CC BY
19
Трактування юридичноТ вщповщальносл суддiв в УкраТш Interpretation of Legal Liability of Judges in Ukraine
Ярослав Скоромний 1
Yaroslav Skoromnyy
1 Lviv University of Business and Law 99 Kulparkivska Street, Lviv, 79021, Ukraine
DOI: 10.22178/pos.62-16
JEL Classification: K40
Received 20.08.2020 Accepted 26.09.2020 Published online 30.09.2020
Corresponding Author: uan_lviv@ukr.net
© 2020 The Author. This article is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 License
Анотащя. У статт представлено концептуальн засади трактування юридичноТ вiдповiдальностi суддiв в Укран На пiдставi проведених дослщжень виявлено, що положеннями Конституци УкраТни та Закону УкраТни «Про судоустрш i статус суддГв» в УкраТн судова влада покладена на суддiв. Доведено, що суддi у ходi здiйснення правосуддя керуються принципом верховенства права та е незалежними. Базуючись на положеннях законодавства, встановлено, що суддю не можна затримувати та/чи утримувати пщ арештом або пщ вартою до перiоду винесення вироку судом без згоди на те ВищоТ ради правосуддя, за винятком тяжких та особливо тяжких злочишв. З'ясовано, що суддю можна притягнути до вщповщальност за прийняте ним судове ршення, окрГм випадюв вчинення злочину чи дисциплшарного поступку. Визначено, що ключовою особливiстю юридичноТ вщповщальност суддiв виступае безпосередньо негативний характер, який вона несе для правопорушника. При цьому проявом юридичноТ вщповщальност суддiв виступае недостатньо високий рiвень сумлiнного виконання посадових обов'язюв, якi визначенi законодавчими нормами, та низький рiвень самосвiдомостi. З'ясовано, що немае пщстав на виокремлення процесуальноТ вiдповiдальностi як самостiйного виду юридичноТ вщповщальност суддiв, тому що наслщки процесуальноТ дiяльностi суддiв у ходi вирiшення ними судових справ являють собою прояви Тх правовоТ позицГГ та особистого переконання. Встановлено, що суть юридичноТ вщповщальност суддгв нацтена на: 1) сприяння законностi i об'ективностi судового процесу та прийняття на цш основг судового ршення вгдповгдно до законодавчих норм; 2) створення цшюноТ правовоТ свгдомостг у суддгв суддгвського корпусу; 3) недопущення правопорушень, якГ вчиняються та можуть бути вчиненГ суддями; 4) забезпечення високого рГвня незалежностГ суддГв; 5) посилення авторитетностГ суду та пщвищення рГвня громадян до суду; б) люстрацГю суддГвського корпусу в рамках визначених законодавством положень, згщно якоТ склад суддГвського корпусу буде наповнений тльки справедливими та вГдданими своТй справГ суддями.
Ключовi слова: юридична вщповщальнють; судочинство; правосуддя; судовий процес; законодавство; суд; суддя.
Abstract. The article presents the conceptual principles of interpretation of the legal liability of judges in Ukraine. Based on the conducted research, it has been revealed that by the provisions of the Constitution of Ukraine and the Law of Ukraine "On the Judicial System and the Status of Judges" judicial power in Ukraine is entrusted to judges. It has been proven that judges are guided by the superiority of law and are independent in administering justice. Based on the provisions of the law, it has been established that without the consent of the Supreme Council of Justice a judge cannot be taken and kept under arrest until the moment when the court passes the corresponding sentence, except for serious and extremely serious crimes. It has been established that a judge can be prosecuted for a court decision, except in cases of a crime or disciplinary action. It is determined that the key feature of the legal responsibility of judges is the directly negative nature which it bears for the offender. At the same time, the insufficiently high level of conscientious performance of official duties, which are defined by legal norms,
and the low level of self-awareness are considered to be the manifestation of the legal responsibility of judges. It has been found out that there is no reason to distinguish procedural responsibility as an independent type of legal responsibility of judges because the consequences of procedural activities of judges in resolving court cases are manifestations of their legal position and personal convictions. It is established that the essence of the legal responsibility of judges is aimed at 1) promoting the legality and objectivity of the trial and making a court decision on this basis by the law; 2) creation of a holistic legal consciousness of judges of the judicature; 3) prevention of offenses that are committed and may be committed by judges; 4) ensuring a high level of independence of judges; 5) strengthening the authority of the court and raising the level of citizens to the court; 6) lustration of the judicature within the framework of the provisions defined by the law, according to which the judicature will include only fair and dedicated judges.
