CC BY
50
дами (бузина чорна, робшГя звичайна), збiднений видовий склад хвойних по-рiд, вщсутшсть декоративно-квiтучих та декоративно-листяних кущiв, неза-довiльний стан клумб i недостатня 'х кiлькiсть, висока забур,яненiсть газонного вкриття, порушення iсторичниx паркових композицш.
З метою збагачення видового складу та шдвищення його декоратив-них властивостей пропонуемо введення декоративно-квГтучих i декоративно-листяних дерев та кушдв, таких як магнолiя кобус, лжвщамбр смолоносний, айва, платан захщний, тис ягiдний, тюльпанне дерево, дейщя шорстка, керiя японська, золотий дощ та шшь Доцiльним буде встановлення лав, лixтарiв та малих архГтектурних форм для створення умов вщпочинку мешканцiв.
Л1тература
1. Замки та храми Украши. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.castels. com.ua/galicia.html.
2. Заповщш територи Львiвшини / С.М. Стойко, Б.М. Матолич, 1.Л. Шемелинець та in. - ЛьвГв : Вид-во ЗУКЦ, 2008. - 128 с.
3. 1стор1я мют i сш Украшсько'' РСР. ЛьвГвська область. - К. : Гол. ред. Украшсько'' ра-дянсько'' енциклопедГ' АН УРСР, 1968. - 980 с.
4. Лаба В. 1сторГя села Пустомити вщ найдавнiшиx часiв до 1939 року / В. Лаба. - ЛьвГв, 2001. - 40 с.
5. Roman Aftanazy Materialy do dziejow rezydencji: tom VIIA; pod redakcja Andrzeja J. Ba-ranowskiego. - Warszawa, 1990. - P. 23-28.
Денисова Г.В. Дворцовый парк г. Пустомыты - прошлое и настоящее
Исследована история создания и современное состояние дворцово-паркового комплекса, на основании данных инвентаризации сделана опись видовой структуры, проведена оценка насаждений и благоустройства.
Ключевые слова: дворцово-парковый комплекс, насаждения, видовая структура.
Denysova G.V. Palace park in Pustomyty - past and present
The history of foundation and present condition of the palace and park complex has been studied. Based on the inventory data. The species structure has been described. The plantations and public welfare has been evaluated.
Keywords: palace-park complex, plantations, species structure.
УДК 630*431:630*11 Доц. А.Д. Кузик, канд. фiз.-мат. наук -
Львiвський ДУ БЖД
ТИПИ Л1СУ ТА IX ПОЖЕЖНА НЕБЕЗПЕКА
Розглянуто вплив особливостей рГзних титв люу вщповщно до люотиполопч-но'' класифшацп Алексеева-Погребняка та клГматотв на ix пожежну небезпеку. Ак-центовано увагу на таю особливосп титв, яю формують сприятливГ умови для ви-никнення пожежТ та ii поширення: впливають на просторове розташування компо-нентГв люу як горючого матерiалу та процеси його висушування. Такий тдхщ забез-печуе можливГсть застосування даних лГсового кадастру для визначення пожежно'' небезпеки лГсГв за 'х типами.
Ключов1 слова: типи люу, лiсотипологiчна класифiкацiя, природна пожежна небезпека.
Дослщження у галузГ пожежно'' безпеки лГсГв потребують знань про лiсове середовище, у якому може виникати та поширюватися лГсова пожежа.
Це середовище е складним для детального опису через значну кшьюсть компонента та внутрiшнiх i зовнiшнiх факторiв впливу на них, зумовлених геог-рафiчним розташуванням, клiматом, погодними умовами, тощо, а також дь яльшстю людини. Зовнiшнi впливи характеризуються перюдичшстю, зумов-леною добовим та рiчним циклами, та випадковiстю, що е наслщком неодно-рiдностi середовища та його окремих складових. Тому навггь поруч розташо-ванi дiлянки люу можуть характеризуватися рiзною пожежною небезпекою. Дослiдження пожежонебезпечного стану на рiвнi окремих дерев з урахуван-ням !х просторового взаемного розмiщення, вiку та особливостей структури е трудомютким та потребуе поеднання польових методiв дослiджень, методiв дистанцiйного зондування Землi та монiторингу погодних умов, а тому при-датне для реашзаци на невеликих дiлянках лiсу.
