CC BY
38
УДК 7(477):929Кавалеридзе" 1887/1978" Г. П. Синько
ЖИТТеВИЙ I ТВОРЧИЙ ШЛЯХ 1ВАНА КАВАЛЕР1ДЗЕ: КУЛЬТУРОЛОГ1ЧНИЙ АСПЕКТ
Стаття висвтлюе життевий I творчий шлях видатного скульптора, кторежисера I драматурга I. Кавалер1дзе. Проанал1зовано його новаторство в скульптур1, експериментування в царит к1но, п'еси та спектакл1, поставлен в театрах Украгни за драматург1чними творами митця.
Клю^о^^ слова: I. Кавалер1дзе, творч1сть, юнофшьми, скульптура, сценари, драматург1я, театр, спектакль.
Актуальшсть теми дослщження зумовлена значними змшами в поличному, економiчному, культурному та духовному житп укра'шського суспшьства. Щедра i багата талантами укра'шська земля розпорошила i пошвечила безлiч сво1х скарбiв через обставини, що склалися в 11 полiтичному, сощальному та етнографiчному життi. Багато видатних iмен, котрi залишили неоцiненний культурно-мистецький доробок, зосталися непомiченими, недооцiненими або ж перекрученими. Адже тривалий час спотворено та фальшиво трактувалася культурна спадщина багатьох митщв. Та як би народ не нищили, не позбавляли його прапамят^ прагнення волi i природного прогресу - вш жив, а створенi ним надбання справжньо! юторично']! вартостi займуть сьогодш належне мiсце у пантеонi його слави.
До особистостей, що залишили пом^ний слщ в юторп Украши, чий доробок е цiлим пластом в юторп нацiонального мистецтва i прочитуеться в контекстi епохи як невщ'емна вагома складова 11 культурно-мистецького життя, належить 1вану Петровичу Кавалерщзе - видатний укра'шський скульптор, кшорежисер, сценарист, драматург, театральний дiяч, народний артист Украши.
Вш зафiксував у сво1х пам'ятниках, скульптурах, фiльмах та п'есах найвизначнiшi вiхи юторп рщно! землi, випереджаючи час натхненими народною мудрютю, оригiнальними творчими здобутками.
Творчий шлях 1вана Петровича Кавалерiдзе (1887-1978) ствпав з часом, який потребував розробки нових пiдходiв i методiв пошуку нових форм свiтосприйняття, художне освоення матерiалу будь то в кшо чи скульптурi. Iсторичнi перетворення i перехiд вiд реалiзму XIX ст. до модершстично! течп XX ст. дозволять нам по-новому оцшити внесок I. Кавалерщзе в нащональну i свiтову культуру мистецтва. Хочеться зупинитися на експериментальних тогочасних фшьмах, скульптурах. Вш застосовуе образнiсть мистецтва скульптури в кшо i поеднуе його iз статурнiстю скульптури. Хоча за своею природою мистецтва рiзнi, художник намагаеться об'еднати, злити в щось едине. Ц експерименти не пройшли безслiдно. На початку XX ст. сформувалося поколiння скульпторiв та майс^в у кiно, що здобули мiжнародне визнання. До таких майс^в саме належить 1ван Кавалерiдзе, сторiччя вiд дня народження якого вщзначалось за календарем ЮНЕСКО. Аналiз юнуючо! лiтератури свiдчить, що важливий для мистецтвознавства i художньо1 практики перюд творчостi I. Кавалерiдзе вивчено належним чином не було, що, без сумшву, е свщченням актуальностi дослщжувано! теми.
На хуторi Ладонському (тепер с. Новопетрiвка), Роменського повiту, Полтавсько'1 губернп колишнього економа й поко1вки, а нинi селянина Петра Васильовича Кавалерщзе й Килини Луювни Кухаренко 14 квiтня (за старим стилем 1 кв^ня) 1887 р.
народився первюток - син 1ван. Пiзнiше, коли crapi дати почнуть уточнювати згiдно з новим стилем, йому замшять «нещасливе» число 13 на 14, що вiдтодi фiгуpуe в ycix документах. I. Кавалерщзе був нащадком одного з бунпвних грузин князiвcького роду, якого генерал Ладонський, командир Нижегородського полку, що воював на Кавказi np™i3 на Украшу. Так потрапив на Роменщину Васо Кхваpiдзе (дивне пpiзвище односельчани переробили на свш лад Кавалеpiдзе). Пicля 1вана Кавалерщзе у батькiв народилося ще шестеро д^ей, вiн pic у дружнш, багатодiтнiй ciM'ï .
Закiнчивши 3 класи початково1 земсько1 школи 1899 р. в cелi Талалшвка (ниш село Сильченкове Чернтвсько1 облаcтi), пере1здить 11-piчним до Киева на запрошення дядька Сеpгiя Аpкадiйовича Мазаpакi, який мешкав з дружиною 1ул^ою Луювною у готелi «Шамбеpгаpнi» на Думськш площi. У pодинi дядька часто збиралися артисти Кшвського оперного театру, товаpишi по Петеpбypзькiй Академп мистецтв I. Репш, П. Мартинович, П. Сластьон, I. Селезньов, С. Васильювський, Кшвсью художники С. Светославський, Ф. Красицький, А. Кушдж^ зi Львова пршздив I. Труш. Саме в цей час хлопець прилучаеться до творення краси: вш знайомився з бyдiвниками Володимирського собору, вщвщував разом з родичами родину А. Прахова. Спшкуеться з корифеями украшського театру М. Заньковецькою, М. Садовським яю бували у дядька. Вчився разом з О. Архипенком, (cидiв з ним за одною партою), в пмназп Готаба Валькера (Кшв, вул. Тимофпвська, 12. нинi М. Коцюбинського). У сво'1'х спогадах I. Кавалерщзе згадуе: «Мене прийняв в свою пропмназ^ Го™б Андpiйович Валькер при умов^ що до кiнця першого пiвpiччя я наверстаю пропущене. Я надолужив пропущений матеpiал i за оцшками в клаci був четвертим. Першим i другим - брати Левенштейни, тpетiм - князь Кочубей, четвертим - Кавалерщзе. Гiмназiя Валькера - це «босяцька гiмназiя». Мене посадили за одну парту з «Сашком» - обipванцем, кирпатим диваком, замкнутим Сашком Архипенком, а головне - двiечником. Одного разу вш похвастався, що отримав тршку. - Ти тршку? - Ага, тршку по поведшщ! Перевожусь у третю Подiльcькy гiмназiю. Туди йшли yci «шибеники». З третьо1 пмназп Сашко утш до художнього училища. Вш прийшов туди не надовго. Вщчув у cобi тяжiння до прекрасного, мотнув у Париж - центр св^ового мистецтва..» [1, 177]. I. Кавалерщзе вимушений був полишити навчатися у Валькера iз-за скрутного матеpiального становища родини, котpi не в змозi були оплачувати навчання сина. Пере1хав до батькiв у Талалшвку, допомагав ïm по господарству. Згщно з аpхiвними даними I. Кавалерщзе в цей час виступае проти земських чиновниюв, це знаходить вщбиток у вщповщних жандармських рапортах вщ 20 березня 1906 р. (аpхiв ф.320, од.зб.438 а,ч.1/й 30/ ф.320, од.зб.438, ч2, №12/164/). Збеpiгcя рапорт пов^ового начальника Полтавського губернського жандармського управлшня, де зазначаеться, що Кавалерщзе - пмназист «своими речами волнует население и поселяет в нем смуту». В шших аpхiвних документах вщ 8 i 30 березня того ж року йшлося про те, що вш «подозревается в агитации против существующих порядков, о чем производилось дознание».