Keywords: legal responsibility; justice; judicial process; legislation; court; judge.
ВСТУП
На сьогодш проблема сутносп юридично! вщповщальност суддiв в Укра!ш е одшею iз найбыьш актуальних у судовш практищ. Ок-рiм того, виршення ще! проблеми вимагае проведення комплексного реформування судово! плки державно! влади з щллю пщви-щення ефективносп професшно! дiяльностi судово! системи Укра!ни. При чому у ходi реформування першочергово слщ звернути увагу на удосконалення механiзмiв притяг-нення до юридично! вщповщальносп суддiв.
Вщповщно до законодавчих змш, представ-лених у Конституцп Укра!ни [1], Укра!на на даний час перебувае на етат штеграцп у ев-ропейський економiчний проспр. Для нейт-ралiзацп перешкод цьому процесу слiд дос-конало змшити судову систему та подолати уа проблеми, що передують таким змшам. Зокрема насамперед це стосуеться удосконалення засобiв притягнення суддiв до юридично! вщповщальносп за порушення суддiвсь-ко! дисциплiни та прояви корупцп у рамках неправомiрного використання посадового становища. Не менш важливе значення в контекстi реформування судово! системи вь дiграе рiвень довiри суспiльства (громадян) до дiяльностi суддiв та суду i здiйснення ними справедливого та незалежного судочинс-тва.
Також слщ вщзначити, що сучасний процес притягнення до юридично! вщповщальносп суддiв не е чiтко та комплексно розробленим. З огляду на те, удосконалення потребують не тыьки теоретичш засади притягнення до юридично! вщповщальносп суддiв, але i практичний аспект iз використання на цш основi удосконалених та водночас ефектив-них пiдходiв.
Аналiз останнiх дослщжень i публiкацiй свiд-чить про те, що проблематикою юридично! вiдповiдальностi суд^в в Укра!ни займались багато науковщв та практикiв-юристiв, зокрема це: Б. Т. Базилев [2], Л. В. Белая [3], Л. е. Виноградова [4], О. В. Гончаренко [5, 6], О. Е. Лейст [7], Ю. А. Мелiхова [8], О. М. Овчаренко [9], Н. Н. Черногор [10].
О^м того, у ходi вивчення ключових аспек-^в юридично! вiдповiдальностi суддiв в Укра-!ш розглянуто положення Конституцп Укра!-ни [1] та Закону Укра!ни «Про судоустрiй i статус суддiв» [11].
Проведений аналiз вищезазначених джерел дозволяе зауважити, що проблематика безпо-середнього змiсту юридично! вщповщальносп суддiв в Укра!ш е не до юнця дослiджена та вимагае впровадження на цш основi бiльш комплексного та rрунтовнiшого пщходу до вивчення концептуальних засад юридично! вiдповiдальностi суддiв.
Метою статтi е представлення концептуа-льних засад трактування юридично! вщповь дальностi суддiв в Укра!ш.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ
Згщно iз положеннями Конституцп Укра!ни [1] та Закону Укра!ни «Про судоустрш i статус суддiв» [11] в Укра!ш судова влада покладена на судов.
Так, вiдповiдно до положень статт 127 Конституцп Укра!ни [1], правосуддя в Укра!ш здшснюють суддi.
Окрiм того, суддi у ходi здiйснення правосуд-дя керуються принципом верховенства права та е незалежними (стаття 129 Конституцп Укра!ни [1]).
Статтею 48 «Незалежшсть суддЬ> Закону Ук-ра!ни «Про судоустрш i статус суддiв» [11] за-значаеться, що суддi, здшснюючи правосуддя, повиннi базуватися на положеннях Консти-туцп Укра!ни, а також на положеннях закошв Укра!ни.
При цьому слщ вiдмiтити, що на сьогодш у законодавчих актах Укра!ни немае чггкого визначення змiсту поняття «юридична вщ-повiдальнiсть», зокрема, яка накладаеться на суадв.
З огляду на те, для досягнення мети, визна-чено! у науковш статтi, слiд у першу чергу ро-зкрити змiст поняття «юридична вщповща-льнiсть».