В Укрш'ш та в iнших державах св^у застосовують рiзноманiтнi систе-ми визначення пожежно! небезпеки лiсiв на рiвнi лiсового масиву. На тепе-рiшнiй час в УкраАт, у Роси та деяких iнших кра!нах колишнього СРСР вико-ристовують шкалу природно! пожежно! небезпеки 1.С. Мелехова [1] i шкалу пожежно! небезпеки за умовами погоди В.Г. Несторова [2]. У Канадi та низщ кра!н свiту використовують Канадську систему прогнозування люових по-жеж [3], а в США - Нащональну систему пожежно! небезпеки лiсiв [4]. Щ системи базуються на загальнш шформаци про лiс та даних метеоролопчних спостережень. Визначена за такими системами пожежна небезпека мае за-гальний характер та не враховуе ф^оценотичних та мiкроклiматичних особливостей люу.
У Роси значного поширення набули методи визначення горимостi ль сiв, якi базуються на статистичному аналiзi даних про пожежi [5]. Але вони потребують значного обсягу даних, отриманих протягом багаторiчних спостережень за пожежами. У випадку малих обсяпв вибiрок статистичний аналiз не завжди дае задовiльнi результати. Тому для ощнювання пожежно! небезпеки лiсiв потрiбно застосовувати iншi пiдходи, якi базуються на еколопчних та лiсiвничих принципах.
Основою ведення люового господарства е класифiкацiя лiсiв. Найпо-ширенiшими е лiсотипологiчна класифжащя Алексеева-Погребняка на основi родючостi та зволоження грунлв i класифiкацiя за кшматом Воробйова [6-9]. У Роси широко застосовують типолопчну класифiкацiю В.М. Сукачова [10]. Знання тишв люу забезпечують працiвнику лiсового господарства здатшсть орiентування у складнiй та багатограннш лiсовiй обстановцi, зводячи И до струнко! та зрозумшо! природно! системи розумшня всiх рослинних угрупо-вань та !х взаемоди з середовищем - грунтами та клiматом [7]. Для врахуван-ня трофностi та вологост мiсць зростання застосовують поняття едатошв, якi визначають за допомогою едафiчноl сiтки Алексеева-Погребняка або И моди-фiкацiй. З метою урахування кшматичних показникiв - температури пов^я та опадiв - використовують киматопи за сiткою клiматопiв. Дослiдники дос-лiдили та описали лiси рiзних типiв. Вiдомi також спроби застосування типо-логiчного пiдходу до визначення пожежно! небезпеки лiсiв. 1.С. Мелехов в [1] описав пожежну небезпеку на основi люотиполопчно! класифжаци В.М. Сукачова. В [11] наведено таблицю для визначення природно! пожежно!
2. Екологiя довкiлля
79
небезпеки вщповщно до типiв лiсу (за типолопею Алексеева-Погребняка) та 1х вiку. Проте опису чггко! залежностi мiж типами люу та 1х пожежною не-безпекою не виявлено. Тому встановлення тако! залежностi е актуальним зав-данням, вирiшення якого забезпечить можливють застосування даних про ти-пи люу для визначення пожежно! небезпеки.
Метою роботи е аналiз типолопчних особливостей лiсу та 1х впливу на пожежну небезпеку на прикладi Малого Полюся.
