CC BY
13PHILOLOGICAL SCIENCES
ДУД ЯК ФОРМА ВНУТР1ШНЬОГО МОВЛЕННЯ У ФОРМАТ ЕКСПРЕСП ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТОПРОСТОРУ РОМАН1В МАРГАРЕТ ДРЕББЛ
Кауза 1.Б.
Нацюнальний унгверситет «Львгвська полгтехнгка»
Льв1в
THOUGHT IN THOUGHT AS THE FORM OF INNER SPEECH IN THE CREATION OF EXPRESSIVITY IN MARGARETTE DRABBLE'S NOVELS
Kauza I.
Lviv Polytechnic National University, post-graduate student
Lviv
АНОТАЦ1Я
Мисленнево-мовленнева дшльшсть персонажа утверджуе принцип суб'ектно-експресивно].' багатоп-лановосп нараци, ввдтворюючи дшснють у багатоманггних суб'ектних воображениях, а не лише з точки зору автора-наратора, його оцшки описуваних подш. Перемщення сфер сввдомосп веде до драматизацп нарацп, до ïï зближення з персонаж ним дискурсом. Ввдтворення подш з точки зору ïx сприйняття та пере-живання персонажем веде до штенсивного включення елеменпв внутршнього мовлення у нарацш.
ABSTRACT
The character's speech and thought activity affirms the principle of subjective-expressive multifaceted narrative, reproducing reality in a multitude of subjective reflections, and not only from the perspective of the author-narrator, his assessment of the events described. Moving the spheres of consciousness leads to the dramatization of the narrative, to its approximation to the character's discourse. Reproduction of events from the point of view of their perception and experience of the character leads to intensive inclusion of elements of internal speech in the narration.
Ключовi слова: Думка у Думщ (ДуД), експресивнють, на ращя, методи створення експресп.
Keywords: Thought in Thought, expression, narration, expressive methods.
Постановка проблеми та анатз останшх до- Виклад основного MaTepia^y. Способи ство-
слвджень. Експреая, що лшгвютами (Чабаненко рення експресивного забарвлення у романах М. В., Кохан I., Турчак М., Кожевникова Н., Телия В., Дреббл рiзноманiтнi — починаючи ввд орiентова-Колесник Г., Ахманова М., Арнольд I., Харченко ностi мовленнево-мисленневих акпв на цiлiсну ка-В., Голiкова Н., Вавринюк Т., Шмельов Д., Винокур ртину свiту, включаючи образно-асоцiативнi Т., Баллi Ш., Скребньов Ю.) визначаеться як "суку- прийоми збудження емоцiйного ставлення пись-пнють семантико-стилiстичниx ознак одиницi менницi та того, хто читае, i заюнчуючи виражен-мови, яш забезпечують ïï здатнють виступати в ко- ням усiеï палiтри почуттiв-ставлень у дiапазонi мунiкативному актi засобом суб'ективного вира- схвалення/несхвалення того, про що говориться або ження ставлення мовця до змюту чи адресата мов- того, що осмислюеться. Головна риса експресивно-лення" [2, c. 34] е не тим, що надае мовленню емо- стi — це ri когнiтивнi стани псиxiки людини, яш цiйностi, образностi, xарактерностi, а тим, що саме спонукають «декорувати» мовлення[8, c. 12], пере-породжуеться емоцшнютю, образнiстю, характер- живаючи певнi емоцшш стани, а мовлення як зааб нiстю мовлення. Бiльше того, експре^ - це не ви- спшкування е не тiльки проявом думки, але й по-разнiсть, а штенсифшащя виразностi, це збiль- чуття, емоцiï, експресiï. Тобто, експресiя — це ви-шення вражаючоï' сили сказаного, надання йому разнiсть мовлення, така ïï якють, завдяки якш набу-особливоï' псиxологiчно мотивованоï' шднесеносп. ваеться стилiстична маркованiсть (емоцiйнiсть) i Категорп емоцiйностi та експресивностi перебува- мовлення стае спроможним передати певний нетри-ють у взаемозалежностi. Емоцшне служить для ви- вiальний змют [10, c 42].