На основi зазначеного вище, дослiдження за-свiдчили, що О. Е. Лейст пропонуе пщ понят-тям «юридична вiдповiдальнiсть» розумгги процес застосування та реалiзацi! санкцп до винно! особи внаслiдок здшснення нею пра-вопорушення (правопорушень) [7, с. 85].
У джерелi [2, с. 437] юридична вщповщальшсть трактуеться як один iз видiв сощально! вiдповiдальностi, в основу яко! покладено застосування санкцiй, яю визначенi законом та повиннi забезпечуватися державою у приму-совому порядку, проти правопорушниюв (зокрема проти юридичних та фiзичних осiб).
Дослщження доводять, що досить часто нау-ковцi та практики-юристи юридичну вщповь дальнiсть пов'язують iз вiдповiдальнiстю за протиправну поведшку та за вчинення правопорушень, за яю накладаеться покарання.
Виходячи iз ретроспективного напрямку ро-зумiння юридично! вiдповiдальностi, то вва-жаеться, що юридична вщповщальшсть з одного боку вщображае свiдоме розумiння особою наслщюв за вчинення правопорушення, а з шшого - характеризуе особливостi та спе-цифiку застосування заходiв державного примусу до правопорушниюв за вчинеш ними правопорушення, внаслщок чого вони по-збавляються як особиспсних, так i майнових благ [12, с. 17-18].
У науковому дослщженш «Юридична вщпо-вiдальнiсть суддiв загальних судДв Укра!ни» Л. е. Виноградово! юридична вщповщаль-нiсть трактуеться у двох аспектах: з одше! сторони юридична вщповщальшсть визнача-еться як негативна вщповщальшсть, а з шшо! - як позитивна вщповщальшсть [4, с. 35].
При цьому юридична вщповщальшсть висту-пае як результат за вчинення негативного явища та проявляеться через реакцш держа-ви на правопорушення. Що стосуеться позитивно! сторони юридично! вщповщальносп, то вона виступае результатом свiдомого ба-чення особи вчинених нею вчинюв чи дiяль-ностi (бездiяльностi) [10, с. 6-7].
Тут також дощльно погодитися iз позицiею, представленою у джерелi [5], вiдповiдно до яко! юридичну вщповщальшсть не слщ вва-жати позитивною та не треба вщносити до позитивного явища. Як приклад, вщповщальшсть виникае за порушення сощальних норм, що аж шяк не може бути позитивним явищем [5, с. 90].
Позитивна риса юридично! вщповщальносп характеризуе ситуащю, за яко! не вщбуваеть-ся правопорушень сощальних норм i тому шхто не вщповщае ш перед ким. Тобто за та-ко! ситуацп не виникае нiяких негативних явищ, що у кiнцевому випадку можуть приз-вести до позбавлення матерiального чи морального блага правопорушника. Що стосуеться негативно! риси юридично! вщповщальносп, яка зазвичай найчаспше проявляеться, то тут присутнш немислимий характер правопорушення, осюльки правовими нормами ч^ко визначено те, хто, за яю дiяння (правопорушення) i перед ким притягаеться до юридично! вщповщальносп [12, с. 108].
З огляду на те, слщ зауважити, що юридична вщповщальшсть як позитивне явище та юридична вщповщальшсть як негативне явище це рiзнозначнi поняття, яю мають рiз-не тлумачення. Позитивне явище юридично! вщповщальност вщображае звертання до внутршнього бачення особи та до того, як вона ощнюе свою поведшку, яка призвела до такого вчинку [9, с. 41].
Враховуючи вищенаведене, варто зауважити, що юридична вщповщальшсть як негативне явище найбыьш точно окреслюе свою сут-шсть.
Тому, опираючись на тлумачення юридично! вщповщальносп як негативного явища, слщ виокремити таю особливосп цього поняття [12, с. 16-17]:
1) юридична вщповщальшсть визначаеться на засадах правових норм, визначених зако-нодавством;
2) характерним елементом притягнення пра-вопорушника до юридично! вщповщальносп виступае державний примус;
3) у ходi притягнення правопорушника до юридично! вiдповiдальностi на нього покла-даеться новий обов'язок;
4) накладення юридично! вщповщальносп на правопорушника здшснюють спещально уповноваженi державнi органи;
5) юридична вiдповiдальнiсть виступае формою реалiзащi' правових санкцiй, визначених законодавством, для покарання правопоруш-ника за вчинене ними правопорушення;
6) притягнення правопорушника до юридично! вщповщальносп проводиться у процесу-альнш формi;
7) юридична вiдповiдальнiсть наступае вна-слiдок скоення правопорушником дiяння, яке суперечить закону.