Типологiчнi особливостi люу зумовлюють його розвиток залежно вщ родючостi та вологостi трунив. Щ два основнi фактори впливають на пород-ний склад лiсiв, 1х структуру, яруснiсть, наявнiсть трав'яного покриву, яю в поеднаннi з пдролопчними властивостями трунив (вологiстю, стоком, фшьтращею тощо) зумовлюють процеси висушування люово! пiдстилки та iнших наземних люових горючих матерiалiв. Особливiстю кожного типу люу е наявнiсть корiнного типу деревостану та його похщних тишв. Це зумовлюе входження до його складу вщповщних порiд, якi мають рiзнi пожежонебез-печнi властивостi. Тип люу характеризуе не лише його самого, але i територп лук, пасовищ, згарищ та iншi, яю межують з лiсом або виникли на його мiсцi. Надзвичайно позитивним у люовш типологи е те, що тип лiсу залежить вщ географiчного розташування та висоти н.р.м. Проте така залежшсть зумовле-на, насамперед, кшматичними факторами, якi сприяють формуванню трунив та зумовлюють вщповщний породний склад i властивостi лiсiв.
Навiть така вiдносно невелика за площею територiя лiсiв, як Мале По-лiсся характеризуеться рiзноманiттям тишв люу, зумовленим географiчними вiдмiнностями та юторичним розвитком. Наприклад, на територи лише Жов-кiвського лiсгоспу можна зустргги лiси практично всiх тишв (рис.).
Рис. Розподт munie лШв Жовтвського л^оспу за площею (га)
Кожен тип люу мае cboï особливоси, яю впливають на його розвиток та формування пожежонебезпечних умов. Розглянемо спочатку щ особливос-т без урахування клiматопiв, а також без урахування коршних та похщних типiв деревостану.
Cyxi бори (Ai) у Малому Полюс трапляються зрщка та займають не-великi дшянки. Лiси таких типiв характеризуються наявшстю хвойних порiд дерев, зокрема сосни звичайно].', сосни кримськоï та шших ïï видiв. Листяних порiд практично немае. Дерева мають викривлеш стовбури та низько опуще-
т гшки й сучки. Грунти переважно шщаш. Товщина пiдстилки незначна. Трав'яна рослиншсть представлена ксерофiтами. Пiщанi грунти сприяють фшьтраци води та мають низьку волопсть верхнього шару навiть за декшька днiв пiсля опадiв. У зв'язку з цим хвойна шдстилка розкладаеться повiльно (протягом 3-4 роюв). Сухий стан пiдстилки становить небезпеку виникнення пожеж. О^м того, наприюнщ лiта трав'яна рослиннiсть висихае та становить небезпеку виникнення пожеж. За вщсутност трав'яного покриву при займанш пiдстилки пожежа швидко поширюеться нею. Проте незначнi запаси горючого матерiалу в пiдстилцi за вщсутност кущiв та пiдросту зумовлю-ють незначну ширину та висоту смуги полум'я i призводять до обгоряння стовбурiв. Низова пожежа у такому випадку може спричинити пошкодження дерев та !х подальшу загибель. Але за наявност покручених стовбурiв i низь-ко опущених гшок та сучкiв пожежа може перейти на крони, що спричинить масштабну верхову пожежу. Небезпеку становить i трав'яна рослиннiсть у сухому сташ, яка горить iнтенсивнiше, шж пiдстилка та збiльшуе шанси переходу пожежi у верхову. В умовах сухих борiв вiдбуваеться швидке старiння дерев. За вiдсутностi догляду це призводить до виникнення у вщповщному перiодi сухостою та вггровалу, що також погiршуе пожежну безпеку.
Свiжi бори (А2) також мають незначне представлення у Малому Полюс у виглядi чистих соснових деревосташв. За породним складом вони та-кож характеризуються переважанням сосни, проте у них може траплятися береза, зрщка - дуб та ялина. Дерева мають крашу яюсть, шж у сухих борах, бшьшу тривалiсть життя та вггрову стiйкiсть. Грунти пiщанi, з незначним ро-дючим шаром, також характеризуються доброю фiльтрацiею та мають незначну волопсть. Надгрунтовий покрив становлять мохи, а також деяю трав'яш та ягiднi рослини. Свiжi бори характеризуються незначною пошире-нiстю шдлюку, проте, на вiдмiну вiд сухих борiв, наявний пiдрiст сосни. У разi виникнення низово! пожежi, И розвиток буде подiбним до пожеж у сухих борах, але з особливостями, пов'язаними наявшстю мохiв, яю в сухому станi добре горять. Наявшсть хвойного пiдросту може спричинити бшьшу штен-сивнiсть i висоту полум'я пожежi та полегшуе И перехщ у верхову.
