часiв 1мпери через cím давнiх арок спустився bíh вулицею Клiво дi Са-ура до шшо1 арки Долабели. Колишня опора акведука чаив Нерона, вона ще колись виконувала роль брами Целшського пагорба. Вiд не'1 повернув право-руч, через кiлька кривеньких вулиць, художник знайшов терми. Банi вияви-лись надзвичайно цiкавими. Одна сторона грандюзного комплексу перевищу-вала 300 метрiв. Вiд давнiх терм залишились лише стiни абрис, яких порушу-вали зеленi плями корчiв. У членованих тлонами i пiвколонами залишюв му-рiв чорнiли арковi прорiзи, нiшi, апсиди. Колись блискуча моза'чна пiдлога, вкрита геометричним i анiмалiстичним орнаментом за морською тематикою, тепер разом iз зеленою ковдрою трави вкривала горизонтальну площину поверху. Незважаючи на чудове паркове оточення - навколо знаходились посадки шнш i кипарисiв, славетний взiрець громадських споруд доби 1мпери терми Антонша пiзнiше отримав назву Каракали. З малярсько'1 точки зору, як об'ект для живопису, вони не являли некого iнтересу. Поруч, в двох кроках ввд бань знаходилось роздорiжжя. Якби не весна i не буйний квгг весiльного
вбрання дерев право! Арieвоí дороги, хтозна чи не повернув би Труш на Ла-тинський шлях, що вiв до Капенсько1 брами. Вiя Арiя, на яку потрапив художник в основнш свош частиш, була пряма, мов стрiла. Велию базальтовi брили, якими вона була вимощена, нагадували львiвський брук. Побудована за чамв цензора Апiя Клавдк 312 року до н. е. i названа на його честь була першим кам'яним мощеним шляхом в ютори Давнього Риму. Римляни недарма називали И царицею дорт За технологieю прокладення, вона могла спере-чатись з найсучасшшими шляхопроводами новiтнього часу. Римляни, а швидше, раби пiд !х керiвництвом спочатку добре трамбували землю, потам заливали бетоном змшаним з дрiбним щебенем, зверху ще один шар бетону з гравieм i на цей останнш, не застиглий, втоплювали по самi вiнця базальто-вi камiння. Ця технологiчна конструкц1я досягала в глибиш 90 см. Труш ман-дрував по шляху, на якому школи не утворювалось калюж завдяки опуклостi поверхнi. Вода завжди сикала на кра!. З перших хвилин прогулянки по тися-чолггньому маршруту артист вiдчув, що знайшов нарештi те, що шукав. Без-лiч залишкiв давнiх святинь, сивi мури, надгробки збагачували трохи суху ге-ометрiю перспективно-зникаючого шляху. Все це тонуло в зеленому i бшому в цю пору оточенш квiтучих дерев, крислатих шнш, струнких кипаримв. Труш не просто оглядав дорогу i 11 оточення, вш досконало вивчав можливi сюжети, намiчаючи ракурс, з якого об'ект виявлявся найкраще. Чисельнi надгробки, як на втiху галицького прихильника цвинтарних мотивiв, яким був Труш, траплялись на кожному крощ, були ознакою колишнiх кладовищ, об-лаштованих вздовж шляхiв. Закон забороняв ховати померлих в межах мшь-ких мурiв. Тому тривалий час Вiя Арiя була дорогою смутку i печал^ по якш рухались жалобнi процеси i вздовж яко! пломенiли кремацшт ватри. Шля-хетного патрицiя супроводжували в останню путь не тшьки близька родина, а й давш предки, роль яких на похоронах виконували актори в масках. Деяю усипальницi нагадували палаци. Але смерть урiвнювала i простого смертного, i сенатора, а час довершував цей процес, перетворюючи некропольний ка-мiнь на пiсок. Була однак ця дорога i дорогою радосл i трiумфу. Переможця-ми по Ви Апи повертались до Риму iмператори i проконсули, полководцi i центурiони. При цш дорозi для !х потреб були зведенi храми. Один з них -храм бога Радшула, а також Мутаторш, в якому сенатори зустрiчали пере-можцiв, а iмператор мiняв похщний одяг на коштовнi лати для парадного в'1з-ду в столицю. Тод^ напевно, багатотисячний радшний натовп вздовж дороги встеляв 11 квггами, зустрiчаючи царський кортеж. Лише кшька християн тз-нiше на цьому шляху зустрiчали апостола Павла, якого як заручника вели римськi легюнери з Путеол до Риму. За десять роив Труш потрапить туди, зввдки з'явився Св. Павло, пройде шляхом до Голгофи, а поки вш ввдзначив для себе деяю сюжети. НайщкавШ види, 1х фрагмента художник знимкуе. Фотографiчний матерiал, зроблений власноруч з особливим авторським пог-лядом-ракурсом на об'ект, буде завжди використовуватись художником як тдготовчий етап в малярськш роботi. Вiн знимкуе Вiя Апiю, що широкою смугою сходиться на горизонтi, крива лшя яко'1 розриваеться темним силу-етом давньо'1 святинi. Цей сюжет ляже шзшше в основу численних малярсь-
ких варiацiй на цю тему. 1ншою фотографieю, де дорога на задньому плат, а переднш майже дiагонально перекривае брила бiлого надгробка з лежачою жiночою фiгурою, артист скористаеться для великого малярського полотна. Але подiбних сюжетiв було безлiч.