Базуючись на зазначених особливостях юридично! вщповщальносп, пщ нею слщ розумь ти ч^ко окресленi правовi норми, яю реаль зуються у правових вщносинах уповноваже-ними на те державними органами (держав-ними суб'ектами) у процесуальному процес через застосування заходiв державного примусу до правопорушника (особи, яка вчинила правопорушення), внаслщок чого на не! на-кладаеться обов'язок обмеження особистого, оргашзацшного чи майнового благ [13, с. 375].
Стосовно юридично! вщповщальносп суддь то виходячи iз дослiджень Л. 6. Виноградово!, юридичну вiдповiдальнiсть суддi слщ трак-тувати як здатнiсть суддi об'ективно ощню-вати власнi дп, своечасно звiтувати перед су-ддiвським корпусом, квалiфiкацiйною комкь ею та Вищою радою правосуддя за власш дь яння, в основi яких лежать результати вико-нання посадових обов'язюв, дотримання правових норм у ходi винесення судових ршень, внаслiдок чого на не! у випадку доведення вини накладаються санкцп за недодержання правових норм, визначених законодавством [4, с. 23].
У [4, с. 16] поняття юридично! вщповщальносп суддiв розглядаеться також як обумовле-не ставлення суддiв до результат виконан-ня сво!х професiйних обов'язкiв, в основу яких покладено вчинення правосуддя. Таке трактування юридично! вщповщальносп су-
ддiв вiдображае розумiння юридично! вщповщальносп як позитивного явища. Водночас юридичною вщповщальшстю суддiв перед-бачено накладення заходiв державного примусу на суддiв, внаслiдок вчинення ними по-рушень правових норм, якi проявляються в накладенш на суддiв обмежень чи у випадку здшснення ними правопорушень - накла-деннi на них додаткових обтяжень.
О^м того, юридичну вщповщальшсть суд-дiв часто визначають як морально-правовий рiвень, на основi впливу якого зароджуеться сумлшшсть використання права та виконан-ня обов'язюв, пов'язаних iз здiйсненням правосуддя, вщповщно до норм законодавства [4, с. 18].
При цьому варто зазначити, що таю трактування юридично! вщповщальносп суддiв, яю представлен вище, мiстять у собi поеднання юридично! вiдповiдальностi як позитивного явища та юридично! вщповщальносп як негативного явища. Разом з тим, трактування юридично! вщповщальносп суддiв розкрива-еться через процес здшснення правосуддя суддею.
Однак, дослщження засвщчують, що трактування юридично! вщповщальносп як позитивного явища та юридично! вщповщальнос-т як негативного явища вказуе на не до юнця розкритий змкт цього поняття. Осюльки змiст юридично! вiдповiдальностi суддiв першочергово повинен базуватися на право-вiй доктринi визначення цього поняття у по-ложеннях чинного законодавства, якими за-крiплена юридична вщповщальшсть суддiв за вчинення ними правопорушень.
Окрiм того, виходячи iз iнформацГi, подано! у джерелi [4], юридична вщповщальшсть суд-дiв мае таю особливосп:
1) державно-правове спрямування, яке у бь льшостi випадюв носить характер конститу-цшно! вщповщальносп;
2) подiляеться на ретроспективну (негатив-ну) юридичну вiдповiдальнiсть та позитивну юридичну вщповщальшсть, притягнення до яко! ставить висою вимоги до суддiв;
3) iндивiдуальнiсть процесу притягнення су-ддiв до вiдповiдальностi, базуючись при цьому на правовому статус суддiв;
4) порушення суддями моральних норм та приписiв життедiяльностi громадян.