Вологi бори (А3) переважають у Полiссi, проте у Малому Полюс трапляються зрщка. Переважаючою породою е сосна, яка мае нижчий бош-тет, шж у свiжих борах, менш довговiчна (вiк - до 100 роюв) та через повер-хневу кореневу систему, зумовлену близьюстю грунтових вод, менш стшка до вiтровалiв. З шших порiд трапляються також ялина i береза. Деревостани переважно розрщжеш, а пiдлiсок - слабко виражений або вщсутнш. Надгрунтовий покрив становлять япдш рослини, мохи та лишайники. Волоп бори мають сприятливi умови для розвитку пiдросту сосни та берези. Грунти переважно ошдзолеш, шщаш, характеризуються значною товщиною шдстилки та опiдзоленого шару. Волопсть шдстилки е переважно високою, о^м перiодiв тривало! посухи. Тому небезпека виникнення пожеж у вологих борах е мен-шою, шж в шших борових типах лiсiв, о^м дуже сухо! погоди, пiд час яко! пожежа легко поширюеться мохами та товстим шаром шдстилки. Однак дерева мають значну кшьюсть сучюв i невелику висоту, що створюе умови переходу низово! пожежi у верхову.
Сирi бори (А4) у Малому Полiссi трапляються дуже рщко. Для них ха-рактерним е наявнiсть лише сосни з домшкою берези. Пiдлiсок практично вщсутнш, окрiм верби та шших пдрофшьних рослин. Надгрунтовий покрив густий та складаеться з мохiв, особливо у низовинах. Грунти часто мають шар торфу, а шдГрунтовi води залягають близько до поверхш. Таю дшянки виникають поблизу болiт. Сосна легко шддаеться вiтровалу. Низовi пожежi у таких лiсах можливi лише за умов тривало! та сильно! посухи, а перехщ до верхово! пожежi можливий у випадку захаращеность
Мокрi бори (А5) е дуже великою рщюстю, хоча подекуди трапляються у Малому Полюс, зокрема у Буському люгосш. Таю дшянки або чисто сос-нов^ або складаються з сосни та берези. Грунти здебшьшого торф,янi. Коренева система дерев бшьш заглиблена, нiж у сирих борах, що робить дерева стшюшими до вiтровалiв, проте менш довговiчними та меншо! висоти. У мокрих борах шдрют або вщсутнш, або складаеться з берези. Надгрунтовий покрив становлять вологолюбш рослини, переважно мохи. У таких люах по-жежi е можливими лише за умов тривало! посухи. Проте через наявшсть шару торфу можуть також виникати i шдземш пожежь
Сухi субори (Bi) бiльш характерш для степу та лiсостепу. У Полюс та Малому Полюс люи такого типу практично не трапляються. Найбшьш по-ширеними е дубово-сосновi лiси, рiдше - чисто дубовi та чисто сосновi. Пщ-люок слабко виражений, трапляються кущi. Грунти здебшьшого шщаш з до-мшкою глини, проте родючий шар значно потужшший, нiж у борах. Надгрунтовий покрив становлять рослини, яю трапляються в сухому бору. Люи такого типу найчаслше межують iз степовими дшянками, якi характеризуються ряснютю трав. Bологiсть всерединi таких дшянок лiсу дуже зале-жить вщ зiмкненостi деревостанiв. Це вiдображаеться на ïx пожежнiй небез-пецi, яка е високою у насадженнях з низькою повнотою, особливо шсля за-вершення вегетацшного перiоду трав'яного покриву. Перехщ у верхову форму можливий за наявност пiдлiску та високих кушдв.