I. Кавалерщзе мpiяв навчатися на арх^ектурному факультет^ але не маючи змоги сплачувати за навчання, в 1907 р. поступив на скульптурне вщдшення Кшвського художнього училища до майстерш Федора Балавенського, що мютилось на Бульварно-Кyдpявcькiй, 2 (тепер Львiвcька площа, 14). Знiмае на Лук'яшвщ кiмнатy разом з Петром Сниткшим (скульптор) i Максимом Новшовим (живописець). Перша його робота «Творчють» композицiя: шукання, боротьба, праця. По^м тема «Скорбота» портрет Ядвиги Гзилевсько". Художня рада скульптурне зображення тулуба дiвчини оцiнила на «добре». Згадуе !ван Петрович: «Тодi це була висока оцшка «добре». Вище цiеï оцiнки «похвала ради». Ïï я отримав тзшше за групу «Творчють». [2, 186]. У сво1х спогадах митець згадуе про людей, з якими довелося перетинатися у житп. Серед таких
людей був великий актор Садовський. «Все життя мрiяв я працювати в театрi, це була в мене хрошчна хвороба. В одинадцять роюв я намагався пролiзти на посаду помiчника ламтвника у театр оперети. Менi вщмовили. 1 в тринадцять рокiв мет не повезло. Йшов я з пмназп, бачу бiля театру «Бергонье» сто'ть живий «Богдан Хмельницький», у арш шапцi, та не в жупаш, а в пальто. Садовський! Пщхожу до нього, поправив ранець, розшаркався, питаю - Скаж1ть, будь ласка, що треба щоб поступити до вас в артисти? Микола Карпович, його так вс величали, подивився на мене зверху й донизу i сказав: - Перш за все, треба вирости, скшчити науку, мати голос, ну... i талант! Тодi приходьте, будемо говорити!». В 1908 р. робота «Творчють» експонувалася на виставщ в залi училища, де 11 купуе ствак та антрепренер С. Брикiн, котрий розгледiв у юнаковi талант i надав йому майстерню у примщенш Оперного театру, де той пщробляе статистом та творить бюст М. Боголюбова, портрети Г. Боссе, М. Гущино'1,
0. Камюнського, М. Валицько'1, П. Андреева в ролi Демона, Гуальтера Боссе в ролi Кончака, бюсти Серпя та 1улiти Мазараю.
У 1908 р. до Киева при'здив Ф. Шаляпiн на гастролi в Ки'вський оперний театр, де i познайомив 1. Кавалерiдзе з Ф. Шаляпiним Степан Брикiн. Ось що читаемо в спогадах майстра: «День при'зду великого артиста полщя заборонила оголошувати. Але цей день прийшов. Вiд вокзалу до Оперного театру стояв народ. Екшаж 1хав не так швидко, легко можна було розглядати Шалятна. Правду казали: богатир i е. Зняв широкополу шляпу. Яка красива голова! 1 весь вш свiтлий: свiтле волосся красивими прядками спадають на випуклий лоб, свiтлi брови i ви, як на негативi, свiтлiшi шюри обличчя. Вп великi, лахматi, очi молодого лева, сiрi з зеленню». [4, 183] Кавалерiдзе бюст Ф. Шалятна лшив з натури. Ствак погодився позувати годину i двадцять хвилин тсля виступу. 1ван Петрович дружив з родиною й тсля смерт спiвака, з 1олою 1гнатьевною Шаляпiною i дочкою 1риною Федiровною бачився до вщ'зду 1оли 1гнатпвни в 1талiю. Вiн часто з ними зус^чався коли при'здив до Москви. Про сво'1 бесiди i зустрiчi з генiальним спiваком вiн згодом описав, матерiали були опублшоват в збiрнику «Статьи, выступления и воспоминания о Ф. И. Шаляпине». Для 1сторичного музею Киева лшить «Святослав у бою», погруддя «Слов'янки в уборi IX ст.», яку придбав за 50 крб. Ю. Хайновський для 1сторичного музею у Варшава Робота була репродукована на лиспвщ. Пiсля закiнчення училища 1де до Петербургсько!' Академп мистецтв, навчатися в майстернi 1. Гiнцбурга. Проживае на Дев'ятш лшп Василевського острова, в самому кшщ бiля Чорно'1 рiчки. Створюе скульптуру «На полювант». У сво'1х спогадах 1ван Петрович написав: «Був задоволений моею роботою 1лья Яковлевич. Вш сказав: - Ви добре лшите, у вас лшлення тверде, упевнене, так i лiпiть. Вам потрiбно вчитись працювати по мармуру, але у кого вчитись? Ратше чи тзтше ви по'дете у Париж i ви будете вчитись у Аронсона. Тшьки у Аронсона». У 1909 р. було оголошено у Киевi конкурс на два пам'ятники. Громадсьюсть замовила пам'ятник Т. Г. Шевченку, а влада заможних пам'ятник Олександру 11. 1. Кавалерщзе бере участь у конкура, вилшив проект пам'ятника Т. Шевченку для Киева i отримав заохочувальну прем^. Ц роботи були виставлет для огляду в мюьку ратушу.
1. Кавалерiдзе з цього приводу писав: «Зал великий, людей мало. Проекти на пам'ятник «Олександру 11» стояв у глибит зали, проект на пам'ятник «Тарасу» при входь Коли до мого проекту пщшшов якийсь чоловш професорського вигляду, дуже добре одягнений, з борщкою i шевелюрою художника, я насторожився i тим привернув його увагу. Це був Наум Аронсон» [2, 186]. Вш побачив у юнаковi талант до лшлення, запросив у Париж до себе в майстерню.
Так, 1. Кавалерщзе у 1910 р. ще навчатися в майстерт Наума Львовича Аронсона (Париж), де знайомиться з О. Роденом, який на фотографп його скульптурно!'