Вщповщно до статт 126 Конституцп Украши [1] суддю не можна затримувати та/чи утри-мувати пщ арештом або пщ вартою до перю-ду винесення вироку судом без згоди на те Вищо! ради правосуддя. Однак кнують випа-дки, коли суддю можна затримувати, зокрема на час вчинення ним тяжкого чи особливо тяжкого злочину чи тсля вчинення ним тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Суддю також можна притягнути до вщповь дальност за прийняте ним судове ршення, о^м випадюв вчинення злочину чи дисцип-лiнаpнoгo поступку [1]. Такi особливосп при-тягнення суддi до вщповщальносп також ви-значeнi п. 1 статп 49 «Недоторканшсть та iмунiтeт суддЬ Закону Украши «Про судоустрш i статус суддiв» [11].
О^м того, п. 2. статп 49 Закону Украши «Про судоустрш i статус суддiв» [11] зазначе-но, що якщо суддю затримано на oснoвi винесення йому пщозри за вчинення ним дiяння, за яке установлена адмiнiстpативна або кри-мiнальна вiдпoвiдальнiсть, то його мае бути звыьнено пiсля того, якщо встановлено його особу. Однак законодавством визначеш ви-падки, коли суддю не звыьняють з-пiд ареш-ту чи з-пiд варти, зокрема тодь коли:
- Вища рада правосуддя дала згоду (ршення) на затримання судд^
- вiдбулoся вчинення суддею тяжкого чи особливо тяжкого злочину;
- необхщно попередити наслiдки вчинення суддею злочину;
- необхщно запоб^ти знешкодженню дoказiв, якi вказують на вчинення суддею злочину.
Суддя також притягаеться до дисциплшарно! вщповщальносп за несвоечасне подання чи неподання ним декларацп родинних зв'язюв чи подання у декларацп свщомо нeдoстoвip-но! шформацп (п. 6 статтi 61 «Декларащя родинних зв'язкiв суддi» Закону Украши «Про судоустрш i статус суддiв» [11]).
Разом з тим, особливосп притягнення суддiв до дисциплшарно! вщповщальносп регулю-ються положеннями Роздыу VI «Дисциплша-рна вiдпoвiдальнiсть суддЬ> Закону Украши «Про судoустpiй i статус суддiв» [11].
Так, згщно статтi 106 «Пiдстави дисциплшарно! вiдпoвiдальнoстi суддi» Закону Украши «Про судоустрш i статус суддiв» [11] суддю притягаеться до дисциплшарно'1 вщповща-
льносп у порядку дисциплшарного прова-дження, базуючись при цьому на таких засадах:
- правопорушення вчинено умисно чи внасль док недбалога;
- затягування суддею винесення судового рь шення чи невжиття заходiв суддею стосовно розгляду справи, заяви чи скарги в обумов-ленi на це строки;
- виконання посадових обов'язюв суддею таким чином, який аж шяк не базуються на принципах мораль непщкупносп, чесносп, правильного способу життя, суд^всько! ети-ки;
- допущення суддею грубо! недбалосп уна-слiдок ухвалення судового рiшення, якими порушуються права та основоположш свобо-ди людини;
- висвгглення таемницi, яка охороняеться на законних пщставах, зокрема шформацп про особливосп закритого судового засщання чи таемницi нарадчо! кiмнати;
- недоведення до вщома Генерального прокурора та Вищо! ради правосуддя про випад-ки втручання в судовий процес;
- несвоечасне повщомлення чи не повщом-лення Ради суддiв Укра!ни про конфлiкт, який виник мiж суддями у ходi здiйснення ними правосуддя;
- втручання у судовий процес шших суддiв;
- несвоечасне подання чи неподання декларацп вщповщно до порядку, визначеного за-конодавством;
- зазначення у декларацп неправдивих ведомостей чи умисне не зазначення вщомостей, яю потрiбно зазначити суддею вщповщно до положень законодавства;
- недопущення здшснювати суддею недобро-чесну поведшку, зокрема необГрунтоваш ви-трати, яю значно перевищують доходи суддi чи члешв його ам'! i е при цьому не задекла-рованими у декларацп;
- надання недостовiрноi шформацп чи нена-дання шформацп суддею на законну вимогу члена (члешв) Вищо! ради правосуддя та/чи на вимогу члена (члешв) Вищо! квалiфiка-цшно! комга! суддiв Укра!ни;
- непроходження суддею курсiв пщвищення квалiфiкацi! у Нацiональнiй школi суддiв Ук-
раши згщно направлень, яю визначаються державним органом, на якого покладена фу-нкцiя здшснювати дисциплiнарне прова-дження стосовно суддiв;
- внаслiдок визнання винним суддi у вчинен-нi ним корупцшного правопорушення чи правопорушення, якi визначеш законодавст-вом про корупцiю.