Свiжi субори (В2) е найбiльше поширеними у зош Лiсостепу, проте у Малому Полюс становлять вагому частку серед чистих сосняюв. Деревостан мае два яруси та формуе найкрашд умови для зростання сосни у першому ярус. Ця порода мае високий боштет та стшюсть до вiтровалiв. Другий ярус утворюють ялина та дуб, проте можуть траплятися береза й осика. Шд наметом створюються сприятливi умови для зростання кушдв i трав'яного покриву. НадГрунтова рослиннють за рiзноманiтнiстю значно переважае аналопчну в свiжих борах, проте до ïï складу входять мохи. Грунти здебшьшого шщаш. Грунтовi води залягають на глибиш понад 2 м. Через велику ряснють трав виникнення пожежi в свiжих суборах протягом вегетацiйного перiоду е ма-лоймовiрним. Опад у густш травi швидко мiнералiзуеться, а отже, не становить небезпеки виникнення пожежь Найкраще процес мiнералiзацiï вщбу-ваеться у мiшаних та листяних люах. Низова пожежа може виникати шсля висихання трав та кущдв за умови сухоï погоди. Наявнють другого ярусу листяних дерев зменшуе можливють переходу пожежi у верхову форму. А за на-явност ялини небезпека такого переходу зростае.
Волоп субори (В3) поширенi як у люостеповш зонi, так i на Полюсь У Малому Полюс вони найбшьше представленi сосновими деревостанами, проте значш площi займають i мiшанi люи. Найпоширенiшi породи дерев -сосна у першому ярусi, дуб або ялина - у другому. Для таких лiсiв характер-ним е шдшсок. Трав'яний покрив бiднiший, шж в iнших суборах, наявнi та-кож мохи. Грунти свiжих суборiв пiщанi та супiщанi, мають родючий шар перегною, добре зволожеш, проте не заболоченi. Пожежi у вологих суборах, як i у свiжих, можуть виникати за умови сухого стану трав'яного покриву, а та-кож за його вщсутност пiд час посухи. Перехiд до верхово! пожежi може вщ-бутися за наявност у другому ярус ялини.
Сирi субори (В4) також трапляються у Малому Полiссi, хоча не так часто, як сирi та волоп. Для дшянок такого типу характерне значне зволо-ження, пов'язане з близьким (до 1 м) заляганням трунтових вод. Сирi субори розташовуються в низовинах, поряд iз водоймами та болотом. Найпоширеш-шою породою е сосна у першому яруЫ, у другому трапляеться ялина, яка не характерна для сирих борiв, та iнодi дуб. Пщлюок слабко виражений та скла-даеться з вологолюбних рослин. Трав'яний покрив рiзноманiтний, до нього входять також мохи i деякi болотш рослини. Грунти здебiльшого торфово-ошдзолеш. Виникнення пожеж у таких люах ускладнене через значну воло-псть, проте наявнiсть ялини у другому ярус може сприяти переходу низово! пожежi у верхову форму.
Мо^ субори (В5) у Малому Полюс практично не трапляються. Вони характеризуються ще бiльшою зволоженiстю грунлв, порiвняно зi сирими, та переходом у болота з характерною рослиннютю.
Сухi складнi субори (С1) у Малому Полюс вiдсутнi. В Укра!ш 1х мож-на побачити в Криму та у люостеповш зонi. Найчастше у першому ярусi трапляеться дуб, рщше сосна. Другий ярус практично вщсутнш. Листянi породи можуть входити до складу шдлюку, який добре виражений та часто пов-нютю зiмкнений. Трав'яний покрив густий i характеризуеться рiзноманiттям видiв. Грунти здебшьшого супiщанi з вмiстом азоту, iнодi чорноземи. Виникнення пожеж у таких люах е можливим за умови сухо! погоди та сухого стану трави. Переважання листяних порщ сприяе бшьшш безпецi таких насаджень. На швдш такi дшянки зазвичай межують зi степовою територiею. У разi сте-пово! пожежi вогонь може перейти у лю.