раження певних почутпв, експресивне — для поси- Експресивнють ДуД у романмах М. Дреббл мь
лення впливовоï сили слова. Експресивнють пород- стить виражально-зображальш якосп мисленнево-жуеться емоцiйнiстю, проте поняття мовленневих актiв, що вирiзняють його вiд звичай-експресивностi ширше, осшльки воно охоплюе ного (або стилютично нейтрального) i надають естетичний, нормативний та оцiнний план. йому образносп та емоцiйного забарвлення. Емоцшнють iнгерентна — внутрiшньо властива ДуД як зааб створення експресп прозоваго те-
певному слову, експресивнiсть — адгерентна, i ксту ромаиiв М. Дреббл володiе такими характери-набуваеться словом у контексл [5, c. 29-30]. стиками:
Мета статть Виокремити зааби створення Насамперед, експресiя у ДуД — це те, що саме
експресп прозового тексту ромашв М. Дреббл з до- породжуеться емоцшнютю, образнiстю мисленя, а помогою Думки у Думщ.
не лише те, що надае мисленню емоцiйностi, обра-зносп, характерности По-друге, експре^ у ДуД — це iнтенсифiкацiя, пiдкреслення виразносп, це збь льшення винятково! разючо! сили вербалiзованоi думки, надання !й особливо! психологiчно мотиво-вано! пвднесеносл. Бiльше того, експресiя пов'язана не лише з емоцшним та образним, а й з шшими планами мислення — вольовим, естетич-ним, сощально-оцшним, ситуативним, семантич-ним, характеролопчним та iншими. Експресiя вира-жена у ДуД в тексп ромашв М. Дреббл передае думки та ще! автора зi збшьшеною iнтенсивнiстю, виражае його внутрiшнiй стан i, як наслвдок, юто-тно пвдсилюеться емоцiйне навантаження вислов-лювання (вербалiзованоl думки).
Неабиякою експресивнiстю вщзначаються рiз-номанiтнi експресивно-забарвленi лексичнi оди-ницi, як1 стильово увиразнюють ДуД i надають !й додаткового психолопчного навантаження (мода-льнi дiеслова (may, might, must, must + have + Past Participle can, can + have + Past Participle, should, ought to, could + have +Past Participle) модальш при-^вники (certainly, probably, surely, perhaps, obviously), оцшш прикметники та при^вники (luckily, fortunately, regrettably, merrily, irrelevantly, ironically), специфiчнi дiеслова знань, передбачень, пе-реконань (forsee, wonder, believe, guess, approve, assume), фразеолопзми, iншомовнi слова, метафори. Наприклад:
But Danhams seemed gaily unaware of the dreadful risk that they were running, and Clara, looking with Cleila at the strange pages of strange photographs, could see that they thought they had little to lose. Clara supposed that carelessness might have been forgiven, but not intention. And yet, at the same time, Annuciata might forgive her mother, had she needed to, because the intention was, Clara thought, so innocent, so lacking in harm. And yet, there again, she did not need to, because she would not have minded, however eccentrically christened; she could have worn such a name, as she could have worn Clara's green dress at that dance so many years ago. Clara often found herself wondering what her mother would think. [14]
Досить часто джерелом породження емоцш у романах М. Дреббл слугують шшомовш слова. 1н-коли шшомовш слова не транслггеруються, що ма-ркуе !х у тексп, робить виразними. Наприклад:
But she could see that his heart was not in it. And truly, she could not blame him. She could hardly bear to think the thought, but it did seem to her that anyone who had lived for so many years with her mother could be excused for a certain lach of joire de vivre. [13]
До синтаксичних засобiв вираження експреси у дискурс ромашв М. Дреббл ввдносимо так син-таксичш конструкци, за допомогою яких письмен-ниця привертае увагу читача, спонукае до сприй-няття i роздумiв, висловлюе емоцшну оцшку подш, характерiв персонажiв, !хшх ств та роздумiв. Пев-ного стилютичного ефекту, експресивносп або емоцюнального значения М. Дреббл досягае за-вдяки використанню тих чи iнших синтаксичних структур, а саме рiзних типiв речень (використання
рiзних синтаксичних структур (титв речення): за-перечш речення, риторичнi питання, наказовi речення, окличнi речення, вигуки; шверая, використання коротких речень при вщповвдях на питання (найчастiше риторичш), рiзновиди повторення, елi-псису, паралельш конструкцii, вставнi конструкцii).