композицп «Творчють» пише: «Сильно. Але потрiбно працювати, працювати i працювати. Огюст Роден». Також зус^чаеться з О. Архипенком, який на той час вилшив вщому всьому свiту «Салом^», Ерзя, П. Трубицьким. У Парижi I. Кавалерщзе проживав на вулищ Сервандонi, 2. За перюд навчання у Н. Аронсона скульптор виконав погруддя «Чарни», «Сюзанна», «Портрет парижанки», «Автопортрет» -залишив Сюзанш дiвчинi якiй симпатизував. Ус цi роботи лишилися в Парижь З часом починае тужити за домiвкою, а тут дядько сповютив про конкурс, який був оголошений Вiйськово-iсторичним товариством. Повертаеться до Киева (зшмае помешкання на Андрпвському узвозi, 21 де лiпить метрiвку Ольги, нинi за цiею адресою Музей -майстерня I.П.Кавалерiдзе), бере участь у конкура, на кращий проект пам'ятника княгиш Кшвсько! Рус Ользi, та отримуе першу прем^. Вiдкриття монументально! багатоф^урно! роботи вщбулося 4 вересня 1911 р. на Михайлiвськiй площi. 1м'я молодого на той час скульптора одразу стало вщомим.
На Сирщ, на межi Киева, було три ставки - зараз це мюце зветься «Бабин Яр». Над ставками стояла двохповерхова дача, яка належала швейцару готелю «Контенинталь» вiн здавав п у найм, тут i проходили зйомки картин «Росшсько! золото! серп». На запрошення керуючого справами Яцовського I. Кавалерщзе починае працювати скульптором й художником - оформлювачем на приватнш кiнофiрмi «Тiман i Рейнгардт» (Кшв-Москва) «Росiйська золота серiя». Кшорежисер Я. Протазанов покладав велику над^ на молодого спiвробiтника кiнофабрики, який накладав грим iз гумози актору В. Шатершкову, що грав Л. Толстого у фiльмi «Уход великого старця» в 1912 р. Слщ вважати, що I. Кавалерiдзе був один iз перших художникiв-гримерiв в^чизняно! кшематографп, його роботу громадськiсть оцшила як високо професiональну. За час перебування на кшофабрищ майстра з 1911 по 1915 рр. було знято фшьми «Крейцерова соната», «Вшна i мир», «Анна Каренiна», «Ключi щастя», «Ноктюрн Шопена», «Розбита ваза», «Гшв Дiонiса», «Енвер-Паша - зрадник Туреччини», «Сильна, мов смерть», «Как хороши, как свежи были розы».
Пщ час роботи на кшофабрищ зшмав юмнату по вулицi Трьохсвятительська, 20, згодом на Десятиннш, 14, де в 1962 р. майстер установив меморiальну дошку М. Врубелю. Написав портрет художника С. Мшюри - (олiвець 20х10), створив статуетку «Борис Годунов з привидом», «Хоке1ст». Одружуеться з Вiкторiею Андрпвною Савич, з якою мав двое д^ей - сина 1горя, який загинув пщ час Друго! св^ово! вшни, та доньку Женю. (Розлучиться з Вiкторiею 1920 р.).
Створив декоративш балетнi групи для опери «Камо грядеши», бюсти О. Пушкiна, М. Гоголя, М. Мусорського, скульптури «Шаляпш у ролi Олоферна», «Виступ перед вшськом», «Тургенев у крiслi» подарував першш дружинi, завершуе «Святослав у бою», «Ярослав Мудрий з патрусом» для 1сторичного музею в Киевь
У лютому 1915р. I. Кавалерщзе мобшзували до служби в арм^ Вологда, В'ятка, 119-й запасний батальйон, навчання в штш прапорщикiв у Старому Петергоф^ пiд Петроградом. Проходив службу у Третьому зведеному гвардшському запасному батальйонi в Царському Сель
I. Кавалерщзе командував запасним батальйоном Третього стршецького полку. Разом з колишшм лейб-уланом П. П. Коцебою, що став начальником внутршнього караулу палацу, вщповщае за охорону Миколи II i царсько! родини, заарештовано! Тимчасовим урядом.
У травнi цього року вщбув за дорученням Тимчасового уряду на Всеукрашський вiйськовий з'!зд, скликаний у Киевi Центральною Радою. Пiсля зустрiчi з С. Петлюрою, котрий порадив I. Кавалерщзе займатися не пол^икою, а творчютю. Майстер повернувся до Ромен працював над монументальною роботою Т. Г. Шевченку, який
було вщкрито 27 жовтня 1918 р. Це був перший в добу ЦНР пам'ятник Т. Шевченку в Ромнах (радянська влада була встановлена тут у ачш 1919 р.), тд час роботи над пам'ятником познайомився з С. Шкуратом якого згодом залучив до театрально! сцени i кшо. На церемонп вщкриття пам'ятника були присутн 90- рiчний Г. Вашкевич, який особисто знав Т. Шевченка, поет М. Вороний, стваки М. Микеша й М. Литвиненко-Вольгемут. В цьому ж рощ збудовано монумент «Героям революцп», з часом його назвуть «Жертвам революцп», який складаеться з двох обелююв. На одному - постать закутого в ланцюги Прометея, на другому роб^ник. Монумент сто!'ть на площi, де зус^чаються мiськi вулицi.
I. Кавалерщзе жив на хуторi Романiв, бшя Ромен, де органiзував театральний гурток, потсм працював в Ромнах при товарисга «Просвiта», викладав малювання у школах, заснував мюцевий музей, працював режисером мюького театру i театру залiзничникiв, збудований за його проектом, де поставив спекта^ «Наталка Полтавка», «Трактирниця», «Лiсова пiсня» та ш. Був поранений пiд час вшзду з колективом артистiв на село й захворiв на тиф, та жага до життя перемогла, тсля видужання продовжив свою дiяльнiсть. У 1920 р. одружився з Иною Йоситвною Калиновською, мав доньку Ншу, яку пiдчас Друго! св^ово'1' вшни нiмцi закатували. (У 1928 р. з нею розлучаеться, але офщшно оформить розлучення у 1959 р.). Усе свое життя вш пщтримував з нею дружн стосунки i матерiально по можливостi допомагав.
Значним досягненням у творчому доробку стае пам'ятник Григор^ Сковородi в Лохвищ, вiдкриття вiдбулося 22 грудня 1922 р. Тему портрету фшософа майстер продовжуе i ставить погруддя Г. Сковородi в с. Чернухи. Бере участь у 1923 р. Всесоюзному конкура на проект пам'ятника Артему (на Донбаа) Харюв поряд з скульпторами А. Щусевим, С. Меркуровим, В. Андреевим. За свш проект отримав другу прем^, оскшьки перша не присуджувалась.
У 1924 р. починае працювати над пам'ятником Артему «Слава пращ!» в Бахмуп (тепер Артемiвськ). Був вщкритий 24 червня цього року. Робота буде зруйнована тсля вшни. I знову I. Кавалерщзе повертаеться до теми Кобзаря i ставить пам'ятник Т. Г. Шевченку в Полтав^ вщкрито було 12 березня 1925 р. Потсм ставить пам'ятник Т. Шевченку в Сумах в 1926 р., який буде по варварсью знищено. Пам'ятник В. Леншу в Шостщ також зруйнований тд час вшни. Портрет В. Ленша для ВУЦВКу. Бере участь у конкура на тему «Могила Шевченка» (Харюв).