Свiжi складнi субори (С2) найхарактернiшi для степово! та люостепо-во! зони, проте можуть траплятися i в Малому Полiссi. Сосна у таких люах зростае, проте значно поширеш листянi породи, зокрема дуб, бук, граб, липа, а також береза й осика, яю займають другий або третш яруси. Пщлюок i трав'яний покрив густий та рiзноманiтний за складом. У хвойних люах можуть траплятися мохи. Природш умови сприяють домiнуванню листяних по-рiд над сосновими. Грунти суглинисто-сушщаш. Виникнення пожежi у веге-тацiйний перiод у таких люах е малоймовiрним. Небезпека може виникати лише за умов посухи наприюнщ лгга та восени через значну юльюсть сухо! трави та листяного опаду. У цьому випадку можливим е поширення низово! пожежь Вщсутнють хвойних порiд у нижнiх ярусах ускладнюе перехiд поже-жi у верхову.
Bологi складш субори (С3) бiльше поширенi в Укршт, нiж вiдповiднi свiжi типи. Для центральноï та захiдноï частини Украши, зокрема й для Малого Полюся, найпоширешшими породами дерев е сосна, граб, ялина, дуб, бук та iншi листяш породи. Характерними ознаками такого типу люу е бага-тояруснiсть, наявнiсть шдлюку за умов розрiдженостi другого та третього ярусв. Трав'яний покрив не надто густий через недостатне забезпечення со-нячною енерпею, яку затримують густi яруси листяних порiд дерев. Грунти суглинисл. Грунтовi води залягають вщносно неглибоко (1,5-3 м). Небезпека пожеж у люах таких тишв незначна та зростае лише за умов високих температур повггря та тривало!" посухи.
C^i складш субори (С4) поширенi у люостеповш зонi та Полiссi, зрщ-ка трапляються i в Малому Полюсь Основними представниками деревних по-рщ е сосна. Проте можуть бути як хвойш (ялина), так i листяш породи (дуб, граб, клен та ш.). Найкращд умови зростання у люах такого типу для волого-любних рослин, зокрема вшьхи, яка з'являеться у таких люах. Перший ярус, зазвичай, займае сосна, нижш - листяш породи. Для С4 характерним, як i для шших складних суборiв, е рiзко виражений мжрорельеф, внаслщок чого ви-никають неоднорiднi умови зростання трав'яних рослин через вiдмiнностi у зволоженш. У низовинах переважають вологолюбнi представники, а на тд-вищеннях - менш вимогливi до вологи. Грунти на бшьшост територiй заму-леш iз близьким до поверхнi заляганням грунтових вод, можуть мати шар торфу. Пожежна небезпека таких лiсiв е незначною та посилюеться лише у перюд тривало1' спеки без опадiв пiсля завершення вегетацiйного перюду.
Мокрi складнi субори (С5) трапляються як у зош широколистяних ль сiв, так i в степовш та лiсостеповiй зонах. Основними породами е сосна, вшь-ха, береза та осика. У Малому Полюс таю типи лiсiв представлен вшьхою чорною. Трав'яний покрив представлений пгрофшьними рослинами. Грунти заболоченi, з шаром торфу. Грунтовi води залягають дуже близько до поверхш, а подекуди i виходять на поверхню. Дерева нестшю до вiтровалiв. Поже-жi трапляються рiдко, переважно за умов посухи, проте можуть переходити у торф'яш та призводять до масштабних наслщюв.
Cухi дiброви (D1) поширенi у лiсостеповiй зонi, зокрема ïï захiднiй час-тинi, а також у Криму. У Малому Полюс сухi дiброви практично не трапляються. Основною породою е дуб. О^м цього, до складу насаджень сухих дiб-ров входять iншi листяш породи (ясен, клен, берест, граб, явiр та ш.). Хвойш породи не е характерними для таких лiсiв. У першому ярус зростае дуб, у другому - iншi породи. Пщлюок ч^ко виражений. Трав'яний покрив представлений ксерофтами з великою юльюстю видiв та густотою. Грунти - суглинис^ та чорноземи. Небезпека пожеж таких д^нок лiсу е низькою через вщсут-нiсть хвойних порщ. Проте пожежi можуть траплятися за умов посухи.