"Via Apia, яку я малюю дуже щкава. Повно тут надгробних пам'ятни-Kie. Що крок то бачиш новий грiб новий монумент або якусь ругну здалекую. Тут при дорозi трава а з нег на кожному мкци сторчить то якийсь гзиме то колюмна то мармурова статуя виглядае - там знов рештки якихись хат. То знов в травi лежить статуя без голови iрук"1.
Основне завдання пленера, яке ставив перед собою Труш, не просто достовiрно передати зображення побаченого, це було б занадто просто. Майбутнш глядач повинен разом з художником, а може i не з ним, а з апостолом або iмператором опинитись на цьому шляху, разом з ними ввдчути тиху велич i поезта царищ i праматерi дорш. Суперзавдання для супермайстра, яке навггь для нього одним махом, тобто одним мазком, не зробиш.
"Мае оно свою поезж - но як тяжко з того усего зробити пейзаж, щоби вiдповiдав враженню, якого дiзнае чоловж що проходить на Via Apia! "1.
Процес малювання на Вiя Ар1я повшстю вiдрiзнявся ввд пленера в цен^ мiста. Тут вже шхто не заважав. Якщо i вiзки подекуди з'являлись на дороз^ то тако'1 пилюки на бруювщ не здшмали. Про неприемноста можна було забути. Труш зосередився повшстю на робота. Протягом дня вдавалось зробити декшька етюдiв. Увечерi в свош юмната вш розставляв ще вологi картони вздовж стан i довго роздивлявся. Це споглядання було доволi самок-ритичним. Наступного дня вш обов'язково мае зробити краще.
"1а уже вiд ктькох дтв мордую ся щоби зложити з того щось в родг артистично! суцтьности та труди мог увтчеш ттыси малими результатами".3
Але йому це вдаеться, вдаеться передати враження людини, яка, не пос-тшаючи, крокуе навпростець весняною годиною по тш Богом забутш дорозь Великий картон з образом Bia Арiя, що збершаеться в Нацюнальному музе'' у Львовi (рис. 1), одна з найкращих з ггалшсько'' сери po6iT, чудово передав тиху велич цього куточка Риму. Як i в шших роботах, Труш показув ii безлюдною, затишною, зникаючою десь коло горизонту в зелеш оточуючих садiв. У прос-тш композици мiж тим, вдало застосовувться класичний дiагональний подiл площини картини. Роль д1агонал1 виконув права частина залишюв кам'яно'' огорожi. Широка градацк застосованих зелених вiдтiнкiв однак не позбавляв враження вибiленостi роботи. Картон, використовуючи фотографiчний термiн, нiби недопроявлений. Якраз це i в одшвю з характерних ознак iмпресiонiзму, прихильшсть до якого тiльки лапiдарно заперечув артист. Вш сам в лисп з Риму до наречено'' пише, що шукав враження, тобто ставить та самi завдання, що й iмпресiонiсти. Крiм тривiальноi, на перший погляд, реал1стично'' вiзуальнос-та трушiвськi фарби цiвi' роботи промовляють до нас ласкавим квiтневим сон-цем, пахощами квiтучих дерев, пташиним щебетанням. Якби цю картину написав ггал1вць - вона стала б образом-символом, варiацii яко'' прагнули б мати поважнi урядовi установи на вих Апеннiнах.
Рис. 1.1ван Труш "Ыя Аптя "
Труш зупинився не лише на краевидах "цариц дор^" та и оточеннi. Вiн фiксуе на картонах численнi види з тшями i кипарисами. Такi сюжети, що нерiдко трапляються в приватних збiрках, не е композицiйно-складними. Десь близько середини, або трохи нижче зелена маса дерев утворюе iмпуль-сивну горизонталь. Ближче, в багатоплановому перспективному порядку роз-кидаш рiзко окреслеш тнп на фонi легко захмареного неба. Погода, до реч^ сприяла робот^ про що художник згадуе в лисп.
"Тгшуся тглъки одним, Iменно тутишною погодою, — та одна мет до-поможе щосъ конечно з Риму щосъ вивезти ".
Труш ще буде працювати над римськими краевидами, а подумки праг-нути дютатись Гуцульщини, щоб розпочати роботу над циклом "Гаплки". За-ради цього вш вiдмовиться вiд стльно'! подорожi, запропонованою Лесею Украинкою в листi з Неаполя. Перша подорож до 1талп виявиться дуже плщ-ною. За декшька рокiв художник повернеться на Апеннши, щоб розпочати нову сердо венецiанських робiт.