Другий пам'ятник Артему в Слав'яногорську заввишки тридцять метрiв, збудований у 1927 р., i дос стогть на високш скель М. Фрунзе на кот - деталь проекту монументу «Перекоп». Проект пам'ятника I. Франку в Лубнах. Декоративн постав «Робгтника i Селянки», встановлет з двох сторш моста у напрямку Свердловського шляхопроводу (зруйноват). Скульптурне оформлення Харкiвського будинку вугшля. Декоративна група «Змичка» (не збереглися). Ф. Шаляпш у ролi Iвана Грозного в оперi «Псков^янка» (перший варiант), Ф. Шаляпiн в ролi «Дон Кiхота», статуетка М. П. Любченка, (не збереглась). Брав участь у першш Всеукрашськш виставщ АХКУ на якiй виставляв 10 роб^, та виставцi «Художники сьогодш» (Харкiв).
У 1928 р. працював над погруддям О. Вишт, М. Семенка, М. Кулша, але митець зазначив, що в 1930 - 1938 р. р. «гине бшьшють мо'1'х скульптурних робiт харкiвського перюду... Хто наважиться зберiгати зображення «ворога народу». [3, 38].
На запрошення заступника голови Всеукрашського фото кшоуправлшня (ВУФКУ) Зиновiя Сидерського, з яким вш випадково зустрiвся в Киев^ на бульварi Шевченка, стае режисером Одесько'1' кшостудп i починае працювати над фшьмом «Злива» за сво'1'м сценарiем, який вийшов на екрани в 1928 р. Цей фшьм безумовно -свiже слово в мистещв кiно, твiр, що незважаючи на окремi недолiки, виховував
художнiй смак у глядачiв та кiнематографiстiв, а головне прищеплюе любов до пошукiв. Вперше особливосп скульптури поедналися з специфiчними формами кiномистецтва. Створив проект надгробку кшоактриа В. Холоднiй, який знаходиться в Паризькому музе! юно, про це зазначила на вистут у Сумах на наукових читаннях «Новi аспекти в дослiдженi творчостi !вана Кавалерiдзе» Т. Дерев'янко. Був депутатом мюькради в Одесi.
Брав участь у виставщ «Мистецтво Радянсько! Украши» (Харкiв). В 1930 р. зняв за власним сценарiем фiльм «Перекоп» - кшоепопею, в якому продовжив сво! кiнематографiчнi пошуки, а в 1931 р. фшьм «Штурмовi ночЬ» копп якого були знищенi, останнш нiмий фiльм Iвана Кавалерiдзе.
Почав працювати над фшьмом «Колпвщина», вш планувався як перший украшський звуковий твiр. Перероблявся за вимогами парт керiвництва 17 разiв, що подовжило термш зйомок кiнокартини до 1932 р. У цьому рощ зус^в Надш Пилипiвну Капельгородську - актрису ансамблю В. Вирховинця «Жiнхоранс» з Полтави. Шлюбз нею вiн юридично оформить через 27 роюв, а саме 1959 р.
У 1933 р. вийшов на екрани юторичний фшьм «Колпвщина», перша частина кшотрилогп, задумано! режисером як етчне полотно про юторичну долю украшського народу вщ знаменитого колпвського повстання до сучасносп.
У 1934 р. пере!хав до Киева, де працював режисером на Кшвськш кшостудп «Украшфшьм», обирався депутатом мюькради в Киевi. У 1935 р. нагороджений орденом Червоно! Зiрки за видатнi заслуги в розвитку радянського кшо. Зняв фшьм за власним сценарiем «Прометей», а 13 ачш 1936 р. вщбулася прем'ера фiльму «Прометей» в Леншградь Пiсля виходу цього фiльму режисеру заборонили працювати з молоддю та зшмати фшьми на сучасну й юторичну тематику. За таких умов автор не зм^ завершити трилопю «Дншро», де йдеться про визвольш бо! народних мас, а створюе за власним сценарiем першу украшську кiно оперу «Наталка Полтавка».
У 1937 р. зняв кшо-оперу «Запорожець за Дунаем». Змушений був працювати над фшьмом «Стожари» за сценарiем В. Охрiменка. Отримуе квартиру на Брест-Литовському пр., в будинку спещалю^в, створеним архiтектором М. Хвостенком куди перевозить з Полтави родину тестя П. Капельгородського, засудженого до розстршу як ворога народу. 1939 р. завершив фшьм «Стожари», вщ якого залишилось вщ численних переробок лише новела «Краша рщна». Створюе статуетку «Запорожець на кош». Написав сценарш «Тарас Бульба». Працював разом з О. Корншчуком над режисерською розробкою сценарш кшокартини «Богдан Хмельницький». Було написано батальнi й геро!чш сцени, але спiвпраця припинилася.
У 1941 р. розпочав роботу над сечкою «Пюня про Довбуша» за сценарiем Л. Дмитерка. Згiдно з посвщченням № 412 вiд 19 травня 1941 р., яке збереглося I. Кавалерщзе зазначено: «вщряджений до мют Львова, Станюлава, Чернiвцi та !х обл. у справах зйомок фшьму «Пiсня про Довбуша» термшом до 2 липня 1941 р. Про!зд дозволено у м'якому вагош». З групою п'ятдесят чоловiк режисер вирушае до села Жаб'е. Пюля восьми зшмальних днiв, почалася вшна. 20 вересня повертаеться з групою, яку складало 27 чоловш, через Львiв, Дубно, Рiвно, Житомир до окупованого шмцями Киева. Пiд час перебування у Рiвно зустрiчаеться з У. Самчуком, котрий у сво!х спогадах згадуе зустрiч з I. Кавалерщзе:«Наше знайомство було винятково просте й винятково приемне. !ван Петрович - високий, тяжкуватий, з юстлявим характерним обличчям, сивавим волоссям, займав окрему не велику юмнату. Ми зустршися, як старi друзi, по кшькох хвилинах розмови ми вже мали багато спшьних зацiкавлень - кшо, лггература, спогади^ Мене щкавила також його власна особа - один iз пiонерiв укра!нського фшьму ще перед першою вiйною, з чаав так званого ателье «на Сирщ»
бшя Киева, найвидатшший тсля Довженка майстер кiномистецтва» [6, 356]. По ^rn^i до Киева був обраний штел^енщею, що не змогла евакуюватись, головою Ком^ету у справах мистецтв при Ктвськш самоуправг Це дае можливiсть врятувати з концтабору оператора В. Войтенка та шших людей, давати притулок еврейським ам'ям у знайомих на сел^ звшьняти за фiктивними документами молодь вщ вивезення до Нiмеччини, влаштовувати на периферп вистави, щоб допомогти вижити безробiтним акторам, органiзувати схови музейних цiнностей, якi були залишет напризволяще. Розстрiлявши голову Ктвсько'1' самоуправи Д. Багазiя, нiмцi лiквiдували громадську органiзацiю. I. Кавалерiдзе мiняе на €вбазi (тепер площа Перемоги) речi на харчi й продае намальоват ним краевиди до военного Киева. Вш вiдмовляе П. Тiману, що прибув до Киева, зшмати фшьм «Тарас Бульба» та «Бахчисарайський водограй», вiдмовляеться лiпити гiгантську статую А. Бельведерського для резиденцп Роберта Коха й бюст А. Птлера.