Водночас, виходячи i3 дослiджень Л. 6. Вино-градово'', юридична вiдповiдальнiсть суддiв мiстить у сво'й структурi таю види вщповща-льностi, до яких притягаються суддi у ходi та/чи шсля здiйснення ними правопорушення (злочину) [4]:
1) дисциплiнарна вщповщальшсть суддiв (визначаеться на основi положень Закону Ук-ра'ни «Про судоустрш i статус суддiв»;
2) цивыьно-правова вiдповiдальнiсть суддiв (визначаеться положеннями Конституцп Ук-ра'ни);
3) кримiнально-правова вщповщальшсть су-ддiв (визначаеться на основi норм кримша-льного законодавства Укра'ни);
4) адмiнiстративно-правова вiдповiдальнiсть суддiв (визначаеться на основi норм адмшс-тративного законодавства Укра'ни).
Притягнення суддiв до цивыьно-правово' вiдповiдальностi вказуе на майновий характер правопорушення, у ходi якого виникае небезпека порушення захисту майнових прав юридичних та фiзичних осiб [4].
Розглядаючи особливостi притягнення суд-дiв до кримшально-правово'' вщповщальнос-тi, слiд вiдмiтити, що в основi цього процесу лежить гаран^я незалежностi та недоторка-ностi суддiв [4].
Що стосуеться притягнення правопорушни-кiв до адмшктративно'' вiдповiдальностi, то згщно положень законодавства, яким регу-люються особливостi адмiнiстративних пра-вопорушень, недоцiльно використовувати загальний процес притягнення до адмшст-ративно'' вiдповiдальностi оаб, якi мають спецiальний правовий статус. Проте вщпо-вiдно до положень адмшктративного законодавства суддi можуть притягатися до адмь шстративно' вщповщальносп [4].
Таким чином, виходячи iз зазначеного вище, аналiзувати юридичну вщповщальшсть суд-дiв можна на основi норм права та, виходячи
iз правових вiдносин, у напрямку цШсно' правово' процедури. При цьому накладати юридичну вщповщальшсть на суддiв можуть спещально уповноваженi державнi органи за рахунок використання спещальних засобiв державного примусу.
З'ясовано, що правопорушення суддi чинять як у ходi виконання сво'х посадових обов'язкiв, так i поза рамками здiйснення су-ддiвських функцiй. Внаслiдок таких дiй, на суддiв покладаеться обов'язок майнового, особистого чи оргашзацшного характеру, особливостi та стутнь виконання якого визначаються на основi санкцiй правових норм.
Поряд з тим, на особливу увагу заслуговуе ро-зкриття змкту юридично'' вiдповiдальностi суддiв, базуючись при цьому на особливостях правово' системи Укра'ни.
1з цього контексту випливае, що суддя, ви-ступаючи представником судово' влади, здш-снюе функцш судочинства, основний змiст яко' полягае у виршенш конфлiктних ситуа-цш мiж громадянами, забезпечуючи при цьо-му дотримання принципу верховенства права, принципу справедливость захисту прав i свобод громадян, конституцшного порядку i суспiльних вiдносин [9, с. 212].
З огляду на те, суддi та судова влада висту-пають дiевим механiзмом забезпечення ста-бiльностi у суспiльствi. Окрiм того, судова влада вступае гарантом Конституцп Укра'ни [8, с. 3].
Вивчення судово' практики дае пiдстави вщ-мiтити, що на сьогоднi часто виникають ви-падки, коли суддь здiйснюючи правопорушення, пiдривають авторитет судово' влади та становлять пщ сумшв сво' посадовi обов'язки [9, с. 17]. Зокрема на засадах вини-кнення таких ситуацш суддiв притягаеться до юридично'' вiдповiдальностi.
У загальному значенш юридична вщповщальшсть суддiв, так само як i права суддiв, ха-рактеризуеться тим, що наявшсть вщповща-льностi за вчинення злочину спонукае до думки, чи варто цей злочин вчиняти. У такому контекст юридична вщповщальшсть висту-пае шструментом попередження злочину та спонукае суддiв не вчиняти правопорушень [3, с. 3].