Широку гаму емоцшно-оцшних значень iз ви-соким ступенем експресii реалiзують питальнi ре-чення, кiлькiсний показник яких у дослвджуваних текстах досить високий. Питальш конструкцii роз-кривають емоцiйно-оцiнне значення за допомогою персонажно-оцшних запитань, не тшьки служать мiркуванням, питанням, а й тдкреслюють потрiбну думку, виражають припущення, обурення, осуд, не-задоволення, здивування, заперечення. Наприклад:
And Clara's first thought, upon seeing him, was that he had known she was there, for he did not seemed surprised to see her: he could well have known it, for the evening had been arranged some days ago, and she knew that all the family were in daily contact; they would ring each other constantly, all over the country, at vast expense. It seemed dangerous to assume that he might have wished to see her; it seemed to be a notion that verged on madness, as so many of her notions in the past have done, or if not upon madness, then upon some colossal, crazy, optimistic hope. And yet other hopes just as crazy had in the past been fulfilled, so why not this one?[14]
Окличш речення присутш в контекстуальних фрагментах ДуД реалiзують емотивно-експресивну функцш мислення, передають емоцшне ставлення автора або персонажа до осмислено! ним поди чи шшого персонажа, ввдтворюють оцшку (презирс-тво, iронiю, вiру, замилування), спонукання до ди. Для прикладу:
Clara, staring, in the instant before her mother stirred and woke, wondered how she could not have known, how she could have missed the warnings of this imminent decay. And she felt that she was standing empty-handed, bringing nothing, unless; in a jug by the bedside a few roses withered, and she thought, at least I could have brought her _ flowers. And she was the more ashamed because she had thought of bringing flower, she had passed, on the way there, a dozen flowershops, and had not stopped, because she had been afraid, afraid of rejection, afraid of that sour smile with which so many years ago her mother had received her small offerings of needle cases and cross-stitch pin cushions and laboriously gummed and assembled calendars. She had been afraid of the gesture; she had learned nothing, she could not give, and yet she knew that without gestures there was no hope that love might fill the empty frames, the extended arms, the social kisses, the proffered flowers. She had brought nothing, and her meanness dismayed her. She had not wished to be mean! [14]
Риторичне питання, яке виконуе функцш ем-фатичного твердження у ДуД е б№ш емоцшною та експресивною конструкщею, нiж звичайш питальш речення. Будь-яке риторичне запитання характери-зуеться контрастом мiж можливим та дшсним, що й сприяе експресивному та ощнювальному ефекту.
Елшсис (використання односкладних i непов-них речень, номiнативнi односкладш речення, емо-цiйне обривання мислення). Такий синтаксичний спосiб компресii - це зазвичай пропущення логiчно необхщних елементiв речення. Цей спосiб у романах М. Дреббл в конструкщях ДуД приймае рiзнi форми та мае рiзнi функцп, основною з яких е емо-цшне забарвлення вербалiзованоi думки.
Повторення присутне у ДуД в текстах ромашв письменницi застосоване у емоцiйно-пiднесеному мисленш персонаж1в передае зазвичай iхнiй емо-цiйний стан, i не розраховане на створення якогось ефекту, проте, повторення ^в в мисленнево-мов-ленневш дiяльностi наратора не е наслвдком психь чного стану того, а мае за мету певний стилютич-ний ефект - емоцюнальний вплив на читача. Повтор завжди доповнюе висловлювання у ДуД експресивним вщтшком, акцентуючи або штенси-фiкуючи його певний смисл. Цей прийом можемо спостертати, коли автор хоче особливо шдкрес-лити важливiсть продуманого для персонажа. На-приклад:
Clara had always supposed that such people as Cleila, so strange, so lovely, so clever,so undismaying, must somewhere exist, but she had never yet seen quite such a promising, hopeful example: and she had begun to think, to think that she had created herself, through her own imagination, the whole genre. She had wanted such people to exist, so dressed, so independent, so involved; she had needed them, so she had presupposed them. [13]
Висновки i пропозищУ. Отже, ми розглянули експресивш засоби, яш найчастiше вживаються у контекстуалiзованих фрагментах ДуД у текстах ромашв М. Дреббл i допомагають краще розкрити ш-тенцii автора та передати емоцшний стан його пер-сонажiв. Вони можуть показувати позицш автора щодо ситуацii, осмислену персонажем, переживания та внутршнш стан персонажiв, а читач пере-живае подiю разом з автором-наратором або персонажем, погоджуеться з 1'хньою думкою, оцiнюе ii, хвилюеться та захоплюеться разом iз ними. Експреая в романах письменницi аргументуе змют основно1' частини мисленнево-мовленнево1' дiяль-носп, виражае емоцп автора-наратора та персонажа, iндивiдуальне сприйняття дiйсностi, сприяе естетичному впливу тексту на рецишента.