1942 р. проект пам'ятника «Т. Шевченко для Дубно» досить щкава робота про який шформащю ми знаходимо у спогадах А. Любченка та У. Самчука, яю в цей час пщтримували мiж собою стосунки. Цей проект дуже подiбний до проекту пам'ятника для Леншграда 1944 р., але дещо доповнено, удосконалено автором. Книжка А. Именка «Кавалерщзе скульптор», що вийшла друком 1967 р., в сво'1'х дослщженнях висв^лив життевий та творчий шлях гетального майстра пластики не в повному обсяз^ а саме випадае з поля зору перюд 1941 по 1943 рр., не згадуе про скульптурн роботи якi були, а саме проект пам'ятника «Т. Шевченко для Дубно» 1942 р. З рiзних на то причин автор не згадуе, а може навт i не знав про юнування скульптури, а перебування в окупованому Киевi митця, згадуе досить поверхово. Ми дiзнаемося про цей перюд вщ У. Самчука, А. Любченка, В. Ревуцького яю згадують про I. Кавалерщзе у сво'1'х спогадах, щоденниках та мемуарах, яю дшшли до наших чаав. А. Любчинко в своему щоденнику згадуе «Бачив сьогодт Кавалерiдзе. Вiн працюе над пам'ятником Шевченковi для Дубна. Дуже просив зайти до нього i до мене общявся завгтати...» [7,627].
Про У. Самчука згадуе А. Любченко: «Кавалерщзе сьогодт характеризував його: серйозна людина, в творах менш щкава тж у житп. 13 година. Дотру були в мене Кавалерщзе i У. Самчук. Кавалерщзе привiв Самчука познайомити, зв'язати. Кавалерщзе хоче оргатзувати новий украшський драматичний театрi просить ствробгтництва. Треба йому конче i всшяко допомогти. Сьогодт, до реч^ бачив у вщдш мистецтв «корифея» Сагатовського, - його треба швидко вбш десь до архiву, а натомiсть щось свiже, нове, життездатне i перспективне на зразок Кавалерщзе. Даш у щоденнику запис датуеться 3.02.1943 р. «Вчора о 1-й год. у вщдш культури у Приходька - засщання з приводу створення укр. драм. театру. Були, ^м мене й Приходько, I. П. Кавалерщзе, Ревуцький, Ненюк i ще один науковець (забув прiзвище), якого запрошено на адмшютратора, бо людина вш дуже метка. В засщант неястсть i безпорадтсть. Товкли одне й те саме три години. Я зрештою поставив кшька принципових запитань щейно-мистецького й практичного характеру. Тодi зрозумшше стало, що Кавалерщзе, якого запрошено на худ. керiвника, богться повiрити, що це справа загалом серйозна, i хоче лише мiж шшим спробувати, що з цього вийде». Але вже 5.02.в своему щоденнику А. Любчено пише: «3-го вдень присилае Приходько записку, просить на екстрене засщання в справi театру. Приходжу. Виявляеться: Кавалерщзе раптом захворiв (блискавично!) i одмовився вщ учасп в цш справЬ» [8, 627].
В. Ривуцький в свош raroi спогади, згадуе про зустрiч з I. Кавалерщзе: «Якось бiля Оперного Театру я зустрiв Iвана Петровича Кавалерщзе (в 1941 р. вш ще мрiяв
повернутися до фшьмового мистецтва i навт був деякий час керiвником вiддiлу культури Ки'1всько1 MicbKOï Управи). Тепер 1ван Петрович зовам несподiвaно почав говорити, що вш е тiльки скульптор, пол^икою нiяк не цiкавиться. Як стало потсм вiдомо, щось i3 десять роюв пiсля вiйни про нього шчого не було чути, i лише за чаав хрущовськох «вщлиги » знову виринуло його iM^» [9, 343].
Про патрiотичну позищю митця в окупованому Киевi згадуе У. Самчук. Вш свiдчить, що 1ван Петрович не хотiв, коли було ясно, що шмщ вщступатимуть, полишати Украшу, а висловив «бажання залишитись в Киевi, щоб не сталося. «Тут пройшло мое життя, тут я творив певнi вартосп, це все, з чим я зрюся душею i я не можу цього лишити будь - що будь». Тодi все ще дiяв сталiнський терор, який не завжди розрiзняв винних вiд невинних [10, 356].
Полишивши чотирьохкiмнатну квартиру, пере'1'здить у будинок Кшвськох кшостудп по Брест - Литовському проспект 92/2, у кв. 9, де живе до 1946 р.
Пюля звшьнення Киева працював режисером Кшвсько'1" кшостудп, але розруха не давала можливосп займатись творчою роботою. У 1944 р. I. Кавалерщзе прийняли до Спшки художниюв в СРСР. Вш став iнженером, а потм старшим науковим спiвробiтником вiддiлу монументально'1' скульптури Академп архiтектури Украши до 1948 р. Завершив проект пам'ятника Т. Шевченку для Леншграда. Пщ впливом цього проекту, що демонструвався на персональнш виставцi I. Кавалерщзе 1962 р., молодi скульптори запропонували свш варiант пам'ятника Т. Шевченку, за допомогою митця у 1964 р. був поставлений пам'ятник Кобзарю у Москвь Здшснив модель пам'ятника Г. Сковород^ проекти панно для вестибюлю будинку Верховно'1 Ради Украши. Зробив декоративну групу «Час» для вестибюлю будинку Верховно'1 Ради Украши у ствпращ з В. Зоболотним.
Створив статую до пам'ятника Б. Хмельницькому для м. Переяслава. I. Кавалерщзе в примусовому порядку попросили звшьнити квартиру в якш вш мешкав iз родиною, з цього приводу в свохх спогадах Майстер згадуе: «Директор Кшвсько! кшостудп Олександр Горський направляе листа - «Тов. Кавалерiдзе квартира № 9 у житловому будинку Кшвсько! кшостудп художнiх фiльмiв, де ви мешкаете, вкрай необхщна для заселення ïï творчими працiвниками, що трудяться на виробницга й не мають житлоплощь У зв'язку з цим прошу вас протягом мшмум мюяця строком вiд цього числа звшьнити квартиру, в якш ви мешкаете. За не звшьнення протягом зазначеного часу, Студiя буде змушена виселити вас силомщь. 16 травня 1946 р.» [11, 34]. I. Кавалерщзе квартиру звшьнив i зшмав юмнату по вулищ Великiй Житомирськiй, 17 у художниц К. Гаккебуш - Юкельсон, яка ïx приютила. Бере участь у VIII украшськш художнш виставцi в м. Киевi. Створив статуетку «Святослав», яка демонструвалась на Всесоюзнш виставцi у Москвi i була передана Сумському художньому музею. Примiрник з воску - власшсть родини В. Сосюри, не збер^ся. Портрет Б. Хмельницького (деталь пам'ятника демонструвалася на IX Республшанськш виставщ i переданий Кшвському музею украшського мистецтва). Проект пам'ятника !вану Карпенку - Карому для Юровограда збер^ався в мшютерсга культури Украши. Працював над проектом пам'ятника професору П. Буйковi кшвський облпроект, якщо бути точшше для Фастiвського району.