У ходi зазначеного слщ вiдмiтити, що юридична вщповщальшсть суддiв виступае елемен-
том правового статусу. Незворотшсть притя-гнення суддi до юридично!' вщповщальшсть виступае одним iз ефективних захoдiв до-тримання законносп у судoвiй гiлцi влади, однак при тому характеризуе незалежшсть суддiвськoгo корпусу та гарантуе незалежшсть суддi вiдпoвiднo до правого статусу су-ддi, визначеного у законодавсга [6, с. 31].
ВИСНОВКИ
Результати опрацювання лггературних дже-рел дозволяють представити концептуальш засади трактування юридично! вщповщальносп суддiв в Укра!ш. На пiдставi проведених дoслiджeнь виявлено, що положеннями Конституцп' Украши [1] та Закону Украши «Про судоустрш i статус суддiв» [11] в Укра!ш су-дова влада покладена на суддiв. Доведено, що суддi у хoдi здiйснeння правосуддя керуються принципом верховенства права та е незалеж-ними.
Базуючись на положеннях законодавства, встановлено, що суддю не можна затримувати та/чи утримувати пщ арештом або пщ ва-ртою до перюду винесення вироку судом без згоди на те Вищо! ради правосуддя, за винят-ком тяжких та особливо тяжких злочишв. З'ясовано, що суддю можна притягнути до вщповщальносп за прийняте ним судове pi-шення, о^м випадкiв вчинення злочину чи дисциплшарного поступку.
Визначено, що ключовою особливктю юридично! вщповщальносп суддiв виступае без-посередньо негативний характер, який вона
несе для правопорушника. При цьому про-явом юридично! вщповщальносп суддiв виступае недостатньо високий рiвень сумлшно-го виконання посадових обов'язюв, яю ви-значенi законодавчими нормами, та низький рiвень самосвiдомостi.
З'ясовано, що немае пщстав на виокремлення процесуально! вiдповiдальностi як самостш-ного виду юридично! вщповщальносп суддiв, тому що наслщки процесуально! дiяльностi суддiв у ходi вирiшення ними судових справ являють собою прояви !х правово! позицп та особистого переконання.
Встановлено, що суть юридично! вщповщальносп суддiв нацiлена на [14]:
1) сприяння законной i об'ективносп судового процесу та прийняття на цш основi судового ршення вiдповiдно до законодавчих норм;
2) створення цШсно! правово! свiдомостi у суддiв суддiвського корпусу;
3) недопущення правопорушень, яю вчиня-ються та можуть бути вчиненi суддями;
4) забезпечення високого рiвня незалежностi судов;
5) посилення авторитетностi суду та рiвня громадян до суду;
6) люстрацiю суддiвського корпусу в рамках визначених законодавством положень, згщно яко! склад суддiвського корпусу буде напов-нений тiльки справедливими та вщданими сво!й справi суддями.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ / REFERENCES
1. Konstytutsiia Ukrainy [The Constitution of Ukraine] (Ukraine), 28 June 1996. Retrieved August 1,
2020, from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 (in Ukrainian)
[Конститущя Украши (Украша), 28 червня 1996 р. Актуально на 01.08.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80].
2. Bazilev. B. T. (1985). Yuridicheskaya otvetstvennost: Teoreticheskiye voprosy [Legal responsibility:
Theoretical questions]. Krasnoyarsk: Izdatelstvo Krasnoyarskogo universiteta (in Russian) [Базилев, Б. Т. (1985). Юридическая ответственность: Теоретические вопросы. Красноярск: Издательство Красноярского университета].
3. Bielaia, L. V. (2009). Udoskonalennia instytutuyurydychnoi vidpovidalnostiyak faktor formuvannia
demokratychnoi, sotsialnoi, pravovoi derzhavy [Improving the institution of legal responsibility as a factor in the formation of a democratic, social, legal state] (Doctoral dissertation). Kyiv (in Ukrainian)
[Белая, Л. В. (2009). Удосконалення тституту юридично1'в1дпов1дальност{як фактор
формування демократичноï, сощалъног, правовог держави (Кандидатська дисертащя). Кшв].
4. Vynohradova, L. Ye. (2004). Yurydychna vidpovidalnistsuddivzahalnykh sudiv Ukrainy [Legal
responsibility of judges of general courts of Ukraine] (Doctoral dissertation). Odesa (in Ukrainian)
[Виноградова, Л. 6. (2004). Юридична eidnoeidaAbrncmb cyddie загалъних cydie Украгни (Кандидатська дисертащя). Одеса].