Cвiжi дiброви (D2), як i сухi дiброви, найчастше трапляються у лiсос-теповiй зош. У Малому Полюс вони е також. Основною породою е дуб, трапляються липа, ясен, берест, клен та iншi листяш дерева. Шдлюок i трав'яний покрив значним чином залежать вщ зiмкненостi деревостану та можуть бути густими або вщсутшми взагаль Грунти темно-сiрi лiсовi суглинистi, бурi лiсо-вi та чорноземи. Пожежна небезпека свiжих дiбров така ж, як i сухих.
Волоп дiброви (D3) набули значного поширення в зош широколистих лiсiв. Ростуть таю люи i в Малому Полюсь ^c^bî породи зазвичай не трапляються, о^м ялини, проте спостернаеться значне рiзноманiття листяних вологолюбних порщ. Пiдлiсок i трав'яний покрив неоднорщний та залежить вiд зiмкненостi деревосташв. Грунти сiрi лiсовi, добре зволожеш. Небезпека виникнення та поширення пожеж е незначною.
Сирi дiброви (D4) характеризуються бiльшою зволоженiстю та найбшьшою родючiстю грунлв - торфово-опiдзолених, замулених iз близь-ким до поверхш заляганням грунтових вод. Для них, як i для шших сирих та мокрих тишв, характерним е мжрорельеф та викликана ним неоднорщнють рослинного покриву. Породний склад аналопчний до вологих дiбров, проте трапляеться вшьха. Пiдлiсок складаеться з черемхи, крушини ламко! та iнших порщ. На пiдвищеннях мiкрорельефу трав'яний покрив нагадуе волоп дiбро-ви, у низовинах зростають бiльш вологолюбнi трав'яш рослини. Мохи трапляються рщко або вiдсутнi. Цi лiси не становлять велико! пожежно! небезпеки.
Мо^ дiброви (D5), як i сир^ трапляються у Малому Полiссi у виглядi чорновiльхових деревостанiв. Вони характеризуються ще бiльшою зволоже-нiстю, порiвняно зi сирими дiбровами, та не становлять пожежно! небезпеки.
Окрiм розглянутих едатошв, не менший вплив на пожежну небезпеку лiсiв мають i кшматопи описаних мiсць зростання. Мiж едатопами та кшма-топами юнуе певний зв'язок, на основi якого щ типологiчнi характеристики можна розглядати сумюно. Але оскiльки клiматопи характеризуються показ-никами, якi залежать вщ температур та зволоження, тому ïx вплив на процеси висушування е бшьш вагомим, нiж едатопiв. Змши клiмату, зумовленi при-родними та антропогенними чинниками, призводять до змши тишв люу. Спо-чатку змшюються клiматопи, а через деякий час - i едатопи. Це призводить до вщповщно! змши пожежно! небезпеки лiсiв. Наприклад, у разi глобального потеплшня процеси висушування вщбуватимуться швидше, спричиняючи виникнення сприятливих умов для виникнення та розвитку люових пожеж. Це може спостернатися навгть у випадку аномально теплих роюв, якi повто-рюються з певною перюдичнютю. У разi стiйкоï тенденци до потеплiння вщ-буватимуться повшьш, проте поступовi змiни у рослинному середовишд лiсу, якi взаемно пов'язаш зi змiнами в едафотопi. Вони виявлятимуться як у юль-юсних, так i в якiсних змшах особливостей лiсiв, зокрема породного складу, рiзноманiтних характеристик деревостану, надгрунтового покриву. Можлива навiть загибель одних видiв та ïx замiшення iншими. Внаслщок цього змь нюеться структура опаду та процеси живлення рослин оргашчними сполука-ми. Висихання болiт та пониження рiвня грунтових вод також впливае на процеси родючость Тому в разi потеплiння вiдбуватиметься повшьна змiна типiв лiсу, яка призведе до змши пожежонебезпечних умов. Висиовки:
1. У зв'язку з неоднаковими пожежонебезпечними умовами у люах рiзниx титв, тд час визначення ïx пожежноï' небезпеки доцiльно застосовувати лiсотипологiчний пiдxiд, зокрема на основi лiсотипологiчноï' класифша-цiï' Алексеева-Погребняка. Основними параметрами при цьому е горизонтальна та вертикальна структура деревостану, трав'яний покрив, наяв-
нГсть пГдросту та ГншГ особливостГ, вГд яких залежить виникнення Г по-ширення пожежГ.