У 1947 р. I. Кавалерщзе призначили Республшанську пенаю. Брав участь у IX Республшанськш ювiлейнiй xудожнiй виставщ приурочена 30 рiчницi Жовтня де експонувався «Олеко Дундич», створений для пам'ятника в Рiвно. Поставлений на превеликий жаль не був завдяки начальнику образотворчого вщдшу Комггету у справах мистецтв Украши О. Пащенку, який намагався залучити до ще! роботи академша М. Лисенка, а проект I. Кавалерщзе вщправив у фонди Бердянського краезнавчого
музею. Завершуе скульптурну групу «В. Ленш i М. Горький на КапрЬ» передано до Львiвського музею украшського мистецтва.
У 1948 р. брав участь в IX украшськш художнш виставцi й конкура, оргашзованому Спiлкою архiтекторiв Украши, на проект пам'ятника грузинському поету Давиду Гурамшвш де отримав заохочувальну грамоту. Працював з арх^ектором Ю. Каракiсом над барельефами для Будинку мшютерства оборони на Володимирськiй, 24. Його двоплановi рельефи, встановленi в 1950 р. справляли величезне враження своею виразнютю на фош картин бою, перемоги, було подано обличчя тих, хто тшов назавжди: скорено! жшки, дитини, воша героя. В 1953 р. роботу було збито за вимогою тодшнього партшного керiвника Кириченка.
Створив пам'ятник С. Орджошкщзе, статую С. Кiрова, скульптури «Пушкш i няня», «Пiсля бою», «Ярослав Мудрий з макетом Софп Кшвсько!», «Портрет гомеопата Ганемана». Брав участь у виставщ народно! творчостi, де демонструвалися його скульптури М. Литвиненко - Вольгемут (Одарка) й I. Паторжинський (Карась) з опери «Запорожець за Дунаем». У 1950 р. вилшив бюст М. Шрогову, скульптуру Ф. Шаляпш у ролi Дон Кiхота, створюе групу «Л. Толстой i М. Горький в Яснш Поляш». У 1951 р. поставив бюст видатному лшарю I. Павлову на територп психоневролопчно'1' лiкарнi iм. Павлова в Киев^ пам'ятник Г. Кошовiй в с. Велике Половецьке, Кшвська обл., ф^уру «Ф. Шаляпiн на кош» в ролi Iвана Грозного. У 1953 р. на замовлення родини вщомого лшаря було вiдкрито барельеф для надгробка М. Стражеско в м. Киевi на Лукяновському кладовищг Брав участь у виставцi де представлеш роботи «Молодий М. Горький», «В. Ленш i М. Горький», «Л. Толстой», «Л. Толстой i М. Горький».
Був учасником 11 виставки образотворчих мистецтв, присвячено'1' 300шттю возеднання Украши з Роаею, де виставляеться Л. Толстой i М. Горький. Створюе групу «Ти зшди, зшди сонечко красне», скульптури «Кобзар», «Старий», С. Шкурат «Виборний», «А. М. Бучма в ролi Миколи Задорожного в п'ес «Украдене щастя».
У 1956 р.був обраний делегатом II зЧ'зду Спiлки художникiв Украши. Поставив пам'ятник Б. Хмельницькому у м. Чершгов^ статую I. Мiчурiна для сшьськогосподарсько'1' виставки у Киев^ вилiпив скульптуру Ф. Шаляпiн у ролi Олоферна з опери «Юдiф».
У 1957 р. I. Кавалерщзе отримав квартиру № 3 по вулищ Червоноармшськш 12-а в Будинку художниюв. Написав сценарiй до фшьму «Марiя Iванiвна», що не був прийнятий до постановки на Кшвськш кшостудп iм. О. Довженка. 17 вересня вщбулось обговорення цього сценар^ на художнiй радi кiностудiï. Т. Левчук виголосив, що ця рiч не може бути запущена у виробництво, бо щея сценар^ не так рiзко показана, активнi заперечення викликае образ ротмютра Багрiя, «що чужий нашш радянськiй дiйсностi». «Треба знайти торжество положительного, торжество першо'1 п'ятилгтки»/див.:Стенограму засiдання вiд 17 вересня 1959 р.,24-28/. [12, 61]. Створив скульптури I. Тлынського в ролi Акiма «Влада темряви», «Бiля Перекопу». Працюе режисером Кшвсько!' кiностудiï iм. О. Довженка. Учасник Всесоюзно! художньо! виставки, присвячено'1 40-рiччя Жовтня (Кшв) й виставки радянського мистецтва в Чехословаччиш (Прага - Братислава).
У 1958 р. Ьана Кавалерiдзе прийняли до Спшки кiнематографiстiв Украïни. Зняв кшофшьм «Григорiй Сковорода», кiноповiсть виходить на екрани 15.03.1960 р. Опублшував спогади «Весной 1909. Шаляпш» статьи, выступления, воспоминания о Ф. И. Шаляпине. В 2-х т. - м.т.2.-с.512-515. Завершив скульптуру «Ярослав Мудрий».
У 1959 р. брав участь у IV украшськш художнш виставщ Товариства художниюв. Опублшував статтю «Кру^ шляхи мистецтва». У 1960 р. зробив режисерську експшкащю за сценарiем Н. Капельгородсько! на основi роману П. Мирного до фшьму
«Повiя». Брав участь в Художнш виставцi Декади украхнськох лiтератури i мистецтва в Мос^ «Радянська Украша». У 1961 р. зняв фшьм-драму «Повiя», з приводу якого згадуе, що за вимогами керiвництва «герошя навiть в будинку розпусти, ставши полюбовницею, повинна в кожному кадрi виказувати свою цноту». Учасник виставки, присвяченох 100-рiччю вiд дня смерт Т. Шевченка, де демонструються його «Кобзар», «Шевченко на березi Неви».
22 сiчня 1962 р. було вщкрито меморiальну дошку М. Врубелю по вул. Десятиннш,14 в Кшв де жив i працював художник в 1884-1889 р. р. (скульптор I. Кавалерщзе, арх^ектор Р. Бикова). В цьому рощ 14 кв^ня вщбулася персональна виставка I. Кавалерщзе у Виставковому залi СХУ по вул. Червоноармшськш, 12-а, де експонувалось бшя 100 робiт митця. Ця виставка була приурочена 75 рiчницi вiд дня народження I. Кавалерщзе, було видано каталог його робт Створив горельеф «Прометей» для Музею Л. Украшки в Киевь Вийшла у Празi книга чеського кшознавця Л. Лiнгарта «Iван Кавалерiдзе i три етапи його кшотворчосп».