М. Дреббл вiдчувае i передае найнеприступ-нiшi смисловi гранi, найрозмаiтiшi iнтонацiйнi вiбрацii, найтоншi та найскладнiшi асоцiативнi функцii слова та мислення. Огляд мовних засобiв експресп i характеру експресивностi в аналiзоваиих текстах ромашв письменнищ засвiдчуе, що, з одного боку, експресившсть е характерною рисою ху-дожньо1' лггератури взагалi, однак характер експре-сивносп зумовлюеться особливостями свiтоба-чення письменника, особливостями мислення та стильово1' домшанти. Експресивнiсть М. Дреббл -це експресившсть письменницьштелектуала, лю-дини енциклопедично!' ерудицп, письменницi, яка
надзвичайно тонко ввдчувае семантичнi й стилiстичнi ввдпнки використовуваних нею мовних одиниць i вмie донести !х до читача.
Лггература
1. Бехта, I.A. (2010). Оповщний дискурс в ан-гломовнiй xудожнiй прозi: типологiя та динашка мовленневих форм: дис. ... д-ра фшол. наук: спец. 10.02.04 - германсьш мови. Л., 390 с.
2. Бехта, I.A. (2013). Авторське експеримен-таторство в англомовнш прозi ХХ столiття. Л., 268с.
3. Арнольд И.В. О стилистической функции / И.В. Арнольд // Вопросы теории английского и русского языков: Ученые записки / Ленинградский государственный педагогический институт им. А.И. Герцена. - Л.: Изд-во ЛГПИ, 1970. - Т. 471. - С. 312.
4. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов / О.С. Ахманова. - М.: Советская энциклопедия, 1966. - 608 с.
5. Телия В.Н. Коннотативный аспект семантики номинативных единиц / В.Н. Телия. - М.: Наука, 1986. - 142 с.
6. Шмелев Д.Н. Русский язык в его функциональных разновидностях (К постановке проблемы) / Д.Н. Шмелев. - М.: Наука, 1977. - 168с.
7. Чабаненко В.А. Основи мовно! експресп / В.А. Чабаненко. - К.: Вища школа, 1984. - 168 с.
8. Кохан 1.Ю. Експресившсть як домшантна риса щостилю П. Загребельного / 1.Ю. Кохан // Bi-сник Харшвського нацюнального ушверситету. -Харшв: Вюник, 2016. - с. 72-75
9. Турчак О.М. Експре^ та експресившсть як складовi функцюнально! характеристики оказю-налiзмiв (на матерiалi преси кшця ХХ ст.) [елек-тронний ресурс] / О.М. Турчак // Вюник Дншропет-ровського ушверситету iменi Альфреда Нобеля. Серiя «Фшолопчш науки», 2015. — № 1 (9). — Режим доступу: http://duep.edu/uploads/vidavnitstvo-15-16/12557.pdf
10. Чабаненко В.А. Стилiстика експресивних засобiв украшсько! мови. Частина I: навч. поабник / Чабаненко В.А. — Запор1жжя : ЗДУ, 1993. — 216с.
11. Вавринюк Т.1. Емоцiйно-експресивна лексика в поетичному мовленнi (на матерiалi творiв Лiни Костенко) [електронний ресурс] / Т.1. Вавринюк // Лшгвютика i поетика тексту, 2010. — С. 67— 73. — Режим доступу: http://journal.kdpu.edu.ua/filstd/article/viewFile/726/6 67
12. Голшова Н.С. Мовна норма в художнш т-тературi початку ХХ1 столiття / Н.С. Голiкова // Ук-ра!нський смисл, 2012. — № 1. — С. 3—11.
13. Margaret Drabble. Jerusalem The Golden (electrnic source).
14. Margaret Drabble. The Pure Gold Baby (elec-trnic source).