2. З урахуванням клГматичних особливостей, зумовлених географГчним роз-ташуванням та геофГзичними процесами, окрГм едафотопГв, на пожежну небезпеку лГсГв впливають також клГматопи, якг в межах кожного типу можуть бГльш ефективно вГдображати змГни температури повГтря i зволо-ження Грунту опадами, якг впливають на процеси висушування лГсового горючого матерГалу та виникнення вГдповГдних пожежонебезпечних умов.
Л1тература
1. Мелехов И.С. Природа леса и лесные пожары / И.С. Мелехов. - Архангельск : ОГИЗ Архангельское изд-во, 1947. - 59 с.
2. Нестеров В.Г. Горимость леса и методы ее определения / В.Г. Нестеров. - М. : Гос-лестехиздат, 1949. - 74 с.
3. Development and Structure of the Canadian Forest Fire Behavior Prediction System. Forestry Canada Fire Danger Group. - Ottawa, 1992. - 63 p.
4. National Fire Danger Rating System. [Electronic resource]. - Mode of access http://www.wrh.noaa.gov/sew/fire/olm/nfdrs.htm.
5. Лесные пожары и борьба с ними. - М. : Изд-во АН СССР, 1963. - 163 с.
6. Погребняк П.С. Основы лесной типологии / П.С. Погребняк. - К. : Изд-во АН УССР, 1959. - 455 с.
7. Воробьев Д.В. Типы лесов европейской части СССР / Д.В. Воробьев. - К. : Изд-во АН УССР, 1963. - 452 с.
8. Воробьев Д.В. Лесная типология и ее применение. - Лекц. 1 / Д.В. Воробьев, Б.Ф. Остапенко. - Х. : Изд-во Харьков. с.-х. ин-та, 1977. - 53 с.
9. Остапенко Б.Ф. Методологический и практический уровень лесной типологии. Лекция 3 / Б.Ф. Остапенко. - Х. : Изд-во Харьков. с.-х. ин-та, 1978. - 67 с.
10. Сукачев В. Растительные сообщества / В. Сукачев. - Л.-М. : Изд-во "Книга", 1928. -
232 с.
11. Свириденко В.С. Люова тролопя : тдручник / за ред. В.С. Свириденка / В.С. Сви-риденко, О.Г. БабГч, А.Й. Швиденко. - К. : Агропромвидав Украши, 1999. - 172 с.
Кузык А.Д. Типы леса и их пожарная опасность
Рассмотрено влияние особенностей различных типов леса согласно лесотиполо-гический классификации Алексеева-Погребняка и климатопов Воробьева на их пожарную опасность. Акцентировано внимание на те особенности типов, которые формируют благоприятные условия для возникновения пожара и его распространения: влияют на пространственное расположение компонентов леса как горючего материала и процессы его высушивания. Такой подход обеспечивает возможность применения данных лесного кадастра для определения пожарной опасности лесов по их типам.
Ключевые слова: типы леса, лесотипологическая классификация, естественная пожарная опасность.
Kuzyk A.D. Types of the forest and them fire hazard
The article deals with the influence of different forest types according to Alekseev-Pogrebniak typological and climatop classification on forest fire danger. The attention is accented on those types of features that form contributory conditions for fire beginning and its spread: impact on spatial location of forest components as combustible materials and processes of drying. This approach provides the possibility of applying the forest inventory to determine the forest fire danger according to their types.
Keywords: forest types forest typological classification, natural fire hazards.