15 ачня 1963 р. вiдбула вщкрита меморiальна дошка вченому-терапевту В. Панову по вул. Ю. Коцюбинського, 9. Створив скульптури «На допитЬ» «Т. Шевченко на засланш», «Т. Г. Шевченко у крюлЬ» Написав сценарш «Сила могутня» й «Вотанiв меч», останнш готувався до постановки, але не був здшснений через незалежш вiд автора причини. Вiдбулось у 1964 р. вщкриття меморiальноï дошки Г. Сковородi по вул. Сковороди, 2.У 1965 р. було вщкрито меморiальну дошку актору Ю. Шумському по вул. Володимирськiй, 14. I. Кавалерщзе обирають делегатом Першого установчого з^зду кшематографютпв СРСР у Москв^ де Г. Рошаль назвав його серед фундаторiв вiтчизняного кiно. В цей час працюе над сценарiем «Либщь -рiчка Киïвськоï РусЬ», а в спiвдружностi з юториком Л. Компан «Фарфор», над яким почав працювати ще в 1946 р.
29 ачня 1966 р. вщбулась прем'ера п'еси I. Кавалерщзе «Воташв меч» у Тернопiльському музично-драматичному театрi iм. Т. Шевченка. Опублшував статтю «Мы разнощики новой веры». Позуе на прохання скульптора Г. Кальченко, яка створила бюст «I. Кавалерщзе:».
9 вересня 1967 р. вщбулася прем'ера п'еси «Перекоп» (Мют через гниле море) ставиться в Харювському Державному драматичному театрi iм. Т. Шевченка, постановка В. Оглоблша. Спектакль вiдмiчено Дипломом Другого ступеню i премiею Всесоюзного конкурсу на кращий спектакль. Створив скульптуру «Журавлi летять», «Мшьйон роюв», «Вiрний друг», «У глибиш сибiрськиx руд», бюст гомеопата Т. Попово:!. Позуе скульптору Л. Кулябко-Корецькш, яка створила бюст I. Кавалерщзе.
У 1968 р. на запрошення Типлшо:!, Слюаренко бере участь у документальному фiльмi «Укркшохрошка» «Степан Шкурат» в якому розповщаеться про спiвпрацю з артистом Шкуратом. Наказом Президи Верxовноï Ради Украши СРР 22 червня 1969 р. було присвоено звання народного артиста УРСР. Отримав третю премш Республшанського конкурсу за п'есу «Перша борозна», в цьому рощ була вщкрита пам'ятна стела на честь бiблiотеки Ярослава Мудрого на територп Софiевського державного юторико-архггектурного заповiдника.
У 1970 р. вщбулася прем'ера п'еси «Перша борозна» в Тернопшьському державному украшському музикально-драматичному театрi iм. Т. Шевченка (постановка Н. Тараненка). Примара п'еси «Старики» (Перша борозна) проходила в Сумському обласному украшському музикально-драматичному театрi iм. М. С. Щепкша (постановка I. Рибчинського). У м. Бша Церква автор вщкрив пам'ятник Петру Запорожцю у 1971 р. Не вдовзi вщкрив меморiальну дошку Л. Гаккебуш в Киевi на вулищ Велика Житомирська, 17. Вщбулася прем'ера п'еси «Воташв меч» у
Дншропетровському державному украшському театрi iм. Т. Шевченка (постановка В. Оглоблша), також працював над п'есою «Бш лебедi або Миргородська калюжа».
14 червня 1972 р. став членом Спшки письменникiв СРСР. Вщкрив пам'ятник Г. Сковородi в Сковородишвщ, також виготовив пам'ятну медаль на конкурс «Мистецтво народу», який був оргашзований газетою «Правда Украши» i Спшкою художникiв УРСР. Прем'ера п'еси «Григорш i Параскева» («Григорш Сковорода») вiдбулася в Сумському обласному музикально-драматичному театрi iм. М. Щепкша (постановка Н. Рибчинського). У 1973 р. I. Кавалерщзе вщкрив меморiальну дошку Б. ^^i в Киевi по вул. Хрещатик, 15. У 1974 р. працював над п'есами «Сшь», «Миша в пустш корзиш», «Явь». Отримав диплом Першого ступеню ВДНГ УРСР за скульптуру «Пюля бою», де в образi жшки-воша переданi гуманiзм, патрiотизм людини, котра вела боротьбу проти фашизму за для миру на землi (1976).
У березш 1977 р. було вщкрито пам'ятник Г. Сковородi в Киевi на Контрактовш площi. 14 кв^ня вiдбулося святкування 90-рiччя i 70^ччя творчо! дiяльностi Iвана Кавалерщзе.
3 грудня 1978 р. !ван Кавалерщзе помер.
14 квгтня 1980 р. встановлено пам'ятник на могаш I. Кавалерщзе на Байковому кладовищi в Киевi (скульптор Р. Синько, арх^ектор П. Гнездилов).
Отже, не зважаючи на те, що дослщженню життю i творчостi I. Кавалерщзе присвячено значну кшьюсть праць, недостатньо вивченими залишаються перебування в окупованому Киев^ зустрiчi з Уласом Самчуком, Аркадiем Любчинком, Ревуцьким, Докiею Гуменною, Оленою Телкою, Ольжичем.
Аналiзуючи процеси, яю вiдбувалися у колишньому радянському мистецтв^ хочеться вiдзначити, що цей процес складний i болючий. Критика тотал^арного режиму та його щеологл торкнулась талановитих, непереачних митцiв, яю у добу соцiалiстичного реалiзму пережили страшну творчу трагедiю, бо не мали змоги висловити потаемш думки, були змушеш у кращому випадку задовольнятись натвправдою. До таких митщв належав Iван Кавалерiдзе, його бiографiя, скульптури, фiльми i драматургiя ставали не раз об'ектом палких дискусш, бо не вкладались в постулати офщшних естетичних догм, або висв^лювались далеко не з кращих позицш. Мистецтвознавцiв i критикiв, якi намагаються вщкрити новi сторiнки бюграфп режисера, обстоюють новий пщхщ до його творчосп. Трактування творчостi майстра вважалось щеолопчно хибним, всiляко замовчувалось чи доходило до наших читачiв у скороченому й спотвореному виглядг До того ж далеко не вс факти були вiдомi i своечасно осмислювалися, що призводило до ïx неповного, часом вiдверто неточного висв^лення.
Вироблено певнi традицiï i тенденци в осмисленнi й поцiнуваннi спадщини Ьана Кавалерiдзе. Без ïx критичного аналiзу та узагальнення неможливо усвщомити мiсце творчостi майстра у св^овому пластичному, кiнематографiчному та драматичному процеа, глибшому дослiдженню специфiчниx рис його нацiональноï художньох еволюцй. Говорячи про нерозкрш! задуми I. Кавалерiдзе потрiбно зважити на ситуацiю яка панувала в Укршш, яка не сприяла творчим пошукам митця. Роботи митця не лише вщображали духовш традицп рiдного народу, але й те, що переживала його втизна, умови, в яких розвивалось i перебувало украшське мистецтво, з якого вилучалось усе нацюнальне.