5. Honcharenko, O. V. (2011). Aktualni pytannia prytiahnennia suddiv do vidpovidalnosti (chastyna
persha) [Current issues of bringing judges to justice (part one)]. Visnyk Vyshchoi rady yustytsii, 1(5), 77-92 (in Ukrainian)
[Гончаренко, О. В. (2011). Актуальш питання притягнення суддiв до вщповщальност (частина перша). ВкникВищог ради юстищ, 1(5), 77-92].
6. Honcharenko, O. V. (2011). Aktualni pytannia prytiahnennia suddiv do yurydychnoi vidpovidalnosti
(chastyna druha) [Current issues of bringing judges to justice (part two)]. Visnyk Vyshchoi rady yustytsii, 2(6), 19-33 (in Ukrainian)
[Гончаренко, О. В. (2011). Актуальш питання притягнення суддiв до юридично'1 вщповщальносп (частина друга). ВкникВищог ради юстищ, 2(6), 19-33].
7. Leyst, O. E. (1962). Sanktsii vsovetskom prave [Sanctions in Soviet law]. Moscow: Gosyurizdat (in
Russian)
[Лейст, О. Э. (1962). Санкции в советском праве. Москва: Госюриздат].
8. Melikhova, Yu. A. (2013). Moralno-profesiina kultura suddiyakfilosofsko-pravova problema [Moral
and professional culture of a judge as a philosophical and legal problem] (Doctoral dissertation). Kharkiv (in Ukrainian)
[Мелiхова, Ю. А. (2013). Моралъно-професшна культура cyддiяк флософсъко-правова проблема (Кандидатська дисертащя). Харюв].
9. Ovcharenko, O. M. (2014). Yurydychna vidpovidalnist suddi: teoretyko-prykladne doslidzhennia [Legal
responsibility of a judge: theoretical and applied research]. Kharkiv: Pravo (in Ukrainian) [Овчаренко, О. М. (2014). Юридична вiдnовiдалънicтъ судди теоретико-прикладне до^дження. Харюв: Право].
10. Chernogor, N. N. (2006). Yuridicheskaya otvetstvennost organov i dolzhnostnykh lits mestnogo
samoupravleniya (teoretiko-pravovyye problemy) [Legal responsibility of local government bodies and officials (theoretical and legal problems)]. Moscow: Yurisprudentsiya (in Russian) [Черногор, Н. Н. (2006). Юридическая ответственностъ органов и должностных лиц местного самоуправления (теоретико-правовые проблемы). Москва: Юриспруденция].
11. Pro sudoustrii i status suddiv [On the Judiciary and Status of Judges] (Ukraine), 02.06.2016, No
1402-VIII. Retrieved October 30, 2019, from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n1589 (in Ukrainian)
[Про судоустрш i статус суддiв (Украша), 02.06.2016, № 1402-VIII. Актуально на 30.10.2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n1589].
12. Baulin, Yu. V. (Ed.). (2013). Yurydychna vidpovidalnist: problemy vykliuchennia ta zvilnennia [Legal
liability: problems of exclusion and dismissal]. Donetsk: Kalmius (in Ukrainian) [Баулш, Ю. В. (Ред.). (2013). Юридична вiдnовiдалънicтъ: проблеми виключення та звлънення. Донецьк: Кальмiус].
13. Tsvik, M. V., & Petryshyn, O. V. (Eds.). (2010). Zahalna teoriia derzhavy i prava [General theory of
state and law]. Kharkiv: Pravo (in Ukrainian)
[Цвж, М. В., & Петришин, О. В. (Ред.). (2010). Загалъна теорiя держави i права. Харюв: Право].
14. Melekh, L. V. (2018). Traktuvannia yurydychnoi vidpovidalnosti suddiv v Ukraini [Interpretation of
legal liability of judges in Ukraine] . Naukovyi visnyk Lvivskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav. Seriiayurydychna, 3, 177-184 (in Ukrainian)
[Мелех, Л. В. (2018). Трактування юридично! вщповщальносп суддiв в Украш. Науковий eicHUKÄbeiecbKozo державногоутверситету внутршшх справ. CepiR юридична, 3,177184].