Список використаноУ лггератури:
1. Кавалерiдзе I. Збiрник статей i спогадiв / I. Кавалерщзе. - К. : Мистецтво, 1988. - 12-13 c.
2. Кавалерiдзе I. Збiрник статей i спогадiв / I. Кавалерщзе. - К. : Мистецтво,1988. -17-18 с.
4. .Кавалерщзе I. ТЫ / ГКавалерщзе // Украша. - 1988. - № 39. - 13- 15 с.; № 40. -15-17 с.
5. Зшич С. Г. Ьан Кавалерщзе / С. Г. Зшич, Н. М. Капельгородська. - Кшв : Мистецтво, 1971. —64 с.
6. Самчук У.Так, як бачило око i вщчувала душа зi спомишв i вражень 1941-1943 / У.Самчук // Волинська тиха сторона. - Кшв :Центрмузшформ, 1998. - 87 с.
7. Самчук У. Так, як бачило око i вщчувала душа зi спомишв i вражень 1941-1943 / У.Самчук // ¡дшя дамоклевого меча. - Кшв : Центрмузшформ, 1998. - 233 с.
8. Самчук У. Так, як бачило око i вщчувала душа зi спомишв i вражень 1941-1943 / У.Самчук // ¡дшя дамоклевого меча. - Кшв : Центрмузшформ, 1998. - 233 с.
9. Ревуцький В. По обрш життя спогади / В. Ревуцький. - Кшв : Час, 1998. -324 с.
10. Самчук У. Так, як бачило око i вщчувала душа зi спомишв i вражень 19411943 / У.Самчук // ¡дшя дамоклевого меча. - Кшв : Центрмузшформ, 1998. - 233 с.
11. Лпопис життя i творчосп I. Кавалерщзе / Спогади : Горський О. лист звернення до I. Кавалерщзе. / - К.: - 13с.
12. Левчук Т./ Виступ на Художнш радi /«Стенограма засщання вщ 17вересня 1956р.». 24-28 с.
13. Кавалерщзе I. Життя i творчють / Н. М. Капельгородська, О. Р. Синько, Г. Я. Скляренко, Л. I. Барабан, Ю. Д. Шлапак. - К. : Кий, 2007. - 335 с.
14.Оглоблш В. Нас еднала справжня дружба / В. Оглоблш // Новаторство Ьана Кавалерщзе. - К. : Генеза, 1997. - С. 59-60
15.Шкурат С. Дещо з мое! бюграфп : спогади / С. Шкурат. - 1967. -3 с.
16.Гончар О.Вщкриття альберти / О. Гончар // Л^ературна Украша. - 1992. -9 лип. - С. 3
17. Ь щоденниюв Олеся Гончара. 27.06.1992р.
18. Зшич С. Г. !ван Кавалерщзе / С. Г. Зшич, Н. М. Капельгородська. - Кшв : Мистецтво, 1971, - 81; 172с.
19. Лшгарт Л. Ф. !ван Кавалерщзе три перюди його кiнематографiчноi дiяльностi / Л.Ф.Лшгарт //К. - 1962. - 18с.
20. Мистецтво екрана. - Ки!в : Мистецтво, 1966.
21.Кавалерщзе I. П. Так починалася робота на револющю / I. П. Кавалерщзе. -Ки!в : Мистецтво, 1969. - 61 с.
22.Журнал «Втизна» / Радянський письменник. Вип. №7 - К. - 1979. -143с.
23.Ромщин А. Бшя джерел героично! бюграфп / А. Ромщин // Життя i геро! екрана. - Ки!в, 1972. -42с.
24. Крiзь кшооб'ектив часу. - Кшв : Мистецтво 1970.
25. Украшська радянська енциклопедiя: У 15 томах - Т.1. - К. -1961.
26.Павлов О., Ялкут С. «Володимирська гора» / О. Павлов, С. Ялкут // К. -1994. -
72с.
27.Кордюм А. «Минуле яке лишаеться з нами» / А.Кордюм / Мистецтво. - К.
1965.
28. Кавалерщзе !ван: Статп, спогади. Лван Калавлердзе/ - К. 1988.12-13 с.
29. «Режисери i фшьми сучасного украшського кшо». «Мистецтво» / -К.1969.
30. Герлшгхауз Г. «Кшо - документалюти св^у», /Г. Герлшгхауз . -М . 1986.
21.Теплщ С. «Iсторiя кiно - мистецтва» 1928-1933рр. / С. Теплiц . -М . 1971.
22.Туркш В., А.Ханжонков «Драматурпя кiно». / Ханжонков А. В.Туркш -М.1938. -263 с.
23. Ханжонков А . «Первые годы русской кинематографии» воспоминания. Ханжонков А. -М.1937. -175 с.
24.Коршенко I. «Кшо сторшки юторп»/ ГКоршенко / -К.1970. -227 с.
25. «Крiзь кiнооб'eктив часу»./ Спогади ветерашв украшського кiно/ -К.1970 -
297 с.
26.Говдя П. «Украшське радянське образотворче мистецтво»/ нарис . П. Говдя / -К.1958.
27.Iсторiя украшського радянського кшо 1917- 1930: У 3 томах. Т1/ (Ред.Н.М.Рожков ) Вид. Наукова думка, К.,1986.
28. Iсторiя украшського радянського кшо 1930- 1945: У Зтомах. Т2/ (Ред.Н.М.Рожков ) Вид. Наукова думка, К.,1986.
29.Именко А. Кавалерiдзе скульптор/ Именко А. (Ред.А.Г.Пеккер) Вид. Мистецтво, - К.,1967.
Стаття надiйшла до редакцп 15.03.2015
G. P. Sinko
LIFE AND CAREER BY IVAN KAVALERIDZE
Article highlights life and career of famous sculpture, movie director and playright I. Kavaleridze. Analyzed his innovation in sculpture, experiment in the movie, performance delivered in theaters of Ukraine.
The article highlights the achievements of outstanding sculptor and filmmaker Ivan Kavaleridze drama. The article analysis plays and performances in theaters in Ukraine put on dramatic works of the artist.
Creative way Ivana Kavaleridze (1887-1978) it coincided with the time, which requires the development of new approaches and methods for the study, search for new forms of perceiving the world, mastering the material of art whether in the cinema or the sculpture. Historical transformation and transition from realism XIX century allow us to re-evaluate the contribution Ivana Kavaleridze to national and world culture art. This requires new approaches and methods for studying his creative works. I want to stay on contemporary experimental films, sculptures. He use imagery in film art sculptures and combines it with sculpture constitution. Although inherently different art, artist tries to combine, merge into something unique. Master skillfully intertwined in the history of the Ukrainian national cinema and were fruitful in its growth. These experiments have left their mark. Referring to the works of the artist, I want to show the way of its formation and development.
Key words: I. Kavaleridze, creation, movies, sculpture, scenarios, dramaturgy, theater and performance.
